Цефумакс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФУМАКС

(CEFUMAX)

Склад:

діюча речовина: цефуроксим;

1 флакон містить цефуроксиму натрію еквівалентно 750 мг цефуроксиму;

1 флакон містить цефуроксиму натрію еквівалентно 1500 мг цефуроксиму;

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій та інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другого покоління. Код АТС J01D С 02.

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування захворювань, що спричинені чутливою до цефуроксиму флорою.

• Інфекції дихальних шляхів, ЛОР-органів: пневмонія, бронхіт, інфіковані бронхоектази, абсцес легенів, після операційні інфекційні ускладнення, отит, синусит, тонзиліт, фарингіт.

• Інфекції сечовивідних шляхів: пієлонефрит, цистит, уретрит, безсимптомна бактеріурія, гонорея.

• Інфекції шкіри та м’яких тканин: целюліт, бешиха та ранові інфекції.

• Інфекції органів малого таза.

• Інфекції травного каналу: гострі кишкові інфекції, інфекції гепато-біліарної системи.

• Сепсис, бактеріальна септицемія, менінгіт, перитоніт.

Перед- та після операційна профілактика інфекційних ускладнень при операціях на органах черевної порожнини, малого таза, при ортопедичних операціях, операціях на серці, легенях, стравоході та судинах.

Протипоказання. Гіпер чутливість до цефуроксиму та інших цефалоспоринів.

Спосіб застосування та дози. Перед застосуванням препарату проводять шкірні проби на переносимість. Режим дозування Цефумаксу встановлюється індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання та локалізації вогнища інфекції, чутливості збудника. Вводять Цефумакс внутрішньо венно або внутрішньом’язово.

Для внутрішньо венного введення у флакон, що містить 750 мг цефуроксиму, додають 6 мл води для ін’єкцій; у флакон, що містить 1,5 г препарату, додають 15 мл води для ін’єкцій.

Для внутрішньом’язового введення до 750 мг препарату додають 3 мл води для ін’єкцій, обережно струшують до утворення непрозорої суспензії. Для приготування ін фузійного розчину (для короткотривалої, до 30 хв, внутрішньо венної інфузії) до 1,5 г додають 50 мл води для ін’єкцій, або 5 % розчин глюкози, або 0,9 % розчин натрію хлориду. Такі розчини можна вводити як безпосередньо у вену, так і у систему, якщо хворому вводяться інші розчини для парентерального введення.

Новонародженим та дітям до 3 місяців добова доза препарату Цефумакс вводиться за 2 - 3 введення, з розрахунку 30 - 60 мг/кг на добу, а за необхідності доза може бути підвищена             до 100 мг/кг на добу.

Дітям з 3 місяців Цефумакс призначають із розрахунку 30 - 60 мг/кг на добу, а за необхідності доза може бути підвищена до 100 мг/кг на добу. Добова доза вводиться за 3 - 4 введення.

Дорослим Цефумакс призначають у дозі 750 мг 3 рази на добу. При тяжких інфекціях дозу підвищують до 1,5 г 3 рази на добу. За необхідності, кратність уведення Цефумаксу може бути збільшена до 4 разів з 6-годинним інтервалом. Добова доза становить 3 - 6 г, максимальна добова –  6 г; курс лікування визначається індивідуально і у середньому становить 5-10 днів.

При лікуванні менінгіту Цефумакс призначають за наступною схемою: новонародженим –         100 мг/кг на добу внутрішньо венно, при покращанні стану – 50 мг/кг на добу внутрішньо венно; старшим дітям – 200 - 240 мг/кг на добу внутрішньо венно за 3 - 4 введення (знижуючи до           100 мг/кг на добу через 3 дні або при клінічному покращанні); дорослим – по 3 г внутрішньо венно кожні 8 год.

При операціях на органах черевної порожнини, малого таза та ортопедичних втручаннях Цефумакс вводять внутрішньо венно   у дозі 1,5 г під час увідної анестезії; через 8 та 16 год після операції додатково може бути введено по 750 мг Цефумаксу внутрішньом’язово.

При проведенні оперативних втручань на серці, легенях, стравоході та судинах, під час вхідної анестезії Цефумакс вводять внутрішньо венно   у дозі 1,5 г, а потім упродовж 24 – 48 год             по 750 мг 3 рази на добу внутрішньом’язово.

При повній заміні суглоба 1,5 г порошку Цефумаксу можна змішати з пакетом полімеру метил-метакрилатним цементом перед доданням рідкого полімеру.

При лікуванні гонореї достатньо одноразового внутрішньом’язового введення 1,5 г Цефумаксу (дві дози по 750 мг у різні ін’єкційні ділянки).

При лікуванні пневмонії може бути використано метод ступеневої терапії – 1,5 г Цефумаксу            2 - 3 рази на добу (внутрішньо венно або внутрішньом’язово) упродовж 48 – 72 год з наступним призначенням перорального цефуроксиму аксетилу (наприклад, Цефутил) по 500 мг 2 рази на добу упродовж 7 - 10 діб. При лікуванні загострення хронічного бронхіту упродовж 48 – 72 год вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово Цефумакс®, а потім можливий перехід на пероральний цефуроксиму аксетил (наприклад, Цефутил) по 500 мг  2 рази на добу протягом 5 - 10 діб.

Тривалість кожного періоду (парентеральної терапії та прийому внутрішньо) визначається тяжкістю інфекції, загальним станом пацієнта та чутливістю збудника.

При нирковій недостатності з кліренсом креатині ну вище 20 мл/хв призначають стандартну дозу препарату (750 мг - 1,5 г 3 рази на добу), при кліренсі 10 - 20 мл/хв – 750 мг 2 рази на добу, якщо кліренс менше 10 мл/хв – 750 мг на добу. Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, наприкінці кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити додаткову дозу Цефумаксу 750 мг. Пацієнтам, що знаходяться на безперервному гемодіалізі з використанням артеріо-венозного шунта або на високошвидкісній гемофільтрації, рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу. При   використанні гемофільтрації з низькою швидкістю використовують дози як при нирковій недостатності.

Побічні реакції. Побічні ефекти виникають відносно рідко, як правило, помірно виражені та носять оборотний характер. Можливі алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, медикаментозна гарячка, бронхоспазм, рідко – сироваткова хвороба, ексудативна поліморфна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та дуже рідко – анафілактичний шок. Тривале застосування цефуроксиму може супроводжуватися надлишковим зростанням патогенних мікро організмів, у т. ч. грибків роду Candida з розвитком кандидозу ротової порожнини та піхви. Іноді можуть зустрічатися нудота, блювання, діарея, спазми та біль у черевній порожнині. Для цефалоспоринів описані поодинокі випадки розвитку псевдомембранозного коліту, порушення функції нирок з підвищенням рівня креатині ну та/або азоту сечовини та зниженням кліренсу креатині ну; еозинофілі я, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз, гемолітична анемія. Можливе транзиторне підвищення активності «печінкових» ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЛФ), гіпербілірубінемія, хибно позитивний тест Кумбса. Можливий біль у місці внутрішньом’язового введення, при внутрішньо венному введенні можливий розвиток флебіту (особливо при швидкому введенні).

Передозування. Симптоми: підвищення збудливості кори головного мозку з розвитком судом.

Лікування:   симптоматичне, гемодіаліз, перитонеальний діаліз.

Застосування в період вагітності або годування груддю. В експерименті даних по ембріотоксичній та тератогенній дії цефуроксиму не було одержано, проте, як і при застосуванні інших ліків, він повинен з обережністю призначатись у перші місяці вагітності.

Цефуроксим виділяється в грудне молоко, тому він повинен з обережністю призначатись жінкам, які годують дитину груддю.

Діти. Дітям віком до 2 місяців цефуроксим треба вводити лише внутрішньо венно. У новонароджених у перші 3 тижні життя період напів виведення цефуроксиму у 3 - 5 разів вищій, ніж у дорослих, що треба враховувати при призначенні препарату.

Особливості застосування. Цефуроксим треба з обережністю застосовувати при підвищеній чутливості до пеніциліні в та карбапенемів, зважаючи на можливість розвитку перехресної алергії; при захворюваннях ШКТ (особливо коліті, гепатиті).

Незважаючи на дуже поодинокі повідомлення про порушення функції нирок, спричинені використанням цефуроксиму, рекомендується ретельно слідкувати за їхньою функцією у пацієнтів, котрі отримують великі дози антибіотика, особливо при одночасному використанні «петльових» діуретиків та аміноглікозидів.

Розчини цефуроксиму максимально стабільні при рН 5-7, тому цефуроксим не треба розчиняти лужними розчинами.

У деяких пацієнтів, які отримували цефалоспорини, спостерігалась хибно позитивна проба Кумбса. При застосуванні Цефумаксу рекомендується використовувати ферментативні методи визначення глюкози в сечі та крові/плазмі.

При лікуванні Цефумаксом не слід вживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Одночасне застосування   з «петльовими» діуретиками (фуросемід) та аміноглікозидами сповільнює канальцеву секрецію, знижує нирковий кліренс, підвищує концентрацію у плазмі та збільшує період напів виведення цефуроксиму, що підвищує ризик виникнення нефротоксичних ефектів.

Цефуроксим у поєднанні з аміноглікозидами діє адитивно, але іноді може спостерігатися синергізм дії. Пробенецид знижує канальцеву секрецію та нирковий кліренс, збільшує період напів виведення та ризик токсичної дії цефалоспоринів. При одночасному застосуванні з препаратами, що гальмують агрегацію тромбоцитів, зростає ризик кровотечі. З тієї ж причини при одночасному використанні з антикоагулянтами відзначається підсилення антикоагулянтної дії. Комбіноване застосування з еритроміцином знижує ефективність обох антибіотиків.

Сумісність розчинів.

При змішуванні розчину Цефумаксу (1,5 г у 15 мл води для ін’єкцій) та метронідазолу                (0,5 г/100 мл) обидва компоненти зберігають свою активність до 24 год при температурі   до 25 °С.

Цефумакс у дозі 1,5 г сумісний з розчином азлоциліну (1 г/15 мл або 5 г/50 мл), обидва компоненти зберігають активність до 24 год при температурі 4 °С або до 6 год при температурі   до 25 °С.

Розчин Цефумаксу (5 мг/мл) у 5 % чи 10 % розчині ксилітолу може зберігатися до 24 год при температурі до 25 °С.

Цефумакс сумісний з водними розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідро хлориду.

Цефумакс сумісний з багатьма ін фузійними розчинами.

При змішуванні з наступними розчинами препарат зберігає стабільність до 24 год при кімнатній температурі:

• 0,9 % розчином натрію хлориду;

• 5 % розчином глюкози;

• 0,18 % розчином натрію хлориду та 4 % розчин глюкози;

• 5 % розчином глюкози та 0,9 % розчин натрію хлориду;

• 5 % розчином глюкози та 0,45 % розчин натрію хлориду;

• 5 % розчином глюкози та 0,225 % розчин натрію хлориду;

• 10 % розчином глюкози;

• розчином Рингера;

• розчином Рингера лактат;

• розчином Хартмана.

Стабільність цефуроксиму в 0,9 % розчині натрію хлориду та в 5 % розчині глюкози не порушується у присутності гідрокортизону натрію фосфату.

З такими розчинами Цефумакс сумісний та зберігає стабільність 24 год при кімнатній температурі:

• гепарин (10 ОД/мл та 50 ОД/мл) у 0,9 % розчині натрію хлориду;

• хлорид калію (10 мЕк/л та 40 мЕк/л) у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Цефумакс не треба змішувати в одному шприці з іншими бета-лактам ними антибіотиками та аміноглікозидами.

Розчин бікарбонату натрію 2,74 % має показник рН, що впливає на колір розчину цефуроксиму, тому його не рекомендують використовувати для розведення Цефумаксу. Однак, якщо пацієнту вводять розчин бікарбонату натрію шляхом інфузії, то Цефумакс, за необхідності, можна увести безпосередньо у трубку ін фузійної системи.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефумакс – цефалоспориновий антибіотик ІІ генерації для парентерального застосування, стійкий до дії більшості β-лактамаз та справляє бактерицидну дію на широке коло збудників. Цефумакс активний до наступних мікро організмів:

Аероби грам негативні: Наеmophilus influenzae (у тому числі ампіцилінрезистентні штами), Наеmоphilus pаrаinfluenzae, Moraxella catarrhalis, Esherichia coli, Klebsiella spp, Proteus mirabilis, Providencia spp, Proteus rettgeri, Neisseria gonorrhoeae (як продукуючі, так і не продукуючі              β-лактамази штами), Neisseria meningitidis, Salmonella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Shigella spp.

Аероби грам позитивні: Staphylococcus aureus (у тому числі штами, що продукують β-лактамази, крім рідкісних метицилінрезистентних штамів), Staphylococcus epidermimidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (та інші β-гемолітичні стрептококи), Streptococcus групи В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (viridans group), Bordetella pertussis.

Анаероби: Грам позитивні та грам негативні коки (включаючи Peptococcus та Peptostreptococcus species), грам позитивні бацили (у тому числі види Сlоstridium species), грам негативні бацили (включаючи Bacteroides та  Fusobacterium species), Propionibacterium spp.

Інші мікро організми: Borrelia burgdorferi.

Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні 750 мг цефуроксиму натрію максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 30 - 40 хв після введення та становить                35 - 40 мкг/мл.

При внутрішньо венному введенні 750 мг упродовж 30 хв рівень цефуроксиму у сироватці крові становить 51 мкг/мл по закінченні інфузії.

При внутрішньо венному введенні 1500 мг упродовж 20 хв концентрація цефуроксиму –              146 мкг/мл у кінці введення.

Після введення понад 95 % цефуроксиму виводиться через нирки, не метаболізуючись, при цьому екскреція цефуроксиму рівномірно розподіляється між клуб очковою фільтрацією (50 %) та канальцевою секрецією (50 %). Приблизно 90 % від введеної дози цефуроксиму виводиться з сечею за 6 год після внутрішньом’язової ін’єкції та понад 96 % за 24 год.

Приблизно 33 % цефуроксиму зв’язується з білками сироватки крові. Об’єм розподілу після внутрішньом’язового введення 750 мг цефуроксиму становить майже 15 л; він зростає до 23 л, коли доза цефуроксиму подвоюється. Середній період напів виведення дози 750 мг при внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 80 хв, а при внутрішньо венному введенні – приблизно 65 хв. У новонароджених дітей період напів виведення може бути у 3 - 5 разів більшим, ніж у дорослих.

Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, плаценту, визначається у грудному молоці. Терапевтичні концентрації цефуроксиму досягаються у плевральній, синовіальній, внутрішньо очній та спинномозковій (при запаленні мозкових оболонок) рідині, мокротинні, кістковій тканині, жовчі, міокарді, шкірі та м’яких тканинах.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок, від білого до жовтуватого кольору;

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі 15 - 25 °С.

Упаковка. 1 або 10 флаконів з порошком   в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

“Хікма Фармасьютика”, Португалія;

“Аль-Хікма Фармасьютикалз”, Йорданія.

Місцезнаходження.

Естрада до Ріо да Мо, № 8, 8А, 8В, Фервенція, 2705-906 Терругем СНТ, Португалія;

22328, а/с 182400 Амман 11118, Йорданія.

Фармакодинамика. Цефумакс — антибиотик группы цефалоспоринов II поколения для парентерального применения. Устойчив к действию большинства β-лактамаз и оказывает бактерицидное действие в отношении широкого круга возбудителей. Цефумакс активен в отношении следующих микроорганизмов.
Аэробы грамотрицательные: Haemophilus influenzae (в том числе ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Proteus rettgeri, Neisseria gonorrhoeae (как продуцирующие, так и непродуцирующие β-лактамазы штаммы), Neisseria meningitidis, Salmonella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Shigella spp.
Аэробы грамположительные: Staphylococcus aureus (в том числе штаммы, которые продуцируют β-лактамазы, кроме метициллинрезистентных штаммов), Staphylococcus epidermimidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (и другие β-гемолитические стрептококки), Streptococcus группы B (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (viridans group), Bordetella pertussis.
Анаэробы: грамположительные и грамотрицательные кокки (включая Peptococcus и Peptostreptococcus species), грамположительные бациллы (в том числе виды Сlоstridium species), грамотрицательные бациллы (включая Bacteroides и Fusobacterium species), Propionibacterium spp.
Другие микроорганизмы: Borrelia burgdorferi.
Фармакокинетика. При в/м введении 750 мг цефуроксима натрия C_max в плазме крови достигается через 30–40 мин после введения и составляет 35–40 мкг/мл.
При в/в введении 750 мг препарата в течение 30 мин уровень цефуроксима в плазме крови составляет 51 мкг/мл на момент окончания инфузии. При в/в введении 1500 мг в течение 20 мин концентрация цефуроксима составляет 146 мкг/мл на момент окончания введения.
Более 95% цефуроксима выводится почками не метаболизируясь, при этом экскреция цефуроксима равномерно распределена между клубочковой фильтрацией (50%) и канальцевой секрецией (50%). Около 90% цефуроксима выводится с мочой через 6 ч после в/м инъекции и 96% — через 24 ч.
Около 33% цефуроксима связывается с белками плазмы крови. Объем распределения после в/м введения 750 мг цефуроксима составляет почти 15 л, он увеличивается до 23 л при повышении дозы цефуроксима в 2 раза. T_½ 750 мг препарата при в/м введении составляет приблизительно 80 мин, а при в/в введении — приблизительно 65 мин. У новорожденных детей T_½ может быть увеличен в 3–5 раз по сравнению со взрослыми.
Цефуроксим проникат через ГЭБ, плацентарный барьер, экскретируется в грудное молоко. Терапевтические концентрации цефуроксима достигаются в плевральной, синовиальной, внутриглазной и спинномозговой (при менингите) жидкости, а также в мокроте, костной ткани, желчи, миокарде, коже и мягких тканях.

лечение заболеваний, вызванных чувствительной к цефуроксиму флорой: инфекции дыхательных путей, ЛОР-органов (пневмония, бронхит, инфицированные бронхоэктазы, абсцесс легких, послеоперационные инфекционные осложнения, отит, синусит, тонзиллит, фарингит); инфекции мочевыделительной системы (пиелонефрит, цистит, уретрит, бессимптомная бактериурия, гонорея); инфекции кожи и мягких тканей (целлюлит, рожистое воспаление и раневые инфекции); инфекции органов малого таза; инфекции ЖКТ (острые кишечные инфекции, инфекции гепатобилиарной системы); сепсис, бактериальная септицемия; менингит; перитонит; пред- и послеоперационная профилактика инфекционных осложнений при операциях на органах брюшной полости, малого таза, при ортопедических операциях, операциях на сердце, легких, пищеводе и сосудах.

перед применением препарата проводят внутирикожную пробу на переносимость антибиотика. Режим дозирования Цефумакса устанавливается индивидуально с учетом тяжести заболевания, локализации очага инфекции, чувствительности возбудителя. Вводят Цефумакс в/в или в/м.
Для в/в введения во флакон, содержащий 750 мг цефуроксима, добавляют 6 мл воды для инъекций; во флакон, содержащий 1,5 г препарата, добавляют 15 мл воды для инъекций. Для в/м введения к 750 мг препарата добавляют 3 мл воды для инъекций, осторожно встряхивают до образования непрозрачной суспензии. Для приготовления инфузионного р-ра (для непродолжительной, до 30 мин, в/в инфузии) к 1,5 г препарата добавляют 50 мл воды для инъекций, 5% р-ра глюкозы или 0,9% р-ра натрия хлорида. Такие р-ры можно вводить как непосредственно в вену, так и в систему для капельного введения лекарственных средств, если пациенту вводятся другие р-ры для парентерального введения.
Детям в возрасте до 3 мес суточная доза препарата Цефумакс вводится за 2–3 введения из расчета 30–60 мг/кг/сут, при необходимости доза может быть повышена до 100 мг/кг/сут.
Детям в возрасте старше 3 мес Цефумакс назначают из расчета 30–60 мг/кг/сут, при необходимости доза может быть повышена до 100 мг/кг/сут. Суточная доза распределяется на 3–4 введения.
Взрослым Цефумакс назначают в дозе 750 мг 3 раза в сутки. При инфекциях тяжелой степени дозу повышают до 1,5 г 3 раза в сутки. При необходимости кратность введения Цефумакса может быть увеличена до 4 раз с 6-часовым интервалом. Суточная доза составляет 3–6 г, максимальная суточная доза — 6 г. Курс лечения определяется индивидуально и составляет 5–10 дней.
При менингите Цефумакс назначают по следующей схеме: новорожденным — 100 мг/кг/сут в/в, при улучшении состояния — 50 мг/кг/сут в/в; детям (в возрасте старше 1 мес) — 200–240 мг/кг/сут в/в за 3–4 введения (снижая до 100 мг/кг/сут каждые 3 дня или при клиническом улучшении); взрослым — по 3 г в/в каждые 8 ч.
При операциях на органах брюшной полости, малого таза и ортопедических вмешательствах Цефумакс вводят в/в в дозе 1,5 г во время вводной анестезии; через 8 и 16 ч после операции дополнительно может быть введено 750 мг Цефумакса в/м.
При проведении оперативных вмешательств на сердце, легких, пищеводе и сосудах во время вводной анестезии Цефумакс вводят в/в в дозе 1,5 г, а потом в течение 24–48 ч по 750 мг 3 раза в сутки в/м.
При полной замене сустава 1,5 г порошка Цефумакс можно смешать с пакетом полимера метилметакрилатного цемента перед введением жидкого полимера.
При лечении гонореи достаточно однократного в/м введения 1,5 г Цефумакса (2 дозы по 750 мг в разные инъекционные участки).
При лечении пневмонии может быть использован метод ступенчатой терапии — 1,5 г Цефумакса 2–3 раза в сутки (в/в или в/м) в течение 48–72 ч с последующим назначением пероральной формы цефуроксима аксетил (например Цефутил) по 500 мг 2 раза в сутки в течение 7–10 сут.
При лечении обострения хронического бронхита в течение 48–72 ч вводят в/в или в/м Цефумакс, а затем возможен переход на пероральный цефуроксима аксетил (Цефутил) по 500 мг 2 раза в сутки на протяжении 5–10 сут.
Продолжительность каждого курса лечения (парентеральной терапии и перорального приема) определяется степенью тяжести заболевания, общим состоянием пациента и чувствительностью возбудителя.

повышенная чувствительность к цефуроксиму и другим цефалоспоринам.

развиваются относительно редко, как правило, умеренно выраженные и носят обратимый характер. Возможны аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, медикаментозная лихорадка, бронхоспазм; редко — сывороточная болезнь, экссудативная полиморфная эритема (синдром Стивенса — Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) и очень редко — анафилактический шок. Длительное применение цефуроксима может приводить к избыточному росту патогенных микроорганизмов, в том числе грибов рода Candida с развитием кандидозного стоматита и вульвовагинита. Иногда могут развиваться тошнота, рвота, диарея, боль в брюшной полости. Для цефалоспоринов описаны единичные случаи развития псевдомембранозного колита, нарушения функций почек с повышением уровня креатинина и/или азота мочевины в плазме крови и снижением клиренса креатинина, а также развития эозинофилии, лейкопении, нейтропении, тромбоцитопении, агранулоцитоза, гемолитической анемии. Возможны транзиторное повышение активности печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЩФ), гипербилирубинемия.
Возможна боль в месте в/м введения, при в/в введении возможно развитие флебита (особенно при быстром введении).

цефуроксим необходимо с осторожностью применять при повышенной чувствительности к пенициллинам и карбапенемам, учитывая возможность развития перекрестной аллергии; также с осторожностью применяют при заболеваниях ЖКТ (особенно колите, гепатите).
Есть единичные сообщения о нарушении функций почек, вызванные использованием цефуроксима; рекомендуется тщательно следить за функцией почек у пациентов, получающих антибиотик в высоких дозах, особенно при одновременном применении петлевых диуретиков и аминогликозидов.
Р-ры цефуроксима максимально стабильны при pH 5–7, поэтому для растворения цефуроксима нельзя использовать щелочные р-ры.
У некоторых пациентов, получавших цефалоспорины, наблюдалась ложноположительная проба Кумбса.
При применении Цефумакса рекомендуется использовать ферментативные методы определения глюкозы в моче и плазме крови.
При лечении Цефумаксом не следует употреблять алкоголь.
При почечной недостаточности с клиренсом креатинина 20 мл/мин назначают стандартную дозу препарата (750 мг–1,5 г 3 раза в сутки), при клиренсе креатинина 10–20 мл/мин — 750 мг 2 раза в сутки, если клиренс креатинина ≤10 мл/мин — 750 мг/сут. Пациентам, получающим гемодиализ, в конце каждого сеанса гемодиализа необходимо вводить дополнительно 750 мг Цефумакса. Пациентам, находящимся на беспрерывном гемодиализе с использованием артериовенозного шунта или на высокоскоростной гемофильтрации, рекомендуется назначать по 750 мг Цефумакса 2 раза в сутки. При использовании гемофильтрации с низкой скоростью применяют дозирование как при почечной недостаточности.
Период беременности и кормления грудью. В экспериментальных данных нет подтверждения эмбриотоксического и тератогенного действия цефуроксима, однако, как и при применении других лекарственных средств, он должен с осторожностью назначаться в I триместр беременности. Цефуроксим проникает в грудное молоко, поэтому его с осторожностью назначают в период кормления грудью.
Дети. Детям в возрасте до 2 мес цефуроксим необходимо вводить только в/в. У новорожденных детей в возрасте до 3 нед T_½ цефуроксима в 3–5 раз выше, чем у взрослых, что надо учитывать при назначении препарата.

при одновременном применении с петлевыми диуретиками (фуросемид) и аминогликозидами уменьшается канальцевая секреция, снижается почечный клиренс, повышается концентрация в плазме крови и увеличивается T_½ цефуроксима, что повышает риск проявления нефротоксического действия.
Цефуроксим в сочетании с аминогликозидами действует аддитивно, но иногда может наблюдаться синергизм действия. Пробенецид уменьшает канальцевую секрецию и почечный клиренс, увеличивает T_½ и повышает риск развития токсического действия цефалоспоринов. При одновременном применении с препаратами, которые тормозят агрегацию тромбоцитов, возрастает риск развития кровотечения. При одновременном применении с антикоагулянтами отмечается повышение их антикоагулянтного действия.
Сочетанное применение с эритромицином снижает эффективность обоих антибиотиков.
Совместимость р-ров
При смешивании р-ра Цефумакса (1,5 г в 15 мл воды для инъекций) и метронидазола (0,5 г/100 мл) оба компонента сохраняют свою активность до 24 ч при температуре до 25 °C.
Цефумакс в дозе 1,5 г совместим с р-ром азлоциллина (1 г/15 мл или 5 г/50 мл), оба компонента сохраняют свою активность до 24 ч при температуре 4 °C или до 6 ч при температуре до 25 °C.
Р-р Цефумакса (5 мг/мл) в 5% или 10% р-ре ксилитола может храниться до 24 ч при температуре до 25 °C.
Цефумакс совместим с водными р-рами, содержащими до 1% лидокаина гидрохлорида.
Цефумакс совместим со многими инфузионными р-рами.
При смешивании со следующими р-рами препарат сохраняет стабильность до 24 ч при комнатной температуре: 0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы, 0,18% р-р натрия хлорида и 4% р-р глюкозы, 5% р-р глюкозы и 0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы и 0,45% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы и 0,225% р-р натрия хлорида, 10% р-р глюкозы, р-р Рингера, р-р Рингера лактат (р-р Хартмана).
Стабильность цефуроксима в 0,9% р-ре натрия хлорида и в 5% р-ре глюкозы не нарушается в присутствии гидрокортизона натрия фосфата.
С нижеприведенными р-рами Цефумакс совместим и сохраняет стабильность на протяжении 24 ч при комнатной температуре: гепарин (10 ЕД/мл и 50 ЕД/мл) в 0,9% р-ре натрия хлорида, хлорид калия (10 мЭк/л и 40 мЭк/л) в 0,9% р-ре натрия хлорида.
Цефумакс не следует смешивать в одном шприце с другими β-лактамными антибиотиками и аминогликозидами.
2,74% р-р бикарбоната натрия имеет высокий показатель pH, который влияет на цвет р-ра цефуроксима, поэтому его не рекомендуют использовать для разведения Цефумакса. Однако если пациенту вводят р-р бикарбоната натрия путем инфузии, то Цефумакс при необходимости можно ввести непосредственно в трубку инфузионной системы.

Симптомы: повышение возбудимости коры головного мозга с развитием судорог.
Лечение: симптоматическое; гемодиализ, перитонеальный диализ.

в защищенном от света месте при температуре 15–25 °C.