Ципробел - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату

ЦИПРОБЕЛ
(SIPROBEL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: сiprofloxacin; 1-циклопропіл-6-фтор-1,4-дигідро-4-оксо-(1-піперазиніл)-3-хінолін карбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості:   білі або   довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одній стороні та штампом “NOBEL” на іншому;

склад:1 таблетка містить   ципрофлокса цину гідро хлориду моногідрату, що відповідає  500 мг ципрофлокса цину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, полівілпіролідон (К 30), аеросил 200, магнія стеарат, кроскармелоза натрію, покриття: гідроксипропилм етилцелюлоза,   титану діоксид, гідроксипропилцелюлоза.

Форма випуску. Таблетки, вкриті   оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні   засоби групи фторхінолонів. Код АТС J01M A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної де спіралізації та спіралізації хромосоми під час фази розмноження бактерій і запобігає хромосомній транскрипції інформації, необхідній для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. Препарат здійснює швидкий та виражений бактерицидний вплив на мікро організми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Має високу ефективність стосовно практично всіх грам негативних і грам позитивних збудників. До ципрофлокса цину чутливі Escherichia coli, Shigella spp, Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafnia spp., Edwardsiella spp., Proteus (як індол позитивні, так й індол негативні штами), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp (у тому числі – Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Neisseria spp., Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість мають Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Рeptococcus,  Peptostreptococcus) помірно чутливі до Ципробелу, а Bacteroides – стійкий.   Ципробел ефективний стосовно бактерій, які виробляють бета-лактамази. Препарат активний також стосовно мікро організмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових препаратів. У ряді випадків Ципробел активний стосовно штамів мікро організмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлокса цину розвивається повільно і поступово (" багатоступінчастий" тип).

Фармакокінетика. Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із дванадцяти палої кишки та верхнього відділу тонкої кишки.

Максимальні концентрації в плазмі крові досягаються через 60-120 хв. Біодоступність препарату становить приблизно 70-80%. Об’єм розподілу в стані стійкої рівноваги досягає 2-3 л/кг. Оскільки зв'язування ципрофлокса цину з білками незначне (20-30%), а речовина знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв'язку з цим концентрації ципрофлокса цину в деяких рідинах і тканинах організму спроможні значно перевищувати рівень препарату в сироватці крові (зокрема, відзначається висока концентрація ципрофлокса цину в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин в основному нирками (приблизно 45% – у незмінному стані, приблизно 11% – у вигляді метаболітів). Через кишечник виділяється інша частина дози (приблизно 20% – у незміненому вигляді, приблизно 5-6% – у вигляді метаболітів).   Нирковий   кліренс   становить  3-5 мл/хв/кг,   загальний   кліренс    –  8-10 мл/хв/кг. Період напів виведення дорівнює 3-5 год. У зв'язку з тим, що препарат виводиться різними шляхами, збільшення періоду напів виведення спостерігається лише при значному порушенні функції нирок (можливо збільшення цього показника до 12   год).

Показання для застосування. Лікування неускладнених та ускладнених інфекцій, що спричинені збудниками, чутливими   до ципрофлокса цину:

•        інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;

•        інфекції очей;

•        інфекції дихальних шляхів;

•        інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;

•        інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

•        інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит і простатит включно);

•        інфекції шкіри та м'яких тканин;

•        інфекції кісток і суглобів;

•        сепсис.

Профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі – на фоні лікування імунодепресантами та при нейтропенії). Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від виду і чутливості збудника. При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, а також при гонореї   призначають внутрішньо по 125 мг двічі на добу. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, а також при інфекціях дихальних шляхів доза становить 250-500 мг двічі на добу. При інших інфекціях препарат призначають по 500 мг двічі на добу. При інфекціях тяжкого перебігу, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток і суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також   при   гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 750 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 1 500 мг. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Препарат можна приймати незалежно від часу прийому їжі, проте прийом натщесерце прискорює засвоєння ципрофлокса цину.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати таблетки, рекомендується проводити парентеральну терапію ін фузійним розчином ципрофлокса цину, а після покращання стану перейти до лікування таблетованою формою препарату.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки у дорослих

1. Порушення функції нирок

2. При кліренсі креатині ну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м² або його концентрації в плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлокса цину для перорального застосування повинна становити 1 000 мг на добу.

3. При   кліренсі   креатині ну  30 мл/хв/1,73 м²   або   менше,   або   його концентрація в плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлокса цину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу.

4. Порушення фунції нирок + гемодіаліз

При   кліренсі   креатині ну  30 мл/хв/1,73 м²   або   менше,   або   його концентрація в плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлокса цину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу; в дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після проведення процедури.

3. Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз у амбулаторних пацієнтів

1 таблетка по 500 мг ципрофлокса цину (1 × 500 мг) або 2 таблетки по 250 мг (2 × 250 мг).

4. Порушення функції печінки

У корекції дози немає необхідності.

Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок або печінки.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень. Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить одну добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування досягає 7 діб. При остеомієліті курс терапії може бути продовжений до двох місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7-14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять прогягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб.

Побічна дія.

Частота  ³ 1%  < 10%

Органи шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея.

Шкіра: висип.

Частота ³ 0,1%  < 1%

Організм   у цілому: біль у животі, кандидоз, астенія.

Органи шлунково-кишкового тракту: збільшення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, блювання, диспепсія, аномальні значення тестів на функцію печінки,   анорексія (відсутність апетиту), метеоризм, білірубінемія.

Система кровотворення: еозинофілі я, лейкопенія.

Сечовидільна система: збільшення рівня креатині ну, збільшення рівня азоту сечовини.

Кістково-м’язова система: артралгія (біль у суглобах).

Нервова система:   запаморочення, головний біль, розлади сну, ажитація, сплутаність свідомості.

Шкіра: свербіж, макуло-папульозний висип, кропив’янка.

Органи чуття: порушення смаку.

Частота ³ 0,01% < 0,1%

Організм   у цілому: біль, біль у кінцівках, у спині, у грудях.

Серцево-судинна система: тахікардія, мігрень, синкопе (непритомність), вазодилятація (приплив крові), гіпотензія.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз (оральний), жовтяниця, псевдомембранозний коліт.

Система крові і лімфатична система: анемія, лейкопенія (гранулоцит опенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцит опенія, тромбоцитемія (тромбоцит оз).

Гіпер чутливість: алергічна реакція, лікарська пропасниця, анафілактична реакція.

Порушення метаболізму: набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія.

Кістково-м’язова система: міалгія (м’язовий біль), набряк суглобів.

Нервова система: мігрень, галюцинації, пітливість, парестезія (периферична паралгезія), неспокій (страх, тривога), порушення сну (кошмарні сновидіння), судоми, гіперстезія, депресія, тремор.

Дихальна система: диспное, набряк гортані.

Шкіра: реакція фото чутливості.

Органи чуття: шум у вухах, тимчасова глухота (особливо при високій частоті звуку), порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, втрата смакових відчуттів (порушення смаку).

Сечостатева система: гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, вагінальний кандидоз, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит.

Частота < 0,01%

Серцево-судинна система: васкуліт.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз, некроз печінки (дуже рідко - прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю), псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем, панкреатит, гепатит.

Система крові і лімфатична система: гемолітична анемія, петехія, агранулоцит оз, панцитопенія (із загрозою для життя), пригнічення функції кісткового мозку (із загрозою для життя).

Гіпер чутливість: шок (анафілактичний, із загрозою для життя), шкірний висип, реакція, подібна до сироваткової хвороби.

Порушення метаболізму: збільшена   активність амілази, збільшена активність ліпази.

Кістково-м’язова система: міастенія, тендиніт (переважно тендиніт ахілових сухожиль), частковий або повний розрив сухожиль (переважно ахілових сухожиль).

Нервова система: сильні судоми великих м’язів, нестійка хода, психоз, інтракраніальна (внутрішньо черепна) гіпертензія, атаксія, гіперстезія, сіпання.

Шкіра: петехія, мультиформна еритема, вузлова еритема, синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроз (синдром Лаєлла), стійкий висип.

Органи чуття: паросмія  (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай оборотна при відміні препарату).

Протипоказання. Ципробел протипоказаний при вагітності та в період годування груддю, у дитячому та підлітковому віці до 18 років, а також при підвищеній чутливості до ципрофлокса цину або до інших хіміотерапевтичних засобів групи хінолонів.

Передозування. Внаслідок передозування при пероральному застосуванні в ряді випадків відзначалась оборотна токсична дія на паренхіму нирок. Тому у випадку передозування, крім проведення звичайних заходів (промивання шлунка, застосування блювотних засобів, введення великої кількості рідини, створення кислої реації сечі), рекомендується також стежити за функцією нирок та приймати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлокса цину. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлокса цину (< 10%).

Особливості застосування. Хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, із судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку у зв'язку з небезпекою розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи Ципробел слід призначати лише за життєвими показаннями. При виникненні під час або після лікування Ципробелом тяжких і тривалих проносів слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайної відміни препарату і призначення відповідної терапії. При лікуванні Ципробелом пацієнтам слід обмежити діяльність, пов'язану з необхідністю швидкої концентрації уваги та здатності швидко реагувати. На фоні лікування Ципробелом   можливі зміни деяких лабораторних показників: поява осаду в сечі; тимчасове підвищення концентрацій сечовини, креатині ну, білірубіну, печінкових трансаміназ у сироватці крові; в окремих випадках – гіперглікемія, кристалурія або гематурія; зміна показників протромбіну. У хворих з порушеннями функції печінки та/або нирок рекомендується контроль концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові.

Спеціальні перестороги та спеціальні попередження при застосуванні.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення протягом і після лікування тяжкої і стійкої діареї може бути проявом серйозного шлунково-кишкового захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем), яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлокса цину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовттяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

Нервова система

Епілептики і пацієнти, що мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад зниження судомного порога, судоми, зниження кровообігу в судинах мозку, органічні ушкодження мозку та інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин лише у випадку перевищення користі від прийому препарату над можливим ризиком. У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлокса цину. У поодиноких випадках можуть прогресувати депресія або психоз. У таких випадках прийом ципрофлокса цину необхідно припинити.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіпер чутливість та алергічні реакції спостерігаються вже після першого прийому ципрофлокса цину. У поодиноких випадках можуть прогресувати анафілактичні/анафілактоїдні реакції аж до шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлокса цину. У цих випадках прийом ципрофлокса цину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування.

Кістково-м’язова система

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість) необхідно негайно припинити лікування препаратом, уникати фізичного навантаження.

Розрив сухожилля (переважно ахілових сухожиль) фігурує переважно у повідомленнях про застосування препарату в осіб похилого віку або ж у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.

Шкіра

Було показано, що ципрофлоксацин спричиняє появу реакцій фото чутливості. Пацієнти, що приймають ципрофлоксацин, повинні уникати безпосередньої експозиції з інтенсивними джерелами сонячного та ультрафіолетового світла. При виникненні реакцій фото чутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином необхідно припинити.

Вагітність і лактація. Ципрофлоксацин не можна призначати вагітним і жінкам, які годують груддю, враховуючи відсутність досвіду його застосування цією категорією пацієнтів.

Спираючись на данні випробувань на тваринах, не можна повністю виключати ймовірність пошкодження суглобових хрящів у новонароджених, тоді як можливість тератогенних ефектів (мальформацій) не підтверджена.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Навіть коли препарат приймають точно за вказівками лікаря, він може впливати на швидкість реакції, що перешкоджає керуванню автомобілем або роботі з механізмами. Це особливо характерно при комбінованому прийомі препарату та вживанні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Ципробелу з препаратами заліза, сукралфатом та антацидними засобами, які містять магній, алюміній, кальцій, і препаратами з великою буферною ємністю (наприклад антирертровірусні) знижує інтенсивність всмоктування ципрофлокса цину. У зв'язку з цим Ципробел слід призначати за 1-2 години до або через 4 години після прийому зазначених препаратів. Вказане обмеження не стосується класу блокаторів H₂-рецепторів.

Слід уникати одночасного прийому таблеток і молочних продуктів або продуктів, збагачених кальцієм (наприклад, молоко, йогурт, соки з підвищеним вмістом кальцію). Звичайні продукти, до складу яких входить кальцій, не впливають на всмоктування ципрофлокса цину.

Спільне застосування Ципробелу та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації останнього в плазмі крові та розвитку побічних ефектів. З огляду на це, слід контролю вати концентрацію теофіліну в плазмі крові та адекватно знижувати його дозу. При одночасному застосуванні Ципробелу та циклоспорину в окремих випадках спостерігалося підвищення концентрації сироваткового креатині ну, тому у таких пацієнтів є необхідним частий контроль цього показника (двічі на тиждень). При одночасному застосуванні Ципробелу та варфарину може посилитися дія останнього. Внаслідок взаємодії ципрофлокса цину та глібенкламіду можливо підсилення дії останнього, що виявляється гіпоглікемією. Введення Ципробелу у поєднанні з пробенецидом супроводжується підвищенням концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові. Метоклопрамід прискорює абсорбцію Ципробелу, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

Ципробел може з успіхом застосовуватися в комбінаціях з азлоциліном і цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними бета-лактам ними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом, кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці,   при температурі не вище 25°С   в сухому, захищеному від світла місці! Термін придатності – 2   роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 14 таблеток   у блістері; 1 або 2 блістери у картонній упаковці; по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці.

Виробник.

NOBEL İLAC SANAYII VE TİCARET A.S.

НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ   А. Ш.

Адреса.

Barbaros Bulvari No: 76-78 34353 Besiktas, Istanbul,  Turkey.

Бульвар Барбарос №76-78, 34353 р-н Бешікташ, м. Стамбул, Туреччина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 500 мг блистер, № 14

№  UA/5015/01/01 от 03.08.2011 до 03.08.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ципрофлоксацин in vitro проявляет высокую эффективность относительно широкого спектра грамотрицательных и грамположительных возбудителей. Механизм антибактериального действия обусловлен способностью ципрофлоксацина подавлять топоизомеразы II типа (ДНК-гиразу) и топоизомеразу IV, необходимые во многих процессах, связанных с ДНК, таких как репликация, транскрипция, репарация и рекомбинация.
Резистентность к ципрофлоксацину in vitro обычно связана с мутациями сайта-мишени в бактериальных топоизомеразах и ДНК-гиразы путем многоступенчатых мутаций. Одинарные мутации могут скорее привести к снижению чувствительности, а не к клинической резистентности. Однако множественные мутации обычно служат причиной клинической резистентности к ципрофлоксацину и перекрестной резистентности к хинолонам.
Механизмы резистентности, которые инактивирують другие антибиотики, такие как снижение проницаемости внешней стенки бактерии (свойственно для Pseudomonas aeruginosa) и активный вывод препарата из клетки (эфлюкс), могут повлиять на чувствительность к ципрофлоксацину. Сообщалось о развитии плазмидной резистентности, кодированной qnr-геном антибиотикорезистентности. Механизмы резистентности, которыми инактивируются пенициллины, цефалоспорины, аминогликозиды, макролиды и тетрациклины, могут не влиять на антибактериальную активность ципрофлоксацина. Организмы, стойкие к этим препаратам, могут быть чувствительными к ципрофлоксацину.
Минимальная бактерицидная концентрация, как правило, не превышает минимальную ингибирующую концентрацию более чем в 2 раза.
Чувствительность к ципрофлоксацину in vitro
Распространенность приобретенной резистентности выделенных видов может варьировать в зависимости от местности и времени, поэтому необходима информация локализации резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций. По необходимости следует обратиться за консультацией специалистов, когда местная распространенность резистентности приобрела такой уровень, что польза от применения средства, по крайней мере относительно некоторых видов инфекций, является сомнительной.
К ципрофлоксацину in vitro чувствительны нижеприведенные роды и виды бактерий:
Аэробные грамположительные микроорганизмы: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus (метициллинчувствительный изолят), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus spp.
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Aeromonas spp., Brucella spp., Citrobacter koseri, Francisella tularensis, Haemophilus ducreyi, Haemophilius influenzae, Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp., Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia pestis.
Анаэробные микроорганизмы: Mobiluncus.
Другие микроорганизмы: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.
Разную чувствительность к ципрофлоксацину проявляют: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterococcus faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.
Считается, что такие микроорганизмы проявляют наследственную резистентность к ципрофлоксацину:
Staphylococcus aureus (метициллинрезистентный) и Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаэробные микроорганизмы (за исключением Mobiluncus, Peptostreptococus, Propionibacterium acnes).
Фармакокинетика. После перорального применения ципрофлоксацин быстро и хорошо всасывается, преимущественно в двенадцатиперстной кишке и верхнем отделе тонкой кишки.
C_max в плазме крови достигаются через 60–120 мин. Биодоступность препарата составляет приблизительно 70–80%. Объем распределения в состоянии устойчивого равновесия достигает 2–3 л/кг массы тела. Поскольку связывание ципрофлоксацина с белками незначительное (20–30%), а вещество находится в плазме крови преимущественно в неионизированной форме, почти все количество введенного препарата может свободно диффундировать в экстравазальное пространство. В связи с этим концентрации ципрофлоксацина в некоторых жидкостях и тканях организма способны значительно превышать уровень препарата в сыворотке крови (в частности отмечается высокая концентрация ципрофлоксацина в желчи). Выделяется ципрофлоксацин в основном почками (приблизительно 45% — в неизменном состоянии, приблизительно 11% — в виде метаболитов). Через кишечник выводится другая часть дозы (приблизительно 20% — в неизменном виде, приблизительно 5–6% — в виде метаболитов). Почечный клиренс составляет 3–5 мл/мин/кг, общий клиренс — 8–10 мл/мин/кг. T½ составляет 3–5 ч. В связи с тем, что препарат выводится разными путями, увеличение T½ наблюдается лишь при значительном нарушении функции почек (возможно повышение этого показателя до 12 ч).

ПОКАЗАНИЯ:

взрослые
Неосложненные и осложненные инфекции, вызванные возбудителями, чувствительными к ципрофлоксацину:
инфекции дыхательных путей: ципрофлоксацин можно рекомендовать для лечения пневмоний, вызванных Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella и стафилококками;
инфекции среднего уха (средний отит) и придаточных пазух носа (синусит), особенно инфекции, вызванные грамотрицательными микроорганизмами, в частности Pseudomonas aeruginosa, или стафилококками;
инфекции глаз;
инфекции почек и мочевыводящих путей;
инфекции половых органов, включая аднексит, гонорею и простатит;
инфекции органов брюшной полости (инфекции ЖКТ, желчевыводящих путей, перитонит);
инфекции кожи и мягких тканей;
инфекции костей и суставов;
сепсис;
инфекции или высокий риск инфекций (профилактика) у больных с ослабленной иммунной системой (в том числе во время лечения иммунодепрессантами и при нейтропении);
выборочная деконтаминация кишечника в период лечения иммунодепрессантами;
профилактика инвазивных инфекций, вызванных Neisseria meningitides.
Дети
Ципрофлоксацин можно применять у детей как препарат второй и третьей линии для лечения осложненных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванных Escherichia coli (возраст получавших лечение детей — 1–17 лет), а также для терапии легочных обострений, вызванных Pseudomonas aeruginosa, у детей с муковисцидозом легких (возраст детей, получавших лечение, составлял 5–17 лет).
Терапию препаратом можно назначать только после оценки соотношения риск/польза в связи с вероятностью развития побочных эффектов со стороны суставов и/или окружающих тканей. Лечение детей проводилось по вышеприведенным показаниями. Опыт применения ципрофлоксацина у детей по другим показаниями ограничен.
Взрослые и дети
Снижение риска возникновения или прогрессирования болезни сибирки после аэрогенного контакта с Bacillus anthracis.

ПРИМЕНЕНИЕ:

рекомендованные суточные дозы
Для взрослых
Инфекции дыхательных путей (в зависимости от тяжести заболевания и возбудителя): от 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
Инфекции мочевыводящих путей:
острые, неосложненные: от 2 × 250 мг до 2 × 500 мг;
цистит у женщин (до менопаузы): разовая доза — 500 мг;
осложненные: от 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
Гонорея:
экстрагенитальная: 2 × 250 мг;
острая, неосложненная: разовая доза — 500 мг.
Инфекции половых органов:
неосложненная гонорея (включая экстрагенитальные очаги инфекции): 1 × 500 мг;
аднексит, простатит, орхоэпидидимит: от 2 × 500 мг до 2 × 750 мг.
Диарея: 2 × 500 мг.
Другие инфекции (см. ПОКАЗАНИЯ ): 2 × 500 мг.
При особенно тяжелых, опасных для жизни инфекциях, например, при рецидивирующих инфекциях у больных муковисцидозом; при инфекциях костей и суставов, септицемии, перитоните, в частности при наличии Pseudomonas, Staphylococcus или Streptоcoccus: 2 × 750 мг.
Профилактика инвазивных инфекций, вызванных Neisseria meningitides: 1 × 500 мг.
Дополнительная информация относительно отдельных групп больных.
Дети
Осложнение муковисцидоза
Имеющиеся данные свидетельствуют в пользу применения ципрофлоксацина для лечения легочных обострений, вызванных Pseudomonas aeruginosa, у детей с муковисцидозом легких (в возрасте 5–17 лет), для лечения осложнений муковисцидоза легких, вызванных Pseudomonas aeruginosa (опыт применения только у детей в возрасте 5–17 лет), в дозе ципрофлоксацина 20 мг/кг массы тела перорально 2 раза в сутки (максимальная суточная доза — 1500 мг ципрофлоксацина) или ципрофлоксацина 10 мг/кг массы тела в/в 3 раза в сутки (максимальная суточная доза — 1200 мг ципрофлоксацина).
Осложненные инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит
При осложненных инфекциях мочевыводящих путей и пиелонефрите доза ципрофлоксацина составляет 6–10 мг/кг в/в каждые 8 ч, но не более максимальной дозы 400 мг, или 10–20 мг/кг перорально каждые 12 ч, но не более максимальной дозы 750 мг.
Режим дозирования для пациентов пожилого возраста (>65 лет)
При лечении больных пожилого возраста следует по возможности применять ципрофлоксацин в минимальных дозахы, в зависимости от степени тяжести заболевания и клиренса креатинина (КК).
Режим дозирования при нарушении функции почек или печени
Взрослые
Нарушение функции почек:
при КК 30–60 мл/мин/1,73 м² (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина — 1000 мг/сут для перорального применения;
при КК <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови эквивалентно или >2 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мг/сут для перорального применения.
Нарушение функции почек и гемодиализ:
при КК 30–60 мл/мин/1,73 м² (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг/сут для перорального применения;
при КК <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови эквивалентно или >2 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мг/сут для перорального применения.
Нарушение функции почек и хронический перитонеальный диализ в амбулаторных условиях:
пероральное применение ципрофлоксацина в форме таблеток, покрытых пленочной оболочкой, в дозе 500 мг.
Нарушение функции печени: коррекция дозы не требуется.
Нарушение функции почек и печени:
при КК 30–60 мл/мин/1,73 м² (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг/сут для перорального применения;
при КК <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрация в плазме крови эквивалентна или >2 мг/100 мл максимальная суточная доза ципрофлоксацина должны составлять 500 мг/сут для перорального применения.
Нет опыта применения препарата у детей с нарушением функции почек или печени.
Таблетки следует глотать не разжевывая, запивать небольшим количеством жидкости. Можно принимать независимо от приема пищи.
Прием препарата натощак ускоряет усвоение активного вещества, поэтому его не следует принимать одновременно с молочными продуктами или напитками, обогащенными минералами (молоко, йогурт, апельсиновый сок, обогащенный кальцием). Однако кальций, содержащийся в рационе, существенно не влияет на всасывание ципрофлоксацина.
Продолжительность лечения
Продолжительность терапии зависит от тяжести заболевания, клинического хода и бактериологического профиля. Важно продолжать лечение на протяжении по крайней мере 3 дней с момента исчезновения горячки или клинических симптомов. Средняя продолжительность лечения:
1 день при острой, неосложненной гонорее и цистите;
до 7 дней при инфекциях почек, мочевыводящих путей и органов брюшной полости;
у больных со сниженным иммунитетом лечение проводят на протяжении всего периода нейтропении;
при остеомиелите курс лечения может составить до 2 мес;
7–14 дней — при всех других инфекциях.
При инфекциях, вызванных стрептококками, лечение следует продолжить как минимум до 10 дней для избежания риска развития осложнений в дальнейшем.
При инфекциях, вызванных Chlamydia, курс лечения также должен длиться не менее 10 дней.
Дети
Осложнение муковисцидоза
При осложнениях муковисцидоза легких, вызванного Pseudomonas aeruginosa, у детей (в возрасте 5–17 лет) продолжительность лечения составляет 10–14 дней.
Осложненные инфекции мочевыводящих путей или пиелонефрит
При осложненных инфекциях мочевыводящих путей или пиелонефрите, вызванных Escherichia coli, курс лечения составляет 10–21 день.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к активному веществу или к другим препаратам группы фторхинолонов, или к любому из вспомогательных веществ препарата.
Одновременное применение ципрофлоксацина и тизанидина противопоказано в связи с клинически значащими побочными эффектами (артериальная гипотензия, сонливость), связанные с повышением концентрации тизанидина в плазме крови.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

частота возникновения побочных реакций: очень часто (>1/10); часто (≥1/100, <1/10); иногда (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10 000, <1/1000); очень редко (<1/10 000).
Инфекции и инвазии: иногда — грибковые суперинфекции; редко — антибиотикоассоциированный колит (очень редко — с возможным летальным исходом).
Со стороны крови и лимфатической системы: иногда — эозинофилия; редко — лейкопения, анемия, нейтропения, лейкоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитоз; очень редко — гемолитическая анемия, агранулоцитоз, панцитопения (может угрожать жизни), угнетение костного мозга (может угрожать жизни).
Со стороны иммунной системы: редко — аллергические реакции, аллергический/ангионевротический отек; очень редко — анафилактические реакции, анафилактический шок (может угрожать жизни), реакции, подобные сывороточной болезни.
Со стороны обмена веществ: иногда — анорексия; редко — гипергликемия.
Психические нарушения: иногда — психомоторная возбуждаемость/тревожность; редко — спутанность сознания, дезориентация, беспокойство, повышенная сонливость, депрессия, галлюцинации; очень редко — психозы.
Со стороны нервной системы: иногда — головная боль, головокружение, расстройства сна, нарушение вкуса; редко — парестезии, дизестезия, гипестезия, тремор, судороги, вертиго; очень редко — мигрень, нарушение координации, нарушение обоняния, гиперестезия, внутричерепная гипертензия; неизвестно — периферическая нейропатия и полинейропатия.
Со стороны органа зрения: редко — нарушение зрения; очень редко — нарушение цветного восприятия.
Со стороны органа слуха: редко — звон в ушах, глухота; очень редко — нарушение слуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — тахикардия, вазодилатация, снижение АД, потеря сознания; очень редко — васкулит; неизвестно — удлинение интервала Q–T, желудочковая аритмия, двунаправленная желудочковая тахикардия (наблюдалась преимущественно у пациентов с дополнительными факторами риска пролонгации интервала Q–T).
Со стороны дыхательной системы: редко — диспноэ (включая астматические состояния).
Со стороны ЖКТ: часто — тошнота, диарея; иногда — рвота, боль в участке желудка и кишечника, диспептические расстройства, метеоризм; очень редко — панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы: иногда — повышение уровня трансаминаз, гипербилирубинемия; редко — нарушение функции печени, желтуха, гепатит (неинфекционный); очень редко — некроз печени (очень редко прогрессирует до печеночной недостаточности, угрожающей жизни).
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: иногда — кожная сыпь, зуд, крапивница; редко — реакции фоточувствительности, появление неспецифичных волдырей; очень редко — петехии, мультиформная эритема, узловая эритема, синдром Стивенса — Джонсона (с потенциальной угрозой жизни), токсичный эпидермальный некролиз (с потенциальной угрозой жизни).
Со стороны костно-мышечной системы: редко — артралгия; иногда — миалгия, артрит, повышение мышечного тонуса, судороги мышц; очень редко — мышечная слабость, тендинит, разрывы сухожилий (преимущественно ахиловых), обострение симптомов миастении.
Со стороны мочевыводящих путей: иногда — нарушение функции почек; редко — почечная недостаточность, гематурия, кристаллурия, тубулоинтерстициальный нефрит.
Общие нарушения: иногда — неспецифический болевой синдром, недомогание, лихорадка; редко — отеки, повышенное потоотделение (гипергидроз); очень редко — нарушение походки.
Лабораторные показатели: иногда — повышение уровня ЩФ в крови; редко — отклонение от нормы уровня протромбина, повышение уровня амилазы.
Нежелательные побочные явления, которые относятся к категории повышенной частоты в подгруппах пациентов, применяющих препарат в/в или последовательно (после в/в ведения — пероральный режим): распространенные — рвота, транзиторное повышение активности трансаминаз, кожная сыпь; иногда — тромбоцитопения, тромбоцитоз, спутанность сознания и дезориентация, галлюцинации, парестезия, дизестезия, судороги, вертиго, головокружение, нарушение зрения, нарушение слуха, тахикардия, вазодилатация, снижение АД, транзиторная печеночная недостаточность, желтуха, почечная недостаточность, отек; редко — панцитопения, угнетение костного мозга, анафилактический шок, психотические реакции, мигрень, нарушение обоняния, нарушение слуха, васкулит, панкреатит, некроз печени, петехии, разрыв сухожилия.
Применение у детей
Частота случаев артропатии базируется на данных, полученных в ходе исследований взрослых пациентов. У детей артропатия наблюдается часто (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

тяжелые инфекции и/или инфекции, вызванные грамположительными или анаэробными бактериями
Для лечения тяжелых инфекций, инфекций, вызванных стафилококками или анаэробными бактериями, препарат следует применять в комбинации с соответствующими антибактериальными средствами.
Пневмококки
Препарат не рекомендуется для лечения пневмококковых инфекций в связи с недостаточной эффективностью относительно бактерий группы Streptococcus pneumoniae.
Инфекции мочеполовых путей
Инфекции мочеполовых путей могут быть вызваны резистентными к фторхинолонам изолятами Neisseria gonorrhoeae. Если подозревается или известно, что инфекции мочеполовых путей вызваны N. gonorrhoeae, особенно важно получить информацию о степени резистентности к ципрофлоксацину и подтвердить чувствительность к препарату на основе результатов лабораторных исследований.
Нарушение сердечной деятельности
Ципрофлоксацин ассоциируется с удлинением интервала Q–T на ЭКГ (см. ПОБОЧНЫЕ РЕАКЦИИ). В общем лица пожилого возраста могут быть чувствительными к влиянию препарата на интервал Q–T. Необходимо с осторожностью применять ципрофлоксацин с сопутствующими препаратами, которые могут служить причиной пролонгации интервала Q–T (например антиаритмические препараты Ia или III класса), и больным с факторами риска относительно указанных состояний (например пролонгация Q–T в анамнезе, некорригированная гипокалиемия).
Дети
Доказано, что ципрофлоксацин, как и другие лекарственные средства этой группы, может вызывать артропатию опорных суставов у молодых животных. Применение ципрофлоксацина у детей, больных муковисцидозом, не доказывет повреждения хрящевой ткани или суставов во время лечения. Применение ципрофлоксацина по другим показаниям, кроме терапии легочных обострений, вызванных Pseudomonas aeruginosa, у детей, больных муковисцидозом легких (в возрасте 5–17 лет), лечение осложненных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванных E. coli (в возрасте 1–17 лет), и сибирской язвы после контакта не изучалось. Опыт применения ципрофлоксацина детям с другими показаниями ограничен.
Повышенная чувствительность к препарату
В некоторых случаях гиперчувствительность и аллергические реакции могут отмечать уже после первого приема ципрофлоксацина, о чем следует немедленно сообщить врачу.
В единичных случаях анафилактические/анафилактоидные реакции могут прогрессировать до состояния шока, угрожающего жизни пациента. В некоторых случаях они наблюдаются уже после первого приема ципрофлоксацина. В этих случаях прием ципрофлоксацина следует приостановить и немедленно провести медикаментозное лечение (лечение анафилактического шока).
ЖКТ
В случае возникновения на протяжении или после лечения тяжелой и стойкой диареи следует сообщить об этом врачу, поскольку этот симптом может маскировать тяжелое заболевание ЖКТ (например псевдомембранозный колит, который может угрожать жизни с возможным летальным последствием), необходимо немедленное лечение. В таких случаях применение ципрофлоксацина следует прекратить и начать соответствующую терапию (например ванкомицин перорально 4 × 250 мг/сут). Лекарственные средства, ингибирующие перистальтику, противопоказаны.
Возможны проходящее повышение активности трансаминаз, ЩФ или холестатическая желтуха, особенно у пациентов с предыдущим повреждением печени.
Костно-мышечная система
При любых признаках тендинита (например болезненная припухлость, воспаление) следует сообщить врачу и прекратить лечение антибиотиком. При этом необходимо оставить пораженную конечность в покое и избегать физической нагрузки (поскольку может повыситься риск разрыва сухожилия).
Разрыв сухожилия (преимущественно ахиллового) наблюдался, как правило, при применении препарата у пациентов пожилого возраста или в связи с предыдущим лечением глюкокортикоидами.
Препарат следует с осторожностью применять у пациентов с нарушениями со стороны сухожилий в анамнезе, ассоциированными с лечением хинолонами.
ЦНС
Больные эпилепсией и пациенты, имеющие в анамнезе нарушения функции ЦНС (например снижение судорожного порога, судороги в анамнезе, снижение кровообращения в сосудах мозга, изменения в структуре головного мозга или инсульт), могут принимать ципрофлоксацин лишь в случае, когда ожидаемая польза превышает возможный риск, поскольку такие больные относятся к группе риска в связи с возможными побочными реакциями со стороны ЦНС.
В некоторых случаях побочные реакции со стороны ЦНС наблюдаются уже после первого приема ципрофлоксацина. В единичных случаях депрессия или психоз могут прогрессировать до состояния, угрожающего жизни пациента. В таких случаях применение ципрофлоксацина следует прекратить и немедленно обратиться к врачу.
Кожа и подкожная клетчатка
Ципрофлоксацин вызывает возникновение реакций фоточувствительности, поэтому пациентам, принимающим ципрофлоксацин, следует избегать интенсивного солнечного света или ультрафиолетового облучения. При возникновении реакций фоточувствительности (например подобных солнечным ожогам) терапию ципрофлоксацином следует прекратить.
Цитохром Р450
Ципрофлоксацин является умеренным ингибитором энзимов 1A2 цитохрома P450. Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении ципрофлоксацина и препаратов, которые метаболизируются аналогичным ферментным путем (таких как теофиллин, метилксантин, кофеин, дулоксетин, клозапин). Повышение концентрации этих препаратов в сыворотке крови связано с ингибированием их метаболического клиренса ципрофлоксацином, может вызывать специфические побочные эффекты.
Влияние на результаты лабораторных анализов
Ципрофлоксацин in vitro может влиять на результаты посева на флору Mycobacterium spp. путем угнетения роста культуры микобактерий, приводя к ложноотрицательным результатам анализа посева от пациентов, применяющих ципрофлоксацин.
Период беременности и кормления грудью. Ципрофлоксацин нельзя применять в период беременности и кормления грудью.
Дети. Ципрофлоксацин можно применять у детей как препарат второй и третьей линии для лечения осложненных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванных Escherichia coli (возраст применявших лечение детей — 1–17 лет), а также для лечения легочных обострений, вызванных Pseudomonas aeruginosa у детей с муковисцидозом легких (возраст применявших лечение детей — 5–17 лет).
Лечение ципрофлоксацином можно назначать лишь после тщательной оценки соотношения риск/польза в связи с вероятностью развития побочных эффектов со стороны суставов и/или окружающих тканей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.
Фторхинолоны, к которым относится ципрофлоксацин, могут влиять на способность пациента управлять транспортным средством и работать со сложными механизмами в связи с побочными реакциями со стороны ЦНС (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

антиаритмические препараты Ia или III класса
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении ципрофлоксацина и антиаритмических препаратов Ia или III класса, поскольку ципрофлоксацин может усиливать пролонгацию интервала Q–T (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Формирование хелатного комплекса
При одновременном применении ципрофлоксацина (перорально) и лекарственных средств, содержащих многовалентные катионы, минеральных добавок (например кальция, магния, алюминия, железа), фосфатсвязывающих полимеров (например севеламер, лантана карбонат), сукральфатов или антацидов, а также препаратов с большой буферной емкостью (например таблетки диданозина), которые содержат магний, алюминий или кальций, снижается абсорбция ципрофлоксацина. В связи с этим ципрофлоксацин следует принимать или за 1–2 ч до, или по крайней мере через 4 ч после приема этих препаратов.
Данное ограничение не касается антацидов, относящихся к классу блокаторов H₂-рецепторов.
Пищевые, в том числе молочные продукты
Следует избегать одновременного применения ципрофлоксацина и молочных или обогащенных минералами продуктов (молоко, йогурт, апельсиновый сок с повышенным содержанием кальция). Остальные продукты с содержанием кальция в значительной мере не влияют на всасывание ципрофлоксацина.
Пробенецид
Пробенецид замедляет выведение ципрофлоксацина с желчью. Одновременное применение лекарственных средств, содержащих пробенецид, и ципрофлоксацина приводит к повышению уровня концентрации ципрофлоксацина в плазме крови.
Метоклопрамид
Метоклопрамид ускоряет всасывание ципрофлоксацина (при пероральном применении), что приводит к сокращению времени достижения C_max препарата в плазме крови. Влияния на биодоступность ципрофлоксацина не наблюдалось.
Омепразол
Сочетанное применение ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих омепразол, приводит к незначительному снижению C_max в плазме крови и AUC ципрофлоксацина.
Тизанидин
При одновременном применении ципрофлоксацина и тизанидина выявлено повышение концентрации тизанидина в плазме крови. С повышением концентрации тизанидина в сыворотке крови связаны гипотензивные и седативные побочные явления. Поэтому одновременное применение ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих тизанидин, противопоказано (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Теофиллин
Сочетанное применение ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих теофиллин, может привести к нежелательному повышению концентрации теофиллина в плазме крови, которая, в свою очередь, может вызвать развитие побочных эффектов. В единичных случаях такие побочные эффекты могут угрожать жизни или иметь летальное последствие. Если одновременного применения этих препаратов избежать нельзя, необходимо контролировать концентрацию теофиллина в сыворотке крови и адекватно снижать его дозу (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Другие производные ксантина
После одновременного применения ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих кофеин или пентоксифиллин, сообщалось о повышении концентрации этих ксантинов в сыворотке крови.
Метотрексат
При сочетанном применении ципрофлоксацина возможно замедление тубулярного транспорта (почечный метаболизм) метотрексата, что может приводить к повышению концентрации метотрексата в плазме крови. При этом может повышаться вероятность возникновения побочных токсических реакций, вызванных метотрексатом. В связи с этим пациенты, применяющие комбинированную терапию метотрексатом и ципрофлоксацином, требуют тщательного наблюдения.
НПВП
Комбинированное применение хинолонов (ингибиторов гиразы) в очень высоких дозах и некоторых НПВП (исключая ацетилсалициловую кислоту) может провоцировать судороги.
Циклоспорин
При одновременном применении ципрофлоксацина и циклоспорина отмечали транзиторное повышение концентрации креатинина сыворотки крови. Поэтому у таких пациентов необходим тщательный контроль показателя концентрации сывороточного креатинина (2 раза в неделю).
Антагонисты витамина K
При сочетанном применении ципрофлоксацина и антагониста витамина К может усиливаться антикоагулянтное действие ципрофлоксацина. Риск может варьировать в зависимости от инфекции, возраста, общего состояния больного, поэтому сложно оценить точное влияние ципрофлоксацина на повышение значения международного нормализованного отношения (INR). Следует осуществлять частый контроль INR во время и сразу после сочетанного введения ципрофлоксацина и антагониста витамина К (например варфарина, аценокумарола, фенпрокумона или флуиндиона).
Глибенкламид
В отдельных случаях одновременное применение ципрофлоксацина и лекарственных средств, содержащих глибенкламид, может повысить интенсивность действия глибенкламида (гипогликемия).
Дулоксетин
Одновременное применение дулоксетина и мощных ингибиторов изоэнзима CYP450 1A2 (таких как флювоксамин) может привести к увеличению AUC и С_max дулоксетина. Несмотря на отсутствие клинических данных относительно взаимодействия с ципрофлоксацином, можно предусмотреть возможность взаимодействия при сочетанном применении ципрофлоксацина и дулоксетина (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Ропинирол
Одновременное применение ропинирола с ципрофлоксацином, умеренным ингибитором изоэнзима CYP450 1A2, приводит к увеличению AUC и C_max ропинирола на 60 и 84% соответственно. Мониторинг побочных эффектов ропинирола и соответствующее корригирование дозы рекомендуется осуществлять во время и сразу после сочетанного применения с ципрофлоксацином (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Лидокаин
Одновременное применение лекарственных средств, содержащих лидокаин, и ципрофлоксацина, умеренного ингибитора изоэнзима CYP450 1A2, уменьшает клиренс лидокаина, введенного в/в, на 22%. Однако если лечение с лидокаином хорошо переносилось, после одновременного применения с ципрофлоксацином возможно определенное взаимодействие, которое может сопровождаться побочными реакциями.
Клозапин
После сочетанного применения 250 мг ципрофлоксацина с клозапином в течение 7 дней сывороточные концентрации клозапина и N-десметилклозапина были повышены на 29 и 31% соответственно. Клинический контроль и соответствующее корригирование дозы клозапина рекомендуется осуществлять во время и сразу после сочетанного применения с ципрофлоксацином (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Силденафил
C_max и AUC силденафила повышается приблизительно в 2 раза после перорального применения 50 мг одновременно с 500 мг ципрофлоксацина. Поэтому следует с осторожностью назначать сочетанно ципрофлоксацин и силденафил, тщательно взвешивая риск и пользу.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: обратимое токсическое действие на паренхиму почек. Возможно усиление проявлений побочных реакций.
Лечение симптоматическое, рекомендуется контролировать функцию почек и применять антациды, содержащие магний и кальций, которые снижают абсорбцию ципрофлоксацина.
С помощью гемодиализа или перитонеального диализа выводится только небольшое количество ципрофлоксацина (<10%).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.