Цитагексал - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування   препарату

ЦИТАГЕКСАЛ^®

(CITAGEXAL^®)

Загальна   характеристика:

міжнародна та хімічна назви: citalopram; 1-[3-(диметил аміно) пропіл]-1-(n-фторфеніл)-5-фталанкарбоніт рил;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: білі круглі таблетки, вкриті оболонкою, без насічки та гравіювання;

таблетки по 20 мг: білі довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці та гравіюванням “С 20” – на іншому;

таблетки по 40 мг: білі довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з насічкою на одному боці та гравіюванням “С 40” – на іншому;

склад:  1 таблетка   містить циталопраму гідро бромід у кількості, що відповідає 10 мг, або 20 мг,   або 40 мг циталопраму;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, коповідон, гліцерин 85%, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію крохмаль гліколят, гіпромелоза, макроголь 6000, титану діоксид (Е 171), тальк.

Форма випуску. Таблетки,   вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06A B04.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка. Циталопрам - антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокси-триптаміну (5-НТ; скротонін), блокує гістамінні, м-холіно- та адренорецептори, незначною мірою інгібує цитохром Р 450. Нормалізує емоційну сферу, покращує патологічно змінений настрій, усуває меланхолію. Стимулює рухову активність і прискорює процеси мислення при депресіях.

При довго тривалому прийомі циталопраму зниження ефекту пригнічення зворотного захоплення 5-НТ не спостерігається.

Циталопрам майже не впливає на нейрональне зворотне захоплення норадреналіну, дофаміну та гамма-аміномасляної кислоти.

Циталопрам є біциклічною похідною ізобензофурану та не має хімічної спорідненості з трициклічними та тетрациклічними або іншими відомими антидепресантами.

Фармакокінетика. Циталопрам при застосуванні внутрішньо швидко абсорбується, його біодоступність   становить близько 80%.   Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 (1 - 7) год   після   прийому. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Об’єм розподілу становить 12 - 17 л/кг. Зв’язування з білками - менше 80%. Метаболізм досягається шляхом   диметилювання, дезамінування та окислення. Незмінений циталопрам є основною сполукою у плазмі крові; його кінетика є лінійною. Постійна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 тижні від початку лікування. Була продемонстрована наявність лінійного зв’язку між рівно ваговими концентраціями в плазмі та прийнятою дозою. При дозі 40 мг на добу середня концентрація в плазмі становить приблизно 300 ммоль/л. Період напів виведення   препарату становить 1,5 доби. Циталопрам переважно виділяється через печінку (85%), а також, частково, нирками (15%). 12 - 23%   загальної прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді.

У пацієнтів літнього та похилого віку у зв’язку із зниженням метаболізму відмічається збільшення періоду напіврозпаду у плазмі крові та зменшення кліренсу креатині ну.

Виділення циталопраму відбувається більш повільно у пацієнтів з печінковою недостатністю. Період напіврозпаду у плазмі крові та рівно вагові концентрації в плазмі збільшуються приблизно вдвічі у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки.

Виділення циталопраму відбувається більш повільно у пацієнтів з незначною або помірною нирковою недостатністю, при цьому загально фармакокінетика циталопраму не змінюється.

Показання для застосування. Лікування депресій різної етіології (у дорослих).   Панічні розлади.

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають щоденно, один раз на добу. Таблетки ЦитаГексал^® можна приймати у будь-який час протягом дня, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Рекомендована початкова доза для дорослих становить 20 мг на добу. За необхідності доза може бути підвищена до 40 мг на добу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта.

Для пацієнтів літнього та похилого віку дозу необхідно зменшити наполовину, до 10 - 20 мг на добу.

За наявності незначних або помірних порушень функції нирок будь-якої корекції дози не потрібно.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід призначати початкову дозу 10 мг на добу. Доза не повинна перевищувати 30 мг на добу. За цими пацієнтами слід постійно спостерігати.

Антидепресивний ефект розвивається не раніше, ніж за 2 тижні від початку лікування. Терапію слід проводити, доки у пацієнта буде відсутня симптоматика протягом 4 - 6 місяців. Препарат відміняють повільно і поступово.

Зниження дози проводити протягом 1 - 2 тижнів.

Побічна дія. Побічні ефекти препарату, як правило, є короткочасними та незначними. Вони спостерігаються протягом першого-другого тижня лікування та безслідно минають у міру одужання пацієнта.

Найчастіше спостерігаються такі побічні ефекти: сонливість, інсомнія, ажитація, нервозність, головний біль, тремор, запаморочення; пальпітація; нудота, сухість у роті, запор, діарея; посилене потовиділення; порушення акомодації; астенія.

Рідко: дисомнія, порушення концентрації уваги, нічні жахи, амнезія, тривожність, зниження лібідо, підвищення апетиту, анорексія, апатія, суїцид альні спроби; мігрень, парестезії;   тахікардія, ортостатична гіпотензія, гіпотензія, гіпертензія; диспепсія, блювання, біль у животі, слабкість, підвищена слинотеча; порушення сечовиділення, поліурія; зниження або збільшення маси тіла; риніт, синусит; порушення еякуляції, порушення оргазму у жінок, дисменорея, імпотенція; екзантема, свербіж; порушення зору; порушення смаку; втомлюваність, позіхання.

У поодиноких випадках: ейфорія, підвищення лібідо; екстра пірамідні порушення, судоми; брадикардія; підвищення активності печінкових трансаміназ; кашель; фото чутливість; дзвін у вухах; міалгія, алергічні реакції, непритомність, загальна слабкість.

Протипоказання. Підвищена чутливість до циталопраму. Нестабільна епілепсія. Хворі з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 20 мл/хв). Пацієнти, які отримують супутню терапію інгібіторами МАО, включаючи селегілін, що перевищують 10 мг на добу. Вагітність, період лактації (на період лікування годування груддю припиняють); діти до 18 років.

Передозування.

Симптоми: сонливість, порушення артикуляції, кома, ступор, судоми, посилене потовиділення, синусова тахікардія, ціаноз, гіпервентиляція легенів, нудота, блювання, зрідка – зміни ЕКГ.

Лікування: викликати блювання шляхом застосування активованого вугілля, а також використовуючи осмотичні проносні засоби (у тому числі натрію сульфат). Можливо промивання шлунка. У разі непритомності пацієнта слід використати інтубацію.   Проводити загальні підтримуючі заходи, забезпечити моніторинг функцій серцево-судинної та дихальної систем. Терапія - симптоматична.

Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Лікування інгібіторами   МАО   можна призначати не раніше, ніж за 14 днів після закінчення лікування препаратом ЦитаГексал^®.

На початку лікування препаратом можливі прояви інсомнії та ажитації. У цих випадках слід проводити титрування дози.

Необхідна обережність при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів, не стероїдних протизапальних засобів, ацетил саліцилової кислоти, дипіридамолу та тиклопідину, а також інших препаратів, що підвищують ризик розвитку кровотечі.

У хворих на цукровий діабет лікування препаратами СІ 33С може порушувати регуляцію рівня цукру. У цих випадках необхідна корекція дози інсуліну або пероральних антидіабетичних засобів.

При розвитку судом лікування препаратом слід негайно відмінити.

За хворими на контрольовану епілепсію слід встановити ретельне медичне спостереження.

Препарат з обережністю призначають пацієнтам з манією/гіперманією в анамнезі. На початку маніакальної фази лікування припиняють.

В процесі лікування депресивних станів у хворих на психоз можуть посилитись прояви психотичних симптомів.

Таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, дефіциту лактози Лаппа або порушеннями абсорбції глюкози та галактози не слід призначати цей препарат.

Вплив на здатність керувати авто транспортом або працювати з потенційно небезпечними механізмами.

Під час лікування слід утримуватися від керування авто транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами (зменшується здатність концентрувати увагу і збільшується час реакції).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існування несумісних хімічних комбінацій не було виявлено.

Одночасний прийом циталопраму та інгібіторів МАО може спричинити виникнення   гіпертензивних кризів (серотонін овий синдром).

Циталопрам не можна призначати разом з іншими серотонінергічними засобами, зокрема суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом, окситриптаном і триптофаном.

Циметидин спричинює помірне підвищення   рівня середніх рівноважних   концентрацій   циталопраму.   Тому слід звертати увагу на цей факт за умов   одночасного прийому високих доз цих лікарських засобів.

Не виявлено існування   взаємодії препарату з літієм, а також будь-якої фармакокінетичної   взаємодії, що може мати клінічні наслідки, з фенотіазинами або трициклічними   антидепресантами.  

Одночасний прийом циталопраму та метопрололу (субстрат CYP2D6) призводить до двократного збільшення рівня метопрололу в плазмі. При цьому не спостерігається будь-якого клінічно значущого впливу на кров’яний тиск або частоту серцевих   скорочень.

У клінічних дослідженнях не було виявлено фармакокінетичної взаємодії циталопраму з одночасно введеними хворому бензодіазепінами, нейролептиками, аналгетиками, літієм, антигістамінними та антигіпертензивними препаратами, бета-блокаторами та іншими серцево-судинними лікарськими засобами.

Не виявлено взаємного впливу концентрацій циталопраму та іміпраміну в плазмі, хоча рівень дезипраміну – основного метаболіту іміпраміну – в плазмі збільшується. У цьому разі слід зменшити дозу дезипраміну.

Не виявлено будь-якої фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії між циталопрамом і алкоголем. Однак комбінація циталопраму та алкоголю є небажаною.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ^оС. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 або 100 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в оригінальній упаковці.

Виробник. “Салютас Фарма ГмбХ”, Німеччина, підприємство компанії “Гексал АГ”, Німеччина.

Адреса. Salutas Pharma GmbH, Otto-von-Guericke-Allee 1, D-39179 Barleben.

Адреса Представництва “Гексал АГ” в Україні.

01034, м. Київ, вул. Пушкінська 12а, офіс 16.

циталопрам (1-[3-(диметиламино)пропил]-1-(n-фторфенил)-5-фталанкарбонитрил) — антидепрессант, селективный ингибитор обратного захвата 5-гидрокситриптамина (серотонина), блокирует гистаминовые, М-холинорецепторы и адренорецепторы, в незначительной степени ингибирует цитохром Р450. Нормализует эмоциональное состояние, устраняет дисфорию, способствует улучшению настроения. Стимулирует двигательную активность и ускоряет процессы мышления при депрессиях. При длительном приеме циталопрама ослабления эффекта угнетения обратного захвата серотонина не наблюдается.
Циталопрам почти не влияет на нейрональный обратный захват норадреналина, допамина и ГАМК.
Циталопрам является бициклическим производным изобензофурана и не имеет химического сродства к трициклическим, тетрациклическим или другим известным антидепрессантам.
Циталопрам при приеме внутрь быстро абсорбируется, его биодоступность составляет около 80%. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 4 (1–7) ч после приема. Абсорбция не зависит от приема пищи. Объем распределения составляет 12–17 л/кг массы тела. Связывание с белками плазмы крови — меньше 80%. Метаболизируется путем диметилирования, дезаминирования и окисления. Кинетика неизмененного циталопрама является линейной. Равновесная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 нед с начала лечения. Существует линейная связь между равновесной концентрацией и принятой дозой. При дозе 40 мг/сут средняя концентрация в плазме крови составляет приблизительно 300 ммоль/л. Период полувыведения препарата составляет 1,5 сут. Циталопрам преимущественно выделяется с желчью (85%), а также частично почками (15%). Около 12–23% принятой дозы выводится с мочой в неизмененном виде.
У пациентов пожилого возраста в связи со снижением метаболизма отмечается увеличение периода полувыведения препарата и снижение клиренса креатинина.
Выделение циталопрама происходит медленнее у пациентов с печеночной недостаточностью. Период полувыведения и равновесная концентрация увеличиваются приблизительно вдвое по сравнению с пациентами с неизмененной функцией печени.
Элиминация циталопрама происходит медленнее у пациентов с незначительной или умеренно выраженной почечной недостаточностью, при этом фармакокинетика циталопрама существенно не изменяется.

депрессии различной этиологии у взрослых; панические расстройства.

принимают ежедневно 1 раз в сутки в любое время независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Рекомендуемая начальная доза для взрослых составляет 20 мг/сут. При необходимости доза может быть повышена до 40 мг/сут.
Пациентам пожилого и старческого возраста дозу необходимо снизить наполовину до 10–20 мг/сут.
При наличии незначительного или умеренно выраженного нарушения функции почек коррекции дозы не требуется.
Пациентам с нарушениями функции печени назначают в начальной дозе 10 мг/сут; суточная доза не должна превышать 30 мг.
Антидепрессивный эффект развивается не ранее чем через 2 нед после начала лечения. Терапию следует проводить до тех пор, пока у пациента будет отсутствовать симптоматика в течение 4–6 мес. Препарат отменяют постепенно.
Снижение дозы проводить в течение 1–2 нед.

повышенная чувствительность к циталопраму, нестабильная эпилепсия, почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 20 мл/мин), одновременная терапия ингибиторами МАО, период беременности и кормления грудью (в период лечения препаратом кормление грудью прекращают), возраст до 18 лет.

как правило, кратковременны и незначительно выражены, возникают в течение 1–2-й недели лечения и проходят самостоятельно. Чаще всего наблюдаются сонливость или бессонница, ажитация, повышенная возбудимость, головная боль, тремор, головокружение, пальпитация, тошнота, сухость во рту, запор, диарея, повышенная потливость, нарушение аккомодации, астения. Редко — нарушение концентрации внимания, кошмарные сновидения, амнезия, тревожность, снижение либидо, повышение аппетита, анорексия, апатия, суицидальные попытки; мигрень, парестезии; тахикардия, ортостатическая гипотензия, артериальная гипо- или гипертензия; диспепсия, рвота, боль в животе, слабость, повышенное слюнотечение; нарушение мочевыделения, полиурия; уменьшение или увеличение массы тела; ринит, синусит; нарушение эякуляции, нарушение оргазма у женщин, дисменорея, импотенция; экзантема, зуд; нарушение зрения; нарушение вкуса; утомляемость, зевота. В редких случаях: эйфория, повышение либидо; экстрапирамидные нарушения, судороги; брадикардия; повышение активности печеночных трансаминаз; кашель; фотосенсибилизация; шум в ушах; миалгия, аллергические реакции, обморок, общая слабость.

лечение ингибиторами МАО можно назначать не ранее чем через 14 дней после окончания лечения препаратом Цитагексал.
В начале лечения препаратом возможно появление инсомнии и ажитации. В этих случаях следует проводить титрование дозы препарата.
При развитии судорог препарат следует немедленно отменить.
Больные с контролируемой эпилепсией должны находиться под медицинским контролем.
С осторожностью назначают пациентам с манией/гиперманией в анамнезе. В начале маниакальной фазы лечение прекращают.
В процессе лечения депрессивных состояний у больных с психозом могут усилиться проявления психотических симптомов.
Таблетки препарата содержат лактозу. Пациентам с редкой наследственной формой непереносимости галактозы, дефицита лактозы или нарушениями абсорбции глюкозы и галактозы препарат назначать не следует.
В период лечения следует воздержаться от управления автотранспортными средствами и работы с потенциально опасными механизмами (снижается способность к концентрации внимания и увеличивается время реакции).

необходима осторожность при одновременном применении антикоагулянтов и препаратов, влияющих на функцию тромбоцитов (ацетилсалициловой кислоты, дипиридамола и тиклопидина), НПВП, а также других препаратов, которые повышают риск развития кровотечения.
У больных сахарным диабетом лечение препаратом может влиять на уровень глюкозы в сыворотке крови. В этом случае необходима коррекция дозы инсулина или пероральных гипогликемизирующих средств.
Одновременный прием циталопрама и ингибиторов МАО может вызвать возникновение гипертензивных кризов (серотониновый синдром).
Циталопрам нельзя назначать вместе с другими серотонинергическими средствами, в частности суматриптаном или другими триптанами, трамадолом, окситриптаном и триптофаном.
Циметидин вызывает умеренное повышение уровня равновесной концентрации циталопрама. Поэтому следует обращать внимание на этот факт при условии одновременного назначения этих лекарственных средств в высоких дозах.
Не выявлено существенного взаимодействия препарата с литием, а также клинически значимого фармакокинетического взаимодействия с фенотиазинами или трициклическими антидепрессантами.
Одновременный прием циталопрама и метопролола (является субстратом CYP 2D6) приводит к двукратному повышению уровня метопролола в плазме крови. При этом не наблюдается никакого клинически значимого влияния на АД или ЧСС.
Не выявлено фармакокинетического взаимодействия циталопрама с бензодиазепинами, нейролептиками, анальгетиками, литием, антигистаминными и антигипертензивными препаратами, блокаторами β-адренорецепторов и другими кардиологическими лекарственными средствами.
Не выявлено взаимного влияния на концентрации циталопрама и имипрамина в плазме крови, хотя уровень дезипрамина — основного метаболита имипрамина — повышается. В этом случае следует снизить дозу дезипрамина.
Не выявлено фармакодинамического или фармакокинетического взаимодействия между циталопрамом и алкоголем, однако комбинация циталопрама и алкоголя нежелательна.

симптомы — сонливость, нарушение артикуляции, кома, ступор, судороги, повышенная потливость, синусовая тахикардия, цианоз, гипервентиляция легких, тошнота, рвота, редко — изменения на ЭЭГ.
Показано промывание желудка, прием активированного угля, осмотических слабительных средств (натрия сульфат), при потере сознания — интубация трахеи, проведение поддерживающих мероприятий, обеспечение мониторинга функций сердечно-сосудистой и дыхательной систем. Терапия — симптоматическая. Специфического антидота нет.

при температуре до 25 °С.