Цитерал - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИТЕРАЛ

(CITERAL) 

Склад:

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 таблетка містить ципрофлоксацину 250 мг або 500 мг (у формі ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату 291,5 мг або 583 мг);

допоміжні речовини: желатин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна;

оболонка: гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е 171). 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг: довгасті, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору;

таблетки по 500 мг: довгасті, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору з рискою з одного боку. 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТX J01M A02. 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин in vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії зумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними у багатьох процесах життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (C_max) та мінімальною інгібіторною концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Одинарні мутації можуть  призвести, імовірніше, до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном антибіотикорезистентності.

Спектр антибактеріальної активності.

Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні - від резистентних штамів.

                                       Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteria	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Pseudomonas	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
Acinetobacter	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus spp.1	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis	≤ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,03 мг/л	> 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	≤ 0,03 мг/л	> 0,06 мг/л
Не пов’язані з видами контрольні точки *	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
1    Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину мають відношення до терапії із застосуванням високих доз. *    Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Чутливі (зазвичай) види мікрооганізмів
Грампозитивні аеробні мікроорганізми Bacillus anthracis (1)
Грамнегативні аеробні мікроорганізми Aeromonas spp. Brucella spp. Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae* Legionella spp. Moraxella catarrhalis* Neisseria meningitidis Pasteurella spp. Salmonella spp.* Shigella spp.* Vibrio spp. Yersinia pestis
Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus
Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis ($) Chlamydia pneumoniae ($) Mycoplasma hominis ($) Mycoplasma pneumoniae ($)
Види, для яких можливий розвиток набутої резистентності
Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis ($) Staphylococcus spp.* (2)
Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii+ Burkholderia cepacia+* Campylobacter spp.+* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Morganella morganii* Neisseria gonorrhoeae* Proteus mirabilis* Proteus vulgaris* Providencia spp. Pseudomonas aeruginosa* Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens*
Анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp. Propionibacterium acnes
Мікроорганізми, початково резистентні до ципрофлоксацину
Аеробні грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes
Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia
Анаеробні мікроорганізми За винятком зазначених вище
Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Ureaplasma urealitycum
*    Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями +    Показник резистентності ≥  50 % в одній або більше країн ЄС. ($)  Природна середня чутливість при відсутності набутого механізму резистентності (1)  Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом з обмеженими даними, отриманими в людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибірською виразкою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки. (2)  Метицилін-резистентний S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50 % і є зазвичай високим у госпітальних ізолятів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину  у дозі 250 мг та 500 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхнього відділу тонкого кишечнику.

Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80 %.

Розподіл

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками плазми крові незначний (20-30 %),  знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно дифундує у позасудинний простір. Значний об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату у сироватці крові. Ципрофлоксацин досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та у тканинах сечовидільного тракту, статевих органах (сеча, простата, ендометрій).

Метаболізм.

Були зафіксовані невисокі концентрації таких чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацину (M₁), сульфоципрофлоксацину (М₂), оксоципрофлоксацину (М₃) та формілципрофлоксацину (M₄). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але  меншою  мірою, ніж початкова сполука.

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові  осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному прийомі
Назва	Шляхи виведення
	З сечею	З фекаліями
Ципрофлоксацин	44,7	25
Метаболіти (M1-M4)	11,3	7,5

Нирковий кліренс становить 180‑300 мл/кг/год, а загальний кліренс - 480‑600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 год.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється у першу чергу трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високих концентраціях присутній у жовчі.

Діти.

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. Не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. Значення знаходяться у межах норми, які було зафіксовано у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до групи пацієнтів та фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями, прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені  грамнегативними бактеріями:

- загострення хронічного обструктивного захворювання легень;

- бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;

- пневмонія.

• Хронічний гнійний отит середнього вуха.

• Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями.

• Інфекції сечового тракту.

• Гонококовий уретрит і цервіцит.

• Орхоепідидиміт, зокрема спричинений Neisseria gonorrhoeae.

• Запальні захворювання органів малого таза, зокрема спричинені  Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо або є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати локальну інформацію про резистентність до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).

• Інтраабдомінальні інфекції.

• Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинених грамнегативними бактеріями.

• Важкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

• Інфекції кісток та суглобів.

• Лікування інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

• Профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією.

• Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.

• Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Діти

•    Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі, спричинений синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa).

•    Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

•    Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей, коли лікар вважає це необхідним.

Лікування повинен розпочинати лише лікар, що має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або до будь-якого допомiжного компонента препарату, а також до інших препаратів групи фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламеру), сукральфатів або антацидів, а також  препаратів з великою буферною ємністю (таких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів H₂-рецепторів.

Харчові та молочні продукти.

Кальцій у складі харчових продуктів незначно впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.  

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.

Тизанідин.

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»).

Метотрексат.

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосуваня»).

Теофілін.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну у сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час та одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад  варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).

Ропінірол.

Одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Клозапін.

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідну корекцію дози клозапіну рекомендується здійснювати під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати, що подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережностю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують  інтервал QT (наприклад антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину, у результаті чого досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження C_max і AUC ципрофлоксацину.

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора  ізоферментів   цитохрому  Р450 1А2, і  лікарських  засобів,  що  містять лідокаїн,

знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями і може розвинутися при супутньому застосуванні вказаних препаратів.

Силденафіл.

C_max і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього призначення 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення  ризик/користь.

Пероральні цукрознижувальні засоби.

При супутньому призначенні ципрофлоксацину та пероральних антидіабетичних лікарських засобів, особливо групи сульфонілсечовини (наприклад глібенкламіду, глімепіриду), повідомлялося про гіпоглікемію, що пов’язана, вірогідно, з потенціюванням ципрофлоксацином дії пероральних антидіабетичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Дулоксетин.

Одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо можливої взаємодії з ципрофлоксацином, можна очікувати  схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби.

Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) та певних нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми крові у цих пацієнтів.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені  грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, спричинених стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції  (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції сечового тракту.

Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені фторхінолонрезистентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин необхідно призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність  ципрофлоксацин резистентних штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.  

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтра-абдомінальних інфекцій обмежені.  

Діарея мандрівників.

При виборі препарату  слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.  

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами  залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки.

Застосування у людей грунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування у людини. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile.

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої  діареї, спричиненої Clostridium difficile, що може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і при застосуванні ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечнику, що, у свою чергу, призводить до надмірного росту Clostridium Difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А і В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, спричиняє підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення колектомії. Потрібно пам’ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, протягом 2-х місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотик-асоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, що не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового введення білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, до яких є чутливою  Clostridium difficile. Також може виникнути необхідність хірургічного втручання.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендацями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину  проводить лише лікар із досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв  артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Лікування ципрофлоксацином дітей слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні випробування  було включено дітей віком 5-17 років. Більш обмежений досвід  лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину  дітям віком

1-17 років.

Інші специфічні тяжкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування застосувати не можна, або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі  специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалося у  ході клінічних випробувань, а клінічний досвід  обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У такому разі прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Скелетно-м’язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати  пацієнтам із захворюваннями сухожиль/ розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, у рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме у випадку неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо  ахіллового сухожилля), іноді двобічний, у перші 48 годин лікування. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у літніх пацієнтів або у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні будь-яких ознак тендиніту (таких як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Ураженій кінцівці слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю  пацієнтам із міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення (див. розділ «Побічні реакції»).

Центральна нервова система.

Хінолони спричиняють судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю  пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припиняти (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як  самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити заходів, які необхідні у даній клінічній ситуації.

У пацієнтів, які приймали ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки поліневропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м’язова слабкість, окремо або у комбінації). Прийом ципрофлоксацину слід припинити  пацієнтам, які мають симптоми нейропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, заніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитоку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Серцеві розлади.

Застосування ципрофлоксацину пов’язують із випадками подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки порівняно з чоловіками, як правило, мають більш тривалий інтервал QTc, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QTc. Пацієнти літнього віку можуть також бути більш чутливими до впливів лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA і III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT або розвитку двоспрямованої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад вроджений синдром подовженого QT, некореговані електролітні розлади, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія та серцеві захворювання, зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда або брадикардія).

Шлунково-кишковий тракт.

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад псевдомембранозний коліт, що може мати  летальний наслідок), яке вимагає негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцину 4 x 250 мг/добу перорально). Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов’язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Гепатобіліарна система.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування слід припинити. Також може визначатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів із попереднім ушкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

При прийомі ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. у такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені, з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацин-резистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus і Pseudomonas.

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад теофіліну, метилксантинів, кофеїну, дулоксетину, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину). Одночасне призначення ципрофлоксацину і тізанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, за пацієнтами, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат.

Одночасне призначення ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибно-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. Тому у період вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю.

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози.

Доза визначається згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю організму (організмів) – збудника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а у дітей – згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого таза, інтра-абдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного призначення інших необхідних антибактеріальних препаратів  залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі

Показання			Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне застосування ципрофлоксацину)
Інфекції нижніх дихальних шляхів			Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	7-14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	7-14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	7-14 днів
	Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха		750 мг 2 рази на добу	Від 28 днів до 3 місяців
Інфекції сечового тракту	Неускладнений цистит		Від 250 мг 2 рази на добу до 500 мг 2 рази на добу	3 дні
			Жінкам перед менопаузою можна застосовувати одноразову дозу 500 мг
	Ускладнений цистит, неускладнений пієлонефрит		500 мг 2 рази на добу	7 днів
	Ускладнений пієлонефрит		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	Не менше 10 днів, при деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси) лікування можна продовжити більше 21 дня
	Простатит		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	Від 2 до 4 тижнів (гострий) і від 4 до 6 тижнів (хронічний)
Інфекції статевих органів	Гонококовий уретрит і цервіцит		Одноразова доза 500 мг	1 день (одноразова доза)
	Орхоепідидиміт та запальні захворювання органів малого таза		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	Не менше 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтра-абдомінальні інфекції	Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., окрім Shigella dysenteriae, тип 1, і тяжка діарея мандрівників як емпіричне лікування		500 мг 2 рази на добу	1 день
	Діарея, спричинена Shigella dysenteriae, тип 1		500 мг 2 рази на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae		500 мг 2 рази на добу	3 дні
	Тифоїдна лихоманка		500 мг 2 рази на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями		500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу		Від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 500 мг двічі на день до 750 мг двічі на день		Максимально 3 місяці
Лікування або профілактика інфекцій у пацієнтів із нейтропенією. Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу		Терапію слід продовжувати протягом усього періоду нейтропенії
Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis		Одноразова доза 500 мг		1 день (одноразова доза)
Профілактика після контакту і радикальне лікування легеневої форми сибірської виразки в осіб, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це є клінічно необхідним. Застосування препарату слід розчинати якомого скоріше після підозрюваного або підтвердженого контакту			500 мг 2 рази на добу	60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis

Діти

Показання	Добова доза, мг	Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне застосування ципрофлоксацину)
Кістозний фіброз	20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит	Від 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу до 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній дозі 750 мг	Від 10 до 21 днів
Інші тяжкі інфекції	20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу, при максимумі 750 мг на дозу	Відповідно до типу інфекцій

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.

Ниркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози пацієнтам із порушеною нирковою функцією:

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м2]	Креатинін сироватки крові [мкмоль/л]	пероральна доза [мг]
> 60	< 124	Див. звичайне дозування
30‑60	124-168	250‑500 мг кожні 12 години
< 30	>169	250‑500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	>169	250‑500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	>169	250‑500 мг кожні 24 години

Пацієнтам із печінковою недостатністю немає необхідності у зміні дозування ципрофлоксацину.

Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину дітям із порушеною нирковою та/або печінковою функціями не проводилися.

Спосіб застосування.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запиваючи необхідною кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом із молочними продуктами (наприклад з молоком, йогуртом) або фруктовими соками із додаванням мінералів (наприклад з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У тяжких випадках або якщо пацієнт нездатний приймати таблетки (зокрема при ентеральному  харчуванні) рекомендується розпочинати терапію із внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Діти.

Застосування ципрофлоксацину  дітям потрібно проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лише лікар із досвідом ведення дітей, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин спричиняв артропатію опорних суглобів у молодих тварин.

Лікування ципрофлоксацином дітей потрібно розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.

Передозування.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищена втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і при необхідності – підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат як нудота та діарея.

Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин  наведено нижче.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко з можливою летальністю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіперглікемія.

Психічні розлади: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідомості і дезорієнтація, тривожність, патологічні сновидіння, депресія, галюцинації, психотичні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (див. розділ «Особливості застосування»), мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, периферична невропатія та поліневропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: порушення зору, порушення кольорового сприйняття.

З боку органів слуху  та лабіринту: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

Патологія серця: тахікардія, шлуночкова аритмія, подовження інтервалу QT, піруетна тахікардія (torsades de pointes)*.

Судинні розлади: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан, васкуліт.

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное (включаючи астматичні стани).

Шлунково-кишкові розлади: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, панкреатит.

Патологія гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкірних покривів та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»), петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: м’язово-скелетний біль (наприклад біль у кінцівках,  поперековій ділянці,  грудній клітці), артралгії, міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів, м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожилок (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Розлади загального стану та реакції у місці введення: астенія, гарячка, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, відхилення від норми рівня протромбіну,  підвищення активності амілази.

*Ці реакції спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування  дітям.

У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Також були зареєстровані такі побічні реакції на препарат як алергічний набряк, зменшення апетиту і кількості їжі, що вживається, гіпоглікемія, порушення поведінки, суїцидальні думки, спроба самогубства, гіперестезія, пухирці, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, нездужання, порушення ходи, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, тимчасове порушення функції печінки, біль, відчуття серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, артеріальна гіпертензія, стенокардія, інфаркт міокарда, зупинка серця, тромбоз судин головного мозку, флебіт, безсоння, маніакальна реакція, атаксія, летаргія, сонливість, слабкість, нездужання, фобія, деперсоналізація, болючість слизової оболонки порожнини рота, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, дисфагія, перфорація кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, порушення сечовипускання, уретральна кровотеча, вагініт, ацидоз, біль у грудних залозах, носова кровотеча, набряк легень або гортані, гикавка, кровохаркання, бронхоспазм, легенева емболія, фототоксичні реакції, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон’юнктиви, рук; шкірний кандидоз, гіперпігментація, пітливість, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, порушення смаку, ахроматопсія.

Також були зареєстровані такі побічні реакції на ципрофлоксацин: ажитація, ексфоліативний дерматит, еритема, гіперестезія, гіпертонія, метгемоглобінемія, збільшення міжнародного нормалізованого відношення, у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, кандидоз (оральний, шлунково-кишковий, вагінальний), міастенія, ністагм, полінейропатія, гіперкаліємія, зміни протромбінового часу, психоз; збільшення рівня тригліцеридів, гаммаглутамілтрансферази крові, сечової кислоти; зменшення рівня гемоглобіну; геморагічний діатез, збільшення рівня моноцитів, лейкоцитоз, циліндрурія.

Термін придатності.

3 роки.  

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці. 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці картонній. 

Категорія відпуску.

За рецептом. 

Виробник.

Алкалоїд АД-Скоп’є.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Македонія.
 

ЦИТЕРАЛ

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 250 мг, № 10

Ципрофлоксацин

250 мг

№  UA/1079/01/01 от 02.06.2009 до 02.02.2014

табл. п/плен. оболочкой 500 мг, № 10

Ципрофлоксацин

500 мг

№  UA/1079/01/02 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ципрофлоксацин угнетает фермент ДНК-гиразу, который играет важную роль в процессе сегментной деспирализации и спирализации хромосомы во время фазы размножения бактерий и предотвращает хромосомную транскрипцию информации, необходимой для нормального метаболизма бактериальной клетки, приводящей к угнетению способности возбудителя размножаться. Препарат оказывает быстрое и выраженное бактерицидное действие на микроорганизмы, которые находятся как в фазе размножения, так и в фазе покоя. Проявляет высокую эффективность почти относительно всех грамотрицательных и грамположительных возбудителей. К ципрофлоксацину чувствительны Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafnia spp., Edwardsiella spp., Proteus (как индолположительные, так и индолотрицательные штаммы), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. (в том числе Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а также плазмидные формы бактерий. Как по данным исследований in vitro, так и путем применения суррогатного маркера установлено, что ципрофлоксацин также активен против Bacillus anthracis.
Разную чувствительность проявляют Neisseria spp., Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаэробные кокки (Рeptococcus,  Peptostreptococcus) умеренно чувствительны к Цитералу, а Bacteroides — стойкий. Цитерал эффективен относительно бактерий, которые вырабатывают β-лактамазы. Препарат проявляет активность также относительно микроорганизмов, резистентных практически ко всем антибиотикам, сульфаниламидным и нитрофурановым препаратам. В ряде случаев Цитерал активен относительно штаммов микроорганизмов, резистентных к другим препаратам группы фторхинолонов. Тем не менее, следует иметь в виду, что между различными фторхинолонами существует перекрестная резистентность. Как правило, резистентны к препарату Enterococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентность к ципрофлоксацину развивается медленно и постепенно («многоступенчатый» тип).
Распространенность резистентных штаммов может изменяться в зависимости от географического региона и, кроме того, изменяться со временем. Желательно использовать местную информацию о чувствительности микроорганизмов к ципрофлоксацину, особенно при лечении тяжелых инфекций. Предоставленная информация разрешает получить только приблизительные показатели чувствительности и резистентности тех или иных микроорганизмов к ципрофлоксацину.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема препарата внутрь ципрофлоксацин быстро всасывается в ЖКТ (преимущественно в тонкой кишке). Плазменные уровни дозозависимы; С_max препарата достигается через 0,5–2 ч после применения.
Одновременный прием пищи и ципрофлоксацина имеет ограниченный, но клинически незначительный эффект на фармакокинетические параметры С_max в плазме крови и AUC. Нет необходимости в особых рекомендациях относительно приема ципрофлоксацина и пищи.
Распределение. Ципрофлоксацин хорошо распределяется в тканях и жидкостях организма, объем распределения высокий, хотя он несколько ниже у пациентов пожилого возраста. Связывание с белками плазмы низкое (19–40%).
Метаболизм. Ципрофлоксацин метаболизируется при первом прохождении через печень.
Выведение. Ципрофлоксацин и его метаболиты выделяются быстро, в основном почками. После разового приема дозы ципрофлоксацина 55% выводится с мочой и 39% — с калом. Кривая выведения — линейная и после приема неоднократных доз с интервалом 12 ч не отмечено его дальнейшего накопления. После распределения препарата достигается равновесие (после 4–5 полувыведений). Т_½ ципрофлоксацина составляет 3,1–5,1 ч.
Исследования с ципрофлоксацином, проведенные у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (сывороточный креатинин >265 мкмоль/л или клиренс креатинина <20 мл/мин), продемонстрировали или двойной Т_½, или его колебание.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью общая суточная доза должна быть сокращена наполовину, хотя уровень препарата в сыворотке крови представляет собой наиболее надежное основание для корригирования доз в случае необходимости. Результаты фармакокинетических исследований у детей с кистозным фиброзом показали, что может быть рекомендован прием препарата в дозе 20 мг/кг массы тела 2 раза в сутки для достижения плазменной концентрации, совместимой с таковой у взрослых, что достигается с приемом адекватных рекомендованных доз.

ПОКАЗАНИЯ:

неосложненные и осложненные инфекции, вызванные возбудителями, чувствительными к ципрофлоксацину:

• инфекции дыхательных путей: ципрофлоксацин можно рекомендовать для лечения пневмоний, вызванных Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella и стафилококками;
• инфекции среднего уха (средний отит) и придаточных пазух носа (синусит), особенно инфекции, вызванные грамотрицательными микроорганизмами, в частности Pseudomonas aeruginosa, или стафилококками;
• инфекции глаз;
• инфекции почек и мочевыводящих путей;
• инфекции половых органов, включая аднексит, гонорею и простатит;
• инфекции органов брюшной полости (инфекции ЖКТ, желчевыводящих путей, перитонит);
• инфекции кожи и мягких тканей;
• инфекции костей и суставов;
• сепсис;
• инфекции или высокий риск инфекции (профилактика) у больных с ослабленной иммунной системой (в том числе во время лечения иммунодепрессантами и при нейтропении);
• выборочная деконтаминация кишечника в период лечения иммунодепрессантами.

Дети
Ципрофлоксацин можно применять у детей в возрасте 1 года–17 лет как препарат второй и третей линии для лечения осложненных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванных Escherichia coli; а также детям в возрасте 5–17 лет с муковисцидозом легких для лечения легочных заболеваний, вызванных Pseudomonas aeruginosa.
Лечение ципрофлоксацином может быть назначено только после тщательной оценки соотношения риск/польза, из-за возможности развития побочных эффектов со стороны суставов и/или близлежащих тканей.
Лечение детей возможно только по вышеперечисленным показаниям. Клинический опыт применения ципрофлоксацина у детей по другим показаниями ограничен.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Взрослые:

• инфекции дыхательных путей (в зависимости от тяжести заболевания и возбудителя) — 500–750 мг 2 раза в сутки;
• инфекции мочевыводящих путей: острые, неосложненные — 250–500 мг 2 раза в сутки; цистит у женщин (до наступления менопаузы) — разовая доза 500 мг; осложненные — 500–750 мг 2 раза в сутки;
• гонорея: экстрагенитальная — 250 мг 2 раза в сутки; острая неосложненная — разовая доза 500 мг;
• инфекции половых органов: неосложненная гонорея (включая экстрагенитальные очаги инфекции) — 500 мг 1 раз в сутки; аднексит, простатит, орхоэпидидимит — 500–750 мг 2 раза в сутки;
• диарея — 500 мг 2 раза в сутки;
• другие инфекции — 500 мг 2 раза в сутки;
• при особенно тяжелых, опасных для жизни инфекциях, а также при инфекциях костей и суставов, септицемии, перитоните, в частности, при наличии Pseudomonas, Staphylococcus или Streptоcoccus — 750 мг 2 раза в сутки.

Максимальная суточная доза для взрослых — 1500 мг.
Дети:

• осложненные инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит, вызванные Escherichia coli у детей в возрасте 1года–17 лет (как препарат второй и третьей линии) — пероральная доза ципрофлоксацина составляет 10–20 мг/кг массы тела каждые 12 ч, но не больше максимальной дозы 750 мг;
• легочные обострения, вызванные Pseudomonas aeruginosa, у детей в возрасте 5–17 лет с муковисцидозом легких — пероральная доза составляет 20 мг/кг массы тела 2 раза в сутки, но не больше максимальной суточной дозы 1500 мг.

Режим дозирования для пациентов пожилого возраста (>65 лет): при лечении пациентов пожилого возраста следует применять максимально низкие дозы ципрофлоксацина, в зависимости от тяжести заболевания и клиренса креатинина.
Режим дозирования при нарушении функции почек или печени
Взрослые
Нарушение функции почек:

• при клиренсе креатинина 30–60 мл/мин/1,73 м² поверхности тела (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг/сут для перорального применения;
• при клиренсе креатинина <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови ≥2 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мл/сут для перорального применения.

Нарушение функции почек и гемодиализ:

• при клиренсе креатинина 30–60 мл/мин/1,73 м² (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг/сут для перорального применения;
• при клиренсе креатинина <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови ≥2 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мл/сут для перорального применения.

Нарушение функции почек и хронический перитонеальный диализ в амбулаторных условиях:

• пероральное применение ципрофлоксацина в форме таблеток, покрытых пленочной оболочкой, в дозе 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацина.

Нарушение функции печени: коррекции дозы не требуется.
Нарушение функции почек и печени:

• при клиренсе креатинина 30–60 мл/мин/1,73 м² (умеренная почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови 1,4–1,9 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 1000 мг/сут для перорального применения;
• при клиренсе креатинина <30 мл/мин/1,73 м² (тяжелая почечная недостаточность) или его концентрации в плазме крови ≥2 мг/100 мл — максимальная суточная доза ципрофлоксацина должна составлять 500 мл/сут для перорального применения.

Дети. Нет опыта применения препарата у детей с нарушением функции почек и печени.
Длительность лечения
Взрослые. Длительность лечения зависит от тяжести заболевания, клинического течения и бактериологического профиля. Важно продолжать лечение на протяжении по крайней мере 3 дней с момента исчезновения лихорадки или клинических симптомов. Средняя продолжительность лечения составляет:

• 1 день — при острой неосложненной гонорее и цистите;
• до 7 дней — при инфекциях почек, мочевыводящих путей и органов брюшной полости;
• у больных со сниженным иммунитетом лечение проводят на протяжении всего периода нейтропении;
• при остеомиелите курс лечения может длиться до 2 мес;
• 7–14 дней — при всех других инфекциях;
• при инфекциях, вызванных стрептококками, лечение следует продолжить как минимум 10 дней во избежание риска развития осложнений;
• при инфекциях, вызванных Chlamydia, курс лечения также должен длиться не менее 10 дней.

Дети. При легочных обострениях, вызванных Pseudomonas aeruginosa, у детей в возрасте 5–17 лет с муковисцидозом легких длительность лечения составляет 10–14 дней.
При осложненных инфекциях мочевыводящих путей или пиелонефрите, вызванных Escherichia coli, у детей в возрасте 1 года–17 лет курс лечения составляет 10–21 день.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к ципрофлоксацину или любому из компонентов препарата, а также к другим препаратам группы фторхинолонов.
Одновременное применение ципрофлоксацина и тизанидина противопоказано из-за клинически значимых побочных эффектов (артериальная гипотензия, сонливость), связанных с повышением концентрации тизанидина в плазме крови. Период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

частота  возникновения побочных  реакций приведена  согласно конвенции MedDRA: очень часто (>1/10); часто (≥1/100, <1/10); иногда (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000). 
Инфекции и инвазии: редко — кандидоз (оральный и вагинальный); очень редко — кандидоз ЖКТ.
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: иногда — эозинофилия, лейкопения; редко — анемия, лейкопения, нейтропения, лейкоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитемия; очень редко — гемолитическая анемия, агранулоцитоз, панцитопения (угрожающая жизни), угнетение деятельности костного мозга (угрожающее жизни).
Нарушения со стороны иммунной системы: редко — аллергические реакции, анафилактоидная/анафилактическая реакция, одышка, отек гортани; очень редко — шок (анафилактическая/анафилактоидная реакция, угрожающие жизни), сывороточная болезнь, ангионевротический отек, сыпь, зуд.
Нарушения обмена веществ: иногда — анорексия; редко — гипергликемия.
Нарушения со стороны ЦНС: иногда — головная боль, головокружение, бессонница, нарушение вкуса; редко — парестезия, тремор, судороги, гипестезия, сонливость, обострение симптомов миастении гравис; очень редко — судорожные приступы, повышение внутричерепного давления, нарушение походки, атаксия, гипестезия, АГ, нарушение обоняния, мигрень, потеря вкуса.
Психические расстройства: иногда — тревожность, спутанность сознания; редко — галлюцинации, депрессия, нарушение сна (кошмарные сновидения); очень редко — психоз (иногда прогрессирующий до состояния, когда пациент может себе навредить), беспокойство.
Нарушения зрения: очень редко — нарушение зрения, диплопия, нарушение цветового восприятия.
Нарушения органов чувств: очень редко — шум в ушах, временная глухота, стойкие нарушения слуха.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — тахикардия, бессознательность, вазодилатация, артериальная гипотензия; очень редко — воспаление кровеносных сосудов (точечные кровоизлияния, геморрагические волдыри, папулы, корки).
Нарушения со стороны дыхательной системы: редко — диспноэ (включая астматические состояния).
Нарушения со стороны ЖКТ: часто — тошнота, диарея; иногда — рвота, диспепсия, метеоризм, боль в животе; редко — затрудненное глотание, панкреатит; очень редко — псевдомембранозный колит, угрожающий жизни, с возможным летальным исходом.
Гепатобилиарные нарушения: иногда — билирубинемия, быстропроходящее повышение уровня трансаминаз, гипербилирубинемия; редко — желтуха, холестатическая желтуха, некроз печени (очень редко прогрессирующий до печеночной недостаточности, угрожающей жизни); очень редко — гепатит.
Нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — кожная сыпь; иногда — зуд, макулопапулезная сыпь, крапивница; редко — реакции фоточувствительности, полиморфная экссудативная эритема (незначительная), узелковая эритема; очень редко — синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), реактивная эритема.
Нарушения костно-мышечной системы: иногда — боль в суставах; редко — боль в мышцах, поражение суставов (отек суставов), боль в конечностях, боль в спине, миастения; очень редко — судорожное сокращение групп мышц, воспаление тканей сухожилия (преимущественно ахиллова, включая тендосиновит), частичный или полный разрыв сухожилия (преимущественно ахиллова).
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: редко — острая почечная недостаточность, нарушение функции почек, гематурия, кристаллурия, интерстициальный нефрит.
Организм в целом: иногда — слабость (общая слабость, утомляемость); редко — боль в груди, гиперемия, лихорадка, отек (периферический, сосудистый, лицевой).
Лабораторные показатели: иногда — повышение печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЩФ), нарушение функции печени, повышение уровня креатинина и мочевины в сыворотке крови; редко — изменение значений протромбина; очень редко — повышение уровня амилазы и липазы.
Применение у детей. У детей часто отмечают артропатию.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

в случае гиперчувствительности, которая может возникнуть и после первого применения препарата, лечение ципрофлоксацином следует прекратить. Ципрофлоксацин необходимо применять с осторожностью пациентам с эпилепсией и с заболеваниями ЦНС в анамнезе, и только в тех случаях, когда ожидаемая польза лечения превышает возможный риск развития побочных реакций препарата со стороны ЦНС.
У некоторых пациентов зарегистрированы побочные реакции со стороны ЦНС после первого применения ципрофлоксацина. Лечение следует прекратить, если побочные реакции (депрессия или психозы) могут быть опасными для самого пациента. С осторожностью необходимо применять при лечении пациентов с почечной недостаточностью. При применении ципрофлоксацина возможно появление кристаллурии. Пациентам необходимо обеспечить прием достаточного количества жидкости и избегать чрезмерного ощелачивания мочи. Щелочная реакция мочи может способствовать образованию мочевых конкрементов. Пациенты с наследственным нарушением обмена веществ (в анамнезе) или недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы подвергаются риску появления гемолитической реакции при применении фторхинолонов, поэтому лечение ципрофлоксацином этим пациентам следует проводить с большой осторожностью. 
При применении хинолоновых антибиотиков возможно появление тендинита (воспаление ахиллова сухожилия), что приводит к разрыву сухожилий. Такую реакцию особенно отмечают у пациентов пожилого возраста и у больных, одновременно принимавших кортикостероиды. При появлении первых признаков боли или воспаления сухожилий следует немедленно прекратить применение препарата.
Возникновение на протяжении и после лечения тяжелой и стойкой диареи может быть проявлением тяжелого желудочно-кишечного заболевания (например псевдомембранозного колита с возможным летальным исходом), что требует немедленного лечения. В таких случаях прием ципрофлоксацина необходимо прекратить и начать применение соответствующей терапии. Препараты, ингибирующие перистальтику, противопоказаны.
Могут отмечать проходящее повышение активности трансаминаз, ЩФ или холестатическую желтуху, особенно у пациентов с предшествующим повреждением печени.
При применении ципрофлоксацина возможно появление реакции фоточувствительности, поэтому пациентам, которые принимают Цитерал, следует избегать прямого влияния солнечных лучей или УФ-облучения. Лечение необходимо прекратить при появлении фоточувствительности (например ожоги от солнца).
Возможно получение ошибочных результатов при проведении лабораторных исследований функции печени у пациентов, которые принимают ципрофлоксацин: например временное повышение активности трансаминаз и ЩФ отмечается преимущественно у пациентов с предшествующим нарушением функции печени; может также отмечаться временное повышение уровня мочевины, креатинина и билирубина в сыворотке крови (в единичных случаях возникает холестатическая желтуха). 
Применение в период беременности и кормления грудью
Цитерал противопоказан в период беременности и кормления грудью. 
Дети. Ципрофлоксацин можно применять у детей как препарат второй и третьей линии для лечения осложненных инфекций мочевыводящих путей и пиелонефрита, вызванных Escherichia coli, а также у детей в возрасте 5–17 лет с муковисцидозом легких для лечения легочных заболеваний, вызванных Pseudomonas aeruginosa. Лечение ципрофлоксацином может быть назначено только после тщательной оценки соотношения риск/польза из-за возможности развития побочных эффектов со стороны суставов и/или близлежащих тканей. Лечение детей возможно только по вышеперечисленным показаниям. Клинический опыт применения ципрофлоксацина у детей по другим показаниям ограничен.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Ципрофлоксацин у некоторых пациентов может вызывать побочные реакции, которые могут снизить скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами, особенно в комбинации с алкоголем.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременное применение Цитерала с препаратами железа, фосфатсвязывающими полимерами (например севеламер), сукралфатом и антацидными средствами, содержащими магний, алюминий, кальций, и препаратами с большой буферной емкостью (например антиретровирусные) снижает интенсивность всасывания ципрофлоксацина. В связи с этим Цитерал следует назначать за 1–2 ч до или через 4 ч после приема указанных препаратов. Это ограничение не касается класса блокаторов H₂-рецепторов.
Некоторые хинолоны, включая и ципрофлоксацин, повышают метаболизм кофеина, что может привести к снижению клиренса кофеина и удлинению его Т_½.
Сочетанное применение ципрофлоксацина и пероральных антикоагулянтов (например варфарина) может увеличить время кровотечения, поэтому рекомендуется периодически контролировать протромбиновое время.
Одновременное применение ципрофлоксацина и НПВП (например фенбуфена, исключая ацетилсалициловую кислоту) может привести к повышению риска развития судорог.
Одновременное применение ципрофлоксацина и глибенкламида (для лечения сахарного диабета) может в некоторых случаях потенцировать эффект глибенкламида, снижать уровень глюкозы в крови, вследствие чего усилить и вызвать гипогликемию.
Одновременное применение с пробенецидом может вызвать снижение почечного клиренса ципрофлоксацина, что характеризуется повышенным уровнем ципрофлоксацина в плазме крови.
Метоклопрамид ускоряет абсорбцию ципрофлоксацина.
После сочетанного применения циклоспорина и Цитерала отмечали увеличение выраженности побочных реакций последнего.
При одновременном применении фенитоина с Цитералом повышается риск развития побочных реакций фенитоина.
Одновременное применение ципрофлоксацина и метотрексата может потенциально привести к повышению уровня метотрексата в плазме крови. Вследствие этого возможно повышение риска развития токсических реакций, вызванных метотрексатом, поэтому необходимо внимательно следить за состоянием здоровья пациентов, принимающих метотрексат, когда показано одновременное применение с Цитералом.
Одновременное применение ципрофлоксацина и теофиллина может вызвать повышение побочных реакций теофиллина (тошнота, рвота, тремор, ощущение сердцебиения).
Пациенты, принимающих клозапин, такрин, ропинирол или дулоксетин одновременно с Цитералом, должны тщательно контролировать клинические признаки передозировки, поскольку отмечали повышение концентрации этих препаратов в крови.
Тизанидин не следует принимать одновременно с Цитералом, так как существует риск выраженного снижения АД, сонливости.
Следует избегать одновременного применения с молочными продуктами, напитками (например молоко, йогурт, обогащенный кальцием, апельсиновый сок) и Цитерала, поскольку абсорбция ципрофлоксацина может снижаться. Однако обычная пища, которая содержит небольшое количество кальция, существенно не влияет на абсорбцию ципрофлоксацина.
Когда ципрофлоксацин используют для хирургической профилактики, не рекомендуется применять опиатную премедикацию или опиатную премедикацию в комбинации с антихолинергетиками, поскольку снижается сывороточный уровень ципрофлоксацина и не может быть получена соответствующая защита при хирургической операции. Применение бензодиазепина как премедикации одновременно с ципрофлоксацином не влияет на уровень ципрофлоксацина в плазме крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

вследствие острой передозировки при пероральном применении, в серии случаев отмечали обратимое токсическое действие на паренхиму почек.
Поэтому в случае передозировки, кроме проведения обычных действий, рекомендуется также контролировать функцию почек и назначать антациды, которые содержат магний и кальций, для снижения абсорбции ципрофлоксацина.
С помощью гемодиализа или перитонеального диализа выводится только небольшое количество ципрофлоксацина (<10%).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.