Депривокс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДЕПРИВОКС

(DEPRIVOX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: fluvoxamine, 5-метокси-1-[4-(трифторметил) феніл]-1-пентанон (Е)-О-(2-аміноетил) оксим гідрогенмалеат;

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки, з рискою з обох боків і   позначкою «FLM 50» (таблетки по 50 мг) або «FLM 100» (таблетки по 100 мг) з одного боку.

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою містить 50 мг або 100 мг флувоксаміну малеату;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний,

крохмаль попередньо же латинізований, натрію стеарилу фумарат, манітол, макрогол 6000,. тальк, титану діоксид  (Е 171), метилгідроксипропіл целюлоза.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A B08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Депривокс (флувоксамін) належить до   групи антидепресантів. Механізм

дії флувоксаміну   пов'язаний із специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну

нейронами головного   мозку. Вплив на процес норадренергічної передачі у дослідах на

тваринах був мінімальним. У дослідженнях зв’язування рецепторів флувоксамін майже не

виявив афінності до мускаринових,   гіста мінових, альфа-адренергічних і серотонергічних

рецепторів.

Депривокс викликає клінічно значуще сповільнення серцевого ритму (від 2 до 6 скорочень/хв). Повідомлялося про незначні   де поляризаційні зміни на електрокардіограмі при застосуванні препарату, але зв'язок цих змін із застосуванням Депривоксу не підтверджувався. Інші ефекти на серцеву діяльність не виявлені. Вплив препарату Депривокс на пацієнтів із тяжкими серцевими розладами спеціально не вивчався.

Фармакокінетика. Після перорального застосування флувоксаміну малеату препарат швидко та повністю всмоктується. На ступінь абсорбції прийом їжі не впливає. Максимальний рівень концентрації у плазмі крові досягається через 2-8 годин. Період напів виведення з плазми крові становить 15-19 годин після однієї дози та 17-22 години - після повторної дози. Через 14 діб після постійного прийому препарату досягається рівноважна концентрація.

Біодоступність Депривоксу становить близько 50 %. Рівень у плазмі крові підвищується пропорційно підвищенню дози у діапазоні 100-300 мг на день.

Фармакокінетичний профіль у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такого у загальній популяції хворих. У пацієнтів з печінковою недостатністю рівень флувоксаміну в плазмі крові підвищений.

70-80 % флувоксаміну оборотно зв’язується білками плазми крові. Флувоксамін метаболізується печінкою, головним чином шляхом окислення, на щонайменше 9 метаболітів, які екскретуються нирками.

Приблизно 4 % від застосованої дози виводиться із сечею.

До клінічні дослідження щодо безпеки. Дані щодо хронічної токсичності, генотоксичності, карциногенності, репродуктивної токсичності та фармакологічної небезпеки відсутні.

Також проводилися дослідження токсокінетики та біо трансформації.

Показання для застосування. Лікування і профілактика депресивних розладів.

Лікування oбсесивно-компульсивних розладів.

Спосіб застосування та дози. Початкова денна доза для дорослих становить 50 мг протягом тижня. Дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Ефективна денна доза звичайно становить 100-200 мг і може в деяких випадках бути підвищена до 300 мг на день.

Денна доза, що перевищує 100 мг, має бути розділена на два або три прийоми.

Поліпшення стану треба очікувати через 2-4 тижні терапії адекватною дозою препарату. Рекомендується продовжувати лікування до досягнення відсутності у пацієнта симптомів протягом 4-6 місяців.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати водою.

Обсесивно-компульсивні розлади.

Рекомендована початкова денна доза протягом першого тижня лікування становить 50 мг. Далі дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Для дорослих звичайна денна доза препарату Депривокс складає 100-200 мг. Максимальна доза - 300 мг на день. Якщо поліпшення стану пацієнта не спостерігається протягом 10 тижнів, лікування Депривоксом слід переглянути. Не проводилося жодних досліджень щодо тривалості лікування препаратом Депривокс.

Внаслідок хронічного характеру лікування   рекомендується продовжувати лікування не менше  10 тижнів після появи задовільної   терапевтичної відповіді Депривокс.

Доза для кожного пацієнта повинна бути підібрана індивідуально, щоб проводити терапію мінімальною ефективною дозою; тривалість   курсу   лікування слід   періодично коригувати.

Пацієнтам які добре реагують на курс терапії препаратом Депривокс,   рекомендується комбінація медикаментозної терапії та поведінкової терапії.

Печінкова та ниркова недостатність, серцеві захворювання:

У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю або з тяжкою серцевою недостатністю терапію препаратом Депривокс слід починати з низьких доз і за умови постійного контролю.

Побічна дія.

Можливі нижченаведені побічні ефекти.

Найчастіші  (> 10 %) – нудота.  

Часті (1-10 %) - диспепсія, запор, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея, черевний біль, часте серцебиття, астенія, сонливість, гіпокінезія, тривожність, знервованість, тремор, головний біль, сухість слизової рота, безсоння, запаморочення,   блювання,   втрата апетиту, пітливість, ажитація, порушення мислення.

Рідкі (0,1–1 %) - постуральна гіпотензія, артралгія, міалгія, атаксія, сплутаність свідомості, дистонія, порушення (затримка) еякуляції.

Дуже рідкі (0,01-0,1 %) - функціональні розлади печінки, екстра пірамідний синдром, тахікардія, бульозний дерматоз, фото сенсибілізація, конвульсії, манії, галюцинації, гіпонатріємія, галакторея, рясні кровотечі (звичайно екхімоз і пурпура).

Повідомлялося про синдром відміни препарату Депривокс, що характеризується головним болем, нудотою, парестезією, запамороченням і тривожністю. Раптового припинення лікування Депривоксом треба уникати. Більшість симптомів, що супроводжують відміну препарату Депривокс, не тяжкі та минають самі по собі.

Протипоказання.

Депривокс не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО. Препарат Депривокс   призначають через два тижні після завершення терапії інгібіторами МАО.

Флувоксаміну малеат не слід призначати пацієнтам з відомою гіперчутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якої речовини, що входить до складу таблетки.

Передозування.

Мали місце повідомлення про передозування препаратом Депривокс, призначеного як   моно терапія   або у комбінації з іншими препаратами. Для більшості   випадків передозування характерні шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання та діарея), сонливість, запаморочення. Крім цього були повідомлення   про серцеві порушення (тахікардія, брадикардія та гіпотензія), розлади свідомості, конвульсії, кому та розлади функції печінки.

У поодиноких   випадках мало місце передозування при застосуванні препарату Депривокс   в комбінації з іншими лікарськими засобами.

Є повідомлення про смерть пацієнтів, які свідомо прийняли надто велику дозу препарату   Депривокс у комбінації з іншими лікарськими засобами або у виняткових випадках - тільки Депривокс.

Найвища прийнята пацієнтом зафіксована доза препарату Депривокс (флувоксаміну) становить 10 000 мг; вдалося досягти повного відновлення стану пацієнта за допомогою симптоматичного лікування.

Лікування при передозуванні. Препарат Депривокс (флувоксамін) не має специфічних антидотів. У випадку передозування відразу після прийому таблеток слід промити шлунок і розпочати симптоматичне лікування. Рекомендується застосування активованого вугілля та проносних засобів (від проносного слід відмовитися при діареї).

Особливості застосування.

При переході від терапії інгібіторами МАО до терапії препаратом Депривокс (флувоксаміном)   курс лікування слід починати

• щонайменше через два тижні після завершення терапії незворотними інгібіторами МАО

• або зворотними інгібіторами МАО   відповідно з інструкцією для   застосування, що додається до Стислої характеристики продукту – використовуваного інгібітору МАО.        

Терапію інгібіторами МАО слід починати щонайменше через тиждень після завершення терапії препаратом   Депривокс (флувоксаміном).

У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю та у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю зрідка відмічається підвищення рівня ферментів печінки з вираженою симптоматикою. В таких випадках слід відмінити препарат.

Стосовно хворих на епілепсію слід додержуватись особливої обережності. У випадку виникнення конвульсій - терапію препаратом Депривокс (флувоксаміном) слід припинити.

Як при будь-якому лікуванні депресії, на початку лікування існує ризик розвитку суїцидального настрою внаслідок затримки між початком лікування та клінічним поліпшенням; як і при застосуванні   усіх антидепресантів, повний терапевтичний ефект може нічим не проявлятися протягом двох і більше тижнів.

Як і при застосуванні багатьох інших антидепресантів, препарат Депривокс (флувоксамін)   слід відмінити у разі розвитку маніакальної фази.

Рекомендується регулювати дозу для   пацієнтів похилого віку, які звичайно набагато   чутливіші до побічної дії препарату.

На сьогодні даних   щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування   у дітей та підлітків до 18 років недостатньо.

Повідомлялося про рідкі випадки кровотеч (звичайно екхімозу та пурпури). Препарат Депривокс (флувоксамін) слід застосовувати обережно при лікуванні   пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що негативно впливають на функцію тромбоцитів (атипових, антипсихотичних засобів, нейролептиків фенотіазинового ряду, трициклічних антидепресантів,   не стероїдних протизапальних засобів, ацетил саліцилової кислоти), або із попередньо   встановленим високим ризиком кровотеч.

Щоб уникнути синдрому відміни, наприкінці лікування дози треба знижувати поступово.

Клінічний досвід сумісного застосування препарату Депривокс та електрошокової терапії недостатній.

Період лактації.

Клінічні дані щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування   вагітних відсутні. До клінічні дослідження не виявили жодних негативних ефектів терапевтичних доз препарату на перебіг вагітності, розвиток плоду, пологи або постнатальний розвиток. Але слід дотримуватися певної обережності при призначенні препарату Депривокс вагітним.

Флувоксамін виділяється з грудним молоком (відношення молока/плазми становить приблизно

0,3). Таким чином, Депривокс   не слід застосовувати в період   лактації   або треба відмовитися

від годування груддю.

Діти та підлітки (до 18 років)

Поки даних щодо використання препарату Депривокс для лікування підлітків та дітей (до

18 років) недостатньо

Вплив на здатність керувати автотранспортним засобом і роботу з точними механізмами.

Вплив препарату Депривокс   у дозі 150 мг на день на психомоторну функцію та реакцію вивчався в експериментальних умовах на здорових добровольцях; не відмічено жодних негативних ефектів препарату. Однак, в окремих випадках здатність керувати автотранспортним засобом і працювати з точними механізмами була знижена. Вищі дози препарату або його застосування у комбінації з алкоголем або лікарськими засобами, що впливають на ЦНС (бензодіазепінами) суттєво змінювала здатність адекватної реакції.

Враховуючи, що побічним ефектом препарату Депривокс   є сонливість, пацієнти повинні брати   це до уваги на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакодинамічна взаємодія.   При сумісному застосуванні препарату Депривокс (флувоксамін) та інгібіторів МАО можливо виникнення серотонін ового синдрому (симптоми: підвищення температури, ригідність, міоклонус, тахікардія, автономна нестабільність, діарея та зміни психічного стану, такі як сплутаність свідомості, ажитація   з можливістю розвитку марення та коми), що може загрожувати життю.

Депривокс можна застосовувати у комбінації з препаратами літію при   лікуванні пацієнтів із тяжкою депресією, що не відповідає на терапію. Однак, треба враховувати, що сумісне застосування літію з флувоксаміном може призвести до підсилення негативних побічних ефектів флувоксаміну. Існують окремі повідомлення про підсилення при застосуванні флувоксаміну у комбінації з літієм та нейролептиками серотонергічних ефектів, подібних до нейролептичного злоякісного синдрому.

Серотонінергічні ефекти можуть підсилюватися і при застосуванні препарату Депривокс   з іншими засобами із серотонінергічною дією (триптофаном, суматриптаном та іншими інгібіторами серотоніну селективної дії). Зрідка при такому використанні підсилюється серотонінергічний ефект.

Повідомлялося про випадки тяжкого блювання при комбінованому застосуванні флувоксаміну з триптофаном; таким чином, комбіновано ці препарати треба застосовувати з обережністю.

Фармакокінетична взаємодія. Препарат Депривокс (флувоксамін)   може подовжувати катаболізм лікарських речовин, що метаболізуються окисленням у печінці. Клінічно важлива взаємодія можлива при комбінації препарату з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс (пероральні антикоагулянти фенпрокумон, фенокумарол і варфарин; фенітоїн, теофілін, карбамазепін). Коректування дози таких лікарських засобів необхідно на початку лікування або при нагальному завершенні терапії флувоксаміном.

Флувоксамін є могутнім інгібітором цитохрому 450 (CYP1A2) і менш сильним інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2С 19 та CYP2D6. Таким чином, флувоксамін може призвести до значного підвищення рівня у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP1A2, наприклад   такрину. Рівні у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP3A4, CYP2С 19 та CYP2D6, також можуть підвищитися при   застосуванні препарату Депривокс (флувоксаміну). Супутнє застосування препарату з терфенадином, астемізолом або цизапридом протипоказано, оскільки при цьому рівень цих препаратів у плазмі крові підвищується через інгібування CXP3A1, яке супроводжується подовженням часу QT, що пов’язують з хаотичною поліморфною шлуночковою тахікардією, інколи фатальною. Обережності треба дотримуватися і при застосуванні препарату Депривокс сумісно із засобами, що метаболізуються CYP3A4: циклоспорином, метадоном і бензодіазепінами, які метаболізуються окисленням, оскільки ці засоби взаємодіють з флувоксаміном.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики.   Загалом комбіноване застосування цих засобів з флувоксаміном не рекомендується через підвищення до того стабільних рівнів у плазмі крові цих препаратів. Обережності слід дотримуватися після зважування користі   та ризику при застосуванні комбінованої терапії трициклічними антидепресантами або нейролептиками та флувоксаміну. Денна доза трициклічного антидепресанту або нейролептику повинна   відповідати нижньому рівневі терапевтичного діапазону. Це особливо стосується клозапіну. На початку курсу терапії препаратом Депривокс   для пацієнтів, які попередньо приймали трициклічні антидепресанти або нейролептики, необхідне суттєве зниження дози цих препаратів до нижньої межі їх терапевтичного діапазону. Дозування трициклічних антидепресантів в обох випадках має коректуватися згідно з результатами моніторингу їх концентрації в плазмі крові.

При вивченні взаємодії флувоксаміну та пропранололу було відмічено підвищення рівня пропранололу в плазмі крові. Тому рекомендується знижувати дозу пропранололу при його використанні у комбінації з флувоксаміном.

Окремі повідомлення свідчать про можливу взаємодію з дилтіазепамом.

У здорових добровольців не відмічається суттєвої фармакокінетичної взаємодії між флувоксаміном та етанолом; головний ефект етанолу флувоксаміном не підсилюється. Проте   рекомендовано, як і при використанні інших психотропних засобів, при лікуванні флувоксаміном уникати алкоголю.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску.   За рецептом.

Упаковка.

ПВХ/ПВДХ/алюмінієва стрічка по 10 таблеток; 2, 5, 10 стрічок у картонній коробці..

Виробник.

„СТАДА Арцнайміттель АГ”, Німеччина.

Адреса.

Німеччина, D-61118 Бад Фільбель, Стадаштрассе 2-18.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 50 мг блистер, № 20, № 50, № 100

№  UA/3091/01/01 от 06.05.2010 до 06.05.2015

табл. п/плен. оболочкой 100 мг блистер, № 20, № 50, № 100

№  UA/3091/01/02 от 06.05.2010 до 06.05.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Исследование связывания с рецепторами показали, что флувоксамин является мощным ингибитором обратного захвата серотонина как in vitro, так и in vivo, и имеет минимальное сродство к подтипам серотониновых рецепторов. Препарат обладает незначительной способностью связываться с α-адренергическими, β-адренергическими, гистаминергическими, мускариновыми, холинергическими или допаминергическими рецепторами.
Фармакокинетика. Всасывание. Флувоксамин полностью абсорбируется после перорального приема. C_max в плазме крови достигается через 3–8 ч после приема. Средняя абсолютная биодоступность составляет 53%.
Одновременный прием пищи не влияет на фармакокинетику флувоксамина.
Распределение
Іn vitro 80% флувоксамина связывается с белками плазмы крови. Объем распределения у человека составляет 25 л/кг.
Метаболизм
Флувоксамин интенсивно метаболизируется в печени. Хотя іn vitro главным изоферментом, принимающим участие в метаболизме флувоксамина, является CYP 2D6, концентрации в плазме крови у лиц со сниженной активностью CYP 2D6 не намного выше, чем у лиц с интенсивным метаболизмом.
Средний T_½ из плазмы крови составляет приблизительно 13–15 ч после одноразового приема и несколько удлиняется (17–22 ч) при многоразовом приеме, при этом равновесная концентрация в плазме крови обычно достигается на протяжении 10–14 сут.
Флувоксамин интенсивно трансформируется в печени главным образом путем окислительного деметилирования, в результате чего образуется не менее 9 метаболитов, которые выводятся почками. Два основных метаболита фармакологически неактивны. Флувоксамин является мощным ингибитором CYP 1А2, умеренно ингибирует CYP 2C и CYP 3A4 и оказывает только минимальный ингибирующий эффект на CYP 2D6.
Флувоксамин демонстрирует линейную фармакокинетику при приеме одноразовой дозы.
Равновесные концентрации в плазме крови являются большими, чем рассчитанные по данным для одноразовой дозы, и диспропорционально выше при применении высших суточных доз.
Особые группы пациентов
Фармакокинетика флувоксамина является одинаковой у здоровых взрослых, лиц пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью. Метаболизм флувоксамина нарушается у пациентов с заболеваниями печени.

ПОКАЗАНИЯ:

Депрессия. Обсессивно-компульсивные состояния.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Депрессия
Начальная суточная доза для взрослых составляет 50 мг в течение недели, которую необходимо принимать 1 раз в сутки, желательно перед сном. Дозу постепенно повышают до достижения эффективной. Эффективная суточная доза обычно составляет 100 мг и может в некоторых случаях быть повышена до 300 мг/сут (подбирается индивидуально, в зависимости от реакции больного).
Суточная доза, превышающая 100 мг, должна быть разделена на 2 или 3 приема.
Улучшения состояния следует ожидать через 2–4 нед терапии адекватной дозой препарата. Рекомендуется продолжать лечение при отсутствии у пациента симптомов заболевания на протяжении 6 мес (согласно рекомендациям ВОЗ). Рекомендуемая доза для предупреждения возникновения рецидива депрессии — 100 мг 1 раз в сутки.
Таблетки следует глотать не разжевывая и запивать водой.
Обсессивно-компульсивные нарушения (взрослые и дети в возрасте от 8 лет)
Рекомендованная начальная суточная доза на протяжении 1-й недели лечения составляет 50 мг. Далее дозу постепенно повышают до достижения эффективной. У взрослых обычная суточная доза Депривокса составляет 100–200 мг, максимальная — 300 мг/сут. Если улучшение состояния пациента не отмечают в течение 10 нед терапии, лечение Депривоксом следует пересмотреть. По рекомендуемой длительности терапии препаратом Депривокс исследований не проводили.
Вследствие хронического характера заболевания рекомендуется продолжать лечение еще не менее 10 нед после появления удовлетворительного терапевтического ответа на применение препарата.
Доза для каждого пациента должна быть подобрана индивидуально, терапию проводят минимально эффективной дозой; продолжительность курса лечения необходимо периодически корригировать. Пациентам, хорошо реагирующим на курс терапии, рекомендуется комбинация медикаментозной и поведенческой терапии.
Печеночная и почечная недостаточность, сердечные заболевания
У пациентов с печеночной и почечной недостаточностью или тяжелой сердечной недостаточностью терапию препаратом Депривокс следует начинать с низких доз и при условии постоянного врачебного контроля.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

Депривокс не следует применять одновременно с тизанидином и ингибиторами МАО. Препарат назначают через 2 нед после завершения терапии ингибиторами МАО.
Флувоксамина малеат не следует назначать пациентам с известной гиперчувствительностью к флувоксамина малеату или любому веществу, входящему в состав препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

тошнота, иногда сопровождаемая рвотой, является симптомом, который возникает чаще всего во время лечения флувоксамином. Выраженность этого побочного эффекта, как правило, уменьшается на протяжении первых 2 нед от начала лечения. Другие побочные эффекты часто связанные с заболеванием и не нуждаются в соответствующей терапии.
Частота случаев побочного действия определяется так:
очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10 000, <1/1000); очень редко (≥1/10 000); неизвестно (невозможно определить по данным проведенных исследований).
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы
Часто: пальпитация (усиленное ощущение ударов сердца)/тахикардия.
Нечасто: (ортостатическая артериальная) гипотензия.
Редко: кровоизлияния, экхимозы, пурпура.
Нарушения со стороны лимфатической системы и системы крови
Неизвестно: кровоизлияния (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Нарушения со стороны нервной системы
Часто: головная боль, головокружение, сонливость, тремор, ажитация, тревога, бессонница, нервозность.
Нечасто: атаксия, экстрапирамидные симптомы.
Редко: судороги, акатизия (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), серотониновый синдром или злокачественный нейролептический синдром (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Очень редко: парестезии, изменение вкусового восприятия.
Нарушения со стороны ЖКТ
Часто: боль в области брюшной полости, запор, диарея, сухость во рту, диспепсия.
Неизвестно: тошнота, которая иногда сопровождается рвотой; желудочно-кишечные кровотечения.
Нарушения со стороны кожи
Часто: повышенное потовыделение.
Нечасто: кожные реакции повышенной чувствительности (сыпь, зуд, отек Квинке).
Редко: фотосенсибилизация.
Нарушения со стороны опорно-двигательного аппарата и системы соединительной ткани
Нечасто: артралгия, миалгия.
Нарушения со стороны эндокринной системы
Редко: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Нарушения метаболизма и пищеварения
Неизвестно: изменение массы тела.
Часто: анорексия (потеря аппетита).
Редко: гипонатриемия (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Общие нарушения
Часто: астения, недомогание.
Гепатобилиарные нарушения
Редко: нарушение функции печени.
Нарушения со стороны репродуктивной системы
Нечасто: нарушение (задержка) эякуляции.
Редко: галакторея.
Психические расстройства
Часто: возбуждение, тревожность, бессонница, нервозность.
Нечасто: волнение, галлюцинации.
Редко: мании.
Очень редко: аноргазмия, парестезии, изменение вкусовых ощущений.
Неизвестно: суицидальные мысли и настроение.
Случаи появления суицидальних мыслей и настроения наблюдаются во время лечения и во время прекращения терапии флувоксамином (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
После прекращения терапии возможно появление реакции отмены, хотя имеющиеся доклинические и клинические данные не указывают на то, что это лечение вызывает зависимость. В связи с отменой препарата наблюдались такие симптомы: головокружение, парестезии, головная боль, тошнота и ощущение тревоги. Они, как правило, были легкими и самостоятельно исчезали. Перед прекращением лечения желательно рассмотреть необходимость постепенного снижения дозы препарата.
Во время плацебо-контролируемых исследований препарата на протяжении 10 нед у детей и подростков с обсессивно-компульсивными расстройствами часто отмечали такие побочные эффекты: бессонница, астения, волнение, гиперкинезия, сонливость и диспепсия. Серьезные побочные эффекты в этом исследовании включали волнение и гипоманию. При лечении у детей и подростков наблюдались судороги.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при переходе от терапии ингибиторами МАО к приему Депривокса (флувоксамина) курс лечения следует начинать не менее чем через 2 нед после завершения терапии обратимыми или необратимыми ингибиторами МАО.
Терапию ингибиторами МАО следует начинать не менее чем через 1 нед после завершения терапии Депривоксом. У пациентов с печеночной или почечной недостаточностью, тяжелой сердечной недостаточностью изредка отмечают повышение уровня печеночных ферментов с выраженными симптомами. В таких случаях следует отменить препарат.
Следует соблюдать особую осторожность относительно больных эпилепсией. В случае возникновения судорог терапию Депривоксом необходимо прекратить.
Как при любом лечении депрессии, в начале терапии существует риск развития суицидального настроения в период между началом лечения и клиническим улучшением. Как и при применении других антидепрессантов, терапевтический эффект может клинически не проявляться на протяжении первых ≥2 нед.
Как и при применении других антидепрессантов, Депривокс следует отменить в случае развития маниакальной фазы.
Рекомендуется регулировать дозу пациентам пожилого возраста, которые обычно намного более чувствительны к побочному действию препарата.
Сообщалось о редких случаях появления кровотечений (обычно экхимозы и пурпура). Депривокс следует применять с осторожностью у пациентов, принимающих лекарственные средства, отрицательно влияющих на функцию тромбоцитов (антипсихотические средства, нейролептики фенотиазинового ряда, трициклические антидепрессанты, НПВП, ацетилсалициловая кислота), или с предварительно установленным высоким риском кровотечения.
Во избежание развития синдрома отмены в период окончания курса терапии дозы следует снижать постепенно.
Клинический опыт одновременного применения Депривокса и электрошоковой терапии недостаточный.
При применении Депривокса может повышаться содержание глюкозы в крови, особенно на начальных этапах лечения. Поэтому пациентам может понадобиться коррекция дозы противодиабетических средств.
При комбинированном применении с Депривоксом концентрации в плазме крови терфенадина, астемизола или цизаприда могут повышаться, что увеличивает риск удлинения интервала Q–T и появления аритмий по типу torsade de pointes. Поэтому препарат не следует назначать сочетанно с этим лекарственными средствами.
Данные у больных пожилого возраста не указывают на клинически значимые отличия обычных суточных доз по сравнению с лицами молодого возраста. Однако повышать дозы у больных пожилого возраста необходимо медленнее и всегда с осторожностью.
В редких случаях лечение флувоксамином сопровождается появлением серотонинового синдрома или злокачественного нейролептического синдрома, особенно в случае сочетания флувоксамина с другими серотонинергическими и/или нейролептическими средствами (включая триптаны, трамадол, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина и препараты зверобоя дырчатого). Поскольку эти синдромы могут привести к появлению угрожающих для жизни состояний, лечение флувоксамином должно быть прекращено при появлении таких симптомов (группы симптомов), как гипертермия, ригидность мышц, миоклония, нестабильность вегетативной нервной системы с возможными быстрыми изменениями АД, ЧСС и частоты дыхания, изменения психического состояния, включая волнение, раздраженность, чрезмерное возбуждение с прогрессированием делирия и комы) и проведенное симптоматическое лечение.
Как и в случае терапии другими ингибиторами обратного захвата серотонина, при лечении флувоксамином гипонатриемия наблюдается редко и исчезает после его прекращения. В некоторых случаях появление гипонатриемии связано с синдромом неадекватной секреции антидиуретического гормона. Большинство случаев зарегистрированы у пациентов пожилого возраста.
Депривокс может вызвать незначительное снижение ЧСС (на 2–6 уд./мин).
Период беременности и кормления грудью. Клинические данные относительно применения препарата в период беременности отсутствуют. Доклинические исследования не выявили никакого отрицательного влияния препарата в терапевтических дозах на течение беременности, развитие плода, роды или постнатальное развитие. Но следует придерживаться определенной осторожности при назначении Депривокса в период беременности.
Флувоксамин выделяется с грудным молоком (соотношение молоко/плазма крови составляет около 0,3). Таким образом, Депривокс не следует применять в период кормления грудью, во время приема препарата следует отказаться от грудного вскармливания.
Дети и подростки (в возрасте младше 18 лет). В настоящее время данных относительно применения Депривокса при лечении депрессии подростков и детей в возрасте младше 18 лет недостаточно. При обсессивно-компульсивных нарушениях препарат применяют у детей в возрасте старше 8 лет согласно дозировкам, указанным в разделе ПРИМЕНЕНИЕ.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и точными механизмами. Влияние препарата в дозе 150 мг/сут на психомоторную функцию и реакцию изучали в экспериментальных условиях на здоровых добровольцах: отрицательных эффектов не отмечено. Однако в отдельных случаях способность управлять транспортными средствами и работать с точными механизмами была снижена. Высокие дозы препарата или его применение в комбинации с алкоголем или лекарственными средствами, влияющими на ЦНС (бензодиазепины), существенно изменяли способность адекватной реакции.
Следует учитывать в начале лечения, что побочным эффектом препарата является сонливость.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

препарат не назначают в комбинации с ингибиторами МАО.
Флувоксамин является мощным ингибитором CYP 1А2 и в меньшей степени — CYP 2C и CYP 3A4. Лекарственные средства, которые преимущественно метаболизируются при участии этих изоферментов, выводятся медленнее и могут иметь высокие концентрации в плазме крови при одновременном применении с Депривоксом. Это особенно касается препаратов с узким терапевтическим индексом. Необходимо тщательно контролировать состояние пациентов, а при необходимости менять дозы препаратов.
Флувоксамин имеет граничный эффект на CYP 2D6. Считается, что он не влияет на неокислительный метаболизм или почечную экскрецию.
CYP 1А2
При применении вместе с Депривоксом наблюдалось повышение в плазме крови ранее стабильной концентрации таких трициклических антидепрессантов (например кломипрамин, имипрамин, амитриптилин) и нейролептиков (например клозепин, оланзапин), которые преимущественно метаболизируются посредством цитохрома CYP 1А2. Требуется рассмотреть необходимость снижения дозы этих препаратов перед началом лечения Депривоксом.
Необходимо тщательно контролировать состояние пациентов, которые одновременно принимают Депривокс и препараты с узким терапевтическим индексом, метаболизирующиеся CYP 1А2 (такрин, теофиллин, метадон, мексилетин), а при необходимости изменять дозировку этого препарата.
При применении вместе с Депривоксом концентрация варфарина в плазме крови значительно повышается и протромбиновое время увеличивается.
Зафиксированы частные случаи кардиотоксического эффекта комбинации флувоксамина с тиоридазином.
Поскольку концентрация пропранолола в плазме крови при одновременном приеме с Депривоксом увеличивается, может возникнуть необходимость в снижении его дозы.
Уровень кофеина в плазме крови может повышаться при применении вместе с Депривоксом напитков, содержащих кофеин. Поэтому пациентам, употребляющим значительное количество напитков, которые содержат кофеин, необходимо уменьшить их в случае назначения им Депривокса и появления побочных эффектов кофеина (тремор, ощущение сердцебиения, тошнота, беспокойство, бессонница).
При приеме ропинирола в комбинации с Депривоксом возможно повышение его концентрации в плазме крови, что увеличивает риск передозировки. Поэтому необходимо наблюдение пациентов, а в случае необходимости — снижение дозы ропинирола во время лечения Депривоксом и после его отмены.
CYP 2C
Необходим тщательный контроль состояния пациентов, одновременно принимающих флувоксамин и препараты с узким терапевтическим индексом, которые метаболизируются CYP 2C (такие как фенитоин), а при необходимости — изменить дозы этого препарата.
CYP 3А4
Терфенадин, астемизол, цизаприд (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Необходим тщательный контроль состояния пациентов, которые одновременно принимают флувоксамин и препараты с узким терапевтическим индексом, метаболизирующиеся CYP 3А4 (такие как карбамазепин, циклоспорин), и в случае необходимости — менять дозы этого препарата.
При одновременном приеме с Депривоксом возможно повышение концентрации в плазме крови бензодиазепинов, метаболизирующихся окислением (например тризолама, мидазолама, алпразолама и диазепама). Дозу этих бензодиазепинов необходимо снизить при одновременном применении с Депривоксом.
Глюкуронидация
Препарат не влияет на концентрацию дигоксина в плазме крови.
Почечная экскреция
Препарат не влияет на концентрацию атенолола в плазме крови.
Фармакодинамическое взаимодействие
Серотонинергические эффекты могут усиливаться в случае применения Депривокса в комбинации с другими серотонинергическими препаратами (включительно с триптанами, трамадолом, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и препаратами зверобоя дырчатого) (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Депривокс назначают в комбинации с литием больным с тяжелыми формами заболевания, резистентными к медикаментозному лечению. Однако литий (возможно, и триптофан) может усиливать серотонинергическое влияние Депривокса. Поэтому комбинацию этих препаратов необходимо с осторожностью назначать пациентам с тяжелой, резистентной к лечению депрессией.
У больных, получающих пероральные антикоагулянты и Депривокс, возможно повышение риска возникновения кровотечения. Поэтому необходимо тщательное наблюдение за состоянием таких пациентов.
Во время применения препарата Депривокс, как и других психотропных препаратов, больным следует избегать употребления алкоголя.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

были сообщения о передозировке препаратом Депривокс при монотерапии или в комбинации с другими препаратами. Для большинства случаев передозировки характерны желудочно-кишечные симптомы (тошнота, рвота и диарея), сонливость, головокружение. Кроме этого, были сообщения о нарушениях со стороны сердечно-сосудистой системы (тахикардия, брадикардия и гипотензия), сознания, а также судорогах, развитии комы и нарушении функции печени.
В отдельных случаях отмечена передозировка при применении Депривокса в комбинации с другими лекарственными средствами.
Есть сообщения о смерти пациентов, которые сознательно приняли очень высокую дозу Депривокса в комбинации с другими лекарственными средствами или в исключительных случаях — только Депривокса.
Максимальная принятая пациентом зафиксированная доза препарата Депривокс составляет 12 г; удалось достичь полного восстановления состояния пациента с помощью симптоматического лечения.
Лечение: специфического антидота нет. В случае передозировки сразу после приема таблеток следует промыть желудок и начать симптоматическое лечение. Рекомендуется применение активированного угля и слабительных средств (при диарее от слабительного следует отказаться).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С в оригинальной упаковке.