Діанормет - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ДІАНОРМЕТ® 850

DIANORMET® 850

Загальна характеристика:

міжнародна назва та хімічна назви: metformin; диметилбігуанід;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, довгасті, з однорідною поверхнею, без плям і пошкоджень;

склад: 1 таблетка містить 850 мг метформіну гідро хлориду;

допоміжні речовини: патока крохмальна, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні препарати.

Код АТС А 10В А 02.

Фармакологічні   властивості. Фармакодинаміка. Діанормет® 850 знижує підвищений рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Препарат виявляє свою дію незалежно від секреторної діяльності підшлункової залози і тому може застосовуватись при всіх типах цукрового діабету. Основним механізмом його дії є гальмування транспорту електронів дихального ланцюга в оболонці мітохондрій, що приводить до зниження концентрації внутрішньоклітинної АТФ і посилення без кисневого гліколізу. Внаслідок цього посилюється надходження глюкози з позаклітинного простору в клітини, зменшуються запаси глікогену в печінці та збільшується виділення пірувату і лактату в таких органах, як кишечник, печінка, у м’язовій та жировій тканинах.

Дія Діанормету® 850 розповсюджується на:

шлунково-кишковий тракт: препарат гальмує всмоктування глюкози в кишечнику,   меншою мірою – амін окислот, зменшує перистальтику шлунка і кишечникау;

печінку: препарат гальмує глюконеогенез і виділення глюкози в кров, посилює без кисневий гліколіз;

периферичні тканини; препарат підвищує   тканинне споживання глюкози, що пов’язано з посиленням периферичної дії ендогенного інсуліну. Внаслідок того, що Діанормет® 850 не стимулює виділення інсуліну підшлунковою залозою, він сприяє ліквідації гіперінсулінемії, яка є однією з основних причин прогресу вання судинних ускладнень і збільшення маси тіла при цукровому діабеті ІІ типу.

Діанормет® 850 здійснює також позитивну дію на метаболічні процеси, а саме:

- ліпіди крові: знижує рівень загального холестерину на 10–20%, фракцій холестерину: ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), що пов’язано з гальмуванням його біосинтезу в стінці кишечнику і зростанням його виведення через шлунково-кишковий тракт. Препарат підвищує рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) на 10–20% та знижує рівень три гліцеридів на 10–20% (навіть якщо їх рівень підвищений на 50%) шляхом гальмування окислення жирних кислот, зниження концентрації інсуліну, гальмування кишкового всмоктування глюкози;

- систему згортання та фібринолізу: знижує чутливість тромбоцитів до агрегуючих факторів, стимулює ендогенний фібриноліз шляхом підвищення активності t-PA (тканинного активатора плазміногену), зниження рівня РАІ-1 (інгібітора тканинного активатора плазміногену) та зниження рівня фібриногену;

стінку кровоносних судин: гальмує проліферацію гладких м’язів судин.

Додатковий метаболічний ефект препарату визначає його позитивну дію на систему кровообігу, гальмування розвитку діабетичної ангіопатії та запобігання виникнення таких ускладнень, як артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця. У пацієнтів з ожирінням препарат дає можливість зменшувати масу тіла, особливо на початку лікування.

Фармакокінетика. Всмоктування Діанормету® 850 відбувається у дванадцяти палій та тонкій кишках. Біодоступність становить 50–60%. Препарат не зв’язується з білками крові, швидко розподіляється між різними органами; накопи чується головним чином у стінці травного тракту (шлунок, дванадцяти пала та тонка кишки), слинних залозах, в еритроцитах,   печінці, м’язах, нирках.

Діанормет® 850 досягає максимальної концентрації в сироватці крові через 2 години після приймання, період напів виведення препарату становить 1,5–6,0 год. На відміну від фенформіну препарат в організмі не метаболізується. Препарат у незміненому вигляді виводиться нирками (близько 90% протягом 12 годин). У пацієнтів літнього віку та у разі порушення функції нирок кінетика Діанормету® 850 змінюється. Загальний і нирковий кліренс у пацієнтів літнього віку і при помірній нирковій недостатності знижується на 35–40%, при тяжкій нирковій недостатності – на 74–78%. При порушенні функції нирок можлива кумуляція препарату.

Показання для застосування.

Цукровий діабет ІІ типу (особливо у пацієнтів з порушенням жирового обміну, ожирінням у випадках, коли нормальний рівень цукру в крові не досягається за допомогою дієти та фізичних навантажень); цукровий діабет ІІ типу – комбінована терапія з інсуліном, похідними сульфонілсечовини.

Спосіб застосування та дози.

Діанормет® 850 приймають внутрішньо, під час або безпосередньо після їди.

Початкова доза становить 850 мг на добу. Дозу слід поступово підвищувати до отримання оптимального ефекту. Ліки звичайно приймають по 1 таблетці  2–3 рази на добу. Максимальна доза – 3 000 мг на добу.

Увага!

Повний терапевтичний ефект може відзначатись після 10–14 днів лікування, у зв’язку з чим не слід занадто швидко збільшувати дозу препарату.

При застосуванні Діанормету® 850 разом з інсуліном у перші 4–6 діб дозу останнього не змінюють; у подальшому дозу інсуліну поступово зменшують (на 4–8 МО протягом декількох діб).

Побічна дія. Зниження апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, біль у   животі, пронос. Зменшення цих явищ досягають, як правило, застосовуючи препарат під час їди та починаючи лікування з низьких добових доз. Якщо диспептичні явища тривалий час самостійно не минають, необхідно відмінити препарат. Дуже рідко відзначаються головний біль і запаморочення, втомлюваність, шкірні алергічні реакції.

При довго тривалому лікуванні в поодиноких випадках може виникнути мегалобластна анемія як наслідок порушення всмоктування вітаміну В 12 та фолієвої кислоти.

Метформін може спричинити лактатний ацидоз у пацієнтів з нирковою недостатністю, хворобами печінки, інфекціями, онкологічними захворюваннями, гіповітамінозами, після вживання алкоголю, під час перебування під наркозом, у пацієнтів літнього віку. У таких випадках показаний гемодіаліз. При застосуванні препарату разом з   похідними сульфанілсечовини та/або з інсуліном може розвитися   гіпоглікемія, тому у таких випадках необхідна корекція доз застосовуваних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату, діабетична кома, метаболічний ацидоз (включаючи кето ацидоз), лактатний ацидоз, стани гіпоксії (внаслідок гіпоксемії, гангрени, шоку та ін.); ниркова, печінкова недостатність, недостатність кровообігу з тканинною гіпоксією, інфаркт міокарда, дихальна недостатність; тяжкі опіки, оперативні втручання,   інфекційні захворювання, застосування йодовмісних контрастних засобів; алкоголізм, вагітність і період годування груддю.

Передозування. Навіть значне передозування не призводить, за нормальних умов, до

гіпоглікемії, але можливе виникнення лактатного ацидозу: погіршення самопочуття,

слабкість, м’язові болі, нудота, блювання, діарея, біль у животі, порушення дихання.

Передозування та лактатний ацидоз повинні лікуватись гемодіалізом.

Симптоми, що можуть спостерігатися при передозуванні, – це сонливість, порушення зору,

сухість слизової оболонки рота. При появі цих симптомів пацієнту слідбути під наглядом

лікаря. Лікування – симптоматична терапія.

При важкому передозуванні можливе зниження або підвищення артеріального тиску,

розширення зіниць, порушення серцевого ритму (тахі- або брадикардія), ішурія

(атонія сечового міхура), гіпокінезія кишечнику, гіпо- або гіпертермія, посилення

сухожильних рефлексів, порушення дихання, судоми, кома. Лікування: відміна препарату,

промивання шлунка, гемодіаліз, відновлення рН крові, ліквідація гіпоксії,

проти судомна терапія, стабілізація функції серцево-судинної та дихальної систем.

Особливості застосування. У період лікування Діанорметом® 850 необхідно періодично контролю вати вміст глюкози в крові та сечі. За необхідності проведення хірургічного втручання, введення діагностичних йодовмісних контрастних засобів, застосування Діанормету® на короткий час припиняють. Зловживання спиртними напоями підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу при лікуванні Діанорметом® 850.  

При комбінованому застосуванні Діанормету® з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, при   недостатньому харчуванні, при гострому зловживанні алкоголем, після значного фізичного навантаження можуть виникати гіпоглікемічні стани, що необхідно враховувати при роботі з механічним устаткуванням і керуванні автотранспортними засобами.

До початку і в процесі лікування Діанорметом ® 850 необхідно періодично контролю вати

показники функції печінки та нирок. При тривалому застосуванні препарату слід раз на рік

проводити морфологічне дослідження картини крові, оскільки метформін може накопичу-

ватись в еритроцитах.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.  

Діанормет® 850 діє синергічно з похідними сульфонілсечовини (наприклад з глібенкламідом,   гліпізидом, глібуридом), інсуліном та акарбозою (інгібітор

α-глюкозид ази). Амілорид, дигоксин, хінідин, морфін, прокаїнамід, триамтерен, триметоприм, циметидин, ранітидин, фамотидин, блокатори кальцієвих каналів (особливо ніфедипін), ванкоміцин гальмують канальцеве виділення в нирках   і можуть підвищувати концентрацію Діанормету® 850 у сироватці крові. Фуросемід підвищує концентрацію Діанормету® 850 в сироватці крові, а Діанормет® 850, у свою чергу,   знижує як концентрацію, так і період напів виведення фуросеміду.

При застосуванні разом з лікарськими засобами, що можуть спричинювати гіпоглікемію (з клофібратом, пробенецидом, пропраналолом, рифампіцином, сульфоніламідами, саліцилатами), дозу Діанормету® 850 знижують.

Препарати, що спричинюють підвищення рівня цукру в крові (кортикостероїди, сечогінні засоби, ізоніазид, фенітоїн, гормони щитовидної залози, симпатоміметики), можуть знижувати ефективність Діанормету® 850. У випадку його застосування з цими препаратами слід контролю вати вміст глюкози в крові та за необхідності відповідно збільшувати дозу Діанормету® 850. Етиловий спирт підвищує ризик виникнення лактатного ацидозу. Холестирамін та гуар уповільнюють всмоктування Діанормету® 850, знижуючи його ефект. Ці засоби слід застосовувати через декілька годин після застосування Діанормету® 850. Препарат посилює дію пероральних антикоагулянтів групи кумарину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при кімнатній температурі (15–25°С),   у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.  

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.  По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

Виробник. АТ Кутнівський фармацевтичний завод “Польфа”.

Адреса. 99-300, Кутно, вул. Сенкевича 25, Польща.

ДИАНОРМЕТ ДИАНОРМЕТ® (DIANORMET®)

METFORMINUM A10B A02

Teva

Кутновский ФЗ "Польфа"

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ДИАНОРМЕТ® 500

табл. 500 мг, № 30

Метформин

500 мг

ДИАНОРМЕТ® 850

табл. 850 мг, № 30

Метформин

850 мг

№ UA/2782/01/02 от 19.02.2007 до 19.02.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакокинетика. Дианормет — гипогликемизирующее средство для перорального применения группы бигуанидов. Снижает повышенный уровень глюкозы в крови у больных сахарным диабетом. Препарат проявляет свое действие независимо от секреторной деятельности поджелудочной железы, поэтому может применяться при всех типах сахарного диабета. Механизм действия Дианормета обусловлен торможением транспорта электронов дыхательной цепи в оболочке митохондрий, что приводит к снижению концентрации внутриклеточной АТФ и активации анаэробного гликолиза, вследствие чего глюкоза поступает из внеклеточного пространства в клетки, уменьшаются депо гликогена в печени и увеличивается продукция пирувата и лактата в таких органах, как кишечник, печень, а также в мышечной и жировой ткани.
Действие Дианормета распространяется на:
•ЖКТ — тормозит всасывание глюкозы в кишечнике, в меньшей степени — аминокислот, уменьшает перистальтику желудка и кишечника;
•печень — тормозит глюконеогенез и поступление глюкозы в кровь, усиливает анаэробный гликолиз;
•периферические ткани — повышает тканевое усвоение глюкозы, что обусловлено усилением периферического действия эндогенного инсулина. Вследствие того, что Дианормет не стимулирует выделение инсулина клетками островкового аппарата поджелудочной железы, он способствует устранению гиперинсулинемии, являющейся одной из основных причин прогрессирования сосудистых осложнений и увеличения массы тела при сахарном диабете II типа.
Кроме того, Дианормет оказывает положительное метаболическое действие на:
•липиды крови — снижает уровень общего ХС на 10–20% и его фракций: ЛПНП и ЛПОНП, что связано с торможением их биосинтеза в стенке кишечника и повышением выведения через ЖКТ. Повышает уровень ЛПВП на 10–20% и снижает уровень ТГ на 10–20% (даже если их уровень повышен на 50%) путем торможения окисления жирных кислот, снижения концентрации инсулина, торможения всасывания глюкозы в кишечнике;
•система свертывания и фибринолиза — снижает чувствительность тромбоцитов к факторам агрегации, стимулирует эндогенный фибринолиз путем повышения активности t-PA (тканевого активатора плазминогена), снижения уровня PAI-1 (ингибитора тканевого активатора плазминогена) и снижения уровня фибриногена;
•стенка кровеносных сосудов — тормозит пролиферацию гладкомышечных клеток сосудов.
Дополнительный метаболический эффект препарата определяет его положительное влияние на систему кровообращения, торможение развития диабетической ангиопатии и предупреждение таких осложнений, как АГ и ИБС. У пациентов с ожирением позволяет уменьшить массу тела, особенно в начале лечения.
Фармакокинетика. Всасывается в двенадцатиперстной и тонкой кишке. Биодоступность — 50–60%. Препарат в незначительной степени связывается с белками крови, быстро распределяется в различных тканях, накапливается главным образом в стенке ЖКТ (желудок, двенадцатиперстная и тонкая кишка), печени, мышцах, почках, слюнных железах. Проникает в эритроциты. Средний объем распределения составляет 63–276 л. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 2–2,5 ч после приема. При применении препарата в стандартных дозах согласно схемам дозирования стационарная концентрация в плазме крови определяется в течение 24–48 ч и составляет не менее 1 мкг/мл. В контролируемых клинических исследованиях максимальная концентрация метформина в плазме крови не превышала 4 мкг/мл при применении препарата в максимальных дозах. Период полувыведения составляет 1,5–6 ч. В отличие от фенформина Дианормет не метаболизируется в организме. Печеночный клиренс метформина — >400 мл/мин. Препарат в неизмененном виде экскретируется почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции (около 90% в течение 12 ч). Метаболиты не идентифицированы. Период полураспада в заключительной стадии элиминации составляет около 6,5 ч. У пациентов пожилого возраста и при нарушении функции почек фармакокинетика метформина существенно изменяется. Общий и почечный клиренс у пациентов пожилого возраста снижается на 35–40%, у пациентов со средней и тяжелой почечной недостаточностью — на 74–78%. При нарушении функции почек почечный клиренс уменьшается пропорционально клиренсу креатинина, в связи с этим период полураспада удлиняется. Это приводит к повышению концентрации метформина в плазме крови, возможна кумуляция препарата. Около 20–30% выводится с калом в неизмененном виде.

ПОКАЗАНИЯ:

сахарный диабет II типа (особенно у пациентов с нарушением жирового обмена, ожирением в случаях, когда нормальный уровень глюкозы в крови не достигается при помощи диеты и физических нагрузок); сахарный диабет II типа — комбинированная терапия с инсулином, производными сульфонилмочевины.

ПРИМЕНЕНИЕ:

внутрь во время или непосредственно после приема пищи.
Дианормет 500: применяют у взрослых.
Монотерапия и комбинация с другими пероральными противодиабетическими средствами. Начальная доза — 1 таблетка 2–3 раза в сутки. После 10–15 дней дозу корригируют в зависимости от концентрации глюкозы в крови. Медленное постепенное повышение дозы может улучшить переносимость препарата со стороны ЖКТ. Максимальная рекомендуемая доза метформина гидрохлорида составляет 3 г/сут (6 таблеток), распределенная на 3 приема.
В случае замены другого перорального противодиабетического средства препаратом Дианормет необходимо прекратить применение предыдущего препарата и применять Дианормет в вышеуказанных дозах.
Применение в комбинации с инсулином. Дианормет в комбинации с инсулином применяется для улучшения контроля концентрации глюкозы в крови. Дианормет обычно применяют в начальной дозе 500 мг (1 таблетка) 2–3 раза сутки, а дозирование инсулина определяют в соответствии с концентрацией глюкозы в крови.
Пациенты пожилого возраста. В связи с риском развития нарушения функции почек у пациентов пожилого возраста дозу метформина гидрохлорида необходимо определять на основании функции почек. Во время лечения следует регулярно контролировать функцию почек.
Дианормет 850: начальная доза — 850 мг/сут. Дозу следует повышать постепенно до получения оптимального эффекта. Обычно принимают по 1 таблетке 2–3 раза в сутки. Максимальная доза — 3000 мг/сут.
Максимальный терапевтический эффект может развиться после 10–14 дней лечения, в связи с чем не следует слишком быстро повышать дозу препарата.
При применении Дианормета одновременно с инсулином в первые 4–6 сут дозу инсулина не меняют; в дальнейшем дозу инсулина постепенно снижают (на 4–8 МЕ в течение нескольких суток).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препарату и другим его компонентам, диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома, метаболический ацидоз, лактатный ацидоз, состояние гипоксии (вследствие гипоксемии, шока и др.), почечная (клиренс креатинина <60 мл/мин), печеночная недостаточность, дегидратация, недостаточность кровообращения с тканевой гипоксией, инфаркт миокарда, дыхательная недостаточность, тяжелые ожоги, операции, инфекционные заболевания, применение йодсодержащих контрастных средств, острая алкогольная интоксикация и хронический алкоголизм, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

указанные побочные реакции встречались с такой частотой:
•очень часто >1/10;
•часто >1/100, <1/10;
•иногда >1/1000, <1/100;
•редко >1/10 000, <1/1000;
•очень редко < 1/10 000, включая отдельные сообщения.
Со стороны ЖКТ: часто, особенно в начале лечения — тошнота, рвота, металлический привкус во рту, отсутствие аппетита, метеоризм, диарея, боль в животе. Медленное повышение дозы уменьшает выраженность побочных явлений со стороны ЖКТ.
Симптомы, как правило, проходят самостоятельно. Прием антацидов, производных атропина или спазмолитиков уменьшает выраженность указанных симптомов. Чтобы предотвратить развитие этих побочных реакций, рекомендуют принимать Дианормет во время или в конце приема пищи 2–3 раза в сутки. Если диспепсические симптомы не купируются, лечение препаратом следует прекратить.
Со стороны метаболизма: очень редко при продолжительном лечении — молочнокислый ацидоз (необходима отмена лечения); снижение всасывания витамина В12 сопровождается снижением его уровня в плазме крови. Отмечают при применении метформина у пациентов с мегалобластной анемией в анамнезе.
Со стороны нервной системы: часто — нарушение вкуса.
Со стороны гепатобилиарной системы: отдельные сообщения — снижение показателей функции печени, медикаментозный гепатит, купирующиеся при отмене метформина.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко — кожная сыпь, зуд, крапивница.
При некоторых состояниях прием препарата повышает вероятность развития лактоацидоза. Вероятность развития лактоацидоза может повышаться при передозировке.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Лактатный ацидоз. Лактатный ацидоз возникает в отдельных случаях, но это опасное метаболическое осложнение, которое может развиваться в связи с кумуляцией метформина. Чаще такое состояние может возникать у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. Необходимо учитывать факторы, которые могут способствовать возникновению лактатного ацидоза: неправильно определенная гликемия, кетозис, длительное голодание, злоупотребление алкоголем, печеночная недостаточность и другие состояния, способствующие возникновению гипоксии. Симптомы лактатного ацидоза: одышка, боль в желудке, гипотермия, кома. При лабораторных исследованиях выявляют снижение рН крови, повышение концентрации лактата в плазме крови (>5 ммоль/л), увеличение анионного промежутка и повышение соотношения лактат/пируват в крови. В случае подозрения на метаболический ацидоз применение метформина гидрохлорида необходимо прекратить, пациент должен находиться под наблюдением врача.
Функция почек. Учитывая то, что метформин выделяется почками, до начала и во время лечения необходимо регулярно контролировать концентрацию креатинина в плазме крови (не менее одного раза в год у пациентов с нормальной функцией почек; 2–4 раза в год у пациентов с повышенной концентрацией креатинина и у пациентов пожилого возраста).
Особенно следует уделять внимание в случаях, когда функция почек может нарушиться (в начале применения гипотензивных, мочегонных и НПВП).
Применение йодсодержащих контрастных средств. Поскольку парентеральное применение йодсодержащих контрастных средств при радиологических исследованиях может быть причиной почечной недостаточности, до исследования или на время его проведения применение метформина гидрохлорида необходимо прекратить. Лечение возобновляют не раньше чем через 48 ч после исследования и только после наблюдения за функцией почек.
Хирургическое вмешательство. Применение метформина следует прекратить за 48 ч до планового хирургического вмешательства под общей анестезией. Лечение возобновляют не ранее чем через 48 ч после вмешательства.
Другие предостережения. При применении метформина гидрохлорида следует соблюдать гипоуглеводную диету. Пациенты с избыточной массой тела должны, кроме этого, придерживаться низкокалорийной диеты.
Период беременности и кормления грудью. Клинических данных относительно применения препарата в период беременности нет. Доклинические исследования препарата на животных выявили отсутствие негативного влияния метформина гидрохлорида на течение беременности, развитие эмбриона, плода и новорожденных животных. Однако при планировании и в период беременности применение метформина гидрохлорида не рекомендуют.
В связи с тем, что в исследованиях было выявлено, что метформина гидрохлорид проникает в грудное молоко животных, на период лечения кормление грудью необходимо прекратить.
Дети. Препарат не применяют у детей ввиду недостаточных клинических данных.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Дианормет не вызывает гипогликемии. Однако, при комбинированном применении Дианормета с производыми сульфонилмочевины, репаглинидом и инсулином, при недостаточном питании, после значительной физической нагрузки или в случае острой алкогольной интоксикации может развиться гипогликемическое состояние, что необходимо учитывать при управлении транспортными средствами и работе с потенциально опасными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Нерекомендуемые комбинации
Одновременный прием с даназолом может вызывать гипергликемическую кому. При необходимости лечения даназолом и после прекращения его применения необходима коррекция дозы метформина под контролем уровня гликемии.
Прием алкоголя повышает риск развития молочнокислого ацидоза при острой алкогольной интоксикации, особенно в случаях голодания или соблюдения низкокалорийной диеты, а также при печеночной недостаточности. При лечении препаратом следует избегать приема алкоголя и лекарственных средств, содержащих спирт.
Комбинации, требующие особой осторожности
Хлорпромазин. При приеме метформина в суточной дозе 100 мг повышается уровень глюкозы в крови, снижается высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних необходима коррекция дозы метформина под контролем гликемии.
ГКС при системном и местном применении снижают толерантность к глюкозе, повышают уровень глюкозы в крови, иногда вызывая кетоз. При лечении ГКС и после прекращения приема последних необходима коррекция дозы метформина под контролем уровня гликемии.
Диуретики. Одновременный прием петлевых диуретиков может привести к развитию молочнокислого ацидоза из-за возможного возникновения почечной недостаточности. Не следует назначать метформин при клиренсе креатинина <60 мл/мин.
Йодсодержащие рентгенконтрастные вещества. Радиологические исследования с применением рентгенконтрастных средств могут вызывать развитие молочнокислого ацидоза у больных сахарным диабетом при почечной недостаточности. Применение метформина следует прекратить за 48 ч до и возобновить по меньшей мере через 2 дня после рентгенологического исследования с применением рентгенконтрастных веществ.
Парентеральное применение β2-симпатомиметиков. Повышается уровень глюкозы в крови вследствие стимуляции β2-адренорецепторов. В этом случае необходим контроль гликемии. При необходимости рекомендуют применение инсулина.
При одновременном применении метформина с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно усиление его гипогликемизирующего действия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

даже значительная передозировка обычно не приводит к развитию гипогликемии, однако существует угроза развития лактатного ацидоза: ухудшение самочувствия, слабость, миалгия, тошнота, рвота, диарея, боль в животе, нарушение дыхания.
Лечение лактоацидоза: гемодиализ.
Симптомы: сонливость, нарушение зрения, сухость слизистой оболочки ротовой полости. При появлении этих симптомов пациенту следует находиться под наблюдением врача.
Лечение симптоматическое.
При тяжелой передозировке возможно снижение или повышение АД, расширение зрачков, тахи- или брадикардия, ишурия (вследствие атонии мочевого пузыря), гипокинезия кишечника, гипо- или ьгипертермия, усиление сухожильных рефлексов, нарушение дыхания, судороги, кома.
Лечение: отмена препарата, промывание желудка, гемодиализ, восстановление рН крови, устранение гипоксии, противосудорожная терапия, стабилизация функций сердечно-сосудистой и дыхательной систем.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре 15–25 °С.