Доксепін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДОКСЕПІН

(DOXEPIN)

Склад:

діюча речовина: doxepin, 3-[дибенз (b,e)-оксепін-11(6Н)-іліден]-N,N-диметил-1-пропіл амін;

1 капсула містить доксепіну 10 мг або 25 мг у вигляді доксепіну гідро хлориду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат;

оболонка капсули: індигокармін (Е 132), титану діоксид (Е 171), желатин, еритрозин (Е 127); для капсул 10 мг додається барвник синій (Е 131).

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моно амінів.

Код АТС N06A A12.

Клінічні характеристики.

Показання.

Невротичні розлади із симптомами депресії або тривоги.

Органічні неврози, асоційовані з безсонням.

Депресивні та тривожні стани при алкоголізмі.

Депресія та тривожні стани, асоційовані із соматичними розладами та захворюваннями.

Депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційну депресію та депресивну фазу біполярних розладів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів. Маніакальний синдром; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами МАО.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо. Призначають дорослим і дітям старше 12 років.

Дозу препарату підбирають індивідуально, залежно від тяжкості симптомів і терапевтичного ефекту.

Доза Доксепіну становить 30 - 300 мг на добу. Дозу до 100 мг можна застосовувати як окрему одноразову або розділену. Дози, що перевищують 100 мг, слід застосовувати у 3 прийоми. Максимальна разова доза – 100 мг (застосовувати перед сном).

При помірних або тяжких симптомах звичайна початкова доза становить 75 мг щоденно.

У більшості пацієнтів ця доза є задовільною. При тяжких формах захворювання добову дозу збільшують до 300 мг (у 3 прийоми).

Після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату коригують до мінімальної підтримуючої.

Проти тривожний ефект Доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний. Антидепресивна дія проявляється через 2 - 3 тижні лікування.

Пацієнтам літнього віку з помірними симптомами рекомендується половина дози доксепіну.

Задовільні   клінічні ефекти були отримані після застосування Доксепіну в дозі 30 мг на добу.

Пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зменшувати дози.

Побічні реакції.

Доксепін зазвичай переноситься добре. На початку лікування можливо виникнення сонливості, рідко – безсоння. Серед побічних реакцій найчастіше спостерігалися сухість слизових оболонок рота та носа, пітливість, лабільність артеріального тиску, тахі- або брадикардія, головний біль та запаморочення, схильність до запору, нудота та інші диспептичні явища. Інші небажані прояви під час лікування – м’язове тремтіння у пацієнтів літнього віку та хворих на алкоголізм, порушення акомодації, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, збільшення маси тіла, озноб, алопеція, відчуття припливів до обличчя, загострення астми та гіперпірексія (у пацієнтів, які приймають хлорпромазин), у поодиноких випадках спостерігаються жовтяниця та шум у вухах.

З боку центральної нервової системи можливі загальмованість або надмірна збудливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, парестезії, атаксія, екстра пірамідні симптоми.

Алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж.

З боку системи крові: рідко – еозинофілі я та порушення функції кісткового мозку (агранулоцит оз, лейкопенія, тромбоцит опенія, гемолітична анемія).

З боку ендокринної системи: у поодиноких випадках зміни лібідо, набряки яєчок, гіперглікемія, порушення секреції антидіуретичного гормону, гінекомастія, збільшення грудних залоз, галакторея у жінок.

Наведені реакції можуть спостерігатися також при раптовій відміні Доксепіну після тривалого лікування. Припиняти застосування препарату слід поступово, зменшуючи дозу.

Передозування.

Симптоми: сонливість, неспокій, сухість у роті.

При тяжкому передозуванні можливі зниження/підвищення артеріального тиску, розширення зіниць, тахікардія, затримка сечі (атонія сечового міхура), ілеус, гіпертермія/гіпотермія, пригнічення дихання, посилене потовиділення, судоми, кома.

Лікування: припинення застосування препарату, промивання шлунка, штучна вентиляція легенів, контроль за серцево-судинною системою, застосування снодійних засобів. За необхідності – внутрішньо венне введення фізостигміну саліцилату 1 - 3 мг. Терапія симптоматична. Гемодіаліз і форсований діурез не ефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявило несприятливої дії на плід; адекватних і чітких контрольованих досліджень у вагітних не проводилось. Тому препарат вагітним можна застосовувати тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Доксепін потрапляє в молоко матері, тому під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Доксепіну в дітей віком до 12 років не встановлені, тому не рекомендується призначати препарат дітям цієї вікової категорії.

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідний контроль артеріального тиску (у пацієнтів зі зниженим або лабільним артеріальним тиском він може знижуватися ще більше); у період лікування – контроль показників периферичної крові (при застосуванні трициклічних антидепресантів в окремих випадках може розвинутися агранулоцит оз, у зв’язку з чим рекомендується стежити за картиною крові, особливо при підвищенні температури тіла, розвитку грипоподібних симптомів і ангіни), при тривалій терапії – контроль функцій серцево-судинної системи і печінки. У літніх пацієнтів та в пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи показаний контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, показників ЕКГ. На ЕКГ можлива поява клінічно не значущих змін (згладжування зубця Т, депресія сегменту S-T, розширення комплексу QRS). Необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. У період лікування слід виключити застосування етанолу. Препарат можна приймати не раніше, ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО, починаючи з малих доз. При раптовому припиненні застосування препарату після тривалого лікування можливий розвиток синдрому відміни. Дозозалежно знижує поріг судомної готовності (застосовується з особливою обережністю у пацієнтів з епілепсією, а також при наявності   факторів, що сприяють виникненню судом, наприклад, ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), у період відмови від етанолу або відміни препаратів, які мають проти судомні властивості, наприклад, бензодіазепінів). Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися аж до досягнення істотної ремісії. У багатьох пацієнтів із панічними нападами на початку лікування підсилюється тривога. Таке парадоксальне посилення тривоги найбільше виражене в перші дні терапії й звичайно стихає протягом 2 тижнів. У пацієнтів із циклічними афективними розладами в період депресивної фази на тлі терапії можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани (необхідне зниження дози або відміна препарату і призначення антипсихотичних засобів). Після купірування зазначених станів, якщо є показання, лікування низькими дозами може бути відновлене. Через можливий кардіотоксичний ефект слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих на тиреотоксикоз або пацієнтів, які застосовують препарати гормонів щитовидної залози. У сполученні з електрошоковою терапією призначається тільки під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів літнього віку може провокуватися розвиток медикаментозних психозів, переважно в нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів). Може спричинити паралітичну кишкову непрохідність (частіше в пацієнтів із хронічним запором, літнього віку або в пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму). Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає доксепін. Внаслідок антихолінергічної дії можливе зниження сльозовиділення і відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини, що може призвести до ушкодження епітелію роговиці в пацієнтів, які користуються контактними лінзами. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти виникнення карієсу зубів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування доксепіном не дозволяється керувати авто транспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки доксепін може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку центральної нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні етанолу, антидепресантів, барбітуратів, бензодіазепінів і загальних анестетик ів можливе значне посилення пригнічу вальної дії на центральну нервову систему, пригнічення дихання й гіпотензивний ефект. Підвищує антихолінергічну дію амантадину. Фенотіазини, протипаркінсонічні лікарські засоби, атропін, біпериден, антигістамінні засоби збільшують ризик виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, зору, кишечнику, сечового міхура. При одночасному застосуванні з антигістамінними засобами, клонідином посилюється пригнічу вальна дія на центральну нервову систему; з атропіном – збільшується ризик виникнення паралітичної кишкової непрохідності; з лікарськими засобами, що спричиняють екстра пірамідні реакції – збільшується маса тіла і частота екстра пірамідних ефектів. При одночасному застосуванні доксепіну з непрямими антикоагулянтами (похідні кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Доксепін може підсилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами. При спільному застосуванні з проти судомними засобами можливе посилення пригнічу вальної дії на центральну нервову систему, зниження порога судомної активності (при застосуванні у високих дозах) і зниження ефективності останніх. Препарати для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвитку агранулоцит озу. Знижує ефективність фенітоїну та a-адреноблокаторів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) подовжують період напів виведення, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів доксепіну (може знадобитися зниження дози доксепіну на 20 - 30 %), індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин і пероральні контрацептиви) знижують концентрацію в плазмі й зменшують ефективність доксепіну. Флуоксетин і флувоксамін збільшують концентрацію в плазмі доксепіну (може знадобитися зниження дози доксепіну на 50 %). При одночасному застосуванні з холіно блокаторами, фенотіазинами і бензодіазепінами – взаємне посилення седативного і центрального холіноблокую чого ефектів і підвищення ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності); фенотіазини, крім того, можуть підвищувати ризик виникнення нейролептичного злоякісного синдрому. При одночасному застосуванні доксепіну з клонідином, гуанетидином, бетанідином, резерпіном і метил допою – зниження гіпотензивного ефекту останніх; із кокаїном – ризик розвитку аритмій серця. Естрогенвмісні пероральні протизаплідні засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність доксепіну; анти аритмічні засоби (хінідин) підсилюють ризик розвитку порушень ритму (можливе уповільнення метаболізму доксепіну). Одночасне застосування з дисульфірамом та інгібіторами ацетальдегідрогенази провокує делірій. Несумісний з інгібіторами МАО (можливе збільшення частоти періодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічні кризи і смерть пацієнта). Пімозид і пробукол можуть підсилювати аритмії серця, що проявляється в подовженні інтервалу Q-T на ЕКГ. Підсилюється дія на серцево-судинну систему епінефрином, норепінефрином, ізопреналіном, ефедрином і фенілефрином (у тому числі й тоді, коли ці засоби входять до складу місцевих анестетик ів) і підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. Одночасне застосування з a-адреностимуляторами для інтраназального введення або для застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може підсилюватися судинозвужувальна дія останніх. При сумісному застосуванні з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту і токсичної дії (включаючи аритмії серця і стимулювальну дію на центральну нервову систему). М-холіноблокатори і нейролептики підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Доксепін належить до групи трициклічних антидепресантів. Антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною і седативною.

Доксепін гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну) в синаптичних структурах. Також чинить антигістамінну, холінолітичну та a1-адреноблокуючу дії. Не спричиняє ейфорії, психомоторного збудження.

Фармакокінетика. Доксепін добре всмоктується з травного тракту, швидко (через 2 - 4 години після прийому) досягає максимальної концентрації в сироватці крові. Стійка терапевтична концентрація в крові досягається приблизно через 2 тижні після початку лікування.

Доксепін метаболізується в печінці, головним чином, шляхом де метилування з утворенням основного активного метаболіту – десметилдоксепіну (нордоксепін). Зв’язування доксепіну та його метаболітів з білками плазми становить близько 76 %. Об’єм розподілу – приблизно 20 л/кг. Період напів виведення доксепіну становить 8 - 24 години, головного активного метаболіту – 33 - 80 годин. Доксепін проходить через плаценту та гематоенцефалічний бар’єр і виділяється з грудним молоком.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого кольору в твердих желатинових капсулах циліндричної форми із заокругленими кінцями. Для капсул по 10 мг – корпус – блакитного кольору, кришечка – вишневого; для капсул по 25 мг – корпус – рожевого кольору, кришечка – вишневого.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ПЛІВА Краків, Фармацевтичний завод А. Т.

Місцезнаходження.

31-546 Краків, вул. Могильська 80, Польща.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс. 10 мг, № 30

№ UA/7467/01/01 от 18.12.2007 до 18.12.2012

капс. 25 мг, № 30

№ UA/7467/01/02 от 18.12.2007 до 18.12.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Доксепин относится к группе трициклических антидепрессантов. Обладает анксиолитической, седативной активностью. Доксепин тормозит обратный захват биогенных аминов (норэпинефрина и серотонина) в синаптических структурах. Доксепин оказывает антигистаминное, холинолитическое и α₁-адреноблокирующее действие. Не вызывает эйфории, психомоторного возбуждения.
Фармакокинетика. Хорошо всасывается в пищеварительном тракте. C_max в плазме крови достигается через 2–4 ч после перорального приема. Терапевтическая концентрация препарата в крови достигается обычно через 2 нед после начала курсового применения. Доксепин метаболизируется в печени в основном путем деметилирования с образованием основного активного метаболита — десметилдоксепина (нордоксепина). Связывание доксепина и его метаболитов с белками плазмы крови составляет около 76%. Объем распределения — около 20 л/кг массы тела. T_½ доксепина составляет 8–24 ч, десметилдоксепина — 33–80 ч. Доксепин проникает через плаценту и ГЭБ, экскретируется с грудным молоком.

ПОКАЗАНИЯ:

невротические расстройства с симптомами депрессии или тревоги. Органические неврозы, ассоциированные с бессонницей. Депрессивные и тревожные состояния при алкоголизме. Депрессия и тревожные состояния, ассоциированные с соматическими расстройствами и заболеваниями.
Депрессия, сопровождающаяся страхом и тревогой на фоне психозов, включая инволюционные депрессии и депрессивную фазу биполярных расстройств.

ПРИМЕНЕНИЕ:

принимают внутрь. Назначают взрослым и детям в возрасте старше 12 лет.
Дозу препарата подбирают индивидуально в зависимости от тяжести симптомов и терапевтического эффекта.
Доза доксепина составляет 30–300 мг/сут. Дозу до 100 мг можно применять как однократно, так и разделенную. Дозы, превышающие 100 мг, следует применять в 3 приема. Максимальная разовая доза — 100 мг (применять перед сном).
При умеренных или тяжелых симптомах обычная начальная доза составляет 75 мг/сут.
У большинства пациентов эта доза является эффективной. При тяжелых формах заболевания дозу повышают до 300 мг (в 3 приема) в сутки. После достижения положительного терапевтического эффекта дозу препарата корригируют до минимальной поддерживающей.
Анксиолитический (противотревожный) эффект Доксепина достигается раньше, чем антидепрессивный. Антидепрессивное действие проявляется через 2–3 нед лечения.
Пациентам пожилого возраста с умеренными симптомами заболевания рекомендуется половина дозы Доксепина.
Положительный клинический эффект получен после применения доксепина в дозе 30 мг/сут.
Пациентам с нарушениями функции печени следует снизить дозу препарата.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препарату, перекрестная чувствительность к другим дибензоксепинам. Маниакальный синдром; тяжелые нарушения функции печени; глаукома; задержка мочи; одновременное применение с ингибиторами МАО.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Доксепин обычно переносится хорошо. В начале лечения возможно возникновение сонливости, редко — бессонница. Среди побочных реакций чаще отмечали сухость слизистых оболочек рта и носа, повышенное потоотделение, лабильность АД, тахи- или брадикардию, головную боль и головокружение, запор, тошноту и другие диспептические явления. Другие нежелательные проявления при лечении — тремор, у пациентов пожилого возраста и больных алкоголизмом, нарушение аккомодации, общая слабость, повышенная утомляемость, увеличение массы тела, озноб, алопеция, ощущение приливов к лицу, обострение БА и гиперпирексия (у пациентов, принимающих хлорпромазин), в отдельных случаях выявляют желтуху и шум в ушах.
Со стороны ЦНС возможны заторможенность или чрезмерная возбудимость, дезориентация, спутанность сознания, парестезии, атаксия, экстрапирамидные нарушения.
Аллергические реакции: сыпь на коже, зуд.
Со стороны системы крови: редко — эозинофилия и нарушения функции костного мозга (агранулоцитоз, лейкопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия).
Со стороны эндокринной системы: в отдельных случаях нарушения либидо, отек яичек, гипергликемия, нарушение секреции АДГ, гинекомастия, увеличение грудных желез, галакторея у женщин.
Приведенные реакции могут отмечать также при резкой отмене доксепина после длительного лечения. Прекращают прием препарата, постепенно снижая дозу.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед началом лечения необходим контроль АД (у пациентов со сниженным или лабильным АД оно может снижаться еще больше), в период лечения — контроль лабораторных показателей периферической крови (при применении трициклических антидепрессантов в отдельных случаях может развиться агранулоцитоз, в связи с чем рекомендуется контроль за показателями крови, особенно при повышении температуры тела, развитии гриппоподобных симптомов и ангины), при длительной терапии — контроль функций сердечно-сосудистой системы и печени.
У лиц пожилого возраста и у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы необходим контроль ЧСС, АД, показателей ЭКГ. На ЭКГ возможно появление клинически значимых изменений (сглаживание зубца Т, депрессия сегмента ST, расширение комплекса QRS). Необходимо соблюдать осторожность при резком переходе в вертикальное положение из положения лежа или сидя. В период лечения следует исключить применение этанола. Препарат можно принимать не ранее, чем через 2 нед после отмены ингибиторов МАО, начиная с низких доз. При внезапном прекращении приема препарата после длительного лечения возможно развитие синдрома отмены.
Дозозависимо снижает порог судорожной готовности (применяется с особой осторожностью у пациентов с эпилепсией, а также при наличии факторов, способствующих возникновению судорог, например травмах головного мозга любой этиологии, одновременном применении антипсихотических лекарственных средств (нейролептиков), в период отказа от алкоголя или отмены препаратов, обладающих противосудорожными свойствами, например бензодиазепинов). Для выраженных депрессий характерен риск возникновения суицидальных действий, который может сохраняться вплоть до достижения существенной ремиссии. У многих пациентов с паническими приступами в начале лечения усиливается тревога. Такое парадоксальное усиление тревоги наиболее выражено в первые дни терапии и обычно уменьшается в течение 2 нед.
У пациентов с циклическими аффективными расстройствами в период депрессивной фазы на фоне терапии могут развиваться маниакальные или гипоманиакальные состояния (необходимо снижение дозы или отмена препарата и назначение антипсихотических средств). После купирования указанных состояний при наличии показаний лечение низкими дозами препарата может быть восстановлено. Из-за возможного кардиотоксического эффекта следует соблюдать осторожность при лечении больных тиреотоксикозом или пациентов, получающих препараты гормонов щитовидной железы. В сочетании с электрошоковой терапией препарат назначается только под медицинским контролем. У пациентов пожилого возраста может провоцироваться развитие медикаментозных психозов, преимущественно в ночное время (после отмены препарата это нарушение проходит в течение нескольких дней). Возможно возникновение паралитической кишечной непроходимости (чаще у пациентов с хроническим запором, пожилого возраста или у пациентов, вынужденных соблюдать постельный режим). Перед проведением общей или местной анестезии следует предупреждать анестезиолога о том, что пациент принимает Доксепин. Вследствие антихолинергического действия возможно снижение слезоотделения и относительное увеличение количества слизи в составе слезной жидкости, что может привести к повреждению эпителия роговицы у пациентов, пользующихся контактными линзами. При длительном применении отмечают повышение частоты возникновения кариеса зубов.
Период беременности и кормления грудью
Исследования репродуктивной функции на животных не выявило неблагоприятного действия препарата на плод; адекватных и четких контролируемых исследований у беременных не проводили. Поэтому препарат беременным можно применять только в случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Доксепин проникает в молоко матери, поэтому во время лечения препаратом следует прекратить кормление грудью.
Дети
Безопасность и эффективность применения Доксепина у детей в возрасте до 12 лет не установлены, поэтому не рекомендуется назначать препарат детям этой возрастной категории.
Влияние на способность управлять транспортными средствами или другими механизмами
При лечении доксепином не разрешается управлять автомобилем или работать с механизмами, требующими концентрации внимания, поскольку Доксепин может вызывать сонливость и другие отрицательные реакции со стороны ЦНС.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении с этанолом, антидепрессантами, барбитуратами, бензодиазепинами и общими анестетиками возможно значительное усиление угнетающего действия Доксепина на ЦНС, угнетение дыхания и гипотензивный эффект. Доксепин усиливает антихолинергическое действие амантадина.
Фенотиазины, противопаркинсонические лекарственные средства, атропин, бипериден, антигистаминные средства при одновременном применении с Доксепином повышают риск возникновения побочных эффектов со стороны ЦНС, органов зрения, ЖКТ, мочевыделительной системы.
При одновременном применении Доксепина с антигистаминными средствами, клонидином усиливается угнетающее действие на ЦНС; с атропином — повышается риск возникновения паралитической кишечной непроходимости; с лекарственными средствами, влияющими на экстрапирамидную систему — увеличивается масса тела и частота экстрапирамидных эффектов.
При одновременном применении Доксепина с непрямыми антикоагулянтами (производные кумарина или индадиона) возможно повышение антикоагулянтной активности последних. Доксепин может усиливать депрессию, вызванную ГКС. При одновременном применении с противосудорожными средствами возможно усиление угнетающего действия на ЦНС, снижение порога судорожной активности (при применении в высоких дозах) и снижение эффективности последних. Препараты для лечения тиреотоксикоза при одновременном применении с Доксепином повышают риск развития агранулоцитоза.
Доксепин снижает эффективность фенитоина и блокаторов α-адренорецепторов. Ингибиторы микросомального окисления (циметидин) увеличивают Т_½ и повышают риск развития токсических эффектов Доксепина (возможно потребуется снижение дозы доксепин на 20–30%), индукторы микросомальных ферментов печени (барбитураты, карбамазепин, фенитоин, никотин и пероральные контрацептивы) снижают концентрацию Доксепина в плазме крови и уменьшают эффективность Доксепина.
Флуоксетин и флувоксамин повышают концентрацию в плазме крови Доксепина (может потребоваться снижение дозы доксепина на 50%). При одновременном применении с холиноблокаторами, фенотиазинами и бензодиазепинами отмечается взаимное усиление седативного и центрального холиноблокирующего эффектов и повышение риска возникновения эпилептических припадков (снижение порога судорожной активности); фенотиазины, кроме того, могут повышать риск возникновения нейролептического злокачественного синдрома.
При одновременном применении Доксепина с клонидином, гуанетидином, бетанидином, резерпином и метилдопой — снижение гипотензивного эффекта последних; с кокаином — возможен риск развития аритмии. Эстрогенсодержащие пероральные контрацептивы и эстрогены могут повышать биодоступность доксепина; антиаритмические средства (хинидин) усиливают риск развития нарушений ритма (возможно замедление метаболизма Доксепина). Одновременное применение с дисульфирамом и ингибиторами ацетальдегидрогеназы провоцирует развитие делирия. Доксепин несовместим с ингибиторами МАО (возможно повышение частоты периодов гиперпирексии, тяжелые судороги, гипертонические кризы и смерть пациента). Применение пимозида и пробукола с Доксепином могут усиливать аритмии сердца, что проявляется в виде удлинении интервала Q–T на ЭКГ.
Усиливается действие Доксепина на сердечно-сосудистую систему эпинефрином, норэпинефрином, изопреналином, эфедрином и фенилэфрином (в том числе и тогда, когда эти средства входят в состав местных анестетиков), при этом повышается риск развития нарушений сердечного ритма, тахикардии, тяжелой АГ. Одновременное применение с α-адреностимуляторами для интраназального введения или для применения в офтальмологии (при значительном системном всасывании) может усиливаться сосудосуживающее действие последних. При одновременном применении Доксипина с гормонами щитовидной железы — взаимное усиление терапевтического эффекта и токсического действия (включая аритмии и стимулирующее действие на ЦНС). М-холиноблокаторы и нейролептики при одновременном применении с Доксепином повышают риск развития гиперпирексии (особенно при жаркой погоде).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: сонливость, беспокойство, сухость во рту. При тяжелой передозировке возможно снижение/повышение АД, расширение зрачков, тахикардия, задержка мочи (атония мочевого пузыря), илеус, гипертермия/гипотермия, угнетение дыхания, повышенное потоотделение, судороги, кома.
Лечение: прекращение приема препарата, промывание желудка, ИВЛ, мониторинг сердечно-сосудистой системы, применение снотворных средств. При необходимости — введение физостигмина салицилата 1–3 мг. Терапия симптоматическая. Гемодиализ и форсированный диурез неэффективны.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °C.