Допмін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДОПМІН

(DOPMIN)

Склад:

діюча речовина: 1 мл концентрату містить допаміну гідро хлориду 40 мг;

допоміжні речовини: натрію мета бісульфіт (Е 223), вода для ін'єкцій.

Лікарська форма.

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Не глікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та дофамінергічні препарати.

Код АТС С 01С A04.

Клінічні характеристики.

Показання.
Гостра гіпотензія або шок, викликаний інфарктом міокарду, ендотоксичною септицемією, травмами чи нирковою недостатністю. Декомпенсована хронічна серцева недостатність. В якості допоміжної терапії - при гіпотензії, що не піддається лікуванню, незважаючи на корекцію об'єму циркулюючої крові після операцій на відкритому серці.

Протипоказання.

Феохромоцитома, не коригована тахіаритмія, тенденція до фібриляції шлуночків, тиреотоксикоз, гіпер чутливість до діючої або до будь-якої з допоміжних речовин. Необхідно уникати анестезії циклоп ропаном та галогенізованими вуглеводнями.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовується суворо за призначенням лікаря в умовах стаціонару.

Після розведення допамін вводиться внутрішньо венно тільки у вигляді інфузій при можливості в великі вени.

Звичайно початкова доза допаміну для дорослих становить
2–5 мкг/кг/хв і може бути збільшена до 5–10 мкг/кг/хв відповідно до реакції. Допамін у дозі понад 20 мкг/кг/хв, як правило, не призначають, хоча дози понад
50 мкг/кг/хв можуть бути призначені у тяжких випадках.

Якщо одну ампулу (5 мл) Допміну концентрату для приготування ін фузійного розчину
40 мг/мл розчиняють у 100 мл 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині глюкози, одна крапля приготовленого розчину містить приблизно 80 мкг допаміну (приблизно 96 мкг допаміну гідро хлориду). Розрахункова основа: 1 мл = 20 крапель.

Приготовлений розчин повинен бути використаний протягом 12 годин.

Побічні реакції.

Побічні реакції є дозозалежними. При застосуванні препарату у великих дозах збільшується ризик виникнення аритмії та вазоконстрикції. При випадковому потраплянні препарату із судин в тканини можливий місцевий некроз.

Поширені побічні реакції:

Нервова система: головний біль.

Серцево-судинна система: прискорене серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, біль за грудниною, артеріальна гіпотензія, вазоконстрикція, ектопічний серцевий ритм.

Органи дихання: диспное.

Система травлення: нудота, блювання.

Непоширені побічні реакції:

Порушення психіки: тривога.

Серцево-судинна система: порушення серцевої провідності, брадикардія, розширення комплексу QRS, артеріальна гіпертензія (особливо при передозуванні).

Поодинокі випадки:

Інфекції: гангрена.

Орган зору: мідріаз.

Серцево-судинна система: шлуночкова екстрасистолія.

Сечовидільна система: азотемія.

Шкіра: пілоерекція.

Передозування.

Клінічні ознаки передозування допаміну відповідають симпатоміметичній гіперактивності. Але оскільки період напів виведення допаміну дуже короткий, то припинення інфузії достатньо для усунення симптомів передозування. У разі розвитку надмірної вазоконстрикції і артеріальної гіпертензії вводять фентоламін.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не рекомендований до прийому під час вагітності, оскільки інформації щодо його безпеки та ефективності недостатньо.

Прийом препарату в період годування груддю є безпечним, оскільки препарат ін активується при потраплянні в організм дитини під час годування та має дуже короткий період напіврозпаду.

Діти.

Інформація щодо застосування допаміну для дітей відсутня, тому препарат не застосовують цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

Різні типи гіповолемій повинні бути скориговані перед початком терапії допаміном. Під час інфузії слід проводити постійний моніторинг артеріального тиску, ЕКГ, швидкості виділення сечі. Гіпоксія, гіперкапнія та ацидоз знижують ефективність препарату і збільшують імовірність побічних ефектів, тому лікування допаміном повинно проводитися паралельно з корекцією цих станів. Інфузія допаміну може бути зменшена або припинена при надмірному збільшенні артеріального тиску, зниженні діурезу, розвитку аритмії. При випадковому потраплянні препарату із судин в тканини можливий місцевий некроз. У цьому разі слід негайно провести локальну інфільтрацію фентоламіном у сольовому розчині (5–10 мл фентоламіну у 10–15 мл 0,9% розчині натрію хлориду).

При припиненні інфузії може виникнути необхідність в поступовому зниженні дози допаміну через загрозу виникнення артеріальної гіпотензії.

Допоміжна речовина натрію мета бісульфіт в дуже рідкісних випадках може призвести до тяжких реакцій гіпер чутливості та бронхоспазму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Допмін – препарат для застосування в стаціонарних умовах з дуже коротким періодом напіврозпаду. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами відсутня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори катехін-о-метилтрансфер ази (КОМТ), наприклад, ентакапон, можуть потенціювати хронотропні та аритмогенні ефекти катехоламінів, включаючи допамін. Клінічне значення потенціюючої взаємодії не визначене. Пацієнти, які отримували терапію ентакапоном за 1–2 дні до введення допаміну, повинні отримувати нижчі дози препарату.

Блокатори α- та β-адренорецепторів.   Блокатори α-адренорецепторів протидіють периферичній вазоконстрикції допаміну, блокатори β-адренорецепторів (пропанолол та метопролол) протидіють дії допаміну на серце.

Інгібітори моноамін оксидази (МАО).

Інгібітори МАО потенціюють ефекти допаміну і пролонгують дію препарату. З великою обережністю слід застосовувати допамін для лікування пацієнтів, які приймають інгібітори МАО (початкова доза 1/10 від загальноприйнятої терапевтичної дози).

Трициклічні антидепресанти і мапротилін.

Допамін збільшує кількість норадреналіну, що вивільняється, у нервових закінченнях. Трициклічні антидепресанти інгібують зворотне захоплення норадреналіну в нервових закінченнях і тим самим потенціюють ефекти допаміну. Для пацієнтів, які приймають антидепресанти, доза допаміну повинна бути зменшена у зв'язку з потенціюванням ефектів.

Галотан і циклоп ропан.

При застосуванні допаміну у комбінації з галотаном, циклоп ропаном і деякими іншими анестетиками, що підвищують чутливість серцевого м'яза, може розвинутися шлуночкова аритмія і артеріальна гіпертензія. Слід уникати одночасного застосування цих препаратів.

Фенітоїн.

При внутрішньо венному введенні фенітоїну під час інфузії допаміну може розвинутися артеріальна гіпертензія і брадикардія. Необхідно бути обережними при одночасному введенні.

Допамін не слід застосовувати у пацієнтів, що приймають алкалоїди ріжків через ризик виникнення надмірного звуження периферичних судин.

Допамін може підсилювати дію сечогінних препаратів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Допамін є симпатоміметиком, що діє безпосередньо на
b-адренорецептори та опосередковано - на a-адренорецептори. В організмі людини допамін виконує роль катехоламіну природного походження і є безпосереднім попередником іншого катехоламіну - норадреналіну. Допамін вивільняє норадреналін з симпатичних нервових закінчень. Крім ефектів, опосередкованих норадреналіном, допамін також має власну фармакологічну дію. Найважливішими метаболітами допаміну є моноаміноксидаза (МАО) і катехол-О-метилтрансфер аза (КОМТ). У малих дозах
(0,5–2 мкг/кг/хв) спостерігається вазодилатуючий вплив на ниркові, мезентеріальні та коронарні судини завдяки стимулюванню D1-допамін-рецепторів (підвищується концентрація внутрішньоклітинного цАМФ). Допамін збільшує нирковий кровообіг, гломерулярну фільтрацію і ниркову екскрецію.

У середніх дозах (2–10 мкг/кг/хв) розвивається позитивний інотропний ефект з боку серця, зумовлений стимуляцією b₁-адренорецепторів міокарда і здатністю допаміну збільшувати вивільнення норадреналіну.

У високих дозах 10 мкг/кг/хв і більше допамін також стимулює a₁-адренорецептори, що призводить до вазоконстрикції. Допамін збільшує серцевий викид, а також систолічний і пульсовий артеріальний тиск. У малих дозах діастолічний тиск збільшується незначною мірою, проте із збільшенням дози зростає периферичний судинний опір, а отже, збільшується і діастолічний тиск.

Фармакокінетика. Початок дії допаміну спостерігається через 1–5 хвилин, препарат швидко розподіляється в тканинах організму (Vd 0,89 л/кг), практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Немає інформації щодо проникнення допаміну крізь плаценту. Період напів виведення допаміну становить 1–2 хвилини, його дія звичайно припиняється приблизно через 10 хвилин після закінчення інфузії. Значна частина препарату метаболізується первинно у моноаміноксидазу (МАО) та катехол-О-метилтрансфер азу (КОМТ) в печінці, нирках, а в плазмі крові ін активується до неактивних метаболітів гомо ванільної кислоти (ГВК) і 3,4-дигідроксифеніл ацетату (ДОФАЦ). Приблизно 25% дози допаміну трансформується у норадреналін. Більша частина допаміну виділяється із сечею у вигляді ГВК, а також сульфатних і глюкуронідних сполук. Менше 10% дози виводиться з організму в незмінному стані. Загальний кліренс допаміну становить приблизно 4,4 л/кг/год.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтуватий розчин.

Несумісність. Внаслідок інактивації препарат не можна додавати до розчинів лугів, таких як бікарбонат натрію.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °С). Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 5 мл в ампулі; по 5 ампул в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Місцезнаходження. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.

Фармакологическое действие:

Возбуждает бета-адренорецепторы (в малых и средних дозах) и альфа-адренорецепторы (в больших дозах). Улучшение системной гемодинамики приводит к диуретическому эффекту. Оказывает специфическое стимулирующее влияние на постсинаптические дофаминовые рецепторы в гладкой мускулатуре сосудов и почках. В низких дозах (0.5-3 мкг/кг/мин) действует преимущественно на дофаминовые рецепторы, вызывая расширение почечных, мезентериальных, коронарных и мозговых сосудов. Расширение сосудов почек приводит к усилению почечного кровотока, повышению скорости клубочковой фильтрации, увеличению диуреза и выведению Na+. Вследствие специфического влияния на периферические дофаминовые рецепторы уменьшает сопротивление почечных сосудов, увеличивает в них кровоток, а также клубочковую фильтрацию, выведение Na+ и диурез; происходит также расширение мезентериальных сосудов (этим действие дофамина на почечные и мезентериальные сосуды отличается от действия др. катехоламинов). В низких и средних дозах (2-10 мкг/кг/мин) стимулирует постсинаптические бета1-адренорецепторы, что вызывает положительный инотропный эффкт и увеличение МОК. Систолическое АД и пульсовое давление могут повышаться; при этом диастолическое АД не изменяется или слегка возрастает. ОПСС обычно не изменяется. Коронарный кровоток и потребление кислорода миокардом, как правило, увеличиваются. В высоких дозах (10 мкг/кг/мин или больше) преобладает стимуляция альфа1-адренорецепторов, вызывая повышение ОПСС, ЧСС и сужение почечных сосудов (последнее может уменьшать ранее увеличенные почечный кровоток и диурез). Вследствие повышения МОК и ОПСС возрастает как систолическое, так и диастолическое АД. Начало терапевтического эффекта - в течение 5 мин на фоне в/в введения и продолжается в течение 10 мин.

Показания:

Шоковые состояния: кардиогенный шок; после восстановления ОЦК - послеоперационный, гиповолемический, инфекционно-токсический и анафилактический шок; острая сердечно-сосудистая недостаточность, синдром "низкого МОК" у кардиохирургических больных, артериальная гипотензия. Отравления (для усиления диуреза).

Противопоказания:

Гиперчувствительность, ГОКМП, феохромоцитома, фибрилляция желудочков.C осторожностью. Гиповолемия, инфаркт миокарда, нарушения ритма сердца (тахиаритмии, желудочковые аритмии, фибрилляция предсердий), метаболический ацидоз, гиперкапния, гипоксия, гипертензия в "малом" круге кровообращения, тиреотоксикоз, закрытоугольная глаукома, гиперплазия предстательной железы, оккюзионные заболевания сосудов (в т.ч. атеросклероз, тромбоэмболия, облитерирующий тромбангиит, облитерирующий эндартериит, диабетический эндартериит, болезнь Рейно, отморожение), сахарный диабет, бронхиальная астма (если в анамнезе отмечалась гиперчувствительность к дисульфиту), беременность, период лактации, возраст до 18 лет.

Побочные действия:

Со стороны ССС: менее часто - стенокардия, тахикардия или брадикардия, сердцебиение, боли за грудиной, повышение или снижение АД, нарушения проводимости, расширение комплекса QRS, вазоспазм, при применении в высоких дозах - желудочковая аритмия. Со стороны пищеварительной системы: более часто - тошнота, рвота. Со стороны нервной системы: более часто - головная боль; менее часто - тревожность, двигательное беспокойство, тремор. Аллергические реакции: у больных бронхиальной астмой - бронхоспазм, шок. Прочие: менее часто - одышка, азотемия, пилоэрекция, редко - полиурия (при введении в низких дозах). Местные реакции: при попадании препарата под кожу - некрозы кожи, п/к клетчатки.Передозировка. Симптомы: чрезмерное повышение АД, спазм периферических артерий, тахикардия, желудочковая экстрасистолия, стенокардия, диспноэ, головная боль, психомоторное возбуждение. Лечение: в связи с быстрым выведением допамина из организма указанные явления купируются при уменьшении дозы или прекращении введения, при неэффективности - альфа-адреноблокаторы короткого действия (при чрезмерном повышении АД) и бета-адреноблокаторов (при нарушениях ритма).

Способ применения и дозы:

В/в капельно, дозу устанавливают индивидуально. Для усиления диуреза и получения инотропного эффекта вводят со скоростью 100-250 мкг/мин (1.5-3.5 мкг/кг/мин). При интенсивной хирургической терапии - 300-700 мкг/мин (4-10 мкг/кг/мин); при септическом шоке - 750-1500 мкг/мин (10.5-21 мкг/кг/мин). Детям вводят в дозе 4-6 (максимально 10) мкг/кг/мин. Правило приготовления раствора: для разведения используют 0.9% раствор NaCl, 5% раствор декстрозы (включая их смеси), 5% раствор декстрозы в растворе Рингера лактата, раствор натрия лактата и Рингера лактата. Для того чтобы приготовить раствор для в/в инфузии 400-800 мг допамина необходимо добавить к 250 мл растворителя (концентрация допамина будет 1.6-3.2 мг/мл). Приготовление инфузионного раствора следует производить непосредственно перед использованием (стабильность раствора сохраняется 24 ч, за исключением смеси с раствором Рингер-лактата - максимум 6 ч). Раствор допамина должен быть прозрачным и бесцветным.

Особые указания:

Перед введением больным, находящимся в состоянии шока, гиповолемия должна быть скоррегирована введением плазмы и др. кровезамещающих жидкостей. Инфузия должна проводиться под контролем диуреза, МОК, АД, ЭКГ. Уменьшение диуреза без сопутствующего снижения АД указывает на необходимость уменьшения дозы допамина. Ингибиторы МАО, повышая прессорный эффект симпатомиметиков, могут обусловливать возникновение головных болей, аритмии, рвоты и др. проявлений гипертонического криза, поэтому у пациентов, получавших в течение последних 2-3 нед ингибиторы МАО, начальные дозы допамина должны составлять не более 10% от обычной дозы. У беременных женщин применять препарат следует только в случае, если предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода (в эксперименте выявлено неблагоприятное действие на плод). Проникает ли допамин в грудное молоко, неизвестно. Строго контролируемые исследования применения препарата у пациентов в возрасте до 18 лет не проведены (имеются отдельные сообщения о возникновении у данной группы пациентов аритмий и гангрены, связанной с экстравазацией препарата при в/в введении). Для снижения риска экстравазации по возможности следует вводить в крупные вены. Для предотвращения некроза тканей в случае экстравазального попадания препарата следует немедленно провести инфильтрацию 10-15 мл 0.9% раствором NaCl с 5-10 мг фентоламина.

Взаимодействие:

Фармацевтически несовместим с щелочными растворами (инактивируют допамин), окислителями, солями Fe, тиамином (способствует разрушению витамина B1). Симпатомиметический эффект усиливают адреностимуляторы, ингибиторы МАО (в т.ч. фуразолидон, прокарбазин, селегилин), гуанетидин (увеличение продолжительности и усиление кардиостимулирующего и прессорного эффектов); диуретический - диуретики; кардиотоксический эффект - ингаляционные ЛС для общей анестезии, производные углеводородов - такие, как циклопропан, хлороформ, энфлуран, галотан, изофлуран, метоксифлуран (повышение риска тяжелых предсердных или желудочковых аритмий), трициклические антидепрессанты, включая мапротилин (риск развития нарушений сердечного ритма, тяжелой гипертензии или гиперпирексии), кокаин, др. симпатомиметики; ослабляют - бутирофеноны и бета-адреноблокаторы (пропранолол). Ослабляет гипотензивный эффект гуанадрела, гуанетидина, мекамиламина, метилдопы, алкалоидов раувольфии (последние пролонгируют эффект допамина). При одновременном применении с леводопой - повышение вероятности развития аритмий; с гормонами щитовидной железы - возможно усиление действия как допамина, так и гормонов щитовидной железы. Эргометрин, эрготамин, метилэргометрин, окситоцин увеличивают вазоконстрикторный эффект и риск возникновения ишемии и гангрены, а также тяжелой артериальной гипертензии, вплоть до внутричерепного кровоизлияния. Фенитоин может способствовать развитию артериальной гипотензии и брадикардии (зависит от дозы и скорости введения); алкалоиды спорыньи - сужению сосудов и развитию гангрены. Совместим с сердечными гликозидами (возможно повышение риска аритмий сердца, аддитивный инотропный эффект, требуется контроль за ЭКГ). Снижает антиангинальный эффект нитратов, которые в свою очередь могут снизить прессорный эффект симпатомиметиков и увеличить риск возникновения артериальной гипотензии (одновременное применение допускается в зависимости от достижения необходимого терапевтического эффекта).

Описание препарата Допмин не предназначено для назначения лечения без участия врача.