Ефіпім - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Ефіпім

(Efipime)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: cefepime;

1-7-(2аміно-4-тіазоліл)(метоксііміно) ацетил) аміно-2карбокси-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-3-ілметилпіролідинію гідроксид;

основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору; добре розчиняється у воді;

склад: 1 флакон містить порошку цефепіму гідро хлориду еквівалентно цефепіму 1 г

(стерильна суміш цефепіму гідро хлориду і ангініну);

допоміжні речовини: аргінін.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини і споріднені речовини. Цефепім. Код АТС J01DA24.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Антибактеріальний засіб групи цефалоспоринів IV покоління. Діє бактерицидно, порушуючи синтез пептидоглікану клітинної стінки і викликає загибель мікро організмів. Має широкий спектр дії відносно грам позитивних і грам негативних бактерій, штамів, резистентних до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління.

Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість відносно   бета-лактамаз, кодованих   хромосомними генами, і швидко проникає в

грам негативні бактеріальні клітини.

Активний щодо грам позитивних аеробів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу), Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, штамів Streptococcus spp.: Streptococcus pyogenes (група A); Streptococcus agalactiae (група B); Streptococcus pneumoniae; інших бета-гемолітичних Streptococcus spp. (групи C,G,F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus viridans; відносно грам негативних аеробів: Pseudomonas spp., що включають P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp.(що включають Klebsiella pseudomoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella oxaenae); Enterobacter spp. (що включають Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans), Enterobacter sakazakii); Proteus spp. (що включають Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoff); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp., Citrobacter spp.(що включають Citobacter diversus, Citobacter freundii); Campylobacter jejuni, Cardnerella vaginalis, Haemophilus  ducrei, Haemophilus influenzae, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу; Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу; Neisseria gonorrhoeae, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу;

Neisseria meningitidis; Providencia spp. (у тому числі P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia spp. (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Versinia enterocolitica.

Анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми порожнини рота, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

Більшість штамів ентерококів і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.

Цефепім неактивний відносно деяких штамів Xanthomonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia), Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Після внутрішньо венного і внутрішньом’язового введення цефепіму в дозі 500 мг максимальна концентрація спостерігається через 30 хвилин і становить 38 – 40 мкг/мл і 8 – 9 мкг/мл відповідно; час досягнення середньої терапевтичної концентрації у плазмі крові – 12 годин; середня терапевтична концентрація при внутрішньо венному введенні –

0,7 мкг/мл, при внутрішньом’язовому введенні – 0,2 мкг/мл. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить   менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Значні концентрації визначаються у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, передміхуровій залозі, апендиксі і жовчному міхурі.

Цефепім виділяється нирками, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації. У сечі визначається приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму. Період напів виведення цефепіму із організму в середньому становить приблизно 2 години.

У пацієнтів старше  65 років з нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих.

У хворих з порушеннями функцій нирок збільшується період напів виведення з організму.

У середньому період напів виведення цефепіму при проведенні гемодіалезу становить

13 годин і 19 годин  - при проведенні перитонеального діалізу.

Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушеннями функції печінки незмінена.

Показання для застосування.

Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими мікро організмами: перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, холецистит, емпієма жовчного міхура; пієлонефрит, пієліт, уретрит, цистит, гонорея; інфекції кісток, суглобів, шкіри і м’яких тканин, інфіковані рани і опіки; фебрильна нейтропенія, профілактика після операційної інфекції.

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 13 років звичайно вводять внутрішньом’язово (в/м) або внутрішньо венно (в/в) в дозі 1 г з інтервалом 12 годин. Тривалість лікування звичайно становить 7 – 12 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозу препарату і тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від чутливості мікро організмів, тяжкості інфекції і функціонального стану нирок.

Рекомендації щодо дозування препарату наведені в таблиці: 1.

                                                                                                                              Таблиця 1.

Для   хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв) початкова доза повинна бути такою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок, однак підтримуюча доза повинна бути скоригована. Рекомендовані дози препарату Ефіпім для хворих з нирковою недостатністю наведені у таблиці 2.:

                                                                                                                                        Таблиця 2.

Ефіпім можна вводити   внутрішньо венно   або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза).

Для внутрішньо венного введення препарату вміст флакона  500 мг   розчиняють у 5 мл стерильної води для ін'єкцій,   вміст флакона 1 г   розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Також можна препарат розводити у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 3 і вводити   як внутрішньо венне   протягом 3-5 хвилин.

Як і інші парентеральні   лікарські препарати, приготовлені розчини препарату Ефіпім перед введенням повинні перевірятися щодо відсутності   механічних включень.

                                                                                                                                        Таблиця 3.

При введенні   через систему для внутрішньо венного вливання приготовлений розчин

Ефіпім у концентрації від 1 - 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% і 10% розчин глюкози, розчин натрію лактату, розчин Рінгера з лактатом. Час введення повинен бути не менше 30 хвилин.

Перед введенням препарату Ефіпім за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині   глюкози для ін'єкцій або  0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, бактеріостатичній   воді для ін'єкцій з парабеном або   бензиловим спиртом, 0,5% або  1% розчині лідокаїну гідро хлориду.

Побічна дія.

З боку травного тракту, печінки: діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, підвищення АЛТ, АСТ, лужної фосфатази і загального білірубіну.

Алергічні реакції: висип, свербіж, підвищення температури, анафілактичні реакції.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, тахікардія.

З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості, судоми.

З боку системи кровотворення: анемія і еозинофілі я, транзиторна тромбоцит опенія, лейкопенія, нейтропенія.

З боку системи згортання крові: збільшення протромбі нового часу.

З боку сечовидільної системи: тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатині ну сироватки.

Місцеві реакції: при внутрішньо венному введенні – флебіти; при внутрішньом’язовому введенні – гіперемія і біль.

Інші: астенія, посилення потовиділення, вагініт, периферичні набряки, біль у спині.

Відхилення   даних лабораторних аналізів: під час клінічних досліджень, дані яких наведені, побічні ефекти мали   транзиторний характер і виникали з частотою < 2% :

підйом аланін амінотрансфер ази  (3,2%), аспартатамінотрансфер ази (2,7%), лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, эозинофілія, збільшення протромбі нового часу або ПТТ і позитивний результат тесту Кумбса без гемодалізу (18,3%). Тимчасовий підйом азоту сечовини крові або   креатині ну в сироватці   крові   і транзиторна   тромбоцит опенія відзначались у 0,5% хворих. Також відмічалися транзиторна   лейкопенія і нейтропенія (<0,5%).

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, інших антибіотиків

цефалоспоринового ряду, пеніциліні в або інших бета-лактамних антибіотиків,  

захворювання шлункового кишкового тракту (у тому числі в анамнезі), виразковий коліт, регіональний ентерит, або антибіотико-асоційований коліт, важка хронічна ниркова недостатність.

Клінічні дані про безпеку застосування препарату Ефіпім у період вагітності відсутні; застосування можливо тільки під наглядом лікаря, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.

Ефіпім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. Проте у період лактації застосовувати препарат слід з обережністю.

Ефективність і безпека   застосування препарату для лікування дітей до 13 років не встановлені.

Передозування. На випадок передозування, особливо у хворих з порушенням функції нирок, рекомендують проведення гемодіалізу; перитонеальний діаліз є малоефективним.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати обережно   пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо при алергічних реакціях на лікарські препарати в анамнезі. При появі алергічної реакції на Ефіпім застосування препарату треба припинити.

При виникненні   діареї на фоні лікування Ефіпімом   можливий розвиток псевдомембранозного коліту. Коліт легкої форми може пройти самостійно після припинення прийому препарату; помірні або тяжкі випадки можуть вимагати спеціального лікування.

При застосуванні препарату Ефіпім можливий розвиток суперінфекції, що потребує відміни препарату.

На фоні лікування можливий позитивний тест Кумбса.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Розчин препарату Ефіпім , як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків, не слід вводити з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. При застосуванні розчину препарату Ефіпім   разом з цими препаратами кожний антибіотик вводять окремо.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25⁰С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Розчин препарату Ефіпім стабільний протягом 24 годин при температурі 15 - 25⁰С у

захищеному від світла місці.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 1 г порошку у флаконі, по 1 флакону   у картонній коробці.

Виробник. ОРХІД ХЕЛТХКЕР (відділення Орхід Кемікалз енд Фармасьютикалз Лімітед), Індія.

Адреса. 911, GIDS, Makarpura, Vadodara 390010, GUJARAT,  India.

Plot No.: B3-B6 & B11-B14 SIPCOT Industrial Park Irungattukottai, Kancheepuram District – 602 105, INDIA.    

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1

Прочие ингредиенты: аргинин.

№  UA/4468/01/01 от 05.05.2011 до 05.05.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинимика. Цефепим подавляет синтез ферментов стенки бактериальной клетки, имеет широкий спектр действия относительно различных грамположительных и грамотрицательных бактерий. Цефепим высокоустойчив к гидролизу большинством β-лактамаз, имеет малое сродство к β-лактамазам (кодирующимся хромосомными генами) и быстро проникает в грамотрицательные бактериальные клетки.
Цефипим активен по отношению к таким микроорганизмам:
грамположительным аэробам: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу, только метилциллинчувствительные штаммы); другие штаммы стафилококков, включая Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококки группы А); Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В); Streptococcus pneumoniae (включая штаммы со средней стойкостью к пенициллину — МПК 0,1–1 мкг/мл); другим β-гемолитическим стрептококкам (группы C, G, F), Streptococcus bovis (группа D), Streptococcus viridans;
грамотрицательным аэробам: Pseudomonas spp., включая P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae); Enterobacter spp. (включая Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii); Proteus spp. (включая Proteus mirabilis, Proteus vulgaris); Acinetobacter calcoaceticus (subsp. antitratus lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp., Citrobacter sрр. (включая Citobacter diversus, Citobacter freundii); Campylobacter jejuni, Cardnerella vaginalis, Haemophilus ducrei, Haemophilus influenzae, в том числе штаммы, продуцирущие β-лактамазу; Haemophilus parainfluenzae, Hafhia alvei, Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis, в том числе штаммы, продуцирующие β-лактамазу; Neisseria gonorrhoeae, в том числе штаммы, продуцирующие β-лактамазу; Neisseria meningitidis; Pantoea agglomerans (Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (в том числе P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia spp. (включая S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica;
грамотрицательным анаэробам: Bacteroides spp., включая В. melaninogenicus и другие микроорганизмы полости рта, относящиеся к Bacieroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.;
стойкие бактерии — Enterecoccus faecalis, Staphylococcus faecalis, Stenotrophomonas maltophilia, Bacteroides fragilis, Clostridium difficile, Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas maltophilia.
Фармакокинетика. Средние концентрации цефепима (мкг/мл) в плазме крови у взрослых здоровых людей после однократного в/в и в/м введения приведены в табл.1.
Таблица 1
Концентрации цефепима в плазме крови при в/в и в/м введении

Терапевтические концентрации цефепима достигаются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, бронхиальном слизистом секрете, мокроте, предстательной железе, аппендиксе и желчном пузыре.
T_½ цефепима из организма составляет около 2 ч. При применении до 2 г в/в с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней не отмечали кумуляции препарата в организме.
Цефепим метаболизируется в N-метилпирролидин, который быстро превращается в соответствующий N-оксид. Цефепим выводится главным образом путем гломерулярной фильтрации (общий клиренс препарата составляет около 120 мл/мин, средний почечный клиренс — 110 мл/мин). С мочой выводится около 85% принятой дозы цефепима в неизмененном виде, 1% N-метилпирролидина, около 6,8% оксида N-метилпирролидина и около 2,5% эпимера цефепима. Связывание цефепима с белками плазмы крови составляет <19% и не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови.
Для пациентов в возрасте старше 65 лет с нормальной функцией почек нет необходимости в коррекции дозы препарата Эфипим, несмотря на меньшую величину почечного клиренса по сравнению с больными младшего возраста. У больных с почечной недостаточностью T_½ цефепима увеличивается. T_½ у больных с тяжелыми нарушениями функции почек, нуждающихся в проведении гемодиализа, составляет 13 ч, а при перитонеальном диализе — 19 ч.
Фармакокинетика цефепима у больных с нарушением функции печени или муковисцидозом не изменяется, поэтому корригирования дозы для таких больных не требуется. Доза препарата 50 мг/кг массы тела при в/в введении на протяжении 5–20 мин каждые 8 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

Взрослые
Инфекции, вызванные чувствительной к препарату микрофлорой:

• дыхательных путей, в том числе пневмония, бронхит;
• кожи и подкожной клетчатки;
• интраабдоминальные инфекции, в том числе перитонит и инфекции желчевыводящих путей;
• гинекологические;
• септицемия.

Эмпирическая терапия больных с нейтропенией.
Профилактика послеоперационных осложнений в интраабдоминальной хирургии.
Дети

• пневмония;
• инфекции мочевыводящих путей, в том числе пиелонефрит;
• инфекции кожи и подкожной клетчатки;
• септицемия;
• эмпирическая терапия больных с нейтропенией;
• бактериальный менингит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед применением препарата следует сделать кожную пробу на переносимость. Обычная доза для взрослых составляет 1 г, которую вводят в/в или в/м с интервалом в 12 ч. Продолжительность лечения составляет 7–10 дней; при тяжелых инфекциях может потребоваться более длительно лечение.
Однако дозирование и путь введения варьируют в зависимости от чувствительности микроорганизмов-возбудителей, степени тяжести инфекции, а также функционального состояния почек больного. Рекомендации относительно дозирования препарата Эфипим для взрослых приведены в табл. 2.
Таблица 2

Профилактика инфекций при проведении хирургических вмешательств. За 60 мин до начала хирургической операции взрослым вводить 2 г препарата в/в на протяжении 30 мин. По окончании операции вводить дополнительно 500 мг метронидазола в/в. Р-ры метронидазола не вводить одновременно с препаратом Эфипим. Систему для инфузии перед введением метронидазола необходимо промыть.
Во время продолжительных (больше 12 ч) хирургических операций через 12 ч после первой дозы рекомендуется повторное введение равной дозы препарата Эфипим с последующим введением метронидазола.
Дети в возрасте 1–2 мес. Эфипим назначают только по жизненным показаниям в дозе 30 мг/кг массы тела каждые 12 или 8 ч в зависимости от тяжести инфекции.
Дети в возрасте от 2 мес. Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендованной дозы для взрослых. Обычная рекомендованная доза для детей с массой тела <40 кг в случае осложненных или неосложненных инфекций мочевых путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекций кожи, пневмонии, а также в случае эмпирического лечения фебрильной нейтропении составляет 50 мг/кг каждые 12 ч (больным фебрильной нейтропенией и бактериальным менингитом — каждые 8 ч). Обычная продолжительность лечения 7–10 дней, тяжелые инфекции требуют более длительного лечения. Детям с массой тела ≥40 кг Эфипим назначают в дозе, аналогичной таковой у взрослых.
Нарушение функции почек. У больных с нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) доза препарата Эфипим требует коррекции. Рекомендованные дозы цефепима для взрослых приведены в табл. 3.
Таблица 3

В случаях, когда клиренс креатинина невозможно определить, его можно рассчитать по уровню креатинина плазмы крови, используя формулу Кокрофта для взрослых:
Мужчины:
Клиренс креатинина (мл/мин) = масса тела (кг) · (140–возраст): 72 · креатинин плазмы крови (мг %) или
Клиренс креатинина (мл/мин) = масса тела (кг) · (140–возраст): 0,814 · креатинин плазмы крови (ммоль/л)
Женщины:
Клиренс креатинина (мл/мин) = показатель у мужчин · 0,85.
При гемодиализе за 3 ч выводится из организма около 68% дозы препарата. После завершения каждого сеанса диализа необходимо ввести повторную дозу, которая равна начальной. При беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе препарат можно применять в рекомендованных дозах 500 мг, 1 или 2 г, в зависимости от тяжести инфекции с интервалом между дозами 48 ч.
Детям при нарушениях функции почек рекомендуется снизить дозу или увеличить интервал между введениями.
Расчеты показателей клиренса креатинина у детей:
Клиренс креатинина (мл/мин/1,73 м²) = 0,55 · рост (см) : креатинин плазмы крови (мг/дл)
или
Клиренс креатинина (мл/мин/1,73 м²) = 0,52 · рост (см) : креатинин плазмы крови (мг/дл) — 3,6
Введение препарата. Эфипим вводят в/в или глубоко в/м в большую мышечную массу (например в наружный верхний квадрант ягодичной мышцы — gluteus maximus).
В/в введение. В/в путь введения целесообразен для лечения больных с тяжелыми или угрожающими жизни инфекциями.
При в/в введении Эфипим растворяют в стерильной воде для инъекций, в 5% р-ре глюкозы для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида, как указано в приведенной ниже таблице. Вводят в/в медленно на протяжении 3–5 мин или через систему для в/в введения.
В/м введение. Эфипим растворяют в стерильной воде для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций, бактериостатической воде для инъекций с парабеном или бензиловым спиртом, 0,5 или 1% р-ре лидокаина гидрохлорида в концентрациях, которые приведены ниже в табл. 4.
При применении лидокаина как растворителя следует перед введением сделать кожную пробу на его переносимость.
Таблица 4

Как и другие парентеральные лекарственные средства, приготовленный р-р препарата перед введением необходимо проверить на отсутствие механических включений.
Для идентификации микроорганизма-возбудителя (возбудителей) и определения чувствительности к цефепиму нужно сделать соответствующие микробиологические исследования. Однако Эфипим можно применять в форме монотерапии еще до идентификации возбудителя, поскольку Эфипим имеет широкий спектр антибактериального действия относительно грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. У больных с риском смешанной аэробно-анаэробной (включая Bacteroides fragilis) инфекции до идентификации возбудителя можно начинать лечение препаратом Эфипим в комбинации с препаратом, который влияет на анаэробы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к цефепиму или аргинину, а также к другим антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам или другим β-лактамным антибиотикам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

данные о побочных реакциях, приведенных ниже, классифицированы по органам и системам и по частоте их возникновения. Применяется такая классификация по частоте возникновения побочных эффектов: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100 и <1/10); иногда (≥1/1000 и <1/100); редко (≥1/10 000 и <1/1000); очень редко (<1/10 000).
Со стороны ЖКТ: иногда — диарея, тошнота, рвота, запор, боль в животе, диспепсия, колит (включая псевдомембранозный), кандидоз ротовой полости.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — боль в груди, тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: редко — кашель, боль в горле, одышка.
Со стороны ЦНС: иногда — головная боль; редко — головокружение, бессонница, парестезии, беспокойство, спутанность сознания.
Со стороны имунной системы: иногда — кожная сыпь, зуд, повышение температуры тела, крапивница.
Прочие: иногда — астения, эритема, лихорадка, усиленное потоотделение, вагинит, периферические отеки, боль в спине; редко — вазодилатация, генитальный зуд, кандидоз; очень редко — анафилаксия и эпилептиформные приступы.
Лабораторные показатели. Влияние на печень: отмечали переменное повышение показателей печеночных тестов, повышение уровня АлАТ, АсАТ, ЩФ, общего билирубина, анемия, эозинофилия, увеличение протромбинового времени или парциального тромбопластинового времени (ПТВ) и положительный результат теста Кумбса без гемолиза. Временное увеличение азота мочевины крови и/или креатинина плазмы крови. Локальные реакции в месте введения препарата: при в/в введении — флебит и воспаление; при в/м введении — боль, воспаление.
Постмаркетинговые исследования:

• энцефалопатии (потеря сознания, галлюцинации, ступор, кома), эпилептиформные приступы, миоклония, почечная недостаточность;
• анафилаксия, в том числе анафилактический шок, транзиторная лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз и тромбоцитопения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

у пациентов с высоким риском тяжелых инфекций (например у пациентов с трансплантацией костного мозга в анамнезе при сниженной его активности, которая происходит на фоне злокачественной гемолитической патологии с тяжелой прогрессирующей нейтропенией) монотерапия может быть недостаточной, поэтому показана комплексная антимикробная терапия.
Необходимо точно определить, отмечали ли ранее у больного реакции гиперчувствительности немедленного типа на цефепим, цефалоспорины, пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. Антибиотики следует назначать с осторожностью всем больным с любыми формами аллергии, особенно на лекарственные препараты. При появлении аллергической реакции применения препарата необходимо прекратить. При серьезных реакциях гиперчувствительности немедленного типа может требоваться применение адреналина и других форм терапии.
При применении практически всех антибиотиков широкого спектра действия сообщалось о случаях псевдомембранозного колита. Поэтому необходимо учитывать возможность развития этой патологии в случае возникновения диареи во время лечения препаратом Эфипим. Легкие формы колита могут проходить после приема препарата; при средних или тяжелых состояниях может потребоваться специальное лечение.
Как и в случае с другими антибиотиками, применение препарата Эфипим может приводить к колонизации нечувствительной микрофлоры. При развитии суперинфекций во время лечения следует принять соответствующие меры.
Применение в период беременности и кормления грудью. Эфипим в период беременности можно назначать лишь тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефепим проникает в грудное молоко в небольшом количестве, поэтому во время лечения препаратом Эфипим кормление грудью следует прекратить.
Дети. Препарат применяют у детей в возрасте >1 мес.
Способность влиять на скорость реакций при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Данные отсутствуют.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении препарата Эфипим с высокими дозами аминогликозидов необходим контроль функции почек в связи с потенциальной нефротоксичностью и ототоксичностью аминогликозидных антибиотиков. Нефротоксичность отмечали после одновременного применения других цефалоспоринов с диуретиками, такими как фуросемид.
Эфипим в концентрации 1–40 мг/мл совместим с парентеральными р-рами: 0,9% р-р натрия хлорида для инъекций; 5% и 10% р-ры глюкозы для инъекций; р-р 6М натрия лактата для инъекций, р-р 5% глюкозы и 0,9% натрия хлорида для инъекций; р-р Рингера с лактатом и 5% р-ром декстрозы для инъекций.
Во избежание возможного лекарственного взаимодействия с другими препаратами р-ры препарата Эфипим (как и большинство других β-лактамных антибиотиков) не следует одновременно вводить с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. В случае назначения препарата Эфипим одновременно с указанными препаратами, необходимо вводить каждый антибиотик отдельно.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: в случаях значительного превышения рекомендованных доз, особенно у больных с нарушенной функцией почек, усиливаются проявления побочных эффектов. Симптомы передозировки включают энцефалопатию, которая сопровождается галлюцинациями, нарушением сознания, ступором, комой; миоклонию, эпилептиформные приступы, нейромышечную возбудимость.
Лечение. Необходимо прекратить введение препарата, провести симптоматическую терапию. Применение гемодиализа ускоряет выведение цефепима из организма; перитонеальный диализ малоэффективен. Тяжелые аллергические реакции немедленного типа требуют применения адреналина и других форм интенсивной терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

порошок хранить при температуре не выше 25 °С в сухом, защищенном от света месте.
Свежеприготовленный р-р для в/м и в/в введения пригоден для применения на протяжении 24 ч при температуре не выше 25 °С или 7 сут при охлаждении (4 °С).