Емесет - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕМЕСЕТ^®

(EMESET)

Cклад.

Діюча речовина: ондансетрон;

1 мл розчину містить ондансетрону гідро хлориду дигідрату еквівалентно 2 мг ондансетрону;

допоміжні речовини: натрію хлорид; тринатрію цитрат, дигідрат; кислотa лимоннa безводна; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Проти блювотні засоби, антагоністи 5НТ₃- рецепторів серотоніну. Код АТС А 04А А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Запобігання та лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією та променевою терапією, а також після операційної нудоти та блювання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, період вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією.

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія. Рекомендована внутрішньо венна або внутрішньом’язова доза  – 8 мг, у вигляді повільної ін’єкції, безпосередньо перед лікуванням.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 год рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату терміном до 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія. Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію (наприклад, високі дози цисплатину), ондансетрон може бути призначений у вигляді одноразової дози 8 мг, внутрішньо венно або внутрішньом’язово, безпосередньо перед хіміотерапією. Дози, більші за 8 мг (до 32 мг), можуть бути застосовані лише у вигляді внутрішньо венної інфузії, розведені в 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника; інфузія повинна тривати не менше 15 хв.

Інший шлях – введення 8 мг ондансетрону у вигляді повільної внутрішньо венної або внутрішньом’язової ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим дворазовим внутрішньо венним або внутрішньом'язовим введенням 8 мг через 2 та 4 год або безперервною інфузією 1 мг/год протягом 24 год.

Ефективність ондансетрону при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньо венним уведенням дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 год рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату строком до 5 днів з моменту закінчення хіміотерапії.

Дітям віком від 4 років з площею   поверхні тіла від 0,6   до 1,2 м² препарат у дозі 5 мг/м² поверхні  тіла може призначатись у вигляді одноразової внутрішньо венної ін’єкції, безпосередньо   перед   хіміотерапією,   з   подальшим застосуванням   таблеток Емесет^®   у дозі  4 мг через 12 годин. Пероральне застосування може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.

Дітям з площею поверхні тіла більшою за 1,2 м² може призначатись внутрішньо венна ін’єкція у початковій дозі 8 мг, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням таблеток Емесет^® у пероральній дозі 8 мг через 12 годин. Пероральне застосування 8 мг 2 рази на добу може   тривати ще 5 днів після завершення курсу   лікування.

Альтернативно Емесет дітям у дозі 0,15 мг/кг (не вище 8 мг) може призначатись у вигляді одноразової   внутрішньо венної   ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією. Цю дозу можна повторювати кожні 4 години, всього до 3 разів. Пероральне застосування 4 мг 2 рази на добу може   тривати ще 5 днів після завершення курсу   лікування.

Не повинні бути перевищені дози, рекомендовані для дорослих.

Для профілактики та лікування після операційних нудоти і блювання у дітей від 4 років і старше, які оперуються під загальною анестезією, препарат можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг), шляхом повільної внутрішньо венної інфузії до, під час або після індукції анестезії.

Після операційні нудота і блювання.

Для профілактики після операційних нудоти і блювання у дорослих рекомендована доза ондансетрону становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньо венної ін’єкції під час введення в наркоз. Для лікування після операційних нудоти і блювання рекомендується одноразове введення 4 мг ондансетрону у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньо венної ін’єкції.

Хворі літнього віку. Досвід застосування ондансетрону для профілактики і лікування після операційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак ондансетрон добре переноситься хворими старше 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напів виведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг. Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну. Період напів виведення ондансетрону у хворих з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому немає потреби у зміні режиму дозування для цієї групи пацієнтів.

Внутрішньом’язово в одну й ту саму ділянку тіла ондансетрон може бути введений одно моментно в дозі, яка не перевищує 2 мл.

Правила приготування розчину для внутрішньо венного введення.

Розчин препарату для внутрішньо венної інфузії слід використовувати відразу ж після приготування.

При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати такі інфузійні розчини:

• 0,9 % розчин натрію хлориду;

• 5 % розчин глюкози;

• 10 % розчин манітолу;

• розчин Рінгера;

• 0,3 % розчин калію хлориду та 0,9% ін фузійний розчин натрію хлориду;

• 0,3 % розчин калію хлориду та 5% розчин глюкози.

Препарат не можна розводити іншими ін фузійним розчинами.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: реакції гіпер чутливості негайного типу різного ступеня тяжкості, рідко – анафілаксія.

З боку центральної нервової системи: головний біль, екстра пірамідні розлади, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції без стійких клінічних наслідків, судомні напади, рідко – запаморочення (при швидкому внутрішньо венному введенні).

З боку органа зору: при внутрішньо венному застосуванні – тимчасове порушення гостроти зору, дуже рідко – минуща сліпота (як правило, вона спостерігалась у паціентів, які одержували хіміотерапію цисплатином; тривалість її не перевищувала 20 хв).

З боку серцево-судинної системи: аритмія, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, гіпотензія, гіперемія обличчя, відчуття жару.

З боку органів дихання: гикавка.

З боку травного тракту: запор.

Гепатобіліарна система: безсимптомне підвищення показників функції печінки. Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

Загальні розлади: місцеві реакції у ділянці внутрішньо венного введення.

Передозування.

Дані про передозування Емесету обмежені.

Лікування. Рекомендується контролю вати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити симптоматичну терапію залежно від стану пацієнта. Специфічного антидоту при передозуванні Емесетом^® немає.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний для застосування в період вагітності або годування груддю.

Діти.

Досвід застосування ондансетрону для лікування дітей до 4 років обмежений.

Особливості застосування.

Проведено дослідження сумісності препарату з полівінілхлорид ними флаконами та полівінілхлорид ними ін фузійними системами. Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

При внутрішньо венній інфузії швидкість введення – 1 мг/год. При концентрації 16-160 мг/мл ондансетрону (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл) його можна вводити разом з нижченаведеними препаратами через V- подібне з’єднання ін фузійного апарата.

Цисплатин: при концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1-8 год.

5-фтор урацил: при концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальною швидкістю 20 мл/год (500 мл/24 год). Концентрація 5-фтор урацилу вище 0,8 мг/мл може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин 5-фтор урацилу для інфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду разом з іншими сумісними компонентами.

Карбоплатин: при концентрації до 0,18 мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл – 990 мг/100 мл), уведення протягом 10-60 хв.

Етопозид: при концентрації від 0,14 до 0,25 мг/мл (наприклад, 72 мг/500 мл – 250 мг/1000 мл), введення протягом 30-60 хв.

Цефтазидим: у дозі 250 мг – 2 г з доданням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкції (наприклад,

250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл), уведення протягом 5 хв.

Циклофосфамід: у дозі 100 мг – 1 г з доданням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкції (100 мг циклофосфаміду/5 мл), уведення протягом 5 хв.

Доксорубіцин: у дозі 10-100 мг з доданням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венної болюсної ін'єкції (10 мг/5 мл), уведення протягом 5 хв.

Дексаметазон: можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону повільно, протягом 2-5 хв, у вигляді внутрішньо венної ін'єкції через V-подібне з’єднання ін фузійного апарата, через яке приблизно протягом 15 хв проходить 8-32 мг ондансетрону, розведеного в

50-100 мл основного ін фузійного розчину.

При лікуванні пацієнтів з проявами гіпер чутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-рецепторів спостерігалися реакції гіпер чутливості.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібно ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками під гострої непрохідності кишечнику під час застосування ондансетрону.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Враховуючи можливі побічні ефекти з боку нервової системи, паціентам під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом та пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохром ому Р₄₅₀ печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад, генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати значного впливу на загальний кліренс креатині ну .

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин. У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується, і його концентрація у крові зменшується.

Трамадол. За даними невеликої кількості клінічних досліджень ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ондансетрон є високо селективним антагоністом 5НТ₃-рецепторів серотоніну. Застосування цитостатичної хіміотерапії і радіотерапії можуть спричиняти підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять 5НТ₃-рецептори, викликає блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку. Це також спричиняє виникнення блювання внаслідок стимуляції розташованих там 5НТ₃-рецепторів. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на 5НТ₃-рецептори, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і терапія після операційного і викликаного цитостатичним лікуванням блювання та нудоти.

Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенні пікова концентрація у плазмі досягається протягом 10 хв. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому вигляді виводиться менше 5 % препарату. Період напів виведення – приблизно 3 год (у   хворих   літнього   віку – 5 год,   а   при   тяжкому   ураженні печінки – 15-32 год). Зв'язування з білками плазми – 70-76 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність.

Уведення ін’єкційного розчину в одному шприці з будь-яким іншим лікарським препаратом не допускається.

Для приготування розчину для внутрішньо венного введення можна використовувати тільки інфузійні розчини, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 º С.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 5 ампул по 2 мл або 4 мл у чарунковій полімерній упаковці, у картонній коробці.

Виробник.

Ципла Лтд.

Місцезнаходження.

Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія.

Международное наименование:

Ондансетрон (Ondansetron)

Групповая принадлежность:

Противорвотное средство-серотониновых рецепторов антагонист

Описание действующего вещества (МНН):

Ондансетрон

Лекарственная форма:

раствор для внутривенного введения, раствор для внутривенного и внутримышечного введения, сироп, суппозитории ректальные, таблетки для рассасывания, таблетки покрытые оболочкой

Фармакологическое действие:

Противорвотное средство. ЛС для цитостатической химиотерапии и радиотерапии могут вызывать повышение уровня серотонина, который путем активации вагусных афферентных волокон, содержащих 5-HT3-рецепторы, вызывают рвотный рефлекс. Селективно блокирует серотониновые 5-HT3-рецепторы нейронов центральной и периферической нервной системы - окончания n.vagus в кишечнике и в центрах ЦНС (преимущественно дно VI желудочка), регулирующих осуществление рвотных рефлексов. Не нарушает координации движений, не вызывает седативного эффекта и снижения работоспособности. Обладает анксиолитической активностью. Не изменяет концентрацию пролактина в плазме.

Показания:

Тошнота и рвота, вызванные проведением цитотоксичной химио- или радиотерапи; послеоперационная тошнота и рвота - профилактика и лечение.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, беременность, период лактации.C осторожностью. Детский возраст (до 2 лет - отсутствие достаточного опыта).

Побочные действия:

Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия. Местные реакции: гиперемия, боль, жжение в месте введения. Со стороны пищеварительной системы: икота, сухость во рту, запоры или диарея, иногда бессимптомное преходящее повышение активности аминотрансфераз в сыворотке крови. Со стороны ССС: боли в грудной клетке, в ряде случаев с депрессией S-T, аритмии, брадикардия, снижение АД. Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, спонтанные двигательные расстройства и судороги. Прочие: "прилив" крови к коже лица, чувство жара, временное нарушение остроты зрения, гипокалиемия, гиперкреатининемия.

Способ применения и дозы:

Выбор режима дозирования определяется выраженностью эметогенного действия проводимой противоопухолевой терапии. Для взрослых суточная доза составляет 8-32 мг/сут, рекомендуются следующие режимы. При умеренной выраженности эметогенного действия химиотерапии или радиотерапии - 8 мг в/в струйно медленно или в/м, непосредственно перед началом терапии. При значительной выраженности эметогенного действия химиотерапии: вводят в/в струйно медленно 8 мг непосредственно перед началом химиотерапии, а затем в/в струйно - по 8 мг каждые 2-4 ч; либо в/в капельно непрерывно со скоростью 1 мг/ч в течение 24 ч; либо капельно непосредствено перед началом химиотерапии в дозе 16-32 мг, разведенных в 50-100 мл соответствующего инфузионного раствора, в течение 15 мин. Эффективность одансетрона может быть увеличена путем разового в/в введения ГКС (например 20 мг дексаметазона) до начала химиотерапии. Для предупреждения отсроченной рвоты, возникающей через 24 ч от начала химио- или радиотерапии, - как при сильной, так и умеренной выраженности эметогенного действия проводимой терапии рекомендуется прием препарата в виде таблеток. Для приема внутрь: взрослым, для профилактики тошноты и рвоты на фоне химио- или радиотерапии ондансетрон назначают по 8 мг за 1-2 ч до начала проведения противоопухолевой терапии с последующим приемам еще 8 мг внутрь через 12 ч. Для профилактики поздней (через 24 ч) или длительной рвоты следует продолжить прием по 8 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней после окончания курса противоопухолевой терапии. Для усиления эффекта разовая доза может быть увеличена до 24 мг и назначена одновременно с 12 мг дексаметазона фосфата (в форме натриевой соли) за 1-2 ч до начала проведения химиотерапии. Детям старше 2 лет: в/в в дозе 5 мг/кв.м поверхности тела непосредственно перед химиотерапией с последующим приемом внутрь в дозе 4 мг через 12 ч. После окончания курса химиотерапии необходимо продолжать прием ондансетрона в дозе 4 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней. Предупреждение послеоперационной тошноты и рвоты: Взрослым вводят в период вводной общей анестезии в/м или в/в (медленно) в дозе 4 мг. Для лечения возникшей тошноты и рвоты рекомендуется в/м или в/в медленное введение 4 мг препарата. В/м в один тот же участок тела ондансетрон может быть введен в дозе, не превышающей 4 мг. Детям для предотвращения послеоперационной тошноты и рвоты ондансетрон применяется исключительно парентерально, в разовой дозе 0.1 мг/кг (максимально до 4 мг) медленно в/в до или после анестезии. Для лечения развившейся послеоперационной тошноты и рвоты у детей рекомендуется медленое в/в введение разовой дозы препарата 0.1 мг/кг (максимально до 4 мг). В отношении предотвращения и лечения послеоперационой тошноты и рвоты у детей в возрасте до 2 лет достаточного опыта нет. При поражении почек и у пожилых больных коррекции обычной суточной дозы и частоты введения препарата не требуется. При поражении печени в значительной степени снижается клиренс ондансетрона, увеличивается T1/2 его из плазмы и требуется снижение дозы до 8 мг/сут.

Особые указания:

Пациенты, имевшие ранее аллергические реакции на др. селективные блокаторы 5-HT3-рецепторов, имеют повышенный риск их развития на фоне ондансетрона. Ондансетрон может замедлять моторику толстого кишечника, в связи с чем его назначение больным с признаками непроходимости кишечника требует особого наблюдения. Инфузионный раствор готовят непосредственно перед использованием. В случае необходимости он может храниться в течение 24 ч при температуре 2-8 град.С при обычной освещенности. Во время проведения инфузии защиты от света не требуется; разведенный инъекционный раствор сохраняет свою стабильность как минимум в течение 24 ч при естественном свете или нормальном освещении. Для приготовления инфузионного раствора могут применяться: 0.9% раствор NaCl, 5% раствор декстрозы, 10% раствор маннитола, раствор Рингера, 0.3% раствор KCl и 0.9% раствор NaCl, раствор 0.3% KCl и 5% декстрозы. Лингвальные таблетки содержат аспартам, это необходимо учитывать при назначении больным фенилкетонурией.

Взаимодействие:Требуется осторожность при совместном применении: с индукторами цитохрома CYP2D6 и CYP3A - барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глютетимид, гризеофульвин, динитроген оксид, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно, и др. гидантоины), рифампицин, толбутамид; с ингибиторами ферментов CYP2D6 и CYP3A - аллопуринол, макролидные антибиотики, антидепрессанты (ингибиторы МАО), хлорамфеникол, циметидин, эстрогенсодержащие пероральные контрацептивы, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота и ее соли, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хинидин, хинин, верапамил. Ондансетрон в концентрации 16-160 мкг/мл фармацевтически совместим и может вводиться через Y-образный инжектор в/в капельно совместно со следующими ЛС: циспластин (в концентрации до 0.48 мг/мл) в течение 1-8 ч; 5-фторурацил (в концентрации до 0.8 мг/мл со скоростью 20 мл/ч - более высокие концентрации могут вызвать преципитацию ондансетрона); карбоплатин (в концентрации 0.18-9.9 мг/мл в течение 10-60 мин); этопозид (в концентрации 0.14-0.25 мг/мл в течение 30-60 мин); цефтазидим (в дозе 0.25-2 г, в виде в/в болюсной инъекции в течение 5 мин); циклофосфамид (в дозе от 0.1-1 г, в виде в/в болюсной инъекции в течение 5 мин); доксорубицин (в дозе 10-100 мг, в виде в/в болюсной инъекции в течение 5 мин); дексаметазон: возможно в/в введение 20 мг дексаметазона натрия фосфата медленно, в течение 2-5 мин. ЛС можно вводить через одну капельницу, при этом в растворе концентрации дексаметазона натрия фосфата могут составлять от 32 до 2500 мкг/мл, ондансетрона - от 8 до 100 мкг/мл.