Емодол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕМОДОЛ

EMODOL

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: кеторолак; (±)-5-бензоїл-2,3-дигідро-1Н-піролізин-1-карбонова кислота, з'єднана з 2-аміно-2-гідроксиметил-1,3-пропан-діолом (1:1);

основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, опуклі таблетки, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить кеторолаку трометаміну 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, крохмаль кукурудзяний, повідон, титану діоксид, тальк очищений, гідроксипропілм етилцелюлоза, магнію стеарат, опадрі білий, віск карнаубський.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТС М 01А В 15.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кеторолак має виражену аналгетичну, протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дію пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту ЦОГ-1 та ЦОГ-2, головним чином в периферичних тканинах, наслідком цього є гальмування біосинтезу простагландинів - модуляторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Кеторолак - рацемічна суміш -S та +R. енантіомерів, при цьому аналгезуюча дія зумовлена -S енантіомером.

Як і інші не стероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗП), кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену арахідоновою кислотою і колагеном, але не впливає на АТФ-індуковану агрегацію. Кеторолак збільшує середній період кровотечі, не впливаючи на кількість тромбоцитів, протромбі новий час або активований частковий тромбопластиновий час. На відміну від наркотичних аналгетиків, кеторолак не пригнічує дихальний центр і на відміну від морфіну не спричиняє зростання рСО₂. Кеторолак не впливає на показники стану серцевого м'яза і не спричиняє гемодинамічних порушень, не впливає на психомоторні функції, на відміну від інших аналгетиків центральної дії — морфіну, петидину і бупренорфіну.

Ефективність кеторолаку як при внутрішньом'язовому, так і пероральному застосуванні була доведена при різних больових синдромах: після операційний біль, кістково-м'язовий біль, зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому Кеторолак повністю і швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 30-40 хв після прийому. Прийом їжі практично не впливає на всмоктування препарату. Їжа та антациди зменшують швидкість, але не ступінь всмоктування кеторолаку. Після перорального застосування препарату у дозі 10 мг максимальна концентрація у плазмі дорівнює 0,87 мг/л. Після призначення препарату в терапевтичних дозах концентрація у плазмі збільшується у лінійній залежності, тобто подвоєння дози спричиняє подвоєння концентрації. Кумуляція препарату не настає навіть при багаторазовому застосуванні. Зв'язування кеторолаку з білками плазми становить 99%. Кеторолак накопи чується у вогнищі запалення. У дослідженнях на здорових добровольцях його концентрація в усіх тканинах, крім нирок, була значно нижча, ніж у плазмі. Біодоступність кеторолаку дуже висока (80-100%),

оскільки він не піддається метаболізму першого проходження. Кеторолак не метаболізується значною мірою у печінці, основні метаболічні зміни препарату відбуваються у нирках з утворенням неактивного глюкуроніду. Таким чином, половина дози виводиться з сечею у незміненому вигляді, а інша половина - у вигляді метаболітів. Період напів виведення кеторолаку

- 4-6 год, він збільшується у хворих з нирковою недостатністю. Значний період напів виведення
кеторолаку забезпечує тривалість дії не менше 6 год., а іноді 8-12 год.

У хворих з нирковою недостатністю виведення кеторолаку повільне, про що свідчить зниження загального кліренсу плазми, а термін напів виведення збільшується (з 9,62 до 9,91 год), що вказує на необхідність корекції дози. За даними досліджень, кеторолак надходить із материнського кровообігу в кровообіг плоду (співвідношення 0,116), також виділяється з молоком матері (співвідношення до концентрації в плазмі 0,015:0,037).

Показання для застосування. Для короткочасного застосування з метою знеболю вання при помірному та сильному болю, такому як:

• після операційний біль після порожнинних, гінекологічних, ортопедичних операцій;

• гострий больовий синдром при розтягненнях, вивихах, переломах та ушкодженнях м'яких тканин (фіброміалгія, несуглобовий больовий синдром при хронічній патології м'яких тканин), остеоартрозі, ішіалгії;

• зубний біль, у тому числі після стоматологічних втручань;

• біль при онкологічних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому. Дорослим і дітям віком старше 16 років, звичайно, призначають по 1 таблетці (10 мг) кожні 4-6 год, при вираженому больовому синдромі разову дозу можна збільшити до 20 мг. Максимальна добова доза - 90 мг. Курс лікування повинен становити не більше 5 днів. Пацієнтам віком старше 65 років або з масою тіла менше 50 кг, а також хворим з порушенням функції нирок препарат призначають у низжчих дозах, максимальна добова доза - 60 мг.

Протипоказання. Гіпер чутливість до кеторолаку або інших не стероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), алергічні реакції на ацетил саліцилову кислоту чи інгібітори синтезу простагландинів, синдром назального поліпозу (повний або частковий), ангіо невротичний набряк, бронхоспазм на ацетил саліцилову кислоту або інші НПЗП, бронхіальна астма. Стан дегідратації і гіповолемії будь-якого походження. Наявність пептичних виразок, порушень згортання крові в анамнезі, хворі з підозрою чи явною шлунково-кишковою кровотечею, церебро-васкулярними порушеннями. Стан ниркової недостатності середнього чи тяжкого ступеня. Періоди вагітності, пологів, лактації. Дитячий вік до 16 років. Хворі з геморагічним діатезом, у після операційний період при високому ризику чи наявності порушеного гемостазу, на тлі відповідної антикоагулянтної терапії.

Побічна дія. Нудота, блювання, диспепсія, абдомінальний біль, сонливість, пітливість, набряки, порушення концентрації уваги, депресія, ейфорія, еозинофілі я, зміни смаку і зору, бронхоспазм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотеча, перфорація виразки, нефротичний синдром, алергічні й токсико-алергічні реакції (кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, пухирчатка), диспное, олігурія, дизурія, діарея. Головний біль, запаморочення, тривожність, сухість у роті, сильна спрага, астенічний синдром, міалгія, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Передозування.

Симптоми: біль у ділянці живота, нудота, блювання, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, прискорення дихання.

Лікування: рекомендовано промивання шлунка з подальшим призначенням активованого вугілля або інших адсорбентів. Рекомендовано симптоматичну терапію. У разі ниркової недостатності можливе призначення діалізу, хоча при діалізі кеторолак видаляється з плазми незначною мірою.

Особливості застосування. ЕМОДОЛ показаний для короткочасного застосування. В осіб похилого віку елімінація кеторолаку уповільнена, тому препарат призначають під наглядом лікаря та в менших дозах. У хворих з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, препарат необхідно застосовувати з обережністю. Також необхідне спостереження за хворими з порушеннями згортання крові. Кеторолак не є агоністом або антагоністом наркотиків, оскільки не має центральної опіатоподібної дії.

Серед побічних реакцій при призначенні Кеторолаку слід зазначити пригнічення агрегації тромбоцитів (до 2-х діб після відміни препарату), яке спричиняє порушення механізмів тромбоцитарного гемостазу, що підвищує ризик виникнення спонтанних кровотеч, особливо при одночасному застосуванні з будь-якими антиагрегантами у хворих з ішемічною хворобою серця. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому призначенні пробенециду та ЕМОДОЛУ спостерігається збільшення концентрації кеторолаку в плазмі крові та подовження періоду напів виведення його з організму. При комбінованому призначенні метотрексату та ЕМОДОЛУ слід зазначити, що не стероїдні протизапальні препарати зменшують кліренс метотрексату і тим самим збільшують його токсичність.

ЕМОДОЛ не впливає на здатність дигоксину зв'язуватись з білками плазми. При комбінованому прийомі ЕМОДОЛУ і саліцилатів (при концентрації їх у плазмі 300 мкг/мл) зв'язування ЕМОДОЛУ з білками плазми зменшується з 99% до 97%.

Клінічні випробування не виявили істотних взаємодій ЕМОДОЛУ і варфарину або гепарину, але призначення кеторолаку та препаратів, які впливають на гемостаз, у тому числі антикоагулянтів та декстринів, може збільшити ризик виникнення кровотечі.

Варфарин, парацетамол, фенітоїн, ібупрофен, напроксен, піроксикам не впливають на зв'язування кеторолаку з білками плазми.

ЕМОДОЛ знижує діуретичний ефект фуросеміду у хворих з нормоволемією. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ймовірність порушення функції нирок.

Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15° - 25 °С. Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 або 50 таблеток у блістерах.

Виробник. Джейсон Фармасьютикалс Лтд.

Адреса. 28 Пурана Палтан, Дакка -1000, Бангладеш.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 10 мг, № 20, № 50

№ UA/6743/01/01 от 23.07.2007 до 23.07.2012

р-р д/ин. 30 мг амп. 1 мл, № 10

№ UA/6743/02/01 от 22.10.2009 до 23.07.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Кеторолак оказывает выраженное анальгезирующее, противовоспалительное и умеренное жаропонижающее действие. Механизм действия связан с неселективным угнетением активности фермента ЦОГ-1 и ЦОГ-2, главным образом в периферических тканях, следствием этого является торможение биосинтеза простагландинов — модуляторов болевой чувствительности, терморегуляции и воспаления. Кеторолак — рацемическая смесь -S и +R энантиомеров, при этом анальгезирующее действие обусловлено -S энантиомером.
Как и другие НПВП, кеторолак подавляет агрегацию тромбоцитов, вызванную арахидоновой кислотой и коллагеном, но не влияет на АТФ-индуцированную агрегацию. Кеторолак увеличивает среднее время кровотечения, не влияя на количество тромбоцитов, протромбиновое время или активированное частичное тромбопластиновое время. В отличие от наркотических анальгетиков кеторолак не угнетает дыхательный центр и в отличие от морфина не вызывает роста рСО₂. Кеторолак не влияет на показатели состояния сердечной мышцы и не вызывает гемодинамических нарушений, не влияет на психомоторные функции в отличие от других анальгетиков центрального действия — морфина, петидина и бупренорфина.
Эффективность кеторолака как при в/м, так и пероральном применении была доказана при различных болевых синдромах: послеоперационная боль, костно-мышечная боль, зубная боль, боль при онкологических заболеваниях.
Фармакокинетика. После перорального приема Кеторолак полностью и быстро всасывается. C_max в плазме крови достигается через 30–40 мин после приема. Прием пищи практически не влияет на всасывание препарата. Пища и антациды снижают скорость, но не степень всасывания кеторолака. После перорального применения препарата в дозе 10 мг C_max в плазме крови равна 0,87 мг/л. После назначения препарата в терапевтических дозах концентрация в плазме крови повышается в линейной зависимости, то есть удвоение дозы вызывает удвоение концентрации. Кумуляция препарата не наступает даже при многократном применении.
После парентерального введения кеторолак полностью и быстро абсорбируется. C_max в плазме крови после в/м введения достигается через 45–50 мин. После в/м введения препарата в дозе 30 мг C_max в плазме крови равна 3 мг/л.
Связывание кеторолака с белками плазмы крови составляет 99%. Кеторолак накапливается в очаге воспаления. В исследованиях на здоровых добровольцах его концентрация во всех тканях, кроме почек, была значительно ниже, чем в плазме крови. Биодоступность кеторолака очень высокая (80–100%), поскольку он не подвергается метаболизму первичного прохождения. Кеторолак не метаболизируется в печени в значительной степени, основные метаболические изменения препарата происходят в почках с образованием неактивного глюкуронида. Таким образом, половина дозы выводится с мочой в неизмененном виде, а другая половина — в виде метаболитов. T_1/2 кеторолака — 4–6 ч, он увеличивается у больных с почечной недостаточностью. Значительный T_1/2 кеторолака обеспечивает продолжительность действия не менее 6 ч, иногда — 8–12 ч.
У больных с почечной недостаточностью выведение кеторолака более медленное, о чем свидетельствует снижение общего клиренса плазмы крови, а T_1/2 увеличивается (с 9,62 до 9,91 ч), что указывает на необходимость коррекции дозы. По данным исследований кеторолак поступает из материнского кровообращения в кровообращение плода (соотношение 0,116), также проникает в грудное молоко (соотношение к концентрации в плазме крови 0,015:0,037).

ПОКАЗАНИЯ:

для кратковременного применения с целью обезболивания при умеренной и сильной боли, такой как:
•послеоперационная боль после полостных, гинекологических, ортопедических операций;
•острый болевой синдром при растяжениях, вывихах, переломах и повреждениях мягких тканей (фибромиалгия, несуставной болевой синдром при хронической патологии мягких тканей),
•остеоартрозы, ишиалгии;
•зубная боль, в том числе после стоматологических вмешательств;
•боль при онкологических заболеваниях.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Таблетки. Режим дозирования устанавливают индивидуально с учетом интенсивности болевого синдрома. Взрослым и детям в возрасте старше 16 лет обычно назначают по 1 таблетке (10 мг) каждые 4–6 ч, при выраженном болевом синдроме разовую дозу можно повысить до 20 мг. Максимальная суточная доза — 90 мг. Курс лечения должен составлять не более 5 дней. Пациентам в возрасте старше 65 лет или с массой тела <50 кг, а также больным с нарушением функции почек препарат назначают в более низких дозах, максимальная суточная доза — 60 мг.
Р-р для инъекций. Начальная доза препарата составляет 10 мг для в/м или в/в введения с дальнейшим приемом таблеток по 10–30 мг каждые 4–6 ч по необходимости. Максимальная суточная доза препарата — 120 мг, для больных пожилого возраста (но не старше 65 лет) — 60 мг. Максимальная продолжительность парентерального применения препарата не должна превышать 2 дней, после чего больным назначают Эмодол в таблетках. При переводе больного с парентерального на пероральный прием общая суточная доза препарата не должна превышать 90 мг для взрослых и 60 мг для лиц пожилого возраста. Максимальная продолжительность лечения составляет 5 дней.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к кеторолаку или другим НПВП, аллергическая реакция на ацетилсалициловую кислоту или ингибиторы синтеза простагландинов, синдром назального полипоза (полный или частичный), ангионевротический отек, бронхоспазм на применение ацетилсалициловой кислоты или других НПВП, БА. Состояние дегидратации и гиповолемии любого происхождения. Наличие пептической язвы, нарушения свертывания крови в анамнезе, больные с подозрением или явным желудочно-кишечным кровотечением, цереброваскулярными нарушениями. Среднее или тяжелое нарушение функции почек. Период беременности, родов и кормления грудью. Дети в возрасте до 16 лет. Больные с геморрагическим диатезом, в послеоперационный период при высоком риске или нарушении гемостаза, на фоне развернутой антикоагулянтной терапии.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

тошнота, рвота, диспепсия, абдоминальная боль, сонливость, потливость, отеки, нарушение концентрации внимания, депрессия, эйфория, эозинофилия, изменения вкуса и зрения, бронхоспазм, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, кровотечение, перфорация язвы, нефротический синдром, аллергические и токсико-аллергические реакции (крапивница, синдром Стивенса — Джонсона, пузырчатка), диспноэ, олигурия, дизурия, диарея, головная боль, головокружение, тревожность, сухость во рту, сильная жажда, астенический синдром, миалгия, повышение активности печеночных трансаминаз, болезненность в месте введения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Эмодол показан для кратковременного применения. У лиц пожилого возраста элиминация кеторолака замедлена, поэтому препарат назначают под наблюдением врача и в более низких дозах. У больных с сердечной недостаточностью, АГ препарат необходимо применять с осторожностью. Также необходимо наблюдение за больными с нарушением свертывания крови. Кеторолак не является агонистом или антагонистом наркотиков, поскольку не имеет центрального опиатоподобного действия.
Среди побочных реакций при назначении Кеторолака следует отметить угнетение агрегации тромбоцитов (до 2 сут после отмены препарата), что приводит к нарушению механизмов тромбоцитарного гемостаза и повышает риск возникновения спонтанных кровотечений, особенно при одновременном применении с любыми антиагрегантными средствами у больных с ИБС.
В период лечения необходимо воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, которые нуждаются в повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при комбинированном назначении пробенецида и Эмодола отмечают повышение концентрации кеторолака в плазме крови и удлинение T_1/2 его из организма. При комбинированном назначении метотрексата и Эмодола следует отметить, что НПВП снижают клиренс метотрексата и тем самым повышают его токсичность. Эмодол не влияет на способность дигоксина связываться с белками плазмы крови. При комбинированном приеме Эмодола и салицилатов (при концентрации их в плазме крови — 300 мкг/мл) связывание Эмодола с белками плазмы крови снижается с 99 до 97%. Клинические испытания не выявили существенных взаимодействий Эмодола и варфарина или гепарина, но назначение кеторолака и препаратов, влияющих на гемостаз, в том числе антикоагулянтов и декстринов, может повысить риск возникновения кровотечения. Варфарин, парацетамол, фенитоин, ибупрофен, напроксен, пироксикам не влияют на связывание кеторолака с белками плазмы крови.
Эмодол снижает диуретический эффект фуросемида у пациентов с нормоволемией. При одновременном применении с ингибиторами АПФ возрастает вероятность нарушения функции почек.
Р-р Кеторолака не следует смешивать в малом объеме (в одном шприце) с морфином, имипрамином, прометазином или гидоксизином, при этом возможно выпадение кеторолака в осадок.
Р-р Эмодола для инъекций можно смешивать с физиологическим р-ром хлорида натрия, 5% р-ром глюкозы, р-ром Рингера и Рингера лактата.
Р-р Эмодола для инъекций можно смешивать с инфузионными р-рами, содержащими аминофиллин, лидокаин, мепередина гидрохлорид, морфина сульфат, допамина гидрохлорид, инсулин рекомбинантный короткого действия и гепарина натриевую соль.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: боль в области живота, тошнота, рвота, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, нарушение функции почек, одышка.
Лечение: промывания желудка с дальнейшим назначением активированного угля или других адсорбентов. Симптоматическая терапия. В случае почечной недостаточности возможно назначение диализа, хотя при диализе кеторолак удаляется из плазмы крови в незначительной степени.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.