Енагексал композитум - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕНАГЕКСАЛ КОМПОЗИТУМ

(ENAHEXAL COMPOSITUM^®)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості:

Енагексал Композит ум 10/25мг – червоно-коричнюваті з вкрапленнями і, овальні двоопуклі таблетки з насічкою з одного боку та написом „ЕН”;

Енагексал Композит ум 20/12,5мг – білі, овальні, двоопуклі таблетки з розподільною рискою і маркуванням „ЕН” з одного боку і насічкою по типу „snap tap” на іншому боці.

склад:

1 таблетка Енагексалу Композит уму 10/25мг містить еналаприлу малеату 10 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг

допоміжні речовини: натрію гідро карбонат, оксид заліза червоний Е 172, лактози моногідрат, кальцію гідро фосфат дигідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, вода очищена, етанол;

1 таблетка Енагексалу Композит уму 20/12,5мг містить еналаприлу малеату 20 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: натрію гідро карбонат, лактози моногідрат, кальцію гідро фосфат дигідрат, кукурудзяний крохмаль, тальк, магнію стеарат, вода очищена, етанол.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбінований препарат інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.   Код АТС   С 09В A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Комбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (еналаприл) та тіазидний діуретик (гідрохлоротіазид).

Еналаприл пригнічує утворення ангіотензину ІІ та усуває його судинозвужувальну дію, знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує пост навантаження, знижує артеріальній тиск, знижує тиск у правому передсерді та у малому колі кровообігу. Еналаприл також знижує опір ниркових судин і тим самим покращує кровообіг у нирках.

Гідрохлоротіазид має діуретичну та натрійуретичну дію, а також потенціює гіпотензивний ефект еналаприлу.

Зниження артеріального тиску спостерігається приблизно через годину після прийому препарату та триває в середньому протягом 24 годин.

Фармакокінетика.

Еналаприл

Після перорального прийому всмоктується приблизно 50 – 70% еналаприлу малеату.

Максимальна концентрація еналаприлу у сироватці крові досягається приблизно через   1 годину. Після всмоктування еналаприл гідролізу ється в еналаприлат, який є більш потужним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту ніж еналаприл. Максимальна концентрація еналаприлату у плазмі досягається через 3−4 години після прийому еналаприлу малеату. Приблизно 50−60% еналаприлату зв’язуєтся з білками плазми. Приблизно 94% дози еналаприлу малеату виводится з сечею та калом у формі еналаприлу та еналаприлату. Основним компонентом сечі є еналаприлат, який становить приблизно 94% дози. Період напів виведення – 35 годин.

Виведення знижується у пацієнтів із ослабленою нирковою функцією відповідно до ступеня функціональної недостатності.

Діаліз еналаприлату забезпечується при швидкості 62 мл/год.

Гідрохлортіазид

Після перорального прийому гідрохлортіазид всмоктується на 65−75%. У пацієнтів, що страждають на застійну серцеву недостатність, всмоктування гідрохлоротіазиду знижене. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду у плазмі знаходиться у діапазоні 70−490 нг/мл і спостерігається через 1,5 – 4 години після прийому пероральної дози 12,5 мг та за 2 – 5 годин після прийому пероральної дози 25 мг гідрохлортіазиду. Зв’язування з білками плазми спостерігається на рівні 40–68%. Гідрохлортіазид майже у повному обсязі виводиться у незмінному стані нирками (> 95%). Період напів виведення із плазми становить від 6 до 15 годин.

Гідрохлоротіазид перетинає бар’єр плаценти та не проходить через гемато-енцефалічний бар’єр. У випадку ниркової недостатності виведення може уповільнюватися, а період напів виведення продовжуватися.

Показання для застосування.

Препарат застосовують при лікуванні різних форм артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують перорально. Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від стану хворого та ступеня важкості артеріальної гіпертензії. Лікування треба починати низькими дозами препарату з поступовим збільшенням дозування.

Призначати фіксовану комбінацію Енагексалу Композит уму рекомендується лише після того, як виявилися безрезультатними попередні індивідуальні коригування дози (титрування дози) окремих сполук (тобто еналаприлу або гідрохлортіазиду). При наявності відповідних клінічних підстав слід враховувати можливість прямого переходу з моно терапії на прийом фіксованої комбінації Енагексал Композит ум.

Енагексал Композит ум 10/25

Початкова добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія: 10 мг еналаприлу та 25 мг гідрохлортіазиду (1 таблетка Енагексал Композит ум 10/25 мг)        1 раз на день.

Середня добова доза становить 1 – 2 таблетки Енагексалу Композит уму 10/25 мг однією або двома розподіленими дозами на день.

Для підтримуючої терапії препарат призначають у кількості 10 мг еналаприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду (1 таблетка Енагексалу Композит уму 10/25 мг) 1 раз на день.

Найвища добова доза препарату відповідає 40 мг еналаприлу та 100 мг гідрохлоротіазиду (4 таблетки Енагексалу Композит уму 10/25 мг) однією або двома розподіленими дозами на день.

Енагексал Композит ум 20/12,5

Початкова добова доза для пацієнтів, яким показана комбінована терапія: 1/2 таблетки Енагексалу Композит уму 20/12,5 мг.

Середня добова доза становить 1 таблетка Енагексалу Композит уму 20/12,5 мг 1 раз на день.

Для підтримуючої терапії препарат призначають у кількості 1/2 таблетки Енагексалу Композит уму 20/12,5 мг 1 раз на день.

Найвища добова доза препарату відповідає кількості 2 таблеток Енагексалу Композітуму 20/12,5 мг однією або двома розподіленими дозами на день.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі, разом із великою кількістю води.

Побічна дія.

Загальні прояви: слабкість, запаморочення, біль у грудній клітці та животі.

Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, серцебиття, тахікардія.

Система травлення: сухість у роті, блювання, метеоризм, запор, сіаладеніт, панкреатит, холестатична жовтяниця.

Нервова система: безсоння, нервозність, парестезія, сонливість, збуджений стан.

Шкіра: свербіж, поліморфна еритема, включаючи синдром Стивенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, включаючи токсичний епідермальний некроліз та алопецію.

Нирки: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Алергічні прояви: ангіо невротичний набряк, анафілактоїдні реакції, кропив’янка, респіраторний дистрессиндром.

Система кровотворення: а пластична анемія, агранулоцит оз, лейкопенія, гемолітична анемія, тромбоцит опенія.

Органи зору: тимчасове затьмарення зору, ксантопсія.

Інші прояви: задишка, профузне потовиділення, біль у спині, артралгія, шум у вухах, зниження лібідо, слабкість у м’язах, судоми м’язів.

При тривалому прийомі препарату можливий розвиток гіпокаліємії, гіпонатріємії.

Протипоказання.

Енагексал Композит ум не можна приймати у таких випадках:

• Підвищена чутливість до еналаприлу або інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.

•     Наявність в анамнезі ангіо невротичного набряку;

•     Тяжка ниркова дисфункція (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.) або діаліз.

• Клінічно значущі відхилення електролітів (гіперкальціємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія).

•   Стеноз ниркової артерії (двобічний або однобічний за наявності єдиної нирки).

•   Клінічний стан після пересадки нирки.

• Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мі трального клапана чи обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

•   Тяжкі печінкові порушення (прекома, гепатична кома).

•   Важкі форми подагри та цукрового діабету.

•   Вагітність.

•   Лактація.

•   Дитячий вік.

Передозування.

Залежно від ступеня передозування можливі такі симптоми: артеріальна гіпотензія, порушення електролітного балансу, пригнічення свідомості (до коми), судоми, парез, паралітичний ілеус, аритмія, брадикардія, серцево-судинний шок, ниркова недостатність, ангіо невротичний набряк.

У разі передозування необхідні заходи з видалення препарату (промивання шлунка, призначення активованого вугілля протягом 30 хвилин після прийому препарату), а також контроль життєво важливих параметрів в умовах стаціонару.

У разі важкого передозування в умовах стаціонару проводять заходи, опрямовані на стабілізацію артеріального тиску: внутрішньо венне введення ізотонічного розчину натрію хлориду та плазмозамінників; при необхідності - внутрішньо венне введення ангіотензину ІІ, гемодіаліз.

При проявах ангіо невротичного набряку та інших анафілактоїдних реакцій показана десенсибілізуюча терапія з застосуванням антигістамінних засобів (супрастин, лоратадин), кортикостероїдів (преднізолон, дексаметазон), заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Потрібен постійний моніторинг водного, електролітного та кислотно-лужного балансів, а також цукру крові і рівнів сполук, що виводяться із сечею. У випадку гіпокаліємії – поповнення резервів калію.

Особливості застосування.

Перед тим, як розпочати терапію препаратом „Енагексал Композит ум”, необхідно перевірити ниркову функцію та водно-електролітний баланс організму. Контроль сироваткових електролітів, креатині ну сироватки, цукру крові, а також формули крові показаний через короткі періоди часу, особливо на початку лікування пацієнтів групи   підвищеного ризику (з нирковою дисфункцією, цукровим діабетом, гіперуринемією, гіперкальціємією, гіперхолестеринемією, серцевою недостатністю, з колагеновими захворюваннями, у пацієнтів похилого віку).

Гіпотензія

Препарат може викликати, особливо після переходу з моно терапії еналаприлом на комбінований препарат „Енагексал Композит ум”, надмірне зниження кров’яного тиску. Гіпотензія більш імовірна у пацієнтів з дефіцитом води або електролітів (наприклад, у випадку попереднього лікування сечогінними засобами, застосування безсольової дієти, наявності блювання або проносу), а також у пацієнтів після симпатектомії. Тому пацієнти з гіповолемією та після симпатектомії можуть приймати препарат лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику.

Особливу увагу рекомендується приділяти також пацієнтам з коронарним або церебральним атеросклерозом, у яких надмірне зниження кров’яного тиску може спричинити інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу. Лікування таких пацієнтів можливе лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику та за умови регулярного спостереження за характерними клінічними та лабораторними параметрами.

Серцева недостатність.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, як наслідок надмірного зниження кров’яного тиску та порушень електролітного балансу при прийомі препарату, можуть з’явитись порушення серцевого ритму, посилення проявів серцевої недостатності до розвитку інфаркту міокарда. Тому пацієнтам з серцевою недостатністю лікування Енагексалом Композит умом необхідно починати низькими дозами з поступовим збільшенням дозування та проводити моніторинг ЕКГ.

Нирково-судинна гіпертензія, стеноз ниркової артерії

При терапії Енагексалом Композит умом пацієнти із нирково-судинною гіпертензією або стенозом ниркової артерії мають підвищений ризик надмірного зменшення кров’яного тиску та ниркової недостатності. Лікування пацієнтів із нирково-судинною гіпертензією або стенозом ниркової артерії можна призначати лише при ретельному медичному нагляді за кров’яним тиском та функцією нирок.

Ниркова недостатність

Пацієнтам із помірним погіршенням ниркової функції (кліренс креатині ну                   30−60 мл/хв.) Енагексал Композит ум можна призначати лише після дуже виваженої оцінки співвідношення користі/ризику та при ретельному контролі ниркової функції.

Порушення електролітного балансу  

Під час лікування Енагексалом Композит умом можуть виникати порушення електролітного балансу, зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія. У рідкий кількості випадків (приблизно 0,1%) при лікуванні Енагексал Композит ум спостерігалась гіперкаліємія.

Тіазидний компонент препарату може провокувати надмірне виділення з сечею кальцію та магнію з розвитком гіпокальціємії та гіпомагніємії. Також може спостерігатись короткочасне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці при відсутності порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може бути ознакою латентного гіперпаратиреозу.

Тому під час терапії препаратом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти сироваткові рівні електролітів, та перед перевіркою функції пара щитовидних залоз припинити прийом препарату.

Первинний гіперальдостеронізм

Загалом пацієнти із первинним гіперальдостеронізмом не реагують на гіпотензивні засоби, дія яких базується на пригніченні ренін-ангіотензинової системи. Тому призначати Енагексал Композит ум таким пацієнтам не рекомендується.

Протеїнурія.

У пацієнтів із наявним погіршенням ниркової функції можлива протеїнурія. При виникненні клінічно значимої протеїнурії (понад 1 г/добу) Енагексал Композит ум можна призначати лише після дуже виваженого аналізу співвідношення користі/ризику та при регулярній перевірці клінічних та лабораторних параметрів.

Цукровий діабет, порушення обміну речовин.

Під час терапії Енагексалом Композит умом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти рівень глюкози в крові. Терапія препаратом може потребувати корегування дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів.

У схильних пацієнтів під час прийому препарату можлива гіперурикемія та напади подагри.

Тіазидний компонент препарату може викликати підвищення рівнів холестерину та три гліцеридів, тому під час терапії препаратом через регулярні інтервали часу необхідно перевіряти відповідні біохімічні показники крові.

Пацієнти похилого віку.

У пацієнтів похилого віку, порівняно з молодшими пацієнтами, препарат може викликати надмірне зниження кров’яного тиску. Тому терапію пацієнтів похилого віку треба проводити з обережністю. Рекомендується спостерігати за кров’яним тиском та нирковою функцією пацієнтів віком понад 65 років.

Десенсибілізуюча терапія та переливання пацієнтам їх власної крові після видалення ліпопротеїдів низької щільності

Під час переливання пацієнтам їх власної крові після видалення з неї ліпопротеїдів низької щільності прийом Енагексалу Композит уму може викликати анафілактоїдні реакції з загрозою для життя, викликані впливом інгібіторів ангіотензин- перетворюючого ферменту.

Також анафілактоїдні реакції із загрозою для життя (тобто зменшення кров’яного тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції) можуть виникати під час десенсибілізуючої терапії проти отрути комах (бджіл, жала оси) і одночасного прийому інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Якщо необхідно провести десенсибілізуючу терапію проти отрути комах або переливання пацієнту його власної крові після видалення з неї ліпопротеїдів низької щільності, Енагексал Композит ум тимчасово необхідно замінити на інші медикаменти проти гіпертензії.

Нейтропенія, агранулоцит оз

Такі порушення частіше спостерігаються у пацієнтів з пригніченням системи кровотворення, з ослабленою нирковою функцією, особливо коли одночасно уражена система судинної та сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія), при ауто імунних захворюваннях, прийомі імунодепресантів.

Перед тим, як починати прийом Енагексалу Композит уму необхідно виважено оцінити переваги/ризики лікування пацієнтів із ослабленою імунною реакцією, ауто імунними або колагеновими хворобами. Якщо під час терапії Енагексал Композит ум виникають такі симптоми, як жар, збільшення лімфатичних вузлів, фарингіт, то якомога швидше треба провести аналіз лейкоцитарної формули.

Гемодіаліз

Одночасний прийом Енагексалу Композит уму та проведення невідкладного діалізу через багатоскладові (акрилонітрил, сульфонал натрій-2-метилаліл) високошвидкісні мембрани (наприклад, „AN69”) пов’язані із ризиком анафілактоїдних реакцій (від реакцій підвищеної чутливості до шоку). Така комбінація має бути виключена або замінена використанням для діалізу іншого типу мембрани або призначенням для лікування гіпертензії іншого активного агента (не інгібітора ангіотензин- перетворюючого ферменту та не комбінованого препарату, що містить інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту).

Лабораторні параметри.

Інколи мало місце зниження концентрації гемоглобіну, гематокритного числа, кількості лейкоцитів та тромбоцитів.

У поодиноких випадках, особливо при ослабленій нирковій функції, можливі анемія, лейкопенія, нейтропенія, еозинофілі я, тромбоцит опенія, в окремих випадках - а пластична анемія, агранулоцит оз та панцитопенія.  

В окремих випадках може виникати збільшення концентрації білірубіну та печінкових ферментів.

Також повідомлялося про окремі випадки гемолізу / гемолітичної анемії, але при відсутності доказів причинного зв’язку з прийомом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У зв’язку з сумісним прийомом описуються такі взаємодії між інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту або гідрохлортіазидом та іншими лікарськими засобами:

Гіпотензивні засоби (тобто інші діуретики, блокатори бета-рецепторів), нітрати, судинорозширювальні засоби, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, алкоголь: підсилення гіпотензивного ефекту Енагексалу Композит уму.

Аналгетики, протизапальні засоби (наприклад, ацетил саліцилова кислота, індометацин): можливе послаблення гіпотензивного ефекту Енагексал Композит ум. Особливо за наявності гіповолемії можливе виникнення гострої ниркової недостатності.

Високі дози саліцилатів: підсилення токсичної дії саліцилатів на центральну нервову систему під впливом гідрохлортіазиду.

Калій, діуретики, що зберігають калій (наприклад, спіноролактон, амілорид, триамтерен), а також інші препарати, прийом яких супроводжується зростанням концентрації калію (наприклад, гепарин): більш різке зростання концентрації калію під впливом еналаприлу.

Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), глюкокортикоїди, адренокортикотропний гормон, карбеноксолон, амфотерицин В, пеніцилін G, саліцилати або зловживання проносними засобами: зростання дефіциту калію або магнію під впливом гідрохлортіазиду.

Літій: зростання у сироватці концентрації літію (регулярні перевірки!), що супроводжується можливістю підсилення кардіотоксичних та нейротоксичних дій літію.

Глікозиди наперстянки: можливе підсилення ефектів та побічних дій наперстянки на фоні гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Катехоламіни (наприклад, епінефрин): зменшення ефективності гідрохлортіазиду.

Снодійні засоби, наркотики, анестезуючі засоби: надмірне зменшення кров’яного тиску (поінформувати анестезіолога про терапію Енагексалом Композит умом).

Алопуринол, імунодепресанти, системні кортикостероїди, прокаїнамід, засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку: зменшення кількості лейкоцитів у крові, лейкопенія.

Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, фтор урацил, метотрексат): підсилення токсичної дії на кістковий мозок (особливо гранулоцит опенія) під впливом гідрохлортіазиду.

Пероральні протидіабетичні засоби (наприклад, сульфонілсечовина, бігуаніди), інсулін: зменшення ефективності протидіабетичних засобів.

Холестирамін та холестипол: послаблення всмоктування гідрохлортіазиду.

М’язові релаксанти типу кураре, неполяризуючі блокатори нейром’язової передачі: підсилення та збільшення тривалості розслаблюючої дії на м’язи під впливом гідрохлортіазиду (поінформувати анестезіолога про терапію Енагексалом Композит умом).

Метилдопа: окремі випадки гемолізу на основі формування антитіл проти гідрохлортіазиду.

Умови та термін зберігання.

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці.

Перед застосуванням препарату необхідно перевірити дату придатності, зазначену на упаковці. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску.

За рецептом

Упаковка.

10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги, по 3 блістери в картонній упаковці.

Виробник.

„ГЕКСАЛ АГ”, Німеччина.

Адреса.

Німеччина, D-83607 Хольцкірхен Індустріштрассе, 25.

комбинированный антигипертензивный препарат, который содержит ингибитор АПФ (эналаприл) и тиазидный диуретик (гидрохлоротиазид).
Эналаприл угнетает образование ангиотензина II и устраняет его сосудосуживающее действие, снижает ОПСС, уменьшает постнагрузки, снижает АД, снижает давление в правом предсердии и в малом круге кровообращения. Эналаприл также снижает сопротивление почечных сосудов и тем самым улучшает кровообращение в почках.
Гидрохлоротиазид оказывает диуретическое и натрийуретическое действие, а также потенцирует гипотензивный эффект эналаприла.
Снижение АД наблюдается приблизительно через 1 ч после приема препарата и длится в среднем в течение 24 ч.
Эналаприл
После перорального приема всасывается приблизительно 50–70% эналаприла малеата.
Максимальная концентрация эналаприла в сыворотке крови достигается приблизительно через 1 ч. После всасывания эналаприл гидролизируется в эналаприлат, который является более мощным ингибитором АПФ, чем эналаприл. Максимальная концентрация эналаприлата в плазме крови достигается через 3–4 ч после приема эналаприла малеата. Приблизительно 50–60% эналаприлата связывается с белками плазмы крови. Около 94% дозы эналаприла малеата выводится с мочой и калом в виде эналаприла и эналаприлата. Основным компонентом мочи является эналаприлат, что составляет приблизительно 94% дозы. Период полувыведения — 35 ч.
Выведение снижается у пациентов с нарушением функции почек соответственно степени функциональной недостаточности.
Диализ эналаприлата обеспечивается при скорости 62 мл/ч.
Гидрохлоротиазид
После перорального приема гидрохлортиазид всасывается на 65–75%. У пациентов с застойной сердечной недостаточностью всасывание гидрохлоротиазида снижено. Максимальная концентрация гидрохлоротиазида в плазме крови находится в диапазоне 70–490 нг/мл и наблюдается через 1,5–4 ч после приема пероральной дозы 12,5 мг на протяжении 2–5 ч после приема пероральной дозы 25 мг гидрохлоротиазида. Связывание с белками плазмы крови отмечают на уровне 40–68%. Гидрохлоротиазид почти в полном объеме выводится в неизмененном виде почками (95%). Период полувыведения из плазмы крови составляет от 6 до 15 ч.
Гидрохлоротиазид проникает через гематоплацентарный барьер и не проникает через ГЭБ. В случае почечной недостаточности выведение может замедляться, а период полувыведения удлиняется.

АГ.

режим дозирования устанавливают индивидуально в зависимости от состояния больного и степени тяжести АГ. Лечение необходимо начинать с приема препарата в низких дозах с постепенным их повышением.
Назначать фиксированную комбинацию Энагексала Композитума рекомендуется только после того, как оказались безрезультатными предыдущие индивидуальные корректировки дозы отдельных соединений (то есть эналаприла или гидрохлоротиазида). При наличии соответствующих клинических оснований следует учитывать возможность прямого перехода с монотерапии на прием фиксированной комбинации Энагексала Композитума.
Энагексал Композитум 10/25
Начальная суточная доза для пациентов, которым показана комбинированная терапия: 10 мг эналаприла и 25 мг гидрохлоротиазида (1 таблетка Энагексала Композитума 10/25 мг) 1 раз в сутки.
Средняя суточная доза составляет 1–2 таблетки Энагексала Композитума 10/25 мг, распределенных на 1 или 2 приема. Для поддерживающей терапии препарат назначают в количестве 10 мг эналаприла и 25 мг гидрохлоротиазида (1 таблетка Энагексала Композитума 10/25 мг) 1 раз в сутки.
Высшая суточная доза препарата соответствует 40 мг эналаприла и 100 мг гидрохлоротиазида (4 таблетки Энагексала Композитума 10/25 мг), распределенных на 1 или 2 приема.
Энагексал Композитум 20/12,5
Начальная суточная доза для пациентов, которым показана комбинированная терапия: ¹/₂ таблетки Энагексала Композитума 20/12,5 мг.
Средняя суточная доза составляет 1 таблетку Энагексала Композитума 20/12,5 мг 1 раз в сутки.
Для поддерживающей терапии препарат назначают по ¹/₂ таблетки Энагексала Композитума 20/12,5 мг 1 раз в сутки.
Высшая суточная доза препарата соответствует 2 таблеткам Энагексала Композитума 20/12,5 мг, распределенных на 1 или 2 приема.
Препарат принимают независимо от приема пищи, запивая большим количеством воды.

повышенная чувствительность к эналаприлу или другим ингибиторам АПФ;
ангионевротический отек в анамнезе;
тяжелая почечная дисфункция (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) или диализ;
клинически значимые отклонения уровня электролитов в крови (гиперкальциемия, гипонатриемия, гипокалиемия);
стеноз почечной артерии (двусторонний или односторонний при наличии одной почки);
клиническое состояние после пересадки почки;
гемодинамически значимый стеноз аортального или митрального клапана или обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия;
тяжелые нарушения функции печени (прекома, гепатическая кома);
тяжелые формы подагры и сахарного диабета;
период беременности и кормления грудью;
детский возраст.

Общие проявления: слабость, головокружение, боль в грудной клетке и животе.
Сердечно-сосудистая система: ортостатическая гипотензия, сердцебиение, тахикардия.
Система пищеварения: сухость во рту, рвота, метеоризм, запор, сиаладенит, панкреатит, холестатическая желтуха.
Нервная система: бессонница, нервозность, парестезия, сонливость, возбужденное состояние.
Кожа: зуд, полиморфная эритема, включая синдром Стивенса — Джонсона, эксфолиативный дерматит, включая токсический эпидермальный некролиз и алопецию.
Почки: почечная недостаточность, интерстициальный нефрит.
Аллергические проявления: ангионевротический отек, анафилактоидные реакции, крапивница, респираторный дистресс-синдром.
Система кроветворения: апластическая анемия, агранулоцитоз, лейкопения, гемолитическая анемия, тромбоцитопения.
Органы зрения: временное помутнение зрения, ксантопсия.
Прочие проявления: одышка, профузное потоотделение, боль в спине, артралгия, шум в ушах, снижение либидо, слабость в мышцах, судороги мышц.
При продолжительном приеме препарата возможно развитие гипокалиемии, гипонатриемии.

до начала применения препарата Энагексал Композитум необходимо проверить почечную функцию и водно-электролитный баланс организма. Контроль электролитов, креатинина сыворотки крови, содержания глюкозы в крови, а также формулы крови показан через короткие промежутки времени, особенно в начале лечения пациентов группы повышенного риска (с почечной дисфункцией, сахарным диабетом, гиперурикемией, гиперкальциемией, гиперхолестеринемией, сердечной недостаточностью, коллагеновыми заболеваниями, у пациентов пожилого возраста).
Гипотензия
Возможно значительное снижение АД, особенно после перехода с монотерапии эналаприлом на комбинированный препарат Энагексал Композитум. Гипотензия наиболее вероятна у пациентов с дефицитом воды или электролитов (например в случае предварительного лечения мочегонными средствами, соблюдения бессолевой диеты, наличия рвоты или поноса), а также у пациентов после симпатэктомии. Поэтому пациенты с гиповолемией и после симпатэктомии могут принимать препарат только после тщательной оценки соотношения польза/риск.
Особое внимание рекомендуется уделять пациентам с коронарным или церебральным атеросклерозом, у которых значительное снижение АД может вызвать инфаркт миокарда или нарушение мозгового кровообращения. Лечение таких пациентов возможно только после тщательной оценки соотношения польза/риск и при условии регулярного наблюдения за характерными клиническими и лабораторными параметрами.
Сердечная недостаточность
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (при значительном снижении АД и нарушении электролитного баланса вследствие применения препарата) могут появиться нарушения сердечного ритма, усиление проявлений сердечной недостаточности, развитие инфаркта миокарда. Поэтому пациентам с сердечной недостаточностью лечение Энагексалом Композитумом необходимо начинать с низких доз с постепенным их повышением и проводить мониторинг ЭКГ.
Почечно-сосудистая гипертензия, стеноз почечной артерии
При терапии Энагексалом Композитумом пациенты с почечно-сосудистой гипертензией или стенозом почечной артерии имеют повышенный риск чрезмерного снижения АД и почечной недостаточности. Лечение пациентов с почечно-сосудистой гипертензией или стенозом почечной артерии можно назначать только при тщательном контроле АД и функции почек.
Почечная недостаточность
Пациентам с умеренным нарушением функции почек (клиренс креатинина — 30–60 мл/мин) Энагексал Композитум можно назначать только после оценки соотношения польза/риск и при тщательном контроле функции почек.
Нарушение электролитного баланса
Во время лечения Энагексалом Композитумом могут возникать нарушения электролитного баланса, в частности гипокалиемия и гипонатриемия. В редких случаях (приблизительно 0,1%) при лечении Энагексалом Композитумом отмечали гиперкалиемию.
Тиазидный компонент препарата может провоцировать чрезмерное выделение с мочой кальция и магния с развитием гипокальциемии и гипомагниемии. Также могут отмечать кратковременное и незначительное повышение уровня кальция в сыворотке крови при отсутствии нарушений метаболизма кальция. Выраженная гиперкальциемия может быть признаком латентного гиперпаратиреоза. Поэтому во время терапии препаратом следует регулярно контролировать сывороточные уровни электролитов и перед определением функции паращитовидных желез прекратить прием препарата.
Первичный гиперальдостеронизм
У пациентов с первичным гиперальдостеронизмом неэффективна гипотензивная терапия средствами, действие которых базируется на угнетении ренин-ангиотензиновой системы. Поэтому назначать Энагексал Композитум таким пациентам не рекомендуется.
Протеинурия
У пациентов с нарушением почечной функции возможно развитие протеинурии. При возникновении клинически значимой протеинурии (более 1 г/сут) Энагексал Композитум можно назначать только после тщательного анализа соотношения польза/риск и при регулярном контроле клинических и лабораторных параметров.
Сахарный диабет, нарушение обмена веществ
Во время терапии Энагексалом Композитумом необходимо регулярно контролировать уровень глюкозы в крови. При лечении препаратом может потребоваться коррекция дозы инсулина или гипогликемических средств.
У пациентов с предрасположенностью во время применения препарата возможна гиперурикемия и приступы подагры.
Тиазидный компонент препарата может вызвать повышение уровней ХС и ТГ, поэтому во время терапии препаратом следует регулярно контролировать соответствующие биохимические показатели крови.
Пациенты пожилого возраста
У пациентов пожилого возраста по сравнению с младшими пациентами препарат может вызвать чрезмерное снижение АД. Поэтому терапию у пациентов пожилого возраста следует проводить с осторожностью. Рекомендуется контролировать АД и почечную функцию у пациентов в возрасте старше 65 лет.
Десенсибилизирующая терапия и переливание пациентам их собственной крови после удаления из нее ЛПНП
Во время переливания пациентам их собственной крови после удаления из нее ЛПНП прием Энагексала Композитума может вызвать анафилактоидные реакции с угрозой для жизни, вызванные влиянием ингибиторов АПФ. Также анафилактоидные реакции с угрозой для жизни (снижение АД, одышка, рвота, аллергические кожные реакции) могут возникать во время десенсибилизирующей терапии против яда насекомых (пчел, ос) и одновременного приема ингибиторов АПФ. Если необходимо провести десенсибилизирующую терапию против яда насекомых или переливание пациенту его собственной крови после удаления из нее ЛПНП, Энагексал Композитум временно необходимо заменить другими антигипертензивными препаратами.
Нейтропения, агранулоцитоз
Такие нарушения чаще выявляют у пациентов с угнетением системы кроветворения, снижением функции почек, особенно при системных заболеваниях соединительной ткани (системная красная волчанка, склеродермия), аутоиммунных заболеваниях, приеме иммунодепрессантов.
Прежде чем начать прием Энагексала Композитума, необходимо оценить преимущества/риск лечения пациентов со сниженной иммунной реакцией, аутоиммунными или коллагеновыми заболеваниями. Если во время терапии Энагексалом Композитумом возникают такие симптомы, как повышение температуры тела, увеличение лимфатических узлов, фарингит, необходимо провести анализ лейкоцитарной формулы.
Гемодиализ
Одновременное применение Энагексала Композитума и проведение неотложного диализа с применением многосложных (акрилонитрил, сульфонал натрий-2-метилалил) высокоскоростных мембран (например AN69) связано с риском анафилактоидных реакций (от реакций повышенной чувствительности до шока). Такая комбинация должна быть исключена или заменена использованием для диализа другого типа мембраны или назначением другого антигипертензивного активного агента (не ингибитора АПФ и не комбинированного препарата, содержащего ингибитор АПФ).
Лабораторные параметры
Иногда отмечали снижение концентрации гемоглобина, гематокрита, уменьшение количества лейкоцитов и тромбоцитов.
В единичных случаях, особенно при нарушении функции почек, возможны анемия, лейкопения, нейтропения, эозинофилия, тромбоцитопения, в отдельных случаях — апластическая анемия, агранулоцитоз и панцитопения.
В отдельных случаях может возникать повышение концентрации билирубина и печеночных ферментов.
Также сообщалось о единичных случаях гемолиза/гемолитической анемии, но при отсутствии доказательств причинной связи с приемом ингибиторов АПФ.

гипотензивные средства (диуретики, блокаторы β-адренорецепторов), нитраты, сосудорасширяющие средства, барбитураты, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, алкоголь: усиление гипотензивного эффекта Энагексала Композитума.
Анальгетики, противовоспалительные средства (например ацетилсалициловая кислота, индометацин): возможно ослабление гипотензивного эффекта Энагексала Композитума. Особенно при наличии гиповолемии возможно возникновение ОПН.
Высокие дозы салицилатов: усиление токсического действия салицилатов на ЦНС под влиянием гидрохлоротиазида.
Калий, калийсберегающие диуретики (например спиронолактон, амилорид, триамтерен), а также другие препараты, прием которых сопровождается повышением концентрации калия (например гепарин): более резкое повышение концентрации калия под влиянием эналаприла.
Калийнесберегающие диуретики (например фуросемид), глюкокортикоиды, адренокортикотропный гормон, карбеноксолон, амфотерицин В, пенициллин G, салицилаты или злоупотребление слабительными средствами: увеличение дефицита калия или магния под влиянием гидрохлоротиазида.
Литий: повышение в сыворотке крови концентрации лития (регулярные проверки!), сопровождающееся возможным усилением кардиотоксических и нейротоксических эффектов препаратов лития.
Гликозиды наперстянки: возможно повышение эффектов и побочных действий наперстянки на фоне гипокалиемии и гипомагниемии.
Катехоламины (например эпинефрин): снижение эффективности гидрохлоротиазида.
Снотворные средства, наркотики, анестезирующие средства: чрезмерное снижение АД (проинформировать анестезиолога о терапии Энагексалом Композитумом).
Аллопуринол, иммунодепрессанты, системные кортикостероиды, прокаинамид, средства, угнетающие функцию костного мозга: уменьшение количества лейкоцитов в крови, лейкопения.
Цитостатики (например циклофосфамид, фторурацил, метотрексат): усиление токсического действия на костный мозг (особенно гранулоцитопения) под влиянием гидрохлоротиазида.
Пероральные противодиабетические средства (например сульфонилмочевина, бигуаниды), инсулин: снижение эффективности противодиабетических средств.
Холестирамин и холестипол: ослабление всасывания гидрохлоротиазида.
Мышечные релаксанты типа кураре, неполяризующие блокаторы нейромышечной передачи: усиление и увеличение продолжительности расслабляющего действия на мышцы под влиянием гидрохлоротиазида (проинформировать анестезиолога о терапии Энагексалом Композитумом).
Метилдопа: единичные случаи гемолиза на основе формирования антител против гидрохлоротиазида.

в зависимости от степени передозировки возможны: артериальная гипотензия, нарушение электролитного баланса, угнетение сознания (до комы), судороги, парез, паралитический илеус, аритмия, брадикардия, сердечно-сосудистый шок, почечная недостаточность, ангионевротический отек.
В случае передозировки необходимы мероприятия по выведению препарата из организма (промывание желудка, назначение активированного угля в течение 30 мин после приема препарата), а также контроль жизненно важных параметров в условиях стационара.
В случае тяжелой передозировки в условиях стационара проводят мероприятия, направленные на стабилизацию АД: в/в введение изотонического р-ра натрия хлорида и плазмозаменителей; при необходимости — в/в введение ангиотензина II, гемодиализ.
При проявлениях ангионевротического отека и других анафилактоидных реакций показана десенсибилизирующая терапия с применением антигистаминных средств (хлоропирамин, лоратадин), кортикостероидов (преднизолон, дексаметазон), мероприятия по обеспечению проходимости дыхательных путей.
Необходим постоянный мониторинг водного, электролитного баланса, КОР, а также глюкозы крови и уровня соединений, которые выводятся с мочой. В случае гипокалиемии — пополнение резервов калия.

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.