Енкорат - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕНКОРАТ

(ENCORATE)

Склад:

діюча речовина: valproic acid (вальпроєва кислота);

1 таблетка містить натрію вальпроату 200 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівінілпіролідон, тальк очищений, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, гіпромелоза 2910, кислоти метакрилової сополімер, кальцію силікат, дибутилфталат, титану діоксид, (Е 171), понсо 4R (Е 124), сансет жовтий (Е 110).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Проти епілептичні засоби. Код АТС N03А G01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Генералізовані епілептичні напади; парціальні (фокальні) напади із простою і складною симптоматикою; судомний синдром при органічних захворюваннях мозку; розлади поведінки, обумовлені епілепсією; фебрильні судоми у дітей.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до натрію вальпроату або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу. Порушення функції печінки і підшлункової залози, геморагічний діатез, порфірія печінки. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік до 6 років.

Спосіб застосування та дози.

Дозу встановлюють індивідуально. Таблетки Енкорату ковтають цілими, не розжовуючи.

Початкова доза для дорослих становить 10-15 мг/кг на добу. Для досягнення оптимального ефекту можливе збільшення дози на 200 мг кожні 3 доби. Препарат застосовують 3 - 4 рази на добу. Максимальна рекомендована доза Енкорату становить 2,6 г.

Застосування у хворих літнього віку: режим застосування і дози для цієї групи пацієнтів не відрізняються від застосування у дорослих.

Застосування у дітей з масою тіла понад 20 кг: початкова доза становить 10-15 мг/кг на добу. Підвищення дози слід проводити до досягнення терапевтичного ефекту при постійному контролі за станом хворого. Звичайна доза становить 30 мг на 1 кг маси тіла на добу за 3 - 4 прийоми.

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: тромбоцит опенія, зниження згортання крові, що супроводжується збільшенням часу кровотеч, петехіальними крововиливами, гематомами, кровотечами, гіпофібриногенемія, еозонофілія, анемія; рідко – лейкопенія і панцитопенія.

З боку імунної системи: васкуліт, шкірні алергічні реакції (як наслідок підвищеної чутливості); рідко може спостерігатися системний червоний вовчак, ангіо невротичний набряк.

З боку нервової системи і органів чуття: головний біль, сонливість, парестезії, порушення свідомості, ступор, депресія, відчуття втоми, слабкість, агресивна поведінка, тремор; рідко – м’язова спастичність і атаксія, дратівливість, галюцинації, дзвін у вухах, енцефалопатія.  

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея та інші диспепсичні розлади, зниження або підвищення апетиту, порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансаміназ і рівня білірубіну в сироватці крові) і підшлункової залози, панкреатит.

З боку шкірних покривів: фото сенсибілізація, алопеція, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, екзантема.

З боку ендокринної системи: існують поодинокі повідомлення про дисменорею або аменорею; дуже рідко – гінекомастія.

З боку гепатобіліарної системи: іноді може підвищуватись рівень трансаміназ; дуже рідко – порфірія.

Інші: збільшення маси тіла, гіперамоніємія.

Передозування.

Симптоми: міорелаксація, гіпорефлексія, міоз, коматозний стан.

Лікування: промивання шлунка, якщо після прийому препарату минуло не більше 10 - 12 годин. Осмотичний діурез. Моніторинг і корекція функціонального стану серцево-судинної системи.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Призначення препарату вагітним можливе тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані щодо можливості планування і контролю вагітності перед початком терапії вальпроатом.

Існують повідомлення про геморагічний синдром у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроєвою кислотою протягом вагітності. Розвиток синдрому пов’язаний з фібриногенемією. Гіпофібриногенемія може виникати при зниженні фактора згортання крові. Слід диференціювати дефіцит фолієвої кислоти, що впливає на згортання крові.

Слід контролю вати тромбоцитарний індекс, рівень фібриногену і фактор згортання крові у новонароджених.

Натрію вальпроат виділяється в материнське молоко. В стані динамічної рівноваги концентрація вальпроату в грудному молоці – приблизно 10 % від такої в сироватці. При застосуванні вальпроату годування груддю припиняють.

Слід застосовувати з обережністю натрію вальпроат дітям і підліткам із супутніми захворюваннями і порушеннями психіки; при ушкодженнях кісткового мозку; при ензимопатії; при гіпопротеїнемії; при системному червоному вовчаку.

Діти.

Дітям віком до 6 років препарат призначають в іншій лікарській формі.

Особливості застосування.

Перед початком терапії вальпроатом слід перевірити функцію печінки і контролю вати показники протягом перших 6 місяців терапії пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку печінкової недостатності. При застосуванні натрію вальпроату слід регулярно контролю вати протромбі новий час, рівень трансаміназ, білірубіну, тромбоцитів крові, амілази.

Пацієнти з біохімічними відхиленнями аналізів повинні повторно здати печінкові проби (включаючи протромбі новий час) і контролю вати їх протягом лікування.

Дисфункція печінки, включаючи печінкову недостатність, при застосуванні вальпроату може призвести до летальних випадків.

До початку терапії, а також перед оперативним втручанням слід провести відповідні аналізи крові (тест на згортання крові), щоб визначити ступінь можливих ускладнень.

Препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, що підвищує ризик збільшення часу згортання крові при кровотечах. Слід враховувати можливість розвитку ускладнень, пов’язаних з кровотечами в оперованих хворих, які застосовують вальпроат. При довго тривалому прийманні можливий розвиток гематом і кровотеч. В таких випадках слід негайно відмінити застосування вальпроату.

Застосування вальпроату зазвичай супроводжується збільшенням маси тіла у пацієнтів, про що вони повинні бути поінформовані перед початком терапії. Слід порадитися з дієтологом щодо можливості зменшення маси тіла під час лікування вальпроатом.

Вальпроат, головним чином, розпадається в організмі і проходить крізь нирки частково у вигляді кетонових тіл, що може давати хибні позитивні результати аналізу   сечі   при діабеті.

Закінчувати терапію вальпроатом слід поступово, контролюючи ЕЕГ, показання, якої не повинні погіршуватися. При зменшенні дози у дітей слід враховувати співвідношення маса тіла/доза і вікові зміни.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Під час лікування Енкоратом слід утримуватись від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вальпроат потенціює дію інших психотропних засобів, таких як нейролептики, інгібітори моноаміно оксидази, антидепресанти і бензодіазепіни; в таких випадках слід провести клінічні тести і визначити відповідну дозу.

Вальпроат потенціює дію алкоголю.

Вальпроат підвищує концентрацію фенобарбіталу в плазмі і посилює седативний ефект, в основному у дітей. За необхідності слід контролю вати рівень фенобарбіталу в плазмі.

Вальпроат підвищує рівень примідону в плазмі і потенціює седативний ефект при довго тривалому застосуванні. Слід проводити клінічні дослідження стану хворих перед початком комбінованої терапії для визначення дози.

Вальпроат знижує загальну концентрацію фенітоїну в плазмі. Крім того, вальпроат збільшує вільну форму фенітоїну при симптомах передозування (вальпроат витісняє фенітоїн зі зв’язку його з білками крові та уповільнює печінковий метаболізм).

При сумісному застосуванні з карбамазепіном   вальпроат потенціює токсичну дію карбамазепіну. Слід проводити клінічні і лабораторні дослідження показників перед початком і протягом сумісного застосування карбамазепіну і вальпроату.

Вальпроат пригнічує метаболізм ламотриджину та подовжує його період напів виведення. Дозування має бути відкориговане (зменшена доза ламотриджину). Сумісне застосування ламотриджину і вальпроату може підвищувати ризик розвитку шкірних реакцій (в основному у дітей).

Вальпроат підвищує концентрацію у плазмі зидовудину і збільшує його токсичність.

Слід контролю вати протромбі новий час при пероральному прийманні антикоагулянтів.

Фенобарбітал, примідон, фенітоїн і карбамазепін при сумісному застосуванні з вальпроатом прискорюють його виведення з організму, знижують його рівень в плазмі, що впливає на зниження ефективність терапії вальпроатом.

Мафлокін при сумісному застосуванні прискорює метаболізм натрію вальпроату, має конвульсивний ефект і стимулює виникнення епілептичних нападів.

При одночасному застосуванні циметидину та еритроміцину можуть підвищуватись плазмові концентрації вальпроату (як наслідок – уповільнення метаболізму в печінці).

Якщо натрію вальпроат застосовується разом із паніпенемом і меропенемом, знижуються сироваткові концентрації вальпроату. Ці зниження норми можуть супроводжуватись виникненням нападів.

У випадку одночасного застосування вальпроату і препаратів, що зв’язуються з білками крові (ацетил саліцилова кислота), концентрація вільного вальпроату в сироватці може підвищуватись.

Коли вальпроат застосовується сумісно з вітамін-К-залежними антикоагулянтами, повинен проводитись ретельний контроль протромбі нового індексу.

Вальпроат зазвичай не має ферментіндукуючої дії, як наслідок, вальпроат не знижує ефективності естроген-прогестагенних пероральних гормональних контрацептивів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Проти судомний засіб, механізм дії якого зумовлений інгібуванням ферменту ГАМК-трансфер ази і підвищенням вмісту гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у центральній нервовій системі (ЦНС). Це призводить до зменшення збудливості і судомної готовності моторних зон головного мозку. Покращує також психічний стан і настрій у хворих. Вальпроєва кислота проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, у грудне молоко у період лактації.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після внутрішнього приймання максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 1 - 4 год. Терапевтична концентрація у плазмі становить 300 - 600 ммоль/л (50 - 100 мг/л). Біодоступність препарату досягає 96 - 100 %.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить 78 - 94 %.

Метаболізм. Вальпроат натрію метаболізується у печінці шляхом глюкуронування, α- і β-окиснення.

Виведення. Виводиться нирками.   Період   напів виведення   становить  6  -  16 годин, кліренс – 6 - 27 мл/год/кг. Вальпроат натрію у низьких концентраціях виділяється з грудним молоком.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки рожевого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою, гладкі з обох боків

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток у стрипі, по 10 стрипів у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

САН ФАРМАСЬЮТИКАЛ ІНДАСТРІЗ ЛТД.

Місцезнаходження.

Офіс. Acme Plaza, Andheri – Kurla Road,  Andheri East, Mumbai – 400059, India.

Завод:

Survey No. 214, Government Industrial Area, Phase II, Silvassa – 396230 (U.T. of Dadra & Nagar Haveli), India.

Торговое наименование:

Энкорат хроно

Международное наименование:

Вальпроевая кислота (Valproic acid)

Групповая принадлежность:

Противосудорожное средство

Описание действующего вещества (МНН):

Вальпроевая кислота

Лекарственная форма:

капли для приема внутрь, капсулы, лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения, сироп, сироп [для детей], таблетки, таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой, таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой, таблетки с

Фармакологическое действие:

Противоэпилептическое средство, оказывает центральное миорелаксирующее и седативное действие. Механизм действия связан с повышением содержания ГАМК в ЦНС (за счет ингибирования ГАМК-трансферазы, а также с уменьшением обратного захвата ГАМК в головном мозге), в результате чего снижается возбудимость и судорожная готовность моторных зон головного мозга. По др. гипотезе, действует на участки постсинаптических рецепторов, имитируя или усиливая тормозящий эффект ГАМК. Возможное прямое влияние на активность мембран связано с изменениями проводимости для K+. Улучшает психическое состояние и настроение больных, обладает антиаритмической активностью.

Показания:

Эпилепсия различного генеза. Эпилептические припадки (в т.ч. генерализованные и парциальные припадки, а также на фоне органических заболеваний мозга). Изменения характера и поведения (обусловленные эпилепсией). Фебрильные судороги (у детей), детский тик. Маниакально-депрессивный психоз с биполярным течением, не поддающийся лечению препаратами Li+ или др. ЛС. Специфические синдромы (Веста, Леннокса-Гасто).

Противопоказания:

Гиперчувствительность, печеночная недостаточность, острый и хронический гепатит, нарушения функции поджелудочной железы, порфирия, геморрагический диатез, выраженная тромбоцитопения, беременность (I триместр), период лактации, детский возраст (до 3 лет, кроме сиропа).C осторожностью. Угнетение костномозгового кроветворения (лейкопения, тромбоцитопения, анемия), органические заболевания головного мозга, заболевания печени и поджелудочной железы в анамнезе; гипопротеинемия, умственная отсталость у детей, врожденные ферментопатии, почечная недостаточность, беременность.

Побочные действия:

Со стороны ЦНС: тремор; редко - изменения поведения, настроения или психического состояния (депрессия, чувство усталости, галлюцинации, агрессивность, гиперактивное состояние, психозы, необычное возбуждение, двигательное беспокойство или раздражительность), атаксия, головокружение, сонливость, головная боль, энцефалопатия, дизартрия, энурез, ступор, нарушение сознания, кома. Со стороны органов чувств: диплопия, нистагм, мелькание "мушек" перед глазами. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, гастралгия, снижение аппетита или повышение аппетита, диарея, гепатит; редко - запоры, панкреатит, вплоть до тяжелых поражений с летальным исходом (в первые 6 мес лечения, чаще на 2-12 нед). Со стороны органов кроветворения и системы гемостаза: угнетение костномозгового кроветворения (анемия, лейкопения); тромбоцитопения, снижение содержания фибриногена и агрегации тромбоцитов, приводящие к развитию гипокоагуляции (сопровождается удлинением времени кровотечения, петехиальными кровоизлияниями, кровоподтеками, гематомами, кровоточивостью и др.). Со стороны обмена веществ: снижение или увеличение массы тела. Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, ангионевротический отек, фотосенсибилизация, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона). Лабораторные показатели: гиперкреатининемия, гипераммониемия, гиперглицинемия, гипербилирубинемия, незначительное повышение активности "печеночных" трансаминаз, ЛДГ (дозозависимое). Со стороны эндокринной системы: дисменорея, вторичная аменорея, увеличение молочных желез, галакторея. Прочие: периферические отеки, алопеция.Передозировка. Симптомы: тошнота, рвота, головокружение, диарея, нарушение функции дыхания, мышечная гипотония, гипорефлексия, миоз, кома. Лечение: промывание желудка (не позже 10-12 ч), прием активированного угля, форсированный диурез, поддержание жизненно важных функций, гемодиализ.

Способ применения и дозы:

Внутрь, во время еды или сразу после еды, не разжевывая, запивая небольшим количеством воды, 2-3 раза в день. Сироп можно смешивать с любой жидкостью или добавлять к небольшому количеству пищи. Начальная доза при монотерапии для взрослых и детей с массой тела более 25 кг - 5-15 мг/кг/сут, затем эту дозу постепенно повышают на 5-10 мг/кг/нед. Максимальная доза - 30 мг/кг/сут (может быть увеличена при возможности организации контроля за концентрацией в плазме до 60 мг/кг/сут). При комбинированной терапии у взрослых - 10-30 мг/кг/сут с последующим повышением дозы на 5-10 мг/кг/нед. Детям при массе тела менее 25 кг средняя суточная доза при монотерапии - 15-45 мг/кг, максимальная - 50 мг/кг. В зависимости от возраста: новорожденным - 30 мг/кг, от 3 до 10 лет - 30-40 мг/кг/сут, до 1 года - в 2 приема, у более старших - в 3 приема. При комбинированной терапии - 30-100 мг/кг/сут. Детям при массе тела менее 20 кг не следует применять таблетки с контролируемым высвобождением. В/в струйно, по 400-800 мг или в/в капельно, из расчета 25 мг/кг в течение 24, 36, 48 ч. При решении перейти на в/в введение после перорального применения первое введение проводят в дозе 0.5-1 мг/кг/ч через 4-6 ч после последнего приема внутрь.

Особые указания:

Во время лечения целесообразен контроль активности "печеночных" трансаминаз, уровня билирубина, картины периферической крови, тромбоцитов крови, состояния системы свертывания крови, активности амилазы (каждые 3 мес, особенно при комбинации с др. противоэпилептическими ЛС). Пациентам, которые получают др. противоэпилептические ЛС, перевод на прием вальпроевой кислотой следует проводить постепенно, достигая клинически эффективной дозы через 2 нед, после чго возможна постепенная отмена др. противоэпилептических ЛС. У пациентов, не получавших лечения др. противоэпилептическими ЛС, клинически эффективная доза должна быть достигнута через 1 нед. Риск развития побочных эффектов со стороны печени повышен при проведении комбинированной противосудорожной терапии, а также у детей. Не допускается прием напитков, содержащих этанол. Перед хирургическим вмешательством необходим общий анализ крови (в т.ч. числа тромбоцитов), определение времени кровотечения, показателей коагулограммы. При возникновении на фоне лечения симптоматики "острого" живота до начала оперативного вмешательства рекомендуется определить уровень амилазы в крови для исключения острого панкреатита. Во время лечения следует учитывать возможное искажение результатов анализов мочи при сахарном диабете (вследствие повышения содержания кетопродуктов), показателей функции щитовидной железы. При развитии любых острых серьезных побочных эффектов необходимо немедленно обсудить с врачом целесообразность продолжения или прекращения лечения. Для снижения риска развития диспепсических расстройств возможен прием спазмолитиков и обволакивающих ЛС. Резкое прекращение приема вальпроевой кислоты может привести к учащению эпилептических припадков. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Взаимодействие:

Вальпроевая кислота усиливает эффекты, в т.ч. побочные, др. противоэпилептических ЛС (фенитоин, ламотриджин), антидепрессантов, антипсихотических ЛС (нейролептиков), анксиолитиков, барбитуратов, ингибиторов МАО, тимолептиков, этанола. Добавление вальпроата к клоназепаму в единичных случаях может приводить к усилению выраженности абсансного статуса. При одновременном применении вальпроевой кислоты с барбитуратами или примидоном отмечается повышение их концентрации в плазме. Увеличивает T1/2 ламотриджина (подавляет ферменты печени, вызывает замедление метаболизма ламотриджина, вследствие чего T1/2 его удлиняется до 70 ч у взрослых и до 45-55 ч - у детей). Снижает клиренс зидовудина на 38%, при этом его T1/2 не изменяется. Трициклические антидепрессанты, ингибиторы МАО, антипсихотические ЛС (нейролептики) и др. ЛС, снижающие порог судорожной активности, уменьшают эффективность вальпроевой кислоты. При сочетании с салицилатами наблюдается усиление эффектов вальпроевой кислоты (вытеснение из связи с белками плазмы), усиливает эффект антиагрегантов (АСК) и непрямых антикоагулянтов. При сочетании с фенобарбиталом, фенитоином, карбамазепином, мефлохином снижается содержание вальпроевой кислоты в сыворотке крови (ускорение метаболизма). Фелбамат повышает концентрацию вальпроевой кислоты в плазме на 35-50% (необходима коррекция дозы). При одновременном применении вальпроевой кислоты с этанолом и др. ЛС, угнетающими ЦНС (трициклические антидепрессанты, ингибиторы МАО и антипсихотические ЛС), возможно усиление угнетения ЦНС. Этанол и др. гепатотоксические ЛС увеличивают вероятность развития поражений печени. Вальпроевая кислота не вызывает индукции "печеночных" ферментов и не снижает эффективности пероральных контрацептивов. Миелотоксические ЛС - повышение риска угнетения костномозгового кроветворения.