Веро-епоетин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВЕРО-ЕПОЕТИН

(VERO-EPOETIN)

Склад:

діюча речовина: 1 флакон містить 2000 МО або 10 000 МО   епоетину бета;

допоміжні речовини: полівінілпіролідон низь комолекулярний медичний (повідон), цитратно-фосфатний буфер для отримання розчину рН 6,9.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.  

Фармакотерапевтична група.

Антианемічні препарати.   Код АТС  B03Х А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Анемія у хворих з хронічною нирковою недостатністю (у тому числі у тих, які перебувають на гемодіалізі).

Профілактика та лікування анемій у хворих із солідними пухлинами, анемія у яких виникла в результаті протипухлинної терапії.

Профілактика та лікування анемій у дорослих, хворих на мієломну хворобу, неходжскінські лімфоми низького ступеня злоякісності, хронічний лімфолейкоз, ревматоїдний артрит.

Профілактика анемії у недоношених новонароджених, що народилися з масою тіла 750 – 1500 г до 34-го тижня вагітності.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до еритропоетину бета або одного з компонентів препарату; тяжка артеріальна гіпертензія.

Інфаркт міокарда або інсульт протягом попереднього місяця, нестабільна стенокардія або підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболій.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводиться підшкірно або внутрішньо венно. Ліофілізат розчиняють в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

При внутрішньо венному введенні препарат слід вводити протягом 2 хв. Хворим, які перебувають на гемодіалізі, - через артеріовенозний шунт у кінці сеансу діалізу. Хворим, яким не проводять гемодіаліз, краще вводити препарат підшкірно, щоб не пункту вати периферичні вени. Мета лікування – досягти рівня гематокриту 30 – 35 % або усунути необхідність переливання крові. Щотижневий приріст гематокриту не повинен перевищувати 0,5%. Показник гематокриту не повинен перевищувати 35 %. У хворих з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними і цереброваскулярними захворюваннями щотижневий приріст   гематокриту та його показники слід

визначати індивідуально, залежно від клінічної картини. Для деяких хворих оптимальний рівень гематокриту нижчий 30 %.

Лікування проводиться за два етапи.

Початкова терапія (стадія корекції). При підшкірному введенні початкова доза – 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Сумарну тижневу дозу препарату можна розділити також на щоденні введення в менших дозах. При недостатньому підвищенні гематокриту (менше 0,5 % на тиждень) дозу можна збільшувати щомісяця на 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень.

При   внутрішньо венному введенні препарату початкова доза становить 40   МО/кг 3 рази на тиждень.   При   недостатньому підвищенні   гематокриту   через місяць дозу можна збільшити до 80 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. За необхідності подальшого підвищення дози, її слід збільшувати на 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень з місячним інтервалом.

Незалежно від методу введення, максимальна доза не повинна перевищувати 720 МО/кг маси тіла на тиждень.

Підтримуюча терапія. Для підтримки гематокриту на рівні 30 – 35 % дозу спочатку варто зменшити вдвічі від попередньої. Згодом підтримуючу дозу коригують індивідуально, застосовують з інтервалом в один або два тижні.

Лікування Веро-епоетином звичайно довготривале. За необхідності його можна переривати у будь-який час.

Для дітей доза препарату залежить від віку, як правило, чим менший вік дитини, тим більші дози препарату потрібні. Але, так як індивідуальну відповідь на препарат передбачити неможливо, доцільно починати лікування із рекомендованого режиму дозування.

Профілактика та лікування анемій у хворих з солідними пухлинами, які одержують хіміотерапію.

Препарат вводять підшкірно, ділячи тижневу дозу на 3 або 7 введень.

Хворим із солідними пухлинами, що одержують хіміотерапію, лікування Веро-епоетином показане при рівні гемоглобіну до початку хіміотерапії не вище 8,07 ммоль/л. Рекомендована початкова доза складає 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 4 тижні гемоглобін підвищується недостатньо, дозу варто збільшити вдвічі. Лікування продовжують до 3 тижнів після закінчення хіміотерапії. Якщо під час першого циклу хіміотерапії рівень гемоглобіну, незважаючи на лікування еритропоетином бета, знижується більш ніж на 0,62 ммоль/л, подальше застосування препарату може бути неефективним.

Слід уникати підвищення рівня гемоглобіну більш ніж на 1,24 ммоль/л на місяць. При зростанні гематокриту більш ніж на 1,24 ммоль/л на місяць дозу бета-епоетину необхідно знизити на 50 %. Якщо рівень гематокриту перевищує 8,69 ммоль/л, препарат відміняють поки гемоглобін не знизиться до рівня нижче 7,45 ммоль/л, а потім відновлюють лікування в дозі, що складає половину від тієї, що вводилась на попередньому тижні.    

Профілактика та лікування анемій у хворих на мієломну хворобу, неходжскінські лімфоми низького ступеня злоякісності та хронічні лімфолейкози. У цих хворих звичайно спостерігається недостатність ендогенного еритропоетину. Її діагностують за співвідношенням між ступенем анемії і недостатньою концентрацією еритропоетину в сироватці. Відносна недостатність еритропоетину має місце, якщо

Вищевказані параметри варто визначати не менш ніж через 7 днів після останньої гемотрансфузії й останнього циклу цитотоксичної хіміотерапії.

Препарат вводять підшкірно. Рекомендована початкова доза становить 450 MО/кг маси тіла на тиждень. Тижневу дозу можна поділяти на 3 або 7 введень. Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується не менш ніж на 0,62 ммоль/л, лікування продовжують у тій же дозі. Якщо через 4 тижні гемоглобін підвищується менш ніж на 0,62 ммоль/л, можна збільшити дозу до 900 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 8 тижнів лікування гемоглобін не підвищився хоча б на 0,62 ммоль/л, позитивний ефект малоймовірний, і препарат слід відмінити.

При хронічному лімфоцитарному лейкозі лікування варто продовжувати до 4 тижнів після закінчення хіміотерапії. Максимальна доза – 900 MО/кг на тиждень. Якщо за 4 тижні лікування гемоглобін зростає більш ніж на 1,24 ммоль/л, дозу еритропоетину бета варто зменшити вдвічі. Якщо показник гемоглобіну перевищує 8,69 ммоль/л, лікування препаратом потрібно перервати, доки гемоглобін не досягне ≤ 8,07 ммоль/л, після чого терапію відновлюють у дозі, рівній 50 % від попередньої тижневої дози.

Лікування варто відновляти тільки в тому випадку, якщо найбільш імовірною причиною анемії є недостатність еритропоетину.

Профілактика та лікування анемії у недоношених дітей, які народилися з низькою масою тіла.   Препарат вводять підшкірно у дозі 250 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Лікування еритропоетином повинно починатися якомога раніше, переважно з 3-го дня життя, і продовжуватися 6 тижнів.

Побічні реакції.

Часто: виникнення або посилення вже наявної артеріальної гіпертензії, особливо у разі швидкого підвищення гематокриту; гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головний біль і сплутаність свідомості, парестезії і рухові порушення – порушення мовлення, ходи, аж до тоніко-клонічних судом), головний біль, (у т. ч. раптово виникаючий мігреноподібний головний біль), тромбоемболітичні ускладнення в онкологічних хворих (чіткого причинного зв’язку з препаратом не встановлено). Дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів (що не виходить за межі норми і зникає при продовженні терапії), особливо після внутрішньо венного введення препарату.

Рідкі: тромбоз шунтів, (можливий при неадекватній гепаринізації), особливо у хворих з тенденцією до зниження артеріального тиску або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад, стеноз, аневризма тощо). Шкірні алергічні реакції ( висип, свербіж, кропив’янка, анафілактоїдні реакції, реакції в місці ін’єкції); на початку терапії можливі грипоподібні симптоми, звичайно виражені слабко або помірно і зникають через кілька годин або кілька днів (гарячка, озноб, головний біль, біль у кінцівках або кістах, нездужання). При підшкірному введені еритропоетинів можливе утворення антиеритропоетинових антитіл з розвитком червоно клітинної аплазії кісткового мозку (РRСА). Якщо РRСА діагностована, терапія еритропоетинами повинна бути припинена.

Лабораторні показники: зниження концентрації феритину в сироватці одночасно з підвищенням гематокриту, зниження сироваткових показників обміну заліза. У хворих з уремією можливе виникнення гіперкаліємії, гіперфосфатемії.

У недоношених новонароджених: зниження концентрації феритину в сироватці, незначне   збільшення кількості тромбоцитів, особливо з 12 по 14-й день життя.

Передозування.

При передозуванні еритропоетину бета можливе посилення побічних ефектів. Лікування симптоматичне, при високому рівні гемоглобіну і гематокриту бета показано кровопускання.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Оскільки достатнього досвіду застосування еритропоетину бета в період вагітності і годування груддю немає, еритропоетин бета слід призначати тільки у випадку, якщо очікувана користь від його застосування перевищують можливий ризик для плода/дитини.

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практиці з перших днів життя дитини.

Особливості застосування.

Необхідно дотримуватись обережності при призначенні Веро-епоетину   хворим із рефрактерною анемією за наявності бласттрансформованих клітин, з епілепсією і хронічною печінковою недостатністю, хворим на тромбоцит оз.

До початку лікування необхідно виключити дефіцит вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти, оскільки їх нестача   знижує ефективність еритропоетину бета.

В окремих випадках відмічались анафілактоїдні реакції, тому першу дозу препарату слід вводити під контролем лікаря.

Слід періодично контролю вати величину гематокриту до досягнення значення 30–35 % (гемоглобін 6,21 – 7,45 ммоль/л). У подальшому ці показники потрібно визначати щотижня. Через підвищений гематокрит часто виникає необхідність підвищити дозу гепарину під час гемодіалізу.

У хворих з тенденцією до зниження артеріального тиску або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад, стеноз, аневризма та ін.) рекомендується рання ревізія шунта та своєчасна профілактика тромбозів (наприклад, прийом ацетил саліцилової кислоти).

Рішення про застосування Веро-епоетину у хворих з нефросклерозом, що не перебувають на   діалізі, необхідно приймати індивідуально, тому що не можна цілком виключити можливість більш швидкого погіршення функції нирок.

Пацієнтам, які раніше лікувались іншими еритропоетичними препаратами та у яких виявлені антиеритропоетинові антитіла та парціальна червоно клітинна аплазія, не можна проводити лікування Веро-епоетином до визначення перехресної чутливості до всіх еритропоетичних субстанцій.

Різке збільшення змісту алюмінію, обумовлене лікуванням ниркової недостатності, може послабити ефективність еритропоетину бета.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю може спостерігатись дозозалежне підвищення тромбоцитів у межах норми з наступним самостійним поверненням до норми під час лікування Веро-епоетином, особливо при внутрішньо венному введенні препарату.

Потрібно проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування.

При підвищенні рівня тромбоцитів більше ніж на 150 х 10⁹/л порівняно з вихідним значенням, лікування Веро-епоетином слід припинити.

При лікуванні Веро-епоетином слід періодично контролю вати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії необхідно тимчасово відмінити   Веро-епоетин до нормалізації концентрації калію.

Рекомендується контролю вати артеріальний тиск, в тому чисті між сеансами діалізу, при швидкому підвищенні рівня гематокриту, а в онкологічних хворих – особливо на початку лікування. Підвищення артеріального тику корегується медикаментозно, а за відсутності ефекту необхідно зробити тимчасову перерву в лікуванні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.

При одночасному застосуванні циклоспорину може виникнути необхідність корекції дози циклоспорину внаслідок збільшення його зв’язування еритроцитами. Досвід клінічного застосування еритропоетину бета не виявив факторів його фармакологічної несумісності з іншими лікарськими препаратами. Але для запобігання можливої несумісності чи зниження активності еритропоетину бета не можна змішувати з іншими лікарськими засобами або ін’єкційними розчинами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еритропоетин бета – глюкопротеїд, який специфічно стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Рекомбінантний еритропоетин, отриманий методом генної інженерії, за своїм амін окислотним і вуглеводним складом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих, які страждають на анемію. Еритропоетин бета має високий ступінь очищення, що відповідає сучасним технологічним можливостям. Зокрема в активній речовині, що вводиться людині, не виявляється залишків клітинних ліній, що використовуються для одержання препарату. Еритропоетин бета після внутрішньо венного і підшкірного введення збільшує кількість еритроцитів, ретикулоцитів і рівень гемоглобіну, а також швидкість включення  ⁵⁹Fe у клітини, не впливає на лейкопоез. Цитотоксичної дії еритропоетину на кістковий мозок або на клітини шкіри людини не виявлено. Ні в до клінічних, ні в клінічних дослідженнях ознак прогресу вання пухлинного процесу при застосуванні еритропоетину не спостерігалося. В дуже рідких випадках можуть утворюватись нейтралізуючі антитіла до епоетину бета з розвитком червоно клітинної аплазії кісткового мозку чи без нього.

Фармакокінетика. При підшкірному введенні   препарату його концентрація в крові зростає повільно і досягає максимуму у період від 12 до 28 годин після введення, період напів виведення   становить 13-28 годин. При внутрішньо венному введенні період напів виведення   становить 4-12 годин. Біодоступність еритропоетину бета при підшкірному введенні становить 25-40 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста   аморфна маса білого або майже білого кольору;

Несумісність.

Щоб уникнути несумісності або зниження активності препарату не можна змішувати препарат з іншими лікарськими засобами або ін’єкційними розчинами.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Збepiгaти у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 °С до 8 °С. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Упаковка.

Ліофілізат для приготування розчину для   внутрішньо венного та підшкірного введення 2000 МО та 10000 МО (флакони) № 1. По 1 у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ „ЛЕНС-Фарм”.

Місцезнаходження.

143033, Росія, Московська обл., Одинцовський район, пос. Горки-Х, буд. 30 а.

Адреса виробництва та прийняття претензій. 601125, Росія, Володимирська обл., Петушинський

Інструкція відсутня