Фамвір - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц I Я

для медичного застосування препарату

ФАМВІР®

(FAMVIR®)

Склад:

діюча речовина:  famciclovir;

1 таблетка 125 мг містить 125 мг фамцикловіру;

1 таблетка 250 мг містить 250 мг фамцикловіру;

1 таблетка 500 мг містить 500 мг фамцикловіру;

допоміжні речовини: гідроксипропіл целюлоза, лактоза безводна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), полі етиленгліколь 4000, полі етиленгліколь 6000 (таблетки 500 мг не містять лактозу безводну).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозиди та нуклеотиди. Фамцикловір. Код АТС J05A B09.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Гострий оперізувальний лишай, включаючи оперізувальний лишай з очною локалізацією та зменшення тривалості супутньої постгерпетичної невралгії (ПГН);

• невідкладне лікування перших проявів та рецидивів інфекційного генітального герпесу та для супресії рецидивів генітального герпесу;

• рецидиви лабіального герпесу (герпетична гарячка);

-     простий герпес та оперізувальний лишай у хворих з порушенням імунної функції.

Протипоказання.

Відома гіпер чутливість до фамцикловіру чи інших компонентів препарату, а також гіпер чутливість до пенцикловіру.

Спосiб застосування та дози.

Оскільки системна біодоступність (AUC) пенцикловіру не змінювалася, коли фамцикловір приймався разом з їжею, фамцикловір можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Оперізувальний лишай в   дорослих з непошкодженим імунітетом

Для лікування гострого оперізувального лишаю по 250 мг 3 рази на день або 500 мг 2 рази на день протягом 7 днів. Для лікування оперізувального лишаю з очними ускладненнями – 500 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Лікування дає кращі результати, якщо воно розпочате відразу після появи висипу. Для зменшення тривалості та виникнення постгерпетичної невралгії – по 250 мг – 500 мг 3 рази на день протягом 7 днів.

Оперізувальний лишай у дорослих із порушеною імунною системою

По 500 мг 3 рази на день протягом 10 днів. Почати лікування рекомендується відразу після появи висипу.

Простий герпес у дорослих з непошкодженою імунною системою  

• перший прояв генітального герпесу

По 250 мг 3 рази на день протягом 5 днів. Почати лікування рекомендується відразу після прояву порушення.

• рецидив генітального герпесу

По 1000 мг 2 рази на день протягом 1 дня або по 125 мг 2 рази на день протягом 5 днів. Почати лікування рекомендується в продромальному періоді чи відразу після прояву порушень.

Простий герпес у дорослих із порушеною імунною системою

По 500 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Почати лікування рекомендується відразу після появи висипу.

Рецидивуючий генітальний герпес

По 250 мг 2 рази на день. Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання. Терапію необхідно повторити через 12 місяців відповідно з можливими змінами, що спостерігаються під час хвороби. Доза 500 мг 2 рази на день виявилась ефективною для хворих на СНІД.

• Дозування для хворих з порушеною функцією нирок

Так як зниження кліренсу пенцикловіру пов’язане з порушенням функції нирок, відповідно до зміни кліренсу креатині ну, особливу увагу необхідно звернути на дозування для хворих з порушеною функцією нирок.

Рекомендується така схема дозування:

• Оперізувальний лишай у хворих з нормально фунціонуючою імунною системою та хворих з порушеною імунною системою

• *7 днів - для пацієнтів з нормальним імунітетом, 10 днів – для хворих з порушеною імунною функцією

• Перший прояв генітального герпесу

• Рецидив генітального герпесу

- термін лікування 1 день

- термін лікування 5 днів

• Рецидив лабіального герпесу (герпетична гарячка)

• Простий герпес у хворих з порушеною імунною системою

• Рецидивуючий генітальний герпес

• Хворі з порушеною функцією нирок, що перебувають на гемодіалізі

4-годинний гемодіаліз призводить до зниження концентрації пенцикловіру в плазмі приблизно на 75 %, доза фамцикловіру повинна застосовуватися безпосередньо   після діалізу. Для хворих з оперізувальним лишаєм рекомендована доза становить 250 мг. Хворим з рецидивуючим генітальним герпесом слід застосовувати фамцикловір або в дозі  250 мг одноразово після діалізу, або по 125 мг після кожного діалізу (багатоденний режим). Хворим з рецидивуючим лабіальним герпесом (герпетична гарячка) слід застосовувати фамцикловір одноразово в дозі 250 мг після діалізу.

• Хворі з порушеною функцією печінки

Для хворих із печінковими порушеннями зміна дозування не потрібна.

• Пацієнти літнього віку

Корекція дозування не потрібна, якщо нема порушень функції нирок.

• Максимально переносима денна доза та тривалість лікування

Нормальна чутливість була відмічена у хворих із оперізувальним лишаєм, які приймали 750 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Аналогічна чутливість була відмічена у хворих з генітальним герпесом, які застосовували до 750 мг 3 рази на день протягом 5 днів та до 500 мг 3 рази на день протягом 10 днів. Нормальна переносимість була виявлена в ході  2- та 12-місячних досліджень, в яких хворі з генітальним герпесом приймали дозу 250 мг 3 рази на день.

Аналогічна реакція була відмічена у хворих   на оперізувальний лишай з порушеною імунною функцією, які приймали до 500 мг 3 рази на день протягом 10 днів та у хворих із простим герпесом з порушенням імунної функції, які приймали до 500 мг 2 рази на день протягом 7 днів та 500 мг 2 рази на день протягом 8 тижнів.

Побiчні реакції.

Фамвір^® взагалі добре переноситься пацієнтами. Є повідомлення про випадки головного болю та нудоти при клінічних дослідженнях. Вони в цілому були слабко чи помірно виражені в аналогічній ситуації і у хворих, які застосовували плацебо.

Нижче наведено і класифіковано за частотою побічні ефекти, які спостерігались у пост маркетинговий період: дуже поширені (≥  1/10); поширені (≥  1/100, < 1/10); непоширені (≥ 1/1000, < 1/100); рідко поширені (≥  1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.

Порушення з боку кровоносної та лімфатичної системи: дуже рідко поширені – тромбоцит опенія.

Психічні розлади: рідко поширені – сплутаність свідомості (переважно у пацієнтів літнього віку); дуже рідко поширені – галюцинації.

Порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС): рідко поширені – головний біль; дуже рідко поширені – запаморочення, сонливість (переважно у пацієнтів літнього віку).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко поширені – нудота; дуже рідко поширені – блювання.

Гепатобіліарні порушення: дуже рідко поширені – холестатична жовтяниця, змінені показники функціонального стану печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко поширені – висип, свербіж, кропив’янка, тяжкі алергічні реакції (наприклад, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Фамцикловір також добре переноситься хворими з порушеною імунною функцією.

Передозування. Дані про передозування фамцикловіру обмежені. Повідомлення про випадкові гострі передозування (10,5 г) обмежені. Тривале застосування (10 г на день протягом 2 років) фамцикловіру не спричиняло ускладнень. У випадку передозування необхідно застосовувати підтримуючу терапію. Описано поодинокі випадки гострої ниркової недостатності у хворих із захворюваннями нирок в анамнезі, для яких доза Фамвір^® не була відповідно знижена. Концентрація препарату знижується приблизно на 75 % протягом 4-годинного гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Хоча дослідження на тваринах не показали наявність будь-яких ембріотоксичних чи тератогенних ефектів у Фамвір^® чи пенцикловіру, безпека застосування фамцикловіру при вагітності не виявлена. Дослідження на щурах показали, що пенцикловір виділяється в грудне молоко самок-годувальниць, яким застосовували перорально   Фамвір^®. Невідомо, чи виділяється пенцикловір у грудне молоко жінки. Тому фамцикловір не можна застосовувати під час вагітності чи у період годування груддю, лише у разі, якщо очікувана користь від лікування для матері перевищує можливий ризик для плода.

Діти.

Ефективність та безпечність фамцикловіру у дітей не вивчались. Тому дітям до 18 років не застосовують фамцикловір.

Особливостi застосування. Особливу увагу необхідно звернути на хворих з порушеною функцією нирок, яким необхідна корекція дозування (див. розділи “Спосіб застосування та дози” та “Передозування”). Для хворих з порушеною функцією печінки чи хворих літнього віку з нормальною функцією нирок нема особливих вказівок при застосуванні фамцикловіру. Застосування фамцикловіру при тяжких декомпенсованих захворюваннях печінки не вивчалось.

Генітальний герпес - хвороба, яка передається статевим шляхом. Ризик передачі збільшується у гострій фазі захворювання. Пацієнтам необхідно рекомендувати уникати статевих актів за наявності симптомів, навіть якщо антивірусна терапія вже розпочата. У процесі супресивної терапії антивірусними засобами частота виділення вірусу суттєво знижується. Однак ризик передачі залишається теоретично можливим, тому хворі повинні застосувати відповідні засоби контрацепції.

Таблетки Фамвір^® 125 мг, 250 мг та 500 мг містять лактозу (26,9 мг, 53,7 мг та 107,4 мг відповідно). Пацієнтам з рідкісною спадковою толерантностю до галактози, а саме: з гострим дефіцитом лактази або з мальабсорбцією глюкози-галактози, не слід приймати Фамвір^®.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Дані про порушення здатності хворих керувати авто транспортом і працювати з механізмами під впливом Фамвір^® відсутні. Однак пацієнти, у яких спостерігаються запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості чи інші розлади з боку центральної нервової системи під час застосування Фамвір^®, повинні утримуватися від керування авто транспортом чи роботі з іншими механізмами.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських препаратів на фамцикловір

Пробенецид та інші лікарські засоби, що впливають на фізіологію нирок, можуть змінювати рівень пенцикловіру (активний метаболіт фамцикловіру) в плазмі.

Не відмічено жодних клінічно значущих змін у фармакокінетиці пенцикловіру після застосування одноразової дози 500 мг фамцикловіру після попереднього лікування багаторазовими дозами алопуринолу, циметидину, теофіліну, зидовудину чи прометазину або після прийому невдовзі після застосування антацидів (гідроксиду магнію та гідроксиду алюмінію), або при одночасному застосуванні з емтрицитабіном. Не спостерігалось жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику пенцикловіру після багаторазового (три рази на день) застосування фамцикловіру (500мг) з багаторазовими дозами дигоксину.

Трансформування неактивного метаболіту 6-дезоксипенцикловіру до пенцикловіру каталізується альдегідоксидазою. Потенційно може мати місце взаємодія з іншими ліками, що метаболізуються цим ферментом та/або пригнічуються цим ферментом. Клінічні дослідження взаємодії фамцикловіру з циметидином та прометазином, інгібіторами альдегід оксидази in vitro не показали значущого впливу на утворення пенцикловіру. Однак ралоксифен, потужніший інгібітор альдегід оксидази, може впливати на утворення пенцикловіру.

Вплив фамцикловіру на інші лікарські препарати

Фармакокінетика дигоксину не змінювалась при одночасному застосуванні одноразової чи багаторазових (три рази на день) доз фамцикловіру (500 мг). Не спостерігалось жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику зидовудину, його метаболітів − зидовудинглюкуроніду або емтрицитабіну після одноразової пероральної дози в 500 мг фамцикловіру при одночасному застосуванні із зидовудином чи емтрицитабіном.

Хоча фамцикловір є лише слабким інгібітором альдегід оксидази in vitro, взаємодія з ліками, що метаболізуються альдегідоксидазою, потенційно може мати місце. У ході до клінічних досліджень не виявлено можливості індукції цитохрому Р₄₅₀ та пригнічення CYP3A4.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка.

Фамцикловір швидко перетворюється in vivo в пенцикловір, який демонструє in vitro наявність противірусної активності відносно вірусів простого герпесу (типу 1 і 2), вірусу вітряної віспи, вірусу Епштейна-Барра та цитомегаловірусу.

Антивірусний ефект перорально прийнятого фамцикловіру спостерігався на різних моделях у тварин. У клітинах, які інфіковані вірусом, пенцикловір швидко та ефективно перетворюється в трифосфат (цей процес проходить опосередковано через вірус-індуковану тимідинкіназу). Цей трифосфат міститься в інфікованих клітинах понад 12 годин та пригнічує реплікацію вірусної ДНК. У неінфікованих клітинах під дією пенцикловіру концентрація пенцикловір-три фосфату ледь виявляється. Отже, вірогідність його токсичної дії на клітини ссавців надто низька і для неінфікованих клітин маловірогідні ушкодження терапевтичними концентраціями пенцикловіру.

Най поширенішою формою резистентності до ацикловіру серед штамів вірусу простого герпесу є дефіцит синтезу ферменту тимідинкінази (ТК). У таких ТК-дефіцитних штамів спостерігається перехресна резистентність і до пенцикловіру, і до ацикловіру. Однак була показана активність пенцикловіру відносно нещодавно виділених ацикловір-резистентних штамів вірусу простого герпесу з ушкодженою ДНК-полімеразою.

У дослідах щодо пригнічення рецидивів генітального герпесу, в яких хворих з непорушеною імунною функцією лікували фамцикловіром 4 місяці, не виявлено резистентності до пенцикловіру при аналізі виділених культур у 71 хворого.

Результати досліджень пенцикловіру та фамцикловіру у хворих, включаючи дослідження лікування фамцикловіром до 4 місяців, показали низьку частоту виявлення пенцикловір-резистентних культур: 0,3 % з 981 загальної кількості тестованих культур та 0,19 % з 529 вірусних культур, виділених у хворих із порушеною імунною функцією.

Резистентні культури були виявлені перед початком лікування чи у групі плацебо, але не спостерігались під час чи після лікування фамцикловіром чи пенцикловіром.

Плацебо–дослідження, що контролюється, показало, що фамцикловір значно знижував тривалість постгерпетичної невралгії при застосуванні хворими на оперізувальний лишай.

У ході плацебо-контрольованих досліджень за участі хворих з імунодефіцитом при СНІДі виявлено, що фамцикловір у дозі 500 мг 2 рази на день значно знижував величину співвідношення кількості днів із проявами симптомів СНІДу до кількості безсимптомних днів.

У широкомасштабному клінічному дослідженні була показана ефективність та гарна переносимість фамцикловіру в лікуванні оперізувального лишаю з очною локалізацією.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні фамцикловір швидко та ефективно абсорбується та перетворюється на активну антивірусну сполуку пенцикловір. Біодоступність пенцикловіру після перорального застосування фамцикловіру становить 77 %. Середні величини концентрацій пенцикловіру у плазмі після   перорального   застосування фамцикловіру   у   дозах  125 мг,  250 мг   та   500   мг   становили   відповідно  0,8   мкг/мл, 1,6 мкг/мл та 5,1 мкг/мл та відмічаються у середньому через 45 хв. після прийому дози. Криві концентрація в плазмі/час для пенцикловіру ідентичні при разовому та повторному (3 рази на день та 2 рази на день) дозуванні. Кінцевий термін напіврозпаду пенцикловіру після прийому як разової, так і повторних доз фамцикловіру становить близько 2 годин. Не відмічається кумуляція пенцикловіру після повторних доз фамцикловіру. Пенцикловір та його 6-діокси попередник слабко (< 20 %) зв’язуються з білками плазми.

Фамцикловір виділяється, головним чином, у вигляді пенцикловіру та його 6-діокси попередника, які екскретуються із сечею, при цьому незмінений фамцикловір у сечі не виявляється. Канальцева секреція сприяє нирковій елімінації сполуки.

Пацієнти з інфекцією оперізувального лишаю

Неускладнена інфекція оперізувального лишаю не впливає суттєво на фармакокінетику пенцикловіру, змінену після перорального застосування фамцикловіру. Кінцевий термін напіврозпаду пенцикловіру у пацієнтів з інфекцією оперізувального лишаю був 2,8 години та 2,7 години відповідно після прийому разової і повторних доз фамцикловіру.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Видимий плазмовий кліренс, нирковий кліренс, константа швидкості елімінації пенцикловіру зменшувались лінійно зі зменшенням ниркової функції, як після разової, так і повторних доз. Корекція дозування потрібна для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. „Спосіб застосування та дози”).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Хронічне захворювання печінки у стадії компенсації не впливало на ступінь системної біодоступності пенцикловіру після перорального застосування фамцикловіру. У хворих із захворюваннями печінки у стадії компенсації корекція дозування не потрібна (див. „Спосіб застосування та дози” та „Особливості застосування”). Фармакокінетика пенцикловіру не досліджувалась у пацієнтів з тяжкими декомпенсованими захворюваннями печінки.

Пацієнти літнього віку

Засновуючись на даних порівняльного перехресного дослідження, середня AUC пенцикловіру була приблизно на 40 % вище, а нирковий кліренс пенцикловіру приблизно на 20 % нижче після перорального прийому фамцикловіру у добровольців літнього віку (65 - 79 років) порівняно з молодшими добровольцями. Ця різниця може бути спричинена відмінностями у нирковій функції між двома віковими групами. Корекція дозування   залежно від віку не потрібна, якщо немає порушень функції нирок (див. „Спосіб застосування та дози”).

Стать

Спостерігались незначні відмінності у нирковому кліренсі пенцикловіру між жінками та чоловіками, що було пов’язано зі статевими відмінностями у нирковій функції. Корекція дозування   залежно від статі не потрібна.

До клінічні дані з безпеки.

Канцерогенність

В 2-річних дослідженнях не спостерігалось жодних змін при дозуванні 200 мг/кг на день. При максимально допустимій дозі 600 мг/кг на день у самок щурів спостерігався підвищений коефіцієнт захворювання на аденокарциному груді, типову пухлину для цього різновиду щурів. Не було виявлено впливу на коефіцієнт захворювання на неоплазію у самців щурів чи мишей обох статей.

Гено токсичність

Фамцикловір не виявив генотоксичності у in vivo та in vitro тестах, призначених для вияву генної мутації, хромосомних пошкоджень та пошкоджень ДНК. Пенцикловір, як і інші ліки цього класу, може спричинити хромосомні пошкодження, але не спричиняв генні мутації в системах бактеріальних клітин чи клітин ссавців, також не було даних щодо підвищення репарації ДНК  in vitro.

Репродуктивна токсичність

Фамцикловір добре переноситься лабораторними тваринами. Як і при застосуванні інших ліків цього класу спостерігались дегенеративні зміни в тестикулярному епітелії.

Було виявлено, що фамцикловір не виявляє значного впливу на кількість, морфологію чи рухливість сперматозоїдів у чоловіків. Порушення фертильності спостерігалось у самців щурів при 500 мг/кг. Не спостерігалось впливу на фертильність у самок щурів, у яких застосовували фамцикловір.

Фармацевтичні характеристики.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетки 125 мг та 250 мг – білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, зі скошеними краями, із написом “FAMVIR”або „FV” з одного боку та “125” чи “250” – з іншого боку;

таблетки 500 мг – білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, зі скошеними краями, із написом “FAMVIR” або „FV” з одного боку та “500” або без напису відповідно з іншого.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберiгання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ^оС.

Упаковка. Таблетки 125 мг № 10, 250 мг № 21 та 500 мг № 14, № 30, № 56.

Категорія вiдпуску. За рецептом.                                 

Виробник.

Новартіс Фармасьютика С. А., Іспанія.

Місцезнаходження.

Барбера, Іспанія.

ФАМВИР

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 125 мг, № 10

№ UA/9236/01/01 от 17.12.2008 до 17.12.2013

табл. п/плен. оболочкой 250 мг, № 21

№ UA/9236/01/02 от 17.12.2008 до 17.12.2013

табл. п/плен. оболочкой 500 мг, № 14, № 30, № 56

№ UA/9236/01/03 от 17.12.2008 до 17.12.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Фамцикловир быстро превращается in vivo в пенцикловир, который демонстрирует in vitro противовирусную активность относительно вирусов простого герпеса (1-го и 2-го типа), вируса ветряной оспы, вируса Эпштейна — Барр и цитомегаловируса.
Антивирусный эффект перорально принятого фамцикловира был показан на разных моделях у животных. Пенцикловир попадает в инфицированные вирусом клетки, где под действием вирусной тимидинкиназы быстро превращается в монофосфат, который в свою очередь при участии клеточных ферментов переходит в трифосфат. Пенцикловира трифосфат находится в инфицированных вирусами клетках >12 ч, подавляя в них синтез вирусной ДНК и репликацию вирусов. Концентрация пенцикловира трифосфата в неифицированных клетках не превышает минимальную определяемую, поэтому в терапевтических концентрациях пенцикловир не оказывает влияния на неинфицированные клетки.
Самой распространенной формой резистентности к ацикловиру среди штаммов вируса простого герпеса является дефицит синтеза фермента тимидинкиназы. В таких ТК-дефицитных штаммах предполагается перекрестная резистентность и к пенцикловиру, и к ацикловиру. Однако была показана активность пенцикловира относительно недавно выделенных ацикловир-резистентных штаммов вируса простого герпеса с измененной ДНК-полимеразой.
В исследованиях подавления рецидивов генитального герпеса, в которых больных с нормальным иммунным статусом лечили фамцикловиром 4 мес, не выявлено резистентности к пенцикловиру при анализе выделенных культур от 71 больного.
Результаты исследований пенцикловира и фамцикловира у больных, включая исследование лечения фамцикловиром до 4 мес, показали низкую частоту выявления пенцикловир-резистентных культур: 0,3% из 981 общего количества тестируемых культур и 0,19% из 529 вирусных культур, выделенных у больных со сниженным иммунным статусом. Резистентные культуры были выявлены до начала лечения или в группе плацебо, но не во время или после лечения фамцикловиром или пенцикловиром.
Плацебо-контролируемое исследование показало, что фамцикловир значительно снижал длительность постгерпетической невралгии при применении у больных с опоясывающим лишаем.
В ходе плацебо-контролируемых исследований при участии больных с иммунодефицитом обусловленным ВИЧ-инфекцией, выявлено, что фамцикловир в дозе 500 мг 2 раза в сутки значительно уменьшал количество дней с выделением HSV, как с клиническими проявлениями, так и без них.
В крупном клиническом исследовании была показана эффективность и хорошая переносимость фамцикловира в лечении офтальмогерпеса.
Фармакокинетика. При пероральном применении фамцикловир быстро и эффективно абсорбируется и превращается в активное антивирусное соединение пенцикловир. Биодоступность пенцикловира после перорального применения фамцикловира составляет 77%. Средние величины концентраций пенцикловира в плазме крови после перорального применения фамцикловира в дозах 125 мг, 250 мг и 500 мг составляли соответственно 0,8 мкг/мл, 1,6 мкг/мл и 5,1 мкг/мл и отмечались в среднем через 45 мин после приема препарата. Кривые AUC для пенцикловира идентичны при одно- и многократном (3 и 2 раза в сутки) применении. T_1/2 из плазмы крови пенцикловира после одно- и многократного приема фамцикловира составляет около 2 ч. Не отмечали кумуляции пенцикловира после многократного приема фамцикловира. Пенцикловир и его 6-диокси предшественник слабо (<20%) связываются с белками плазмы крови.
Фамцикловир выделяется главным образом в виде пенцикловира и его 6-диокси предшественника, которые экскретируются с мочой, при этом неизмененный фамцикловир в моче не определяется. Канальцевая секреция участвует в почечной элиминации пенцикловира.
Пациенты с инфекцией опоясывающего лишая. Неосложненный опоясывающий лишай существенно не влияет на фармакокинетику пенцикловира, измеренную после перорального применения фамцикловира. Заключительный T_1/2 из плазмы крови пенцикловира у пациентов с инфекцией опоясывающего лишая составлял 2,8 ч и 2,7 ч соответственно после одно- и многократного приема фамцикловира.
Пациенты с почечной недостаточностью. Плазменный клиренс, почечный клиренс, константа скорости элиминации пенцикловира уменьшались линейно со снижением функции почек, как после одно-, так и после многократного приема. Коррекция дозирования необходима для пациентов с почечной недостаточностью (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Пациенты с печеночной недостаточностью. Хроническое заболевание печени в стадии компенсации не влияло на степень системной биодоступности пенцикловира после перорального применения фамцикловира. У пациентов с заболеваниями печени в стадии компенсации коррекции дозирования не требуется (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Фармакокинетику пенцикловира не исследовали у пациентов с тяжелыми декомпенсированными заболеваниями печени.
Пациенты пожилого возраста. Основываясь на данных перекрестных сравнений, средняя AUC пенцикловира приблизительно на 40% выше, а почечный клиренс пенцикловира приблизительно на 20% ниже после перорального приема фамцикловира у добровольцев пожилого возраста (65–79 лет) по сравнению с добровольцами более молодого возраста. Эта разница может быть вызвана отличиями в функции почек между двумя возрастными группами. Коррекции дозирования в зависимости от возраста не требуется, если нет нарушений функции почек (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Пол. Наблюдались незначительные отличия в почечном клиренсе пенцикловира между женщинами и мужчинами, что было связано с половыми отличиями в функции почек. Коррекции дозирования в зависимости от пола не требуется.
Доклинические данные по безопасности
Канцерогенность. В 2-годичных исследованиях не наблюдалось никаких изменений при дозировании 200 мг/кг/сут. При максимально переносимой дозе 600 мг/кг/сут у самок крыс отмечали повышение частоты развития аденокарциномы молочной железы, типичная опухоль для этой разновидности крыс. Не было выявлено развития новообразований у самцов крыс или мышей обоих полов.
Генотоксичность. Фамцикловир не проявлял генотоксичность в in vivo и in vitro тестах, предназначенных для выявления генных мутаций, хромосомных повреждений и повреждений ДНК. Пенцикловир, как и другие препараты этого класса, может привести к хромосомным повреждениям, но не приводил к генным мутациям в системах бактериальных клеток или клеток млекопитающих, также не было данных относительно повышения репарации ДНК in vitro.
Репродуктивная токсичность. Фамцикловир хорошо переносится лабораторными животными. Как и при применении других препаратов этого класса, отмечали дегенеративные изменения в тестикулярном эпителии.
Выявлено, что фамцикловир не оказывает значительного влияния на количество, морфологию или подвижность сперматозоидов у мужчин. Нарушение фертильности отмечали у самцов крыс при достижении дозы в 500 мг/кг. Не наблюдалось влияния на фертильность у самок крыс, которым вводили фамцикловир.

ПОКАЗАНИЯ:

•острый опоясывающий лишай, включая офтальмогерпес и уменьшение длительности сопутствующей постгерпетической невралгии;
•лечение первых проявлений и рецидивов инфекционного генитального герпеса и для супрессии рецидивов генитального герпеса;
•рецидивы лабиального герпеса (герпетическая лихорадка);
•простой герпес и опоясывающий лишай у больных со сниженным иммунным статусом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

поскольку системная биодоступность (AUC) активного метаболита фамцикловира — пенцикловира не изменялась при применении фамцикловира одновременно с пищей, фамцикловир можно применять независимо от приема пищи.
Опоясывающий лишай у взрослых с нормальным иммунным статусом. Для лечения острого опоясывающего лишая по 250 мг 3 раза в сутки или 500 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней. Для лечения офтальмогерпеса — 500 мг 3 раза в сутки в течение 7 дней. Лечение более эффективно, если оно начато как можно раньше после появления сыпи. Для пациентов с высоким риском развития постгерпетической невралгии — по 250–500 мг 3 раза в сутки в течение 7 дней во время острой фазы заболевания для уменьшения длительности и риска возникновения постгерпетической невралгии.
Опоясывающий лишай у взрослых со сниженным иммунным статусом. По 500 мг 3 раза в сутки в течение 10 дней. Начать лечение рекомендуют после появления сыпи.
Простой герпес у взрослых с нормальным иммунным статусом, первые проявления генитального герпеса. По 250 мг 3 раза в сутки в течение 5 дней. Начать лечение рекомендуют сразу после проявления первых симптомов заболевания.
Рецидив генитального герпеса. Применяют по 1000 мг 2 раза в сутки 1 день или по 125 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней. Начать лечение рекомендуется в продромальный период или сразу после появления первых симптомов заболевания.
Рецидив лабиального герпеса (герпетическая лихорадка). Назначают 1500 мг однократно или 750 мг 2 раза в сутки в течение 1 дня. Рекомендуют начинать лечение после появления первых признаков герпетической лихорадки (например пощипывание, зуд или жжение).
Простой герпес у взрослых со сниженным иммунным статусом. Применяют по 500 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней. Начать лечение рекомендуют после появления сыпи.
Супрессия рецидивирующего генитального герпеса. Назначают по 250 мг 2 раза в сутки. Длительность лечения зависит от тяжести заболевания. Режим дозирования необходимо пересмотреть через 12 мес в соответствии с возможными изменениями в течении болезни. Было показано, что доза 500 мг 2 раза в сутки эффективна у ВИЧ-инфицированных пациентов.
Нарушение функции почек. У пациентов с нарушением функции почек наблюдается снижение клиренса пенцикловира (в соответствии с изменением клиренса креатинина). Поэтому особое внимание необходимо обратить на дозирование для больных с нарушением функции почек.
Рекомендуется следующая схема дозирования:
Опоясывающий лишай у больных с нормальным и сниженным иммунным статусом

*7 дней — для пациентов с нормальным иммунным статусом; 10 дней — для больных со сниженным иммунным статусом.
Первое проявление генитального герпеса
Рецидив генитального герпеса

Коррекция дозы для 1-дневного лечения

Коррекция дозы для 5-дневного лечения

Рецидив лабиального герпеса (герпетическая лихорадка)

Простой герпес у больных со сниженным иммунным статусом

Супрессия рецидивирующего генитального герпеса

Больные с нарушенной функцией почек, находящиеся на гемодиализе. Так как 4-часовой гемодиализ приводит к снижению концентрации пенцикловира в плазме крови приблизительно на 75%, фамцикловир следует применять непосредственно после диализа. Для больных с опоясывающим лишаем рекомендуемая доза составляет 250 мг после каждого диализа. Больным с рецидивирующим генитальным герпесом необходимо применять фамцикловир или однократно в дозе 250 мг после диализа, или по 125 мг после каждого диализа (многодневный режим). Больным с рецидивирующим лабиальным герпесом (герпетическая лихорадка) следует применять фамцикловир однократно в дозе 250 мг после диализа.
Нарушение функции печени. Для больных с компенсированными заболеваниями печени изменения дозирования не требуется.
Пациенты пожилого возраста. Коррекции дозирования не требуется, если нет нарушений функции почек.
Максимально переносимая суточная доза и длительность лечения. Хорошая переносимость была отмечена у больных с опоясывающим лишаем, принимавших 750 мг 3 раза в сутки в течение 7 дней. Аналогичная переносимость была отмечена у больных с генитальным герпесом, принимавших до 750 мг 3 раза в сутки в течение 5 дней и до 500 мг 3 раза в сутки в течение 10 дней. Хорошая переносимость была отмечена в ходе двух 12-месячных исследований, в которых больные с генитальным герпесом принимали дозы до 250 мг 3 раза в сутки.
Аналогичная переносимость была отмечена у больных с опоясывающим лишаем со сниженным иммунным статусом, принимавших до 500 мг 3 раза в сутки в течение 10 дней и у больных с простым герпесом и сниженным иммунным статусом, принимавших до 500 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней и 500 мг 2 раза в сутки в течение 8 нед.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к фамцикловиру или другим компонентам препарата, а также к пенцикловиру.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Фамвир хорошо переносился пациентами в исследованиях. Сообщалось о случаях головной боли и тошноты в ходе клинических исследований. В целом они были слабо или умеренно выражены и отмечались с такой же частотой у пациентов, принимавших плацебо.
Ниже приведены и классифицированы по частоте побочные эффекты, которые наблюдались в постмаркетинговый период: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), включая отдельные сообщения.
Со стороны кроветворной и лимфатической системы: очень редко — тромбоцитопения.
Психические нарушения: редко — спутанность сознания (преимущественно у пациентов пожилого возраста); очень редко — галлюцинации.
Со стороны ЦНС: редко — головная боль; очень редко — головокружение, сонливость (преимущественно у пациентов пожилого возраста).
Со стороны ЖКТ: редко — тошнота; очень редко — рвота.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — холестатическая желтуха, изменение показателей функционального состояния печени.
Со стороны кожи и подкожных тканей: очень редко — сыпь, зуд, крапивница, тяжелые аллергические реакции (например полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз).
Фамцикловир также хорошо переносится больными со сниженным иммунным статусом.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

особое внимание необходимо обратить на пациентов с нарушением функции почек, которым необходима коррекция дозирования (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ПЕРЕДОЗИРОВКА). Для больных с нарушением функции печени или пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек нет особых указаний по применению фамцикловира. Применение фамцикловира при тяжелых декомпенсированных заболеваниях печени не изучалось.
Генитальный герпес — заболевание, передающееся половым путем. Риск передачи повышается в острой фазе заболевания. Пациентам необходимо рекомендовать избегать половых актов при наличии симптомов, даже если антивирусная терапия уже начата. В процессе супрессивной терапии антивирусными средствами частота выделения вируса существенно снижается. Однако риск передачи остается теоретически возможным, поэтому у больных необходимо применять соответствующие средства контрацепции.
Таблетки Фамвир 125 мг, 250 мг и 500 мг содержат лактозу (26,9 мг, 53,7 мг и 107,4 мг соответственно). У пациентов с редкой наследственной непереносимостью галактозы, а именно: с острым дефицитом лактазы или с мальабсорбцией глюкозы-галактозы, не следует принимать Фамвир.
Дети. Эффективность и безопасность применения фамцикловира у детей не изучались. Поэтому фамцикловир не следует применять у детей, за исключением случаев когда ожидаемая польза от лечения превышает возможный риск.
Период беременности и кормления грудью. Хотя исследования на животных не показали наличия любых эмбриотоксических или тератогенных эффектов фамцикловира или пенцикловира, безопасность применения фамцикловира в период беременности не доказана. Исследования на крысах показали, что пенцикловир выделяется с грудным молоком самок, у которых применяли Фамвир перорально. Нет информации о том, проникает ли пенцикловир в грудное молоко матери. Поэтому фамцикловир не следует применять в период беременности и кормления грудью, за исключением случаев, когда ожидаемая польза от лечения для матери превышает возможный риск для плода/ребенка.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Данные о нарушении способности к управлению транспортными средствами и работе с другими механизмами при применении фамцикловира отсутствуют. Однако пациентам, у которых отмечали головокружение, сонливость, спутанность сознания или другие нарушения со стороны ЦНС во время применения препарата, следует воздерживаться от данных видов деятельности.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

влияние других лекарственных препаратов на фамцикловир. Пробенецид и другие лекарственные средства, влияющие на функцию почек, могут изменять уровень пенцикловира (активного метаболита фамцикловира) в плазме крови.
Не отмечено никаких клинически значимых изменений в фармакокинетике пенцикловира после применения однократной дозы 500 мг фамцикловира после предыдущего многократного применения аллопуринола, циметидина, теофиллина, зидовудина, прометазина или при приеме фамцикловира вскоре после применения антацида (гидроксида магния и гидроксида алюминия), или при одновременном применении с эмтрицитабином. Не наблюдалось ни одного клинически значимого влияния на фармакокинетику пенцикловира после многократного (3 раза в сутки) применения фамцикловира (500 мг) с многократным приемом дигоксина.
Трансформация неактивного метаболита 6-дезоксипенцикловира в пенцикловир катализируется альдегидоксидазой. Потенциально может иметь место взаимодействие с другими препаратами, которые метаболизируются этим ферментом и/или угнетаются этим ферментом. Клинические исследования взаимодействия фамцикловира с циметидином и прометазином, ингибиторами альдегидоксидазы in vitro не показали значимого влияния на образование пенцикловира. Однако ралоксифен, более мощный ингибитор альдегидоксидазы, может влиять на образование пенцикловира.
Влияние фамцикловира на другие лекарственные препараты. Фармакокинетика дигоксина не изменялась при одновременном однократном или многократном (3 раза в сутки) фамцикловира в дозе 500 мг. Не отмечали ни одного клинически значимого влияния на фармакокинетику зидовудина, его метаболита зидовудинглюкуронида или эмтрицитабина после однократного применения внутрь 500 мг фамцикловира при одновременном применении с зидовудином или эмтрицитабином.
Хотя фамцикловир является только слабым ингибитором альдегидоксидазы in vitro, взаимодействие с препаратами, метаболизирующимися альдегидоксидазой, потенциально возможно. В ходе доклинических исследований не выявлено индукции цитохрома P450 или подавления CYP 3A4.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данные о передозировке фамцикловира ограничены. Есть сообщение о случайной острой передозировке (10,5 г) без клинических проявлений. Длительное применение (10 г 1 раз в сутки в течение 2 лет) фамцикловира хорошо переносилось. При передозировке необходима поддерживающая и симптоматическая терапия. Описаны единичные случаи ОПН у пациентов с заболеваниями почек, для которых доза фамцикловира не была снижена с учетом функции почек. Концентрация препарата снижается приблизительно на 75% в течение 4-часового гемодиализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °C.