Фелодипін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Фелодипін САНДОЗ

(Felodipin SANDOZ)

Склад:

діюча речовина: felodipine;

1 таблетка містить фелодипіну  5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, гідроксипропілм етилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна,   магнію стеарат;

оболонка: опадрі білий (до складу входять лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілм етилцелюлоза, макрогол 4000), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки з пролонгованим вивільненням.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини; похідні дигідропіридину.

Код АТС С 08С А 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної гіпертензії.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до фелодипіну та інших інгредієнтів препарату. Інсульт протягом останніх 6 місяців, кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний/мі тральний стеноз, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, гострий інфаркт міокарда (протягом 8 тижнів), порушення передсердно-шлуночкової провідності ІІ або ІІІ ступеня, тяжкі порушення функції печінки або нирок, хронічна серцева недостатність. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Дозу препарату і тривалість лікування визначає лікар.

Звичайна доза фелодипіну становить 5 мг 1 раз на добу. За необхідності доза може бути збільшена до максимальної добової – 10 мг в один прийом. Враховуючи індивідуальні особливості, для деяких пацієнтів початкова доза може бути зменшена до 2,5 мг 1 раз на добу (наприклад, для хворих літнього віку).

За необхідності прийому таблеток фелодипіну по 2,5 мг застосовують препарат у меншій дозі.

Таблетки слід приймати зранку, натщесерце або з легкою їжею. Їжа зі значним вмістом жиру має бути виключена. Таблетки фелодипіну приймають цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не слід запивати таблетки грейпфрутовим   соком.

Побічні реакції.

Нервова система: поширені – головний біль (особливо на початку лікування, при підвищенні дози або при дуже великій дозі), запаморочення, втомлюваність, порушення сну, сонливість; рідко – непритомність; дуже рідко – збудження,   парестезії.  

З боку органа слуху: дуже рідко – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи:  непоширені – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – інфаркт міокарда; можливе виникнення нападів стенокардії, особливо на початку лікування, або може збільшуватися їх частота, тривалість і тяжкість у пацієнтів з існуючою стенокардією; лейкоцитокластичний васкуліт.

Порушення з боку респіраторної системи: дуже рідко – задишка.

Шлунково-кишкові порушення: поширені – нудота, біль у черевній порожнині; рідко – блювання; дуже рідко – діарея, запор.

Печінка: дуже поширені – підвищення рівнів печінкових трансаміназ.

Шкіра: поширені – припливи, особливо на початку лікування, коли підвищується доза або вводиться висока доза; непоширені – свербіж, висипи на шкірі; рідко – кропив’янка; дуже рідко -

фото чутливість, ексфоліативний дерматит, гіперплазія ясен і гінгівіт.

Кістково-м’язова система і сполучна тканина: рідко – міалгія, м’язовий тремор, артралгія.

Сечовидільна система: дуже рідко – часте сечовипускання.

Репродуктивні органи: рідко – порушення ерекції; дуже рідко – гінекомастія, менорагія.

Загальні порушення: поширені – периферичний набряк (ступінь вираженості набряку залежав від дози фелодипіну); дуже рідко – ангіо невротичний набряк, пірексія, збільшення маси тіла, підвищене потовиділення.

Передозування.

Симптоми інтоксикації зумовлені пролонгованою системною гіпотензією та порушенням перфузії життєво важливих органів. У тяжких випадках можливі тахікардія або брадикардія, гіпоксія, колапс із втратою свідомості, кардіогенний шок.

Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги перш за все повинні бути спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки. У хворих необхідно постійно контролю вати функції серцево-судинної та дихальної систем, діурез. Можливо введення препаратів кальцію. Якщо введення кальцію є недостатньо ефективним, доцільним є застосування симпатоміметиків  (допаміну або норадреналіну) для стабілізації артеріального тиску. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Брадикардію можна усунути симпатоміме тиками, атропіном. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.

Через те, що фелодипін значною мірою зв’язується з білками плазми, шляхом діалізу препарат видаляється   в мінімальній кількості (близько 9 %).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фелодипін не слід застосовувати у період вагітності. Перед початком лікування фелодипіном слід виключити вагітність, а у процесі терапії необхідно застосовувати безпечну контрацепцію.

Фелодипін проникає в грудне молоко, тому його не слід застосовувати у період годування груддю.  

Діти.

Фелодипін не слід застосовувати дітям, оскільки ефективність і безпека для цієї категорії пацієнтів   не встановлені.

Особливості застосування.

Хворі літнього віку можуть виявити більшу чутливість до препарату, навіть при мінімальному дозуванні.

При схильності до артеріальної гіпотензії, при вираженій серцевій недостатності, гемодинамічно значущому аортальному та мі тральному стенозах, обструктивній формі гіпертрофічної кардіоміопатії,   тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) застосування препарату можливо лише за умови оцінки співвідношення користь/ризик і вимагає особливої обережності та постійного клінічного контролю. При порушеннях функцій печінки можливо суттєве посилення антигіпертензивного ефекту, що потребує корекції режиму дозування та постійного клінічного нагляду.

З обережністю слід застосовувати фелодипін пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпертензії або гіповолемії (зменшення об’єму крові, що циркулює), оскільки розширення кровоносних судин може спричинювати у них значне зниження артеріального тиску.

В окремих випадках при раптовому припиненні лікування фелодипіном можливий розвиток гіпертензивного кризу.

Фелодипін може спричинювати значну артеріальну гіпотензію (вазодилататорний ефект) з подальшою тахікардією, що може призвести до ішемії міокарда в окремих пацієнтів.

Як і при застосуванні інших блокаторів кальцієвих каналів, у пацієнтів з тяжкими формами гінгівіту або парадонтиту спостерігалися випадки легкої гіперплазії ясен. Зазначена гіперплазія може бути попереджена або, в крайньому разі, пом'якшена завдяки ретельному дотриманню гігієни ротової порожнини.

Під час терапії фелодипіном слід уникати вживання грейпфрутового соку.

Фелодипін не можна застосовувати одночасно з циметидином,   ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, інгібіторами ВІЛ-протеази.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат рекомендується дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом або роботі зі складними механізмами, особливо на початку терапії, після підвищення дози, при завершенні терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фелодипін метаболізується ферментами CYP3А 4. Відповідно комбінація з лікарськими препаратами, що є потужними інгібіторами або індукторами CYP3А 4, вимагає обережності та медичного контролю. Одночасний прийом фелодипіну та препаратів, що пригнічують ізоформу 3А 4 цитохрому Р₄₅₀ (у тому числі циметидину, азольних протигрибкових засобів – ітраконазолу, кетоконазолу, макролідних антибіотиків – еритроміцину, телітроміцину або інгібіторів ВІЛ-протеази), призводить до підвищення рівнів фелодипіну в плазмі. Так, прийом фелодипіну разом з ітраконазолом   підвищує максимальну концентрацію в плазмі (C_max) у 8 разів. При сумісному прийомі фелодипіну та еритроміцину C_max підвищується приблизно у 2,5 разу. Грейпфрутовий сік пригнічує цитохром Р₄₅₀ 3А 4. Одночасний прийом фелодипіну та вживання грейпфрутового соку підвищує C_max та AUC   фелодипіну приблизно у 2 рази. Зазначені комбінації є протипоказаними.

Одночасний прийом з такими препаратами, як карбамазепін, фенітоїн, барбітурати (в тому числі фенобарбітал) та рифампіцин знижує рівні фелодипіну в плазмі шляхом ферментативної індукції в печінці (система цитохрому Р₄₅₀). При одночасному прийомі   фелодипіну з рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом С_max знижується на 82 %. Аналогічний ефект імовірний   при застосуванні препаратів звіробою. Таким чином, за необхідності подібних комбінацій   може виникнути потреба в   корекції дози фелодипіну. Рекомендовано враховувати доцільність подібних комбінацій.

Антигіпертензивний ефект фелодипіну може посилюватися іншими антигіпертензивними засобами та трициклічними антидепресантами.

Гідрохлоротіазид може посилювати антигіпертензивний ефект фелодипіну.

Застосування фелодипіну з нітратами може   посилити вплив на артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень. Клінічно значущий негативний інотропний ефект для фелодипіну не характерний. Проте застосування препарату разом з бета-адрено блокаторами може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та відповідної симптоматики серцевої недостатності у пацієнтів, які мають ризик розвитку серцевої недостатності.

Фелодипін може індукувати підвищення С_max   циклоспорину. Крім того, циклоспорин може пригнічувати метаболізм фелодипіну, що є потенціальним фактором ризику проявів токсичності фелодипіну.

При одночасному застосуванні з фелодипіном підвищуються рівні дигоксину в плазмі, що необхідно враховувати, призначаючи подібну комбінацію.

Через недостатність інформації стосовно взаємодії фелодипіну та анти аритмічних засобів (аміодарон, хінідин та ін.) необхідна обережність при їх одночасному призначенні.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фелодипін є антагоністом кальцію класу дигідропіридинів. Механізм дії фелодипіну пов’язують з блокадою трансмембранного надходження іонів кальцію через селективні потенціал залежні „повільні” L-канали у клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і міокарда. Фелодипін має виражену селективність відносно гладкої мускулатури судин   порівняно з міокардом. Тому основним гемодинамічним ефектом препарату вважають системну периферичну вазодилатацію, що призводить до зниження системного периферичного судинного опору і зумовлює його антигіпертензивний ефект. Препарат знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, ефект фелодипіну є дозозалежним. Серед інших ефектів відмічають незначну діуретичну дію.

Фармакокінетика. Фелодипін всмоктується практично повністю; біодоступність становить приблизно 15 % за рахунок первинного печінкового метаболізму. Біодоступність фелодипіну може змінюватись при одночасному вживанні жирної їжі. Значно   збільшує названий   показник   грейпфрутовий сік. При порушенні функції печінки спостерігалось збільшення концентрації препарату в плазмі крові (до 100 %).   Підвищені   концентрації фелодипіну   спостерігались у плазмі крові   пацієнтів літнього віку.

Максимальна концентрація препарату в плазмі крові реєструється через 3 - 5 годин після перорального прийому. Приблизно 99 % введеного фелодипіну зв’язується з білками плазми крові. Стан стабільної рівноважної концентрації реєструється через 3 - 5 днів від початку лікування.

Період напів виведення   фелодипіну – 25 годин, тривалість дії таблеток з пролонгованим вивільненням – понад 24 години.

До 70 %   введеної дози фелодипіну виводиться нирками, решта – з фекаліями.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від світло-червоного до сіро-червоного кольору, з написом “F5” (для таблеток по 5 мг) та “F10” (для таблеток по 10 мг) з одного боку.

Термін придатності.

Таблетки по 5 мг – 3 роки.

Таблетки по 10 мг – 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у   блістері; по 2 (2 × 10)   блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.

Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой желтого цвета, округлые, в форме чечевицы, обозначенные цифрой «2.5», без запаха.

  1 таб. фелодипин 2.5 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, повидон, пропилгаллат, магния стеарат, кремний коллоидный безводный, железа оксид желтый, железа оксид красный, титана диоксид, тальк, пропиленгликоль.

10 шт. — блистеры (3) — пачки картонные.
10 шт. — блистеры (10) — пачки картонные.

Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой светло-розового цвета, округлые, в форме чечевицы, обозначенные цифрой «5», без запаха.

  1 таб. фелодипин 5 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, повидон, пропилгаллат, магния стеарат, кремний коллоидный безводный, железа оксид желтый, железа оксид красный, титана диоксид, тальк, пропиленгликоль.

10 шт. — блистеры (3) — пачки картонные.
10 шт. — блистеры (10) — пачки картонные.

Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой красно-коричневого цвета, округлые, в форме чечевицы, обозначенные цифрой «10», без запаха.

  1 таб. фелодипин 10 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, повидон, пропилгаллат, магния стеарат, кремний коллоидный безводный, железа оксид желтый, железа оксид красный, титана диоксид, тальк, пропиленгликоль.

10 шт. — блистеры (3) — пачки картонные.
10 шт. — блистеры (10) — пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Блокатор кальциевых каналов

Регистрационный(ые) номер(а):

• таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой, 2.5 мг: 30 или 100 шт. — П №013365/01, 23.12.05
• таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой, 5 мг: 30 или 100 шт. — П №013365/01, 23.12.05
• таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой, 10 мг: 30 или 100 шт. — П №013365/01, 23.12.05

Фармакологическое действие

Блокатор медленных кальциевых каналов из группы производных дигидропиридина.

Оказывает гипотензивное, антиангинальное действие, снижает АД за счет уменьшения ОПСС. Обладает дозозависимым антиишемическим эффектом. Уменьшает размеры инфаркта миокарда, защищает от осложнений реперфузии.

Практически не обладает отрицательным инотропным эффектом, оказывает минимальное действие на проводящую систему.

Всасывание и распределение

После приема препарата внутрь фелодипин практически полностью абсорбируется из ЖКТ. Благодаря особенностям лекарственной формы замедленное высвобождение фелодипина приводит к удлинению фазы всасывания и обеспечивает равномерную концентрацию фелодипина в плазме крови в течение 24 ч. Биодоступность препарата не зависит от дозы (в диапазоне терапевтических доз) и составляет около 15%.

Связывание с белками плазмы, преимущественно с альбуминами, составляет около 99%. Проникает через ГЭБ и плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. При длительном применении кумуляции фелодипина не происходит.

Метаболизм

Фелодипин практически полностью метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов.

Выведение

T½ фелодипина составляет 25 ч. Выводится в виде метаболитов около 70% принятой дозы с мочой, остальная часть — с калом в виде метаболитов. В неизмененном виде с мочой выводится менее 0.5% дозы.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

У лиц пожилого возраста и у пациентов с нарушениями функции печени концентрация фелодипина в плазме крови выше, чем у молодых пациентов.

Фармакокинетические показатели фелодипина не изменяются у пациентов с нарушением функции почек, в т. ч. и при проведении гемодиализа.

Показания к применению препарата ФЕЛОДИП

→ артериальная гипертензия;

→ стенокардия (в т. ч. стенокардия Принцметала).

Режим дозирования ФЕЛОДИП

При артериальной гипертензии режим дозирования взрослым (в т. ч. лицам пожилого возраста) устанавливают индивидуально. Начальная доза составляет 5 мг 1 раз в сутки (в период подбора дозы рекомендуют использовать таблетки 2.5 мг). При необходимости дозу можно увеличить, средняя доза для поддерживающей терапии составляет 5-10 мг/сутки

Для пациентов пожилого возраста или больных с нарушением функции печени начальная доза составляет 2.5 мг/сутки

При стабильной стенокардии дозу устанавливают индивидуально. Начальная доза для взрослых составляет 5 мг 1 раз в сутки, при необходимости дозу повышают до 10 мг 1 раз в сутки Максимальная суточная доза составляет 20 мг 1 раз в сутки

Фелодип можно применять в комбинации с бета-адреноблокаторами, ингибиторами АПФ или диуретиками, при этом гипотензивный эффект усиливается (следует соблюдать осторожность из-за повышенного риска возникновения артериальной гипотензии).

У пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени дозу препарата следует уменьшить.

Препарат рекомендуют принимать утром перед едой или после легкого завтрака. Таблетки, покрытые оболочкой, нельзя раскусывать, делить или размельчать.

Побочное действие

Препарат (как и при применении других блокаторов медленных кальциевых каналов) может вызвать покраснение лица, головную боль, сердцебиение, головокружение, повышенную утомляемость. Эти реакции носят обратимый характер и чаще всего проявляются в начале лечения и при увеличении дозы препарата. Также в зависимости от дозы могут появиться периферические отеки, которые являются следствием прекапиллярной вазодилатации. У пациентов с воспалением десен или периодонтитом может возникнуть легкий отек десен. Этому можно воспрепятствовать путем соблюдения тщательной гигиены полости рта.

В отдельных случаях:

Дерматологические реакции: редко — крапивница, зуд; в единичных случаях — фотосенсибилизация.

Со стороны костно-мышечной системы: в единичных случаях — артралгии, миалгии.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение; в единичных случаях — парестезии.

Со стороны пищеварительной системы: редко — тошнота, гиперплазия десен, повышение активности печеночных ферментов.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — сердцебиение, тахикардия, периферические отеки.

Прочие: редко — повышенная утомляемость; в единичных случаях — реакции повышенной чувствительности (в т. ч. ангионевротический отек).

Противопоказания к применению препарата ФЕЛОДИП

→ нестабильная стенокардия;

→ острый инфаркт миокарда и период до 1 мес после перенесенного инфаркта миокарда;

→ кардиогенный шок;

→ клинически значимый аортальный стеноз;

→ сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;

→ выраженная артериальная гипотензия;

→ беременность;

→ лактация (грудное вскармливание);

→ детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

→ повышенная чувствительность к препарату или к другим производным дигидропиридина.

С осторожностью применяют препарат у пациентов с печеночной и/или почечной недостаточностью.

Применение препарата ФЕЛОДИП при беременности и кормлении грудью

Фелодип противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).

Применение при нарушениях функции печени

Для больных с нарушением функции печени начальная доза составляет 2.5 мг/сутки У пациентов с тяжелыми нарушения функции печени дозу препарата следует уменьшить.

С осторожностью применяют препарат при печеночной недостаточности.

Применение при нарушениях функции почек

У пациентов с нарушениями функции почек фармакокинетика препарата значимо не меняется.

С осторожностью применяют препарат при почечной недостаточности.

Особые указания

Фелодип (как и другие вазодилататоры) может в редких случаях вызывать значительную артериальную гипотензию, которая у предрасположенных пациентов может привести к развитию ишемии миокарда.

В настоящее время нет данных о целесообразности применения препарата в качестве вторичной профилактики инфаркта миокарда.

Фелодип эффективен и хорошо переносится больными, независимо от пола и возраста, а также пациентами с бронхиальной астмой и другими обструктивными заболеваниями легких, с нарушениями функции почек, сахарным диабетом, при подагре, гиперлипидемии, синдроме Рейно, а также после трансплантации легких.

Фелодип не оказывает влияния на концентрацию глюкозы в плазме крови и на липидный профиль.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Пациентам, у которых на фоне лечения Фелодипом наблюдаются слабость, головокружение, следует отказаться от вождения автотранспорта и работы, требующей повышенного внимания и концентрации.

Передозировка

Симптомы: выраженная артериальная гипотензия, брадикардия.

Лечение: проводят симптоматическую терапию. При выраженной артериальной гипотензии больному следует придать горизонтальное положение с приподнятыми ногами. При брадикардии — в/в введение атропина в дозе 0.5-1 мг. При необходимости для увеличения объема плазмы проводят инфузии раствора глюкозы, натрия хлорида или декстрана. Препараты с преобладающим действием на α-адренорецепторы назначают при неэффективности вышеперечисленных мер.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении с Фелодипом концентрация дигоксина в плазме повышается, однако изменение режима дозирования Фелодипа не требуется.

При одновременном применении с ингибиторами цитохрома P450 (в т. ч. с циметидином, эритромицином, итраконазолом, кетоконазолом) метаболизм фелодипина в печени замедляется, что приводит к повышению его концентрации в плазме крови.

При одновременном применении с индукторами микросомальных ферментов печени (в т. ч. с фенитоином, карбамазепином, рифампицином, барбитуратами) происходит уменьшение концентрации фелодипина в плазме крови.

НПВС не ослабляют гипотензивный эффект Фелодипа.

Высокая степень связывания фелодипина с белками плазмы не влияет на связывание свободных фракций других лекарственных препаратов (в т. ч. варфарина).

Бета-адреноблокаторы, верапамил, трициклические антидепрессанты и диуретики усиливают гипотензивный эффект Фелодипа.

Фелодип не следует применять одновременно с грейпфрутовым соком из-за находящегося в нем флавоноида, который повышает биодоступность фелодипина.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в защищенном от света и недоступном для детей месте при температуре от 10° до 25°C. Срок годности — 4 года.