Фелогексал - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЕЛОГЕКСАЛ^®

FELOHEXAL^®

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: felodipine; етил метил 4-(2,3-дихлорфеніл)-1,4-дигідро-2,6-диметил-3,5-піридиндикарбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки від світло-червоного до сіро-червоного кольору, з відбитком (“F5” для таблеток по 5 мг та “F10” для таблеток по 10 мг) на одному боці;

склад: 1 таблетка з пролонгованим вивільненням містить 5 мг або 10 мг фелодипіну відповідно;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, гідроксипропілм етилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, opadry white (OY-L 28900), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е-172).

Форма випуску. Таблетки з пролонгованим вивільненням.

Фармакотерапевтична група. Антагоністи кальцію з переважним впливом на судини; похідні дигідропіридину. Код АТС С 08С А 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фелодипін є антагоністом кальцію класу дигідропіридинів. Механізм дії фелодипіну пов’язують з блокадою трансмембранного надходження іонів кальцію через селективні потенціал залежні „повільні” L канали у клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і міокарда. Фелодипін має виражену селективність відносно гладкої мускулатури судин у порівнянні з міокардом. Тому основним гемодинамічним ефектом препарату вважають системну периферичну вазодилатацію, що приводить до зниження системного периферичного судинного опору і зумовлює його антигіпертензивний ефект. Препарат знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, ефект фелодипіну є дозозалежним. Серед інших ефектів відмічають незначну діуретичну дію.

Фармакокінетика. Фелодипін всмоктується практично повністю; біодоступність становить приблизно 15% за рахунок первинного печінкового метаболізму. Біодоступність фелодипіну може змінюватись при одночасному вживанні жирної їжі. Значно   збільшує названий   показник   грейпфрутовий сік. При порушенні функції печінки спостерігалось збільшення концентрації препарату в плазмі крові (до 100%).   Підвищені   концентрації фелодипіну   спостерігались у плазмі крові   пацієнтів похилого віку.

Максимальна концентрація препарату в плазмі крові реєструється через 3 - 5 год після перорального введення. Приблизно 99% введеного фелодипіну зв’язується з білками плазми крові. Стан стабільної рівноважної концентрації реєструється через 3 - 5 днів від початку лікування.

Період напів виведення   фелодипіну дорівнює 25 год, тривалість дії таблеток-ретард – понад 24 год.

До 70 % від введеної дози фелодипіну виводиться нирками, решта – з фекаліями.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози.  Дозу препарату і тривалість лікування визначає лікар.

Звичайна доза ФелоГексалу^® становить  5 мг один раз на добу. За необхідності доза може бути збільшена до максимальної добової – 10 мг в один прийом. Враховуючи індивідуальні особливості, для деяких пацієнтів початкова доза може бути зменшена до 2,5 мг один раз на   добу (наприклад   для хворих похилого віку   і т. д.).

Таблетки слід приймати зранку, натщесерце або з легкою їжею. Їжа із значним вмістом жиру має бути виключена. Таблетки-ретард фелодипіну приймають цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не слід запивати таблетки грейпфрутовим   соком!

Побічна дія. Найчастіше спостерігались відчуття жару, головний біль,   дзвін у вухах, особливо на початку лікування, при збільшенні дози або при прийомі високих доз.

Реєструвались периферичні набряки (ступінь вираженості набряку залежала від дози фелодипіну). Спостерігались напади стенокардії, особливо на початку лікування. У пацієнтів з наявністю нападів стенокардії в анамнезі вони можуть дещо частішати, ставати більш довгими і тяжкими.

Нечасто спостерігались запаморочення, слабкість, гіпотензія, в тому числі ортостатична, непритомність, посилене серцебиття, тахікардія, диспное, втомлюваність, парестезії, тремор, міалгії, артралгії, шлунково-кишкові розлади (у тому числі нудота, блювання, діарея, запори, біль у животі, метеоризм), збільшення маси тіла, пітливість, полакіурія, шкірні алергічні реакції (в тому числі свербіж, кропив’янка, екзантема, фото чутливість), гіперплазія ясен, гінгівіт.

Рідко (≥ 0,01%  -  < 0,1%): лейкоцитокластичний васкуліт.

У поодиноких випадках, включаючи окремі повідомлення (< 0,01%): порушення функцій печінки (підвищення рівнів трансаміназ), ексфоліативний дерматит, пропасниця, порушення ерекції, гінекомастія, інфаркт міокарда, аритмії, менорагія.

Після відміни препарату побічні реакції в більшості випадків повністю зникали.

Протипоказання. Гострий інфаркт міокарда (до 4 - 8 тижнів від початку захворювання), кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний/мі тральний стеноз, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, індивідуальна гіпер чутливість до фелодипіну та інших інгредієнтів таблеток, тяжкі порушення функції печінки, вагітність, лактація (фелодипін   екскретується в грудне молоко).

Досвід клінічного застосування фелодипіну для лікування дітей (до 12 років) відсутній.

Передозування. Симптоми інтоксикації, ймовірно, зумовлені пролонгованою системною гіпотензією та порушенням перфузії життєво важливих органів. У тяжких випадках можливі тахікардія або брадикардія, гіпоксія, колапс з втратою свідомості, кардіогенний шок.

Лікування. Заходи для надання невідкладної допомоги перш за все повинні бути спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки. У хворих необхідно постійно контролю вати функції серцево-судинної та дихальної систем, діурез. Можливо введення препаратів кальцію. Якщо введення кальцію є недостатньо ефективним, доцільним є застосування симпатоміметиків  (допаміну або норадреналіну) для стабілізації артеріального тиску. Дози цих препаратів підбирають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Брадикардію можна усунути симпатоміме тиками, атропіном. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.

Через те, що фелодипін значною мірою зв’язується з білками плазми, шляхом діалізу препарат видаляється   в мінімальній кількості (близько 9 %).

Особливості застосування. Хворі похилого віку можуть виявити більшу чутливість до препарату, навіть при мінімальному дозуванні.

При схильності до артеріальної гіпотензії, вираженій серцевій недостатності, гемодинамічно значущих аортальному та мі тральному стенозах, обструктивній формі гіпертрофічної кардіоміопатії,   тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) застосування препарату можливо лише за умови оцінки співвідношення користь/ризик і вимагає особливої обережності та постійного клінічного контролю. При порушеннях функцій печінки можливо суттєве посилення антигіпертензивного ефекту, що потребує корекції режиму дозування та постійного клінічного нагляду.

З обережністю слід   призначати фелодипін пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпертензії або гіповолемії (зменшення об’єму крові, що циркулює), оскільки розширення кровоносних судин може спричинювати у них значне зниження артеріального тиску.

В окремих випадках при раптовому припиненні лікування фелодипіном можливий розвиток гіпертензивного кризу.

Фелодипін може спричинювати значну гіпотензію (вазодилататорний ефект) з подальшою тахікардією, що може призвести до ішемії міокарда в окремих пацієнтів.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою.

Лікування фелодипіном потребує регулярного медичного контролю. В окремих випадках фелодипін може впливати на реакцію пацієнтів таким чином, що здатність керувати автомобілем або працювати з технікою може бути порушена. Це особливо стосується етапу початку лікування або збільшення дози, а також зміни режиму дозування та випадків супутнього вживання алкоголю.

Як і при використанні інших блокаторів кальцієвих каналів, у пацієнтів з тяжкими формами гінгівіту або парадентиту спостерігалися випадки легкої гіперплазії ясен. Зазначена гіперплазія може бути попереджена або, в крайньому разі, пом'якшена завдяки ретельному дотриманню гігієни ротової порожнини.

Таблетки містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, лактозною недостатністю Лаппа або з порушеннями всмоктування глюкози чи галактози прийом зазначеного препарату протипоказаний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фелодипін метаболізується ферментами CYP3А 4. Відповідно комбінація з лікарськими препаратами, що є потужними інгібіторами або індукторами CYP3А 4, вимагає обережності та медичного контролю. Одночасний прийом фелодипіну та препаратів, що пригнічують ізоформу 3А 4 цитохрому Р₄₅₀ (у тому числі циметидину, азольних протигрибкових засобів – ітраконазолу, кетоконазолу, макролідних антибіотиків – еритроміцину, телітроміцину або інгібіторів ВІЛ-протеази), призводить до підвищення рівнів фелодипіну в плазмі. Так, прийом фелодипіну разом з ітраконазолом   підвищує C_max у 8 разів. При сумісному прийомі фелодипіну та еритроміцину C_max підвищується приблизно в 2,5 рази. Грейпфрутовий сік пригнічує цитохром Р₄₅₀ 3А 4. одночасний прийом фелодипіну та вживання грейпфрутового соку підвищує C_max та AUC   фелодипіну приблизно в 2 рази.

Зазначені комбінації є протипоказаними.

Одночасний прийом з такими препаратами, як карбамазепін, фенітоїн, барбітурати (в тому числі фенобарбітал) та рифампіцин, знижує рівні фелодипіну в плазмі шляхом ферментативної індукції в печінці (система цитохрому Р₄₅₀). При одночасному прийомі   фелодипіну з рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом С_max   знижується на 82%. Аналогічний ефект імовірний   при застосуванні препаратів звіробою. Таким чином, за необхідності подібних комбінацій   може виникнути потреба в   корекції дози фелодипіну. Рекомендовано враховувати доцільність подібних комбінацій.

Антигіпертинзивний ефект фелодипіну може посилюватися іншими антигіпертензивними засобами та трициклічними антидепресантами.

Гідрохлортіазид може посилювати антигіпертензивний ефект фелодипіну.

Застосування фелодипіну з нітратами може   посилити вплив на артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень. Клінічно значущий негативний інотропний ефект для фелодипіну не характерний. Проте застосування препарату разом з бета-адрено блокаторами може у пацієнтів, які мають ризик розвитку серцевої недостатності,   призвести до вираженої гіпотензії та відповідної симптоматики серцевої недостатності.

Фелодипін може індукувати підвищення С_max   циклоспорину. Крім того, циклоспорин може пригнічувати метаболізм фелодипіну, що є потенціальним фактором ризику проявів токсичності фелодипіну.

При одночасному застосуванні з фелодипіном підвищуються рівні дигоксину в плазмі, що необхідно враховувати, призначаючи подібну комбінацію.

Через недостатність інформації стосовно взаємодії фелодипіну та анти аритмічних засобів (аміодарон, хінідин та ін.) необхідна обережність при їх одночасному призначенні.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (не вище 25^оС). До моменту застосування препарат слід зберігати в оригінальній упаковці. Не допускається застосування препарату після закінчення терміну придатності.

Термін придатності:   для таблеток по 5 мг – 3 роки; для таблеток по 10 мг – 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 таблеток в оригінальній упаковці.

Виробник. “Салютас Фарма ГмбХ”, Німеччина, що належить компанії “Гексал АГ”, Німеччина.

Адреса. Salutas Pharma GmbH, Otto-von-Guericke-Allee 1, D-39179 Barleben.

Адреса Представництва “Гексал АГ” в Україні.

фелодипин является антагонистом кальция группы дигидропиридинов. Механизм действия фелодипина связан с блокадой трансмембранного поступления ионов кальция через селективные потенциалзависимые медленные кальциевые каналы L-типа в гладкомышечные клетки артериальных сосудов и кардиомиоциты. Фелодипин обладает выраженной селективностью в отношении гладких мышц сосудов по сравнению с миокардом, поэтому основным гемодинамическим эффектом препарата является системная периферическая вазодилатация, приводящая к снижению ОПСС и антигипертензивному эффекту. Препарат снижает систолическое и диастолическое АД; эффект фелодипина дозозависим. Обладает незначительно выраженным диуретическим эффектом.
Фелодипин практически полностью всасывается после приема внутрь; биодоступность составляет около 15% за счет метаболизма при первичном прохождении через печень. Биодоступность фелодипина может изменяться при одновременном употреблении жирной пищи. Грейпфрутовый сок значительно повышает данный показатель. При нарушении функции печени возможно повышение концентрации препарата в плазме крови (до 100%). Повышение концентрации фелодипина отмечается в плазме крови у пациентов пожилого возраста.
Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 3–5 ч после перорального приема. Приблизительно 99% принятого фелодипина связывается с белками плазмы крови. Равновесное состояние достигается через 3–5 дней после начала лечения. Период полувыведения фелодипина равен 25 ч, продолжительность действия таблеток ретард — свыше 24 ч. До 70% введенной дозы фелодипина выводится с мочой, остальная часть — с калом.

АГ.

дозу препарата и продолжительность лечения определяют индивидуально. Обычная доза Фелогексала составляет 5 мг 1 раз в сутки. При необходимости доза может быть повышена до максимальной суточной — 10 мг в 1 прием. С учетом индивидуальных особенностей для некоторых пациентов начальная доза может быть снижена до 2,5 мг 1 раз в сутки (например для больных пожилого возраста и др.). Таблетки следует принимать утром натощак или с легким завтраком. Пища со значительным содержанием жира должна быть исключена. Таблетки ретард фелодипина принимают целыми, не разжевывая и не измельчая, запивая достаточным количеством воды. Не следует запивать таблетки грейпфрутовым соком!

острый инфаркт миокарда (до 4–8 нед от начала заболевания), кардиогенный шок, нестабильная стенокардия, выраженный аортальный/митральный стеноз, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия, повышенная чувствительность к фелодипину и другим компонентам препарата, выраженное нарушение функции печени, период беременности и кормления грудью. Не следует назначать детям в возрасте до 12 лет ввиду отсутствия опыта клинического применения.

чаще всего возникает ощущение жара, головная боль, шум в ушах, особенно в начале лечения, при повышении дозы или при приеме в высоких дозах. Возможны периферические отеки (степень выраженности отека зависит от дозы фелодипина), приступы стенокардии (особенно в начале лечения). У пациентов со стенокардией в анамнезе приступы могут несколько учащаться, становиться более длительными и тяжелыми. Изредка возникают головокружение, слабость, артериальная гипотензия, в том числе ортостатическая, обморок, пальпитация, тахикардия, диспноэ, повышенная утомляемость, парестезия, тремор, миалгия, артралгия, желудочно-кишечные расстройства (в том числе тошнота, рвота, диарея, запор, боль в животе, метеоризм), увеличение массы тела, потливость, полакиурия, кожные аллергические реакции (в том числе зуд, крапивница, экзантема, фотосенсибилизация), гиперплазия десен, гингивит. Редко (с частотой ≥0,01, но ≤0,1%) отмечали лейкоцитокластический васкулит. В редких случаях, включая отдельные сообщения (с частотой ≤0,01%), возможны нарушение функции печени (повышение активности трансаминаз в сыворотке крови), эксфолиативный дерматит, лихорадка, нарушение эрекции, гинекомастия, инфаркт миокарда, аритмия, меноррагия. После отмены препарата побочные эффекты в большинстве случаев полностью исчезали.

больные пожилого возраста могут быть более чувствительными к препарату даже при его назначении в минимальных дозах.
При склонности к артериальной гипотензии, выраженной сердечной недостаточности, гемодинамически значимых аортальном и митральном стенозах, обструктивной гипертрофической кардиомиопатии, тяжелых нарушениях функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) применение препарата возможно лишь при условии оценки соотношения польза/риск и требует особой осторожности и постоянного клинического контроля. При нарушениях функций печени возможно существенное усиление антигипертензивного эффекта, который требует коррекции режима дозирования и постоянного клинического наблюдения.
С осторожностью следует назначать фелодипин пациентам, находящимся на гемодиализе, при злокачественной АГ или гиповолемии (уменьшение ОЦК), поскольку расширение кровеносных сосудов может вызвать у них значительное снижение АД.
В отдельных случаях при внезапном прекращении лечения фелодипином возможно развитие гипертонического криза.
Фелодипин может вызвать значительную артериальную гипотензию (вазодилататорный эффект) с дальнейшей тахикардией, которая может привести к ишемии миокарда у отдельных пациентов.
Лечение фелодипином требует регулярного медицинского контроля. В отдельных случаях фелодипин может влиять на реакцию пациентов таким образом, что способность управлять автомобилем или работать с техникой может быть нарушена. Это особенно касается этапа начала лечения или повышения дозы, а также изменения режима дозирования и одновременного употребления алкоголя.
Как и при использовании других блокаторов кальциевых каналов, у пациентов с тяжелыми формами гингивита или парадонтита наблюдались случаи легкой гиперплазии десен. Гиперплазию можно предупредить или по крайней мере свести к минимуму благодаря тщательному соблюдению гигиены полости рта.
Препарат содержит лактозу. Пациентам с редкой наследственной формой непереносимости галактозы, лактозной недостаточностью или с нарушениями всасывания глюкозы или галактозы прием указанного препарата противопоказан.

фелодипин метаболизируется ферментами CYP 3А4. Соответственно комбинация с лекарственными препаратами, являющимися мощными ингибиторами или индукторами CYP 3А4, требует осторожности и медицинского контроля. Одновременный прием фелодипина и препаратов, угнетающих изоформу 3А4 цитохрома Р450 (в том числе циметидина, противогрибковых средств группы азола — итраконазола, кетоконазола, макролидных антибиотиков — эритромицина, телитромицина или ингибиторов ВИЧ-протеазы), приводит к повышению уровня фелодипина в плазме крови. Так, прием фелодипина одновременно с итраконазолом повышает максимальную концентрацию препарата в крови в 8 раз. При сочетанном приеме фелодипина и эритромицина максимальная концентрация повышается приблизительно в 2,5 раза. Грейпфрутовый сок угнетает цитохром Р450 3А4. Одновременный прием фелодипина и употребление грейпфрутового сока повышает максимальную концентрацию и увеличивает AUC фелодипина приблизительно в 2 раза. Указанные комбинации противопоказаны.
Одновременный прием с такими препаратами, как карбамазепин, фенитоин, барбитураты (в том числе фенобарбитал) и рифампицин, снижает уровень фелодипина в плазме крови за счет индукции ферментов системы цитохрома Р450 в печени. При одновременном приеме фелодипина с рифампицином, карбамазепином, фенитоином, фенобарбиталом максимальная концентрация снижается на 82%. Аналогичный эффект возможен при применении препаратов зверобоя. Таким образом, при необходимости подобных комбинаций может возникнуть потребность в коррекции дозы фелодипина. Рекомендуется учитывать целесообразность подобных комбинаций.
Антигипертензивный эффект фелодипина может усиливаться другими антигипертензивными средствами и трициклическими антидепрессантами.
Гидрохлоротиазид может усиливать антигипертензивный эффект фелодипина.
Применение фелодипина с нитратами может значительно повлиять на АД и ЧСС. Клинически значимый отрицательный инотропный эффект для фелодипина не характерен, тем не менее применение препарата вместе с блокаторами β-адренорецепторов у пациентов с риском развития сердечной недостаточности может привести к выраженной артериальной гипотензии и соответствующей симптоматике сердечной недостаточности.
Фелодипин может индуцировать повышение максимальной концентрации циклоспорина в сыворотке крови. Кроме того, циклоспорин может угнетать метаболизм фелодипина, что является потенциальным фактором риска проявлений токсичности фелодипина.
При одновременном применении с фелодипином повышается уровень дигоксина в плазме крови, что необходимо учитывать, назначая подобную комбинацию.
Из-за недостаточности информации относительно взаимодействия фелодипина и антиаритмических средств (амиодарон, хинидин и др.) необходима осторожность при их одновременном назначении.

симптомы интоксикации обусловлены продолжительной системной гипотензией и нарушением перфузии жизненно важных органов. В тяжелых случаях возможны тахикардия или брадикардия, гипоксия, коллапс с потерей сознания, кардиогенный шок. Меры неотложной помощи прежде всего должны быть направлены на восстановление стабильной гемодинамики. У больных необходимо постоянно контролировать функции сердечно-сосудистой и дыхательной систем, диурез. Показано введение препаратов кальция. Если введение кальция недостаточно эффективно, целесообразно применение симпатомиметиков (допамина или норэпинефрина) для стабилизации АД. Дозы этих препаратов подбирают индивидуально с учетом достигнутого эффекта. Брадикардию можно устранить введением симпатомиметиков, атропина. При брадикардии, угрожающей жизни, рекомендуется применение искусственного водителя ритма сердца. К инфузии р-ров следует подходить очень осторожно, поскольку при этом повышается опасность перегрузки сердца. Из-за того, что фелодипин в значительной степени связывается с белками плазмы крови, при проведении диализа препарат выводится в минимальном количестве (приблизительно 9%).

при температуре до 25 °С в оригинальной упаковке.