Фенігідин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЕНІГІДИН

(PHENIHYDINЕ)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: nifedipine; 2-(дифенілметокси)-N,N-диметилетанаміну гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого або зеленувато-жовтого кольору, плоско циліндричні, з фаскою;

склад: 1 таблетка містить ніфедипіну 10 мг;

допоміжні речовини: цукор, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, твін-80.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С 08С А 05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Антигіпертензивний, антиангінальний засіб. Селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу. Гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладеньких м'язів кардіоміоцитів і артеріальних судин.

Усуває та попереджує вазоспазм, розширює коронарні і периферичні (артеріальні) судини, знижує артеріальний тиск, у тому числі в легеневій артерії, загальний периферичний опір судин та після навантаження на серце. Збільшує коронарний кровоток, оптимізує функцію міокарда, зменшує потребу міокарда в кисні. Виявляє незначну негативну інотропну дію, не пригнічуючи автоматизм і провідність міокарда.

Незначно гальмує агрегацію тромбоцитів, можливо сповільнює процес атерогенезу при тривалому застосуванні, поліпшує постстенотичну циркуляцію при атеросклерозі, позитивно впливає на церебральну гемодинаміку. Знижує тонус міометрію (токолітична дія).

Початок дії настає через 20–30 хв після застосування препарату, антигіпертензивний ефект триває протягом 4–6 год.

Фармакокінетика. Після застосування внутрішньо швидко і повністю всмоктується в системний кровоток. Біодоступність становить 40–60% внаслідок ефекту «першого проходження» через печінку. Максимальна концентрація в крові досягається через 30 хв. З білками плазми зв'язується близько 90% прийнятої дози.

Період напів виведення становить 2–4 год. Високий ступінь зв'язування ніфедипіну з білками слід враховувати при його призначенні хворим з гіпопротеїнеміями, при яких можливе значне збільшення вмісту вільної фракції препарату в крові. У незначних кількостях проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри, в грудне молоко. Практично повністю метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 80% виводиться нирками у вигляді метаболітів, 15% – через кишечник.

У пацієнтів літнього віку і при порушенні функції печінки внаслідок уповільнення метаболізму і зменшення печінкового кровотоку знижується загальний кліренс і в 1,5 раза збільшується період напів виведення ніфедипіну, що зумовлює необхідність зниження дози препарату.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз, стабільна   стенокардія напруження, вазоспастична стенокардія (у тому числі стенокардія Принц метала), хвороба Рейно.

Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають препарат внутрішньо, під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза 10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. При необхідності дозу можна поступово, протягом 7–14 днів, підвищувати до 20–30 мг (2–3 таблетки) 3 рази на добу.

Гіпертонічний криз. Призначають внутрішньо або сублінгвально 10−20 мг (1−2 таблетки).

Стенокардія. Початкова доза 10 мг (1 таблетка) 3 рази на добу. При необхідності дозу можна поступово через 4–5 днів підвищувати на 10 мг (на 1 таблетку) в кожен прийом.

Вища добова доза 90 мг (9 таблеток).

В особливих випадках (варіантна стенокардія, важка артеріальна гіпертензія) можливе збільшення максимальної добової дози до 120 мг у 4−6 прийомів.

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмії, периферичні набряки, “приливи” крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару; рідко – посилення серцевої недостатності, у деяких пацієнтів, особливо з тяжким обструктивним порушенням коронарних артерій на початку лікування або при підвищенні дози можлива поява нападів стенокардії аж до розвитку інфаркту міокарда. З боку центральної і периферичної нервової системи, органів чуття: головний біль, запаморочення, слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість; дуже рідко – зміна зорового сприйняття, порушення чутливості в руках та ногах, тремор. З боку системи травлення: часто – запор; рідко – нудота, діарея, сухість у роті, підвищення апетиту; дуже рідко при тривалому застосуванні – порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансаміназ, печінковий холестаз), гіперплазії ясен. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія (іноді з проявом пурпури). Алергічні реакції: кропивниця, шкірний свербіж, екзантеми; рідко – ексфоліативний дерматит. Інші: часто (на початку лікування) – припухлість і почервоніння шкіри рук та ніг; дуже рідко – фото дерматит, гіперглікемія, гінекомастія (у пацієнтів літнього віку), зниження лібідо, підвищення маси тіла.

Протипоказання. Гіпер чутливість до ніфедипіну та інших похідних дигідропіридину. Кардіогенний шок, тяжкий аортальний (мі тральний) стеноз, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, серцева недостатність, гострий період інфаркту міокарда, виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія. Вагітність, годування груддю, дитячий вік.

Передозування. Симптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія, тахікардія. У тяжких випадках – колапс з втратою свідомості аж до коми, уповільнення атріовентрикулярної провідності. Лікування: промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля. Терапевтичним антидотом ніфедипіну є кальцій (кальцію хлорид або глюконат, одноразово, а потім за показаннями – у вигляді тривалої інфузії). При вираженому зниженні артеріального тиску показане внутрішньо венне введення рідини, допаміну або добута міну. При порушенні провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. При розвитку серцевої недостатності показані глікозиди. Гемодіаліз неефективний.

Особливості застосування. На початку лікування препаратом, особливо при одночасному застосуванні блокаторів b-адренорецепторів, можливе виникнення артеріальної гіпотензії і/або посилення явищ застійної серцевої недостатності. В подібних випадках, а також при призначенні препарату пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю, тяжкими порушеннями мозкового кровообігу, цукровим діабетом, порушеннями функцій печінки і нирок, гіповолемією, а також пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі, слід уникати призначення ніфедипіну у високих дозах, лікування проводять під контролем лікаря. Для пацієнтів літнього віку та хворих, які отримують комбіновану терапію (антигіпертензивну, антиангінальну), дози повинні бути зменшені.

Ніфедипін може спричинити зміни деяких біохімічних показників крові (лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази), що, як правило, не супроводжується клінічними ознаками (хибно позитивна реакція Кумбса), хоча можливий розвиток холестазу і жовтяниці.

При появі на фоні лікування болю за грудиною препарат слід відмінити.

Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або такій роботі, що потребує підвищеної уваги, тому що можливе запаморочення, особливо на початку лікування.

Сік грейпфрута підвищує рівень ніфедипіну в крові, підсилюючи і продовжуючи його дію.

Ніфедипін чутливий до впливу світла. Для того, щоб забезпечити захист препарату від впливу світла, таблетки слід доставати з упаковки безпосередньо перед застосуванням.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні препарату з          ß-адрено блокаторами, діуретиками та іншими антигіпертензивними засобами, а також з трициклічними антидепресантами, етанолом, фентанілом, ранітидином, циметидином, триазоловими протигрибковими засобами, імідазолами, циклоспоринами відзначається посилення антигіпертензивного ефекту, при одночасному застосуванні з нітратами – посилення антиангінального та гіпотензивного ефектів і впливу на ЧСС. Лікування ніфедипіном слід припинити за 36 год до запланованої анестезії із застосуванням фентанілу. При спільному застосуванні ніфедипіну з ß-адрено блокаторами можливий негативний інотропний ефект з розвитком серцевої недостатності. Ніфедипін підвищує в крові рівень теофіліну, а також проти судомних засобів (карбамазепін, фенітоїн) і підсилює їх дію. Зменшує нирковий кліренс дигоксину з підвищенням його токсичності, може підсилювати негативну інотропну дію аміодарону і хінідину, послабляти виведення вінкристину з посиленням його побічних ефектів, підвищувати біодоступність цефалоспоринів (цефіксиму). В окремих випадках при одночасному застосуванні ніфедипін спричиняє зниження концентрації хінідину в плазмі крові, а при відміні ніфедипіну можливе підвищення його концентрації, що вимагає корекції дози хінідину. Рифампіцин значно прискорює розпад ніфедипіну з ослабленням його ефективності (сумісне призначення недоцільно) препарати кальцію знижують ефективність ніфедипіну. Дилтіазем знижує швидкість метаболізму ніфедипіну. Естрогени і симпатоміметики послаблюють гіпотензивну дію ніфедипіну, препарати літію підвищують ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з не стероїдними протизапальними засобами знижується антигіпертензивна ефективність ніфедипіну.

Умови та термін зберігання. У захищеному від вологи та світла місці при температурі від
15⁰С до 25⁰С. Зберігати в   недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; 5 контурних чарункових упаковок у пачці.

Виробник. ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод».

Адреса. Україна, 91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17.

Торговое наименование:

Фенигидин

Международное наименование:

Нифедипин (Nifedipine)

Групповая принадлежность:

БМКК

Описание действующего вещества (МНН):

Нифедипин

Лекарственная форма:

драже, капли для приема внутрь, капсулы, раствор для инфузий, таблетки, таблетки покрытые оболочкой, таблетки пролонгированного действия, таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой, таблетки рапид-ретард, таблетки с контролируемым высвобо

Фармакологическое действие:

Селективный БМКК, производное 1,4-дигидропиридина. Оказывает вазодилатирующее, антиангинальное и гипотензивное действие. Уменьшает ток Ca2+ в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки коронарных и периферических артерий; в высоких дозах подавляет высвобождение Ca2+ из внутриклеточных депо. Уменьшает количество функционирующих каналов, не оказывая воздействия на время их активации, инактивации и восстановления. Разобщает процессы возбуждения и сокращения в миокарде, опосредуемые тропомиозином и тропонином, и в гладких мышцах сосудов, опосредуемые кальмодулином. В терапевтических дозах нормализует трансмембранный ток Ca2+, нарушенный при ряде патологических состояний, прежде всего при артериальной гипертензии. Не влияет на тонус вен. Усиливает коронарный кровоток, улучшает кровоснабжение ишемизированных зон миокарда без развития феномена "обкрадывания", активирует функционирование коллатералей. Расширяя периферические артерии, снижает ОПСС, тонус миокарда, постнагрузку, потребность миокарда в кислороде и увеличивает длительность диастолического расслабления ЛЖ. Практически не влияет на SA и AV узлы и не обладает антиаритмической активностью. Усиливает почечный кровоток, вызывает умеренный натрийурез. Отрицательное хроно-, дромо- и инотропное действие перекрывается рефлекторной активацией симпатоадреналовой системы и увеличением ЧСС в ответ на периферическую вазодилатацию. Время наступления эффекта: 20 мин - при пероральном приеме, 5 мин - при сублингвальном приеме содержимого капсул; длительность эффекта: 4-6 ч - для таблеток и капсул, 12-24 ч - для пролонгированных форм.

Показания:

Стенокардия (напряжения, стабильная без ангиоспазма, стабильная вазоспастическая, нестабильная вазоспастическая при неэффективности бета-адреноблокаторов и нитратов); артериальная гипертензия (в т.ч. вазоренальная), купирование гипертонического криза; болезнь и синдром Рейно; спазм коронарных артерий (в ходе диагностических или терапевтических вмешательств - чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика, реканализация сосудов или аортокоронарное шунтирование); дифференциальная диагностика между функциональным и органическим стенозом коронарных артерий; гипертензия в "малом" круге кровообращения.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, тяжелая артериальная гипотензия (систолическое АД ниже 90 мм рт.ст.), беременность, период лактации.C осторожностью. Выраженный стеноз устья аорты или митрального клапана, ГОКМП, выраженная брадикардия или тахикардия, СССУ, ХСН, легкая или умеренная артериальная гипотензия, тяжелые нарушения мозгового кровообращения, инфаркт миокарда с ЛЖ недостаточностью, непроходимость ЖКТ (для форм с замедленным высвобождением), печеночная недостаточность, почечная недостаточность (особенно больные, находящиеся на гемодиализе, - высокий риск чрезмерного и непрогнозируемого снижения АД), пожилой возраст, детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не исследованы).

Побочные действия:

Со стороны ССС: тахикардия, аритмии, периферические отеки (лодыжек, стоп, голеней), проявления чрезмерной вазодилатации (бессимптомное снижение АД, "приливы" крови к коже лица, гиперемия кожи лица, чувство жара), чрезмерное снижение АД (редко), обморок, развитие или усугубление СН (чаще усугубление уже имевшейся). У некоторых пациентов (особенно с тяжелым обструктивным поражением коронарных артерий) в начале лечения или при увеличении дозы возможно появление приступов стенокардии, вплоть до развития инфаркта миокарда (требует отмены препарата). Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, астения, сонливость. При длительном приеме внутрь в высоких дозах - парестезии конечностей, тремор, экстрапирамидные (паркинсонические) нарушения (атаксия, маскообразное лицо, шаркающая походка, тугоподвижность рук или ног, тремор кистей и пальцев рук, затруднение глотания), депрессия. Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, повышение аппетита, диспепсия (тошнота, диарея или запор); редко - гиперплазия десен (кровоточивость, болезненность, отечность), при длительном приеме - нарушения функции печени (внутрипеченочный холестаз, повышение активности "печеночных" трансаминаз). Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко - артралгия, отечность суставов, миалгия. Со стороны органов кроветворения: анемия, лейкопения, тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, бессимптомный агранулоцитоз. Со стороны мочевыделительной системы: увеличение суточного диуреза, ухудшение функции почек (у больных с почечной недостаточностью). Аллергические реакции: редко - кожный зуд, крапивница, экзантема, аутоиммунный гепатит. Местные реакции: жжение в месте в/в введения. Прочие: редко - нарушения зрения (в т.ч. транзиторная потеря зрения на фоне Cmax в плазме), гинекомастия (у пожилых больных, полностью исчезающая после отмены), галакторея, гипергликемия, отек легких (затруднение дыхания, кашель, стридорозное дыхание), увеличение массы тела.Передозировка. Симптомы: головная боль, гиперемия кожи лица, длительное выраженное снижение АД, подавление функции синусного узла, брадикардия, брадиаритмия. Лечение: при тяжелом отравлении (коллапс, угнетение синусного узла) проводят промывание желудка, назначают активированный уголь. Антидотом являются препараты Ca2+: показано медленное в/в введение 10% CaCl2 или кальция глюконата, с последующим переключением на длительную инфузию. При выраженном снижении АД - в/в введение допамина или добутамина. При нарушениях проводимости - атропин, изопреналин или искусственный водитель ритма. При развитии СН - в/в введение строфантина. Катехоламины следует применять только при угрозе жизни (в связи с их пониженной эффективностью требуется высокая дозировка, вследствие чего возрастает опасность развития аритмии). Рекомендуется контроль за концентрацией в крови глюкозы (может снижаться высвобождение инсулина) и электролитов (K+, Ca2+). Гемодиализ неэффективен.

Способ применения и дозы:

Внутрь, сублингвально, в/в, внутрикоронарно. Максимальная суточная доза короткодействующего нифедипина - 40 мг. Для постоянного приема рекомендуется использование пролонгированных форм нифедипина, максимальные разовая доза - 30 мг, суточная доза - 180 мг. Сублингвально: при гипертоническом кризе - по 10 мг через каждые 30 мин (в суммарной дозе до 40 мг) под тщательным контролем АД и ЧСС. После приема рекомендуется больному находиться в положении "лежа" в течение 30-60 мин. Внутрь, во время или после приема пищи, запивая небольшим количеством воды, по 10 мг 2-4 раза в сутки. При недостаточной выраженности эффекта возможно увеличение дозы препарата (при условии перехода на пролонгированные формы) до 80-120 мг/сут (в зависимости от препарата) в течение 7-14 дней. При стенокардии напряжения рекомендуется начинать терапию с 10 мг 3 раза в сутки, с постепенным увеличением дозы на 10 мг через 4-5 дней. При вазоспастической стенокардии назначают пролонгированные формы в дозе от 80 мг/сут. При др. генезе нестабильной стенокардии - только в сочетании с бета-адреноблокаторами, в дозе от 80 мг/сут. Для таблеток пролонгированного действия - 30-60 мг 1 раз в сутки. У пожилых больных или больных, получающих комбинированную (антиангинальную или гипотензивную) терапию, обычно назначаются меньшие дозы. При нарушении функции печени, у пациентов с тяжелыми нарушениями мозгового кровообращения доза должна быть уменьшена. В/в капельно, для купирования гипертоничекого криза или приступа стенокардии: скорость проведения инфузий должна составлять 0.6-1.2 мг/ч; максимальная суточная доза - 30 мг, срок лечения - 2-3 сут. Для продолжения терапии целесообразен перевод на пролонгированные пероральные формы. Внутрикоронарно: при спазме коронарных сосудов - 0.1-0.2 мг. Пациентам с тяжелыми стенозами основного ствола коронарной артерии терапию следует начинать с дозы 0.05-0.1 мг, соблюдая крайнюю осторожность. Не следует допускать превышения суммарной дозы в 1.2 мг в течение 3 ч. Продолжительность действия составляет 5-15 мин. Внутрикоронарное введение осуществляется во время инвазивных мероприятий через коронарный катетер, находящийся непосредственно в коронарной артерии. Введение необходимо производить равномерно, медленно, в течение 90-120 с. При наличии обтурации 2 сосудов нельзя делать инъекцию в третий, открытый сосуд, т.к. обычно небольшое отрицательное инотропное действие в данном случае может вызвать серьезные осложнения.

Особые указания:

В период лечения необходимо воздерживаться от приема этанола. Несмотря на отсутствие у БМКК синдрома "отмены", перед прекращением лечения рекомендуется постепенное уменьшение доз. Одновременное назначение бета-адреноблокаторов необходимо проводить в условиях тщательного врачебного контроля, поскольку это может обусловить чрезмерное снижение АД, а в некоторых случаях - усугубление явлений СН. Не рекомендуется одновременно проводить в/в терапию блокаторами бета-адренорецепторов и внутрикоронарное введение нифедипина. Во время лечения возможны положительные результаты при проведении прямой реакции Кумбса и лабораторных тестов на антинуклеарные антитела. Важное значение имеет регулярность лечения независимо от самочувствия, поскольку больной может не чувствовать симптомы артериальной гипертензии. Диагностическими критериями назначения препарата при вазоспастической стенокардии являются: классическая клиническая картина, сопровождающаяся повышением сегмента S-T; возникновение эргоновин-индуцированной стенокардии или спазма коронарных артерий; выявление коронароспазма при ангиографии или выявление ангиоспастического компонента без подтверждения (например при разном пороге напряжения или при нестабильной стенокардии, когда данные ЭКГ свидетельствуют о преходящем ангиоспазме). Следует иметь в виду, что в начале лечения может возникнуть стенокардия, особенно после недавней резкой отмены бета-адреноблокаторов (последние рекомендуется отменять постепенно). С осторожностью следует назначать одновременно с дизопирамидом и флекаинамидом вследствие возможного усиления инотропного эффекта. Если во время терапии пациенту требуется провести хирургическое вмешательство под общей анестезией, необходимо проинформировать врача-анестезиолога о характере проводимой терапии. Следует соблюдать осторожность у пожилых пациентов вследствие наибольшей вероятности возрастных нарушений функции почек. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Взаимодействие:Снижает концентрацию хинидина в плазме. Повышает концентрацию дигоксина в плазме, в связи с чем следует контролировать клинический эффект и концентрацию дигоксина в плазме. Индукторы микросомальных ферментов печени (рифампицин и др.) снижают концентрацию нифедипина. Выраженность снижения АД усиливают др. гипотензивные ЛС, нитраты, циметидин (подавление метаболизма; ранитидин и фамотидин не оказывают существенного влияния на метаболизм БМКК), ингаляционные анестетики, диуретики и трициклические антидепрессанты. В сочетании с нитратами усиливается тахикардия. Гипотензивный эффект снижают симпатомиметики, НПВП (подавление синтеза Pg в почках и задержка Na+ и жидкости в организме), эстрогены (задержка жидкости в организме). Препараты Ca2+ могут уменьшить эффект БМКК. Может вытеснять из связи с белками ЛС, характеризующиеся высокой степенью связывания (в т.ч. непрямые антикоагулянты - производные кумарина и индандиона, противосудорожные ЛС, НПВП, хинин, салицилаты, сульфинпиразон), вследствие чего могут повыситься их концентрации в плазме. Подавляет метаболизм празозина и др. альфа-адреноблокаторов, вследствие чего возможно усиление гипотензивного эффекта. Препараты Li+ могут усилить токсические эффекты (тошноту, рвоту, диарею, атаксию, тремор, шум в ушах). Прокаинамид, хинидин и др. ЛС, вызывающие удлинение интервала Q-T, усиливают отрицательный инотропный эффект и могут повышать риск значительного удлинения интервала Q-T. В инфузионном растворе нифедипина в качестве растворителя используют этанол, что необходимо учитывать при сочетании с ЛС, с ним несовместимыми. Недопустимо внутрикоронарное введение нифедипина одновременно с др. ЛС.