Феварин - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ФЕВАРИН

(FEVARIN)

Склад.

Діючі речовини: 1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль преже латинізований, натрію стеарилу фумарат, кремнію діоксид безводний колоїдний, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну.

Код АТС N06A B08.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Депресія.

• Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

Протипоказання.

Не можна призначати одночасно з тизанідином та інгібіторами моноаміно оксидази (ІМАО). Лікування Феварином можна починати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому необоротних ІМАО, і наступного дня після відміни оборотних ІМАО (наприклад,   моклобеміду).

Лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна починати не раніше, ніж через один тиждень після відміни Феварину.

Препарат протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Депресія (дорослі).

Рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг на добу. Її слід приймати 1 раз на день, бажано перед сном. Збільшувати дозу треба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту. Звичайна ефективна доза становить 100 мг на добу. Її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого. Застосовуються дози до 300 мг на добу. У разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх слід розподілити на декілька прийомів протягом доби. Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще протягом 6 місяців. Рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії – 100 мг флувоксаміну 1 раз на добу.

Обсесивно-компульсивні розлади (дорослі та діти віком 8 років і старше).

Рекомендована початкова доза становить 50 мг на день протягом 3-4 днів, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози, яка, як правило, становить 100–300 мг на добу. Максимальна добова доза Феварину для дорослих – 300 мг, для дітей віком 8 років і старше – 200 мг. Дози до 150 мг призначають один раз на день, бажано перед сном. У разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх слід розподілити на 2–3 прийоми протягом доби. Якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально. Якщо протягом десяти тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення Феварину треба переглянути. Хоча системні дослідження того, як довго може тривати лікування препаратом, не проводилися, беручи до уваги хронічний характер обсесивно-компульсивних розладів, у разі досягнення протягом 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту доцільним є продовження лікування. Підбирати дози потрібно дуже ретельно для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі. Доцільність продовження лікування слід періодично переглядати. Деякі клініцисти схвалюють сумісне призначення поведінкової психотерапії хворим, які добре реагують на фармакотерапію. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю повинні починати лікування з низької дози і перебувати під пильним контролем лікаря.

Таблетки потрібно запивати водою і ковтати не розжовуючи.

Побічні реакції.

Нудота, що іноді супроводжується блюванням, – найчастіший симптом, пов'язаний із лікуванням Феварином. Вираженість цієї побічної дії значно зменшується протягом перших двох тижнів лікування.

Інші побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань із вказаною нижче частотою, часто були пов'язані із захворюванням і не обов'язково мали відношення до лікування.

Побічні ефекти класифіковано за частотою наступним чином:

Часті: >1/100, <1/10

Нечасті: >1/1,000, <1/100

Рідкісні: >1/10,000, <1/1,000

Дуже рідкісні: <1/10,000, включаючи окремі повідомлення

Невідомі

Розлади метаболізму і харчування:

Часті: анорексія.

Психічні розлади:

Нечасті: галюцинації, стан сплутаності свідомості

Рідкісні: манія

Розлади з боку нервової системи:

Часті: збудження, нервовість, тривога, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення

Нечасті:   екстра пірамідні розлади, атаксія

Рідкісні: конвульсії

Розлади з боку серця:

Часті: прискорене серцебиття/тахікардія.

Розлади з боку судин:

Нечасті: (ортостатична) гіпотензія.

Шлунково-кишкові розлади:

Часті: біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювота

Гепатобіліарні розлади:

Рідкісні: порушення функції печінки.

Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин:

Часті: гіпергідроз (пітливість).

Нечасті: шкірні алергічні реакції (включаючи висипи, свербіж, ангіо невротичний набряк).

Рідкісні: реакція світлочутливості

Розлади з боку опорно-рухового апарату і сполучної та кісткової тканини:

Нечасті: артралгія, міалгія.

Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз:

Нечасті: пізня еякуляція

Рідкісні: галакторея порушення (затримка)

Загальні розлади і реакції в місці введення:

Часті: астенія, загальне недомагання

Крім побічних ефектів, про які повідомлялось у клінічних дослідженнях, також спонтанно повідомлялося про наступні побічні ефекти під час пост маркетингового періоду застосування флувоксаміну. Їх точну частоту не можливо визначити, тому їх класифіковано, як «невідомі».

Розлади з боку крові та лімфатичної системи: кровотеча (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча, екхімоз, пурпура)

Ендокринні розлади: неадекватна секреція антидіуретичного гормону

Розлади метаболізму та живлення: гіпонатріемія, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла

Розлади нервової системи: серотонін овий синдром, явища, подібні до злоякісного нейролептичного синдрому, акатизія/психомоторне збудження, парестезія, дисгевзія.

Психіатричні розлади: повідомляється про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час лікування Феварином® або одразу після припинення лікування.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи: розлади сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, частоту, ноктурію та енурез)

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз: аноргазмія

Загальні розлади та розлади у місці ведення препарату: синдром відміни препарату, включаючи неонатальний синдром відміни препарату

Передозування.

Симптоми. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, пронос), сонливість і запаморочення. Також зафіксовано випадки появи серцево-судинних симптомів (тахікардія, брадикардія, гіпотензія), порушення функції печінки, судом і коми.

Феварин має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Повідомлення про смертельні випадки у зв'язку з передозуванням тільки Феварину дуже поодинокі. Найвища зафіксована доза при передозуванні – 12 г. Хворий, який прийняв таку дозу, повністю одужав. Інколи спостерігалися серйозніші ускладнення у разі навмисного передозування препарату в комбінації з іншими ліками.

Лікування. Не існує специфічного антидоту флувоксаміну. У разі передозування необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка і призначити симптоматичне лікування. Також рекомендується прийом активованого вугілля і, якщо необхідно, осмотичного проносного засобу. Форсований діурез або гемодіаліз малоефективні.

Застосування в період вагітності та годування груддю.

Дані стосовно обмеженої кількості випадків застосування Феварину вагітними не вказують на побічні ефекти. Інші епідеміологічні дані поки що відсутні.

Дослідження репродуктивного стану у тварин виявили порушення фертильності (у дозах, що в 4 рази перевищують максимальні рекомендовані дози для людини), збільшення ембріофетальної смертності, зменшення маси тіла плодів і збільшення частоти аномалій очей у плодів (складчаста сітківка) при дозах флувоксаміну, що значно перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Слід бути обережними у разі призначення препарату вагітним.

Зафіксовано поодинокі випадки появи симптомів відміни у новонародженої дитини після застосування Феварину наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну протягом ІІІ триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення ковтання і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.

Препарат виділяється з грудним молоком, тому його не слід призначати жінкам, які годують груддю.

Діти.

Феварин не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років, за винятком пацієнтів із ОКР (обсесивно-компульсивними розладами). Через недостатність клінічного досвіду, Феварин не може бути рекомендованим для лікування депресії у дітей. У клінічних дослідженнях серед дітей, які лікувалися антидепресантами, у порівнянні з групою плацебо частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцид альні спроби і суїцид альні думки) і ворожість (переважно агресія, конфліктна поведінка і гнів). Якщо на підставі клінічних потреб прийнято рішення почати терапію, необхідно ретельно стежити за можливою появою в пацієнта суїцидальних симптомів.

Крім того, відсутні дані про довгострокову безпеку в дітей щодо росту, дозрівання і розвитку когнітивної поведінки.

Особливості застосування.

Суїцид/суїцид альні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, суїцидальних спроб і суїцидів. Ризик зберігається до досягнення вираженої ремісії. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що суїцидальна поведінка найбільш виражена на початку проявів захворювання і може зростати знову на ранніх етапах одужання. Тому пацієнти повинні перебувати під пильним контролем лікаря, особливо на початку антидепресивної терапії, а також при будь-якій зміні дози, доки не буде зафіксовано поліпшення стану.

Обсесивно-компульсивні розлади також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, такі стани можуть поєднуватись із великим депресивним розладом. При лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом слід дотримуватись тих самих застережних заходів, що й при лікуванні пацієнтів з обсесивно-компульсивними розладами.

Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезі та пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидальних ідей до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків.   Тому вони потребують ретельного нагляду під час лікування. Ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема, за тими, що відносяться до групи ризику, повинен супроводжувати медикаментозну терапію, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні.

Пацієнтів (та тих, хто за ними наглядає) необхідно попередити про необхідність стежити за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальною поведінкою або думками та незвичайними змінами в поведінці, та негайно звернутись до лікаря при наявності цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Прийом   Феварину супроводжується розвитком акатизії, яка характеризується суб’єктивно неприємним або тривожним збудженням та потребою рухатись, що часто супроводжується нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Поява таких явищ є найбільш вірогідною протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких з’являються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Порушення функції печінки та нирок

У хворих із порушеннями функції нирок або печінки лікування треба починати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.    

Рідко лікування Феварином було пов’язано з підвищенням активності печінкових ферментів, що звичайно супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.    

Може порушитися контроль глікемії, особливо на ранніх етапах лікування. У цьому випадку необхідно змінити дози антидіабетичних препаратів.

Розлади нервової системи

Незважаючи на те, що під час вивчення на тваринах препарат не викликав судом, потрібно бути обережним при призначенні Феварину хворим із наявністю в анамнезі судомного синдрому. Слід запобігати призначенню препарату пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за станом пацієнтів із контрольованою епілепсією слід ретельно слідкувати. У випадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти, Феварин необхідно відмінити.

Зафіксовано окремі випадки виникнення серотонін ового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв'язку з лікуванням Феварином, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними і/або нейролептичними засобами. Оскільки ці синдроми можуть викликати загрозливі для життя стани, при їх появі (характеризуються групою таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність автономної нервової системи з можливими швидкими змінами артеріального тиску, пульсу і частоти дихання, зміни психічного стану у вигляді сплутаної свідомості, дратівливості, надмірної ажитації з прогресу ванням у делірій і кому) лікування Феварином слід припинити і почати симптоматичну терапію.

Метаболізм та розлади живлення

Рідко при прийомі Феварину, як і інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, виникає гіпонатріємія. Рівень натрію в плазмі нормалізується після припинення прийому препарату. Іноді виникнення гіпонатріємії може бути пов'язане з синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Більшість випадків гіпонатріємії зареєстровано в осіб літнього віку. Може порушуватись контроль глікемії, особливо на ранніх стадіях лікування. Дозування анти діабетичних лікарських засобів необхідно відрегулювати. Нудота, що іноді супроводжується блюванням, є найбільш частим симптомом, що супроводжує лікування Феварином_. Цей побічний ефект звичайно зникає протягом перших двох тижнів лікування.

Гематологічні розлади

Зафіксовано випадки шкірних крововиливів, таких як екхімози і пурпура, а також геморагічних проявів, наприклад, шлунково-кишкових кровотеч, під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Рекомендовано з обережністю призначати такі препарати, особливо хворим літнього віку і пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотичні препарати і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетил саліцилову кислоту та не стероїдні протизапальні засоби) або ліки, які збільшують ризик виникнення кровотечі, а також хворим із наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч (наприклад, тромбоцит опенії).

Серцеві розлади

При комбінованому застосуванні з Феварином плазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть підвищуватися, що збільшує ризик подовження інтервалу QT/шлуночкової тахиаритмії. Тому препарат не слід призначати разом із цими ліками. Феварин може спричинити незначне зменшення частоти серцевих скорочень (на 2–6 ударів за хвилину).

Реакція на відміну препарату

Існує можливість появи реакції відміни препарату при припиненні лікування флувоксаміном , але наявні до клінічні та клінічні свідчення не дають підстав вважати, що таке лікування викликає залежність. Повідомляється про появу наступних симптомів у зв’язку із відміною препарату: запаморочення, парестезія, головний біль, нудота та тривожність. Більшість реакцій на відміну препарату є помірно вираженими та проходять самостійно. При відміні препарату можна рекомендувати поступове зменшення дози.

Геріатрична популяція

Дані у хворих літнього віку не вказують на клінічно значущі відмінності звичайних добових доз порівняно з молодими особами. Однак підвищувати дози у хворих літнього віку слід повільніше і завжди з обережністю.

Дорослі молодого віку (від 18 до 24 років)

Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресивних лікарських засобів у дорослих пацієнтів з психіатричними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при лікуванні антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів, молодших від 25 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Феварин   у добовій дозі 150 мг не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами. У здорових осіб не виявлено будь-яких ефектів на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під час лікування препаратом  може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Препарат не можна призначати в комбінації з інгібіторами моноаміно оксидази (див. розділ „Протипоказання”).

Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А 2 і, меншою мірою, CYP2С і CYP3А 4. Ліки, що переважно метаболізуються за участю цих ізоферментів, видаляються повільніше й можуть мати вищі плазмові концентрації при одночасному застосуванні з Феварином. Це особливо стосується ліків із вузьким терапевтичним індексом. Потрібно ретельно контролю вати стан пацієнтів, а при необхідності змінити дози препаратів.

Флувоксамін має граничний інгібуючий ефект на CYP2D6. Схоже, що він не впливає на неокислювальний метаболізм або ниркову екскрецію.

CYP1А 2.

При застосуванні разом з Феварином спостерігалося підвищення в плазмі крові раніше стабільної концентрації таких трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад, клозепін, оланзапін), які переважно метаболізуються через цитохром Р 450 1А 2. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів перед початком лікування Феварином.

Необхідно ретельно контролю вати стан пацієнтів, які одночасно приймають Феварин і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP1А 2 (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин), а при необхідності змінити дози цих ліків.

При застосуванні разом з Феварином концентрація в плазмі варфарину значно збільшується, і протромбі новий час подовжується.

Зафіксовано окремі випадки кардіо токсичного ефекту комбінації флувоксаміну з тіоридазином.

Оскільки концентрація пропранололу в плазмі крові при одночасному прийомі з Феварином збільшується, може виникнути необхідність у зменшенні його дози.

Рівень кофеїну в плазмі може збільшитися при застосуванні разом з Феварином напоїв, які містять кофеїн. Тому пацієнтам, які вживають значну кількість напоїв, що містять кофеїн, треба її зменшити, якщо їм призначений Феварин і спостерігаються побічні ефекти кофеїну (тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння).

При прийомі ропініролу в комбінації з Феварином може підвищуватися його концентрація в плазмі, що збільшує ризик передозування. Тому потрібен нагляд за пацієнтами, а якщо треба – зменшення дози ропініролу під час лікування Феварином та після його відміни.

CYP2С.

Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP2С (такі як фенітоїн), а якщо необхідно, змінити дози цих ліків.

CYP3А 4

Терфенадин, астемізол, цизаприд – див. розділ „Особливості застосування”.

Потрібно ретельно контролю вати стан пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, які метаболізуються CYP3А 4 (такі як карбамазепін, циклоспорин), і, в разі необхідності, змінити дози цих ліків.

При одночасному прийомі з Феварином може зростати концентрація в плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад, тріазоламу, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму). Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з Феварином.

Глюкуронідація.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію дигоксину.

Ниркова екскреція.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію атенололу.

Фармакодинамічна взаємодія.

Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення Феварину в комбінації з іншими серотонінергічними препаратами (включно з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами дірчастого звіробою) (див. також розділ „Особливості застосування”).

Феварин призначають у комбінації з літієм хворим із тяжкими формами захворювання, резистентними до медикаментозного лікування. Однак літій (можливо, і триптофан) може посилювати серотонінергічний вплив Феварину. Тому комбінацію цих препаратів необхідно з обережністю призначати пацієнтам із тяжкою, резистентною до лікування депресією.  

У хворих, які застосовують пероральні антикоагулянти і Феварин, може збільшитися ризик виникнення кровотечі. Тому потрібно ретельно слідкувати за станом таких пацієнтів.

Під час застосування Феварина, як і інших психотропних препаратів, хворим слід уникати вживання алкоголю.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість з підтипами серотонін ових рецепторів. Препарат має незначну здатність зв'язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3–8 год після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність дорівнює 53 %.

На фармакокінетику флувоксаміну не впливає одночасний прийом їжі.

Розподіл.

In vitro 80 % флувоксаміну зв'язується з білками плазми. Об’єм розподілу в людини становить 25 л/кг.

Метаболізм.

Флувоксамін інтенсивно метаболізується в печінці. Хоча іn vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб з інтенсивним метаболізмом.

Середній період напів виведення з плазми становить приблизно 13–15 год після одноразового прийому і трохи подовжується (17–22 год) при багаторазовому прийомі, при цьому рівноважна концентрація в плазмі крові звичайно досягається протягом 10–14 днів.

Флувоксамін інтенсивно трансформується в печінці, головним чином, шляхом окислювального деметилювання, в результаті чого утворюється щонайменше дев'ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти – фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А 2, помірно інгібує CYP2С і CYP3А 4 і має тільки граничний інгібуючий ефект на CYP2D6.

Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі одноразової дози. Рівноважні концентрації в плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для одноразової дози, і диспропорційно вищими при прийомі вищих добових доз.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну порушується в пацієнтів із захворюваннями печінки.

Рівноважні концентрації флувоксаміну в плазмі вдвічі більші у дітей віком від 6 до 11 років, ніж у дітей віком від 12 до 17 років. Плазмові концентрації в дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 50 мг: круглі, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і   маркуванням “291” з обох боків від неї, з іншого – з маркуванням у вигляді літери “S” і “Δ” під нею; діаметр – приблизно 9 мм;

таблетки по 100 мг: овальні, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і   маркуванням “313” з обох боків від неї, з іншого – з маркуванням у вигляді літери “S” і “Δ” під нею; довжина – приблизно 15 мм,   ширина – приблизно 8 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній неушкодженій упаковці при температурі не вище 25 °С в сухому, захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки розфасовані в блістери з ПВХ/ПВДХ-алюмінію по 15 таблеток на блістер, по 1 або 2 блістери в картонній коробці, або по 20 таблеток на блістер, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом

Виробник. Солвей Фармацеутікалз Б. В., Нідерланди.

                    Солвей Фармацеутікалз, Франція.

Місцезнаходження.

С. Д. ванн Хоутенлаан 36, НЛ-1381 СП Веєсп, Нідерланди

Рут де Бельвіль, Льйо ді Мелар, 01400, Шатийон-сюр-Шаларон, Франція

ФЕВАРИН (FEVARIN®)
fluvoxamine
Представительство: СОЛВЕЙ ФАРМА		Владелец регистрационного удостоверения: SOLVAY PHARMACEUTICALS, B.V.
код ATX: N06AB08
Форма выпуска, состав и упаковка Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с разделительной бороздкой.   1 таб. флувоксамина малеат 50 мг -"- 100 мг Вспомогательные вещества: маннитол, крахмал кукурузный, крахмал предварительно желатинизированный, натрия стеарила фумарат, кремния диоксид коллоидный безводный, метилгидроксипропилцеллюлоза, полиэтиленгликоль 6000, тальк, титана диоксид (Е171). 15 шт. - блистеры (1) - пачки картонные. Клинико-фармакологическая группа: Антидепрессант Регистрационные №№: таб., покр. пленочной оболочкой, 50 мг: 15 шт. - П №013262/01-2001, 01.08.01ППР таб., покр. пленочной оболочкой, 100 мг: 15 шт. - П №013262/01-2001, 01.08.01ППР
Фармакологическое действие Антидепрессант. Механизм действия связан с избирательным ингибированием обратного захвата серотонина нейронами головного мозга и характеризуется минимальным влиянием на норадренергическую передачу. Феварин обладает слабой способностью связываться с α- и β-адренорецепторами, гистаминовыми, м-холинорецепторами, допаминовыми и серотониновыми рецепторами. Фармакокинетика Всасывание После приема внутрь Феварин полностью абсорбируется из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается через 3-8 ч. Распределение Css в плазме крови достигается, как правило, через 10-14 дней. Степень связывания с белками плазмы крови составляет около 80% (in vitro). Метаболизм Флувоксамин биотрансформируется в печени главным образом путем окислительного деметилирования с образованием, по меньшей мере, до 9 метаболитов. Два главных метаболита обладают ничтожно малой фармакологической активностью, остальные - фармакологически неактивны. Выведение После приема однократной дозы средний T1/2 из плазмы крови составляет 13-15 ч, при многократном приеме T1/2 несколько увеличивается и составляет 17-22 ч. Флувоксамин выводится почками в виде метаболитов. Показания - лечение и профилактика депрессий; - лечение симптомов обсессивно-компульсивных расстройств. Режим дозирования При лечении депрессий рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг или 100 мг 1 раз/сут, вечером. Повышение дозы следует проводить постепенно. Эффективную дозу, составляющую обычно 100 мг/сут, подбирают индивидуально в зависимости от реакции больного на лечение. Суточная доза может достигать 300 мг. Дозы более 150 мг/сут следует распределять на несколько приемов. В соответствии с официальными рекомендациями ВОЗ лечение антидепрессантами следует продолжать, по крайней мере, в течение 6 месяцев после излечения депрессивного эпизода. Для профилактики рецидивов депрессии Феварин рекомендуется назначать в дозе 100 мг 1 раз/сут. При лечении обсессивно-компульсивных расстройств рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг/сут в течение 3-4 дней. Повышение дозы следует проводить постепенно до достижения эффективной суточной дозы, которая составляет, как правило, 100-300 мг. Максимальная эффективная доза для взрослых составляет 300 мг/сут. Дозы до 150 мг можно принимать 1 раз/сут, желательно вечером. Дозы более 150 мг/сут рекомендуется распределять на 2 или 3 приема. Для детей старше 8 лет и подростков начальная доза составляет 25 мг/сут на 1 прием. Поддерживающая доза - 50-200 мг/сут. Максимальная доза составляет 200 мг/сут. Дозы более 100 мг/сут рекомендуется распределять на 2 или 3 приема. При развитии адекватного терапевтического эффекта лечение может быть продолжено индивидуально подобранной суточной дозой. Если улучшение не будет достигнуто через 10 недель лечения, Феварин следует отменить. Учитывая, что обсессивно-компульсивные расстройства носят хронический характер, можно считать целесообразным продление курса лечения Феварином более 10 недель у больных с адекватным терапевтическим эффектом. Подбор минимальной эффективной поддерживающей дозы следует проводить индивидуально и с осторожностью. Некоторые клиницисты рекомендуют проведение сопутствующей психотерапии у больных с хорошим эффектом фармакотерапии. При печеночной или почечной недостаточности лечение следует начинать с наименьшей дозы под строгим контролем врача. Таблетки Феварина следует принимать не разжевывая и запивая небольшим количеством воды. Побочное действие Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, иногда сопровождающаяся рвотой (как правило исчезает в первые 2 недели лечения); возможно - запор, анорексия, диспепсия, диарея, неприятные ощущения в эпигастральной области, сухость в рту, ощущение дискомфорта; редко - повышение активности печеночных ферментов. Со стороны ЦНС: возможно - сонливость, головокружение, головная боль, бессонница, тревога, психомоторное возбуждение, чувство страха, тремор. Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможно - незначительное уменьшение ЧСС (на 2-6 ударов/мин), ощущение сердцебиения, тахикардия. Дерматологические реакции: возможно - повышенное потоотделение. Со стороны обмена веществ: редко - транзиторная гипонатриемия (исчезает после отмены Феварина), в некоторых случаях обусловленная синдромом неадекватной секреции АДГ; в большинстве случаев наблюдалась у пациентов старческого возраста. Возможно увеличение или уменьшение массы тела. Прочие: возможно - ощущение дискомфорта, астения. Некоторые из указанных выше побочных эффектов могут быть симптомами депрессии и не обусловлены действием Феварина. После резкой отмены Феварина в редких случаях наблюдались головная боль, тошнота, головокружение, чувство страха. Противопоказания - одновременное применение с тизанидином; - одновременное применение с ингибиторами МАО (интервал между отменой ингибитора МАО и началом лечения Феварином должен составлять не менее 2 недель); - детский возраст до 8 лет; - повышенная чувствительность к флувоксамина малеату или к другим компонентам препарата. Беременность и лактация Данные небольшого числа наблюдений не выявили неблагоприятного воздействия флувоксамина на беременность. Потенциальный риск неизвестен. Препарат следует назначать при беременности с осторожностью. Были описаны отдельные случаи развития синдрома отмены у новорожденных после использования флувоксамина в конце беременности. Флувоксамин выделяется в небольших количествах с грудным молоком. В связи с этим препарат не следует применять в период лактации. Особые указания При депрессии, как правило, существует высокая вероятность попытки суицида, которая может сохраняться до достижения достаточной ремиссии. С осторожностью назначать пациентам с указаниями в анамнезе на судороги. При развитии эпилептического припадка лечение Феварином следует прекратить. Пациентам с печеночной или почечной недостаточностью в начале лечения Феварин следует назначать в низких дозах под строгим контролем врача. При появлении симптомов, обусловленных повышением активности печеночных ферментов, Феварин следует отменить. Данные, полученные при лечении больных пожилого возраста и более молодых пациентов, свидетельствуют об отсутствии клинически значимых различий эффективности препарата, применявшегося в обычных суточных дозах. Однако у пациентов пожилого возраста дозу препарата следует всегда повышать медленнее и с большей осторожностью. Имеются сообщения о развитии экхимозов и пурпуры при применении избирательных ингибиторов обратного захвата серотонина. Учитывая это, следует с осторожностью назначать такие лекарственные средства, особенно одновременно с препаратами, влияющими на функции тромбоцитов (например, с атипичными антипсихотическими средствами и фенотиазинами, многими трициклическими антидепрессантами, НПВС, включая ацетилсалициловую кислоту), а также больным с кровотечениями в анамнезе. Как и при применении других психотропных препаратов, во время лечения Феварином не рекомендуется употребление алкоголя. В препарате Феварин не содержится ни лактозы, ни сахара (Е121). В экспериментальных исследованиях на лабораторных животных флувоксамин не вызывал судорожной активности. Использование в педиатрии Из-за отсутствия клинического опыта Феварин не рекомендуется применять для лечения депрессий у детей. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Феварин в дозах до 150 мг при назначении здоровым добровольцам не влиял на психомоторные функции, связанные с вождением автомобиля или с управлением машинами и механизмами. В то же время имеются сообщения о сонливости, отмечавшейся на фоне применения препарата. В связи с этим рекомендуется проявлять осторожность до окончательного определения индивидуальной реакции на лечение. Передозировка Симптомы: наиболее характерны тошнота, рвота, диарея, сонливость, головокружение. Имеются сообщения о нарушениях сердечной деятельности (тахикардия, брадикардия, артериальная гипотензия), нарушениях функции печени, судорогах, коме. До настоящего времени поступило более 300 сообщений о случаях преднамеренной передозировки Феварина. Наибольшая зарегистрированная доза составила 10 г (больной был излечен в результате проведения симптоматической терапии). Более серьезные осложнения наблюдались в случаях преднамеренной передозировки Феварина на фоне сопутствующей фармакотерапии. Лечение: промывание желудка, которое следует проводить как можно раньше после приема препарата; проводят симптоматическую терапию. Кроме того, рекомендуется многократный прием активированного угля. Специфического антидота не существует. Форсированный диурез или диализ нецелесообразны. Лекарственное взаимодействие Феварин может замедлять выведение препаратов, метаболизирующихся путем окисления в печени. Возможно клинически значимое взаимодействие с препаратами, характеризующимися узкой зависимостью "доза-эффект" (например, варфарин, фенитоин, теофиллин, клозапин, карбамазепин). На фоне применения Феварина возможно незначительное повышение концентрации в плазме крови бензодиазепинов, метаболизирующихся в печени путем окисления. При одновременном применении Феварина наблюдалось повышение ранее стабильных уровней трициклических антидепрессантов. В связи с этим не рекомендуется назначать Феварин в сочетании с указанными препаратами. При изучении лекарственного взаимодействия Феварина после его введения было отмечено повышение концентрации пропранолола. В связи с этим можно рекомендовать снижение дозы пропранолола в случае дополнительного назначения Феварина. При применении Феварина в комбинации с варфарином в течение 2 недель наблюдалось значимое повышение концентрации варфарина в плазме крови и удлинение протромбинового времени. Таким образом, у больных, получающих внутрь антикоагулянты и Феварин, следует контролировать протромбиновое время и соответствующим образом подбирать дозы антикоагулянта. Феварин не взаимодействует с дигоксином и атенололом. Феварин применяли в комбинации с препаратами лития для лечения тяжелых больных, плохо поддающихся фармакотерапии. Следует отметить, что литий (и возможно триптофан) усиливает серотонинергические эффекты Феварина, поэтому такого рода комбинированную терапию следует проводить с осторожностью. Условия и сроки хранения Препарат следует хранить в сухом, защищенном от прямого солнечного света, недоступном для детей месте, при температуре не выше 25°C. Срок годности - 3 года (при условии хранения в неповрежденной оригинальной упаковке). Условия отпуска из аптек Препарат отпускается по рецепту.