Флагіл - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЛАГІЛ^®

(FLAGYL^®)

Склад.

Діюча речовина: метронідазол;

1 таблетка містить 250 мг метронідазолу;

допоміжні речовини: крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 20 000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код ATC J01X D01.

Засоби для лікування амебіазу та інших протозойних захворювань. Антипротозойні препарати. Код ATC P01A B01.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, що спричинені чутливими до препарату мікро організмами: амебіаз; урогенітальний трихомоніаз; неспецифічні вагініти; лямбліоз; хірургічні інфекції, спричинені чутливими до метронідазолу анаеробними мікро організмами; заміна внутрішньо венного лікування інфекцій, спричинених чутливими до метронідазолу анаеробними мікро організмами.

Протипоказання. Гіпер чутливість до похідних імідазолу _-; підвищена чутливість до глютену (оскільки препарат містить пшеничний крохмаль (глютен));   дитячий вік до 6 років, що обумовлено лікарською формою. Період годування груддю. Не рекомендується застосовувати препарат у комбінації з дисульфірамом або алкоголем.

Спосіб застосування та дози.   При амебіазі Флагіл^® приймають протягом 7 днів. Дорослі: 1,5 г на добу (за 3 прийоми); діти (з масою тіла ≥20 кг): 30-40 мг/кг на добу (1 таблетка тричі на добу).

У випадку виникнення абсцесу печінки при амебіазі, дренування або аспірація гною здійснюються одночасно з терапією метронідазолом.

Лямбліоз лікують протягом 5 днів. Дорослим призначають 750-1 000 мг Флагілу^® на добу; дітям 10-15 років - 500 мг на добу за 2 прийоми.  

При трихомоніазі у жінок (уретрит і вагініт) Флагіл^® призначають на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу і 1 вагінальний супозиторій (500 мг) на добу. Статевий партнер повинен лікуватись одночасно, незважаючи на наявність або відсутність у нього клінічних ознак трихомонадної інфекції, навіть якщо результат лабораторних тестів негативний.

При трихомоніазі у чоловіків (уретрит) Флагіл^® призначають на курс лікування протягом 10 днів: по 1 таблетці 2 рази на добу.

У поодиноких   випадках може бути необхідно підвищити добову дозу до 0,750 г або 1 г.

При неспецифічних вагінітах призначають по 500 мг препарату Флагіл^® 2 рази на добу протягом 7 днів. Партнер повинен лікуватись одночасно. Для лікування анаеробних інфекцій (терапія першої лінії або замісне лікування) дорослим призначають 1,0-1,5 г препарату Флагіл^® на добу, дітям старше 6 років (з масою тіла ≥16 кг)  - із розрахунку 20-30 мг/кг на добу (1 таблетка двічі на добу).

Побічні реакції.

Шлунково-кишковий тракт:

• легкі форми розладів   ШКТ  (біль в епігастрії, нудота, блювання, пронос);

• запалення слизової оболонки ротової порожнини з відчуттям сухості, стоматит, металевий присмак у роті, анорексія;

• виняткові випадки панкреатиту після завершення лікування, які носять оборотний характер.

Шкіра та її придатки:

• тривала гіперемія, свербіж шкіри, висипання (в поодиноких випадках –   пустульозний висип); іноді – фебрильні прояви;

• кропивниця, ангіо невротичний набряк, виняткові випадки анафілактичного шоку.
  Периферична та центральна нервова система:

- головний біль;

- сенсорні периферичні нейропатії;

-   судоми, запаморочення, атаксія;

- дуже рідко – випадки енцефалопатії (наприклад, сплутаність свідомості) та під гострий мозочковий синдром (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть минати після припинення прийому препарату.

Порушення зору:

- тимчасові порушення зорових функцій, такі як диплопія, міопія.

Психічні розлади:

- психотичні розлади, у тому числі сплутаність свідомості, галюцинації.

Гематологічні розлади:

- в   поодиноких   випадках – агранулоцит оз, нейтропенія та тромбоцит опенія.

Порушення функції печінки:

- в поодиноких   випадках – відхилення від норми тестів функції печінки, які мають оборотний характер;   холестатичний гепатит.

Інші.

Під час лікування сеча може набувати червоно-коричневого забарвлення, що зумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу.

Передозування.

Прийом одноразової дози не більше 12 г спостерігався під час суїцидальних спроб та випадкового передозування.

Симптоми включали блювання, атаксію та легку дезорієнтацію. Специфічного антидоту немає. У випадку значного передозування рекомендовано здійснювати симптоматичну терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенного ефекту. Оскільки тератогенний ефект не спостерігається у тварин, не очікується виникнення мальформацій у людини. Згідно даних, речовини, що спричиняють утворення мальформацій у людини, мають тератогенний ефект у тварин під час адекватно проведених досліджень на двох видах. З клінічної точки зору не було   фето токсичного впливу на вагітність після проведеного аналізу.

Однак потрібні подальші епідеміологічні дослідження для підтвердження відсутності ризику. Тому метронідазол можна призначати під час вагітності тільки у разі необхідності, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Годування груддю. Метронідазол потрапляє у грудне молоко. Флагіл^® не слід застосовувати у період   годування груддю.

Діти. Препарат у вигляді таблеток по 250 мг можна застосовувати у дітей віком від 6 років.

Особливості застосування.   Під час прийому препарату Флагіл^® не слід вживати алкоголь через можливість виникнення дисульфірамподібної реакції (антабусний ефект) (почервоніння, блювання, тахікардія).

Необхідно припинити лікування препаратом Флагіл^®, якщо виникає атаксія, запаморочення або сплутаність свідомості.

Важливо пам’ятати про можливий ризик погіршення неврологічного статусу у пацієнтів із тяжкими, хронічними або активними розладами центральної або периферичної нервової системи.

Запобіжні заходи при застосуванні. Вважається, що препарат не викликає будь-якого ризику канцерогенності у людини, хоча канцерогенний ефект спостерігався у деяких видів мишей. Однак   цей ефект не спостерігався у пацюків та хом'яків.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або при лікуванні великими дозами метронідазолу та/або довго тривалому застосуванні рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.

Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження лікування та можливий ризик. У випадку тривалого лікування слід спостерігати за появою ознак розвитку побічних ефектів, таких як центральна та периферична нейропатії (парестезія, атаксія, запаморочення або конвульсивний криз).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Особам, що керують транспортними засобами та працюють з механізмами слід пам`ятати про   можливе виникнення сплутаності свідомості, запаморочень, галюцинацій, судом під час прийому даного препарату та утримуватись від керування транспортними засобами і роботи з механізмами в період лікування метронідазолом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендуються:

Алкоголь: не слід вживати алкогольні напої та приймати препарати, які містять алкоголь, під час лікування метронідазолом та протягом принаймні ще одного дня після його закінчення через можливе виникнення дисульфірамподібної реакції (антабусний ефект) (почервоніння, блювання, тахікардія).

Дисульфірам: повідомляли про випадки делірію, сплутаності свідомості у пацієнтів, які приймали одночасно метронідазол і дисульфірам.

Бусульфан: метронідазол може підвищувати рівні бусульфану в плазмі, що може призвести до значного токсичного впливу бусульфану.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю:

Пероральна терапія антикоагулянтами: посилення антикоагулянтної дії та підвищений ризик кровотеч, спричинений зменшенням печінкового метаболізму. У разі одночасного застосування слід частіше контролю вати протромбі новий час та проводити моніторинг згортальної системи і коригувати антикоагулянт ну терапію під час лікування метронідазолом та протягом тижня після його припинення.

Комбінації, які вимагають обережності:

5-фтор урацил: зниження кліренсу 5-фтор урацилу спричиняє підвищення токсичності       5-фтор урацилу.

Особливі проблеми стосовно МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалось у пацієнтів, що лікувались антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні,   запальні захворювання та загальний стан здоров`я. Важко визначити роль інфекційної патології та її лікування у частоті МНС. Однак   деякі види антибактеріальних засобів потребують особливої уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котримоксазолу та деяких цефалоспоринів.

Вплив на пара клінічні тести.

Слід пам`ятати, що метронідазол здатен іммобілізувати трепонеми, а це призводить до помилково позитивного тесту Нельсона.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Метронідазол належить до нітро-5-імідазолів і має широкий спектр дії відносно анаеробних мікро організмів: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium, Bilophilia, Clostridium, Clostridium difficile, Clostridium perfringens, Eubacterium, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella, Prophyromonas, Veilonella. Стримує розвиток найпростіших: Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis), Entamoeba histolytica.

Резистентними видами є   грам позитивні аеробні мікро організми Actinomyces та такі анаеробні   мікро організми, як  Mobilincus, Propionibacterium acnes.

Фармакокінетика.  Абсорбція. При пероральному прийомі метронідазол швидко і майже повністю всмоктується (мінімум 80% за годину).

Біодоступність при пероральному прийомі дорівнює 100 %. Вона не знижується значно при одночасному прийомі їжі.

Дифузія. Приблизно через годину після прийому одноразової дози 500 мг середня максимальна концентрація у плазмі дорівнює 10 мкг/мл. Через 3 години середня концентрація у плазмі становить 13,5 мкг/мл.

Період напів виведення  – 8-10 годин, зв'язування з білками крові незначне - не більше 20%. Метронідазол швидко потрапляє в тканини та біологічні рідини (легені, нирки, печінку, шкіру, жовч, спинномозкову рідину, слину, сім'яну рідину, вагінальний секрет, грудне молоко) і проходить крізь плацентарний бар'єр та потрапляє в   грудне молоко.

Біо трансформація.  Метаболізм метронідазолу відбувається шляхом окислення в печінці. Утворюються два метаболіти:

- головний «спиртовий» метаболіт, що забезпечує приблизно 30% антибактеріальної активності метронідазолу відносно анаеробних бактерій, період напів виведення становить приблизно 11 годин;

- «кислотний» метаболіт, що присутній у меншій кількості та забезпечує приблизно  

5 % антибактеріальної активності метронідазолу.

Виведення.

Значна концентрація у печінці та жовчі; мала концентрація у ободовій   кишці; незначна елімінація з фекаліями.

Виведення препарату здійснюється на 35-65% нирками (у   вигляді метронідазолу та окислених метаболітів).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до кремово-білого кольору з тисненням F 250 з одного боку.

Термін придатності.  5 років.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище +25° С.

Упаковка. № 20: по 10 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За   рецептом.

Виробник. Фамар Ліон, Франція / Famar Lyon, France.

Місцезнаходження. 29, Avenue Charles de Gaulle, 69230 SAINT GENIS LAVAL, France.

Власник торгової ліцензії. САНОФІ-АВЕНТІС, Франція / SANOFI-AVENTIS, Frаnсе.

Famar Lyon

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 250 мг, № 20

Прочие ингредиенты: крахмал пшеничный, повидон, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол 20000.

№ UA/9621/01/01 от 13.05.2009 до 13.05.2014

супп. вагинал. 500 мг, № 10

Прочие ингредиенты: жир твердый.

№ UA/8410/01/01 от 30.05.2008 до 30.05.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Метронидазол относится к нитро-5-имидазолам и обладает широким спектром действия относительно анаэробных микроорганизмов: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium, Bilophilia, Clostridium, Clostridium difficile, Clostridium perfringens, Eubacterium, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella, Prophyromonas, Veilonella. Сдерживает развитие простейших: Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis (Lamblia intestinalis), Entamoeba histolytica.
Резистентными видами являются грамположительные аэробные микроорганизмы Actinomyces и такие анаэробные микроорганизмы, как Mobilincus, Propionibacterium acnes.
Фармакокинетика. Абсорбция. При пероральном приеме метронидазол быстро и почти полностью всасывается (минимум 80% за 1 ч).
Биодоступность при пероральном применении составляет 100%. Она не снижается значительно при одновременном приеме пищи.
Диффузия. Приблизительно через 1 ч после однократного приема дозы 500 мг средняя C_max в плазме крови составляет 10 мкг/мл. Через 3 ч средняя концентрация в плазме крови составляет 13,5 мкг/мл.
Т_½ — 8–10 ч, связывание с белками плазмы крови незначительное — не более 20%. Метронидазол быстро попадает в ткани и биологические жидкости (легкие, почки, печень, кожу, желчь, спинномозговую жидкость, слюну, семенную жидкость, вагинальный секрет, грудное молоко), проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко.
Биотрансформация. Метаболизм метронидазола происходит путем окисления в печени. Образуются два метаболита:

• главный «спиртовый» метаболит, обеспечивающий приблизительно 30% антибактериальной активности метронидазола относительно анаэробных бактерий, Т_½ составляет приблизительно 11 ч;
• «кислотный» метаболит, присутствующий в меньшем количестве и обеспечивает приблизительно 5% антибактериальной активности метронидазола.

Выведение. Значительная концентрация в печени и желчи; низкая концентрация в ободочной кишке; незначительная элиминация с калом.
Выделение препарата осуществляется на 35–65% почками (в виде метронидазола и окисленных метаболитов).

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: амебиаз, урогенитальный трихомониаз, неспецифический вагинит, лямблиоз, хирургические инфекции, вызванные чувствительными к метронидазолу анаэробными микроорганизмами, замена в/в лечения инфекций, вызванных чувствительными к метронидазолу анаэробными микроорганизмами.

ПРИМЕНЕНИЕ:

внутрь при амебиазе Флагил применяют в течение 7 дней, Взрослые: 1,5 г/сут в 3 приема; дети с массой тела ≥20 кг — 30–40 мг/кг массы тела в сутки (1 таблетка 3 раза в сутки). В случае возникновения абсцесса печени при амебиазе дренирование или аспирация гноя проводятся одновременно с терапией метронидазолом.
При лямблиозе таблетки назначают в течение 5 дней, взрослым — 750–1000 мг/сут, детям в возрасте 10–15 лет — 500 мг/сут в 2 приема.
При трихомонадном уретрите и вагините у женщин Флагил назначают на курс лечения на протяжении 10 дней: по 1 таблетке 2 раза в сутки и 1 вагинальный суппозиторий (500 мг) в сутки. Половой партнер должен лечиться одновременно, несмотря на наличие или отсутствие у него клинических признаков трихомонадной инфекции, даже если результат лабораторных тестов отрицательный.
При трихомонадном уретрите у мужчин Флагил назначают на курс лечения на протяжении 10 дней: по 1 таблетке 2 раза в сутки.
В единичных случаях может понадобиться повышение суточной дозы до 0,75 или 1 г.
При неспецифическом вагините назначают по 500 мг препарата Флагил 2 раза в сутки на протяжении 7 дней. Партнер должен лечиться одновременно.
Для лечения анаэробных инфекций (терапия первой линии или заместительная терапия) взрослым назначают 1,0–1,5 г/сут, детям в возрасте старше 6 лет (массой тела ≥16 кг) — из расчета 20–30 мг/кг/сут (1 таблетка 2 раза в сутки).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к производным имидазола; повышенная чувствительность к глютену (поскольку препарат содержит пшеничный крахмал (глютен)); детский возраст до 6 лет, что обусловлено лекарственной формой препарата. Период кормления грудью. Не рекомендуется применять препарат в комбинации с дисульфирамом или алкоголем.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

ЖКТ: легкие формы нарушения функции ЖКТ (боль в эпигастрии, тошнота, рвота, диарея); воспаление слизистой оболочки ротовой полости с ощущением сухости, стоматит, металлический привкус во рту, анорексия; исключительные случаи панкреатита после завершения лечения обратимого характера.
Кожа и ее придатки: длительная гиперемия, зуд кожи, высыпание (в единичных случаях — пустулезная сыпь); иногда — фебрильные проявления; крапивница, ангионевротический отек, исключительные случаи анафилактического шока.
ЦНС и периферическая нервная система: головная боль; сенсорная периферическая нейропатия; судороги, головокружение, атаксия; очень редко — энцефалопатия (например спутанность сознания) и подострый мозжечковый синдром (например атаксия, дизартрия, нарушение походки, нистагм, тремор), который может миновать после прекращения приема препарата.
Нарушение зрения: временные нарушения зрения, такие как диплопия, миопия.
Психические нарушения: психотические нарушения, в том числе спутанность сознания, галлюцинации.
Система крови: в единичных случаях — агранулоцитоз, нейтропения и тромбоцитопения.
Нарушение функции печени: в единичных случаях — отклонение от нормы тестов функции печени, имеющих обратимый характер; холестатический гепатит.
Другие. Во время лечения моча может приобретать красно-коричневую окраску, что обусловлено наличием растворимых в воде пигментов, являющихся продуктом метаболизма метронидазола.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

во время приема препарата Флагил не следует употреблять алкоголь в связи с возможностью возникновения дисульфирамподобной реакции (антабусный эффект) (покраснение, рвота, тахикардия).
Необходимо прекратить лечение препаратом Флагил в случае возникновения атаксии, головокружения или спутанности сознания.
Важно помнить о возможном риске ухудшения неврологического статуса у пациентов с тяжелыми, хроническими или активными расстройствами ЦНС или периферической нервной системы.
Предупредительные меры при применении. Полагается, что препарат не вызывает любого риска канцерогенности у человека, хотя канцерогенный эффект отмечали у некоторых видов мышей. Однако этот эффект не выявлен у крыс и хомяков.
В случае наличия в анамнезе гематологических расстройств или при лечении метронидазолом в высоких дозах и/или продолжительном применении рекомендуется регулярно проводить мониторинг количества лейкоцитов.
При развитии лейкопении важно тщательно сопоставить ожидаемую пользу от продолжения лечения и возможный риск. В случае длительного лечения необходимо наблюдать за появлением признаков развития побочных эффектов, таких как центральная и периферическая нейропатия (парестезия, атаксия, головокружение или конвульсивный криз).
Период беременности и кормления грудью
Период беременности. Исследования на животных не продемонстрировали тератогенного эффекта. Поскольку тератогенный эффект не наблюдается у животных, не ожидают возникновения мальформаций у человека. Согласно данным, вещества, вызывающие формирование мальформаций у человека, обладают тератогенным эффектом у животных во время адекватно проведенных исследований на двух видах. Не выявлено фетотоксического влияния на течение беременности после проведенного анализа.
Однако требуется проведение дальнейших эпидемиологических исследований для подтверждения отсутствия риска. Поэтому метронидазол можно назначать в период беременности только в случае необходимости, когда польза от применения препарата превышает потенциальный риск.
Период кормления грудью. Метронидазол проникает в грудное молоко. Флагил не следует применять в период кормления грудью.
Дети. Препарат в форме таблеток по 250 мг можно применять у детей в возрасте старше 6 лет .
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Лицам, управляющим транспортными средствами и работающим с механизмами, необходимо помнить о возможном возникновении спутанности сознания, головокружения, галлюцинаций, судорог во время применения данного препарата и воздержаться от управления транспортными средствами и работы с механизмами в период лечения метронидазолом.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Нерекомендуемые комбинации
Алкоголь: не следует употреблять алкогольные напитки и принимать препараты, содержащие алкоголь, во время лечения метронидазолом и на протяжении по крайней мере еще 1 дня после его окончания из-за риска возникновения дисульфирамоподобной реакции (антабусный эффект) (покраснение, рвота, тахикардия).
Дисульфирам: сообщали о случаях делирия, спутанности сознания у пациентов, применявших одновременно метронидазол и дисульфирам.
Бусульфан: метронидазол может повышать уровень бусульфана в плазме крови, что может привести к значительному токсическому влиянию бусульфана.
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
Пероральная терапия антикоагулянтами: усиление антикоагулянтного действия и повышенный риск кровотечений, вызванный снижением печеночного метаболизма. При одновременном применении необходимо чаще контролировать протромбиновое время, проводить мониторинг свертывающей системы и корригировать антикоагулянтную терапию во время лечения метронидазолом и на протяжении 1 нед после его прекращения.
Комбинации, требующие осторожности
Особые указания в отношении международного нормализованного отношения (МНО)
Отмечалось много случаев повышения активности пероральных антикоагулянтов у пациентов, лечившихся антибиотиками. Факторами риска могут быть инфекционные, воспалительные заболевания и общее состояние здоровья. Тяжело определить роль инфекционной патологии и ее лечение в изменении МНО. Однако некоторые виды антибактериальных средств требуют особого внимания. Это касается фторхинолонов, макролидов, циклинов, котримоксазола и некоторых цефалоспоринов.
Влияние на параклинические тесты
Следует помнить, что метронидазол способен иммобилизировать трепонемы, а это приводит к ложноположительному тесту Нельсона.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

прием однократной дозы не выше 12 г наблюдался во время суицидальных попыток и случайной передозировки.
Симптомы включали рвоту, атаксию и легкую дезориентацию, лейкопению, нейропатию. Специфического антидота нет. В случае значительной передозировки рекомендована симптоматическая терапия.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.