Флуконорм - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЛУКОНОРМ

Склад:

діюча речовина: флуконазол;

1 капсула містить флуконазолу 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крохмальгліколят.

Лікарська форма.

Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02A C01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Попередньо діагностований рецидивний вагінальний кандидоз.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до флуконазолу або до іншої речовини препарату.

Пацієнти з рідкісною спадковою чутливістю до галактози, дефіцитом лап-лактази або порушенням абсорбції глюкози-галактози.

Годування груддю.

Діти віком до 16 років (для цієї лікарської форми препарату).

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Вагінальний кандидоз: 150 мг одноразово.

Капсулу слід приймати незалежно від прийому їжі, ковтати цілою, запиваючи нейтральною рідиною.

Побічні реакції.

Можливі розлади:

з боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, пронос;

з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми;

з боку шкіри і підшкірних тканин: висипи на шкірі, алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, свербіж;

з боку системи крові: лейкопенія, тромбоцит опенія;

з боку печінки/жовчних шляхів: порушення функції печінки, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтуха, функціональна печінкова недостатність, токсичне ураження печінки, підвищення активності лужної фосфатази, аланінтрансфер ази, аспарагінтрансфер ази, підвищення активності білірубінів у сироватці крові;

з боку імунної системи: анафілаксія, набряк обличчя;

інші: зміна смакових відчуттів, гіперхолестеринемія, гіпертри гліцеридемія, гіпокаліємія.

Передозування.

Лікування – симптоматичне, загальнозміцнююче, спрямоване на стабілізацію життєво важливих функцій.

Флуконазол здебільшого виділяється із сечею. Тому його виділення можна прискорити за допомогою форсованого об’ємного діурезу. Гемодіаліз протягом 3 год зменшує рівень препарату в плазмі приблизно на 50 %.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікування Флуконормом під час вагітності можливе тільки за наявності загрозливих для життя грибкових інфекцій.

Діти.

Флуконорм не призначений для лікування дітей та підлітків віком до 16 років.

Особливі заходи безпеки.

Не застосовувати разом із препаратами, що містять астемізол, терфенадин, пімозид і хінідин.

Особливості застосування.

Лікування флуконазолом у поодиноких випадках може виявляти токсичну дію на печінку. Вираженість такого ефекту залежить від добової дози, тривалості лікування, статі та віку, а також перебігу супутнього захворювання (СНІДу, злоякісних хвороб). Після припинення застосування флуконазолу, як правило, відновлюється функція печінки.

До початку лікування флуконазолом слід вилікувати електролітні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.

Іноді в період лікування флуконазолом виникають алергічні шкірні реакції. У такому разі препарат необхідно відмінити.

Протягом тривалого лікування необхідно регулярно перевіряти функцію нирок і печінки за допомогою аналізу сечі та крові.

Лікування флуконазолом вагітних можливе тільки за наявності загрозливих для життя грибкових інфекцій.

Застосування препарату хворими з печінковою недостатністю можливе тільки за життєвими показаннями.

Залежно від тяжкості захворювання та клінічної реакції пацієнтів може знадобитися внутрішньо венне застосування. При переході від внутрішньо венного застосування до перорального немає потреби змінювати щоденні дози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Флуконазол не впливає на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані нижченаведені комбінації

Цизаприд: щодо пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол і цизаприд, були повідомлення про порушення серцевої функції, включаючи двоспрямовану шлуночкову тахікардію. Одночасне лікування флуконазолом і цизапридом протипоказане.

Терфенадин (при дозах флуконазолу 400 мг): через настання серйозних серцевих аритмій щодо подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які отримували похідні азолів одночасно з терфенадином. Одночасне лікування терфенадином і дозами флуконазолу понад 400 мг протипоказане.

Астемізол: призводить до подовження інтервалу QT та до шлуночкової аритмії, двоспрямованої шлуночкової тахікардії та зупинки серцевої діяльності. Одночасне лікування флуконазолом і астемізолом протипоказане через потенційну можливість серйозних, навіть фатальних, впливів на серце.

Медичні препарати, що впливають на метаболізм флуконазолу

Гідрохлортіазид: флуконазол та повторні дози гідрохлортіазиду призводять до підвищення плазмових концентрацій флуконазолу.

Рифампіцин: одночасний прийом флуконазолу та рифампіцину призводить до скорочення періоду напів виведення флуконазолу.

Вплив флуконазолу на метаболізм інших лікарських засобів

Флуконазол є потенційним інгібітором ізоензиму CYP2С 9 цитохрому Р 450 і помірним інгібітором CYP3A4. При одночасному застосуванні разом з флуконазолом існує ризик підвищення плазмових концентрацій інших медичних продуктів, які метаболізуються за участі CYP2C9 або CYP3A4 (наприклад, алкалоїдів ріжків, хінідину). Ферментінгібуючий ефект флуконазолу може тривати ще 4 - 5 днів після закінчення лікування.

Алфентаніл: одночасне застосування флуконазолу та алфентанілу підвищує площу під кривою (ППК) для алфентанілу приблизно в 2 рази і знижує кліренс на 55 %.

Амітриптилін: підвищення концентрацій амітриптиліну і ознаки токсичності трициклічних препаратів при одночасному застосуванні амітриптиліну з флуконазолом. Одночасне застосування флуконазолу з нортриптиліном, активним метаболітом амітриптиліну, призводить до підвищення рівня нортриптиліну.

Антикоагулянти: одночасне застосування флуконазолу під час лікування варфарином удвічі подовжував протромбі новий час.

Бензодіазепіни: одночасне застосування флуконазолу та мідазоламу перорально підвищує ППК і напів виведення для мідазоламу. Одночасне застосування флуконазолу з триазоламом перорально підвищує ППК та напів виведення для триазоламу. Потенційований та пролонгований ефект триазоламу спостерігали при одночасному лікуванні флуконазолом.

Антагоністи кальцієвих каналів: дигідропіридинові антагоністи кальцієвих каналів, включаючи ніфедипін, ізрадипін, нікардипін, амлодипін та фелодипін, метаболізуються через CYP3A4. Має місце   підвищення концентрації в сироватці антагоністів кальцію при одночасному застосуванні ітраконазолу та фелодипіну, ізрадипіну або ніфедипіну.

Целекоксиб: одночасне лікування флуконазолом і целекоксибом призводить до підвищення максимальної концентрації (C_max) і ППК для целекоксибу.

Циклоспорин: взаємодія з циклоспорином виявляється при дозі флуконазолу 200 мг. Спостерігають   підвищення ППК для циклоспорину та 55 % зниження кліренсу.

Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази: одночасне застосування флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КoA-редуктази підвищує ризик міопатії. Внаслідок взаємодії флувастатину з флуконазолом настає   індивідуальне підвищення ППК для флувастатину.

Лозартан: одночасне лікування флуконазолом призводить до підвищення концентрацій лозартану та зниження концентрацій його активного метаболіту.

Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну внутрішньо венно підвищує мінімальну концентрацію (C_min) і ППК для фенітоїну.

Рифабутин: одночасне застосування флуконазолу з рифабутином призводить до підвищення рівнів рифабутину в сироватці.

Такролімус і сиролімус: одночасне застосування флуконазолу та такролімусу підвищує C_min для такролімусу.

Теофілін: застосування флуконазолу протягом 14 днів призводить до зниження плазматичного кліренсу теофіліну.

Триметрексат: флуконазол пригнічує метаболізм триметрексату та спричиняє підвищення концентрацій триметрексату в плазмі.

Зидовудин: одночасне застосування флуконазолу та зидовудину спричиняє підвищення ППК для зидовудину.

Фармакодинамічні взаємодії

Лікарські засоби, які подовжують QT-інтервал: флуконазол має потенціал індукувати подовження QT-інтервалу, що призводить до вираженої серцевої аритмії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Флуконазол є похідним триазолу з мікостатичним ефектом, який специфічно інгібує синтез ергостеролу у грибів, що призводить до дефектів у клітинній мембрані. Флуконазол високо специфічний відносно грибних ферментів цитохрому Р₄₅₀. Діапазон його застосування охоплює низку патогенів, включаючи Candida albicans та відмінні від цього види, Cryptococcus spp. та дерматофіти. Candida krusei резистентна відносно флуконазолу. 40% Candida glabrata первинно резистентні до флуконазолу. Флуконазол не ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених видами Aspergillus.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості флуконазолу однакові при внутрішньо венному та пероральному введенні. Флуконазол після застосування добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, при цьому концентрація в плазмі (а також системна біологічна доступність) становить 90 % від рівня, який спостерігається при внутрішньо венному введенні. Застосування препарату разом з їжею не впливає на його абсорбцію. Після прийому натщесерце максимальна концентрація флуконазолу в плазмі розвивається через 30 - 90 хв, а період напів виведення з плазми становить 30 год. Концентрація флуконазолу в плазмі пропорційна прийнятій дозі. При прийомі флуконазолу 1 раз на добу концентрація препарату в плазмі стабілізується на рівні 90% від максимальної на 4 - 5-й день лікування. Якщо в перший день лікування прийняти одразу подвійну добову дозу, то такий рівень концентрації досягається вже на другий день. Об’єм розподілу препарату наближається до загального об’єму води в організмі. Зв’язування з протеїнами плазми незначне (11 – 12 %). Флуконазол потрапляє у всі тканини та рідинні середовища організму; проникає через плацентарний і гематоенцефалічний бар’єр, потрапляючи в грудне молоко.

Виведення флуконазолу здійснюється переважно нирками, майже повністю в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу прямо пропорційний кліренсу креатині ну. Тривалий період напів виведення з плазми дає змогу лікувати за допомогою однієї щоденної дози.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміром «1» з корпусом білого кольору та кришечкою синього кольору, що містять порошок білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 1 капсулі в блістері; по 1 блістеру в упаковці.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник. Русан Фарма Лтд.

Заявник. ратіофарм Індія Пвт. Лтд.

Місцезнаходження. Русан Фарма Лтд., Індія.

ратіофарм Індія Пвт. Лтд., 601 Омега, Хіранандані Бізнес Парк, Бомбей – 400 076, Індія.

флуконазол является производным триазола с микостатическим эффектом, специфически ингибирует синтез эргостерола у грибов, что приводит к дефектам клеточной мембраны. Флуконазол высокоспецифичен относительно ферментов цитохрома Р450 грибов. Диапазон его применения охватывает ряд патогенов, включая Candida albicans и отличающиеся виды Cryptococcus spp. и дерматофиты. Candida krusei резистентны к флуконазолу. 40% Candida glabrata первично резистентны к флуконазолу. Флуконазол неэффективен при лечении инфекций, вызванных Aspergillus.
Фармакокинетические свойства флуконазола одинаковы при в/в и пероральном введении. Флуконазол после применения хорошо всасывается в ЖКТ, при этом концентрация в плазме крови (а также системная биодоступность) составляет 90% уровня, который отмечают при в/в введении. Применение препарата одновременно с пищей не влияет на его абсорбцию. После приема натощак максимальная концентрация флуконазола в плазме крови развивается через 30–90 мин, а период полувыведения из плазмы крови составляет 30 ч. Концентрация флуконазола в плазме крови пропорциональна принятой дозе. При приеме флуконазола 1 раз в сутки концентрация препарата в плазме крови стабилизируется на уровне 90% от максимальной на 4–5-й день лечения. Если в 1-й день лечения принять сразу двойную суточную дозу, то такой уровень концентрации достигается уже на 2-й день. Объем распределения препарата приближается к общему объему воды в организме. Связывание с протеинами плазмы крови незначительное (11–12%). Флуконазол попадает во все ткани и жидкостные среды организма; проникает через плацентарный и ГЭБ, попадает в грудное молоко.
Выведение флуконазола осуществляется преимущественно почками, почти полностью в неизмененном виде. Клиренс флуконазола прямо пропорционален клиренсу креатинина. Продолжительный период полувыведения позволяет применять препарат 1 раз в сутки.

предварительно диагностированный рецидивирующий вагинальный кандидоз.

150 мг однократно. Капсулу следует принимать независимо от приема пищи, глотать целой, запивая нейтральной жидкостью.

повышенная чувствительность к флуконазолу или к одному из компонентов препарата, наследственная чувствительность к галактозе, дефицит лапп-лактазы, нарушение абсорбции глюкозы-галактозы, период кормления грудью, возраст до 16 лет (для этой лекарственной формы препарата).

возможны расстройства:
со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, боль в животе, диарея;
со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, судороги;
со стороны кожи и подкожных тканей: сыпь на коже, алопеция, эксфолиативные кожные реакции, включая синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, зуд;
со стороны системы крови: лейкопения, тромбоцитопения;
со стороны печени/желчевыводящих путей: нарушение функции печени, гепатит, гепатоцеллюлярный некроз, желтуха, функциональная печеночная недостаточность, токсическое поражение печени, повышение активности ЩФ, АлАТ, АсАТ, повышение активности билирубина в сыворотке крови;
со стороны иммунной системы: анафилаксия, отек лица;
другие: изменение вкусовых ощущений, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, гипокалиемия.

лечение флуконазолом в отдельных случаях может оказывать токсическое действие на печень. Выраженность такого эффекта зависит от суточной дозы, продолжительности лечения, пола и возраста, а также течения сопутствующего заболевания (СПИДа, злокачественных новообразований). После прекращения применения флуконазола, как правило, функция печени восстанавливается.
До начала лечения флуконазолом следует откорригировать электролитные нарушения, такие как гипокалиемия, гипомагниемия и гипокальциемия. Иногда в период лечения флуконазолом возникают аллергические кожные реакции. В таком случае препарат необходимо отменить.
При продолжительном лечении необходимо регулярно проверять функцию почек и печени (анализы мочи и крови).
Лечение флуконазолом в период беременности возможно только при наличии угрожающих жизни грибковых инфекций.
Применение препарата у больных с печеночной недостаточностью возможно только по жизненным показаниям.
В зависимости от тяжести заболевания и клинической реакции пациентов может понадобиться в/в применение препарата. При переходе от в/в применения к пероральному нет необходимости изменять ежедневные дозы.
Флуконорм не предназначен для лечения детей и подростков в возрасте до 16 лет.
Флуконазол не влияет на способность управлять автомобилем и выполнять работы, требующие повышенного внимания.

Противопоказаны нижеследующие комбинации
Цизаприд: относительно пациентов, которые одновременно применяли флуконазол и цизаприд, были сообщения о нарушении сердечной функции, включая двунаправленную желудочковую тахикардию. Одновременное лечение флуконазолом и цизапридом противопоказано.
Терфенадин (при дозе флуконазола 400 мг): из-за развития серьезных сердечных аритмий вследствие удлинения интервала Q–T у пациентов, которые получали производные азолов одновременно с терфенадином, одновременное лечение терфенадином и флуконазолом в дозе 400 мг противопоказано.
Астемизол: приводит к удлинению интервала Q–T и развитию желудочковой аритмии, двунаправленной желудочковой тахикардии и остановке сердечной деятельности. Одновременное лечение флуконазолом и астемизолом противопоказано из-за потенциальной возможности серьезного, даже фатального, влияния на сердце.
Лекарственные препараты, влияющие на метаболизм флуконазола
Гидрохлоротиазид: флуконазол и повторные дозы гидрохлоротиазида приводят к повышению плазменных концентраций флуконазола.
Рифампицин: одновременный прием флуконазола и рифампицина приводит к сокращению периода полувыведения флуконазола.
Влияние флуконазола на метаболизм других лекарственных средств
Флуконазол является потенциальным ингибитором изоэнзима CYP 2C9 цитохрома Р450 и умеренным ингибитором CYP 3A4. При одновременном применении с флуконазолом существует риск повышения плазменных концентраций других медицинских препаратов, которые метаболизируются при участии CYP 2C9 или CYP 3A4 (например алкалоидов спорыньи, хинидина). Ферментингибирующий эффект флуконазола может длиться еще 4–5 дней после окончания лечения.
Альфентанил: одновременное применение флуконазола и альфентанила увеличивает AUC альфентанила приблизительно в 2 раза и снижает клиренс на 55%.
Амитриптилин: повышение концентраций амитриптилина и признаки токсичности трициклических препаратов при одновременном применении амитриптилина с флуконазолом. Одновременное применение флуконазола с нортриптилином, активным метаболитом амитриптилина, приводит к повышению уровня нортриптилина.
Антикоагулянты: одновременное применение флуконазола во время лечения варфарином вдвое удлиняло протромбиновое время.
Бензодиазепины: сочетанное применение флуконазола и мидазолама перорально увеличивает AUC и период полувыведения мидазолама. Одновременное применение флуконазола с триазоламом перорально увеличивает AUC и период полувыведения триазолама. Потенцированный и пролонгированный эффект триазолама отмечали при одновременном лечении флуконазолом.
Антагонисты кальциевых каналов: дигидропиридиновые антагонисты кальциевых каналов, включая нифедипин, израдипин, никардипин, амлодипин и фелодипин, метаболизируются посредством CYP 3A4. Выявляют повышение концентрации в сыворотке крови антагонистов кальция при одновременном применении итраконазола и фелодипина, израдипина или нифедипина.
Целекоксиб: одновременное лечение флуконазолом и целекоксибом приводит к повышению максимальной концентрации в плазме крови и увеличению AUC целекоксиба.
Циклоспорин: взаимодействие с циклоспорином проявляется при дозе флуконазола 200 мг. Отмечают увеличение AUC циклоспорина и снижение клиренса на 55%.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы: одновременное применение флуконазола с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы повышает риск миопатии. Вследствие взаимодействия флувастатина с флуконазолом индивидуально повышается AUC флувастатина.
Лозартан: одновременное лечение флуконазолом приводит к повышению концентрации лозартана и снижению концентрации его активного метаболита.
Фенитоин: одновременное применение флуконазола и фенитоина в/в повышает минимальную концентрацию в плазме крови и AUC фенитоина.
Рифабутин: одновременное применение флуконазола с рифабутином приводит к повышению уровня рифабутина в сыворотке крови.
Такролимус и сиролимус: одновременное применение флуконазола и такролимуса повышает минимальную концентрацию в плазме крови такролимуса.
Теофиллин: применение флуконазола на протяжении 14 дней приводит к снижению клиренса теофиллина.
Триметрексат: флуконазол угнетает метаболизм триметрексата и приводит к повышению концентрации триметрексата в плазме крови.
Зидовудин: одновременное применение флуконазола и зидовудина вызывает увеличение AUC зидовудина.
Фармакодинамические взаимодействия
Лекарственные средства, удлиняющие интервал Q–T: флуконазол может индуцировать удлинение интервала Q–T, что приводит к выраженной сердечной аритмии.
Особые меры безопасности
Не применять флуконазол одновременно с препаратами, которые содержат астемизол, терфенадин, пимозид и хинидин.

лечение симптоматическое, общеукрепляющее, направленное на стабилизацию жизненно важных функций. Флуконазол большей частью выводится с мочой. Поэтому его выделение можно ускорить при помощи форсированного объемного диуреза. Гемодиализ на протяжении 3 ч снижает уровень препарата в плазме крови на 50%.

при температуре до 25 °С.