Флюанксол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФЛЮАНКСОЛ

(FLUANXOL^®)

Склад.

Діюча речовина: флюпентиксол (flupentixol);

1 таблетка містить флюпентиксолу дигідро хлориду у кількості, яка відповідає 0,5 мг, 1 мг або 5 мг флюпентиксолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, желатин, тальк, магнію стеарат;

оболонка: желатин, сахароза, пудра цукрова, заліза оксид жовтий (E 172) RM 1099.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Код АТС N05A F01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Депресії, які супроводжуються тривогою, астенією та втратою ініціативи.

Хронічні невротичні розлади, що супроводжуються тривогою, депресією та бездіяльністю.

Психосоматичні розлади з астенічними реакціями.

Шизофренія та інші психози, особливо з такими симптомами, як галюцинації, марення та порушення мислення, ускладнені апатією, анергією, пригніченим настроєм та усамітненням.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого його компонента.

Циркуляторний колапс, депресія центральної нервової системи будь-якого походження (наприклад алкоголь, барбітуратна або опіоїдна інтоксикація), кома.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Депресії. Хронічні невротичні розлади. Психосоматичні розлади

Спочатку 1 мг на день як разова доза вранці або по 0,5 мг двічі на день. Через тиждень дозу можна підвищити до 2 мг на день, якщо клінічна реакція є недостатньою. Щоденну дозу, більшу за 2 мг, необхідно давати окремими дозами, максимум до 3 мг.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку слід призначати половину рекомендованої дози, тобто 0,5-1,5 мг на добу.

Пацієнти звичайно реагують на Флюанксол протягом двох або трьох днів. Якщо при застосуванні максимальної дози протягом тижня ефект не досягається, препарат слід відмінити.

Дорослі

Шизофренія та інші психози

Дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта. У цілому, спочатку необхідно застосовувати малі дози та підвищувати їх до оптимально ефективного рівня якнайскоріше, відповідно до терапевтичного ефекту.

Спочатку 3-15 мг на день за два або три прийоми на день, підвищуючи за необхідності до

40 мг на день. Підтримуюча доза звичайно становить 5-20 мг/день, може прийматись одноразово вранці щодня.

Пацієнти літнього віку. Необхідно призначати нижчі дози.

Дозування при зниженій функції нирок. Флюпентиксол призначається у звичайних дозах.

Дозування при зниженій функції печінки. Рекомендується обережне добирання терапевтичної дози та, у разі можливості, визначення рівня препарату у сироватці крові.

Таблетки проковтують, запиваючи водою.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їх частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстра пірамідних симптомів, особливо в початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Протипаркінсонічні засоби не усувають пізню дискінезію та можуть загострити її. Рекомендується знизити дози або, якщо можливо, припинити лікування флюпентиксолом. У випадках стійкої акатизії рекомендується застосовувати бензодіазепін або пропранолол.

Частота побічних реакцій в нижченаведеній таблиці визначається як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000) або дуже рідкісні (<1/10000).

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій – фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, Torsade de Pointes і раптової смерті при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, в тому числі флюпентиксолу.

Раптове припинення застосування флюпентиксолу може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міальгії, парестезії, безсоння, невгамовність, тривога та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми звичайно починаються протягом 1-4 днів після припинення та зменшуються протягом 7-14 днів.

Передозування.

Симптоми: сонливість, кома, екстра пірамідні симптоми, судоми, шок, гіпо- або гіпертермія.

При одночасному передозуванні разом із засобами, здатними впливати на серцеву діяльність, траплялись випадки змін на ЕКГ, пролонгації QT, Torsade de Pointes, серцевої зупинки та шлуночкових аритмій.

Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Якнайшвидше слід провести промивання шлунка та застосувати сорбенти. Слід вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна лікувати за допомогою діазепаму, а екстра пірамідні симптоми - біпериденом.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Флюанксол не повинен призначатися у період вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода.

Новонароджені, матері яких приймали нейролептики на пізніх стадіях вагітності, можуть мати симптоми інтоксикації, такі як апатичність, тремор і підвищену збудливість, а також низьку оцінку за шкалою Апгар.

Препарат виявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, тому його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з молоком, становить <0,5% від материнської щоденної дози, зв’язаної з масою тіла. Грудне вигодовування може тривати в період лікування Флюанксолом, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується вести спостереження за немовлям, особливо в перші 4 тижні після народження.

Діти.

Застосування препарату не рекомендується через недостатність клінічних даних.

Особливості застосування.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Серед летальних випадків переважають пацієнти з наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть існувати протягом тижня або більше після припинення прийому пероральних форм та дещо довше після прийому депонованих форм препаратів.

Так само як і інші нейролептики, флюпентиксол слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічним мозковим синдромом, судомами та прогресуючим захворюванням печінки.

Застосовувати флюпентиксол у дозуваннях до 25 мг на добу не рекомендується для лікування збудливих, гіперактивних пацієнтів, оскільки його активуючий ефект може посилити такі характеристики. Транквілізатори або нейролептики седативної дії при переході на лікування флюпентиксолом слід відміняти поступово.

Як інші антипсихотики, флюпентиксол може змінювати профілі інсуліну та глюкози в організмі, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на діабет.

Протягом підтримуючої терапії, особливо при застосуванні високих доз, слід ретельно контролю вати стан пацієнтів і періодично оцінювати можливість зменшення підтримуючої дози.

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних засобів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях серед популяції пацієнтів з деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних негативних явищ приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків та інших популяцій пацієнтів. Флюпентиксол необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

Так само, як і інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних засобів, флюпентиксол   може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому флюпентиксол необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або генетичною схильністю до таких станів, а також у пацієнтів з серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв.), нещодавнім інфарктом міокарда, некомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування іншими антипсихотиками.

Допоміжні речовини

Таблетки містять моногідрат лактози. Пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, недостатністю лактази або мальабсорбції глюкози-галактози не слід призначати цей препарат. Таблетки містять також сахарозу. Пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності фруктози, мальабсорбції глюкози-галактози або сахарази-ізомальтази не слід призначати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Флюанксол є неседативним засобом у діапазоні нижніх та середніх доз. Однак пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації та мають бути попереджені про можливість впливу їх лікування на здатність керувати авто транспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Флюанксол може посилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів центральної нервової системи.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; гіпотензивний ефект гуанетидину та засобів, що аналогічно діють, послаблюється.

Сумісне застосування нейролептиків і літію підвищує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного.

Флюанксол може знижувати ефективність леводопи та адренергічних засобів, а комбінація з метоклопрамідом і піперазин ом підвищує ризик розвитку екстра пірамідних симптомів.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане з використанням антипсихотичних засобів, може загостритись під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT інтервал. Слід уникати комбінації таких засобів. Відповідні класи включають:

• клас Іа і ІІІ анти аритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід);

• деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин);

• деякі антибіотики-макроліди (наприклад еритроміцин);

• деякі антигістамінні засоби (наприклад терфенадин, астемізол);

• деякі антибіотики-хінолони (наприклад гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік наведений вище неповний, слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT інтервал (наприклад цисаприд, літій).  

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія) і засоби, які підвищують концентрацію зуклопентиксолу, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флюпентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів. In vitro та in vivo флюпентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D₁ і D₂-рецепторами. Атиповий антипсихотик, клозапін, має подібну до флюпентиксолу спорідненість з D₁ і D₂-рецепторами in vitro та in vivo.

Флюпентиксол має високу спорідненість з α₁-адренорецепторами і 5НТ₂-рецепторами, хоча дещо нижчу, ніж хлорпротиксен, фенотіазини у високих дозуваннях та клозапін, але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Він має слабкі антигістамінергічні властивості і не має блокуючої дії на α₂-адренорецептори.

Як більшість інших нейролептиків, флюпентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Флюанксол має широкий спектр активності, що залежить від дози. Флюпентиксол у низьких дозах (1-2 мг/день) спричиняє антидепресивний, анксіолітичний та активуючий ефект. У середніх дозах (3-25 мг/день) флюпентиксол призначається для лікування гострих і хронічних психозів, і в такому діапазоні дозувань практично не справляє неспецифічного седативного ефекту та непридатний для лікування пацієнтів із вираженим психомоторним збудженням. Крім значної редукції або повного усунення ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, марення та порушення мислення, флюпентиксол також має розгальмовуючі (антиаутистичні і активуючі) властивості, підвищує настрій, що робить флюпентиксол особливо ефективним при лікуванні апатичних, усамітнених, депресивних пацієнтів із слабкою мотивацією.

Антипсихотичний ефект посилюється з підвищенням дози; додатково можна очікувати деяку седацію. Флюпентиксол у всьому діапазоні доз спричиняє анксіолітичний ефект і навіть при застосуванні високих доз ефекти розгальмування та піднесення настрою зберігаються. Лікування високими дозами не підвищує частоту екстра пірамідних симптомів.  

Фармакокінетика.

Біодоступність флюпентиксолу після внутрішнього прийому становить приблизно 40%, а максимальна концентрація у сироватці досягається за 4-5 годин. Зв’язування з протеїнами плазми – приблизно 99%. Метаболіти не мають нейролептичної активності.

Період напів виведення (Т_1/2β) становить приблизно 35 годин і системний кліренс (Cl_s) – приблизно 0,29 л/хв. Екскреція відбувається головним чином з калом і частково - із сечею.

Флюпентиксол у незначних кількостях виділяється в грудне молоко.

Кінетика лінійна, рівноважні концентрації в плазмі досягаються за 7 днів.  

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою блідо-коричнево-жовтого кольору; в дозі 0,5 та 1 мг - круглої форми, 5 мг - овальної форми.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче +25 °С.

Упаковка.

Таблетки по 0,5 мг, 1 мг, 5 мг № 100 у пластиковому контейнері.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження. Oттіліавей 9, DK-2500 Валбі-Копенгаген, Данія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ФЛЮАНКСОЛ

табл. п/о 0,5 мг, № 100

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, желатин, тальк, магния стеарат, сахароза, сахарная пудра, железа оксид желтый (Е172) RM 1099.

№ UA/10197/01/01 от 03.11.2009 до 03.11.2014

табл. п/о 1 мг, № 100

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, желатин, тальк, магния стеарат, сахароза, сахарная пудра, железа оксид желтый (Е172) RM 1099.

№ UA/10197/01/02 от 03.11.2009 до 03.11.2014

табл. п/о 5 мг, № 100

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, желатин, тальк, магния стеарат, сахароза, сахарная пудра, железа оксид желтый (Е172) RM 1099.

№ UA/10197/01/03 от 03.11.2009 до 03.11.2014

ФЛЮАНКСОЛ ДЕПО

р-р масл. д/ин. 20 мг/мл амп. 1 мл, № 10

Прочие ингредиенты: триглицериды средней цепи, аргон RM1137.

№  UA/2209/02/01 от 22.10.2009 до 22.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

флюпентиксол является нейролептиком группы тиоксантена.
Антипсихотический эффект нейролептиков связывают с блокадой дофаминовых рецепторов, а также возможной блокадой 5HT-рецепторов. In vitro и in vivo флюпентиксол имеет высокую степень сродства к дофаминовым D₁- и D₂-рецепторам. Атипичный нейролептик, клозапин, обладает подобным флюпентиксолу сродством к D₁- и D₂-рецепторам in vitro и in vivo.
Флюпентиксол имеет высокую степень сродства к α₁-адренорецепторам и 5-HT₂-рецепторам, но более низкую, чем хлорпротиксен, фенотиазины в высокой дозе и клозапин, и не имеет сродства к холинергическим мускариновым рецепторам. Обладает слабыми антигистаминергическими свойствами и не ингибирует α₂-адренорецепторы.
Как большинство других нейролептиков, флюпентиксол повышает уровень пролактина в плазме крови.
Флюанксол имеет широкий дозозавасимый спектр активности. Флюпентиксол в низкой дозе (1–2 мг/сут) обладает антидепрессивным, анксиолитическим и активирующим эффектом. В средней дозе (3–25 мг/сут) флюпентиксол применяют для лечения острого и хронического психоза, в данном диапазоне доз препарат практически не оказывает неспецифического седативного действия и непригоден для лечения пациентов с выраженным психомоторным возбуждением. Кроме значительной редукции или полного устранения ядерных симптомов шизофрении, таких как галлюцинации, бред и нарушение мышления, флюпентиксол также обладает растормаживающим (антиаутистическим и активирующим) эффектом, повышает настроение, что делает фюпентиксол особенно эффективным при лечении апатичных, аутичных, депрессивных пациентов со слабой мотивацией.
Антипсихотический эффект усиливается с повышением дозы; дополнительно можно ожидать незначительную седацию. Флюпентиксол во всем диапазоне доз оказывает анксиолитическое действие и даже при применении препарата в высокой дозе эффекты растормаживания и повышения настроения сохраняются. Применение препарата в высокой дозе не повышает частоту экстрапирамидных симптомов.
Флюанксол Депо — пролонгированная инъекционная форма препарата. Флюанксол Депо эффективен при лечении хронических психозов. Антипсихотический эффект усиливается с повышением дозы. В низкой и средней дозе (до 100 мг/2 нед) флюпентиксола деканоат не обладает седативным эффектом, незначительное неспецифическое седативное действие можно ожидать при применении препарата в высокой дозе.
Флюпентиксола деканоат особенно эффективен при лечении пациентов с апатией, аутизмом, депрессией, отсутствием мотивации.
Флюанксол Депо обеспечивает возможность беспрерывного лечения, что очень важно для пациентов, не выполняющих назначения врача. Таким образом при применении Флюанксола Депо предотвращается возникновение частых рецидивов, которые связывают с прерыванием приема пациентами пероральных лекарственных средств.
Фармакокинетика
Флюанксол таблетки. Биодоступность флюпентиксола после приема внутрь составляет приблизительно 40%, а максимальная концентрация в плазме крови достигается через 4–5 ч. Связывание с протеинами плазмы крови — приблизительно 99%. Метаболиты не обладают нейролептической активностью. T_1/2 составляет приблизительно 35 ч, системный клиренс — приблизительно 0,29 л/мин. Экскреция происходит главным образом с калом и частично с мочой. Флюпентиксол в незначительном количестве проникает в грудное молоко. Кинетика линейная, равновесная концентрация в плазме крови достигается через 7 дней.
Флюанксол Депо. После введения флюпентиксола деканоат подвергается ферментативному расщеплению на активный компонент циз(Z)-флюпентиксол и декановую кислоту. Максимальная концентрация флюпентиксола в плазме крови достигается к концу 1-й недели после инъекции. T_1/2 Флюанксола Депо после в/м инъекции составляет 3 нед (период высвобождения из депо), равновесная концентрация в плазме крови достигается через 3 мес при повторном применении. T_1/2 циз(Z)-флюпентиксола составляет приблизительно 35 ч, системный клиренс — приблизительно 0,29 л/мин. Связывание с протеинами плазмы крови — приблизительно 99%.
Фармакокинетически доза Флюанксола Депо 40 мг/2 нед эквивалентна 10 мг Флюанксола в сутки при приеме внутрь. Исследования фармакокинетики при применении Флюанксола Депо у пациентов пожилого возраста не проводили. Однако для подобного препарата из группы тиоксантена — зуклопентиксола — фармакокинетические параметры в основном не зависят от возраста пациента.
Не ожидают значительного изменения концентрации препарата в плазме крови при нарушении функции почек.
Нет данных относительно изменения фармакокинетических параметров препарата при нарушении функции печени.

ПОКАЗАНИЯ:

Флюанксол таблетки: депрессии, сопровождающиеся чувством тревоги, астенией и отсутствием инициативы. Хронические невротические расстройства, сопровождающиеся тревогой, депрессией и бездеятельностью. Психосоматические расстройства с астеническими реакциями. Шизофрения и другие психозы, особенно с такими симптомами, как галлюцинации, бред и нарушения мышления, осложненные апатией, анергией, подавленным настроением и аутизмом.
Флюанксол Депо: поддерживающее лечение шизофрении и других психозов, особенно с симптомами галлюцинации, бреда и нарушениями мышления, осложненные апатией, анергией, депрессией и аутизмом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Флюанксол таблетки
Депрессии. Хронические невротические и психосоматические расстройства
Начальная доза — 1 мг 1 раз в сутки утром или по 0,5 мг 2 раза в сутки. Через 1 нед при недостаточном клиническом эффекте дозу можно повысить до 2 мг/сут. Если суточная доза превышает 2 мг, то препарат принимают в несколько приемов, максимум до 3 мг на прием.
Пациентам пожилого возраста следует принимать ^1/₂ рекомендуемой дозы — 0,5–1,5 мг/сут.
Клинический эффект при применении Флюанксола обычно наступает на протяжении 2–3 дней. Если при применении максимальной дозы на протяжении 1 нед эффект не достигается, препарат следует отменить.
Шизофрения и другие психозы
Дозу препарата определяют индивидуально, учитывая состояние пациента. Вначале следует применять препарат в низкой дозе и как можно быстрее повышать ее до оптимально эффективного уровня, согласно терапевтическому эффекту. Начальная доза — 3–15 мг/сут в 2–3 приема, которую повышают при необходимости до 40 мг/сут. Поддерживающая доза обычно составляет 5–20 мг/сут, которую можно принимать однократно утром.
Пациентам пожилого возраста необходимо назначать препарат в низких дозах.
При нарушении функции почек флюпентиксол назначают в обычной дозе.
При нарушении функции печени рекомендуют осторожный подбор терапевтической дозы и по возможности — определение уровня препарата в плазме крови.
Таблетки проглатывают, запивая водой.
Флюанксол Депо
Дозу препарата и интервал между инъекциями определяют индивидуально, основываясь на достижении максимального угнетения психотических симптомов с минимальными побочными эффектами.
При поддерживающем лечении диапазон доз обычно составляет 20–40 мг (1–2 мл) каждые 2–4 нед. Некоторым пациентам показаны применение препарата в высшей дозе или менее короткие интервалы между инъекциями.
Флюпентиксола деканоат непригоден для лечения пациентов, нуждающихся в седации.
При переходе с терапии пероральным Флюанксолом на поддерживающее лечение Флюанксолом Депо следует руководствоваться нижеследующей схемой:
Пероральная суточная доза Флюанксола (мг) х 4 = Флюанксола Депо (мг) в/м каждые 2 нед.
Пероральная суточная доза Флюанксола (мг) х 8 = Флюанксола Депо (мг) в/м каждые 4 нед.
Пациентам следует продолжать принимать пероральный Флюанксол во время 1-й недели после 1-й инъекции, но в сниженной дозе.
При переходе на лечение флюпентиксола деканоатом с других депонированных лекарственных средств следует руководствоваться соотношением: 40 мг флюпентиксола деканоата соответствует 25 мг флюфеназина деканоата, 200 мг зуклопентиксола деканоата или 50 мг галоперидола деканоата.
Последующие дозы и интервалы между инъекциями устанавливают согласно клинической реакции пациента на терапию.
Пациентам пожилого возраста следует назначать минимальную терапевтическую дозу.
При нарушении функции почек флюпентиксол назначают в обычных дозах.
При нарушении функции печени необходимо с осторожностью титровать терапевтическую дозу, а также по возможности проводить определение уровня препарата в плазме крови.
Способ введения. Флюанксол Депо применяют в виде в/м инъекции в верхний квадрант ягодицы. Препарат объемом >2 мл следует разделить между двумя местами введения. Местная переносимость препарата удовлетворительная.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата, сосудистый коллапс, угнетение функции ЦНС различного генеза (например алкоголь, барбитуратная или опиоидная интоксикация), кома.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

в большинстве случаев дозозависимые. Их частота и тяжесть более выражены в начале терапии и уменьшаются при дальнейшем лечении.
Возможно развитие экстрапирамидных симптомов, особенно в начале терапии. В большинстве случаев они корректируются снижением дозы и/или применением противопаркинсонических препаратов. Регулярное профилактическое применение последних не рекомендуют. Противопаркинсонические средства не купируют позднюю дискинезию и могут ее обострить. Рекомендуют снизить дозу или, если возможно, прекратить лечение флюпентиксолом. В случаях стойкой акатизии рекомендуют применять бензодиазепин или пропранолол.
Частота побочных реакций в нижеследующей таблице определяется как: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, но <1/10); нечасто (≥1/1000, но <1/100); редко (≥1/10 000, но <1/1000) или очень редко (<1/10 000).

Существуют сообщения о редких случаях пролонгации интервала Q–T, желудочковых аритмий — фибрилляции желудочков, желудочковой тахикардии, аритмии torsade de pointes и внезапной смерти при применении лекарственных средств группы нейролептиков, в том числе флюпентиксола.
Резкое прекращение терапии флюпентиксолом может вызвать симптомы отмены, наиболее частыми из которых являются тошнота, рвота, анорексия, диарея, ринорея, потливость, миалгия, парестезии, бессонница, беспокойство, тревога и возбуждение. Также могут возникать головокружение, переменные ощущения тепла или холода и тремор. Симптомы отмены обычно развиваются на протяжении 1–4 дней после прекращения терапии и уменьшаются на протяжении 7–14 дней.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

вероятность развития злокачественного нейролептического синдрома (гипертермия, ригидность мышц, нарушение сознания, дисфункция вегетативной нервной системы) существует при применении любого нейролептика. Риск возрастает при применении нескольких лекарственных средств. Среди летальных случаев преобладают пациенты с органическим синдромом, умственной заторможенностью, злоупотреблением опиатами и алкоголем.
Лечение: прекращение применения нейролептиков, симптоматическая терапия. Можно применять дантролен и бромокриптин.
Симптомы могут сохраняться на протяжении 1 нед и более после прекращения приема пероральных форм и дольше после приема депонированных форм препаратов.
Как и другие нейролептики, флюпентиксол применяют с осторожностью при лечении пациентов с органическим мозговым синдромом, судорогами и прогрессирующим заболеванием печени.
Применять флюпентиксол в низкой дозе не рекомендуют для лечения возбудимых, гиперактивных пациентов, поскольку активирующий эффект препарата может усилить выраженность данных проявлений. При переходе на лечение флюпентиксолом транквилизаторы или нейролептики седативного действия следует отменять постепенно.
Как и другие нейролептики, флюпентиксол может изменять профили инсулина и глюкозы в организме, поэтому необходима коррекция антидиабетической терапии у пациентов с сахарным диабетом.
На протяжении поддерживающей терапии, особенно при применении препарата в высоких дозах, следует тщательно контролировать состояние пациента и периодически оценивать возможность снижения поддерживающей дозы.
При применении некоторых атипичных антипсихотических средств в рандомизированных плацебо-контролируемых исследованиях среди популяции пациентов с деменцией наблюдали повышение риска возникновения цереброваскулярных побочных эффектов приблизительно в 3 раза. Механизм этого явления неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других нейролептиков и популяций пациентов. Флюпентиксол необходимо применять с осторожностью у пациентов с факторами риска развития инсульта.
Так же, как и другие средства группы антипсихотических средств, флюпентиксол может приводить к удлинению интервала Q–T. Имеющаяся пролонгация интервала Q–T может повысить риск возникновения злокачественных аритмий. Поэтому флюпентиксол необходимо с осторожностью применять у пациентов с подозрением на гипокалиемию, гипомагниемию или с генетической склонностью к данным состояниям, а также у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе, например удлиненным интервалом Q–T, выраженной брадикардией (<50 уд./мин), недавно перенесшим инфаркт миокарда, некомпенсированной сердечной недостаточностью или сердечной аритмией. Следует избегать одновременного применения с другими нейролептиками.
Таблетки содержат моногидрат лактозы. Пациентам с редким наследственным нарушением толерантности к галактозе, недостаточностью лактазы или мальабсорбцией глюкозы-галактозы не следует назначать этот препарат. Таблетки содержат сахарозу. Пациентам с редким наследственным нарушением толерантности к фруктозе, мальабсорбцией глюкозы-галактозы или сахаразы-изомальтазы не следует назначать этот препарат.
Период беременности и кормления грудью. Флюанксол не следует назначать в период беременности, если только ожидаемая польза для матери не превышает возможного риска для плода.
У новорожденных, матери которых принимали нейролептик в последний триместр беременности, могут возникать симптомы интоксикации, такие как апатия, тремор и повышенная возбудимость, а также низкая оценка по шкале Апгар.
Препарат проникает в грудное молоко в низкой концентрации, поэтому влияние на ребенка при применении Флюанксола в терапевтической дозе маловероятно. Доза, получаемая ребенком с грудным молоком, составляет <0,5% от суточной дозы матери. Грудное вскармливание можно продолжать в период лечения Флюанксолом, но рекомендуют наблюдение за ребенком, особенно в первые 4 нед после рождения.
Дети. Применение препарата не рекомендуют ввиду недостаточного клинического опыта.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Флюанксол является неседативным средством при применении в низкой и средней дозе. Однако пациенты, принимающие психотропные лекарственные средства, могут отмечать некоторое снижение общего внимания и способности к концентрации внимания, поэтому должны быть предупреждены о возможности влияния терапии препаратом на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Комбинации, требующие особой осторожности
Флюанксол может усиливать седативное действие алкоголя, барбитуратов и средств, угнетающих функции ЦНС.
Нейролептики могут усиливать или снижать эффект антигипертензивных средств; гипотензивный эффект гуанетидина и подобных средств ослабляется.
Сочетанное применение нейролептиков и лития повышает риск нейротоксичности.
Трициклические антидепрессанты и нейролептики подавляют метаболизм друг друга.
Флюанксол может снижать эффективность леводопы и адренергических средств, а комбинация с метоклопрамидом и пиперазином повышает риск развития экстрапирамидных симптомов.
Удлинение интервала Q–T, связанное с применением антипсихотических средств, может стать более выраженным при сочетанном применении с другими средствами, значительно удлиняющими интервал Q–T. Следует избегать комбинации препарата с данными средствами, а именно:
•антиаритмические средства класса Іа и ІІІ (например хинидин, амиодарон, соталол, дофетилид);
•некоторые антипсихотические средства (например тиоридазин);
•некоторые антибиотики-макролиды (например эритромицин);
•некоторые антигистаминные средства (например терфенадин, астемизол);
•некоторые антибиотики-хинолоны (например гатифлоксацин, моксифлоксацин).
Данный перечень неполный, следует избегать комбинации с другими отдельными препаратами, способными значительно удлинять интервал Q–T (например цизаприд, литий).
Средства, которые изменяют электролитный баланс, например тиазидовые диуретики (гипокалиемия) и средства, которые повышают концентрацию флюпентиксола, также необходимо применять с осторожностью, поскольку они могут повышать риск пролонгации интервала Q–T и тяжелых аритмий.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: сонливость, кома, экстрапирамидные симптомы, судороги, шок, гипо- или гипертермия.
При сочетанном применении с лекарственными средствами, влияющими на сердечную деятельность, при передозировке возможны изменения на ЭКГ в виде пролонгации интервала Q–T, Тorsade de Рointes, остановки сердца и желудочковых аритмий.
Лечение симптоматическое. В кратчайший срок следует провести промывание желудка и назначить сорбенты (при передозировке таблеток). Необходимо проводить мероприятия по поддержанию деятельности дыхательной и сердечно-сосудистой системы. Не следует применять эпинефрин, поскольку это может привести к дальнейшему снижению АД. Для купирования судорог можно применять диазепам, а экстрапирамидных симптомов — бипериден.
Благодаря лекарственной форме случаи передозировки Флюанксола Депо маловероятны.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре ниже 25 °C.