Фортум - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ФОРТУМ™

(FORTUM™)

Склад.

Діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 500 мг, 1 г або 2 г;  

допоміжні речовини: натрію карбонат.

Лікарька форма. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DD02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікро організмами.

Тяжкі інфекції:   - сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;

                             - інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;

 - у пацієнтів відділень інтенсивної терапії,

    наприклад, з інфікованими опіками.

Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції ЛОР-органів.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції шкіри та м’яких тканин.

Інфекції травного тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.

Інфекції кісток і суглобів.

Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (транс уретральна резекція).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Гіпер чутливість до цефтазидиму пентагідрату або будь-якого інгредієнта препарату.

Спосіб застосування та дози.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Рекомендовано перед застосуванням препарату зробити шкірну пробу на переносимість.

Дорослі

У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2-3 приймання шляхом внутрішньо венної або внутрішньом× язової ін× єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг – 1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.

Муковісцидоз у поєднанні із синьо гнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 приймання.

Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим.

Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера.

Немовлята і діти віком від 2 місяців

30-100 мг/кг на добу за 2-3 приймання. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чи хворим на менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за три прийоми.

Новонароджені (0 - 2 місяці)

25–60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напів виведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3–4 рази більший, ніж у дорослих.

Хворі літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, що мають   гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше  80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Дозування при порушеній функції нирок

Цефтазидим виводиться нирками у незмінному стані. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Кліренс креатині ну, мл/хв	Прибл. рівень креатині ну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г	Частота дозування (год)
> 50	<150 (<1,7)	Звичайна доза
50 – 31	150–200 (1,7–2,3)	1	12
30 – 16	200–350 (2,3–4,0)	1	24
15 – 6	350–500 (4,0–5,6)	0,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	0,5	48

Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролю вати рівень цефтазидиму в сироватці, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатині ну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Гемодіаліз

Період напів виведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці, наведеній вище.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньо венного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (звичайно від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька приймань. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемо фільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатині ну, мл/хв)	Підтримуюча доза (мг)   залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
	5	16,7	33,3	50
0	250	250	500	500
5	250	250	500	500
10	250	500	500	750
15	250	500	500	750
20	500	500	500	750

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемо діаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатині ну, мл/хв)	Підтримуюча доза (мг)   залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
	1,0 л/год			2,0 л/год
	Швидкість ультрафільтрації (л/год)			Швидкість ультрафільтрації (л/год)
	0,5	1,0	2,0	0,5	1,0	2,0
0	500	500	500	500	500	750
5	500	500	750	500	500	750
10	500	500	750	500	750	1000
15	500	750	750	750	750	1000
20	750	750	1000	750	750	1000

^аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Фортум вводиться внутрішньо венно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньо венних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Інструкція з приготування

Фортум сумісний з найчастіше вживаними розчинами для внутрішньо венного введення.

Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

 

Доза, що вводиться		Необхідна кількість розчинника (мл)	Приблизна концентрація (мг/мл)
250 мг	Внутрішньом’язово Внутрішньо венно	1 2,5	210 90
500 мг	Внутрішньом’язово Внутрішньо венно	1,5 5	260 90
1 г	Внутрішньом’язово Внутрішньо венний болюс Внутрішньо венна інфузія	3 10 50*	260 90 20
2 г	Внутрішньо венний болюс Внутрішньо венна інфузія	10 50*	170 40

*Примітка. Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

Фортум сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньо венного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій     (див. “Несумісність”).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного   залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози;   0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідро хлориду. У цьому випадку слід зробити шкірну пробу на переносимість лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі  4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію)    3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Вміст флакона Фортуму 500 мг, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньо венної болюсної ін’єкції:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути в розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньо венної інфузії (флакони 1 г та 2 г)

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як звичайно.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Побічні реакції.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від   дуже частих до нечастих, а також за органами і системами. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10;   нечасто ³ 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10 000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000.

Інфекції та інвазії

Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи.

Часто – еозинофілі я та тромбоцит оз.

Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцит опенія.

Дуже рідко – лімоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцит оз.

Імунна система

Дуже рідко – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або гіпотензію).

Нервова система

Нечасто – запаморочення, головний біль.

Дуже рідко – парестезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення

Часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові порушенняї

Часто – діарея.

Нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт.

Дуже рідко – порушення смаку.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

Сечовидільна система

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарні   реакції

Часто – транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза).

Дуже рідко – жовтуха.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто – макулопапульозний висип або кропив’янка.

Нечасто – свербіж.

Дуже рідко – ангіо невротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та розлади в місці введення

Часто – біль та/або запалення в місці внутрішньо венної ін’єкції.

Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники

Часто – позитивний тест Кумбса.

Нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатині ну в сироватці.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Експериментальних свідчень ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму не отримано, але як і інші препарати, його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності та дітям грудного віку.

Цефтазидим у невеликих кількостях виділяється в грудне молоко, тому повинен з обережністю призначатися матерям, що годують груддю.

Діти.  

Застосовується дітям з перших днів життя.

Особливості застосування.

До початку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіпер чутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніциліні в або інших препаратів.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіпер чутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефро токсичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Фортумом може призвести до надмірного росту нечутливих мікро організмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролю вати стан хворого.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніциліні в широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Не описана.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефро токсичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок.

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Фортуму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Фортум може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.  

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатині ну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов× язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грам позитивними, так і грам негативними мікро організмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. В дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміно глікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.

При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидим виявляє активність проти таких мікро організмів.

Грам негативні

Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами).

Грам позитивні

Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis).

Анаеробні

Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).

Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л, відповідно. Через п’ять хвилин після внутрішньо венного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л, відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікро організмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньо очна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напів виведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незмінному стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: стерильний, від білого до кремового кольору порошок.

Несумісність.

Фортум менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньо венного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній ін фузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньо венні катетери між використанням цих двох препаратів.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі нижче 25°С.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нище 25°С або протягом 7 днів при температурі до 4°С.

Упаковка. Скляні флакони з ламінованою гумовою кришечкою, яка покрита захисним ковпачком, вміщені у картонну упаковку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.      „GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.” (Italy).

„ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С. п. А.” (Італія)

Місцезнаходження.

„GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.”, via Alessandro Fleming 2, 37135 Verona, Italy.

„ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С. п. А.”, віа Алессандро Флемінг 2, 37135 Верона,

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 500 мг фл., № 1

Цефтазидим

500 мг

Прочие ингредиенты: натрия карбонат.

№  UA/1636/01/01 от 25.06.2009 до 25.06.2014

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1

Цефтазидим

1 г

Прочие ингредиенты: натрия карбонат.

Содержит цефтазидима пентагидрат 582, 1164 мг, в пересчете на цефтазидим — 500, 1000 мг.

№  UA/1636/01/02 от 25.06.2009 до 25.06.2014

пор. д/п ин. р-ра 2 г фл., № 1

Цефтазидима пентагидрат

2 г

№ UA/1636/01/03 от 25.06.2009 до 25.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефтазидим — бактерицидный цефалоспориновый антибиотик, механизм действия которого обусловлен нарушением синтеза стенки бактериальной клетки. Имеет высокую активность относительно широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая штаммы, резистентные к гентамицину и другим аминогликозидным антибиотикам. Очень стойкий к действию большинства β-лактамаз, продуцируемых как грамположительными, так и грамотрицательными микроорганизмами. Цефтазидим имеет высокую активность in vitro и действует в пределах узкого диапазона минимальной ингибирующей концентрации (МИК) против большинства возбудителей инфекций. В исследованиях in vitro показано, что при применении препарата сочетанно с аминогликозидными антибиотиками отмечают аддитивный эффект, а в экспериментах с некоторыми штаммами зарегистрированы и явления синергизма.
При исследовании in vitro доказано, что цефтазидим проявляет активность против таких микроорганизмов:
грамотрицательные: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включая Pseudomonas pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы);
грамположительные: Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus epidermidis (штаммы, чувствительные к метициллину), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолитические стрептококки группы А), Streptococcus группы В (Streptococcus agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключая Streptococcus faecalis);
анаэробные: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (многие штаммы Bacteroides fragilis обладают резистентностью).
Цефтазидим неактивен in vitro по отношению к резистентным к метициллину стафилококкам, Streptococcus faecalis и многим другим энтерококкам, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. У пациентов после в/м инъекции в дозе 500 мг и 1 г быстро достигается средняя максимальная концентрация 18 и 37 мг/л соответственно. Через 5 мин после в/в болюсного введения 500 мг, 1 или 2 г в плазме крови достигается концентрация в среднем 46, 87 или 170 мг/л соответственно. Терапевтически эффективная концентрация остается в плазме крови даже через 8–12 ч после в/в и в/м введения. Связывание с белками плазмы крови составляет около 10%. Концентрация цефтазидима, превышающая МИК для большинства распространенных патогенных микроорганизмов, достигается в таких тканях и средах, как кости, сердце, желчь, мокрота, внутриглазная, синовиальная, плевральная и перитонеальная жидкости. Цефтазидим быстро проникает через плаценту и экскретируется в грудное молоко. Препарат плохо проникает через неповрежденный ГЭБ, концентрация препарата в ЦНС при отсутствии воспаления незначительна. Однако при воспалении мозговых оболочек концентрация цефтазидима в ЦНС составляет ≥4–20 мг/л, что соответствует уровню его терапевтической концентрации.
Цефтазидим не метаболизируется в организме. После парентерального введения достигается высокая и стойкая концентрация цефтазидима в плазме крови. Период полувыведения составляет около 2 ч. Препарат выделяется в неизмененном виде в активной форме почками путем гломерулярной фильтрации; около 80–90% дозы выводится с мочой в течение 24 ч. У пациентов с нарушением функции почек элиминация цефтазидима снижается, поэтому дозу препарата следует снизить. Менее 1% препарата выводится с желчью, что значительно ограничивает количество препарата, попадаемого в кишечник.

ПОКАЗАНИЯ:

цефтазидим предназначен для лечения моно- и смешанных инфекций, вызванных чувствительными микроорганизмами.
Тяжелые инфекции:
•сепсис, бактериемия, перитонит, менингит;
•инфекции у больных со сниженным иммунитетом;
•у пациентов отделений интенсивной терапии, например с инфицированными ожогами.
Инфекции дыхательных путей, включая инфекции легких у больных с муковисцидозом.
Инфекции ЛОР-органов.
Инфекции мочевыводящих путей.
Инфекции кожи и мягких тканей.
Инфекции ЖКТ, желчевыводящих путей и брюшной полости.
Инфекции костей и суставов.
Инфекции, связанные с гемо- и перитонеальным диализом или непрерывным амбулаторным перитонеальным диализом.
С профилактической целью при проведении оперативных вмешательств на предстательной железе (трансуретральная резекция).

ПРИМЕНЕНИЕ:

доза зависит от тяжести заболевания, чувствительности, локализации и типа инфекции, а также от возраста и функции почек пациента.
Рекомендуют перед применением препарата провести кожную пробу на переносимость.
Взрослые
В большинстве случаев суточная доза составляет 1–6 г 2–3 раза в сутки путем в/в или в/м инъекции.
Инфекции мочеполовых путей и менее тяжелые инфекции: 500 мг–1 г каждые 12 ч.
Большинство инфекций: 1 г каждые 8 ч или 2 г каждые 12 ч.
Очень тяжелые инфекции, особенно у больных с иммунодефицитом, включая больных с нейтропенией: 2 г каждые 8 или 12 ч или 3 г каждые 12 ч.
Муковисцидоз при осложнении синегнойной инфекции легких: от 100 до 150 мг/кг/сут в 3 приема.
Терапию препаратом следует продолжать еще 2 дня после купирования симптомов инфекции, но при инфекции тяжелой степени лечение может быть более продолжительным.
Применение дозы до 9 г/сут у взрослых с нормальной функцией почек не вызывало никаких осложнений.
С профилактической целью при оперативных вмешательствах на предстательной железе следует ввести 1 г во время индукции в анестезию, вторую дозу вводят в момент удаления катетера из уретры.
Новорожденные (0–2 мес): 25–60 мг/кг/сут в виде 2 инъекций. У новорожденных период полувыведения цефтазидима из плазмы крови может быть в 3–4 раза больше, чем у взрослых.
Дети в возрасте старше 2 мес и до 1 года: 30–100 мг/кг/сут в 2–3 приема. Детям в случае иммунодефицита, муковисцидоза или менингита рекомендуется вводить дозы до 150 мг/кг/сут (максимально 6 г/сут) в 3 приема.
Больные пожилого возраста. Учитывая снижение клиренса цефтазидима, у больных пожилого возраста при острых инфекциях суточная доза не должна превышать 3 г (особенно для пациентов в возрасте старше 80 лет). Длительность терапии определяется индивидуально.
Дозирование при нарушении функции почек. Цефтазидим выводится с мочой в неизмененном виде. Поэтому у пациентов с нарушением функции почек дозу следует снизить. Начальная доза составляет 1 г. Определение поддерживающей дозы должно базироваться на скорости гломерулярной фильтрации.
Рекомендуемые поддерживающие дозы цефтазидима при почечной недостаточности

Клиренс креатинина, мл/мин	Приблизительный уровень креатинина в сыворотке крови, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендуемая одноразовая доза цефтазидима, г	Частота дозирования, ч
>50	<150 (<1,7)	Обычная доза
50–31	150–200 (1,7–2,3)	1,0	12
30–16	200–350 (2,3–4,0)	1,0	24
15–6	350–500 (4,0–5,6)	0,5	24
<5	>500 (>5,6)	0,5	48

Для пациентов с тяжелыми инфекциями одноразовую дозу можно повысить на 50% или соответственно повысить частоту введения. У таких пациентов рекомендуется контролировать уровень цефтазидима в плазме крови, который не должен превышать 40 мг/л.
У детей значение клиренса креатинина следует откорригировать согласно отношению к площади поверхности или массе тела.
Гемодиализ
Период полувыведения цефтазидима из плазмы крови во время гемодиализа составляет 3–5 ч.
После каждого сеанса гемодиализа следует вводить поддерживающую дозу цефтазидима, рекомендуемую в таблице, приведенной выше.
Перитонеальный диализ
Цефтазидим можно применять при перитонеальном диализе в обычном режиме и при проведении длительного амбулаторного перитонеального диализа.
Кроме в/в применения, цефтазидим можно включать в состав диализной жидкости (обычно от 125 до 250 мг на 2 л диализной жидкости).
Для пациентов с почечной недостаточностью, которым проводится длительный артериовенозный гемодиализ или высокоскоростная гемофильтрация в отделениях интенсивной терапии, рекомендуемая доза составляет 1 г/сут в виде одноразовой дозы или в несколько приемов. Для гемофильтрации с низкой скоростью следует применять такие дозы, как при нарушении функции почек.
Для пациентов, которым проводится веновенозная гемофильтрация или веновенозный гемодиализ, рекомендации по дозированию приведены в таблицах.
Рекомендации по дозированию цефтазидима для пациентов, которых проводится длительная веновенозная гемофильтрация

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина, мл/мин)	Поддерживающая доза (мг) в зависимости от скорости ультрафильтрации, мл/мин*
	5	16,7	33,3	50
0	250	250	500	500
5	250	250	500	500
10	250	500	500	750
15	250	500	500	750
20	500	500	500	750

^*Поддерживающая доза должна вводиться каждые 12 ч.
Рекомендации по дозированию цефтазидима у пациентов, которым проводится длительный веновенозный гемодиализ

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина, мл/мин)	Поддерживающая доза (мг) в зависимости от скорости ультрафильтрации, мл/мин*
	1,0 л/ч			2,0 л/ч
	Скорость ультрафильтрации, л/ч			Скорость ультрафильтрации, л/ч
	0,5	1,0	2,0	0,5	1,0	2,0
0	500	500	500	500	500	750
5	500	500	750	500	500	750
10	500	500	750	500	750	1000
15	500	750	750	750	750	1000
20	750	750	1000	750	750	1000

^*Поддерживающая доза должна вводиться каждые 12 ч.
Введение
Фортум вводится в/в или путем глубокой в/м инъекции. В/м введение рекомендуется проводить в верхний наружный квадрант большой ягодичной мышцы или латеральную поверхность бедра.
Р-ры цефтазидима можно вводить непосредственно в вену или в систему для в/в инфузий, если пациенту проводится парентеральная терапия.
Фортум совместим с наиболее часто применяемыми р-рами для в/в введения.
Сухое вещество во флаконах находится под пониженным давлением. В меру растворения препарата выделяется диоксид углерода и давление во флаконе повышается. Небольшие пузырьки диоксида углерода в растворенном препарате не влияют на его использование.

Доза, которая вводится		Необходимое количество растворителя, мл	Приблизительная концентрация, мг/мл
250 мг	В/м В/в	1,0 2,5	210 90
500 мг	В/м В/в	1,5 5	260 90
1 г	В/м В/в болюс В/в инфузия	3 10 50*	260 90 20
2 г	В/в болюс В/в инфузия	10 50*	170 40

^*Растворение следует проводить в 2 этапа (см. текст).
Фортум совместим с большинством применяемых р-ров для парентерального введения. Однако не следует применять как растворитель натрия бикарбонат для инъекций (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Цвет р-ра варьирует от светло-желтого до янтарного в зависимости от концентрации, растворителя и условий хранения. При соблюдении рекомендаций действие препарата не зависит от вариаций его окраски.
Цефтазидим в концентрации 1–40 мг/мл совместим с такими р-рами: 0,9% р-р натрия хлорида; 6 М р-р натрия лактата; р-р Хартмана; 5% р-р глюкозы; 0,225% р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,45% р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,9% р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,18% р-р натрия хлорида в 4% р-ре глюкозы; 10% р-р глюкозы; 10% р-р декстрана-40 в 0,9% р-ре натрия хлорида; 10% р-р декстрана-40 в 5% р-ре глюкозы; 6% р-р декстрана-70 в 0,9% р-ре натрия хлорида; 6% р-р декстрана-70 в 5% р-ре глюкозы.
Цефтазидим в концентрации 0,05–0,25 мг/мл совместим с жидкостью для интраперитонеального диализа (лактатом).
Цефтазидим для в/м введения можно растворять в 0,5 или 1% р-ре лидокаина.
Эффективность обоих препаратов сохраняется при смешивании цефтазидима в дозе 4 мг/мл с такими веществами: гидрокортизон (гидрокортизона натрия фосфат) 1 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида или 0,5% р-ре глюкозы; цефуроксим (цефуроксим натрия) 3 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; клоксациллин (клоксациллин натрия) 4 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; гепарин 10 или 50 МЕ/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; калия хлорид 10 или 40 мэкв/л в 0,9% р-ре натрия хлорида.
Содержимое флакона — 500 мг, растворенных в 1,5 мл воды для инъекций, можно добавить к р-ру метронидазола (500 мг в 100 мл), при этом оба препарата сохраняют свою активность.
Приготовление р-ров для в/м или в/в болюсной инъекции
Вколоть иглу шприца через крышку флакона и ввести рекомендуемый объем растворителя. Вынуть иглу шприца и несколько раз встряхнуть флакон для растворения сухого вещества и получения прозрачного р-ра.
Перевернуть флакон. При полностью введенном поршне шприца вставить иглу во флакон. Втянуть весь р-р в шприц, при этом игла все время должна быть в р-ре. Маленькими пузырьками углекислого газа можно пренебречь.
Приготовление р-ров для в/в инфузии (флаконы 1 и 2 г)
Вколоть иглу шприца через крышку флакона и ввести 10 мл растворителя. Вынуть иглу шприца и несколько раз встряхнуть флакон для растворения сухого вещества и получения прозрачного р-ра.
Вставить иглу для воздуха через крышку во флакон для повышения давления. Не вынимая иглу для воздуха, добавить еще 40 мл растворителя. Вынуть иглу для воздуха, встряхнуть флакон и наладить систему для инфузий по обычной схеме.
Примечание. Для обеспечения стерильности препарата очень важно не вставлять иглу для воздуха через крышку флакона до растворения препарата.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам.
Гиперчувствительность к цефтазидиму пентагидрату или любому ингредиенту препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты классифицированы по органам и системам и по частоте их возникновения: очень часто (1/10); часто (1/100–1/10); нечасто (1/1000–1/100); редко (1/10 000–1/1000); очень редко (1/10 000).
Инфекции и инвазии
Нечасто — кандидоз (включая вагинит и афтозный стоматит).
Система крови и лимфатическая система
Часто — эозинофилия и тромбоцитоз; нечасто — лейкопения, нейтропения и тромбоцитопения; очень редко — лимфоцитоз, гемолитическая анемия и агранулоцитоз.
Иммунная система
Очень редко — анафилаксия (включая бронхоспазм и/или гипотензию).
ЦНС
Нечасто — головокружение, головная боль; очень редко — парестезии.
Сообщалось о случаях неврологических осложнений, таких как тремор, миоклония, судороги, энцефалопатия и кома у больных с почечной недостаточностью, для которых доза цефтазидима не была соответственно снижена.
Сосудистые нарушения
Часто — флебит или тромбофлебит в месте введения препарата.
Нарушения со стороны ЖКТ
Часто — диарея; нечасто — тошнота, рвота, боль в животе, колит; очень редко — нарушение вкуса.
Как и в результате применения других цефалоспоринов, колит может проявляться как псевдомембранозный, связанный с Clostridium difficile.
Со стороны мочевыделительной системы
Очень редко — интерстициальный нефрит, ОПН.
Реакции со стороны гепатобилиарной системы
Часто — транзиторное повышение уровня печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, гамма-глутамилтрансфераза, ЩФ); очень редко — желтуха.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки
Часто — макулопапулезная сыпь или крапивница; нечасто — зуд; очень редко — ангионевротический отек, полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона и токсичный эпидермальный некролиз.
Общие реакции и нарушения в месте введения
Часто — боль и/или воспаление в месте в/в инъекции; нечасто — лихорадка.
Лабораторные показатели
Часто — положительный тест Кумбса; нечасто — как и при применении некоторых других цефалоспоринов, иногда отмечали транзиторное повышение уровня мочевины, азота мочевины и/или креатинина в плазме крови.
Положительную реакцию Кумбса отмечают приблизительно у 5% пациентов, что может влиять на правильность результата определения группы крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

до начала лечения следует исключить наличие у пациента в анамнезе реакций гиперчувствительности на введение цефтазидима или других цефалоспориновых антибиотиков, пенициллинов. С особой осторожностью следует назначать цефтазидим пациентам, у которых в анамнезе были указания на аллергическую реакцию на пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. В случае возникновения аллергической реакции на цефтазидим следует немедленно прекратить применение препарата. При возникновении тяжелых реакций гиперчувствительности может потребоваться применение адреналина, гидрокортизона, антигистаминных препаратов и других средств неотложной помощи.
Одновременное применение цефалоспоринов в высоких дозах и нефротоксичных препаратов (аминогликозиды или сильнодействующие диуретики (фуросемид)) может неблагоприятно влиять на функцию почек. Опыт клинического применения цефтазидима показал, что при соблюдении рекомендуемых доз данное явление маловероятно. Нет данных о неблагоприятном влиянии цефтазидима, применяемого в обычных терапевтических дозах, на функцию почек.
Цефтазидим выделяется почками, поэтому дозу следует снижать согласно степени нарушения функции почек. Сообщалось о случаях развития неврологических осложнений, если доза не была соответственно снижена.
Как и при применении других антибиотиков широкого спектра действия, продолжительное лечение препаратом Фортум может привести к чрезмерному увеличению количества нечувствительных микроорганизмов (например Candida, Enterococci); в этом случае может быть необходимо прекращение лечения или применение соответствующих мероприятий. Очень важно постоянно контролировать состояние пациента.
Как и при применении других цефалоспоринов и антибиотиков широкого спектра действия, некоторые ранее чувствительные штаммы Enterobacter spp. и Serratia spp. могут стать резистентными во время лечения цефтазидимом. Для контроля развития устойчивости микрофлоры в процессе лечения следует периодически проводить исследование микрофлоры на чувствительность к антибиотикам.
Период беременности и кормления грудью. Экспериментальных свидетельств эмбриотоксичного и тератогенного действия цефтазидима не выявлено, но, как и другие препараты, его следует назначать с осторожностью женщинам в I триместр беременности и детям грудного возраста.
Цефтазидим в небольшом количестве проникает в грудное молоко, поэтому его следует назначать с осторожностью в период кормления грудью.
Дети. Применяется у детей с первых дней жизни.
Не описано влияния на способность управлять транспортными средствами и другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

сочетанная терапия цефалоспоринами в высоких дозах c нефротоксичными препаратами может неблагоприятно влиять на функцию почек.
Хлорамфеникол in vitro является антагонистом цефтазидима и других цефалоспоринов. Клиническое значение этого явления не известно, тем не менее если предполагается одновременное применение Фортума с хлорамфениколом, следует учитывать возможность антагонизма.
Как и другие антибиотики, Фортум может влиять на микрофлору кишечника, что приводит к уменьшению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивных средств.
Цефтазидим не влияет на результаты определения глюкозы в моче энзимными методами и оказывает незначительное влияние на результаты исследования при применении методов, основанных на восстановлении меди (Бенедикта, Феллинга, Клинитест).
Цефтазидим не влияет на щелочно-пикратный метод определения креатинина.
Несовместимость
Фортум менее стабилен в р-ре натрия гидрокарбоната для инъекций, чем в других р-рах для в/в введения, поэтому его не рекомендуют применять в качестве растворителя.
Цефтазидим и аминогликозиды не следует смешивать в одной инфузионной системе или шприце. При добавлении к р-ру цефтазидима р-ра ванкомицина возможно образование осадка, поэтому рекомендуется промывать инфузионные системы и в/в катетеры между применением этих препаратов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

может привести к неврологическим осложнениям, таким как энцефалопатия, судороги и кома. Концентрацию цефтазидима в плазме крови можно снизить путем гемодиализа или перитонеального диализа. Лечение симптоматическое.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре ниже 25 °C.
Готовый р-р можно хранить на протяжении 24 ч при температуре до 25 °C или на протяжении 7 дней при температуре до 4 °C.