Гіпотіазид - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГІПОТІАЗИД

(HYPOTHIAZID)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: hydrochlorothiazide - 6-хлор-3,4-дигідро-2H-1,2,4-бензотіадіазин-7-сульфонамід-1,1-діоксид;

основні фізико-хімічні властивості:   білі або майже білі плоскі таблетки з гравіруванням «Н» на одному боці та з розподільчою лінією на другому;

склад:  одна   таблетка   містить гідрохлоротіазиду 25 мг або 100мг;  

допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, желатин, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Тіазидні діуретики. Код АТС С 03А А 03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Первинним механізмом дії тіазидних діуретиків є підвищення діурезу шляхом блокування реабсорбції іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Цим вони підвищують екскрецію натрію та хлориду і, отже, води. Екскреція інших електролітів, а саме: калію та магнію, також зростає. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидів приблизно однаковий. Вони також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення бікарбонат іону, але ця дія звичайно слабко проявляється   і не впливає на рН сечі. Гідрохлоротіазид має також гіпотензивні властивості. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають.

Фармакокінетика. Гідрохлоротіазид неповно, однак досить швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту.   Збільшення виведення натрію та сечі спостерігається вже через 2 години та досягає свого максимуму приблизно через 4 години. Ця дія зберігається протягом 6 – 12 годин. Після прийому внутрішньо дози 100 мг пікова концентрація в плазмі досягається через 1,5 - 2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлоротіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми становить 40 %. Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незміненій формі. Період напів виведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 6,4 години, у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю – 11,5 годин, а у пацієнтів із кліренсом креатині ну менше 30 мл/хв – 20,7 годин. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр і екскретується в грудне молоко.

Показання для застосування. Гіпотіазид застосовується:

• для ліквідації набряків при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом, передменструальному синдромі, кортикостероїд ній або естроген ній терапії; при набряках, пов'язаних з різними формами дисфункції нирок, такими як нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит і хронічна ниркова недостатність;

• для лікування гіпертензії у вигляді моно терапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними   препаратами - при більш тяжких формах гіпертензії;

• для зменшення поліурії (парадоксальним чином), головним чином при нефрогенному нецукровому діабеті;

• для зниження гіперкальціурії.

Спосіб застосування та дози. Дозування препарату підбирається індивідуально. Під постійним лікарським контролем встановлюється мінімально ефективна доза.

Таблетки слід приймати після їжі.

Дорослі. Звичайна початкова доза для ліквідації набряків становить 25 - 100 мг препарату один раз на добу або один раз у два дні. Залежно від клінічної реакції доза повинна бути знижена до 25 – 50 мг один раз на добу або один раз у два дні. У тяжких випадках можуть застосовуватися початкові дози до 200 мг на добу.

При передменструальному набряку звичайна доза становить 25 мг на добу та застосовується від початку прояву симптомів до початку менструації.

У   якості   антигіпертензивного   засобу   звичайна   початкова   добова   доза   становить 25 - 50 мг в один прийом, у вигляді моно терапії або в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Для деяких хворих достатньо застосування початкової дози в 12,5 мг як у вигляді моно терапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу, яка не перевищує 100 мг на добу. Якщо Гіпотіазид комбінується з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути необхідність зниження дози іншого препарату для того, щоб попередити надмірне падіння артеріального тиску.

Гіпотензивна дія Гіпотіазиду проявляється протягом 3 – 4 днів, однак для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3 – 4 тижнів. Після закінчення лікування гіпотензивний ефект зберігається до тижня.

При нефрогенному нецукровому діабеті звичайна рекомендована добова   доза становить 50-150 мг (у декілька прийомів).

Діти. Доза препарату повинна встановлюватися залежно від маси тіла дитини. Звичайна добова доза становить 1 – 2 мг/кг маси тіла або 30 – 60 мг на квадратний метр   поверхні   тіла,   призначається   один   раз   на добу.   Загальна   добова   доза дітям до

2 років   становить 12,5 - 37,5 мг; від 2 до 12 років –  37,5 - 100 мг на добу.

Побічна дія.

Порушення електролітного балансу. Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз, які проявляються у вигляді   сухості у роті, спраги, аритмії, зміною у настрої або психіці, судомах і болях у м'язах, нудоті, блюванні, незвичайній втомі або слабкості. Гіпохлоремічний алкалоз може спричинити печінкову енцефалопатію або печінкову кому.

Гіпонатріємія, яка проявляється у вигляді сплутаності свідомості, конвульсіях, летаргії, уповільненні процесу мислення, втомі, підвищенні збудливості, м'язових судомах.

Метаболічні явища: гіперглікемія, глюкозурія. У хворих з безсимптомним перебігом захворювання Гіпотіазид може спричиняти гіперурикемію та напад подагри.

Застосування Гіпотіазиду може порушити переносимість глюкози, внаслідок чого може спостерігатися маніфестація цукрового діабету, що має латентний перебіг. При застосуванні високих доз може підвищуватися рівень ліпідів у сироватці крові.

Шлунково-кишкові явища: холецистит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запори, анорексія.

Серцево-судинні явища: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт.

Неврологічні явища: запаморочення, тимчасово розпливчастий зір, головний біль, парестезія.

Гематологічні явища (дуже рідко): лейкопенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія, гемолітична анемія, а пластична анемія.

Реакції підвищеної чутливості: кропив’янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, синдром респіраторного дистресу (включаючи пневмоніт і некардіогенний набряк легенів), підвищена світлочутливість, анафілактичні реакції аж до шоку.

Інші явища: зниження потенції, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит.

Протипоказання. Підвищена   чутливість до препарату або до інших сульфонамідів. Анурія. Тяжка ниркова (кліренс креатині ну нижче 30 мл/хв) або печінкова недостатність. Лактація.

Передозування. Помітнішим проявом передозування Гіпотіазиду є гостра втрата рідини та електролітів, яка проявляється у таких симптомах:

серцево-судинні:   тахікардія, гіпотензія, шок;

нейром’язові: слабкість, запаморочення та спазми ікроножних м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома;

шлунково-кишкові:   нудота, блювання, спрага;

ниркові: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію);

лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (особливо в хворих з нирковою недостатністю).

Лікування передозування. Специфічного антидота при інтоксикації Гіпотіазидом немає. Рекомендується провести випорожнення та промивання шлунка для виведення препарату. Абсорбцію препарату можна зменшити, застосовуючи   активоване вугілля. У випадку гіпотензії або шоку слід поповнити втрачену рідину та електроліти (калій, натрій).

Слід контролю вати водно-електролітний баланс (особливо рівень калію в сироватці) і функцію нирок до встановлення нормальних показників.

Особливості застосування. При тривалому курсі лікування необхідний ретельний контроль за появою клінічних симптомів порушення водно-електролітного балансу, у першу чергу, у пацієнтів групи підвищеного ризику - хворих з порушеною функцією серця і печінки. Клінічними симптомами порушення водно-електролітного балансу є: сильне блювання, сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сонливість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, гіпотензія, олігурія, тахікардія, скарги з боку шлунково-кишкового тракту.

Через посилену втрату калію і магнію під час лікування (рівень калію в сироватці може опускатися нижче 3,0 ммоль/л) виникає необхідність у заміщенні калію та магнію. Особливої обережності слід дотримуватися у хворих із серцевою недостатністю, порушеною функцією печінки або в хворих, які лікуються глікозидами наперстянки.

Гіпокаліємії можна уникнути, застосовуючи препарати, які містять калій або їжу,   багату на калій (фрукти, овочі), особливо у разі підвищеної втрати калію (посилений діурез, тривале лікування) або за рахунок одночасного лікування глікозидами наперстянки або кортикостероїд ними препаратами.

Гіпотіазид збільшує виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

При зниженій функції нирок необхідний контроль кліренсу креатині ну. У   хворих із захворюваннями нирок препарат може спричиняти азотемію, можуть розвиватися кумулятивні ефекти. Якщо порушення функції нирок очевидні, при розвитку олігурії, слід знайти можливість відміни препарату. Хворим з порушеною функцією печінки або з прогресуючими захворюваннями печінки Гіпотіазид слід призначати з обережністю, оскільки невелика зміна водно-електролітного балансу, а також рівня амонію в сироватці може викликати печінкову кому.

У разі тяжкого церебрального та коронарного склерозу призначення препарату потребує особливої обережності.

Лікування Гіпотіазидом може порушувати переносимість глюкози. Під час тривалого курсу лікування при маніфестному та   латентному цукровому діабеті необхідний систематичний контроль метаболізму вуглеводів; може з'явитися необхідність у зміні дози гіпоглікемічних препаратів. Необхідно ретельно контролю вати   стан хворих з порушеним метаболізмом сечової кислоти. Алкоголь, барбітурати, наркотики підсилюють ортостатичний гіпотензивний ефект Гіпотіазиду.

При тривалій терапії у поодиноких випадках спостерігалася патологічна зміна функції пара щитоподібної залози, яка супроводжується гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Гіпотіазид може знижувати кількість йоду, який зв'язується з протеїнами сироватки, без прояву ознак розладу функції щитоподібної залози.

Попередження. Застосування Гіпотіазиду може спричинити скарги на шлунково-кишкові розлади у хворих, які страждають непереносимістю лактози через наявність лактози в складі препарату.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. У перші дні прийому препарату – тривалість цього періоду визначається індивідуально – забороняється   керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.

Вагітність. При вагітності препарат може призначатися тільки в разі крайньої необхідності, при ретельному зважуванні очікуваної користі та ризику, оскільки препарат знижує об’єм плазми та кровопостачання плаценти, а також проникає через плаценту. Таким чином, існує небезпека виникнення жовтяниці плода або немовляти, тромбоцит опенії та інших небезпечних наслідків.

Лактація. Препарат проникає в материнське молоко, тому у разі, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то годування груддю слід припинити.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосування препарату із солями літію (нирковий кліренс літію знижується, тому збільшується його токсичність).

З обережністю застосовувати Гіпотіазид з такими препаратами:

• антигіпертензивними препаратами (потенціюється їхня дія, може з'явитися необхідність у корекції дози);

• серцевими глікозидами (гіпокаліємія та гіпомагніємія, у поєднанні з дією тіазидних діуретиків, можуть підсилювати токсичність наперстянки);

• аміодароном (його   одночасне застосування з ті азидними діуретиками може призвести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних з гіпокаліємією);

• оральними антидіабетичними препаратами (знижується їх ефективність, може розвинутися гіперглікемія);

• кортикостероїд ними препаратами, кальцитоніном (які збільшують ступінь виведення калію);

• не стероїдними протизапальними засобами (можуть послабляти діуретичну та гіпотензивну дію Гіпотіазиду);

• недеполяризуючими м'язовими релаксантами (їх ефект може підсилюватися);

• амантадином (кліренс амантадину може знижуватися Гіпотіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі та підвищенню можливої токсичності);

• холестираміном, який може пригнічувати шлунково-кишкове всмоктування Гіпотіазиду;

• алкоголем, барбітуратами та наркотичними засобами, які підсилюють ефект ортостатичної гіпотензії.

Вплив Гіпотіазиду на результати лабораторних аналізів:

• може знижувати рівень йоду, зв'язаного з білками, у плазмі;

• концентрація білірубіну в сироватці може підвищуватися.

Перед проведенням аналізів на функцію пара щитоподібної залози Гіпотіазид слід відмінити.

Умови та термін придатності. Зберігати в недоступному для дітей місці, при кімнатній температурі (від +15°С   до +25°С), у захищеному від світла місці. Термін придатності - 5 років.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 таблеток у блістері, разом з листком-вкладишем у картонній коробці.

Виробник. ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів А. Т.

Адреса.  1045 Будапешт, То u. 1-5,   УГОРЩИНА.