Глюкофаж - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГЛЮКОФАЖ

(GLUCOPHAGE^®)

Склад:

діюча речовина: metformin hydrochloride;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 500 мг містить 500 мг метформіну гідрохлориду, який відповідає 390 мг метформіну;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 850 мг містить 850 мг метформіну гідрохлориду, який відповідає 662,90 мг метформіну;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, по 1000 мг містить 1000 мг метформіну гідрохлориду, який відповідає 780 мг метформіну;

допоміжні речовини: повідон К 30, магнію стеарат;

плівкова оболонка для таблеток по 500 мг, 850 мг: гіпромелоза;

плівкова оболонка для таблеток по 1000 мг: опадрай кліа (гіпромелоза, макрогол 400, макрогол 8000).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг, 850 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків та гравіруванням «1000» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.

Метформін діє трьома шляхами:

– призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

– покращує чутливість до інсуліну у м’язах, що призводить до поліпшення периферичного захоплення та утилізації глюкози;

– затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну здібність усіх відомих типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Незалежно від своєї дії на глікемію, метформін проявляє позитивний ефект на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванні терапевтичних дозувань у контрольованих середньо- або довготривалих клінічних дослідженнях: метформін знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

У ході клінічних досліджень під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалася.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить близько 2,5 години. Абсолютна біодоступність таблеток 500 мг або 800 мг становить приблизно 50-60 % у здорових добровольців. Після перорального застосування фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить    20-30 %.

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. При застосуванні рекомендованих доз метформіну і режимів дозування стабільні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 24-48 годин і становлять менше 1 мкг/мл. У контрольованих клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_mах) не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється.

Після перорального застосування дози 850 мг спостерігалося зниження максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незмінному вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла;

– як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або сумісно з інсуліном для лікування дорослих.

– як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків.

Для зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;

– діабетичний кетоацидоз,  діабетична прекома;

– ниркова недостатність помірного (стадія ІІІb) та тяжкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну  < 45 мл/хв або ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м²);

– гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

– захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

– печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Глюкофаж слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Внутрішньовенне застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може призвести до ниркової недостатності і, як наслідок, акумуляції метформіну та підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам з ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45 – 60 мл/хв/1,73 м²) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу Глюкофажу.

Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

Особливості застосування.

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням (високий рівень летальності при відсутності невідкладного лікування), що може виникнути як результат кумуляції метформіну. Зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів хворих на цукровий діабет із нирковою недостатністю або різким погіршенням функції нирок. Необхідно проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у випадку зневоднення (сильна діарея або блювання), або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У разі виникнення зазначених загострень необхідно тимчасово припинити застосування метформіну.

Слід враховувати інші фактори ризику для уникнення розвитку лактоацидозу: погано контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов’язаний з гіпоксією (декомпенсована серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда) (див. розділ «Протипоказання»).

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м’язових судом, порушення травлення, болю у животі і тяжкої астенії. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення таких реакцій, особливо, якщо раніше пацієнти добре переносили застосування метформіну. У таких випадках необхідно тимчасово припинити застосування метформіну до зʼясування ситуації. Терапію метформіном слід поновлювати після оцінки співвідношення користь/ризик в індивідуальних випадках та оцінки функції нирок.

Діагностика. Лактоацидоз характеризується ацидозною задишкою, болем у животі та гіпотермією, в подальшому можливий розвиток коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного проміжку і співвідношення лактат/піруват. У випадку розвитку лактоацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. розділ «Передозування»). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптоми лактоацидозу.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і регулярно під час лікування метформіном необхідно перевіряти кліренс креатиніну (можна оцінити за рівнем креатиніну плазми крові за допомогою формули Кокрофта-Голта) або ШКФ:

– пацієнтам із нормальною функцією нирок – не менше 1 разу на рік;

– пацієнтам із кліренсом креатиніну на нижній межі норми та пацієнтам літнього віку – не менше 2-4 разів на рік.

У випадку, коли кліренс креатиніну < 45 мл/хв (ШКФ < 45 мл/хв/1,73 м²), застосовувати метформін протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Зниження функції нирок у пацієнтів літнього віку зустрічається часто та протікає безсимптомно. Cлід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, у випадку зневоднення або на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У таких випадках також рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіном.

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне застосування рентгеноконтрастних засобів для радіологічних досліджень може спричинити ниркову недостатність, та, як наслідок, призвести до кумуляції метформіну і підвищення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам з ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м² застосування метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із помірною нирковою недостатністю (ШКФ 45 – 60 мл/хв/1,73 м²) застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або перидуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування та тільки якщо встановлена нормальна функція нирок.

Діти. До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2 типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендоване уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольованих клінічних досліджень 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпека застосування метформіну у даної групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перинатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності для лікування діабету рекомендовано застосовувати не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально наближеним до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/немовлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Монотерапія метформіном не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (Глюкофаж, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг на добу) можливе заміщення кожних 2-х  таблеток препарату Глюкофаж, 500 мг, на 1 таблетку препарату Глюкофаж, 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін як зазначено вище.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові.

Діти.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Препарат Глюкофаж застосовувати дітям віком від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату Глюкофаж 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Метформін можна застосовувати пацієнтам із помірною нирковою недостатністю, стадія ІІІа (кліренс креатиніну 45 – 59 мл/хв або ШКФ  45 – 59 мл/хв/1,73 м²) лише у разі відсутності інших умов, що можуть підвищити ризик розвитку лактоацидозу, з наступним коригуванням дози: початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на добу. Максимальна доза становить 1000 мг на добу та має бути розділена на 2 прийоми. Слід проводити ретельний моніторинг функції нирок (кожні 3 - 6 місяців).

Якщо кліренс креатиніну або ШКФ знижується до < 45 мл/хв або 45 мл/хв/1,73 м² відповідно, необхідно негайно припинити застосування метформіну.

Діти. Препарат Глюкофаж застосовувати для лікування дітей віком від 10 років.

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно. Для попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування добової дози препарату у 2-3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто  (> 1/10),  часто  (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і  < 1/1000),  дуже рідко  (< 1/10000).

У кожному системно-органному класі побічні реакції зазначені у порядку зниження їх клінічного значення.

Порушення обміну речовин.

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В₁₂, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу В₁₂, якщо у пацієнта наявна мегалобластна анемія.

З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

З боку травної системи.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і у більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової дози препарату у 2-3 прийоми під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Дуже рідко: шкірні реакції, що включають еритему, свербіж, кропив’янку.

Термін придатності.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг, 850 мг – 5 років.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг – 3 роки.

Умови зберігання. Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг. По 15 таблеток у блістері; по 2 або по 4 блістери у картонній коробці. По 20 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 850 мг. По 15 таблеток у блістері; по 2 або по 4 блістери у картонній коробці. По 20 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг. По 15 таблеток у блістері; по 2 або по 4 блістери  у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Мерк Санте, Франція/Merck Sante, France.

Мерк, СЛ, Іспанія/Merck, SL, Spain.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

2 рю дю Прессуар Вер, 45400 Семуа, Франція/2 rue du Pressoir Vert, 45400 Semoy, France.

Промзона Мерк, 08100 Моллєт дель Валлєс (Барселона), Іспанія/Poligon Merck, 08100 Mollet del Valles (Barcelona), Spain.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. пролонг. дейст. 500 мг, № 30, № 60

№ UA/3994/02/01 от 30.05.2008 до 30.05.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Метформин — противогликемическое средство группы бигуанидов. Снижает как исходный уровень глюкозы в плазме крови, так и уровень глюкозы в крови после приема пищи. В отличие от производных сульфонилмочевины не стимулирует секрецию инсулина и не приводит к гипогликемическому эффекту у здоровых лиц.
Метформин обладает тройным механизмом действия:

• вызывает снижение выработки глюкозы в печени за счет ингибирования глюконеогенеза и гликогенолиза;
• улучшает захват и утилизацию глюкозы в крови, мышцах за счет повышения чувствительности к инсулину;
• задерживает всасывание глюкозы в кишечнике.

Метформин стимулирует внутриклеточный синтез гликогена, оказывая влияние на гликогенсинтетазу. Увеличивает транспортную емкость всех типов мембранных переносчиков глюкозы.
Независимо от своего действия на уровень гликемии метформин положительно влияет на метаболизм липидов: снижает содержание общего ХС, ЛПНП и ТГ.
Повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и утилизацию глюкозы клетками. Тормозит глюконеогенез в печени. Задерживает всасывание углеводов в кишечнике.
Фармакокинетика. После приема внутрь таблетки с пролонгированным высвобождением всасывание метформина значительно замедляется по сравнению с таковым таблетки с быстрым высвобождением. Время достижения С_max в сыворотке крови составляет 7 ч. Для таблетки с быстрым высвобождением — 2,5 ч.
Всасывание метформина из таблетки с пролонгированным высвобождением не меняется в зависимости от приема пищи. Не отмечена кумуляция при многократном приеме до 2000 мг метформина в форме таблетки с пролонгированным высвобождением.
Метформин выводится из организма в неизмененном виде с мочой. Метаболитов у человека не выявлено. Почечный клиренс составляет >400 мл/мин, это указывает на то, что метформин выводится за счет клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. После перорального приема дозы T_½ составляет около 6,5 ч. При снижении функции почек почечный клиренс снижается пропорционально клиренсу креатинина и поэтому T_½ увеличивается, что приводит к повышению уровня метформина в плазме крови.

ПОКАЗАНИЯ:

сахарный диабет II типа у взрослых при неэффективности диетотерапии (особенно у больных ожирением) в качестве монотерапии, в сочетании с другими пероральными противодиабетическими средствами или инсулином.

ПРИМЕНЕНИЕ:

как монотерапия, так и в сочетании с другими пероральными противодиабетическими средствами, а также инсулином.
Монотерапия и комбинированная терапия в сочетании с другими пероральными противодиабетическими средствами: обычная начальная доза — 1 таблетка Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением 1 раз в сутки во время ужина.
Через 10–15 дней после начала лечения дозу необходимо скорригировать, основываясь на результатах измерения уровня глюкозы в сыворотке крови. Постепенное повышение дозы снижает вероятность появления побочных эффектов со стороны ЖКТ. Максимальная рекомендованная доза составляет 4 таблетки в сутки.
Повышать дозу необходимо на 500 мг каждую неделю, максимально — до 2000 мг. Для пациентов, которым ранее проводили терапию метформином, начальная доза препарата Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением должна быть эквивалентна суточной дозе препарата в форме таблеток с быстрым высвобождением. Если необходимый уровень контроля гликемии не может быть достигнут при максимальной дозе, принимаемой 1 раз в сутки, эта же доза может быть разделена на 2 приема: утром и вечером во время еды.
В случае перехода на применение препарата Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением следует прекратить прием второго противодиабетического средства и начать прием Глюкофажа XR, придерживаясь дозировки, указанной выше.
Комбинация с инсулином: для достижения лучшего контроля уровня глюкозы в сыворотке крови метформин и инсулин можно применять в виде комбинированной терапии. Обычная начальная доза препарата Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением — 1 таблетка 1 раз в сутки, а дозу инсулина подбирают на основании результатов определения уровня глюкозы в крови.
У пациентов пожилого возраста возможно снижение функции почек, поэтому дозу метформина необходимо подбирать, базируясь на оценке функции почек, которую необходимо проводить регулярно (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Не следует назначать детям, поскольку отсутствуют данные относительно применения препарата Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением у этой возрастной группы пациентов.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• повышенная чувствительность к метформину или другому компоненту, входящему в состав препарата;
• диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома;
• нарушение функции почек (клиренс креатинина менее 60 мл/мин);
• острые состояния, течение которых связано с риском развития нарушений функции почек:

а) обезвоживание организма;
б) тяжелые инфекционные заболевания;
в) шок;
г) клинически выраженные проявления острых и хронических заболеваний, которые могут приводить к развитию тканевой гипоксии (сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда и т.д.);
д) лактоацидоз (в том числе в анамнезе);

• применение в течение не менее 2 дней до и 2 после проведения радиоизотопного или рентгенологического исследований с введением йодсодержащего контрастного вещества;
• печеночная недостаточность;
• острая алкогольная интоксикация, алкоголизм.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные реакции отмечались с такой частотой: очень часто (≥1/10); часто (>1/100, <1/10); иногда (>1/1000, <1/100); редко (>1/10 000, <1/1000); очень редко (<1/10 000), включая единичные случаи.
Нарушения со стороны ЖКТ: часто, особенно в начале лечения: тошнота, рвота, металлический привкус во рту, отсутствие аппетита, метеоризм, диарея, боль в животе. Постепенное повышение дозы способствует уменьшению выраженности побочных явлений со стороны ЖКТ.
Симптомы, как правило, устраняются самостоятельно. Назначение антацидов, производных атропина или спазмолитиков способствует уменьшению выраженности указанных симптомов. Чтобы предотвратить развитие этих побочных реакций рекомендуется принимать Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением во время или в конце приема пищи 2–3 раза в сутки. Если диспептические симптомы отмечают длительно, лечение препаратом Глюкофаж XR следует прекратить.
Нарушения со стороны обмена веществ: очень редко, при длительном лечении молочно-кислый ацидоз (необходима отмена лечения).
Уменьшение всасывания витамина В₁₂ сопровождается снижением его уровня в сыворотке крови. Выявляют при назначении метформина пациентам с мегалобластной анемией в анамнезе.
Нарушения со стороны ЦНС: часто — нарушение вкуса.
Нарушения со стороны гепатобилиарной системы: отдельные сообщения — снижение показателей функции печени, лекарственный гепатит, признаки которого нивелируются на фоне отмены метформина.
Нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко — кожная сыпь, зуд, крапивница.
При некоторых состояниях прием этого препарата повышает вероятность развития лактоацидоза. Она также может возрастать в случае передозировки.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

если во время лечения метформином появились рвота, боль в животе, мышечная боль, общая слабость и сильное недомогание, применение препарата следует немедленно прекратить. Эти симптомы могут быть признаками начала лактоацидоза.
За 48 ч до и в течение 48 ч после проведения рентгеноконтрастного исследования (урография, в/в ангиография) прием препарата следует прекратить.
Следует предупредить врача о появлении на фоне приема метформина острой бронхолегочной инфекции или инфекционного заболевания мочеполовых органов (риск развития лактоацидоза).
Препарат несовместим с алкоголем.
Применение в период беременности и кормления грудью
При планировании беременности, а также в случае наступления беременности на фоне приема препарата Глюкофаж XR, его применение следует отменить и назначить инсулинотерапию. Необходимо сообщить врачу о наступлении беременности на фоне лечения метформином. Нужно наблюдать за состоянием матери и новорожденного, поскольку данные о проникновении препарата в грудное молоко отсутствуют. Прием Глюкофажа XR противопоказан в период кормления грудью. В случае необходимости его применения кормление грудью следует прекратить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Комбинации, применение которых не рекомендуется
Не рекомендован одновременный прием даназола и метформина во избежание развития гипергликемической комы. При лечении даназолом и после прекращения приема последнего необходима коррекция дозы Глюкофажа XR с пролонгированным высвобождением под контролем уровня глюкозы в крови.
Употребление алкоголя повышает риск развития лактоацидоза во время острой алкогольной интоксикации, особенно в случаях голодания или соблюдения низкокалорийной диеты, а также при наличии печеночной недостаточности. Во время приема препарата следует избегать употребления алкоголя и приема лекарственных средств, содержащих спирт.
Комбинации, при применении которых необходимо соблюдать особую осторожность:
хлорпромазин: при приеме в дозе 100 мг/сут повышает уровень гликемии, снижая высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних необходима коррекция дозы Глюкофажа XR под контролем уровня глюкозы в крови;
ГКС системного и местного действия снижают толерантность к глюкозе, повышают уровень глюкозы в крови, иногда вызывая кетоацидоз. При лечении ГКС и после прекращения их приема необходима коррекция дозы Глюкофаж XR с пролонгированным высвобождением под контролем уровня глюкозы в крови;
диуретики: одновременный прием петлевых диуретиков может привести к развитию лактоацидоза в связи с возможной функциональной почечной недостаточностью. Не следует назначать Глюкофаж XR, если клиренс креатинина крови меньше 60 мл/мин;
йодсодержащие рентгеноконтрастные вещества: радиологические исследования с применением рентгеноконтрастных средств могут вызвать развитие лактоацидоза у больных сахарным диабетом на фоне функциональной почечной недостаточности. Назначение Глюкофажа XR с пролонгированным высвобождением следует прекратить за 48 ч до и не возобновлять ранее 2 дней после рентгенологического исследования с использованием рентгеноконтрастных веществ.
β₂-симпатомиметики в форме инъекций повышают уровень гликемии вследствие стимуляции β₂-рецепторов. В этом случае необходим контроль гликемии. При необходимости рекомендуют назначить инсулин.
При одновременном назначении Глюкофажа XR с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно усиление его гипогликемического действия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при применении Глюкофажа XR с пролонгированным высвобождением в дозе 85 г гипогликемия не развивается. Однако в этом случае отмечают развитие лактоацидоза. Ранними симптомами лактоацидоза являются тошнота, рвота, диарея, повышение температуры тела, боль в животе, мышцах, в дальнейшем появляется учащенное дыхание, головокружение, нарушение сознания и развитие комы.
Лечение: в случае появления признаков лактоацидоза лечение Глюкофажем XR необходимо прекратить, больного срочно госпитализировать, с целью диагностики лактоацидоза определить концентрацию лактата в крови. Наиболее эффективным методом для выведения из организма лактата и Глюкофажа XR с пролонгированным высвобождением является гемодилиаз. Проводят также симптоматическую терапию.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.