Глюренорм - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛЮРЕНОРМ^®

(GLURENORM^®)

Склад:

діюча речовина: гліквідон (gliquidone);

1 таблетка містить гліквідону 30 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Похідні сульфонілсечовини.

Код АТС   А 10В В.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування цукрового діабету II типу у пацієнтів середнього та літнього віку, коли метаболізм вуглеводів не піддається успішному контролю лише дієтотерапією.

Протипоказання.

Інсулінзалежний цукровий діабет I типу; стан діабетичної коми та прекоми;   діабет, що ускладнений ацидозом і кетозом; резекція підшлункової залози; під час гострих інфекцій; перед хірургічною операцією; серйозні порушення функції печінки; інтермітуюча гостра (гепатична) порфірія; алергія на сульфонаміди.

Спосіб застосування та дози.

Слід чітко дотримуватися рекомендацій лікаря стосовно дозування та дієти, адаптованих   до індивідуального обміну речовин кожного пацієнта. Пацієнту не слід переривати лікування без консультації з лікарем.

Початкова терапія.

Звичайно початкова доза ГЛЮРЕНОРМу становить ½ таблетки (15 мг), що приймається під час сніданку. При неефективності доза може бути поступово збільшена. За умови призначення не більше двох таблеток (60 мг), добову дозу ГЛЮРЕНОРМу можна приймати одноразово під час сніданку. Однак при вживанні вищих доз найкращий контроль забезпечується дво- або триразовим прийомом добової дози. В такому разі найвищу дозу слід приймати під час сніданку. ГЛЮРЕНОРМ таблетки слід приймати на початку прийому їжі. Слід зазначити, що підвищення дози до 4 таблеток (120 мг) на день звичайно не приводить до подальшого підсилення лікувального ефекту.

При заміні іншого перорального гіпоглікемізуючого засобу з подібним механізмом дії.

Початкова доза визначається залежно від перебігу захворювання на момент призначення препарату. При заміні іншого протидіабетичного засобу ГЛЮРЕНОРМом слід пам’ятати, що дія 1 таблетки ГЛЮРЕНОРМу (30 мг) приблизно еквівалента 1000 мг тол бутаміду та 1 таблетці будь-якої іншої похідної сульфонілсечовини.

Комбінована терапія.

Якщо моно терапія ГЛЮРЕНОРМом не забезпечує достатнього контролю над діабетом, слід розглянути додаткове призначення бігуаніду.

Побічні реакції.

Повідомляється про деякі побічні явища, які можуть супроводжувати застосування ГЛЮРЕНОРМУ. Нижченаведена частота випадків ґрунтується на відповідних фактах клінічних випробувань, незалежно від причинного взаємозв’язку. Ця інформація базується на великому багатоцетровому випробуванні із залученням 3443 пацієнтів, які отримали терапію зі щодобовою дозою від 15 до 120 мг ГЛЮРЕНОРМу, в середньому – 60 мг. Після 6 місяців лікування 84 % пацієнтів, після 12 місяців  76 % і після 18 місяців лікування 71 % пацієнтів продовжували курс лікування. Лише 0,73 % пацієнтів припинили прийом через побічні дії.

Під час курсу лікування не було випадків тяжкої гіпоглікемії. За період 18 місяців у майже 1 % пацієнтів було відмічено гіпоглікемічні реакції, які дослідники визнали за побічні реакції.

Окрім того, повідомлялось про такі побічні дії:

гастроінтестинальні ─

понад 1 %: нудота, блювання, запори, діарея, втрата апетиту, внутрішньо печінковий холестаз (1 випадок).

Дерматологічні ─

від 0,1 до 1 %: алергічні реакції шкіри: свербіж, екзема, кропив’янка (1 випадок), синдром   Стівенса–Джонсона (1 випадок).

Порушення центральної нервової системи ─

від 0,1 до 1 %: головний біль, запаморочення, порушення акомодації.

Гематологічні ─

менше 0,1 %:   тромбоцит опенія, лейкопенія (1 випадок), агранулоцит оз (1 випадок).

Передозування.

Симптоми. Можливий розвиток гіпоглікемічної реакції.

Терапія. Термінове пероральне або внутрішньо венне введення глюкози. Контроль концентрації глюкози в плазмі, може виникнути потреба в подальшому призначенні глюкози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження застосування ГЛЮРЕНОРМу в період вагітності або годування груддю не проводилися. Тому слід уникати застосування ГЛЮРЕНОРМу для лікування жінок у період вагітності або годування груддю. Якщо встановлена вагітність, прийом ГЛЮРЕНОРМу необхідно припинити якнайшвидше.

Діти. Немає даних щодо застосування препарату дітям.

Особливості застосування.

Лікування діабету потребує регулярного медичного нагляду. Особливу обережність слід виявляти під час підбору дози або під час заміни препарату.

Хоча лише 5% ГЛЮРЕНОРМу виділяється нирками та зазвичай препарат добре переноситься при захворюваннях нирок, лікування пацієнтів з тяжкою ренальною недостатністю слід проводити під ретельним медичним наглядом. У випадку нездужання або хвороби під час лікування (ознаки гіпоглікемії, лихоманка, шкірні висипання, нудота) слід негайно проконсультуватися з лікарем.

Хворі на діабет схильні до розвитку серцево-судинних захворювань. Цей ризик може бути знижений лише при чіткому дотриманні дієти, призначеної лікарем. Пероральна протидіабетична терапія не має замінювати лікувальну дієту, що дозволяє контролю вати масу тіла пацієнта та є обов’язковою незалежно від використання того чи іншого препарату, призначеного лікарем. Як і у випадку з пероральними формами всіх лікарських засобів, які застосовуються при лікуванні цукрового діабету, несвоєчасний прийом їжі або недотримання рекомендованого лікарем режиму дозування можуть призвести до значного зниження рівня глюкози в крові або втрати здатності   концентруватися. Прийом цукру, цукерки або солодких напоїв зазвичай допомагає запобігти гіпоглікемічній реакції, що починається.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Слід попередити пацієнтів щодо дотримання заходів із запобігання гіпоглікемії під час керування авто транспортом або іншими механізмами. Це особливо важливо для тих, хто не обізнаний із симптомами гіпоглікемії або має часті епізоди гіпоглікемії. Доцільність керування авто транспортом або іншими механізмами слід розглядати з урахуванням цих обставин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікар має брати до уваги можливу взаємодію з лікарськими засобами, що впливають на метаболізм глюкози.

Такі лікарські речовини можуть підсилювати гіпоглікемічний ефект ГЛЮРЕНОРМу: не стероїдні протизапальні засоби, інгібітори МАО, окситетрацикліни, інгібітори АПФ, клофібрати, циклофосфаміди та похідні, сульфонаміди та інші антибіотики, що інгібують виведення, інші антидіабетичні засоби, інсулін.

Фізичне навантаження і стрес можуть збільшити гіпоглікемічний ефект.

Такі лікарські речовини можуть імовірно підсилювати гіпоглікемічний ефект ГЛЮРЕНОРМу: бета-блокатори, інші симпатолітики (наприклад клонідин), резерпін, гуанетидин. Ці речовини також можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.

Такі лікарські речовини можуть зменшувати гіпоглікемічний ефект ГЛЮРЕНОРМу: глюкокортикоїди, стероїдні контрацептиви, симпатоміметики, тироїдні гормони, глюкагон, діуретики (ті азидного типу або петельні діуретики), діазоксид, фенотіазин, кислота нікотинова.

Барбітурати, рифампіцин, фенітоїн та подібні речовини можуть імовірно зменшувати гіпоглікемічний ефект ГЛЮРЕНОРМу шляхом стимуляції ензимів печінки.

Зменшений або підвищений гіпоглікемічний ефект ГЛЮРЕНОРМу спостерігається при одночасному прийомі з антагоністами Н₂-рецепторів (циметидин, ранітидин) та алкоголем.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

ГЛЮРЕНОРМ є пероральним гіпоглікемічним засобом, похідним сульфонілсечовини другої генерації. ГЛЮРЕНОРМ стимулює секрецію ендогенного інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, підсилює процеси утилізації глюкози, гальмує процес ліполізу.

ГЛЮРЕНОРМ понижує інсулін-резистентність у печінці та жирових тканинах шляхом підвищення кількості рецепторів інсуліну та стимуляції пост рецепторних процесів, що спричинені інсуліном. Передумовою для пониження рівня цукру в крові, що спричинений ГЛЮРЕНОРМом, є існування ендогенного інсуліну.

Ефект пониження рівня цукру в крові починається через 60–90 хв після перорального застосування та досягає максимуму через 2-3 год після прийому.

Тривалість ефекту ГЛЮРЕНОРМу, що понижує рівень глюкози в крові, становить 8-10 год. Тому ГЛЮРЕНОРМ може вважатися препаратом короткої дії.

Застосування препаратів сульфонілсечовини, що є препаратами короткої дії, рекомендується для лікування пацієнтів з підвищеним ризиком гіпоглікемії, наприклад   літніх людей та пацієнтів з ренальною недостатністю.

Оскільки ренальна елімінація ГЛЮРЕНОРМу незначна, препарат можна призначати переважно пацієнтам з ренальною недостатністю або діабетичною нефропатією.

Доведена ефективність і безпека лікування ГЛЮРЕНОРМом хворих на діабет, які придатні для терапії сульфонілсечовиною та мають супутні захворювання печінки.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому разової дози ГЛЮРЕНОРМу (30 мг) максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 2-3 год, що становить 500-700 нг/мл, і через  1,2 год знижується на 50 %.

Порівняння кривих концентрацій у плазмі підтверджують практично повну абсорбцію препарату.

ГЛЮРЕНОРМ активно зв’язується з протеїнами плазми (> 99 %).

ГЛЮРЕНОРМ повністю метаболізується, в основному, шляхом гідроксилювання та деметилювання. Більша частина метаболітів виводиться через біліарну систему з калом. Тільки невелика частина метаболітів виводиться нирками. Незалежно від дози та способу застосування лише 5 % метаболізованої дози виявляється в сечі. Навіть після застосування повторних доз ГЛЮРЕНОРМу ренальна екскреція залишається мінімальною.

Крім того, після регулярного застосування ГЛЮРЕНОРМу у хворих на діабет із ренальною недостатністю не було виявлено будь-яких змін в шляху виділення. Відсутня небезпека кумуляції субстанції або її метаболітів.

Метаболіти в крові – фармакодинамічно неактивні та не впливають на рівень цукру в крові.

Фармакологічні випробування у щурів і мишей продемонстрували, що ГЛЮРЕНОРМ та його метаболіти не перетинають гематоенцефалічний або плацентарний бар`єр.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: плоскі, круглі білі таблетки зі скошеними краями; на одному боці – насічка та маркування "57С" по обидва боки від насічки; на другому боці – символ компанії.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище  25 º С у   місці, недоступному для дітей.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Берінгер Інгельхайм Еллас АЕ, Греція.

Місцезнаходження. 5th km Peanias-Markopoulou, 19400 Koropi Attica, Greece.

Заявник. Берінгер Інгельхайм Інтернешнл ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження. Binger Strasse 173, D-55216, Ingelheim am Rhein, Germany.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 30 мг блистер, № 60

№ UA/0331/01/01 от 17.12.2008 до 17.12.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Глюренорм — пероральное гипогликемизирующее средство, производное сульфонилмочевины II поколения. Глюренорм стимулирует секрецию эндогенного инсулина β-клетками поджелудочной железы, усиливает процессы утилизации глюкозы, тормозит процесс липолиза.
Глюренорм снижает инсулинорезистентность в печени и жировых тканях путем увеличения количества рецепторов инсулина и стимуляции пострецепторных процессов, обусловленных действием инсулина. Условием для гипогликемизирующего действия Глюренорма является существование эндогенного инсулина.
Эффект снижения уровня глюкозы в крови начинается через 60–90 мин после перорального приема и достигает максимума через 2–3 ч после приема.
Длительность гипогликемизирующего эффекта Глюренорма составляет 8–10 ч. Поэтому Глюренорм считается препаратом короткого действия.
Применение препаратов сульфонилмочевины, являющихся препаратами короткого действия, рекомендуют для лечения пациентов с повышенным риском гипогликемии, например больных пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью.
Поскольку почечная элиминация Глюренорма незначительна, препарат можно назначать преимущественно пациентам с почечной недостаточностью или диабетической нефропатией.
Доказана эффективность и безопасность применения Глюренорма у больных сахарным диабетом, которым показана терапия препаратами сульфонилмочевины, имеющим сопутствующие заболевания печени.
Фармакокинетика. Через 2–3 ч после приема внутрь 30 мг Глюренорма достигается C_max в плазме крови (500–700 нг/мл) с последующим снижением в 2 раза в течение 1,2 ч. Сравнение кривых концентрации в плазме крови подтверждает практически полную абсорбцию препарата.
Глюренорм активно связывается с протеинами плазмы крови (>99%).
Глюренорм полностью метаболизируется, в основном путем гидроксилирования и деметилирования. Большая часть метаболитов выводится через билиарную систему с калом. Только небольшая часть метаболитов выделяется почками. Лишь 5% метаболизированной дозы выявляют в моче. Даже после применения повторных доз Глюренорма почечная экскреция остается минимальной.
Кроме того, при регулярном приеме Глюренорма больными сахарным диабетом с почечной недостаточностью не выявлено каких-либо изменений пути выведения. Опасность кумуляции вещества или его метаболитов отсутствует.
Метаболиты в крови фармакодинамически неактивны и не влияют на уровень глюкозы в крови.
Фармакологические испытания, проведенные на крысах и мышах, продемонстрировали, что Глюренорм и его метаболиты не проникают через ГЭБ или плацентарный барьер.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение сахарного диабета II типа у пациентов среднего и пожилого возраста, в случаях, когда метаболизм углеводов не поддается контролю только диетотерапией.

ПРИМЕНЕНИЕ:

следует строго соблюдать рекомендации врача относительно дозирования и диеты, адаптированных к индивидуальному обмену веществ каждого пациента. Пациенту не следует прерывать лечение без консультации с врачом.
Начальная терапия
Обычно начальная доза Глюренорма составляет ^1/₂ таблетки (15 мг). Ее принимают во время завтрака. При неэффективности доза может быть постепенно повышена. При условии назначения не более 2 таблеток (60 мг) суточную дозу Глюренорма можно принимать однократно во время завтрака. Однако при применении в более высоких дозах наилучший контроль обеспечивается 2–3-кратным приемом суточной дозы. В таком случае максимальную дозу следует принимать во время завтрака. Глюренорм таблетки необходимо принимать в начале приема пищи. Следует указать, что повышение дозы до 4 таблеток (120 мг) в сутки обычно не приводит к дальнейшему повышению лечебного эффекта.
При замене другого перорального гипогликемизующего средства с подобным механизмом действия
Начальную дозу определяют в зависимости от течения заболевания в момент назначения препарата. При замене другого противодиабетического средства Глюренормом следует помнить, что действие 1 таблетки Глюренорма приблизительно эквивалентно 1000 мг тольбутамида и 1 таблетке любого другого производного сульфонилмочевины.
Комбинированная терапия
Если монотерапия Глюренормом не обеспечивает достаточного контроля уровня глюкозы в крови, следует рассмотреть дополнительное назначение бигуанида.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

инсулинзависимый сахарный диабет I типа, диабетическая кома и прекоматозное состояние; сахарный диабет, осложненный ацидозом и кетозом; после резекции поджелудочной железы; в острый период инфекционного заболевания; перед хирургическим вмешательством; серьезные нарушения функции печени; интермиттирующая острая (гепатическая) порфирия; повышенная чувствительность к препаратам сульфонилмочевины.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

сообщается о некоторых побочных явлениях, которые могут сопровождать применение Глюренорма. Нижеприведенная частота случаев основывается на соответствующих фактах клинических испытаний, независимо от причинной взаимосвязи. Эта информация базируется на данных большого многоцетрового исследования с привлечением 3443 пациентов, которые получали терапию ежедневно в суточной дозе 15–120 мг Глюренорма, в среднем — 60 мг. После 6 мес лечения 84% пациентов, после 12 мес — 76% и после 18 мес — 71% пациентов продолжали курс лечения. Только 0,73% пациентов прекратили прием в связи с побочными действиями.
Во время курса лечения не было случаев тяжелой гипогликемии. За период 18 мес у около 1% пациентов отмечены гипогликемические реакции, которые были определены как побочные реакции.
Кроме того, сообщалось о таких побочных действиях:
со стороны ЖКТ — чаще 1%: тошнота, рвота, запор, диарея, потеря аппетита, внутрипеченочный холестаз (1 случай);
со стороны кожи — 0,1—1%: аллергические реакции: зуд, экзема, крапивница (1 случай), синдром Стивенса — Джонсона (1 случай);
со стороны ЦНС — 0,1–1%: головная боль, головокружение, нарушение аккомодации;
со стороны системы кроветворения — реже 0,1%: тромбоцитопения, лейкопения (1 случай), агранулоцитоз (1 случай).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

при лечении сахарного диабета необходимо регулярное проведение медицинского наблюдения. Особую осторожность следует проявлять во время подбора дозы или замены препарата.
Хотя только 5% Глюренорма выделяется почками и обычно препарат хорошо переносится при заболеваниях почек, лечение пациентов с тяжелой почечной недостаточностью следует проводить под тщательным медицинским наблюдением. В случае недомогания или болезни во время лечения (признаки гипогликемии, лихорадка, кожная сыпь, тошнота) нужно немедленно проконсультироваться с врачом.
Больные сахарным диабетом склонны к развитию сердечно-сосудистых заболеваний. Этот риск может быть снижен только при строгом соблюдении диеты, назначенной врачом. Применение пероральных противодиабетических средств не должно заменять лечебной диеты, которая позволяет контролировать массу тела пациента и является обязательной независимо от использования того или иного гипогликемизирующего препарата. Все пероральные противодиабетические средства при несвоевременном приеме пищи или при нарушении рекомендованного режима дозирования могут привести к значительному снижению уровня глюкозы в крови или потере способности концентрации внимания. Прием сахара, конфет или сладких напитков обычно помогает предупредить начинающееся гипогликемическое состояние.
Период беременности и кормления грудью. Исследований применения Глюренорма в период беременности и кормления грудью не проводили. Поэтому следует избегать применения Глюренорма в этот период. Если установлена беременность, необходимо как можно раньше прекратить прием Глюренорма.
Дети. Нет данных относительно применения препарата у детей.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами.Следует предупредить пациентов относительно соблюдения мер по предупреждению гипогликемии во время управления транспортными средствами. Это особенно важно для тех, кто не информирован о симптомах гипогликемии или у кого выявляют частые эпизоды гипогликемии. Целесообразность управления транспортными средствами следует рассматривать с учетом этих обстоятельств.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

необходимо принимать во внимание возможное взаимодействие с лекарственными средствами, влияющими на метаболизм глюкозы.
Лекарственные средства, которые могут усиливать гипогликемизирующий эффект Глюренорма: НПВП, ингибиторы МАО, окситетрациклины, ингибиторы АПФ, клофибраты, циклофосфамиды и их производные, сульфонамиды и другие антибиотики, ингибирующие выведение, другие противодиабетические средства, инсулин. Физическая нагрузка и стресс могут повысить гипогликемизирующий эффект.
Лекарственные средства, которые, вероятно, могут усиливать гипогликемизирующий эффект Глюренорма: блокаторы β-адренорецепторов, другие симпатолитики (например клонидин), резерпин, гуанетидин. Эти вещества также могут маскировать симптомы гипогликемии.
Лекарственные средства, которые могут снижать гипогликемизирующий эффект Глюренорма: ГКС, стероидные контрацептивы, симпатомиметики, тиреоидные гормоны, глюкагон, диуретики (тиазидного типа или петлевые диуретики), диазоксид, фенотиазин, кислота никотиновая.
Барбитураты, рифампицин, фенитоин и подобные вещества могут, вероятно, уменьшать выраженность гипогликемизирующего эффекта Глюренорма путем стимуляции энзимов печени.
Уменьшение или увеличение выраженности гипогликемизирующего эффекта Глюренорма отмечают при одновременном применении с антагонистами Н₂-рецепторов (циметидин, ранитидин) и алкоголем.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: возможно развитие гипогликемической реакции.
Лечение: срочное пероральное или в/в введение глюкозы. Контроль концентрации глюкозы в плазме крови, в дальнейшем может возникнуть необходимость назначения глюкозы.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.