Ізопринозин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІЗОПРИНОЗИН

(ISOPRINOSINE)

Склад:

Діюча речовина: inosine pranobex;

1 таблетка містить 500 мг инозину пранобексу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати для системного застосування.

Код АТС J05A X05.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу, вірусом оперізувального лишаю (у тому числі вітряна віспа), вірусом кору, паротиту, цитомегаловірусом та вірусом Епштейна-Барра, в тому числі у хворих з імунодефіцит ними станами;

• вірусні респіраторні інфекції;

• інфекції, спричинені вірусом папіломи людини: гострокінцеві кондиломи, папіломо-вірусна інфекція вульви, вагіни та шийки матки (у складі комплексної терапії);

• гострий вірусний енцефаліт (у складі комплексної терапії);

• вірусні гепатити (у складі комплексної терапії);

• під гострий склерозивний пан енцефаліт (у складі комплексної терапії).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, подагра, гіперурикемія.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають внутрішньо. Добова доза залежить від маси тіла та стану хворого.

Дорослі та діти старше 12 років: 50 мг/кг маси тіла (зазвичай 6 - 8 таблеток, розподілених на 3 – 4 прийоми на день), максимальна добова доза - 4 г.

Діти віком від 1 до 12 років – 50 мг/кг маси тіла (зазвичай 1 таблетка на 10 кг маси тіла для дитини з масою тіла 10 - 20 кг, при масі тіла більше  20 кг призначають дорослу дозу) у 3-4 прийоми, максимальна добова доза - 4 г. Для легшого ковтання таблетку можна розтовкти.

При захворюваннях, спричинених вірусом оперізувального лишаю (у тому числі вітряна віспа), вірусом кору, паротиту, гострих вірусних гепатитах та гострих вірусних респіраторних захворюваннях курс лікування становить від 5 до 14 днів. Після зниження інтенсивності симптомів лікування продовжують 1 – 2 дні або довше, залежно від симптоматики.

При захворюваннях, спричинених цитомегаловірусом та вірусом Епштейна-Барра, лікування продовжують протягом 1 – 2 тижнів після зниження інтенсивності симптомів або довше, залежно від симптоматики.

У випадках рецидиву захворювання, спричиненого вірусом простого герпесу, призначають по 6 – 8 таблеток, розподілених на 3 – 4 прийоми на день. Після зниження інтенсивності симптомів призначають підтримуючу дозу препарату – 1 - 2 таблетки на день. Курс лікування становить від 5 до 14 днів.

При хронічному вірусному гепатиті, хронічних респіраторних захворюваннях, у пацієнтів у стані стресу, з   імунодефіцит ними станами препарат призначають у добовій дозі 50  мг/кг маси тіла відповідно до наступних схем: а симптоматичні захворювання - приймають протягом 30 днів із перервою 60 днів; захворювання з помірно вираженими симптомами - приймають протягом 60 днів з перервою 30 днів; захворювання з тяжкими симптомами - протягом 90 днів з перервою 30 днів. Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для продовження терапії.

При під гострому склерозуючому пан енцефаліті добова доза становить 100 мг/кг, максимум – 4 г/добу при тривалому застосуванні. В особливо тяжких випадках рекомендована добова доза може бути збільшена.

При інфекціях, спричинених вірусом папіломи людини, призначають 3 г/добу (2 таблетки 3 рази на добу) як доповнення до місцевої терапії або хірургічного втручання відповідно до наступних схем:

а) протягом 14 – 28 днів для пацієнтів «низького ризику», потім роблять перерву до кінця 2-го місяця для досягнення максимального рівня ерадикації вірусу;

б) 5 днів на тиждень, послідовно 1-2 тижні на місяць для пацієнтів «високого ризику»^* протягом  3 місяців.

* До «високого ризику» у пацієнтів з рецидивами або дисплазією шийки матки віднесені наступні умови:

• папіломна вірусна інфекція геніталій, яка триває більше 2 років або три і більше рецидиви в анамнезі;

• імунодефіцит, який є наслідком рецидивуючого або хронічного захворювання, або захворювань, що передаються статевим шляхом;

• хіміотерапія;

• хронічний алкоголізм;

• погано контрольований діабет;

• алергічні захворювання;

• тривале застосування оральних контрацептивів (2 роки та довше);

• рівень фолатів в еритроцитах менше ніж 660 нмоль/л;

• зміна сексуального партнера;

• анальний секс;

• вік 20-25 років;

• паління.

Побічні реакції.

Рідко - гіперурикемія.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсичні явища (блювання, нудота, діарея, запор); дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, втомлюваність, знервованість, розлади сну.

Дерматологічні реакції: висип, свербіж.

Загострення подагри.

Передозування.

Не описане.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не рекомендується застосовувати препарат під час вагітності та годування груддю в зв’язку з відсутністю досліджень.

Діти.

Препарат застосовують у дітей старше 1 року.

Особливості застосування.

Під час лікування Ізопринозином можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці, який зазвичай залишається в межах норми, особливо в чоловіків та осіб літнього віку. Тому препарат необхідно застосовувати з обережністю у хворих, які страждають на подагру, гіперурикемію, сечокам’яну хворобу, а також у хворих зі зниженою функцією нирок. При застосуванні препарату більше 3 місяців доцільно щомісяця перевіряти найважливіші параметри функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти в сироватці крові, проводити аналіз крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Не відома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не слід приймати препарат одночасно з імунодепресантами. З обережністю слід призначати препарат з інгібіторами ксантиноксидази або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати. При одночасному застосуванні з азидотимідином підвищується утворення нуклеотиду внаслідок чисельних процесів, включаючи збільшення біодоступності азидотимідину в плазмі та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилування в моноцитах крові людини.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ізопринозин – противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. Препарат нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т-хелперів 1, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді в мітогенних або антиген-активних клітинах. Ізопринозин моделює цито токсичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію Т 8-супресорів і Т 4-хелперів, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та поверхневих маркерів компліменту. Ізопринозин збільшує синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулює експресію рецепторів IL-2. Ізопринозин суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує виробництво інтерлейкіну-4 в організмі. Ізопринозин підсилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Ізопринозин пригнічує синтез вірусу   шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти в полі рибосоми ураженої вірусом клітини та   пригнічення приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК.

Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо у дозі 1,5 г максимальна концентрація інозину пранобексу в плазмі крові досягається через 1 годину і становить 600  мкг/мл. В організмі інозин пранобекс метаболізується в печінці з утворенням сечової кислоти. Період напів виведення 4-(ацетил аміно) бензоату становить 50 хв,                           1-(диметил аміно)-2-пропанолу – 3,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки з рискою для поділу, із слабким запахом аміну.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ⁰С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Лізомедікамента Текнікал Фармацевті кал Сосьедаде, С. А., Португалія (Lusomedicamenta Sociedade Tecnica Farmaceutica, S.A., Portugal);

AT Фармацевтичний завод ТЕВА, Угорщина (TEVA Pharmaceutical Works Private Limited Company, Hungary).

Місцезнаходження.

Н-4042 м. Дебрецен, вул. Паллагі, 13, Угорщина (Pallagi str. 13, H-4042 Debrecen, Hungary).

Фармакокинетика. Изопринозин — противовирусное средство с иммуномодулирующими свойствами. Препарат нормализует дефицит или дисфункцию клеточного иммунитета, индуцируя созревание и дифференцирование Т-лимфоцитов и Т₁-хелперов, потенцируя индукцию лимфопролиферативного ответа в митогенных или антиген-активных клетках. Изопринозин моделирует цитотоксичность Т-лимфоцитов и натуральных киллеров, функцию Т₈-супрессоров и Т₄-хелперов, а также повышает количество иммуноглобулина G и поверхностных маркеров комплемента. Изопринозин повышает синтез интерлейкина-1 (ИЛ-1) и синтез интерлейкина-2, регулирует экспрессию рецепторов интерлейкина-2. Изопринозин существенно увеличивает секрецию эндогенного γ-интерферона и уменьшает продукцию интерлейкина-4 в организме. Изопринозин усиливает действие нейтрофильных гранулоцитов, хемотаксис и фагоцитоз моноцитов и макрофагов. Изопринозин угнетает синтез вируса путем встраивания инозин-оротовой кислоты в полирибосомы пораженной вирусом клетки и угнетения присоединения адениловой кислоты к вирусной и-РНК.
Фармакокинетика. После приема внутрь в дозе 1,5 г максимальная концентрация инозина пранобекса в плазме крови достигается через 1 ч и составляет 600 мкг/мл. В организме инозин пранобекс метаболизируется в печени с образованием мочевой кислоты. Период полувыведения 4-(ацетиламино)бензоата составляет 50 мин, 1-(диметиламино)- 2-пропанола — 3,5 ч. Выводится почками в виде метаболитов.

вирусные инфекции, вызванные вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, Varicella zoster (включая ветряную оспу), вирусами кори, паротита, цитомегаловирусом, вирусом Эпштейна — Барр, в том числе у больных с иммунодефицитными состояниями;
вирусные респираторные инфекции;
инфекции, вызванные вирусом папилломы человека: остроконечные кондиломы, папилломавирусная инфекция вульвы, вагины и шейки матки (в составе комплексной терапии);
острый вирусный энцефалит (в составе комплексной терапии);
вирусные гепатиты (в составе комплексной терапии);
подострый склерозирующий панэнцефалит (в составе комплексной терапии).

назначают внутрь; суточная доза зависит от состояния больного.
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет: 50 мг/кг массы тела (6–8 таблеток) в 3–4 приема в сутки; для детей — 50–100 мг/кг в 3–4 приема. Курс лечения — 5–10 дней, максимальная суточная доза — 4 г.
Дети в возрасте 1 года–12 лет: 50 мг/кг массы тела (1 таблетка на 10 кг массы тела для ребенка с массой тела 10–20 кг, при массе тела 20 кг назначают дозу для взрослого) в 3–4 приема, максимальная суточная доза — 4 г. Для облегчения проглатывания таблетку можно размельчить.
При заболеваниях, вызванных вирусами Varicella zoster (в том числе ветряная оспа), вирусом кори, паротита, острого вирусного гепатита и при острых респираторных вирусных заболеваниях курс лечения составляет 5–14 дней. После снижения интенсивности симптомов заболевания лечение продолжают 1–2 и более дня в зависимости от симптоматики.
При заболеваниях, вызванных цитомегаловирусом, вирусом Эпштейна — Барр лечение продолжают на протяжении 1–2 нед после снижения интенсивности симптомов и более в зависимости от симптоматики.
В случаях рецидива заболевания, вызванного вирусом Herpes simplex, назначают по 6–8 таблеток в 3–4 приема в сутки. После снижения интенсивности симптомов назначают поддерживающую дозу препарата — 1–2 таблетки в сутки. Курс лечения составляет 5–14 дней.
При хроническом вирусном гепатите, хронических респираторных заболеваниях, у пациентов в состоянии стресса, с имунодефицитными состояниями препарат назначают в суточной дозе 50 мг/кг массы тела в соответствии со следующими схемами:
бессимптомные заболевания: соответствующую дозу принимать в течение 30 дней с перерывом 60 дней;
заболевания с умеренно вираженными симптомами: принимают на протяжении 60 дней с перерывом 30 дней;
заболевания с тяжелыми симптомами: на протяжении 90 дней с перерывом 30 дней. Курс лечения следует повторять необходимое количество раз, при этом следует проводить постоянный мониторинг состояния пациента и оснований для продолжения терапии.
При подостром склерозирующем панэнцефалите суточная доза составляет 100 мг/кг, максимальная — 4 г/сут при длительном применении. В особенно тяжелых случаях рекомендованная суточная доза может быть повышена.
При инфекциях, вызванных вирусом папилломы человека, назначают 3 г/сут (2 таблетки 3 раза в сутки) как дополнение к местной терапии или хирургическому вмешательству соответственно следующим схемам:
на протяжении 14–28 дней для пациентов с низкой степенью риска, затем перерыв до конца 2-го месяца для достижения максимального уровня эрадикации вируса;
5 дней в неделю последовательно в течение 1–2 нед в месяц для пациентов с высокой степенью риска в течение 3 мес.
К высокой степени риска у пациентов с рецидивами или дисплазией шейки матки отнесены следующие условия:
папилломавирусная инфекция половых органов, которая длится более 2 лет или 3 и более рецидива в анамнезе;
иммунодефицит, являющийся следствием рецидивирующего или хронического заболевания, или заболеваний, которые передаются половым путем;
химиотерапия;
хронический алкоголизм;
плохо контролируемый сахарный диабет;
аллергические заболевания;
продолжительное применение оральных контрацептивов (2 года и дольше);
уровень фолатов в эритроцитах ≤660 нмоль/л;
частая смена сексуальных партнеров;
анальный секс;
возраст 20–25 лет;
курение.

повышенная чувствительность к компонентам препарата, подагра, гиперурикемия.

редко — гиперурикемия.
Со стороны ЖКТ: диспетические явления (рвота, тошнота, диарея, запор); очень редко — повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, утомляемость, нервозность, нарушение сна.
Дерматологические реакции: кожная сыпь, зуд.
Обострение подагры.

во время терапии Изопринозином может повышаться уровень мочевой кислоты в сыворотке крови, особенно у мужчин и лиц пожилого возраста. Поэтому препарат необходимо применять с особой осторожностью у пациентов с подагрой, гиперурикемией, уролитиазом, а также при нарушении функции почек. При применении препарата более 3 мес целесообразно ежемесячно контролировать важнейшие функциональные показатели печени и почек (уровень креатинина, активность трансаминаз), уровень мочевой кислоты в сыворотке крови и проводить анализ крови.
Дети. Препарат применяют у детей в возрасте старше 1 года.
Применение в период беременности и кормления грудью. Не рекомендуется применять препарат в период беременности и кормления грудью в связи с отсутствием исследований.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не известна.

не следует принимать препарат одновременно с иммунодепрессантами. С осторожностью следует назначать препарат сочетанно с ингибиторами ксантиноксидазы или средствами, способствующими выведению мочевой кислоты, включая мочегонные препараты. При одновременном применении с азидотимидином повышается образование нуклеотида, включая увеличение его биодоступности и внутриклеточного фосфорилирования в моноцитах крови человека.

нет данных.

в сухом, защищенном от света месте при комнатной температуре (не выше 25 °С).