Карведилол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРВЕДИЛОЛ ОРІОН

(CARVEDILOL ORION)

Склад:

діюча речовина: карведилол; 1 таблетка містить 12,5 мг або 25 мг карведилолу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кросповідон, повідон, кремнію діоксид високодисперсний, магнію стеарат, опадрай ІІ білий YS-22-18096: гіпромелоза, титану діоксид E 171, триетилцитрат, макрогол, полі декстроза.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Поєднані блокатори альфа- та бета-адренорецепторів.
Код АТС C07A G02.

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія. Стабільна стенокардія. Хронічна серцева недостатність.

Протипоказання. Декомпенсована серцева недостатність. Хронічне обструктивне захворювання легенів з обструкцією легенів. Клінічно значуща дисфункція печінки. Астма. Атріовентрикулярна блокада другого та третього ступеня. Брадикардія (<50/хв). Кардіогенний шок. Синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду серця). Гіпотензія тяжкого ступеню (систолічний артеріальний тиск нижче
85 мм рт. ст.). Гіпер чутливість до карведилолу або будь-якої з допоміжних речовин. Метаболічний ацидоз. Стенокардія Принц метала. Феохромоцитома, що не лікувалася. Тяжке захворювання периферичних судин. Супутня інтраваскулярна терапія верапамілом або дилтіаземом.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія:

Карведилол можна застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії як моно терапію або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Рекомендована частота прийому – один-два рази на добу.

Дорослі:

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших двох днів.

Підтримуюча доза становить 25 мг на добу. За необхідності дозу можна поступово підвищувати через інтервали не менше двох тижнів до вищої рекомендованої дози 50 мг один раз на добу, або розділеної на два пройоми.

Літні пацієнти:

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу, цієї дози також може бути достатньо для підтримуючої терапії. Максимальна доза при лікуванні артеріальної гіпертензії не повинна перевищувати 50 мг на добу.

Стабільна стенокардія:

Дорослі:

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу. Рекомендована максимальна добова доза становить 100 мг, поділені на 2 дози.

Літні пацієнти:

Протягом перших днів рекомендована доза становить 12,5 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза дорівнює 25 мг 2 рази на добу, що є рекомендованою максимальною добовою дозою.

Хронічна серцева недостатність

Лікування помірної та тяжкої серцевої недостатності як доповнення до традиційної фармакологічної терапії (діуретики, інгібітори АПФ, дигіталіс та/або засоби, що розширюють судини). Стан пацієнта має бути клінічно стабільним та протягом останніх чотирьох тижнів не повинно бути переходу на іншу фармакологічну терапію з приводу серцевої недостатності. Крім того, частота серцебиття має бути вище 50 уд./хв та систолічний артеріальний тиск має бути вище 85 мм рт. ст.

Початкова доза становить 6,25 мг 1 раз на добу протягом двох тижнів. Якщо ця доза переноситься добре, дозу карведилола можна поступово підвищувати через інтервал не менше двох тижнів: спочатку до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою до 25 мг 2 рази на добу.

Рекомендована максимальна доза становить 25 мг 2 рази на добу для пацієнтів з масою тіла меньше 85 кг та 50 мг 2 рази на добу для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг, за винятком випадків тяжкої серцевої недостатності. Підвищення дози до 50 мг 2 рази на добу повинно відбуватися за умов ретельного спостереження за станом пацієнта.

На початку терапії або при підвищенні дози може відбутися тимчасове погіршення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю та/або у тих, які застосовують великі дози діуретиків. Звичайно це не потребує припинення терапії, проте дозу підвищувати не слід.

Після початку терапії карведилолом або після підвищення дози за станом пацієнта має стежити кардіолог або інший лікар. Перед кожним підвищенням дози пацієнта необхідно обстежити щодо потенційного погіршення симптомів серцевої недостатності. Погіршення серцевої недостатності або затримка рідини лікуються шляхом підвищення дози діуретиків, а дозу карведилолу не слід підвищувати, доки стан пацієнта не стабілізується. В деяких випадках необхідно знизити дозу карведилолу або тимчасово припинити терапію. Також у таких випадках можна успішно продовжувати терапію, використовуючи титрування дози карведилолу.

При перериванні терапії карведилолом, лікування слід поновлювати з дози 6,25 мг 1 рази на добу та поступово підвищувати її згідно з рекомендаціями, що надані вище.

Діти та підлітки

Інформації щодо ефективності та безпечності застосування препарату недостатньо.

Літні пацієнти

Літні пацієнти більш чутливі до впливу карведилолу і тому мають перебувати під ретельнішим спостереженням.

Відміну карведилолу слід зменшувати поступово, протягом 1-2 тижнів.

Спосіб застосування.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Проте пацієнтам з серцевою недостатністю рекомендується приймати карведилол під час прийому їжі, щоб подовжити абсорбцію та знизити ризик ортостатичної гіпотензії.

Побічні реакції.

Перелічені нижче побічні ефекти частіше спостерігалися у пацієнтів, які приймали препарат, ніж у пацієнтів, які застосовували плацебо.

*Гіперглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом).

Гостра ниркова недостатність та порушення ниркової функції – побічні ефекти, які рідко зустрічалися у пацієнтів з загальним атеросклерозом та/або недостатністю ниркової функції. Окрім випадків запаморочення, порушень зору, брадикардії та загострення серцевої недостатності, частота побічних ефектів не залежить від дози.

При титруванні дози може зменшитися сила скорочення міокарда, хоча це трапляється рідко.

Побічні ефекти, про які повідомлялося під час клінічних досліджень на пацієнтах з артеріальною гіпертензією та/або стенокардією. Характеристики побічних ефектів карведилолу при лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії подібні до тих, що зустрічаються при лікуванні серцевої недостатності, проте частота виникнення побічних ефектів нижча.

* Ці реакції особливо поширені на початку терапії.

Дуже рідко –– стенокардія, блокада AV та загострення симптомів у пацієнтів, які страждають на переміжну кульгавість, або синдром Рейно.

З боку дихальної системи. Дуже часто спостерігалася астматична задишка у схильних до неї пацієнтів.

Шкірні або підшкірні. Рідко повідомлялося про різні шкірні реакції (наприклад, алергічна екзантема, кропив’янка, свербіж, а також реакція, схожа на червоний плоский лишай). Можуть виникнути псоріатичні ураження шкіри, а також –– посилитися існуючі ураження.

Неселективні бета-блокатори також можуть зумовити прояви латентного цукрового діабету, посилення проявів діабету та недостатність контролю рівня глюкози.

Передозування.

Симптоми: передозування може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію, брадикардію, серцеву недостатність, кардіогенний шок та зупинку серця. Крім того, можуть виникнути порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості, а також судоми.

Лікування: окрім звичайних лікувальних заходів, необхідно контролю вати життєві показники пацієнта та, за необхідності, коригувати їх в палаті інтенсивної терапії. Можна вдатися до такої підтримуючої терапії:

Атропін: 0,5 – 2 мг внурішньовенно (для лікування тяжкої брадикардії).

Глюкагон: на початку 1 – 10 мг внутрішньо венно, потім 2 – 5 мг/год у вигляді інфузії (для підтримання функцій серцево-судиної системи).

Симпатоміметики, залежно від їхньої ефективності та маси тіла пацієнта: добутамін, ізопреналін або епінефрин.

Якщо основним симптомом передозування є периферична вазодилатація, пацієнту слід застосувати норепінефрин або етилефрин. Слід ретельно стежити за станом серцево-судиної системи пацієнта.

У випадку виникнення у пацієнта рефрактерної брадикардії слід розпочати терапію електронним стимулятором серця. Для лікування бронхоспазму пацієнту слід застосувати бета-симпатоміметики (у вигляді аерозолю або внутрішньо венно, якщо аерозоль недостатньо ефективний) або амінофілін внутрішньо венно. Якщо у пацієнта виникають судоми, можна ввести діазепам у вигляді повільної внутрішньо венної ін’єкції.

Карведилолзначною мірою зв’язується з білками та не виводиться шляхом діалізу.

Важливо! У випадку тяжкого передозування або у випадку, коли пацієнт перебуває у шоковому стані, підтримуюча терапія повинна тривати достатньо довго, оскільки виведення та перерозподіл карведилолу буде повільнішим, ніж звичайно. Тривалість терапії залежить від ступеня передозування; підтримуюче лікування слід продовжувати до стабілізації стану пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування карведилолу у період вагітності та годування груддю не рекомендується.

Під час досліджень репродуктивної функції, проведених на тваринах, не було встановлено тератогенних ефектів карведилолу, проте клінічних підтверджень його безпеки при застосуванні у вагітних жінок недостатньо.

Бета-блокатори послаблюють плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньо утробної загибелі плода та передчасних пологів. Також можуть розвинутися побічні ефекти, що впливають ся на плід та новонародженого (особливо гіпоглікемія, брадикардія, легенева недостатність та гіпотермія). Існує також підвищений ризик кардіо-респіраторних ускладнень у новонародженого.

Карведилол можна застосовувати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційні ризики для плода/новонародженого. Лікування слід припинити за 2-3 дні до очікуваних пологів. Якщо це неможливо, новонароджений має перебувати під наглядом протягом перших 2-3 днів життя.

Карведилол є ліпофільною речовиною. Дослідження на тваринах в період годування груддю показують, що карведилол та його метаболіти виділяються в грудне молоко. Тому жінки, які приймають карведилол, не повинні годувати груддю.

Діти. Інформації про ефективність та безпеку карведилолу недостатньо.

Особливості застосування. Застереження слід враховувати особливо при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю.

Карведилол можна застосовувати в комбінації з діуретиками, інгібіторами АПФ. Дози цих препаратів мають бути стабільними (без коригування дози протягом 4 тижнів). Пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня, гіпонатріємією, гіпогідратацією або артеріальною гіпотензією, а також літніх пацієнтів, слід спостерігати щодо виникнення гіпотензії протягом 2 годин після прийому першої дози, а також після підвищення дози. При виникненні гіпотензії спочатку знижують дозу діуретиків, і якщо симптоми не зникають, знижують дозу інгібітора АПФ. Потім можна знизити дозу карведилолу або, за потреби, припинити його прийом. Дозу карведилолу не підвищують знову доки не будуть контролю ватися симптоми, зумовлені поглибленням серцевої недостатності.

Під час терапії карведилолом у пацієнтів з серцевою недостатністю, що супроводжується низьким артеріальним тиском (систолічний < 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця або системним атеросклерозом та/або нирковою недостатністю в основі може спостерігатися тимчасове погіршення ниркової функції.

При титруванні дози карведилолу пацієнтам, які страждають на серцеву недостатність, що супроводжується вищезгаданими факторами ризику, слід стежити за функцією нирок. При значному погіршенні функції нирок дозу карведилолу слід зменшити або повністю припинити прийом карведилолу.

При прийомі карведилолу сумісно з дигіталісом слід враховувати, що і дигіталіс, і карведилол подовжують передсердно-шлуночкову провідність.

Інші застереження пов’язані з карведилолом та бета-блокаторами в цілому.

Особам із хронічним обструктивним захворюванням легенів, які не приймають пероральні або інгаляційні препарати, не слід приймати карведилол, за винятком випадків, коли очікувана користь від прийому препарату перевищує ризики, пов’язані з його застосуванням. Якщо такі пацієнти застосовують карведилол, вони повинні перебувати під ретельним наглядом як на початку терапії, так і при титруванні дози. При появі ознак бронхіальної обструкції під час терапії дозу карведилолу слід зменшити.

Карведилол може маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. У пацієнтів, які страждають на діабет та серцеву недостатність, при застосуванні карведилолу необхідно ретельно контролю вати рівень глюкози.

Карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо частота серцебиття знижується нижче 55 ударів на хвилину та виникають симптоми, що асоціюються з брадикардією, дозу карведилолу слід знизити.

При застосуванні карведилолу одночасно з антагоністами кальцію (особливо верапамілового та дилтіаземового типу) або проти аритмічними препаратами (особливо аміодароном) слід стежити за артеріальним тиском та ЕКГ пацієнта. Пацієнтам, які приймають карведилол, не слід вводити ці препарати внутрішньо венно.

Слід уникати одночасного застосування циметидину, оскільки він може потенціювати ефекти карведилолу.

Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, необхідно нагадати про вірогідність зменшення сльозовиділення.

Карведилол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими реакціями гіпер чутливості в анамнезі або тим, хто застосовує десенсибілізуючу терапію, оскільки бета-блокатори можуть підвищити алергенність та тяжкість перебігу анафілактичних реакцій.

Слід дотримуватися обережності при призначенні бета-блокаторів пацієнтам, які страждають на псоріаз, оскільки це може посилити шкірні реакції.

Оскільки карведилол є судинорозширювальним бета-блокатором, загострення захворювань периферичних судин менш ймовірне, ніж при застосуванні традиційних бета-блокаторів. Проте на сьогодні досвід його застосування таким пацієнтам і пацієнтам з синдромом Рейно обмежений.

Пацієнти з відомим сповільненим метаболізмом дебрисохіну мають перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення надмірних ефектів карведилолу на початку лікування.

З приводу обмеженого досвіду застосування карведилол не слід застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають блокатори α₁ або агоністи a₂.

З обережністю неохідно проводити лікування при гіпотензії, тяжких захворюванях периферичних артерій.

Карведилол слід з обережністю приймати пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою першого ступеня.

Бета-блокатори зменшують аритмії під час анестезії, проте у такому випадку може зрости ризик артеріальної гіпотензії. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні певних анестетик ів.

Не слід раптово переривати застосування карведилолу, як і інших бета-блокаторів. Терапію карведилолом слід зменшувати поступово, зменшуючи добову дозу вдвічі кожні три дні, під ретельним контролем частоти серцевих скорочень та артеріального тиску.

Препарат містить лактозу. При рідкісній спадковій непереносимості галактози, лактазній недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози/галактози не дозволяють застосовувати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. У деяких осіб може бути порушена увага, особливо на початку прийому та при коригуванні дози препарату. Випадки впливу карведилолу на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами при належному терапевтичному контрол не відомі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Анти аритмічні препарати та антагоністи кальцію. У пацієнтів, які одночасно приймають карведилол та дилтіазем, верапаміл та/або аміодарон (per os), спостерігалися випадки гіпотонії та брадикардії. Слід ретельно стежити за ЕКГ та артеріальним тиском при одночасному застосуванні антагоністів кальцію з приводу існування підвищеного ризику порушень, передсердно-шлуночкової провідності та декомпенсації (синергічний ефект). Пацієнти, які одночасно приймають карведилол та анти аритмічні препарати класу І або аміодарон (per os), повинні перебувати під ретельним наглядом. Повідомлялося про випадки брадикардії, фібриляції шлуночків та зупинки серця на початку прийому бета-блокатора пацієнтами, які застосовують аміодарон. При одночасному застосуванні внутрішньо венних анти аритмічних препаратів класу la або Ic може виникнути серцева недостатність.

Одночасне застосування резерпіну, гуанетидину, метилдопи, гуанфацину або інгібіторів моноаміно оксидази (за винятком інгібіторів MAO-B) може спричинити брадикардію. Рекомендується контролю вати серцевий ритм.

Дигідропирідини. Дигідропирідини та карведилол не слід приймати одночасно, оскільки відмічалися випадки серцевої недостатності та тяжкої гіпотензії.

Нітрати. Посилена гіпотензія.

Серцеві глікозиди. При одночасному застосування карведилолу та дигоксину спостерігалося підвищення рівноважних концентрацій дигоксину приблизно у 16 % та дигітоксину приблизно у 13 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Рекомендується контролю вати концентрації дигоксину в плазмі крові на початку, в кінці або при коригуванні терапії карведилолом.

Інші антигіпертензивні препарати. Карведилол може потенціювати інші антигіпертензивні препарати (наприклад, антагоністи рецепторів α₁). Можуть також посилитися побічні гіпотензивні ефекти, наприклад, барбітуратів, фенотіазинів, трициклічних антидепресантів, вазодилататорів та алкоголю.

Циклоспорин. Оскільки терапія карведилолом підвищує концентрації циклоспорину в плазмі, рекомендується контролю вати цей показник.

Протидіабетичні препарати, включаючи інсулін. Оскільки здатність інсуліну та інших протидіабетичних препаратів знижувати рівень глюкози крові може потенціюватись, а карведилол може маскувати симптоми гіпоглікемії, важливо регулярно визначати рівні глюкози крові.

Клонідин. При відміні комбінованої терапії карведилолом та клонідином, карведилол слід відмінити за кілька днів до поступового зниження дози клонідину.

Інгаляційні анестетики. При анестезії слід враховувати негативні ізотропні та гіпотензивні взаємодії карведилолу та анестетик ів.

Протизапальні знеболювальні засоби, естрогени та кортикостероїди. Антигіпертензивний ефект карведилолу знижується через утримання натрію та рідини.

Пре апарати, що інгібують або індукують ферменти печінкового цитохрому Р 450. Пацієнти, які застосовують препарати, що індукують ферменти печінкового цитохрому Р 450 (наприклад, рифампіцин та барбітурати) або інгібують їх (наприклад, циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин), повинні перебувати під ретельним наглядом під час одночасного прийому карведилолу, оскільки індуктори ферменту можуть знизити концентрацію карведилолу в сироватці, а інгібітори ферменту – підвищити її.

Симпатоміметики (альфа- та бета-адреноміметики). Ризик артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії.

Ерготамін. Підвищене звуження судин.

Нервово-м’язові блокатори. Підвищена блокада нервово-м’язової провідності.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карведилол – неселективний бета-блокатор, без внутрішньої симпатоміметичної активності, селективний блокатор альфа-адренорецепторів. Карведилол зменшує резистентність периферичних судин шляхом селективного блокування альфа-адренорецепторів та супресії ренін-ангіотензинової системи шляхом неселективної бета-блокади. При цьому активність реніну плазми знижується.

Карведилол має мембрано-стабілізуючі властивості.

При лікуванні карведилолом артеріальної гіпертензії, зниження артеріального тиску не супроводжується характерним для бета-блокаторів посиленням загального периферичного опору судин та зміною ниркового кровотоку.

При лікуванні пацієнтів зі стенокардією карведилол попереджує ішемію міокарда та біль. У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка або застійною серцевою недостатністю карведилол виявляє позитивний ефект на гемодинаміку, а також на фракцію викиду та розмір лівого шлуночка.

Карведилол не чинить впливу на обмін ліпідів.

Фармакокінетика. Абсолютна біодоступність карведилолу становить приблизно 25 %. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1 годину. Співвідношення між дозою та концентрацією в плазмі є лінійним.

Їжа не впливає на біодоступніть карведилолу.

Карведилол є високоліпофільною речовиною. В плазмі приблизно 98 – 99 % карведилолу зв’язується з протеїнами плазми. Його об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Ефект першого проходження застосування становить приблизно 60 – 75 %.

Період напів виведення карведилолу становить від 6 до 10 годин. Плазменний кліренс становить 590 мл/хв. Виведення відбувається головним чином, через жовчні шляхи. Карведилол виділяється в основному з калом. Частина препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Як було визначено, карведилол розкладається на декілька метаболітів, які виводяться в основному, з жовчю. Карведилол метаболізується в печінці, в основному шляхом окиснення та глюкуронідації ароматичного кільця. У результаті диметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються три активні метаболіти з бета-блокуючою активністю. Порівняно з карведилолом, ці три активні метаболіти мають слабкий судинорозширювальний ефект. За результатами з клінічних досліджень, 4'-гідрокси-фенольний метаболіт приблизно в 13 разів більш ефективний бета-блокатор, ніж карведилол. Концентрація метаболітів приблизно в десять разів нижча за концентрацію карведилолу. Двоє з гідроксикарбазольних метаболітів карведилолу є дуже сильними антиоксид антами, ефективність яких в 30 – 80 разів вища, ніж карведилолу.

Концентрація в плазмі у літніх пацієнтів приблизно на 50 % вище, ніж у молодих. У дослідженні, проведеному на пацієнтах із цирозом печінки, біодоступність карведилолу була в чотири рази вищою, концентрація в плазмі – в п’ять разів вищою та об’єм розподілення – в три рази вищим, ніж у здорових осіб.

У деяких пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію з помірною (кліренс креатині ну 20 – 30 мл/хв) або тяжкою (кліренс креатині ну < 20 мл/хв) нирковою недостатністю спостерігалося підвищення концентрації карведилолу в плазмі приблизно на 40 – 55 % порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 12,5 мг: білого кольору, овальної форми, вкриті оболонкою, з рискою з обох сторін, з позначкою „12,5” на одому боці;

таблетки по 25 мг: білого кольору, овальної форми, вкриті оболонкою, з рискою з обох сторін, з позначкою „25” на одому боці.

Термін придатності - 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C) в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Заявник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Місцезнаходження. Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.

Карведилол

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 3,125 мг, № 30

№ UA/10593/01/01 от 07.04.2010 до 07.04.2015

табл. 6,25 мг, № 30

№ UA/10593/01/02 от 07.04.2010 до 07.04.2015

табл. 12,5 мг, № 30

№ UA/10593/01/03 от 07.04.2010 до 07.04.2015

табл. 25 мг, № 30

№ UA/10593/01/04 от 07.04.2010 до 07.04.2015

табл. 50 мг, № 30

№ UA/10593/01/05 от 07.04.2010 до 07.04.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Карведилол — неселективный блокатор β-адренорецепторовс антиоксидантными свойствами, селективный блокатор α₁-адренорецепторов. Карведилол снижает ОПСС путем селективного блокирования α₁-адренорецепторов и угнетения ренин-ангиотензиновой системы путем неселективной блокады β-адренорецепторов. При этом активность ренина плазмы крови снижается, поэтому задержка жидкости возникает редко. Карведилол не проявляет внутренней симпатомиметической активности, обладает мембраностабилизирующими свойствами.
При лечении АГ карведилолом снижение АД не сопровождается характерным для блокаторов β-адренорецепторов повышением ОПСС и изменением почечного кровотока.
При лечении пациентов со стенокардией карведилол предупреждает ишемию миокарда и боль. У пациентов с дисфункцией левого желудочка или застойной сердечной недостаточностью карведилол оказывает положительный эффект на гемодинамику, а также на фракцию выброса и размер левого желудочка.
Карведилол не влияет на обмен липидов.
Фармакокинетика. Абсолютная биодоступность карведилола составляет около 25%. C_max в плазме крови достигается приблизительно через 1 ч. Соотношение между дозой и концентрацией в плазме крови является линейным.
Пища не влияет на биодоступноть карведилола.
Карведилол — високолипофильное вещество. Около 98–99% карведилола связывается с протеинами плазмы крови. Объем распределения составляет приблизительно 2 л/кг. 60–75% абсорбированного препарата метаболизируется при первом прохождении через печень.
T_1/2 карведилола составляет 6–10 ч. Плазменный клиренс — 590 мл/мин. Выведение происходит, главным образом, через желчные пути, с калом. Часть препарата выделяется почками в виде метаболитов. Карведилол метаболизируется в печени, в основном путем окисления и глюкуронизации ароматического кольца. Метаболиты оказывают выраженное антиоксидантное и адреноблокирующее действие.
Концентрация в плазме крови у пациентов пожилого возраста приблизительно на 50% выше, чем у молодых.
У некоторых пациентов с АГ и умеренной (клиренс креатинина 20–30 мл/мин) или тяжелой (клиренс креатинина <20 мл/мин) почечной недостаточностью отмечали повышение концентрации карведилола в плазме крови приблизительно на 40–55% по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ; ИБС (стабильная стенокардия); ХСН.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат принимают независимо от еды. Однако пациентам с сердечной недостаточностью рекомендуется принимать карведилол во время приема пищи, чтобы удлинить абсорбцию и снизить риск ортостатической гипотензии.
АГ.
Карведилол можно применять для лечения АГ в виде монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами. Рекомендованное количество приемов — 1 раз в сутки.
Взрослые. Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 1 раз в сутки на протяжении первых двух дней.
Поддерживающая доза — 25 мг/сут. При необходимости дозу можно постепенно повышать через интервалы не менее 2 нед до максимально рекомендованной дозы 50 мг 1 раз в сутки.
Пациенты пожилого возраста. Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Этой дозы также может быть достаточно для поддерживающей терапии. Максимальная доза при лечении АГ не должна превышать 50 мг/сут.
ИБС (стенокардия)
Взрослые. Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки. Поддерживающая доза — 25 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу можно постепенно повышать через интервалы не менее 2 нед до максимально рекомендованной дозы 100 мг, разделенной на 2 приема.
Пациенты пожилого возраста. На протяжении первых 2 дней рекомендованная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки. Поддерживающая доза — 25 мг 2 раза в сутки, которая является максимально рекомендованной суточной дозой.
Хроническая сердечная недостаточность. Лечение умеренной и тяжелой сердечной недостаточности как дополнение к традиционной терапии (диуретики, ингибиторы АПФ, препараты дигиталиса и/или средства, расширяющие сосуды). Состояние пациента должно быть клинически стабильным и на протяжении последних 4 нед не должно быть перехода на другую фармакологическую терапию по поводу сердечной недостаточности. Кроме того, ЧСС должна быть >50 уд./мин, а систолическое АД — >85 мм рт. ст.
Начальная доза составляет 3,125 мг 2 раза в сутки на протяжении 2 нед. Если эта доза переносится хорошо, ее можно постепенно повышать через интервал не менее 2 нед: сначала — до 6,25 мг 2 раза в сутки, затем — до 12,5 мг 2 раза в сутки и в итоге — до 25 мг 2 раза в сутки.
Рекомендованная максимальная доза составляет 25 мг 2 раза в сутки для пациентов с массой тела <85 кг и 50 мг 2 раза в сутки — для пациентов с массой тела >85 кг, за исключением случаев тяжелой сердечной недостаточности. Повышение дозы до 50 мг 2 раза в сутки должно происходить при условии тщательного наблюдения за состоянием пациента.
В начале терапии или при повышении дозы может быть временное увеличение выраженности симптомов сердечной недостаточности, особенно у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью и/или у применяющих диуретики в высоких дозах. Обычно это не требует прекращения терапии, однако дозу повышать не следует.
После начала терапии карведилолом или после повышения дозы за состоянием пациента должен наблюдать кардиолог. Перед каждым повышением дозы пациента необходимо обследовать относительно потенциального увеличения выраженности симптомов сердечной недостаточности. При ухудшении течения сердечной недостаточности или задержке жидкости необходимо повышение дозы диуретиков, а дозу карведилола не следует повышать до стабилизации состояния пациента. В некоторых случаях необходимо снизить дозу карведилола или временно прекратить терапию. Также в таких случаях можно успешно продолжать терапию, используя титрование дозы карведилола.
При прерывании терапии карведилолом более чем на 2 нед лечение следует возобновлять с дозы 3,125 мг 2 раза в сутки и постепенно повышать ее согласно рекомендациям, которые предоставлены выше.
Пациенты пожилого возраста. Пациенты пожилого возраста более чувствительны к влиянию карведилола и потому должны находиться под строгим наблюдением.
Отмену препарата необходимо проводить постепенно, снижая суточную дозу вдвое каждые 3 дня на протяжении 1–2 нед.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к карведилолу или какому-либо из вспомогательных веществ препарата.
Декомпенсированная сердечная недостаточность; ХОБЛ; клиническая дисфункция печени; БА; AV-блокада II и III степени; выраженная брадикардия (<50 уд./мин); кардиогенный шок; синдром слабости синусного узла (включая синоаурикулярную блокаду сердца); артериальная гипотензия тяжелой степени (систолическое АД <85 мм рт. ст.); метаболический ацидоз; стенокардия Принцметала; тяжелые нарушения периферического артериального кровообращения; сопутствующая в/в терапия верапамилом или дилтиаземом; период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты возникают, в основном, в начале лечения.
Побочные эффекты у пациентов с сердечной недостаточностью, отмеченные в клинических исследованиях.
Со стороны крови и лимфатической системы: часто — слабая тромбоцитопения.
Со стороны ЖКТ: очень часто — тошнота, диарея, рвота; гипергликемия (у больных сахарным диабетом), периферические отеки, гиперволемия, задержка жидкости, редко — запор.
Со стороны нервной системы: часто — головокружение; редко — потеря сознания.
Со стороны органа зрения: очень часто — нарушение зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто — отечность нижних конечностей, брадикардия, ортостатическая гипотензия; редко — AV-блокада.
Со стороны мочевыводящей системы: редко — ухудшение функции почек.
Со стороны репродуктивной системы: очень часто — отек гениталий.
ОПН и нарушение функции почек — побочные эффекты, которые редко отмечали у пациентов с общим атеросклерозом и/или недостаточностью функции почек. Кроме случаев головокружения, нарушения зрения, брадикардии и обострения сердечной недостаточности, частота побочных эффектов не зависит от дозы.
При титровании дозы может снизиться сила сокращения миокарда, хотя это случается редко.
Побочные эффекты, о которых сообщалось во время клинических исследований у пациентов с АГ и/или ИБС.
Характеристики побочных эффектов карведилола при лечении АГ и ИБС подобны тем, которые отмечают при лечении сердечной недостаточности, однако частота возникновения побочных эффектов ниже.
Со стороны крови и лимфатической системы: редко — слабая тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны обмена веществ: часто — гиперхолестеринемия.
Психические нарушения: редко — нарушение сна, депрессия.
Со стороны нервной системы: очень часто — головокружение и головная боль (отмечают в начале лечения); редко — парестезии, потеря сознания.
Со стороны органа зрения: очень часто — уменьшение слезоотделения; очень редко — нарушение зрения, раздражение глаз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень часто — брадикардия, ортостатическая гипотензия, редко — периферические отеки.
Со стороны дыхательной системы: редко — заложенность носа.
Желудочно-кишечные нарушения: часто — тошнота, диарея, абдоминальная боль; редко — запор, рвота; очень редко — сухость во рту.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: очень часто — боль в конечностях.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — почечная недостаточность; очень редко — нарушение мочеиспускания.
Со стороны репродуктивной системы: очень редко — импотенция.
Со стороны дыхательной системы: очень часто — экспираторная одышка у предрасположенных к ней пациентов.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: редко — кожные реакции (например аллергическая экзантема, крапивница, зуд, а также реакция, подобная красному плоскому лишаю). Могут возникнуть псориатические поражения кожи, а также увеличиться выраженность существующих поражений.
Местные нарушения: очень часто — слабость.
Лабораторные показатели: редко — повышение уровня трансаминаз. Очень редко — стенокардия, AV-блокада и обострение симптомов у пациентов с перемежающейся хромотой или синдромом Рейно.
Иногда неселективные блокаторы β-адренорецепторов могут обусловить проявления латентного сахарного диабета, увеличение выраженности проявлений существующего сахарного диабета и нарушение контроля уровня глюкозы.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Предостережения, которые следует учитывать, особенно при лечении пациентов с сердечной недостаточностью.
Карведилол можно применять в комбинации с диуретиками, ингибиторами АПФ. Дозы этих препаратов должны быть стабильными (без корректирования на протяжении 4 нед). За пациентами с сердечной недостаточностью тяжелой степени, гипонатриемией, гипогидратацией или артериальной гипотензией, а также за больными пожилого возраста необходимо наблюдать относительно возникновения артериальной гипотензии на протяжении 2 ч после приема первой дозы, а также после повышения дозы. При возникновении артериальной гипотензии сначала снижают дозу диуретика и, если симптомы не исчезают, снижают дозу ингибитора АПФ. Затем можно снизить дозу карведилола или, по потребности, прекратить его прием. Дозу карведилола не повышают до тех пор, пока симптомы, обусловленные усуглублением сердечной недостаточности, не будут контролироваться.
Во время терапии карведилолом у пациентов с сердечной недостаточностью, которая сопровождается низким АД (систолическое <100 мм рт. ст.), ИБС или системным атеросклерозом и/или почечной недостаточностью в анамнезе могут отмечать временное ухудшение функции почек.
При титровании дозы карведилола пациентам с сердечной недостаточностью, которая сопровождается вышеупомянутыми факторами риска, необходимо контролировать функцию почек. При значительном ухудшении функции почек дозу карведилола следует снизить или полностью прекратить прием карведилола.
При приеме карведилола одновременно с препаратами дигиталиса следует учитывать, что оба препарата удлиняют предсердно-желудочковую проводимость.
Другие предостережения, связанные с карведилолом и блокаторами β-адренорецепторов в целом.
Лицам с ХОБЛ, которые не принимают пероральные или ингаляционные препараты, не следует принимать карведилол, за исключением случаев, когда ожидаемая польза от приема препарата превышает риск, связанный с его применением. Если такие пациенты применяют карведилол, они должны находиться под тщательным наблюдением как в начале терапии, так и при титровании дозы. При появлении признаков бронхиальной обструкции во время терапии дозу карведилола нужно снизить.
Карведилол может маскировать симптомы острой гипогликемии. У пациентов с сахарным диабетом и сердечной недостаточностью при применении карведилола необходимо тщательно контролировать уровень глюкозы в крови.
Карведилол может маскировать симптомы тиреотоксикоза.
Карведилол может быть причиной брадикардии. Если ЧСС снижается <55 уд./мин и возникают симптомы, которые ассоциируются с брадикардией, дозу карведилола необходимо снизить.
При применении карведилола одновременно с антагонистами кальция (особенно верапамилового и дилтиаземового типа) или противоаритмическими препаратами (особенно амиодароном) следует контролировать АД и ЭКГ пациента. Больным, которые принимают карведилол, не следует вводить эти препараты в/в.
Следует избегать одновременного применения циметидина, поскольку он может потенцировать эффекты карведилола.
Пациенты, которые пользуются контактными линзами, должны быть проинформированы о вероятном уменьшении слезоотделения.
Карведилол следует с осторожностью применять пациентам с тяжелыми реакциями гиперчувствительности в анамнезе или получающим десенсибилизирующую терапию, поскольку блокаторы β-адренорецепторов могут повысить аллергенность и тяжесть течения анафилактических реакций.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении блокаторов β-адренорецепторов пациентам с псориазом, поскольку это может усилить кожные реакции.
Поскольку карведилол является сосудорасширяющим блокатором β-адренорецепторов, обострение заболеваний периферических сосудов менее вероятно, чем при применении традиционных блокаторов β-адренорецепторов. Однако на сегодня опыт его применения у таких пациентов и больных с синдромом Рейно ограничен.
Пациенты с известным замедленным метаболизмом дебризохина должны находиться под тщательным наблюдением относительно возникновения чрезмерных эффектов карведилола в начале лечения.
Карведилол не следует принимать одновременно с блокаторами α₁-рецепторов или агонистами α₂-рецепторов, поскольку опыт их одновременного применения ограничен.
С осторожностью необходимо проводить лечение при артериальной гипотензии, тяжелых заболеваниях периферических артерий.
Карведилол следует с осторожностью принимать пациентам с AV-блокадой I степени.
Блокаторы β-адренорецепторов снижают риск возникновения аритмии во время анестезии, однако в таком случае может возрастать риск возникновения артериальной гипотензии. Поэтому необходимо соблюдать осторожность при применении их с определенными анестетиками.
Не следует внезапно перерывать применение карведилола, как и других блокаторов β-адренорецепторов. Отмену препарата необходимо проводить постепенно, снижая суточную дозу вдвое каждые 3 дня, под тщательным контролем ЧСС и АД.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Применение в период беременности и кормления грудью. Применение карведилола в период беременности и кормления грудью не рекомендуется.
Карведилол и его метаболиты экскретируются в грудное молоко, поэтому применение препарата не рекомендуется в период кормления грудью.
Дети. Информации относительно эффективности и безопасности применения препарата у детей недостаточно, поэтому не следует применять его в этой возрастной категории.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на препарат рекомендуется соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами или работе со сложными механизмами, особенно в начале терапии, после повышения дозы, при завершении терапии.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Антиаритмические препараты и антагонисты кальция. У пациентов, которые одновременно принимают карведилол и дилтиазем, верапамил и/или амиодарон (перорально), отмечали случаи гипотонии и брадикардии. Необходимо тщательно контролировать показатели ЭКГ и АД при одновременном применении антагонистов кальция в связи с риском возникновения нарушений предсердно-желудочковой проводимости и сердечной недостаточности (синергический эффект). Пациенты, которые одновременно принимают карведилол и антиаритмические препараты класса I или амиодарон (перорально), должны находиться под строгим наблюдением. Сообщалось о случаях брадикардии, фибрилляции желудочков и остановке сердца в начале приема карведилола пациентами, принимающими амиодарон. При одновременном применении в/в антиаритмических препаратов класса lА или IС может возникнуть сердечная недостаточность.
Одновременное применение резерпина, гуанетидина, метилдопы, гуанфацина или ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов MAO-B) может послужить причиной брадикардии. Рекомендуется контролировать сердечный ритм.
Дигидропиридины. Дигидропиридины и карведилол не следует принимать одновременно, поскольку отмечались случаи сердечной недостаточности и тяжелой артериальной гипотензии.
Нитраты. Усиление артериальной гипотензии.
Сердечные гликозиды. При одновременном применении карведилола и дигоксина отмечали повышение равновесных концентраций дигоксина приблизительно на 16% и дигитоксина приблизительно на 13% у пациентов с АГ. Рекомендуется контролировать концентрации дигоксина в плазме крови в начале, в конце или при корректировании дозы карведилола.
Другие антигипертензивные препараты. Карведилол может потенцировать действие других антигипертензивных препаратов (например антагонистов α₁-рецепторов). Возможно также увеличение выраженности побочных гипотензивных эффектов, например, барбитуратов, фенотиазинов, трициклических антидепрессантов, вазодилататоров и алкоголя.
Циклоспорин. Поскольку терапия карведилолом повышает концентрацию циклоспорина в плазме крови, рекомендуется контролировать этот показатель.
Противодиабетические препараты, включая инсулин. Поскольку способность инсулина и других противодиабетических препаратов снижать уровень глюкозы в крови может потенцироваться, а карведилол может маскировать симптомы гипогликемии, необходим регулярный контроль уровня глюкозы в крови.
Клонидин. При отмене комбинированной терапии карведилолом и клонидином, карведилол следует отменить за несколько дней до постепенного снижения дозы клонидина.
Ингаляционные анестетики. При анестезии следует учитывать отрицательные изотропные и гипотензивные взаимодействия карведилола и анестетиков.
Противовоспалительные обезболивающие средства, эстрогены и ГКС. Антигипертензивный эффект карведилола снижается в связи с задержкой натрия и жидкости.
Препараты, ингибирующие или индуцирующие ферменты системы цитохрома Р450. Пациенты, которые применяют препараты, индуцирующие ферменты системы цитохрома Р450 (например рифампицин и барбитураты) или ингибируют их (например циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапамил, эритромицин), должны находиться под строгим наблюдением во время одновременного приема карведилола, поскольку индукторы ферментов могут снизить концентрацию карведилола в сыворотке крови, а ингибиторы — повысить ее.
Симпатомиметики (α- и β-адреномиметики). Риск возникновения АГ и чрезмерной брадикардии.
Эрготамин. Повышенное сужение сосудов.
Нервно-мышечные блокаторы. Повышение блокады нервно-мышечной проводимости.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: передозировка может вызвать тяжелую артериальную гипотензию, брадикардию, сердечную недостаточность, кардиогенный шок и остановку сердца. Кроме того, могут возникнуть нарушение дыхания, бронхоспазм, рвота, нарушение сознания, а также судороги.
Лечение: кроме обычных лечебных мер, необходимо контролировать жизненные показатели пациента и при необходимости корректировать их в палате интенсивной терапии. Можно обратиться к такой поддерживающей терапии:
атропин: 0,5–2 мг в/в (для лечения тяжелой брадикардии);
глюкагон: вначале 1–10 мг в/в, затем 2–5 мг/ч в виде инфузии (для поддержания функций сердечно-сосудистой системы);
симпатомиметики, в зависимости от их эффективности и массы тела пациента: добутамин, изопреналин или эпинефрин.
Если основным симптомом передозировки является периферическая вазодилатация, пациенту необходимо принять норэпинефрин или этилэфрин. Следует тщательно следить за состоянием сердечно-сосудистой системы пациента.
В случае возникновения у пациента рефрактерной брадикардии необходима терапия электронным кардиостимулятором. Для лечения бронхоспазма пациенту следует назначить β-симпатомиметики (в виде аэрозоля или в/в, если аэрозоль недостаточно эффективен) или теофиллин в/в. При возникновении у пациента судорог можно ввести диазепам в виде медленной в/в инъекции.
Карведилол в значительной мере связывается с белками и не выводится путем диализа.
Важно! В случае тяжелой передозировки или в случае, когда пациент находится в шоковом состоянии, поддерживающая терапия должна длиться достаточно долго, поскольку выведение и перераспределение карведилола будет медленнее, чем обычно. Продолжительность терапии зависит от степени передозировки; поддерживающую терапию необходимо продолжать до стабилизации состояния пациента.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ˚С.