Кларитросандоз - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КларитроСандоз XL

(ClarithroSandoz XL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: сlarіthromycin; 6–О–метил еритроміцин;

основні фізико-хімічні властивості: овальні, двоопуклі таблетки охристо-жовтого кольору з написом «500» на одному боці та «CXL» – на іншому;

склад: 1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза (Метоцел Е-50), гліцерил бегенат, повідон, целюлоза мікрокристалічна, кислота стеаринова, кремнію ангідрид колоїдний, кальцію стеарат, полісорбат 80, тальк;

оболонка: гіпромелоза, гіпромелоза (Метоцел Е-50), гідроксипропіл целюлоза, макрогол 400, заліза оксид (Е 172), титану діоксид, ароматизатор ванільний, тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з модифікованим вивільненням.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макролід. Код АТС J01F A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кларитроміцин є напівсинтетичним макролідним антибіотиком, похідним еритроміцину. Кларитроміцин зв’язується з 50s-субодиницею рибосоми бактерій, спричиняючи пригнічення синтезу клітинних білків та зупинку життєдіяльності бактерій. Окрім бактеріостатичної дії, що є характерною для решти макролідних антибіотиків, має бактерицидну дію.

За спектром антимікробної активності кларитроміцин відповідає еритроміцину, більш того, він також діє на атипові мікобактерії. Між еритроміцином та кларитроміцином відмічається високий ступінь перехресної резистентності.

До кларитроміцину чутливі грам позитивні бактерії (стрептококи та стафілококи, Listeria monocytogenes, Corynеbacterium spp.), грам негативні бактерії (Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, H. ducreyi, Morаxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), деякі анаеробні мікро організми (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), внутрішньоклітинні мікро організми (Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis i C. pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), Toxoplasma gondii та всі мікобактерії за виключенням M. tuberculosis. Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) кларитроміцину приблизно вдвічі нижчі за еритроміцин.

В печінці кларитроміцин метаболізується до 14-гідроксикларитроміцину, активного метаболіту з протимікробною активністю. МІК для метаболіту дорівнює або перевищує вдвічі МІК кларитроміцину, а відносно H.influenzae активність метаболіту вдвічі вище активності кларитроміцину.

Фармакокінетика. Всмоктування кларитроміцину після прийому таблеток з пролонгованим вивільненням відповідає всмоктуванню після прийому звичайних таблеток. Абсолютна біодоступність становить 50%. Шлунковий сік не впливає на стабільність та всмоктування кларитроміцину. Їжа сприяє збільшенню всмоктування, тому таблетки з пролонгованим вивільненням речовини треба застосовувати під час їди. Приблизно 20% препарату після абсорбції метаболізується з утворенням 14-гідроксикларитроміцину, який має подібну біологічну активність.

Кларитроміцин добре проникає в тканини та рідини організму. В середньому концентрація препарату в тканинах у 10 разів перевищує його концентрацію в крові. Найбільші концентрації кларитроміцину сягають у печінці та легеневій тканині.

Кларитроміцин метаболізується в печінці за участі цитохрому Р₄₅₀. Всього відомо не менше 7 метаболітів. Кларитроміцин виділяється з сечею у вигляді метаболітів або в незміненому вигляді, і, меншою мірою, з калом. 40% препарату екскретується в сечу у вигляді метаболітів або в незміненому вигляді, 30% екскретується з калом, 20 - 30%  екскретується в незміненому вигляді з сечею. Період напів виведення кларитроміцину становить від 3 до 4 год, 14-гідроксикларитроміцину – 5 - 7 год.

Показання для застосування. Бактеріальні інфекції ЛОР-органів (синусит, фарингіт),   нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт або загострення хронічного бронхіту та пневмонія).

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці на добу під час їди. У разі тяжких інфекцій доза може бути збільшена до 2 таблеток. Як правило, курс лікування становить 7 - 14 днів.

Побічна дія. Препарат переноситься добре. Більшість побічних реакцій легкі та транзиторні. Найчастіші реакції – нудота, діарея, диспептичні прояви, біль у шлунку, головний   біль.

Можливий розвиток стоматиту, глоситу та порушення смаку. Серед інших небажаних явищ зустрічаються реакції гіпер чутливості (кропив’янка, анафілаксія), у поодиноких випадках – синдром Стивенса-Джонсона. У деяких пацієнтів можуть відмічатись порушення з боку центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості, тривожність, безсоння, нічні жахи, галюцінації, психоз). Можливе порушення слуху, яке носить транзиторний характер та минає після відміни препарату.

Дуже рідко зустрічаються транзиторні порушення функції печінки зі збільшенням активності   печінкових ферментів та холестатичною жовтяницею. При тривалому лікуванні або повторних курсах терапії можливий розвиток псевдомембранозного коліту легкого або тяжкого ступенів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до кларитроміцину або інших макролідних антибіотиків. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв); прийом препаратів з групи алкалоїдів ріжків, а також тербінафіну, астемізолу, цизаприду або пімозиду (може призводити до пролонгування інтервалу QT та спричиняти аритмію, а також шлуночкову тахікардію, шлуночкову фібриляцію та torsade de pointes). Дитячий вік до 12 років.

Передозування.

Симптоми: порушення з боку шлунково-кишкового тракту, головний біль, порушення свідомості.

Лікування. У перші 2 години після передозування рекомендується промивання шлунка. Терапія симптоматична.

Особливості застосування. Препарат виводиться переважно через печінку та нирками. Пацієнтам з серйозними порушеннями функції печінки/нирок слід призначати препарат з обережністю. Для пацієнтів з печінковими порушеннями немає необхідності знижувати дозу при нормальній функції нирок.

Тривале або повторне лікування препаратом може спричинити надмірний ріст чутливих бактерій   або   грибів.   Персистуюча   або   сильна діарея, яка виникає при лікуванні, може бути наслідком розвитку псевдомембранозного коліту. В такому разі необхідно припинити приймання кларитроміцину та розпочати відповідне лікування.

Вагітність і лактація.

Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем не проводились.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Кларитроміцин метаболізується в печінці, де інгібує активність певних ензимів системи цитохрому Р₄₅₀. Відповідно, може знижуватись метаболізм різних препаратів, які метаболізуються за участю цих ензимів (таких як астемізол, тербінафін, цизаприд, пімозид, карбамазепін, гексобарбітал, альфенатил, бромкриптин, вальпроат, рифабутин, варфарин, дигоксин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, лов астатин, симвастатин, фенітоїн, циклоспорин, такролімус, зидовудин, теофілін). Це призводить до підвищення їх концентрації у сироватці; можуть виникати токсичні ефекти. Тому необхідний клінічний контроль, а у разі потреби – визначення концентрації у сироватці крові цих препаратів.

Застосування кларитроміцину у пацієнтів, які отримують варфарин, може спричинити підвищення ефектів останнього. Тому для таких пацієнтів необхідний моніторинг протромбі нового часу.

Кларитроміцин не впливає на ефективність пероральних контрацептивів.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері; по 1 (1 × 7) або по 2 (2 × 7) блістери в картонній пачці.

Виробник. Лек фармацевтична компанія д. д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Адреса. Веровшкова 57, Любляна, Словенія.

Кларитро САНДОЗ

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

Кларитро САНДОЗ

табл. п/о 500 мг, № 14

№ UA/9083/01/02 от 07.11.2008 до 07.11.2013

КларитроСандоз XL

табл. п/плен. оболочкой 500 мг, с модиф. высвоб., № 7, № 14

Прочие ингредиенты: гипромеллоза (Метоцел Е-50), глицерил бегенат, повидон, целлюлоза микрокристаллическая, кислота стеариновая, кремния ангидрид коллоидный, кальция стеарат, тальк, полисорбат 80.
Оболочка: гипромеллоза (Метоцел Е-50), гидроксипропилцеллюлоза, макрогол 400, железа оксид (Е172), титана диоксид, ароматизатор ванильный, тальк.

№ UA/4421/02/01 от 19.04.2007 до 19.04.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Кларитромицин является полусинтетическим макролидным антибиотиком, производным эритромицина. Кларитромицин связывается с 50S-субъединицей рибосом бактерий, вызывая угнетение синтеза клеточных белков и остановку жизнедеятельности бактерий. Кроме бактериостатического, характерного для остальных макролидных антибиотиков, он оказывает бактерицидное действие.
По спектру антимикробной активности кларитромицин соответствует эритромицину, более того, он также действует на атипичные микобактерии. Между эритромицином и кларитромицином отмечается высокая степень перекрестной резистентности.
К кларитромицину чувствительны грамположительные бактерии (стрептококки и стафилококки, Listeria monocytogenes, Corynеbacterium spp.), грамотрицательные бактерии (Haemophilus influenzae, H. parainfluenzae, H. ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), некоторые анаэробные микроорганизмы (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), внутриклеточные микроорганизмы (Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis и C. pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), Toxoplasma gondii. Минимальные ингибирующие концентрации (МИК) кларитромицина приблизительно вдвое ниже, чем эритромицина.
В печени кларитромицин метаболизируется до 14-гидроксикларитромицина, активного метаболита с противомикробной активностью. МИК для метаболита равна или превышает вдвое МИК кларитромицина, а по отношению к H. influenzae активность метаболита вдвое выше, чем активность кларитромицина.
Фармакокинетика. Всасывание кларитромицина после приема таблеток с модифицированным высвобождением соответствует всасыванию после приема обычных таблеток. Абсолютная биодоступность составляет 50%. Желудочный сок не влияет на стабильность и всасывание кларитромицина. Одновременный прием пищи способствует повышению всасывания, поэтому таблетки с пролонгированным высвобождением вещества следует принимать во время еды. Около 20% препарата после абсорбции метаболизируется с образованием 14-гидроксикларитромицина, который проявляет схожую биологическую активность.
Кларитромицин хорошо проникает в ткани и жидкости организма. В среднем концентрация препарата в тканях в 10 раз превышает его концентрацию в крови. C_max кларитромицина достигаются в печени и легочной ткани.
Кларитромицин метаболизируется в печени с участием цитохрома Р450. Всего известно не меньше 7 метаболитов. Кларитромицин выводится с мочой в виде метаболитов или в неизмененном виде и в меньшей степени — с калом. 40% препарата экскретируется с мочой в виде метаболитов или в неизмененном виде, 30% — с калом, 20–30% — в неизмененном виде с мочой. T_1/2 кларитромицина составляет 3–4 ч, 14-гидроксикларитромицина — 5–7 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

Кларитро САНДОЗ: инфекции вызванные чувствительными к кларитромицину микроорганизмами:
•ЛОР-органов (стрептококковый фарингит, тонзиллит,острый средний отит, острый синусит, гайморит);
•дыхательных путей (пневмония, в том числе атипичная, обострение хронического бронхита);
•инфекции кожи и мягких тканей (фолликулит, фурункулез, импетиго, абсцессы, целлюлит, стрептодермия, стафилодермия);
•язва желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированная с Helicobacter pylori (обязательно в комбинации с другими лекарственными средствами);
•распространенные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium complex, M. kansasii, M. marinum, M. lepre.
КларитроСандоз XL: бактериальные инфекции ЛОР-органов (синусит, фарингит), нижних отделов дыхательных путей (острый бронхит или обострение хронического бронхита и пневмония).

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослым и детям старше 12 лет назначают по 1 таблетке в сутки во время еды. В случае тяжелых инфекций доза может быть повышена до 2 таблеток. Как правило, курс лечения составляет 7–14 дней.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к кларитромицину или другим макролидным антибиотикам. Тяжелое нарушение функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин); одновременный прием препаратов из группы алкалоидов спорыньи, а также тербинафина, астемизола, цизаприда или пимозида (может приводить к удлинению интервала Q–T на ЭКГ и быть причиной аритмии, в частности желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и аритмии по типу torsade de pointes. Детский возраст до 12 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат хорошо переносится. Большинство побочных реакций легкие и транзиторные. Наиболее часто отмечают тошноту, диарею, диспептические проявления, боль в желудке, головную боль.
Возможно развитие стоматита, глоссита и нарушение вкуса. Среди других нежелательных явлений отмечают реакции гиперчувствительности (крапивница, анафилаксия), в очень редких случаях — синдром Стивенса — Джонсона. У некоторых пациентов могут выявлять нарушения со стороны ЦНС (головокружение, нарушение сознания, тревожность, бессонница, ночные кошмары, галлюцинации, психоз). Возможно снижение слуха, которое носит транзиторный характер и исчезает после отмены препарата.
Очень редко выявляют преходящие нарушения функции печени с повышением активности печеночных ферментов и холестатической желтухой. При продолжительном лечении или повторных курсах терапии возможно развитие псевдомембранозного колита легкой или тяжелой степени.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат выводится преимущественно через печень и почки. Пациентам с серьезными нарушениями функции печени/почек следует назначать препарат с осторожностью. Для пациентов с заболеваниями печени нет необходимости в снижении дозы при нормальной функции почек.
Продолжительное или повторное лечение препаратом может стать причиной чрезмерного роста чувствительных бактерий или грибов. Персистирующая или тяжелая диарея, возникающая на фоне лечения, может быть следствием развития псевдомембранозного колита. В таком случае необходимо прекратить прием кларитромицина и начать соответствующее лечение.
Применение препарата в период беременности и кормления грудью. Применение препарата возможно лишь тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Исследования относительно влияния на способность управлять автомобилем и работать со сложными механизмами не проводились.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

кларитромицин метаболизируется в печени, где ингибирует активность некоторых энзимов системы цитохрома Р450. Соответственно может снижаться метаболизм различных препаратов, который проходит при участии этих энзимов (таких как астемизол, тербинафин, цизаприд, пимозид, карбамазепин, гексобарбитал, альфентанил, бромокриптин, вальпроаты, рифабутин, варфарин, дигоксин, алкалоиды спорыньи, триазолам, мидазолам, дизопирамид, ловастатин, симвастатин, фенитоин, циклоспорин, такролимус, зидовудин, теофиллин). Это приводит к повышению их концентрации в сыворотке крови; могут возникать токсические эффекты. Поэтому необходим клинический контроль и, при необходимости, определение концентрации этих препаратов в сыворотке крови.
Применение кларитромицина у пациентов, получающих варфарин, может вызвать повышение выраженности эффектов последнего. Поэтому у таких пациентов необходимо проводить мониторинг протромбинового времени.
Кларитромицин не влияет на эффективность пероральных контрацептивов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: нарушения со стороны пищеварительного тракта, головная боль, нарушение сознания.
Лечение: в первые 2 ч после передозировки рекомендуется промывание желудка. Терапия симптоматическая.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.