Клавіцилін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛАВІЦИЛІН

(CLAVICILLIN)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі таблетки майже білого кольору з відбитком на одному боці “Cosar”;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить амоксициліну (у вигляді амоксициліну три гідрату) 250 мг і клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату) 125 мг;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить амоксициліну (у вигляді амоксициліну три гідрату) 500 мг і клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату) 125 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, кремнію диоксид колоїдний, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, Опадрі OY-S7191, білий

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, до складу якого входить напівсинтетичний пеніцилін амоксицилін і інгібітор бета-лактамаз клавуланова кислота.

Амоксицилін виявляє бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної стінки бактерій. Ефект обумовлений здатністю амоксициліну досягати і зв’язувати пеніцилінзв’язуючі білки, які розташовані на внутрішній мембрані клітинної стінки бактерій, ін активувати їх, в результаті чого міцність клітинної стінки порушується і вона зазнає лізису.

Амоксицилін - антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грам позитивних і грам негативних мікро організмів, чутливий до бета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікро організми, що синтезують цей фермент.

Клавуланова кислота – інгібітор бета-лактамаз. Ефект обумовлений необоротним зв’язуванням ферменту бета-лактамази, що попереджує гідроліз бета-лактамного кільця пеніциліну. Присутність клавуланової кислоти у складі препарату захищає амоксицилін від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікро організмів,   резистентних до амоксициліну та інших пеніциліні в і цефалоспоринів.

Препарат   активний   відносно таких штамів мікро організмів: грам позитивні аероби: Bacillus anthracis, види Corynebacterium,  Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus, коагулазонегативні стафілококи (включаючи Staphylococcus epidermidis), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans;

грам позитивні анаероби: види Clostridium , види Peptococcus,   види Peptostreptococcus;

грам негативні аероби: Bordetella pertussis, види Brucella, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Helicobacter pylori, види Klebsiella, види Legionella, Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis), Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види Salmonella, види Shigella, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica;

грам негативні анаероби: види Bacteroides  (включаючи Bacteroides fragilis), види Fusobacterium;

інші мікро організми: Borrelia burgdorferi, види Chlamydia, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

Фармакокінетика. Обидва компоненти препарату (амоксицилін і клавуланова кислота) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH, швидко та добре абсорбуються при пероральному прийомі. Абсорбція препарату покращується при його прийомі на початку їди.

Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1 годину.

При введенні внутрішньо терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявлені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гної. Амоксицилін і клавуланова кислота слабо зв’язуються з білками: 25% для клавуланової кислоти та 18% для амоксициліну.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятись в грудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що й амоксицилін і клавуланова кислота можуть проникати через плацентарний бар’єр. Однак не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід. Основним шляхом виведення амоксициліну є ниркова екскреція, в той час як для клавуланату виведення здійснюється і через нирки, і шляхом поза ниркових механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну і 40-65% клавуланової кислоти виділяються із сечею у незміненому стані протягом перших 6 годин після одноразового прийому таблеток 500/125 мг.

Амоксицилін також частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25% застосованої дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини   до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксиетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксил ової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-ону і виділяється із сечею та фекаліями, а також у вигляді діоксиду вуглецю з повітрям, що видихається.

Період напів виведення амоксициліну – 88 хвилин, клавуланової кислоти – 60 хвилин.

При порушенні функції нирок кліренс амоксициліну і клавуланової кислоти уповільнюється.

Показання для застосування. Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених збудниками, які чутливі до комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти.

• інфекції ЛОР-органів, у т. ч. рецидивуючі тонзиліти, синусити, середні отити;

• інфекції дихальних шляхів, у т. ч. загострення хронічного бронхіту, бронхопневмонії;

• інфекції сечостатевої системи, в т. ч. цистити, уретрити, пієлонефрити, інфекції жіночих статевих органів, гонорея;

• інфекції шкіри та м’яких тканин;

Спосіб застосування та дози.  

Лікування можна розпочати до отримання результатів антибіотико грами.

Дозування залежить від віку та маси тіла пацієнтів, функції нирок, ступеня тяжкості інфекції.

Для лікування інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості дорослим і дітям віком від 12 років призначають по 375 мг препарату 3 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекції (включаючи хронічні та рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів і бронхолегеневі інфекції) дозу препарату підвищують до 625 мг 3 рази на добу.

Дозування при порушенні функції нирок.

Дорослі та підлітки з порушенням функції нирок можуть одержувати звичайну дозу з більш тривалими інтервалами між дозами.

Дозування при порушенні функції печінки.

Застосовувати обережно; необхідно моні торувати печінкову функцію через регулярні проміжки часу.

Дозування для пацієнтів похилого віку.

Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна. За необхідності дозу коригують   залежно від функції нирок.

Для того щоб зменшити ризик небажаного впливу препарату на травний тракт, препарат слід приймати на початку прийому їжі. При цьому покращується його всмоктування.

Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого.

Побічна дія.  

Побічні ефекти, зустрічаються рідко, загалом легкі та мають транзиторний характер.

Реакції гіпер чутливості:

ангіо невротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, васкуліт, бронхоспазм.

Іноді спостерігається шкірний висип, свербіж і кропив× янка. Рідко повідомлялося про інші реакції, що включали поліморфну еритему, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліативний дерматит і гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Якщо спостерігається будь-яка шкірна реакція гіпер чутливості, лікування слід припинити.

У поодиноких випадках може виникати інтерстиціальний нефрит.

З боку нирок і сечовидільної системи:

дуже рідко - кристалурія.

З боку травного тракту:

діарея, нудота, блювання та диспепсія; кандидоз шкіри і слизових оболонок і пов× язаний з антибіотиками коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт) зустрічаються рідко; нудота частіше зустрічається при високих пероральних дозах.

З боку печінки:

помірне підвищення АСТ та/або АЛТ; іноді відмічалися гепатит і холестатична жовтуха. Реакції з боку печінки зустрічаються здебільшого у чоловіків і пацієнтів похилого віку; вони можуть вимагати тривалого лікування.

Явища та симптоми, як правило, виникають під час або одразу після лікування, проте у деяких випадках вони виявляються лише через кілька тижнів після припинення лікування. Печінкові розлади звичайно оборотні. Проте вони бувають дуже тяжкими і у вкрай рідких випадках призводили до летального кінця. Найчастіше побічні явища з боку печінки спостерігались у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або у тих, хто одночасно приймав препарати, відомі своїм негативним впливом на печінку.

Гематологічні реакції:

зрідка - лейкопенія (включаючи нейтропенію або агранулоцит оз), оборотна тромбоцит опенія та гемолітична анемія, а також рідко - збільшення часу кровотечі та протромбі нового часу .

З боку центральної нервової системи:

дуже рідко - оборотні гіперактивність, запаморочення, головний біль і судоми; судоми можуть виникати в разі порушення функції нирок або у хворих, які отримують високі дози препарату.

Протипоказання.

Клавіцилін протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до b-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніциліні в або цефалоспоринів) через ризик анафілактичного шоку. Тому, перед початком лікування, треба зібрати точний анамнез, зважаючи на можливість алергічних реакцій (наприклад, після попереднього призначення пеніциліні в або цефалоспоринів).

Клавіцилін не треба призначати пацієнтам з тяжким порушенням печінки й пацієнтам, яких раніше лікували амоксициліном/клавулановою кислотою, і у них виникла гепато токсичність.

Препарат протипоказаний при гіпер чутливості до будь – якого з компонентів препарату, інфекційному мононуклеозі, лімфатичній лейкемії, дітям у віці до 12 років.

Передозування.

Можуть спостерігатись шлунково-кишкові симптоми й порушення водно-електролітної рівноваги. Можливі збудження, порушення сну, запаморочення, в окремих випадках – судоми.

Лікування включає, головним чином, гемодіаліз, промивання шлунка або симптоматичне лікування, зосереджене спеціально на відновленні водно-електролітної рівноваги. Спеціального антидота немає.

Особливості застосування.

Перед початком терапії Клавіциліном необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіпер чутливості до пеніциліні в, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть фатальні випадки гіпер чутливості (анафілактоїдні реакції) відомі у пацієнтів під час терапії амоксициліном. Ці реакції більш імовірні в осіб з аналогічними реакціями у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію препаратом і розпочати альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також можуть бути необхідними оксигенотерапія, внутрішньо венне введення стероїдів і підтримка дихальної функції, включаючи інтубацію.

Клавіцилін не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при даній патології спостерігалися випадки короподібного висипу.

Тривале застосування препарату   іноді може спричинювати активізацію нечутливої до препарату мікрофлори.

Пацієнтам з порушенням функції печінки Клавіцилін призначають з обережністю. Необхідно у цієї категорії пацієнтів регулярно контролю вати стан печінки і, в разі його погіршення, лікування припиняти. Пацієнти з тяжкими шлунково-кишковими порушеннями, включаючи блювання та діарею, не повинні лікуватись Клавіциліном, оскільки не можна гарантувати достатнього засвоєння цих ліків. У таких випадках   рекомендується парентеральна терапія.

При тривалому застосуванні слід періодично контролю вати функції органів і систем, включаючи функцію нирок, печінки та гемопоез.

Зрідка у пацієнтів, що приймають препарат, може спостерігатися подовження протромбі нового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення.

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатись кристалурія. Тому для зменшення можливості виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею.

Як і у випадку з усіма ліками, слід уникати застосування препарату під час вагітності, крім випадків, коли лікар вважає це за необхідне.

Клавіцилін можна з обережністю застосовувати під час лактації. Виключаючи ризик розвитку гіпер чутливості, пов’язаний із виділенням слідових кількостей препарату з грудним молоком, будь-яких шкідливих ефектів для дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, не визначено.

Негативного впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не спостерігали.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Клавіциліном може призвести до підвищених рівнів амоксициліну в крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівні клавуланової кислоти.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити ймовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Клавіциліну та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики широкого спектра дії, препарат може зменшувати ефективність оральних контрацептивів, тому слід попереджати про це пацієнтів.

Паралельне лікування Клавіциліном   і метотрексатом підвищує токсичність метотрексату.

Паралельне призначення дигоксину й Клавіциліну   може підвищити засвоєння дигоксину.

Клавіцилін   не повинен використовуватись одночасно з дисульфірамом.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці, при температурі від +15^оС до +25°С. Термін придатності -   3 роки.

Умови відпуску.   За   рецептом.

Упаковка. По 4 таблетки в блістері, по 5 блістерів у пачці.

Виробник. Косар Фармасьютикал Ко.

                   Cosar Pharmaceutical Co.

Адреса. No. 32, 6^th St., Ahmad Ghassir Ave. Tehran, Iran, Zip Code: 15147

Інструкція відсутня