Клеримед - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛЕРИМЕД 500

(KLERIMED 500)

Склад:  

діюча речовина: 1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг (у вигляді безводного кларитроміцину);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, повідон, кислота стеаринова, тальк, магнію стеарат; покриття таблетки: гіпромелоза, пропіленгліколь, сорбітану моноолеат, ароматизатор сухий ванільний, титану діоксид (Е 171), барвник хіноліновий жовтий (Е 104), гідроксипропіл целюлоза, кислота сорбінова.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікро організмами,         в т. ч. верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит); нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія); інфекції шкіри та м`яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, інфекція при пораненні); інфекції сечостатевої системи, викликані  Mycobacterium avium, Chlamydia trachomatis; інфекції травного тракту, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованих ерадикаційних схем).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, інших макролідних антибіотиків. Одночасний прийом із похідними ріжків та з препаратами цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.   Тяжка ниркова та печінкова недостатність. Дитячий вік до 12 років.

Спосіб застосування та дози. Дозування та тривалість лікування визначає лікар залежно від перебігу хвороби. Звичайна доза для дорослих і дітей, старших 12 років, становить 250 мг двічі на добу, курс лікування - 7 днів. У разі тяжких інфекцій доза може бути збільшена до 500 мг двічі на добу, застосовують протягом 14 днів.

При пептичній виразці шлунка та дванадцяти палої кишки для ерадикації Helicobacter pylori призначають 500 мг кларитроміцину двічі на добу у комбінації з інгібіторами протонної помпи.

Схема лікування трьома препаратами: 500 мг кларитроміцину двічі на добу, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (лазопразол, пантопразол, омепразол) у відповідній дозі, амоксицилін 1000 мг двічі на добу протягом  7 або 10 днів.

Схема лікування двома   препаратами: 500 мг кларитроміцину тричі на добу, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (пантопразол, омепразол) у відповідній дозі, протягом 14 днів, потім приймати інгібітор протонної помпи (наприклад пантопразол, омепразол) у відповідній дозі, протягом слідуючих 14 діб.

У   хворих   з   тяжким   порушенням   функції   нирок   (кліренс   креатині ну   менше ніж 30 мл/хв) препарат у даній дозировці не застосовується.

Побічні реакції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, пронос, біль у животі. Рідко - стоматит, глосит.

Алергічні реакції: рідко - шкірні висипи, кропив’янка; в поодиноких випадках – анафілактоїдні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, оборотні зміни кольору язика.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривога, нічні жахи, галюцинації, психози, погіршення слуху (відновлюється після припинення терапії) та смаку.

З боку печінки: як і при застосуванні інших макролідів була відмічена печінкова дисфункція. Цей процес оборотний. Може спостерігатися порушення печінкової проби, гепатит і холестаз. Дисфункція може носити тяжкий характер, спричинити летальний кінець.

Інші небажані ефекти: мікоз ротової порожнини. В поодиноких випадках – псевдомембранозний коліт.

Передозування. При передозуванні можливі порушення з боку системи травлення (нудота, блювання, пронос), порушення психічного стану, параної дна поведінка, гіпокаліємія.   Рекомендується: промивання шлунка, симптоматична терапія. Препарат не виводиться з організму шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Не слід приймати препарат в період вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. На час лікування годування груддю припинити.  

            Діти. Не рекомендується застосовувати дітям віком молодше 12   років.

Особливості застосування. З обережністю слід призначати хворим з порушенням функції печінки та нирок. При тривалому або повторному застосуванні Клеримеду   внаслідок збільшення кількості резистентних бактерій або грибів можливий розвиток суперінфекції. В такому разі прийом Клеримеду слід припинити і застосувати   відповідну терапію. Можливий розвиток резистентності Н. Pylori до кларитроміцину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Не впливає.

Взаємодія з іншими   лікарськими засобами. При одночасному прийомі з препаратами, які метаболізуються системою цитохрому Р₄₅₀, таких як циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, лов астатин, мідазолам, фенітоїн, триазолам, варфарин, може підвищувати рівень цих препаратів у плазмі. Також можливе підвищення плазмових рівнів теофіліну та карбамазепіну при одночасному прийомі з Клеримедом.

При одночасному прийомі кларитроміцину та варфарину можливе посилення дії варфарину.

Одночасний прийом кларитроміцину та дигоксину може призвести до підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові та посилення його терапевтичних та побічних ефектів.

При одночасному застосуванні кларитроміцину та зидовудину у ВІЧ-інфікованих хворих можливе зниження постійної концентрації зидовудину, тому слід приймати препарат з інтервалом в 1-2 години.

Одночасний прийом кларитроміцину з омепразолом або ранітидином може призвести до підвищення їх концентрації в плазмі крові, але зниження доз не потрібне.

Тому хворі, які приймають лікарські препарати в таких комбінаціях, повинні перебувати під клінічним наглядом; у разі необхідності слід змінити схему лікування.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик   групи макролідів, є похідним еритроміцину А. Чинить антибактеріальну дію шляхом пригнічення білкового синтезу за рахунок зв’язування з 5ОS рибосомною субодиницією чутливих бактерій.

Препарат виявляє високу активність in vitro   відносно широкого спектра мікро організмів - грам позитивних: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes;   грам негативних: Bordetelia pertussis, Campilobacter jejuni, Haemophylus influenzae, Haemophylus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Legionella pneumophilia, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae; мікобактерій: Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyiticum; анаеробних: Bacterioides fragilis, Clostridium perfringens, Peptococus sp., Peptostreptococcus sp., Propionibacterium acnes; інших: Chlamidia trachomatis, Mycobacterium avium, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium intracellueare, Mycobacterium kansaii, Mycobacterium leprae. Виявляє бактерицидну активність відносно деяких бактеріальних штамів, включаючи Campilobacter sp., Haemophilus influenzae, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добре всмоктується після перорального прийому. Мікро біологічно активний 14-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Прийом їжі суттєво не впливає на біодоступність препарату. Хоча фармакокінетика кларитроміцину не лінійна, стабільна концентрація досягається протягом 2 днів застосування препарату. Після всмоктування кларитроміцин швидко проникає в тканини організму. Концентрація кларитроміцину в тканинах у 7   разів вища, ніж у плазмі. У терапевтичних дозах він зв’язується з білками плазми на 80 %. Період напів виведення   залежить від прийнятої дози препарату і складає 5 – 7 годин. Кларитроміцин метаболізується в печінці. Основним його метаболітом є 14-гідрокси-N-десметил-кларитроміцин. Виводиться з організму з сечею 15 – 36 % незміненого препарату і 10 – 15 % у вигляді метаболіту. Більшість залишку дози видаляється з фекаліями (52 %), переважно з жовчю. Проходить через плацентарний бар’єр.

            Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, розмір ядра - приблизно 19 х 10 мм; товщина - 5,43 – 6,37 мм;

            Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 30 º С в сухому, захищеному від світла та   недоступному для дітей місці.

Упаковка.  2 блістери по 7 таблеток.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Медокемі ЛТД.

Місцезнаходження. Вул. Константинуполес 1-10, Лімассол, 51409, Кіпр (Європа).

Фармакологическое действие

Антибиотик группы макролидов. Подавляет синтез белков в микробной клетке за счет связывания 50S-субъединицы рибосом. Действует в основном бактериостатически, в высоких дозах - бактерицидно.
Клеримед действует на вне- и внутриклеточно расположенные возбудители.
Активен в отношении аэробных грамположительных бактерий: Staphylococcus (метициллин-чувствительные), Streptococcus pyogenes (b-гемолитический стрептококк группы А), a-гемолитический стрептококк, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes; аэробных грамотрицательных бактерий: Bordetella pertussis, Campylobacter jejuni, Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, H.parainfluenzae, Moraxella catarrhalis и Neisseria gonorrhoeae; анаэробных бактерий: Bacteroides melaninogenicus, B.fragilis (чувствительные к макролидам), Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes; атипичных внутриклеточных микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila; микобактерий: Mycobacterium avium, M.chelonae, M.fortuitum, M.intracellulare, M.kansasii, M.leprae.
В отношении Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Campylobacter spp., Helicobacter pylori кларитромицин проявляет бактерицидную активность.
Минимальная подавляющая концентрация (МПК) кларитромицина в отношении большинства чувствительных микроорганизмов в 2 раза ниже, чем МПК эритромицина; МПК 14-гидроксикларитромицина равна МПК исходного вещества, за исключением Haemophilus influenzae, в отношении которой его активность в 2 раза выше активности кларитромицина.
Кларитромицин превосходит рокситромицин по активности в отношении стрептококка и гемофильной палочки.
Антибактериальная активность кларитромицина в несколько раз выше в слабощелочной или нейтральной среде, чем в кислой.

Фармакокинетика

Всасывание и распределение
После приема внутрь кларитромицин быстро и полно абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность до 50%. Прием пищи замедляет абсорбцию, но не влияет на биодоступность препарата.
Cmax препарата в крови после приема 250 мг достигается через 1-3 ч. После однократного приема регистрируются 2 пика Cmax. Второй пик обусловлен способностью препарата накапливаться в желчи с последующим постепенным или быстрым высвобождением.
Распределение
С белками плазмы связывается на 70-80%. Css при регулярном приеме 250 мг Клеримеда составляет для неизмененного кларитромицина 1 мкг/мл, для основного метаболита (14-гидроксикларитромицина) – 0.6 мкг/мл, при увеличении дозы до 500 мг – 2.7-2.9 и 0.83-0.88 мкг/мл, соответственно. Css устанавливается в течение 2 дней после начала приема Клеримеда. При приеме Клеримеда по 500 мг 3 раза/сут концентрация кларитромицина в плазме крови выше, чем при приеме по 500 мг 2 раза/сут.
Хорошо проникает в биологические жидкости и ткани организма. Концентрация в тканях в 7 раз превышает уровень кларитромицина в плазме крови. В терапевтических концентрациях обнаруживается в миндалинах, легких, печени, а также в жидкости среднего уха; хорошо проникает в стенки желудка, причем уровень в гладких мышцах желудка и его слизистой оболочке выше при совместном применении с омепразолом, чем без него. Через неповрежденный ГЭБ проникает не более 1-2% от уровня в плазме крови. Выводится с грудным молоком в значительном количестве.
Метаболизм
Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень с образованием активного метаболита 14-гидроксикларитромицина.
Выведение
Большая часть дозы выводится в виде метаболитов с желчью, 5-10% экскретируется с желчью в неизмененном виде. При приеме 250 мг 2 раза/сут с мочой выделяется 15-20% неизмененного препарата, при приеме 500 мг 2 раза/сут – до 36%. На долю 14-гидроксикларитромицина в моче приходится 10-15% от принятой дозы. T1/2 неизмененного кларитромицина составляет 3-4 ч, 14-гидроксикларитромицина – 5-6 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста фармакокинетика существенно не меняется.

Показания

Лечение инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных чувствительными к препарату возбудителями, в т.ч.:
   – инфекции верхних отделов дыхательных путей и ЛОР-органов (в т.ч. тонзиллит, фарингит, отит, синусит);
   – инфекции нижних отделов дыхательных путей (в т.ч. бронхит, пневмония, плеврит);
   – инфекции кожи и мягких тканей;
   – эрадикация Helicobacter pylori у больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки или желудка (в составе комбинированной терапии).

Режим дозирования

Для взрослых средняя доза составляет 250 мг 2 раза/сут в течение 7 дней. При синуситах, тяжелых инфекциях (в т.ч. вызванных H.influenzae) доза может быть повышена до 500-1000 мг 2 раза/сут и применяться до 14 дней.
Для эрадикации Helicobacter pylori у взрослых пациентов с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки применяются различные схемы терапии:

Трехкомпонентная терапия (7 дней)Трехкомпонентная терапия (10 дней)Двухкомпонентная терапия (14 дней) Клеримед 500 мг 2 раза/сут Клеримед 500 мг 2 раза/сут Клеримед 500 мг 3 раза/сут Омепразол 40 мг 1 раз/сут Омепразол 20 мг 1 раз/сут Омепразол 40 мг 1 раз/сут Амоксициллин 1000 мг 2 раза/сут Амоксициллин 1000 мг 2 раза/сут -

При инфекциях, вызванных атипичными микобактериями (Mycobacterium avium), препарат назначается по 500-1000 мг 2 раза/сут (до 2 г), длительность лечения – до 6 мес и более.
Детям в возрасте 12 лет и старше препарат назначают в дозах, рекомендуемых для взрослых.
Детям в возрасте от 1 года до 12 лет назначают в дозе 7.5 мг/кг/сут (не более 500 мг), разделенной на 2 приема. Курс лечения 7-10 дней.
При нарушениях функции почек или печени коррекции режима дозирования обычно не требуется.
При выраженных нарушениях функции почек (КК <30 мл/мин) доза должна быть снижена до 250 мг 1 раз/сут или в случае тяжелой инфекции до 500 мг/сут (по 250 мг 2 раза/сут). Курс лечения не должен превышать 14 дней.
При выраженном нарушении функции печени также необходимо снижение дозы.
Препарат применяют внутрь, независимо от приема пищи.

Побочное действие

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, метеоризм, боли в животе, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, обратимое нарушение функции печени, гепатит, внутрипеченочный холестаз; редко - стоматит, глоссит, нарушение вкуса; в отдельных случаях - кандидоз полости рта и псевдомембранозный колит. В клинических исследованиях при совместном применении кларитромицина и омепразола наблюдалось обратимое изменение окраски языка.
Аллергические реакции: редко - сыпь, крапивница; в единичных случаях - анафилактические реакции, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны ЦНС: головная боль; в единичных случаях - головокружение, бессонница, тревожность, ночные кошмары, галлюцинации и психотические реакции, дезориентация, деперсонализация, спутанность сознания, снижение слуха, хотя причинно-следственная связь с применением Клеримеда не установлена.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: желудочковая тахикардия и тахиаритмия.

Противопоказания

   – тяжелая почечная недостаточность;
   – тяжелая печеночная недостаточность;
   – беременность (I триместр);
   – лактация (грудное вскармливание);
   – порфирия;
   – повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Беременность и лактация

Безопасность применения Клеримеда при беременности не установлена. Клеримед не следует назначать в I триместре беременности за исключением случаев, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
По результатам некоторых экспериментальных исследований на животных можно предположить наличие эмбриотоксического действия у кларитромицина, но в дозах, явно токсичных для матери. Тератогенного действия кларитромицина у человека не описано.
Кларитромицин в значительном количестве проникает в грудное молоко и не должен назначаться женщинам в период лактации (грудного вскармливания). При необходимости его назначения в этот период грудное вскармливание следует отменить.

Особые указания

С особой осторожностью следует применять Клеримед при нарушениях функции печени и почек. При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль активности печеночных ферментов.
Совместное применение Клеримеда с производными спорыньи противопоказано.
При назначении Клеримеда на фоне препаратов, метаболизирующихся печенью, рекомендуется определять их концентрацию в плазме крови.
В случае совместного назначения с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время.
При заболеваниях сердца не рекомендуется одновременный прием Клеримеда с терфенадином, астемизолом, цизапридом.

Передозировка

Симптомы: тошнота, рвота и диарея. В описанном случае приема 8 г кларитромицина у пациента возникли нарушения психического статуса, параноидное поведение, гипокалиемия и гипоксемия.
Лечение: промывание желудка, инфузионная и симптоматическая терапия. Гемодиализ и перитонеальный диализ не эффективны.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном приеме с Клеримедом препаратов, метаболизирующихся в печени при участии системы цитохрома Р450 (в т.ч. циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды спорыньи, ловастатин, мидазолам, триазолам, фенитоин, варфарин) может повыситься их концентрация в сыворотке крови.
Кларитромицин замедляет выведение теофиллина и карбамазепина. При одновременном приеме Клеримеда и препаратов теофиллина может наблюдаться повышение уровня теофиллина в сыворотке, что может привести к теофиллиновой интоксикации. При одновременном приеме Клеримеда с карбамазепином возможно усиление эффектов последнего.
При одновременном применении Клеримеда с варфарином возможно усиление эффекта варфарина.
Совместное применение Клеримеда и дигоксина может привести к повышению концентрации дигоксина в плазме крови и усилению его терапевтических и побочных эффектов.
Клеримед может усиливать действие гипогликемизирующих препаратов, поэтому при назначении Клеримеда пациентам с сахарным диабетом следует контролировать уровень глюкозы в крови (опасность развития гипогликемии).
В результате совместного применения Клеримеда и зидовудина у ВИЧ-инфицированных больных может снижаться постоянная концентрация зидовудина, поэтому применять препараты следует с интервалом в 1-2 ч.
При одновременном применении Клеримеда и ритонавира метаболизм кларитромицина замедляется.
Совместное применение Клеримеда с омепразолом или ранитидином может приводить к повышению их концентрации в плазме крови, однако снижение доз не является необходимым.
При одновременном применении Клеримеда с цизапридом, пимозидом, терфенадином, астемизолом возможно повышение их плазменного уровня в 2-3 раза. Это может приводить к удлинению интервала QT и сердечным аритмиям, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочка, трепетание или мерцание желудочков.
Взаимодействия Клеримеда с пероральными контрацептивами не выявлено.

Условия и сроки хранения

Список Б. Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света, недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С. Срок годности – 2 года.
Условия отпуска из аптек
Препарат отпускается по рецепту.