Клопікс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛОПІКС ФОРТЕ 75

(CLOPIXUM FORTE 75)

КЛОПІКС ФОРТЕ 150

(CLOPIXUM FORTE 150)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з плоскою поверхнею, з фаскою, двошарові: шар, який містить клопідогрелю бісульфат, рожевого кольору; шар, який містить ацетил саліцилову кислоту, білого кольору;

склад: 1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату у перерахуванні на клопідогрель 75 мг та ацетил саліцилової кислоти 75 мг;

1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату у перерахуванні на клопідогрель 75 мг та ацетил саліцилової кислоти 150 мг;

допоміжні речовини:

для шару, який містить клопідогрель бісульфат: манітол (Pearlitol SD 200), целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 112), гідроксипропіл целюлоза низько заміщена (L-HPC, LH-11), кремнію діоксид колоїдний безводний, полі етиленгліколь 6000, олія рицинова гідрогенізована, заліза оксид червоний;

для шару, який містить ацетил саліцилову кислоту: манітол (Pearlitol SD 200), гідроксипропіл целюлоза низько заміщена (L-HPC, LH-11), крохмаль пшеничний преже латинізований, кремнію діоксид колоїдний, кислота стеаринова.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичний засіб. Код АТС В 01АС.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фармакологічна дія клопідогрелю – антиагрегаційна.

Селективно і необоротно блокує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів, пригнічує їх активацію, зменшує кількість функціонуючих АДФ-рецепторів (без пошкодження), перешкоджає сорбції фібриногену та інгібує агрегацію тромбоцитів. Не інгібує активність фосфодиестерази.

Фармакологічна дія ацетил саліцилової кислоти – аналгезуюча, жарознижуюча, протизапальна, антиагрегаційна. Інгібує циклооксигеназу і необоротно гальмує циклооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти, блокує синтез простагландинів (ПГА₂, ПГD₂, ПГF_2альфа, ПГЕ₂ та ін.) і тромбоксану. Зменшує гіперемію, ексудацію, проникність капілярів, активність гіалуронідази, обмежує енергетичне забезпечення запального процесу шляхом пригнічення продукції АТФ. Впливає на підкіркові центри терморегуляції і больової чутливості. Знижує альгогенну дію брадикініну. Зменшення вмісту ТхВ 2 у тромбоцитах призводить до необоротного пригнічення агрегації, дещо розширює судини. Збільшує фібринолітичну активність плазми і знижує концентрацію вітамін К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Стимулює виведення сечової кислоти, оскільки порушується її реасорбція в канальцях нирок.

Комбінація ацетил саліцилової кислоти і клопідогрелю виявляє синергізм.

Антитромбоцитарна дія ацетил саліцилової кислоти посилюється у комбінації із антитромоцитарним засобом клопідогрелем, який має інший механізм дії.

Комбінація ацетил саліцилової кислоти та антагоніста АТФ – клопідогрелю – набагато ефективніше інгібує катехоламініндукований тромбоз, а також тромбоцит оз при гіпертензії, діабеті та гіперхолестеринемії; знижує ризик повторного стенозу при установці стенту.

Фармакокінетика. Клопідогрель є проліками, характеризується високою біодоступністю, при прийомі внутрішньо повторюваних доз по 75 мг швидко всмоктується. Час досягнення С_max близько 1 год і складає приблизно 3 мг/л. Біотрансформується у печінці з утворенням активного метаболіту. Фармакокінетика основного метаболіту лінійна (концентрація у плазмі підвищується пропорційно дозі у межах від 50 до 150 мг клопідогрелю). Активний метаболіт, похідна тіолу, утворюється шляхом окислення клопідогрелю до 2-оксо-клопідогрелю з подальшим гідролізом. Стадія окислення регулюється переважно цитохромом Р₄₅₀, ізоензимами 2В 6 та 3А 4 і меншою мірою – 1А 1, 1А 2 та 2С 19. Активний метаболіт швидко і необоротно зв’язується з рецепторами тромбоцитів, таким чином інгібуючи їх агрегацію. Цей метаболіт не виявлено у плазмі. Клопідогрель і   основний метаболіт оборотно зв’язується in vitro з білками плазми людини (98 % та 94 % відповідно). Зв’язування ненасичуване in vitro до концентрації 100 мкг/мл.

Значною мірою метаболізується у печінці, основний неактивний метаболіт – похідна карбонової кислоти, у плазмі циркулює на 85 %. Час досягнення С_max цього метаболіту близько 1 год при повторюваних дозах 75 мг і складає приблизно 3 мг/л.

Період напів виведення (Т_1/2) складає близько 8 год. Приблизно 50 % виводиться із сечею, приблизно 46 % – із фекаліями через 120 год після прийому.

Ацетил саліцилова кислота після прийому внутрішньо майже повністю всмоктується. Під час абсорбції піддається пре системній елімінації в стінці кишечника і в печінці (деацетилюється). Резорбована частина дуже швидко гідролізу ється спеціальними естеразами, тому Т_1/2 складає не більше 15 – 20 хв.   В організмі циркулює (на 75 – 90% у зв’язку з альбуміном) і розподіляється у тканинах аніон саліцилової кислоти. С_max досягається через 2 год. Сироватковий рівень саліцилатів досить варіабельний. З білками плазми крові ацетил саліцилова кислота практично не зв’язується.   Саліцилати легко проникають у багато тканин і рідин організму, у т. ч. у синовіальну, цереброспінальну, перитонеальну рідини, синовіальні оболонки. У невеликих кількостях саліцилати виявляють у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, фекаліях. При появі ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, яка добре проникає у тканини, у тому числі у мозок. Швидко проходять крізь плаценту, у невеликих кількостях виводяться із грудним молоком. Біо трансформація саліцилатів проходить переважно у печінці з утворенням 4-х основних метаболітів, що виявляють у багатьох тканинах і сечі. Екскреція саліцилатів здійснюється переважно шляхом активної секреції в канальцях нирок у незміненому вигляді (60 %) і у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від рН сечі. Якщо рН сечі становить більше 6,5, нирковий кліренс вільних саліцилатів підвищується з 5% до 80%. Близько 10% екскретується у вигляді саліцилової кислоти, 75% – у вигляді глюкуронідів із сечею.

Показання для застосування. Профілактика ішемічних порушень (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, тромбоз периферичних артерій) у хворих на атеросклероз; гострий коронарний синдром без елевації сегменту ST.

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо.

Лікування слід починати у термін від декількох днів до 35 днів після інфаркту міокарда і від 7 днів до 6 місяців після ішемічного інсульту.

Запобігання ішемічним порушенням: 1 таблетка один раз на день.

Гострий коронарний синдром: ударна доза – 4 таблетки Клопіксу Форте 75 або 2 таблетки Клопіксу Форте 150 – залежно від стану пацієнта; підтримуюча доза – 1 таблетка на день.

Оптимальна тривалість лікування не встановлена. Ефективне застосування схеми протягом до 12 місяців, а максимальна ефективність спостерігається після 3 місяців терапії.

Досвіду застосування у дітей немає.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи – головний біль, запаморочення, парестезія, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення смакових відчуттів.

З боку шлунково-кишкового тракту – абдомінальний біль, диспепсія, гастрит, діарея, запор, нудота, блювання, метеоризм, гастроінтестинальна геморагія. Рідко – тромбоцит опенічна пурпура.

Можливі нейтропенія, еозинофілі я, шкірні висипання, пальпітація, синкопе, астенія, невралгія, парестезія та вертиго.

Протипоказання. Гіпер чутливість (алергія) до клопідогрелю, ацетил саліцилової кислоти та/або інших не стероїдних протизапальних засобів, недавні шлунково-кишкові кровотечі в історії хвороби, активні кровотечі (пептична виразка або інтракраніальна геморагія), гемофілія; тяжкі порушення функції печінки і нирок, гостра печінкова або ниркова недостатність, вагітність, годування груддю.

Передозування.

Симптоми передозування клопідогрелем: подовження часу кровотечі з подальшими ускладненнями, пригнічений стан, утруднене дихання, гастроінтестинальна геморагія.

Симптоми передозування ацетил саліциловою кислотою: синдром саліцилізму (нудота, шум у вухах, загальне нездужання, лихоманка). Більш тяжке отруєння – ступор, судоми і кома, некардіогенний набряк легенів, різка дегідратація,   порушення   кислотно-лужного   стану (спочатку респіраторний алкілоз, потім – метаболічний ацидоз), ниркова недостатність і шок. Рівень вище 70 мг свідчить про помірне або тяжке отруєння; вище 100 мг – про вкрай тяжке прогностично несприятливе. При отруєнні середньої тяжкості необхідна госпіталізація щонайменше на 24 год.

Лікування: провокація блювання, призначення активованого вугілля і проносних засобів, олужнення сечі (показане при рівні саліцилатів вище 40 мг, забезпечується внутрішньо венною інфузією гідро карбонату натрію – 88 мекв в 1 л 5 % розчину глюкози, зі швидкістю 10 – 15 мл/кг/год, відновлення об’єму циркулюючої крові та індукція діурезу (досягається введенням гідро карбонату у тій самій дозі і розведенні, повторюють 2 – 3 рази); слід мати на увазі, що інтенсивна інфузія рідини пацієнтам літнього віку може призвести до набряку легенів. Не рекомендується застосування ацетозоламіду для олужнення сечі (може викликати ацидемію і посилити токсичну дію саліцилатів). Гемодіаліз показаний при рівні саліцилатів більше 100 – 130 мг, а у хворих із хронічним отруєнням – 40 мг і нижче при наявності показників (рефрактерний ацидоз, прогресуюче погіршення стану, тяжке ураження центральної нервової системи, набряк легенів і ниркова недостатність). При набряці легенів – штучна вентиляція легенів сумішшю, збагаченою киснем, в режимі позитивного тиску в кінці видиху; для лікування набряку мозку застосовують гіпервентиляцію і осмотичний діурез.

Особливості застосування. З обережністю призначають хворим з підвищеним ризиком кровотечі (травма, оперативне втручання, коагулопатія та ін.). При лікуванні пацієнтів   з тяжкими порушеннями функції печінки слід враховувати можливість розвитку геморагічного діатезу.

Під час тривалої терапії рекомендується регулярно проводити аналіз крові і досліджувати кал на приховану кров. У разі хірургічних втручань, якщо антитромботичний ефект не бажаний, прийом препарату потрібно припинити за 7 днів до операції.

Безпечність та ефективність застосування препарату особами віком до 18 років, не встановлена. Призначення при вагітності тільки в разі крайньої необхідності. На період лікування годування груддю потрібно припинити.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клопідогрель потенціює дію ацетил саліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном.

Підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч на фоні не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), варфарину, кислоти ацетил саліцилової, гепарину, тромболітичних засобів, атенололу, ніфедипіну, діуретиків, антагоністів кальцію.

Ацетил саліцилова кислота посилює токсичність метотрексату, ефекти наркотичних аналгетиків (оксикодону, пропоксифену, кодеїну), пероральних протидіабетичних препаратів, гепарину, непрямих антикоагулянтів, тромболітиків та інгібіторів агрегації тромбоцитів, знижує – гіпотензивних засобів. Фенацетин, антигістамінні засоби, ацетамінофен, кофеїн підвищують ризик розвитку побічних явищ, глюкокортикоїди – негативний вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту і збільшує кліренс.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у cтрипі. По 1 або 3 стрипи у пачці із картону.

Виробник. Ципла Лтд, Індія.

Адреса.

Зареєстрований офіс:

Мумбаї Сентрел, Мумбаї 400 008, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

КЛОПИКС ФОРТЕ 75

табл., № 10, № 30

№ UA/6197/01/01 от 04.04.2007 до 04.04.2012

КЛОПИКС ФОРТЕ 150

табл., № 10, № 30

№ UA/6195/01/01 от 04.04.2007 до 04.04.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Фармакологическое действие клопидогрела — антиагрегантное. Селективно и необратимо блокирует связывание АДФ с рецепторами тромбоцитов, подавляет их активацию, снижает количество функционирующих АДФ-рецепторов (без повреждения), препятствует связыванию фибриногена с тромбоцитами и ингибирует их агрегацию. Не ингибирует активность ФДЭ.
Фармакологическое действие ацетилсалициловой кислоты — анальгезирующее, жаропонижающее, противовоспалительное, антиагрегантное. Ингибирует ЦОГ и необратимо тормозит циклооксигеназный путь метаболизма арахидоновой кислоты, блокирует синтез простагландинов (ПГА₂, ПГD₂, ПГF_2α, ПГЕ₂ и др.) и тромбоксана. Уменьшает гиперемию, экссудацию, проницаемость капилляров, активность гиалуронидазы, ограничивает энергетическое обеспечение воспалительного процесса путем угнетения продукции АТФ. Влияет на подкорковые центры терморегуляции и болевой чувствительности. Снижает альгогенное действие брадикинина. Снижение содержания ТхВ2 в тромбоцитах приводит к необратимому угнетению агрегации, несколько расширяет сосуды. Повышает фибринолитическую активность плазмы крови и снижает концентрацию витамин К-зависимых факторов свертывания (II, VII, IX, X). Стимулирует выведение мочевой кислоты, поскольку нарушается ее реабсорбция в канальцах почек.
Комбинация ацетилсалициловой кислоты и клопидогрела проявляет синергизм. Антитромбоцитарное действие ацетилсалициловой кислоты усиливается в комбинации с антитромоцитарным средством клопидогрелом, у которого другой механизм действия.
Комбинация ацетилсалициловой кислоты и антагониста АТФ — клопидогрела — намного эффективнее ингибирует катехоламининдуцированный тромбоз, а также тромбоцитоз при гипертензии, сахарном диабете и гиперхолестеринемии; снижает риск повторного стеноза при установке стента.
Фармакокинетика. Клопидогрел является пролекарством, характеризуется высокой биодоступностью; при приеме внутрь многократных доз по 75 мг быстро всасывается. Время достижения С_maxоколо 1 ч и составляет приблизно 3 мг/л. Биотрансформируется в печени с образованием активного метаболита. Фармакокинетика основного метаболита линейная (концентрация в плазме крови повышается пропорционально дозе в пределах от 50 до 150 мг клопидогрела). Активный метаболит, производное тиола, образуется путем окисления клопидогрела до 2-оксо-клопидогрела с последующим гидролизом. Стадия окисления регулируется преимущественно цитохромом Р450, изоэнзимами 2В6 и 3А4 и в меньшей степени — 1А1, 1А2 и 2С19. Активный метаболит быстро и необратимо связывается с рецепторами тромбоцитов, таким образом ингибируя их агрегацию. Этот метаболит не определяется в плазме крови. Клопидогрел и основной метаболит оборатимо связывается in vitro с белками плазмы крови человека (98 и 94% соответственно). Связывание насыщается in vitro до концентрации 100 мкг/мл. В значительной степени метаболизируется в печени, основной неактивный метаболит — производное карбоновой кислоты, составляет 85% всех метаболитов клопидогрела, циркулирующих в плазме крови.
Время достижения С_max этого метаболита около 1 ч при повторяемых дозах 75 мг и составляет приблизно 3 мг/л.
T_1/2 составляет около 8 ч. Приблизительно 50% выводится с мочой, 46% — с калом через 120 ч после приема.
Ацетилсалициловая кислота после приема внутрь почти полностью всасывается. Во время абсорбции подвергается пресистемной элиминации в стенке кишечника и в печени (деацетилируется). Резорбцированная часть очень быстро гидролизируется специальными эстеразами, поэтому T_1/2 составляет не более 15–20 мин. В организме циркулирует (на 75–90% в связи с альбумином) и распределяется в тканях в виде анионов салициловой кислоты. С_max достигается через 2 ч. Сывороточный уровень салицилатов довольно вариабельный. С белками плазмы крови ацетилсалициловая кислота практически не связывается. Салицилаты легко проникают во многие ткани и жидкости организма, в том числе в синовиальную, цереброспинальную, перитонеальную жидкости, синовиальные оболочки. В небольших количествах салицилаты определяются в мозговой ткани, следы — в желчи, поту, кале. При появлении ацидоза большая часть салицилатов превращается в неионизированную кислоту, хорошо проникающую в ткани, в том числе в ткань мозга. Быстро проникают через плаценту, в небольших количествах выводятся с грудным молоком. Биотрансформация салицилатов проходит преимущественно в печени с образованием 4 основных метаболитов, которые определяются во многих тканях и моче. Экскреция салицилатов осуществляется преимущественно путем активной секреции в канальцах почек в неизмененном виде (60%) и в виде метаболитов. Выведение неизмененного салицилата зависит от рН мочи. Если рН мочи составляет >6,5, почечный клиренс свободных салицилатов повышается с 5 до 80%. Около10% экскретируется в виде салициловой кислоты, 75% — в виде глюкуронидов с мочой.

ПОКАЗАНИЯ:

профилактика ишемических нарушений (инфаркт миокарда, ишемический инсульт, тромбоз периферических артерий) у больных атеросклерозом; острый коронарный синдром без элевации сегмента ST.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Внутрь. Лечение следует начинать в срок от нескольких дней до 35 дней после инфаркта миокарда и от 7 дней до 6 мес после ишемического инсульта.
Профилактика ишемических нарушений: 1 таблетка 1 раз в сутки.
Острый коронарный синдром: ударная доза — 4 таблетки Клопикс Форте 75 или 2 таблетки Клопикс Форте 150 — в зависимости от состояния пациента; поддерживающая доза — 1 таблетка в сутки.
Оптимальная продолжительность лечения не установлена. Эффективно применение схемы на протяжении до 12 мес, а максимальная эффективность наблюдается после 3 мес терапии.
Опыта применения у детей нет.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность (аллергия) к клопидогрелу, ацетилсалициловой кислоте и/или другим НПВП; недавно перенесенное желудочно-кишечное кровотечение в анамнезе, активное кровотечение (пептическая язва или интракраниальная геморрагия), гемофилия; тяжелые нарушения функции печени и почек, острая печеночная или почечная недостаточность, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны ЦНС — головная боль, головокружение, парестезии, спутанность сознания, галлюцинации, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны ЖКТ — абдоминальная боль, диспепсия, гастрит, диарея, запор, тошнота, рвота, метеоризм, гастроинтестинальная геморрагия; редко — тромбоцитопеническая пурпура.
Возможны нейтропения, эозинофилия, кожная сыпь, пальпитация, синкопе, астения, невралгия, парестезия и вертиго.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с осторожностью назначают больным с повышенным риском развития кровотечения (травма, оперативное вмешательство, коагулопатия и др.). При лечении пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени необходимо учитывать возможность развития геморрагического диатеза.
Во время продолжительной терапии рекомендуется регулярно проводить анализ крови и исследовать кал на скрытую кровь. В случае хирургических вмешательств, если антитромботический эффект нежелателен, прием препарата необходимо прекратить за 7 дней до операции.
Безопасность и эффективность применения препарата лицами в возрасте до 18 лет не установлена.
Применение в период беременнности и кормления грудью. Назначение в период беременности только в случае крайней необходимости. На период лечения препаратом грудное вскармливание следует прекратить.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

клопидогрел потенцирует влияние ацетилсалициловой кислоты на коллаген-индуцируемую агрегацию тромбоцитов.
Повышает риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений на фоне НПВП, варфарина, ацетилсалициловой кислоты, гепарина, тромболитических средств, атенолола, нифедипина, диуретиков, антагонистов кальция.
Ацетилсалициловая кислота усиливает токсичность метотрексата, эффекты наркотических анальгетиков (оксикодон, пропоксифен, кодеин), пероральных гипогликемизирующих препаратов, гепарина, непрямых антикоагулянтов, тромболитиков, ингибиторов агрегации тромбоцитов, снижает — гипотензивных средств. Фенацетин, антигистаминные средства, ацетаминофен, кофеин повышают риск развития побочных явлений, ГКС оказывают отрицательное влияние на слизистую оболочку ЖКТ и увеличивают клиренс.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы передозировки клопидогрелом: увеличение времени кровотечения с дальнейшими осложнениями, угнетенное состояние, затрудненное дыхание, гастроинтестинальная геморрагия.
Симптомы передозировки ацетилсалициловой кислотой: синдром салицилизма (тошнота, шум в ушах, общее недомогание, лихорадка). Более тяжелое отравление — ступор, судороги и кома, некардиогенный отек легких, резкая дегидратация, нарушение кислотно-основного равновесия (вначале респираторный алкалоз, затем — метаболический ацидоз), почечная недостаточность и шок. Уровень салицилатов >70 мг свидетельствует об умеренном или тяжелом отравлении; >100 мг — о крайне тяжелом прогностически неблагоприятном. При отравлении средней тяжести необходима госпитализация не менее чем на 24 ч.
Лечение: вызвать рвоту, применение активированного угля и слабительных средств, препаратов, ощелачивающих мочу (показано при уровне салицилатов >40 мг), обеспечивается в/в инфузией гидрокарбоната натрия — 88 мэкв в 1 л 5% р-ра глюкозы со скоростью 10–15 мл/кг/ч, восстановление ОЦК и индукция диуреза (достигается введением гидрокарбоната в той же дозе и разведении, повторяют 2–3 раза). Следует иметь в виду, что интенсивная инфузия жидкости пациентам пожилого возраста может привести к отеку легких. Не рекомендуется применение ацетозоламида для ощелачивания мочи (может вызвать ацидемию и усилить токсическое действие салицилатов). Гемодиализ показан при уровне салицилатов более 100–130 мг, а у больных с хроническим отравлением — ≤40 мг при наличии показателей (рефрактерный ацидоз, прогрессирующее ухудшение состояния, тяжелое поражение ЦНС, отек легких и почечная недостаточность). При отеке легких — ИВЛ смесью, обогащенной кислородом, в режиме положительного давления в конце выдоха; для лечения отека мозга применяют гипервентиляцию и осмотический диурез.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.