Клопіксол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛОПІКСОЛ-АКУФАЗ

(CLOPIXOL-ACUPHASE^®)

Склад:

діюча речовина: zuclopenthixol;

1 мл розчину містить 50 мг зуклопентиксолу ацетат;

допоміжні речовини: три гліцериди середнього ланцюга, аргон RM1137.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій (олійний).

Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Код АТС N05A F05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Початкове лікування гострих психозів, маніакальних станів і хронічних психозів у фазі загострення.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу.

Циркуляторний колапс, депресія центральної нервової системи будь-якого походження (наприклад, алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), кома.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта.

Клопіксол-Акуфаз призначається у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці. Місцева переносимість добра. Зазвичай дорослим рекомендуються дози в межах

50-150 мг (1-3 мл). Ін’єкцію об’ємом понад 2 мл слід розділити між двома місцями введення. При необхідності повторні ін’єкції проводяться з інтервалом 2-3 дні. Деяким пацієнтам додаткова ін’єкція може бути призначена через 24-48 годин після першої ін’єкції.

Зуклопентиксолу ацетат не призначений для тривалого застосування і тривалість терапії не повинна перевищувати 2 тижні. Максимальна сумарна доза за весь курс терапії – не більше

400 мг, а кількість ін’єкцій – не більше 4.

Підтримуючу терапію слід продовжувати пероральним Клопіксолом або Клопіксолом Депо, керуючись нижче наведеною схемою:

1) Перехід на лікування пероральним Клопіксолом

Через 2-3 дні після заключної ін’єкції препарату Клопіксол-Акуфаз (100 мг) пацієнту слід призначити перорально щоденну дозу 40 мг; по можливості в декілька прийомів. При необхідності дозу можна збільшити на 10-20 мг через кожні 2-3 дні до 75 мг на добу або більше.

2) Перехід на лікування Клопіксолом Депо

Одночасно із заключною ін’єкцією препарату Клопіксол-Акуфаз (100 мг) слід ввести 200-400 мг (1-2 мл) препарату Клопіксол Депо 200мг/мл. Повторні ін’єкції Клопіксола Депо проводяться внутрішньом‘язово кожен 2-й тиждень. Можливе застосування вищих доз або коротших інтервалів між ін’єкціями.

Клопіксол Депо і Клопіксол-Акуфаз можна змішувати в одному шприці та призначати як одну ін’єкцію (ко-ін’єкція). Наступні дози Клопіксолу Депо та інтервали між ін’єкціями слід встановлювати залежно від стану пацієнта.

Пацієнти літнього віку

Можливою є необхідність зниження звичайних доз. Максимальна доза однієї ін’єкції не повинна перевищувати 100 мг.

Дозування при зниженій функції нирок

Пацієнтам зі зниженою функцією нирок Клопіксол-Акуфаз можна призначати у звичайних дозах.

Дозування при зниженій функції печінки

Пацієнтам із порушенням функцій печінки необхідно призначати половину від звичайної дози, а також, при можливості, визначати рівень препарату у сироватці крові.

Клопіксол-Акуфаз можна змішувати з Клопіксолом Депо, який містить таку ж олію.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їх частота і тяжкість більш виражені на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстра пірамідних симптомів, особливо в перші кілька днів після ін’єкції та в початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. У випадках стійкої акатізії рекомендується застосування бензодіазепіну або пропранололу.

Частота побічних реакції, наведених нижче в таблиці, визначається як:

Дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000) або дуже рідкісні (<1/10000).

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій – фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, Torsade de Pointes і раптової смерті при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, в тому числі зуклопентиксолу.

Раптове припинення застосування зуклопентиксолу може спричинити симптоми відміни, найбільш частими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міалгії, парестезії, безсоння, неспокій, тривога та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми звичайно починаються протягом 1-4 днів після припинення та зменшуються протягом 7-14 днів.

Передозування.

Завдяки лікарській формі випадки передозування малоймовірні.

Симптоми: сонливість, кома, гіпо- або гіпертермія, екстра пірамідні симптоми, судоми, шок. Повідомляється про зміни в ЕКГ, QT-пролонгації, аритмії типу Torsade de Pointes, шлуночкові аритмії, зупинки серця у випадках призначення надвисоких доз препарату одночасно з препаратами, що впливають на роботу серця.

Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Слід вживати заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. Не слід застосовувати адреналін, оскільки це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна купірувати діазепамом, а екстра пірамідні симптоми – біпериденом.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Клопіксол-Акуфаз не призначають у період вагітності. За призначенням лікаря застосовують тільки у випадках, якщо очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плода. У новонароджених, матері яких застосовували нейролептики на пізніх стадіях вагітності, можуть проявлятися симптоми інтоксикації, такі як апатичність, тремор і гіперзбудливість, що зумовлює низьку оцінку за шкалою Апгар.

Зуклопентиксол виявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є мало імовірним. Доза, яку отримує немовля з молоком, складає приблизно 1 % від материнської щоденної дози, пов’язаної з масою тіла

(в мг/кг). Годувати груддю можна в період лікування зуклопентиксолом, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується нагляд лікаря за немовлям, особливо в перші чотири тижні після народження.

Діти.

Не рекомендується застосовувати дітям через відсутність клінічних даних.

Особливості застосування.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Летальні випадки виникають переважно у пацієнтів з наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Симптоми можуть спостерігатися протягом тижня або більше після припинення застосування пероральних форм та дещо довше після застосування депонованих форм препаратів.

Як і інші нейролептики, зуклопентиксолу ацетат слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічними ураженнями мозку, судомами та прогресуючим захворюванням печінки.

Як і інші антипсихотичні препарати, зуклопентиксолу ацетат може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на діабет.

При застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях серед пацієнтів з деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних порушень приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотичних препаратів та інших груп пацієнтів. Зуклопентиксолу ацетат необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику інсульту.

Так само, як і інші засоби, що належать до терапевтичного класу антипсихотичних препаратів, зуклопентиксолу ацетат може призвести до подовження інтервалу QT. Існуюча пролонгація інтервалу QT може підвищити ризик злоякісних аритмій. Тому зуклопентиксолу ацетат необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з підозрою на гіпокаліємію, гіпомагніємію або генетичною схильністю до таких станів, а також пацієнтам з серцево-судинними хворобами в анамнезі, наприклад, подовженим інтервалом QT, значною брадикардією (<50 уд/хв.), нещодавнім інфарктом міокарда, некомпенсованою серцевою недостатністю або серцевою аритмією. Слід уникати одночасного лікування іншими антипсихотичними препаратами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Клопіксол-Акуфаз є седативним засобом. Пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації. Їх необхідно попередити про можливість впливу лікування на здатність керувати авто транспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Клопіксол-Акуфаз може підсилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інших інгібіторів центральної нервової системи.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; антигіпертензивний ефект гуанетидину і подібних препаратів зменшується.

Сумісне застосування нейролептиків та літію збільшує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного.  

Клопіксол-Акуфаз може знижувати ефект леводопи та інших адренергічних засобів.

Комбінація з метоклопрамідом і піперазин ом підвищує ризик розвитку екстра пірамідних симптомів.

Оскільки зуклопентиксол частково метаболізується CYP2D6, сумісне застосування препаратів, які здатні пригнічувати цей фермент, може гальмувати виведення зуклопентиксолу.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане із застосуванням антипсихотичних засобів, може загостритись під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT інтервал. Слід уникати комбінації таких засобів. Відповідно, класи включають:

• Клас Іа і ІІІ анти аритмічних засобів (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід).

• Деякі антипсихотичні засоби (наприклад, тіоридазин).

• Деякі антибіотики-макроліди (наприклад, еритроміцин).

• Деякі антигістамінні засоби (наприклад, терфенадин, астемізол).

• Деякі антибіотики-хінолони (наприклад, гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік, наведений вище, неповний, слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT інтервал (наприклад, цисаприд, літій).  

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад, тіазидні діуретики (гіпокаліємія) і засоби, які підвищують концентрацію зуклопентиксолу ацетату, також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Зуклопентиксол є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів. In vitro зуклопентиксол має високу спорідненість до обох дофамінових D₁ і D₂ рецепторів, α₁-адренорецепторів і 5НТ₂ рецепторів, але не має спорідненості до холінергічних мускаринових рецепторів. Він має слабку спорідненість до гіста мінових (Н₁) рецепторів і не має блокуючої дії на α₂-адренорецептори.

Як і більшість інших нейролептиків, зуклопентиксол підвищує сироватковий рівень пролактину.

Виражений ефект настає на 4-й годині після парентерального застосування олійного розчину зуклопентиксолу ацетату. Дещо більш значний ефект спостерігається в період від однієї до трьох діб після ін’єкції. Протягом наступних днів ефект стрімко зменшується.

Клінічна ефективність

Клопіксол-Акуфаз використовується для початкового лікування гострих психозів, манії та загострень хронічних психозів. Одноразова ін’єкція препарату Клопіксол-Акуфаз забезпечує виражене та швидке послаблення психотичних симптомів. Дія препарату триває від 2 до 3 днів і зазвичай достатньо однієї чи двох ін’єкцій для досягнення бажаного ефекту, після чого можливий перехід на лікування пероральними або депонованими формами. Крім вираженої редукції або повної елімінації ядерних симптомів шизофренії, таких як галюцинації, манія та порушене мислення, зуклопентиксол ефективно зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривога і агресивність.  

Клопіксол-Акуфаз чинить транзиторний дозозалежний седативний ефект. Така початкова седація зазвичай сприятлива в початковій фазі психозу, оскільки заспокоює пацієнта до того, як встановлюється антипсихотичний ефект. Неспецифічна седація розвивається швидко після ін’єкції, стає вираженою за 2 години, досягає максимуму через 8 годин, після чого значно зменшується і залишається слабкою, незважаючи на повторні ін’єкції.

Клопіксол-Акуфаз призначений для лікування психотичних хворих з ажитацією, неспокоєм, ворожістю або агресією.

Фармакокінетика.

Після ін’єкції зуклопентиксолу ацетат зазнає ферментативного розщеплення на активний компонент зуклопентиксол і оцтову кислоту. Період напів виведення Клопіксолу-Акуфаз після внутрішньом‘язової ін’єкції складає приблизно 32 години (відображає вивільнення з депо). Максимальна концентрація зуклопентиксолу в сироватці крові досягається через 24-48 годин (в середньому через 36 годин) після ін’єкції. Період полу виведення (Т_1/2β) зуклопентиксолу становить приблизно 20 годин і системний кліренс (Cl_s) – приблизно 0,86 л/хв. Зв’язування з протеїнами плазми – приблизно 98-99 %. Зуклопентиксол у незначних кількостях проходить плацентарний бар’єр і у невеликих кількостях виділяється в грудне молоко. Метаболіти не мають нейролептичної активності та виводяться головним чином з калом і частково – із сечею (10 %).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтуватого кольору олійний розчин майже вільний від механічних включень;

Несумісність. Клопіксол-Акуфаз не можна змішувати з депонованими формами, які містять кунжутну олію, оскільки їх суміш змінює фармакокінетичні властивості цих засобів.  

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище +25°С.

Упаковка. 10 ампул по 1мл   у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження. Oттіліавей 9, 2500, Копенгаген-Валбі, Данія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

КЛОПИКСОЛ

табл. п/о 2 мг контейнер, № 100

Прочие ингредиенты: крахмал картофельный, лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, коповидон, глицерин, тальк, масло касторовое гидрогенизированное, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол, титана диоксид, железа оксид красный.

№  UA/2205/01/01 от 22.10.2009 до 22.10.2014

табл. п/о 10 мг контейнер, № 100

Прочие ингредиенты: крахмал картофельный, лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, коповидон, глицерин, тальк, масло касторовое гидрогенизированное, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол, титана диоксид, железа оксид красный.

№  UA/2205/01/02 от 22.10.2009 до 22.10.2014

табл. п/о 25 мг контейнер, № 100

Прочие ингредиенты: крахмал картофельный, лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, коповидон, глицерин, тальк, масло касторовое гидрогенизированное, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол, титана диоксид, железа оксид красный.

№  UA/2205/01/03 от 22.10.2009 до 22.10.2014

КЛОПИКСОЛ-АКУФАЗ

р-р масл. д/ин. 50 мг/мл амп. 1 мл, № 10

Прочие ингредиенты: триглицериды средней цепи, аргон RM1137.

№  UA/2206/01/01 от 22.10.2009 до 22.10.2014

КЛОПИКСОЛ ДЕПО

р-р масл. д/ин. 200 мг/мл амп. 1 мл, № 10

Прочие ингредиенты: триглицериды средней цепи, аргон RM1137.

№  UA/2278/01/01 от 22.10.2009 до 22.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

зуклопентиксол — нейролептик группы тиоксантена. Антипсихотический эффект связывают с блокадой дофаминовых рецепторов, а также вероятной блокадой 5-НТ-рецепторов. In vitro зуклопентиксол обладает высоким сродством к обоим дофаминовым D₁- и D₂-рецепторам, α₁-адренорецепторам и 5-НТ₂-рецепторам, но не имеет сродства к холинергическим мускариновым рецепторам. Он обладает слабым сродством к гистаминовым (Н₁) рецепторам и не оказывает блокирующего действия на α₂-адренорецепторы.
Как большинство других нейролептиков, зуклопентиксол повышает уровень пролактина в сыворотке крови.
Клопиксол назначают при лечении острых и хронических психозов, терапии пациентов с умственными недостатками с гиперактивным разрушительным поведением, а также пациентов пожилого возраста с деменцией и параноидальными идеями, расстройствами поведения.
Кроме выраженной редукции или полной элиминации ядерных симптомов шизофрении, таких как галлюцинации, мания и нарушение мышления, зуклопентиксол эффективно уменьшает сопутствующие симптомы, такие как враждебность, подозрительность, тревога и агрессивность.
Зуклопентиксол вызывает транзиторный дозозависимый седативный эффект. Однако такой выраженный первичный седативный эффект обычно является преимуществом в начальной фазе заболевания. Толерантность к неспецифическому седативному эффекту развивается быстро.
Выраженный эффект после применения препарата Клопиксол-Акуфаз наступает на 4-м часу после парентерального применения масляного р-ра зуклопентиксола ацетата. Несколько более значительный эффект отмечают в период от 1 до 3 сут после инъекции. На протяжении следующих дней эффект значительно снижается.
Клопиксол-Акуфаз применяют для начального лечения острых и хронических психозов в фазе обострения, а также маниакальных состояний. Однократная инъекция препарата Клопиксол-Акуфаз обеспечивает выраженное и быстрое ослабление психотических симптомов. Действие препарата длится от 2 до 3 дней и, как правило, достаточно одной или двух инъекций для достижения желаемого эффекта, после чего возможен переход на лечение пероральными или депонированными формами.
Клопиксол-Акуфаз проявляет транзиторный дозозависимый седативный эффект. Быстрое развитие седативного эффекта в начале терапии (до появления антипсихотического действия) является преимуществом при лечении острых и подострых психозов, поскольку успокаивает пациента до того, как проявляется антипсихотический эффект.
Неспецифический седативный эффект развивается быстро после инъекции, становится выраженным через 2 ч, достигает максимума через 8 ч, после чего значительно уменьшается и остается слабым, несмотря на повторные инъекции.
Клопиксол-Акуфаз назначается для лечения психотических больных с ажитацией, беспокойством, враждебностью или агрессией.
Специфическое тормозящее действие Клопиксола Депо особенно благоприятно при лечении психотических пациентов с симптомами возбуждения, беспокойства, враждебности и агрессивности.
Клопиксол Депо оказывает транзиторный дозозависимый седативный эффект. Однако, если пациент переходит на поддерживающую терапию Клопиксолом Депо после приема Клопиксола в таблетках или инъекций Клопиксол-Акуфаз, риск седативного эффекта снижен. Толерантность к неспецифическому седативному эффекту развивается быстро.
Клопиксол Депо обеспечивает возможность беспрерывного лечения, что чрезвычайно важно для пациентов, не выполняющих назначений врача. Клопиксол Депо предотвращает развитие частых рецидивов, которые связывают с прерыванием пациентами применения пероральных лекарственных средств.
Фармакокинетика
Клопиксол таблетки. С_max в сыворотке крови достигается через 4 ч. Зуклопентиксол применяют независимо от приема пищи. Биодоступность при приеме внутрь составляет около 44%. Связывание с протеинами плазмы крови — приблизительно 98–99%. Т_½ зуклопентиксола составляет приблизительно 20 ч, системный клиренс — приблизительно 0,86 л/мин. Зуклопентиксол элиминируется в основном с калом и частично с мочой. Метаболиты не имеют нейролептической активности и выводятся главным образом с калом и частично с мочой (10%). Зуклопентиксол в незначительных количествах проникает через плацентарный барьер и в небольших количествах выделяется в грудное молоко. Кинетика линейная. Равновесная концентрация устанавливается через 3–5 дней.
Клопиксол-Акуфаз. После инъекции зуклопентиксол ацетат подвергается ферментативному расщеплению на активный компонент зуклопентиксол и уксусную кислоту. Т_½ Клопиксола-Акуфаз после в/м инъекции составляет приблизительно 32 ч (отражает высвобождение из депо). C_max зуклопентиксола в сыворотке крови достигается через 24–48 ч (в среднем 36 ч) после инъекции.
Клопиксол Депо. После введения зуклопентиксола деканоат подвергается ферментативному расщеплению на активный компонент зуклопентиксол и декановую кислоту. C_max зуклопентиксола в сыворотке крови достигается в конце 1-й недели после инъекции. Т_½ Клопиксола Депо после в/м инъекции — 3 нед (отражает высвобождение из депо), равновесная концентрация устанавливается при повторном применении на протяжении 3 мес.
Фармакокинетически доза Клопиксола Депо 200 мг 1 раз в 2 нед эквивалентна ежедневной пероральной дозе 25 мг Клопиксола на протяжении 2 нед.

ПОКАЗАНИЯ:

Клопиксол таблетки

• Острая и хроническая шизофрения и другие психотические расстройства, особенно с такими симптомами, как галлюцинации, мании и нарушение мышления с возбуждением, беспокойством, враждебностью и агрессивностью.
• Маниакальная фаза маниакально-депрессивного психоза.
• Возбуждение или другие расстройства поведения у пациентов с умственной отсталостью.
• Симптомы возбуждения и агрессии у пациентов пожилого возраста с деменцией.

Клопиксол-Акуфаз

• Начальное лечение острых психозов, маниакальных состояний и хронических психозов в фазе обострения.

Клопиксол Депо

• Поддерживающая терапия шизофрении и других психозов, особенно с такими симптомами, как галлюцинации, мании и нарушение мышления с возбуждением, беспокойством, враждебностью и агрессивностью.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Клопиксол таблетки
Взрослые. Дозу препарата подбирают индивидуально в зависимости от состояния пациента. Как правило, в начале лечения следует применять препарат в невысоких дозах, которые потом быстро повышают до оптимального эффективного уровня в зависимости от клинического эффекта. Поддерживающую дозу обычно принимают 1 раз в сутки в вечернее время.
Острая шизофрения и другие острые психозы. Выраженные острые состояния возбуждения. Мания
Назначают, как правило, 10–50 мг/сут. При выраженных расстройствах и состояниях умеренной тяжести начальную дозу 20 мг/сут можно при необходимости повышать на 10–20 мг каждые 2–3 дня до 75 мг/сут и более. Максимальная доза на 1 прием — 40 мг, суточная — 150 мг.
Хроническая шизофрения и другие хронические психозы
Поддерживающая доза составляет 20–40 мг/сут.
Ажитация у пациентов с умственной отсталостью
Назначают обычно 6–20 мг/сут, при необходимости дозу можно повысить до 25–40 мг/сут.
Возбуждение и агрессивность у пациентов пожилого возраста с деменцией
Назначают 2–6 мг/сут (желательно принимать вечером), при необходимости дозу можно повысить до 10–20 мг/сут.
Дозирование при нарушении функции почек. Пациентам со сниженной функцией почек зуклопентиксол назначают в обычных дозах.
Дозирование при нарушении функции печени. Пациентам с нарушением функции печени необходимо назначать дозу вдвое ниже по сравнению с обычной, а также по возможности определять уровень препарата в сыворотке крови.
Клопиксол-Акуфаз
Взрослые
Дозы препарата определяют индивидуально в зависимости от состояния пациента. Клопиксол-Акуфаз назначают в виде в/м инъекции в верхний наружный квадрант ягодицы. Местная переносимость хорошая. Обычно взрослым рекомендуются дозы в пределах 50–150 мг (1–3 мл). Инъекцию объемом >2 мл следует разделить в два места введения. При необходимости повторные инъекции проводятся с интервалом 2–3 дня. Некоторым пациентам дополнительная инъекция может быть назначена через 24–48 ч после первой инъекции.
Зуклопентиксола ацетат не предназначен для продолжительного применения, длительность терапии не должна превышать 2 нед. Максимальная суммарная доза на курс терапии — не более 400 мг, а количество инъекций — не более 4.
Поддерживающую терапию следует продолжать приемом Клопиксола перорально или введением Клопиксола Депо, руководствуясь следующей схемой:
1. Переход на пероральный прием Клопиксола. Через 2–3 дня после заключительной инъекции Клопиксола-Акуфаз (100 мг) пациенту следует назначить Клопиксол перорально ежедневно в дозе 40 мг, по возможности в несколько приемов. При необходимости дозу повышают на 10–20 мг каждые 2–3 дня до 75 мг/сут или более.
2. При переходе на лечение Клопиксолом Депо. Одновременно с заключительной инъекцией Клопиксола-Акуфаз (100 мг) следует ввести 200–400 мг (1–2 мл) препарата Клопиксол Депо 200 мг/мл. Повторные инъекции Клопиксола Депо проводятся в/м каждую 2-ю неделю. Возможны применение максимальных доз или менее короткие интервалы между инъекциями.
Клопиксол Депо и Клопиксол-Акуфаз можно смешивать в одном шприце и назначать в одной инъекции (коинъекции). Последующие дозы Клопиксола Депо и интервалы между инъекциями следует устанавливать в зависимости от состояния пациента.
Пациенты пожилого возраста
Необходимо снижение обычных доз. Максимальная доза одной инъекции не должна превышать 100 мг.
Дозирование при нарушении функции почек
Пациентам с нарушением функции почек Клопиксол-Акуфаз можно назначать в обычных дозах.
Дозирование при нарушении функции печени
Пациентам с нарушением функции печени необходимо назначать половину обычной дозы, а также по возможности определять уровень препарата в сыворотке крови.
Клопиксол-Акуфаз можно смешивать с Клопиксолом Депо, который содержит такое же масло.
Клопиксол Депо
Взрослые
Дозу препарата и интервал между инъекциями определяют индивидуально в соответствии с состоянием пациента с целью достижения максимального сдерживания психотических симптомов с минимумом побочных эффектов. Клопиксол Депо вводится в/м в верхний наружный квадрант ягодицы. Инъекции не вызывают раздражения в месте введения, незначительно повреждая мышечную ткань. Клопиксол Депо можно смешивать с Клопиксолом-Акуфаз, который содержит такое же масло Viscoleo (коинъекция).
При поддерживающем лечении диапазон дозирования обычно составляет 200–400 мг (1–2 мл) каждые 2–4 нед. Некоторым пациентам могут быть необходимы более высокие дозы или менее короткие интервалы между инъекциями. Инъекции объемом >2 мл следует разделить на два места введения.
При переходе с терапии пероральным Клопиксолом или Клопиксолом-Акуфаз на поддерживающее лечение Клопиксолом Депо необходимо руководствоваться следующей схемой:
Переход с приема перорального Клопиксола на Клопиксол Депо в/м:
Пероральная суточная доза Клопиксола (мг) х 8 = Клопиксол Депо (мг) в/м 1 раз в 2 нед.
Пероральная суточная доза Клопиксола (мг)х16 = Клопиксол Депо (мг) в/м 1 раз в 4 нед.
Пациентам следует продолжать прием Клопиксола перорально на протяжении 1-й недели после 1-й инъекции, но в сниженной дозе.
Дозирование при нарушении функции почек. Пациентам с нарушением функции почек препарат назначают в обычных дозах.
Дозирование при нарушении функции печени. Пациентам с нарушением функции печени необходимо назначать вдвое ниже дозу по сравнению с обычной, а также по возможности проводить определение уровня препарата в сыворотке крови.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому компоненту препарата, циркуляторный коллапс, депрессия любой этиологии (например алкогольная, барбитуратная или опиоидная интоксикация), кома.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

в большинстве случаев дозозависимые. Их частота и тяжесть более выражены в начале терапии и уменьшаются при дальнейшем лечении.
Возможно развитие экстрапирамидных симптомов, особенно в первые несколько дней после инъекции и в начальной фазе терапии. В большинстве случаев они корректируются снижением дозы и/или противопаркинсоническими препаратами. Регулярное профилактическое применение последних не рекомендуется.
При появлении побочных эффектов рекомендуется снижение дозы или, если возможно, прекращение терапии зуклопентиксолом. В случаях стойкой акатизии рекомендуется применение бензодиазепина или пропранолола.
Частота побочных реакций, приведенных ниже в таблице, определяется как: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, но <1/10); нечасто (≥1/1000, но <1/100); редко (≥1/10 000, но <1/1000); очень редко (<1/10 000).

Существуют сообщения о редких случаях пролонгации интервала Q–T, желудочковых аритмий — фибрилляции желудочков, желудочковой тахикардии, аритмии Torsade de Pointes и внезапной смерти при применении лекарственных средств, принадлежащих к классу антипсихотических, в том числе зуклопентиксола.
Внезапное прекращение приема зуклопентиксола может вызвать симптомы отмены, наиболее частыми из которых являются тошнота, рвота, анорексия, диарея, ринорея, потливость, миалгия, парестезии, бессонница, беспокойство, тревога и возбуждение. Пациенты также могут ощущать головокружение, тремор, переменные ощущения тепла и холода. Симптомы обычно появляются в течение 1–4 дней после прекращения приема препарата и уменьшаются в течение 7–14 дней.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

вероятность развития злокачественного нейролептического синдрома (гипертермия, мышечная ригидность, нарушение сознания, дисфункция вегетативной нервной системы) существует при применении любого нейролептика. Риск потенциально более высокий в случае применения нескольких средств. Летальные случаи возникают преимущественно у пациентов с имеющимся органическим синдромом, умственной заторможенностью, злоупотреблением опиатами и алкоголем.
Лечение: прекращение применения нейролептиков, симптоматические и общие поддерживающие мероприятия. Можно применять дантролен и бромокриптин.
Симптомы могут отмечать на протяжении недели или более после прекращения приема пероральных форм и несколько дольше после применения депонированных форм препарата.
Как и другие нейролептики, зуклопентиксол следует применять с осторожностью при лечении пациентов с органическим мозговым синдромом, судорогами и прогрессирующим заболеванием печени.
Как и другие антипсихотические препараты, зуклопентиксол может изменять потребность в инсулине и толерантность к глюкозе, что может требовать коррекции антидиабетической терапии у больных сахарным диабетом.
На протяжении поддерживающей терапии, особенно при применении препарата в высоких дозах, следует тщательно контролировать состояние пациентов и периодически оценивать возможность снижения поддерживающей дозы.
При применении некоторых атипичных антипсихотических препаратов в рандомизированных плацебо-контролируемых исследованиях среди пациентов с деменцией отмечали повышение риска цереброваскулярных нарушений приблизительно в 3 раза. Механизм этого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотических препаратов и других групп пациентов. Зуклопентиксол необходимо применять с осторожностью у пациентов с факторами риска развития инсульта.
Так же, как и другие средства, относящиеся к классу антипсихотических препаратов, зуклопентиксол может привести к удлинению интервала Q–T. Существующая пролонгация интервала Q–T может повысить риск злокачественных аритмий. Поэтому зуклопентиксол необходимо с осторожностью применять у пациентов с подозрением на гипокалиемию, гипомагниемию или с генетической предрасположенностью к таким состояниям, а также у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе, например удлиненным интервалом Q–T, значительной брадикардией (<50 уд./мин), недавно перенесенным инфарктом миокарда, декомпенсированной сердечной недостаточностью или сердечной аритмией. Необходимо избегать одновременного применения других антипсихотических препаратов.
Вспомогательные вещества. Таблетки Клопиксол содержат моногидрат лактозы. Пациентам с редким наследственным нарушением толерантности к галактозе, недостаточностью лактазы Лаппа или мальабсорбцией глюкозы-галактозы не следует назначать этот препарат.
Период беременности и кормления грудью. Клопиксол, Клопиксол-Акуфаз и Клопиксол Депо не назначают в период беременности, если только ожидаемая польза для пациентки не превышает теоретического риска для плода.
У новорожденных, матери которых применяли нейролептики в поздний период беременности, могут проявляться симптомы интоксикации — апатичность, тремор и гипервозбудимость, обусловливающие низкую оценку новорожденного по шкале Апгар.
Зуклопентиксол проникает в грудное молоко в низких концентрациях, его влияние на ребенка грудного возраста при применении препарата в терапевтических дозах маловероятно. Доза, которую получает ребенок грудного возраста с молоком, составляет приблизительно 1% от ежедневной материнской дозы, зависящей от массы тела (мг/кг). Грудное вскармливание можно продолжать в период лечения зуклопентиксолом, если это клинически важно, но рекомендуется врачебное наблюдение за состоянием ребенка грудного возраста, особенно в первые 4 нед после рождения.
Дети. Не рекомендуется применение у детей из-за отсутствия клинических данных.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Зуклопентиксол является седативным средством. Пациенты, которые получают психотропные лекарственные средства, могут ощущать снижение общего внимания и концентрации. Их необходимо предупредить о возможности влияния лечения на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Комбинации, требующие осторожности при применении
Зуклопентиксол может усиливать седативное действие алкоголя, барбитуратов и ингибиторов ЦНС.
Клопиксол не следует назначать одновременно с гуанетидином и аналогичными средствами, поскольку нейролептики могут усиливать или снижать их гипотензивный эффект.
Сочетанное применение нейролептиков и солей лития повышает риск их нейротоксичности.
Трициклические антидепрессанты и нейролептики взаимно подавляют метаболизм друг друга.
Зуклопентиксол может снижать эффективность леводопы и адренергических средств, а комбинация с метоклопрамидом и пиперазином повышает риск развития экстрапирамидных симптомов.
Поскольку зуклопентиксол частично метаболизируется CYP 2D6, сочетанное применение препаратов, подавляющих этот фермент, может тормозить выведение зуклопентиксола.
В связи с удлинением интервала Q–T, обусловленным применением антипсихотических средств, комбинации антипсихотических средств с другими средствами, значительно удлиняющими интервал Q–T, противопоказаны. Такие средства включают следующие классы:

• класс Іа и ІІІ антиаритмических средств (например хинидин, амиодарон, соталол, дофетилид);
• некоторые антипсихотические средства (например тиоридазин);
• некоторые антибиотики группы макролидов (например эритромицин);
• некоторые антигистаминные средства (например терфенадин, астемизол);
• некоторые антибиотики группы фторхинолонов (например гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перечень, приведенный выше, неполный, следует избегать комбинации с другими препаратами, которые способны значительно удлинять интервал Q–T (например цизаприд, литий).
Средства, влияющие на электролитный баланс, например тиазидные диуретики (гипокалиемия) и средства, повышающие концентрацию зуклопентиксола, также необходимо применять с осторожностью, поскольку они могут повышать риск пролонгации интервала Q–T и злокачественных аритмий.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: сонливость, кома, экстрапирамидные симптомы, судороги, шок, гипо- или гипертермия.
При передозировке препарата в случае его сочетанного применения со средствами, влияющими на сердечную деятельность, отмечались изменения на ЭКГ в виде пролонгации Q–T, аритмии Torsade de Pointes, желудочковые аритмии и остановка сердца.
Лечение симптоматическое и поддерживающее. Следует проводить мероприятия с целью поддержания деятельности дыхательной и сердечно-сосудистой системы. Не следует применять эпинефрин (адреналин), поскольку это может привести к дальнейшему снижению АД. Судороги можно купировать назначением диазепама, а экстрапирамидные симптомы — биперидена.
Благодаря лекарственной форме случаи передозировки Клопиксола-Акуфаз и Клопиксола Депо маловероятны.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

таблетки по 2 мг — при температуре ниже 25 °С, таблетки по 10 мг и 25 мг — ниже 30 °С; ампулы — при температуре не выше 25 °С в защищенном от света месте.