-
Конкор
- BisoprololМіжнародна назва
- Блокатори бета-адренорецепторівФарм. група
- C07AB07ATС-код
- за рецептомУмова продажу
- 183 пропозиції від 176,00 до 463,00 грн.Наявність в аптеках
|
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
|
|
КОНКОР КОР (CONCOR® СOR) |
|
Склад:
діюча речовина: bisoprolol;1 таблетка містить бісопрололу фумарату 2,5 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; кальцію гідрофосфат безводний; плівкова оболонка: гіпромелоза 2910/15; макрогол 400; диметикон 100; титану діоксид (Е 171). |
| Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. |
|
Основні фізико-хімічні властивості: майже білого кольору, серцеподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з обох боків. Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори ß-адренорецепторів. Код АТХ С07А В07.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Бісопролол – високоселективний ß1-адреноблокатор. При застосуванні в терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембрано-стабілізуючих властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за рахунок зменшення кінцево-діастолічного тиску і подовження діастоли. Препарат має дуже низьку спорідненість із ß2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із ß2-рецепторами ендокринної системи. Препарат тільки у поодиноких випадках може впливати на гладку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, а також на метаболізм глюкози.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Біодоступність становить близько 90 %.Розподіл. Об’єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 30 %. Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами: 50 % біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів та виводиться нирками, 50 % виводиться нирками у незміненому вигляді. Загальний кліренс бісопрололу становить 15 л/год. Завдяки тривалому періоду напіввиведення (10-12 годин) препарат зберігає терапевтичний ефект впродовж 24 годин при застосуванні один раз на добу. Лінійність. Фармакокінетика бісопрололу лінійна, її показники не залежать від віку. |
|
Особливі групи пацієнтів. Оскільки бісопролол виводиться із організму нирками та печінкою в рівній мірі, у пацієнтів з порушенням функцій печінки або порушенням функцій нирок корекція режиму дозування не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів зі стабільною хронічною серцевою недостатністю та з порушенням функцій печінки або нирок не вивчалася. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу (за NYHA) рівень бісопрололу в плазмі крові вище та період напіввиведення пролонгований порівняно зі здоровими добровольцями. Максимальна концентрація у плазмі крові в рівноважному стані становить 64+21 нг/мл при добовій дозі 10 мг та періоді напіввиведення 17+5 годин. |
|
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування хронічної серцевої недостатності з систолічною дисфункцією лівого шлуночка в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, при необхідності – серцевими глікозидами. |
|
Протипоказання.
- Гостра серцева недостатність або серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує внутрішньовенної інотропної терапії;
- кардіогенний шок;
- атріовентрикулярна блокада II і III ступеня;
- синдром слабкості синусового вузла;
- синоатріальна блокада;
- симптоматична брадикардія;
- симптоматична артеріальна гіпотензія;
- тяжка форма бронхіальної астми або тяжкий перебіг хронічного обструктивного захворювання легень;- тяжка форма облітеруючих захворювань периферичних артерій або хвороби Рейно;
- феохромоцитома, що не лікувалася;
- метаболічний ацидоз;
- підвищена чутливість до бісопрололу або до інших компонентів препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.
- Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які застосовують ß-блокатори, може призвести до вираженої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дізопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту. - Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів β-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
- Антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду (наприклад, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність. - ß-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу. - Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії. - Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. - Засоби для анестезії: ослаблення рефлекторної тахікардії та підвищення ризику артеріальної гіпотензії. - Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності. - Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу. - ß-симпатоміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): можливе зниження терапевтичного ефекту обох засобів. - Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів. При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин), можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.
Комбінації, що можливі.
- Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.
Особливості застосування.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.Пацієнтам з ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без крайньої необхідності, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу. На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування хронічної серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу, тяжкі порушення функцій нирок, тяжкі порушення функцій печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах: - бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів); - цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові; симптоми гіпоглікемії можуть бути приховані; - сувора дієта; - проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші ß-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект; - атріовентрикулярна блокада I ступеня; - стенокардія Принцметала; - облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг); - загальна анестезія. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про застосування блокаторів ß-адренорецепторів. У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування бета-блокаторів під час периопераційного періоду. Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу слід поступово знизити та припинити застосування препарату за 48 годин до загальної анестезії. Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків. Хворим на псоріаз (у т.ч. в анамнезі) ß-блокатори призначають після ретельного співвідношення користь/ризик. Пацієнтам із феохромоцитомою призначають бісопролол тільки після призначення терапії α-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі застосування бісопрололу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Бісопролол має фармакологічні властивості, які можуть спричинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або розвиток плода/новонародженого. Як правило, ß-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може спричиняти затримку внутрішньоутробного розвитку, внутрішньоутробну смерть, мимовільний аборт або передчасні пологи. Можуть розвинутися побічні ефекти у плода та новонародженого (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія). Якщо лікування ß-блокаторами необхідне, бажано, щоб це був ß1-селективний адреноблокатор.У період вагітності препарат застосовують тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі шкідливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути можливість альтернативного лікування. Після пологів новонароджений має знаходитися під ретельним наглядом. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії можна очікувати впродовж перших 3 діб. Період годування груддю. Даних щодо екскреції бісопрололу у грудне молоко немає, тому не рекомендується застосовувати бісопролол під час годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У ході досліджень пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. |
|
В окремих випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.
Спосіб застосування та дози.
Препарат Конкор Кор слід приймати, не розжовуючи, вранці під час сніданку, запиваючи невеликою кількістю рідини.Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності: інгібітори АПФ або антагоністи ангіотензину ІІ, блокатори ß-адренорецепторів, діуретики і, у разі необхідності, серцеві глікозиди. На початок лікування бісопрололом пацієнт не повинен мати ознак загострення. Можливе транзиторне погіршення серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія або брадикардія протягом періоду титрування та після нього.
Період титрування дози.
Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом розпочинається відповідно до наступної схеми титрування та може коригуватися залежно від індивідуальних реакцій організму.– 1,25 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до – 2,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до – 3,75 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступного 1 тижня, якщо добре переноситься, підвищити до – 5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься, підвищити до – 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу впродовж наступних 4 тижнів, якщо добре переноситься, підвищити до – 10 мг бісопрололу фумарату 1 раз на добу як підтримуюча терапія. Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 раз на добу.Під час періоду титрування необхідний ретельний нагляд за показниками життєдіяльності (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень) і симптомами прогресування серцевої недостатності. Симптоми можуть розвиватися з першого дня після початку лікування.
Модифікація лікування.
Якщо максимальна рекомендована доза погано переноситься, можливе поступове зниження дози. Якщо під час періоду титрування або після неї спостерігається погіршення серцевої недостатності, розвивається артеріальна гіпотензія або брадикардія, рекомендується відкоригувати дозування препарату, що може потребувати тимчасового зниження дозування бісопрололу або призупинення лікування. Після стабілізації стану пацієнта завжди слід розглядати можливість повторної ініціації лікування бісопрололом.Курс лікування стабільної хронічної серцевої недостатності бісопрололом є тривалим. Не слід припиняти лікування раптово та змінювати рекомендоване дозування без консультації з лікарем, оскільки це може призвести до погіршення стану пацієнта. У разі необхідності лікування препаратом слід завершувати повільно, поступово знижуючи дозу.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок.
Немає даних щодо фармакокінетики бісопрололу у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю одночасно з порушеннями функцій печінки або нирок, тому збільшувати дозу необхідно з особливою обережністю.Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози. Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні, тому бісопролол не рекомендується застосовувати в педіатричній практиці.
Передозування.
При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення. Найчастішими ознаками передозування ß-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія і бронхоспазм. На даний час відомо декілька випадків передозування (максимальна доза – 2000 мг) бісопрололу. Відмічалися брадикардія або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу, пацієнти з серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід розпочинати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).У випадку передозування необхідно негайно звернутися до лікаря. При передозуванні припиняють лікування препаратом та проводять підтримуючу і симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що бісопролол важко піддається діалізу. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та базуючись на рекомендаціях для інших ß-блокаторів, слід розглянути наступні загальні заходи. При брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо реакція відсутня, з обережністю вводити ізопреналін або інший препарат з позитивним хронотропним ефектом. У виняткових випадках може знадобитись трансвенозне введення штучного водія ритму. При артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення рідини та судинозвужувальних препаратів. Внутрішньовенне введення глюкагону може бути корисним. При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня: ретельне спостереження та інфузійне введення ізопреналіну або трансвенозне введення кардіостимулятора. При загостренні хронічної серцевої недостатності: внутрішньовенне введення діуретичних засобів, інотропних препаратів, вазодилататорів. При бронхоспазмі: бронхолітичні препарати (наприклад, ізопреналін), ß2-адреноміметики та/або амінофілін. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози. |
|
Побічні реакції.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
З боку серцево-судинної системи.
Дуже часто: брадикардія.Часто: погіршення серцевої недостатності, відчуття холоду або оніміння кінцівок, артеріальна гіпотензія. Нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, ортостатична гіпотензія.
З боку нервової системи.
Часто: запаморочення, головний біль.Рідко: непритомність.
З боку органів зору.
Рідко: зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).Дуже рідко: кон’юнктивіт.
З боку органів слуху.
Рідко: погіршення слуху.
З боку дихальної системи.
Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі.Рідко: алергічний риніт.
З боку травного тракту.
Часто: нудота, блювання, діарея, запор.
З боку шкіри.
Рідко: реакції гіперчутливості (свербіж, почервоніння, висипання).Дуже рідко: алопеція. При лікуванні ß-блокаторами може спостерігатися погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання.
З боку кістково-м’язової системи.
Нечасто: м’язова слабкість, судоми.
З боку печінки.
Рідко: гепатит.
З боку репродуктивної системи.
Рідко: порушення потенції.Психічні розлади. Нечасто: депресія, порушення сну. Рідко: нічні кошмари, галюцинації.
Лабораторні показники.
Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).
Загальні розлади.
Часто: астенія, втомлюваність. |
|
Термін придатності. 3 роки. |
|
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці! |
|
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці. |
|
Категорія відпуску. За рецептом. |
|
Виробник. Мерк КГаА, Німеччина/Merck KGaA, Germany. |
|
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. |
|
Франкфуртер Штрассе 250, 64293 Дармштадт, Німеччина/Frankfurter Strasse 250, 64293 Darmstadt, Germany. |
|
КОНКОР (CONCOR) |
||||||||||||||||
| bisoprolol | ||||||||||||||||
|
Представительство: НИКОМЕД |
10 шт. - блистеры (5) - пачки картонные. 10 шт. - блистеры (10) - пачки картонные. Клинико-фармакологическая группа: Бета1-адреноблокатор Регистрационные №№:
|
|||||||||||||||
|
Фармакологическое действие Селективный бета1-адреноблокатор. При применении в терапевтических дозах не обладает внутренней симпатомиметической активностью и клинически значимыми мембраностабилизирующими свойствами. После приема внутрь действие развивается через 1-3 ч и продолжается в течение 24 ч. Оказывает гипотензивное действие за счет уменьшения сердечного выброса, торможения секреции ренина почками, воздействием на барорецепторы дуги аорты и каротидного синуса. При длительном приеме Конкор снижает первоначально повышенное ОПСС. Оказывает антиангинальное действие. Уменьшает потребность миокарда в кислороде за счет снижения ЧСС, уменьшения сердечного выброса и снижения АД. Увеличивает снабжение миокарда кислородом за счет уменьшения конечного диастолического давления и удлинения диастолы. При хронической сердечной недостаточности Конкор подавляет активизированную симпато-адреналовую и ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, что приводит к улучшению течения заболевания. Фармакокинетика Всасывание и распределение После приема препарата внутрь бисопролол хорошо абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность составляет около 90% и не зависит от приема пищи. Cmax достигается через 1-3 ч. Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%. Метаболизм и выведение Эффект "первого прохождения" через печень выражен незначительно (менее 10%). В печени биотрансформируется около 50% дозы с образованием неактивных метаболитов. Около 98% выводится из организма почками, 50% - в неизмененном виде, остальное - в виде метаболитов; около 2% дозы - через кишечник. T1/2 составляет 10-12 ч. Фармакокинетика в особых клинических случаях Фармакокинетика бисопролола линейна, ее показатели не зависят от возраста. Подбор дозы для пациентов с нарушениями функции печени или почек легкой и средней степени тяжести не требуется. Показания - артериальная гипертензия; - ИБС (стенокардия); - хроническая сердечная недостаточность. Режим дозирования При артериальной гипертензии и ИБС препарат назначают по 1 таб. (5 мг бисопролола фумарата) 1 раз/сут. В начале лечения можно назначить 1/2 таблетки (2.5 мг бисопролола фумарата). При необходимости назначают 10 мг 1 раз/сут. Дальнейшее повышение дозы оправдано лишь в исключительных случаях. У всех пациентов дозу подбирают индивидуально, прежде всего с учетом эффективности лечения и частоты пульса. Пациентам с нарушениями функции печени или почек легкой или средней тяжести, а также лицам пожилого возраста коррекции режима дозирования, как правило, не требуется. Для больных с выраженными нарушениями функции почек (при КК менее 20 мл/мин) и пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени максимальная суточная доза составляет 10 мг. Конкор назначают пациентам с умеренно выраженной и тяжелой хронической сердечной недостаточностью (с фракцией выброса ≤35%, по данным ЭхоКГ), находящимся в стабильном состоянии без обострения в течение последних 6 недель. При этом не следует изменять проводимую ранее терапию в течение по крайней мере 2 недель перед приемом Конкора. Конкор назначают в комбинации с ингибитором АПФ (или другим вазодилататором), диуретиком и, при необходимости, сердечным гликозидом. При лечении хронической сердечной недостаточности рекомендуется следующий режим дозирования:
Режим дозирования можно корректировать в зависимости от индивидуальной переносимости лечения. После приема первой дозы препарата (1.25 мг) необходимо в течение 4 ч провести обследование пациента, включая контроль АД, ЧСС, ЭКГ (нарушения проводимости) и симптомов сердечной недостаточности. Появление побочных эффектов может помешать достижению максимальной рекомендованной дозы. При необходимости дозу можно уменьшить или препарат отменить, а затем возобновить лечение по приведенной выше схеме. В случае развития непереносимости или ухудшения симптомов сердечной недостаточности во время процесса повышения дозы рекомендуется в первую очередь снизить дозу Конкора или немедленно прекратить прием препарата (в случае выраженной артериальной гипотензии, ухудшения симптомов сердечной недостаточности, сопровождающейся острым отеком легких, кардиогенного шока, брадикардии или AV-блокады). Таблетки следует принимать не разжевывая, с небольшим количеством жидкости. Конкор рекомендуют принимать утром натощак или во время завтрака. Терапию препаратом следует проводить под регулярным медицинским контролем. Курс лечения Конкором, как правило, длительный. Препарат рекомендуется отменять постепенно, медленно снижая дозу. Пациента следует проинформировать о том, что без указания лечащего врача нельзя изменять дозу препарата или прерывать лечение. Это следует учитывать при лечении больных с ИБС, а также с хронической сердечной недостаточностью (у таких больных дозу следует уменьшать в 2 раза еженедельно). Побочное действие Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: возможны (особенно в начале курса лечения) чувство усталости, головокружение, головная боль, нарушение сна, депрессия; редко - галлюцинации. Обычно эти явления выражены слабо и проходят, как правило, в течение 1-2 недель. Со стороны органа зрения: редко - нарушение зрения, уменьшение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз), конъюнктивит. Со стороны сердечно-сосудистой системы: в отдельных случаях - ортостатическая гипотензия, брадикардия, нарушение AV-проводимости, декомпенсация сердечной недостаточности с развитием периферических отеков; возможны парестезии и ощущение холода в конечностях. В начале лечения возможно ухудшение состояния у пациентов с перемежающейся хромотой или с синдромом Рейно. Со стороны дыхательной системы: редко - одышка (у пациентов со склонностью к бронхоспазму, в т.ч. при бронхите с бронхообструктивным синдромом). Со стороны пищеварительной системы: в отдельных случаях - диарея, запоры, тошнота, боли в животе, повышение активности печеночных ферментов в плазме крови (АСТ, АЛТ), гепатит. Со стороны костно-мышечной системы: в отдельных случаях - мышечная слабость, судороги мышц, артропатия с поражением одного или нескольких суставов (моно- или полиартрит). Со стороны эндокринной системы: снижение толерантности к глюкозе (при латентном сахарном диабете) и замаскированные признаки гипогликемии; в отдельных случаях - повышение уровня триглицеридов в крови. Со стороны половой системы: в отдельных случаях - нарушение потенции. Дерматологические реакции: возможен зуд; редко - покраснение кожи, усиление потоотделения, сыпь. Противопоказания - шок; - AV-блокада II и III степени; - СССУ; - выраженная синоатриальная блокада; - брадикардия (ЧСС менее 50/мин); - артериальная гипотензия (систолическое АД ниже 90 мм рт.ст.); - склонность к бронхоспазму (в т.ч. бронхиальная астма и другие обструктивные заболевания дыхательных путей); - поздние стадии нарушения периферического кровообращения; - брадикардия (ЧСС менее 60/мин) и артериальная гипотензия (систолическое АД ниже 100 мм рт.ст.) у пациентов с хронической сердечной недостаточностью; - одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов МАО типа В). При наличии псориаза или указаниях на него в семейном анамнезе Конкор следует назначать только после тщательной оценки соотношения риска и пользы терапии. При феохромоцитоме Конкор следует назначать только после приема альфа-адреноблокаторов. При хронической сердечной недостаточности Конкор не следует назначать при обострении заболевания или во время эпизодов декомпенсации, при которых требуется в/в введение препаратов, оказывающих положительное инотропное действие. Беременность и лактация Не следует назначать Конкор при беременности и в период лактации (грудного вскармливания) из-за отсутствия клинического опыта применения препарата у этой категории пациентов. В исключительных случаях применения Конкора при беременности лечение им должно быть прекращено за 72 ч до ожидаемого срока родов из-за возможности брадикардии, гипогликемии и угнетения дыхания новорожденного. Если отмена препарата невозможна, то после родоразрешения новорожденный должен находиться под тщательным наблюдением. Симптомы гипогликемии можно ожидать в течение первых 3 сут. Особые указания Следует соблюдать осторожность при лечении больных сахарным диабетом со значительными колебаниями содержания глюкозы в крови, т.к. симптомы гипогликемии могут быть замаскированы; при терапии пациентов, придерживающихся строгой диеты; при лечении больных с метаболическим ацидозом; больных с тяжелой реакцией повышенной чувствительности в анамнезе; при проведении десенсибилизирующей терапии; при AV-блокаде I степени; при ангиоспастической стенокардии (стенокардии Принцметала). В отдельных случаях применение бета-адреноблокаторов (в т.ч. Конкора) может вызвать развитие или ухудшение течения псориаза или привести к появлению псориатических высыпаний на коже. На фоне приема бета-адреноблокаторов могут возникать более тяжелые формы реакций повышенной чувствительности. При лечении бета-адреноблокаторами в отдельных случаях наблюдается выпадение волос, нарушение слуха или шум в ушах, увеличение массы тела, изменения настроения, кратковременная потеря памяти, аллергический ринит. Перед проведением хирургического вмешательства следует проинформировать анестезиолога о приеме Конкора. Использование в педиатрии Не следует назначать Конкор детям из-за отсутствия клинического опыта применения препарата у этой категории пациентов. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Вопрос о возможности занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций, следует решать только после оценки индивидуальной реакции пациента на препарат (особенно в начале лечения или при одновременном употреблении алкоголя или этанолсодержащих препаратов). Передозировка Симптомы: брадикардия, артериальная гипотензия, сердечная недостаточность, бронхоспазм. Лечение: промывание желудка, прием активированного угля. Лекарственное взаимодействие При одновременном применении Конкор может усиливать действие антигипертензивных препаратов. При одновременном применении Конкора и резерпина, альфа-метилдопы, клонидина, препаратов наперстянки или гуанфацина возможно резкое снижение ЧСС. При одновременном применении Конкора и клонидина, препаратов наперстянки, а также гуанфацина возможны также нарушения проводимости. При одновременном применении Конкора и симпатомиметиков (в т.ч. содержащихся в средствах от кашля, в каплях в нос и глазных каплях) возможно уменьшение действия бисопролола. При одновременном применении нифедипин и другие блокаторы кальциевых каналов - производные дигидропиридина могут усиливать антигипертензивное действие Конкора. При одновременном применении Конкора и верапамила или дилтиазема и других антиаритмических препаратов возможно резкое снижение АД, уменьшение ЧСС, а также развитие аритмии и/или сердечной недостаточности (требуется тщательный контроль врача). Не следует в/в вводить блокаторы кальциевых каналов и антиаритмические препараты на фоне терапии Конкором. При одновременном применении Конкора и клонидина последний можно отменить только в том случае, если за несколько дней до этого был закончен прием Конкора, из-за риска чрезмерного повышения АД. При одновременном приеме производных эрготамина (в т.ч. эрготаминсодержащих средств для лечения мигрени) и Конкора возможно усиление нарушений периферического кровообращения. При одновременном приеме Конкора и рифампицина возможно незначительное уменьшение T1/2 бисопролола (повышение дозы Конкора обычно не требуется). При одновременном применении Конкора и инсулина или пероральных гипогликемических средств возможно усиление гипогликемического действия. Симптомы гипогликемии маскируются или смягчаются (необходим регулярный контроль уровня глюкозы в плазме крови). Условия и сроки хранения Препарат следует хранить в недоступном для детей месте. Срок годности - 5 лет. Условия отпуска из аптек Препарат отпускается по рецепту. |
||||||||||||||||
Реклама
