Конвулекс: інструкція для медичного застосування, опис, показання, протипоказання, наявність в аптеках. Де придбати препарат Конвулекс в Україні

Пошук ліків → Конвулекс - інструкція

Конвулекс
- Valproic acid
  Міжнародна назва
- Протиепілептичні засоби
  Фарм. група
- N03AG01
  ATС-код
- за рецептом
  Умова продажу
- Немає в продажу
  Наявність в аптеках

Інструкція: українська, російська

Аналоги

Ціни в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КОНВУЛЕКС

(CONVULEX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: натрію 2-пропілвалеріат;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина;

склад: 1 ампула 5 мл містить натрію вальпроату 500 мг (що відповідає вальпроєвій кислоті 433,9 мг);

допомiжнi речовини: динатрію гідроген фосфат 12 водневий, натрію гідроксид, вода для ін`єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Кислота вальпроєва.

Код АТС N03AG01

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Натрію вальпроат збільшує вміст GABA (гамма-амінобутирової кислоти) в головному мозку, що відповідно збільшує вміст GABA в постсинаптичних нейронах. Крім того, натрію вальпроат впливає на перенесення іонів калію через мембрани іонів. Результатом подібного впливу є пригнічення виникнення, а також розповсюдження епілептичного збудження по нейронах.

Натрію вальпроат має проти судомну активність при різних типах епілепсій у людей. Препарат на має вираженого снодійного і седативного ефектів, а також не впливає пригнічувально на дихальний центр. Не виявляє негативного впливу на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, функцію нирок і температуру тіла.

Фармакокінетика. При внутрішньо венному застосуванні середня концентрація препарату в сироватці крові досягається за декілька хвилин, і при необхідності може підтримуватися на необхідному рівні за допомогою інфузії.

Приблизно 90 – 95% вальпроєвої кислоти зв`язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Але зв`язок зменшується при вищих дозах. У літніх пацієнтів і хворих з печінковою або нирковою недостатністю зв`язок з білками плазми значно менший.

Біотрансформція відбувається шляхом глюкуронізації та бета, омега і омега-1 окиснення. Після проходження через нирки приблизно 20% прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді складного ефіру глюкуроніду.

Менше 5% прийятої дози вальпроєвої кислоти виділяється сечею в незміненому вигляді.

Показання для застосування.

Генералізована епілепсія, особливо при таких нападах: малі (абсанси), великі (судомні), тоніко-клонічні, атонічні, напади змішаного типу.

Парціальна епілепсія: прості і комбіновані напади, вторинні генералізовані напади, специфічні синдроми (Веста, Леннокса-Гасто).

Спосіб застосування та дози.

Слід враховувати, що добова доза препарату підбирається індивідуально залежно від віку, ваги і чутливості до вальпроату.

Якщо відсутня суттєва терапевтична кореляція між добовою дозою, сироватковою концентрацією і терапевтичним ефектом, то оптимальна доза повинна підбиратися в залежності від клінічної реакції. Якщо не досягнуто адекватного терапевтичного ефекту або є підозра на виникнення побічних ефектів, слід визначити рівень вальпроату в плазмі і провести контроль клінічних показників. Ефективна концентрація в плазмі від 40 до 100 мг/літр (300-700 мкмоль/літр).

При повільному внутрішньо венному введенні доза становить 5 – 10 мг натрію вальпроату на 1 кг маси тіла. У хворих середнього віку з масою тіла 65 кг це становить приблизно 500 мг натрію вальпроату або 1 ампула.

Якщо необхідно застосовувати у вигляді внутрішньо венних інфузій, рекомендована доза становить 0,5 – 1 мг натрію вальпроату на 1 кг маси тіла на годину.

У випадках, коли необхідно швидко досягти і підтримати високі плазмові концентрації, рекомендується таке: внутрішньо венне введення натрію вальпроату в дозі 15 мг на 1 кг маси тіла протягом 5 хв, через 30 хв розпочати інфузію натрію вальпроату з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла на годину та контролю вати плазмову концентрацію до досягнення 75 мкг/мл. Для належної адаптаційної терапії дозування має бути розраховане згідно з клінічним станом хворого.

Якщо необхідна повторна ін`єкція або інфузія натрію вальпроату, максимальна добова доза не повинна перевищувати 2500 мг.

Для немовлят старше 2 місяців і дітей слід спершу прийняти оральну дозу вальпроату (зазвичай з розрахунку 20-30 мг/кг/добу), а потім розпочинати внутрішньо венне введення або інфузійну терапію з розрахунку 0,8 – 1,35 мг/кг/год.

Якщо необхідно перевести хворого з перорального на ін`єкційне або інфузійне застосування вальпроату, то співвідношення доз повинно бути 1:1. Внутрішньо венну терапію слід розпочинати через 12 год після останнього прийому пероральної дози.

Максимальна добова доза для внутрішньо венного застосування – 2500 мг натрію вальпроату.

Рекомендовані середні добові дози:

- 20 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для осіб середнього і літнього віку,

- 25 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для підлітків,

- 30 мг натрію вальпроату/кг маси тіла для дітей.

Розчин для інфузій готується з розрахунку 1 ампула (500 мг натрію вальпроату) на 500 мл

розчину для інфузій. Приготовлений розчин вводиться у пропорції 1 мл розчину на кг маси тіла на годину.

Слід використовувати такі розчини для приготування ін фузійного розчину натрію вальпроату: ізотонічний розчин натрію хлориду; розчин глюкози 5%; розчин Рінгера лактату.

Розчин для ін`єкцій слід вводити повільно (приблизно 3-5 хв) тільки внутрішньо венно або застосовувати у вигляді інфузії (для продовження терапії або при повторному введенні). Не вводити одночасно з іншими розчинами для внутрішньо венного введення.

Слід використовувати чистий, безбарвний або трохи жовтуватий розчин.

Побічна дія.

З боку системи кровотворення: рідко тромбоцит опенія (особливо у дітей) або гостра лейкопенія, зниження зсілості крові, що супроводжується зростанням часу кровотеч, петехіальними крововиливами, гематомами, кровотечами, гіпофібриногенемія, еозонофілія, анемія.

З боку нервової системи і органів чуття: можливі головний біль, сонливість, парестезії, порушення свідомості, ступор, депресія, відчуття втоми, слабкість, агресивна поведінка, тремор. Рідко м`язова спастичність і атаксія, дратівливість, гіперактивність, галюцинації, дзвін у вухах, енцефалопатія.

З боку сечогінної системи: енурез.

З боку шлунково-кишкового тракту: залежно від дози може збільшуватись або зменшуватись вага, підвищуватись апетит або наступати анорексія; нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діарея та інші диспепсичні розлади, зниження або підвищення апетиту, порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансміназ і рівня білірубіну в сироватці крові) і підшлункової залози, панкреатит.

З боку шкірних покривів: фото сенсибілізація, алопеція.

Алергічні реакції: алергічні реакції (шкірне висипання, ангіо невротичний набряк), некротичні ураження шкіри з летальними випадками (у дітей старшого віку при застосуванні протягом 6 місяців).

Лабораторні показники: дуже рідко повідомляється про можливе підвищення рівня тестостерону.

Інші: рідко може з`являтися неспецифічний біль та енурез, в основному, у дітей. Рідко повідомляється про можливість виникнення полікістозу яєчників. Крім того, може спостерігатися загострення аменореї і порушення менструального циклу. Існують поодинокі повідомлення про синдром Фанконі (метаболічний ацидоз, фосфатурія, аміноацидурія, глюкозурія), що минає після відміни терапії вальпроатом. При застосуванні вальпроату у вигляді розчину для ін`єкцій може спостерігатись швидкоплинна нудота і дрімота одразу після введення препарату.

Протипоказання.

Не слід застосовувати препарат при: підвищеній чутливості до натрію вальпроату або інших компонентів, що входять до складу лікарського засобу; захворюваннях печінки та підшлункової залози, печінковій порфірії; гепатиті (гострий, хронічний); геморагічному діатезі; в І триместрі вагітності.

Передозування.

Якщо є підозра на передозування натрію вальпроату, слід насамперед переконатися, що це не була спроба суїциду.

У терапевтичних плазмових концентраціях (приблизно 40-100 мкг/мл) вальпроат не виявляє токсичної дії. Дуже рідко гостра токсичність вальпроату може проявлятися у повнолітніх та дітей з сироватковою концентрацією набагато більшою 100 мкг/мл.

Симптоми: виражений седативний ефект (іноді до коми), порушення рівноваги і координації рухів, міастенія, гіпорефлексія, міоз, блокада серця, метаболічний ацидоз, коматозний стан (на ЕКГ збільшення повільних хвиль і фонової активності).

Лікування: протиотрута невідома. Терапія повинна складатися із заходів, спрямованих на відщеплення активної речовини з організму і підтримання життєвих функцій.

При передозуванні слід удатися до гемодіалізу і форсованого діурезу, підтримання життєво важливих функцій (засоби, що впливають на серцево-судинну систему). Для відновлення свідомості ефективним є застосування внутрішньо венно налоксону.

Особливості застосування.

При застосуванні натрію вальпроату слід регулярно контролю вати рівень трансміназ, білірубіну, тромбоцитів крові, амілази (кожні 3 місяці).

Препарат інгібує агрегацію тромбоцитів, що підвищує ризик зростання часу зсілості крові при кровотечах. Слід враховувати можливість розвитку ускладнень, пов`язаних з кровотечами у оперованих хворих, які отримують вальпроат. При довго тривалому застосуванні можливий розвиток гематом і кровотеч. У таких випадках слід негайно відмінити застосування вальпроату.

Натрію вальпроат може спричинити лікарський панкреатит і порушення функції печінки (особливо в перші 6 місяців застосування). Тому необхідно протягом перших 6 місяців лікування контролю вати стан підшлункової залози, проводити печінкові проби, слідкувати за рівнем протромбіну. Порушення функції печінки, печінкова недостатність під час терапії вальпроатом іноді спостерігається у дітей з епілепсією і супутніми метаболічними і дегенеративними захворюваннями, органічною патологією мозкової тканини і уповільненим розумовим розвитком.

Закінчувати терапію вальпроатом слід поступово зменшуючи дозу, контролюючи ЕЕГ, показання якої не повинні погіршуватися. При зменшенні дози у дітей слід враховувати співвідношення вага/доза і вікові зміни.

Призначення препарату вагітним можливо тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Протягом вагітності застосування вальпроату не повинно перериватись без медичних рекомендацій, оскільки раптова відмова від застосування або нестримне зменшення дози може стимулювати епілептичні напади у вагітної, що може завдати шкоди і матері, і плоду.

Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані щодо можливості планування і контролю вагітності перед початком терапії вальпроатом.

Існують повідомлення про геморрагічний синдром у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроєвою кислотою протягом вагітності. Розвиток синдрому пов'язаний з тиосернокислим натрієм – фібриногенемія. Гіпофібриногенемія може виникати на фоні зниження фактору згортання крові. Слід диференціювати між синдромом и дефіцитом фолієвої кислоти, що впливає на згортання крові.

Слід контролю вати індекс тромбоцита, норму фібриногену і фактор згортання крові у новонароджених.

Вальпроат проникає через плацентарний бар`єр і досягає більш високих концентрацій в ембріональній сироватці, ніж у материнській.

Натрію вальпроат виділяється в материнське молоко. В динамічній рівновазі концентрація вальпроату в грудному молоці майже 10% від такої у сироватці. Не рекомендується годування груддю при застосуванні вальпроату.

Слід використовувати з обережністю натрію вальпроат у таких випадках: у неповнолітніх, які потребують додаткового застосування проти епілептичних засобів; у дітей і підлітків з супутніми захворюваннями і дисбалансами психіки; при ушкодженнях кісткового мозку; при ензимопатії; при гіпопротеїнемії; при системному вовчаку.

Натрію вальпроат послаблює увагу і має легкий седативний ефект, тому слід бути обережними при роботі зі складними механізмами і утриматись від керування авто транспортом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Перед початком внутрішньо венного введення вальпроату сумісно з іншими проти епілептичними засобами слід визначити плазмові концентрації, щоб відрегулювати індивідуальну норму оральних притиепілептичних засобів.

Фенобарбітал, примідон, фенітоїн і карбамазепін при сумісному застосуванні з вальпроатом прискорюють його виведення з організму, зменшують його рівень у плазмі, що впливає на зниження ефекту терапії вальпроатом.

Мафлохін при сумісному застосуванні прискорює метаболізм натрію вальпроату і виявляє конвульсивний ефект та стимулює виникнення епілептичних нападів.

При одночасному застосуванні циметидину і еритроміцину можуть зростати плазмові концентрації вальпроату (як наслідок зменшення метаболізму в печінці).

Якщо натрію вальпрат застосовується разом з паніпенемом і меропенемом, знижуються сироваткові концентрації вальпроату. Ці зниження концентрації можуть супроводжуватися виникненням нападів.

У випадку одночасного застосування вальпроату і препаратів, що зв`язуються з білками крові (ацетил саліцилова кислота), концентрація вільного вальпроату в сироватці може зростати.

Вальпроат потенціює дію інших психотропних засобів, таких як нейролептики, інгібітори моноаміно оксидази, антидепресанти і бензодіазепіни; в таких випадках слід провести клінічні тести і визначити відповідну дозу.

Вальпроат потенціює дію алкоголю.

Вальпроат збільшує концентрацію фенобарбіталу в плазмі і седативний ефект , в основному у дітей. При необхідності слід контролю вати рівень фенобарбіталу в плазмі.

Вальпроат збільшує рівень примідону в плазмі і потенціює седативний ефект при довго тривалому застосуванні. Слід проводити клінічні дослідження стану хворих перед початком комбінованої терапії для визначення дози.

Вальпроат зменшує загальну концентрацію фенітоїну в плазмі. Крім того, вальпроат збільшує вільну форму фенітоїну при симптомах передозування (вальпроат витісняє фенітоїн зі зв`язку його з білками крові і зменшує печінковий метаболізм).

При сумісному застосуванні з карбамазепіном вальпроат потенціює токсичну дію карбамазепіну. Слід проводити клінічні і лабораторні дослідження показників перед початком і протягом сумісного застосування карбамазепіну і вальпроату.

Вальпроат ослаблює метаболізм ламотриджину і прискорює його період напів виведення. Дозування має бути відкориговане (зменшена доза ламотриджину). Сумісне застосування ламотриджину і вальпроату може підвищувати ризик розвитку шкірних реакцій (в основному у дітей).

Вальпроат підвищує концентрацію у плазмі зидовудину і збільшує його токсичність.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі до 25°С. Розчин, приготовлений до застосування у вигляді інфузії, слід використати не пізніше 24 год і зберігати при температурі не вище 20 – 25⁰ С у щільно закритому флаконі.

Термін придатності – 4 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

Ампули по 5 мл, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці.

Виробник. Герот Фармацевтика ГмбХ.

Адреса. Арнетгассе 3, А-1160 Відень.

КОНВУЛЕКС
(CONVULEX)

valproic acid

Представительство:
ЛАННАХЕР ХАЙЛЬМИТТЕЛЬ Гез.м.б.Х.

50 шт. - флаконы стеклянные (1) - пачки картонные.

Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с запахом ванили, с делительной риской и гравировкой "СС5" с одной стороны; на поперечном разрезе - белого цвета.

	1 таб.
вальпроат натрия	500 мг

Вспомогательные вещества: моногидрат лимонной кислоты, этилцеллюлоза, эудражит RS30D, тальк очищенный, кремний коллоидный безводный, магния стеарат, эудражит L30D, дибутилфталат, натрия кармеллоза, макрогол 6000, титана диоксид, ванилин, симетикон.

50 шт. - флаконы полиэтиленовые (1) - пачки картонные.
50 шт. - флаконы стеклянные (1) - пачки картонные.

Капли для приема внутрь в виде бесцветного или слегка желтоватого раствора.

	1 мл
вальпроат натрия	300 мг

Вспомогательные вещества: вода очищенная.

100 мл - флаконы стеклянные (1) - пачки картонные.

Сироп для детей бесцветный или слегка желтоватый, с персиковым ароматом и сладким персиковым вкусом.

	1 мл
вальпроат натрия	50 мг

Вспомогательные вещества: натрия гидроксид, ликазин 80/55, натрия сахарин, натрия цикламат, метилгидроксибензоат, пропилгидроксибензоат, натрия хлорид, вкусовые добавки малина (9/372710) и персик (9/030307), вода очищенная.

100 мл - флаконы темного стекла (1) в комплекте с дозировочным стаканом - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Противосудорожный препарат

Регистрационные №№:

капс. мягкие 150 мг: 100 шт. - П №011170/03, 05.08.05
капс. мягкие 300 мг: 100 шт. - П №011170/03, 05.08.05
капс. мягкие 500 мг: 100 шт. - П №011170/03, 05.08.05
капли д/приема внутрь 300 мг/1 мл: фл. 100 мл - П №011170/02, 29.07.05
сироп д/детей 50 мг/1 мл: фл. 100 мл - П №011170/01, 29.07.05
таб. пролонгир. действия, покр. оболочкой, 300 мг: 50 шт. - П №015315/01, 23.06.04
таб. пролонгир. действия, покр. оболочкой, 500 мг: 50 шт. - П №015315/01, 23.06.04

Фармакологическое действие

Противоэпилептический препарат. Механизм действия обусловлен ингибированием фермента GABA-трансферазы и повышением содержания GABA в ЦНС. GABA препятствует пре- и постсинаптическим разрядам и тем самым предотвращает распространение судорожной активности в ЦНС. Кроме того, в механизме действия препарата существенная роль принадлежит воздействию вальпроевой кислоты на рецепторы GABA_А, а также влиянию на вольтаж-зависимые Na-каналы. По другой гипотезе, вальпроевая кислота действует на участки постсинаптических рецепторов, имитируя или усиливая тормозящий эффект GABA. Возможное прямое влияние на активность мембран связано с изменениями проницаемости калия.

Улучшает психическое состояние и настроение больных, обладает антиаритмической активностью.

Фармакокинетика

Всасывание

Вальпроевая кислота быстро и почти полностью абсорбируется из ЖКТ, биодоступность при приеме внутрь составляет около 100%. Прием пищи не снижает скорость абсорбции. C_max в плазме отмечается через 3-4 ч. Терапевтическая концентрация вальпроевой кислоты в плазме крови составляет 50-100 мг/л.

Пролонгированная форма характеризуется медленной абсорбцией, более низкой (на 25%), но более стабильной концентрацией в плазме между 4 и 14 ч.

Распределение

C_ss достигается на 2-4 день лечения, в зависимости от интервалов между приемами доз.

При концентрации в плазме крови до 50 мг/л связывание вальпроевой кислоты с белками плазмы составляет 90-95%, при концентрации 50-100 мг/л - 80-85%.

Значения концентрации в спинномозговой жидкости коррелируют с величиной не связанной с белками фракции активного вещества. Вальпроевая кислота проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Концентрация в грудном молоке составляет 1-10% концентрации в плазме крови матери.

Метаболизм

Вальпроевая кислота метаболизируется в печени путем окисления и конъюгации с глюкуроновой кислотой.

Выведение

Вальпроевая кислота (1-3% от дозы) и ее метаболиты выводятся почками, в небольших количествах - с калом и выдыхаемым воздухом. T_1/2 при монотерапии и у здоровых добровольцев составляет 8-20 ч.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

При уремии, гипопротеинемии и циррозе связывание вальпроевой кислоты с белками плазмы уменьшается.

При сочетании с другими лекарственными средствами T_1/2 может составлять 6-8 ч вследствие индукции метаболических ферментов. У пациентов с нарушениями функции печени и лиц пожилого возраста возможно значительное увеличение T_1/2.

У пациентов пожилого возраста вследствие уменьшения связывания активного вещества с сывороточным альбумином возможно повышение содержания в плазме несвязанного препарата.

Показания

- эпилепсия любого генеза;

- эпилептические припадки (в т.ч. генерализованные и парциальные, а также на фоне органических заболеваний мозга);

- расстройства поведения, связанные с эпилепсией;

- фебрильные судороги у детей;

- маниакально-депрессивный синдром с биполярным течением, не поддающийся лечению препаратами лития или другими лекарственными средствами.

Режим дозирования

Взрослым назначают в начальной дозе 600 мг/сут с постепенным повышением каждые 3 дня до достижения клинического эффекта (исчезновения припадков).

Начальная доза при монотерапии составляет 5-15 мг/кг/сут, затем дозу постепенно повышают на 5-10 мг/кг в неделю.

Средняя суточная доза - около 1-2 г, т.е. 20-30 мг/кг. При необходимости доза может быть увеличена до 2.5 г/сут.

Максимальная доза составляет 30 мг/кг/сут (может быть увеличена до 60 мг/кг/сут под контролем концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови).

При проведении комбинированной терапии доза составляет 10-30 мг/кг/сут с последующим повышением на 5-10 мг/кг в неделю.

Детям с массой тела более 25 кг назначают в начальной дозе 300 мг/сут с постепенным повышением до достижения клинического эффекта (исчезновения припадков), при этом доза, как правило, составляет 20-30 мг/кг/сут.

Начальная доза при монотерапии - 5-15 мг/кг/сут, затем дозу постепенно повышают на 5-10 мг/кг в неделю.

Для детей с массой тела 7.5-25 кг при монотерапии средняя доза составляет 15-45 мг/кг/сут, максимальная - 50 мг/кг/сут. При комбинированной терапии - 30-100 мг/кг/сут.

У детей с массой тела от 7.5 до 17 кг предпочтительно применение препарата в форме капсул (150 мг или 300 мг), капель, сиропа.

Средние дозы Конвулекса в форме капсул представлены в таблице 1.

Таблица 1

Масса тела пациента (кг)	Доза (мг/сут)	Кол-во капсул 150 мг	Кол-во капсул 300 мг	Кол-во капсул 500 мг
7.5-14	150-450	1-3	-	-
14-21	300-600	2-4	1-2	-
21-32	600-900	4-6	2-3	-
32-50	900-1500	-	3-5	2-3
50-90	1500-2500	-	-	3-5

Средние дозы Конвулекса в форме капель и сиропа представлены в таблице 2.

Таблица 2

Масса тела пациента (кг)	Доза (мг/сут)	Кол-во сиропа (мл)	Кол-во капель
7.5-14	150-450	3-9	15-45
14-21	300-600	6-12	30-60
21-32	600-900	12-18	60-90
32-50	900-1500	-	-
50-90	1500-2500	-	-

Пациентам с почечной недостаточностью может потребоваться уменьшение дозы препарата. Дозу устанавливают мониторируя клиническое состояние пациента, т.к. значения концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови могут оказаться недостаточно информативными.

У пациентов пожилого возраста дозу следует определять более тщательно, с учетом клинического эффекта; может потребоваться применение препарата в меньших дозах.

Суточную дозу препарата в форме капсул, капель для приема внутрь и сиропа распределяют на 2-3 приема; суточную дозу препарата в форме таблеток с пролонгированным действием распределяют на 1-2 приема. Препарат принимают независимо от приема пищи.

Капсулы и таблетки с пролонгированным действием принимают не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. Капли и сироп принимают с небольшим количеством жидкости.

Побочное действие

Развитие побочных эффектов возможно главным образом при концентрации препарата в плазме крови более 100 мг/кг или при комбинированной терапии.

Со стороны пищеварительной системы: возможны тошнота, рвота, гастралгия, анорексия или повышение аппетита, диарея, гепатит; редко - запор, панкреатит, вплоть до тяжелых поражений с летальным исходом (в первые 6 мес лечения, чаще на 2-12 нед.).

Со стороны ЦНС: возможен тремор, диплопия, нистагм, мелькание "мушек" перед глазами; редко - изменения поведения, настроения или психического состояния (депрессия, чувство усталости, галлюцинации, агрессивность, гиперактивное состояние, психозы, необычное возбуждение, двигательное беспокойство или раздражительность), атаксия, головокружение, сонливость, головная боль, дизартрия, ступор, нарушение сознания, кома.

Со стороны системы кроветворения: возможны анемия, лейкопения, тромбоцитопения, снижение содержания фибриногена, агрегации тромбоцитов и свертываемости крови, сопровождающееся удлинением времени кровотечения, петехиальными кровоизлияниями, кровоподтеками, гематомами, кровоточивостью.

Со стороны обмена веществ: возможно уменьшение или увеличение массы тела.

Со стороны эндокринной системы: возможны дисменорея, вторичная аменорея, увеличение молочных желез, галакторея.

Со стороны лабораторных показателей: гиперкреатининемия, гипераммониемия, гипербилирубинемия, незначительное повышение активности печеночных трансаминаз, ЛДГ (дозозависимое).

Аллергические реакции: возможны кожная сыпь, крапивница, ангионевротический отек, фотосенсибилизация, синдром Стивенса-Джонсона.

Прочие: отеки, выпадение волос (как правило, восстанавливается после отмены препарата).

Побочные эффекты возможны в основном при уровне вальпроевой кислоты в плазме крови выше 100 мг/л или при сочетанной терапии.

Противопоказания

- тяжелые нарушения функции печени;

- тяжелые нарушения функции поджелудочной железы;

- порфирия;

- геморрагический диатез;

- выраженная тромбоцитопения;

- I триместр беременности;

- лактация (грудное вскармливание);

- детский возраст до 3 лет (для таблеток с пролонгированным действием);

- повышенная чувствительность к вальпроевой кислоте.

С особой осторожностью следует назначать препарат при указаниях в анамнезе на заболевания печени и поджелудочной железы, поражения костного мозга; при нарушениях функции почек; пациентам с врожденными энзимопатиями; умственно отсталым детям; при органических поражениях мозга; при гипопротеинемии.

Беременность и лактация

Конвулекс противопоказан к применению в I триместре беременности.

При наступившей беременности в связи с риском ухудшения состояния лечение прерывать не следует. Конвулекс следует применять в наименьших эффективных дозах, избегать сочетания с другими противосудорожными средствами и регулярно контролировать уровень вальпроевой кислоты в плазме.

При необходимости применения Конвулекса в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Женщины детородного возраста в период лечения должны применять надежные методы контрацепции.

В экспериментальных исследованиях установлено тератогенное действие препарата.

Частота развития дефектов нервной трубки у детей, рожденных женщинами, принимавшими вальпроат в I триместре беременности, составляет 1-2%. В связи с этим при беременности целесообразно применение препаратов фолиевой кислоты.

Особые указания

Пациентам, которые получают другие противоэпилептические средства, перевод на прием Конвулекса следует проводить постепенно, достигая клинически эффективной дозы через 2 нед, после этого возможна постепенная отмена других противоэпилептических средств. У пациентов, не получавших лечение другими противоэпилептическими средствами, клинически эффективная доза должна быть достигнута через 1 год терапии.

При проведении комбинированной противосудорожной терапии повышается риск развития побочных эффектов со стороны печени.

У пациентов, получающих Конвулекс, перед хирургическим вмешательством необходим общий анализ крови (в т.ч. количества тромбоцитов), определение времени кровотечения, показателей коагулограммы.

При возникновении на фоне лечения симптомокомплекса "острый живот" до начала оперативного вмешательства рекомендуется определить уровень амилазы в крови для исключения острого панкреатита.

Следует учитывать, что на фоне лечения возможно искажение результатов анализов мочи при сахарном диабете (вследствие повышения содержания кетопродуктов), показателей функции щитовидной железы.

Для уменьшения риска развития диспептических явлений возможен прием спазмолитиков и обволакивающих средств.

Пациент должен быть предупрежден о необходимости проконсультироваться с врачом о целесообразности продолжения или прекращения лечения при развитии любых острых серьезных побочных эффектов.

Резкое прекращение приема Конвулекса может привести к учащению судорожных припадков.

В период применения препарата следует избегать употребления алкоголя.

Контроль лабораторных показателей

Перед началом терапии и в период применения препарата необходимо регулярно контролировать функцию печени (активность печеночных трансаминаз, содержание билирубина), картину периферической крови, состояние системы свертывания крови, активность амилазы (каждые 3 мес, особенно при комбинации с другими противоэпилептическими средствами).

Использование в педиатрии

При применении препарата у детей повышается риск развития побочных эффектов со стороны печени.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Больным, принимающим Конвулекс, следует воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

Передозировка

Симптомы: тошнота, рвота, головокружение, диарея, нарушение функции дыхания, мышечная гипотония, гипорефлексия, миоз, кома.

Лечение: промывание желудка (не позже 10-12 ч) с последующим назначением активированного угля, гемодиализ. Форсированный диурез, поддержание функции дыхания и сердечно-сосудистой системы.

Лекарственное взаимодействие

Фармакодинамическое взаимодействие

При одновременном применении вальпроевой кислоты с препаратами, оказывающими угнетающее влияние на ЦНС (в т.ч. трициклическими антидепрессантами, ингибиторами МАО и антипсихотическими средствами), а также с этанолом возможно усиление депрессии ЦНС.

Гепатотоксические средства (в т.ч. этанол) повышают вероятность развития поражений печени.

Препараты, снижающие порог судорожной готовности (в т.ч. трициклические антидепрессанты, ингибиторы МАО, антипсихотические средства), уменьшают эффективность вальпроевой кислоты.

Конвулекс усиливает эффекты (в т.ч. побочные) других противосудорожных средств (фенитоин, ламотриджин), антидепрессантов, антипсихотических средств, транквилизаторов, барбитуратов, ингибиторов МАО, тимолептиков, этанола. При применении вальпроата у пациентов, получающих клоназепам, в единичных случаях наблюдалось усиление выраженности абсансного статуса.

Фармакокинетическое взаимодействие

При одновременном применении вальпроевой кислоты с барбитуратами или с примидоном отмечается повышение их концентраций в плазме крови. Вследствие ингибирования под влиянием вальпроевой кислоты ферментов печени и замедления метаболизма ламотриджина происходит увеличение его T_1/2 до 70 ч у взрослых и до 45-55 ч - у детей.

Вальпроевая кислота снижает клиренс зидовудина на 38%, при этом его T_1/2 не изменяется.

При одновременном применении с салицилатами наблюдается усиление эффектов вальпроевой кислоты вследствие вытеснения ее из связи с белками плазмы. Конвулекс усиливает эффекты антиагрегантов (ацетилсалициловая кислота) и непрямых антикоагулянтов.

При сочетании с фенобарбиталом, фенитоином, карбамазепином, мефлохином снижается содержание вальпроевой кислоты в сыворотке крови (ускорение метаболизма).

Фелбамат повышает концентрацию вальпроевой кислоты в плазме крови на 35-50% (необходима коррекция дозы).

Вальпроевая кислота не вызывает индукции печеночных ферментов и не снижает эффективности пероральных контрацептивов.

Условия и сроки хранения

Список Б. Капсулы, капли для приема внутрь, сироп следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 15° до 25°С. Срок годности - 5 лет.

Таблетки пролонгированного действия следует хранить при температуре ниже 25°С. Срок годности - 3 года.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Конвулекс - інструкція для медичного застосування

Конвулекс