Коріол - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Коріол^®

(Coryol^®)

Склад:

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить карведилолу 12,5 або 25 мг;

допоміжні речовини: сахароза, лактози моногідрат, повідон K25, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 12,5 мг: овальні, дещо двоопуклі білого кольору таблетки з насічкою з одного боку із позначкою  «S3» з другого боку;

таблетки по 25 мг: круглі, дещо двоопуклі білого кольору таблетки, зі скошеними краями з насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Блокатори a- і b-адренорецепторів.

Код АТХ C07A G02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Карведилол є неселективним β-блокатором із судинорозширювальною дією. Він також має антиоксидантні та антипроліферативні властивості.

Активний інгредієнт карведилол є рацематом; енантіомери розрізняються за своїми ефектами та метаболізмом.    S(-)   енантіомер    має    активність,    спрямовану    на    блокування    α₁-    і    β-адренорецепторів, тоді як R(+) енантіомер проявляє лише активність, спрямовану на блокування α₁-адренорецепторів. Завдяки кардіонеселективній блокаді β-адренорецепторів він знижує артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і серцевий викид. Карведилол знижує тиск у легеневій артерії та тиск у правому передсерді. Шляхом блокади α₁-адренорецепторів він спричиняє периферичну вазодилатацію та знижує системний судинний опір. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м'яз і попереджається розвиток стенокардії. У пацієнтів із серцевою недостатністю це призводить до збільшення фракції викиду з лівого шлуночка та зменшення симптомів хвороби. Схожі ефекти відзначалися у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Карведилол не проявляє внутрішньої симпатоміметичної активності, і він, так само, як і пропранолол, має мембраностабілізуючі властивості. Активність реніну у плазмі крові зменшується, а затримка рідини в організмі відбувається рідко. Вплив на артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень є найвираженішим через 1-2 години після введення.

У хворих з артеріальною гіпертензією на тлі здорових нирок карведилол зменшує нирковий судинний опір. При цьому не виникає істотних змін клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та екскреції електролітів. Завдяки підтримці периферичного кровотоку рідко відбувається охолодження кінцівок, характерне для лікування β-блокаторами.

Карведилол, як правило, не впливає на рівень ліпопротеїнів у сироватці крові.

Фармакокінетика.

Карведилол після перорального введення швидко і майже повністю всмоктується. Він  майже повністю зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Концентрація у плазмі крові пропорційна до застосованої дози.

Через значний метаболічний розпад першого шляху у печінці (головним чином за допомогою печінкових ферментів CYP2D6 і CYP2C9) біологічна доступність карведилолу становить приблизно лише 30 %. Утворюються три активних метаболіти, що проявляють β-блокуючу активність; один з них (4’-гідроксифенілова похідна сполука) має у 13 разів більшу β-блокуючу активність, ніж карведіол. Порівняно з карведилолом активні метаболіти чинять слабку вазодилататорну активність. Метаболізм є стереоселективним; тому рівень R(+) карведилолу в плазмі крові у 2-3 рази перевищує рівень S(-) карведилолу. Рівні активних метаболітів у плазмі приблизно у 10 разів  нижчі за рівні карведилолу.  Період напіввиведення дуже різниться: 5-9 годин для R(+) карведилолу та 7-11 годин для S(-) карведилолу.

У пацієнтів літнього віку спостерігається збільшення рівня карведилолу приблизно на 50 %.

У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність карведилолу збільшується у 4 рази, а максимальна концентрація у плазмі крові у 5 разів перевищує відповідні величини у здорових людей. У пацієнтів із порушеною функцію печінки біодоступність збільшується до 80 % через зменшений метаболічний розпад першого шляху. Оскільки карведилол виділяється переважно з калом, у пацієнтів із порушенням функції нирок є маловірогідним суттєве накопичення препарату.

Наявність їжі у шлунку уповільнює швидкість абсорбції препарату, але це не впливає на його біодоступність.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Ессенціальна гіпертензія (як моно-, так і у складі комбінованої терапії).

– Хронічна стабільна стенокардія.

– Хронічна серцева недостатність помірного та тяжкого ступеня, як додаткова терапія.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

• декомпенсована серцева недостатність – серцева недостатність IV класу за класифікацією NYHA, яка вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів;

• атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня (крім випадків, коли встановлений постійний кардіостимулятор);

• супутнє внутрішньовенне введення верапамілу, дилтіазему або інших антиаритмічних засобів (особливо антиаритмічних засобів класу І);

• виражена брадикардія (ЧСС < 50 уд/хв);

• виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 85 мм рт. ст.);

• кардіогенний шок;

• синдром слабкості синусового вузла (у тому числі синоатріальна блокада);

• некомпенсована серцева недостатність, яка потребує внутрішньовенного введення позитивних ізотропних та/або сечогінних засобів;

• легеневе серце, легенева гіпертензія;

• бронхіальна астма або обструктивні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом;

• феохромоцитоми (за винятком випадків, коли вона належним чином контролюється при застосуванні альфа-блокаторів);

• стенокардія Принцметала;

• виражені порушення функцій печінки;

• супутнє застосування інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-В);

• непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція;

• метаболічний ацидоз;

• вагітність та лактація, дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Деякі антиаритмічні, наркотичні, гіпотензивні засоби, препарати для лікування стенокардії, інші β-блокатори (наприклад, у вигляді очних крапель), препарати, що знижують рівень катехоламінів (наприклад, інгібітори моноаміноксидази, резерпін) і серцеві глікозиди можуть посилювати ефекти карведилолу. Тому дозу цих препаратів і Коріолу^® потрібно підбирати з обережністю.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дигоксин: концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 16 %  при супутньому введенні дигоксину та карведилолу. Як дигоксин, так і карведилол уповільнюють артеріовенозну провідність. Рекомендується підвищений моніторинг рівнів дигоксину на початку, коригуванні чи припиненні прийому карведилолу.

Інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби: препарати з β-блокуючими властивостями можуть посилити ефект інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів щодо зниження рівня цукру в крові. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані чи послаблені (особливо тахікардія). Тому для пацієнтів, які приймають інсулін чи пероральні гіпоглікемічні засоби, рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози у крові.

Індуктори або інгібітори Р-глікопротеїну, СYP2D6, CYP2D9.

Карведилол є інгібітором Р-глікопротеїну, тому біодоступність лікарських засобів, які транспортуються Р-глікопротеїном, може підвищуватися при одночасному застосуванні із карведилолом.

Інгібітори, як і індуктори СYP2D6 та CYP2D9, можуть стереоселективно змінювати системний або пресистемний метаболізм карведилолу, збільшуючи або зменшуючи концентрацію R- та    S-карведилолу у плазмі крові.

Флуоксетин.

У дослідженнях пацієнтів із серцевою недостатністю одночасне застосування флуоксетину як потужного інгібітора СYP2D6 призводило до стереоселективного інгібування метаболізму карведилолу із підвищенням рівня R (+) енантіомеру AUC на 77 %.

β-агоністи бронходилататорів.

Некардіоселективні β-блокатори протидіють ефектам β -агоністам бронходилататорів, тому такі пацієнті потребують ретельного нагляду.

Стимулятори та інгібітори метаболізму в печінці: рифампіцин знижує концентрації карведилолу у плазмі крові приблизно на 70 %. Циметидин збільшує AUC приблизно на 30 %, але не спричиняє жодних змін C_max. Підвищена увага може бути потрібна тим, хто приймає стимулятори оксидаз змішаної функції, наприклад, рифампіцин, оскільки рівні карведилолу у сироватці крові можуть бути знижені, або інгібітори оксидаз змішаної функції, наприклад, циметидин, оскільки рівні у сироватці крові можуть бути підвищеними. Однак на основі відносно малого впливу циметидину на рівні препарату карведилолу є мінімальною імовірність будь-якої клінічно важливої взаємодії.

Препарати,  що  зменшують  катехоламіни:   за   пацієнтами,  які  приймають  і   препарати  з  β-блокуючими властивостями, і препарат, що може зменшити катехоламіни (наприклад, резерпін та інгібітори моноаміноксидази), слід встановити ретельний контроль щодо проявів артеріальної гіпотензії та/або тяжкої брадикардії.

Циклоспорин: спостерігалося помірне збільшення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину після початку лікування карведилолом 21 пацієнта з трансплантацією нирки, які страждають на хронічне васкулярне відторгнення. Приблизно у 30 % пацієнтів дозу циклоспорину слід було зменшити з метою підтримки концентрацій циклоспорину в терапевтичному діапазоні, у той же час інші не потребували жодного коригування. У середньому у цих пацієнтів доза циклоспорину була знижена приблизно на 20 %. Через широку внутрішньоособисту варіабельність необхідності коригування дози рекомендується, щоб концентрації циклоспорину ретельно контролювалися після початку терапії карведилолом, і щоб при необхідності проводити коригування дози циклоспорину.

Антиаритмічні препарати.

Спостерігалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з гемодинамічним порушенням), коли карведилол та дилтіазем вводили паралельно. Для інших препаратів з β -блокуючими властивостями, якщо карведилол призначено перорально з блокаторами кальцієвих каналів на зразок верапамілу чи дилтіазему, рекомендується проводити ЕКГ та моніторинг артеріального тиску. Ці препарати не слід вводити внутрішньовенно.

Необхідно проводити ретельний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні карведилолу та аміодарону (перорально) або антиаритмічних препаратів І класу. Невдовзі після початку лікування β-блокаторами повідомлялося про розвиток брадикардії, зупинку серця, фібриляцію шлуночків у пацієнтів, які одночасно застосовували аміодарон. Існує ризик розвитку серцевої недостатності у випадку проведення супутньої внутрішньовенної терапії антиаритмічними препаратами класів Іа або Іс.

Інші антигіпертензивні препарати.

Як і інші препарати з β-блокуючою дією, карведилол може посилити ефект інших супутньо введених препаратів, що є антигіпертензивними за дією (наприклад, антагоністи β₁-рецепторів) або можуть призвести до артеріальної гіпотензії стосовно свого профілю побічних ефектів.

Фармакодинамічні взаємодії.

Клонідин: супутній прийом клонідину з препаратами з β-блокуючими властивостями може посилити ефекти зниження тиску крові та частоти серцевих скорочень. При завершенні супутнього лікування препаратами з β-блокуючими властивостями та клонідином, першим слід припинити прийом β-блокуючого препарату. Потім, через кілька днів, можна припинити терапію клонідином шляхом поступового зниження дозування.

Дигідропіридини.

При одночасному застосуванні дигідропіридинів та карведилолу слід забезпечити ретельний нагляд за пацієнтом, оскільки повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії.

Нітрати.

Посилюють гіпотензивний ефект.

НПЗП, естрогени та кортикостероїди.

Антигепертензивний ефект карведилолу послаблюється при супутньому застосуванні, які затримують рідину та натрій в організмі.

Симпатоміметики, α-міметики та β-міметики.

При одночасному застосуванні існує ризик розвитку артеріальної гіпертензії та вираженої брадикардії.

Ерготамін.

При одночасному застосуванні посилюється вазоконстрикція.

Міорелаксанти.              

При комбінації карведилолу з міорелаксантами посилюється нейром’язова блокада.

Похідні ксантину.

Слід з обережністю застосовувати з похідними ксантину (амінофілін, теофілін) – через зменшення β-адреноблокуючої дії.

Анестетики: слід бути дуже обережними під час анестезії через синергічні негативні інотропічні та гіпертензивні ефекти карведилолу та анестетиків.

Особливості застосування.

Артеріальна гіпотензія.

Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам зі зниженим артеріальним тиском.

Ортостатична гіпотензія.

Особливо на початку лікування Коріолом^® і при збільшенні дози може виникати ортостатична гіпотензія із запамороченням та вертиго, іноді також з непритомністю. На найбільший ризик наражаються пацієнти із серцевою недостатністю, пацієнти літнього віку, а також пацієнти, які приймають інші гіпотензивні засоби або діуретики. Ці ефекти можна попередити застосуванням низької початкової дози Коріолу^®, ретельним збільшенням підтримуючої дози та прийомом препарату після їди. Пацієнтам потрібно розповісти про заходи для уникнення ортостатичної гіпотензії (обережність при вставанні; при появі запаморочення пацієнт має сісти або лягти).

Припинення лікування.  

При  різкому  припиненні  лікування  Коріолом^® (так  само, як і іншими β-блокаторами) може виникати пітливість, тахікардія, задишка та посилення стенокардії. На найбільший ризик наражаються ті пацієнти зі стенокардією, у яких може виникнути серцевий напад. Дозу необхідно зменшувати поступово протягом 1-2 тижнів.

Якщо лікування було тимчасово припинено більше ніж на 2 тижні, його поновлення слід проводити, починаючи з найнижчої дози.

Хронічна серцева недостатність.

У більшості випадків пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю карведилол необхідно призначати додатково до терапії діуретиками, інгібіторами АПФ, дигіталісом та/або вазодилататорами. Початок лікування повинен проходити у стаціонарі під наглядом лікаря. Терапію можна розпочинати тільки у тому випадку, якщо при проведенні загальноприйнятої базової терапії стан пацієнта є стабільним протягом щонайменше 4 тижнів. Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю, дефіцитом солей або дегідратацією, пацієнтам літнього віку або з низьким основним рівнем артеріального тиску протягом приблизно 2 годин після прийому першої дози або після підвищення дози необхідний постійний нагляд, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок надмірного розширення судин, спочатку лікують зменшенням дози діуретиків, а якщо симптоми не зникають, то можна зменшити дозу будь-якого інгібітору АПФ. На початку лікування або під час збільшення дози препарату може погіршитися перебіг серцевої недостатності або виникнути затримка рідини. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Однак у деяких випадках може виникнути необхідність зменшення дози або відміни препарату. Дозу карведилолу не слід збільшувати, поки симптоми, пов’язані з погіршенням перебігу серцевої недостатності або артеріальною гіпотензією внаслідок надмірного розширення судин, не будуть контрольованими.

Карведилол слід з обережністю призначати хворим із хронічною серцевою недостатністю, які приймають дигіталіс, оскільки ця комбінація подовжує атріовентрикулярну провідність.

Карведилол може спричиняти брадикардію. Якщо ЧСС становить < 55 уд/хв і виникають симптоми, пов’язані з брадикардією, дозу препарату необхідно зменшити.

Оскільки карведилолу притаманний негативний дромотропний ефект, його з обережністю слід призначати пацієнтам з блокадою серця першого ступеня.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів із серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний < 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця або системним атеросклерозом та/або на тлі ниркової недостатності під час лікування карведилолом спостерігалося погіршення функції нирок, що мало оборотний характер. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають такі фактори ризику, необхідно контролювати функцію нирок під час титрування дози карведилолу. Якщо спостерігається значне погіршення функції нирок, дозу карведилолу необхідно зменшити або припинити лікування.

Цукровий діабет і гіпертиреоз.

β-блокатори уповільнюють частоту серцевих скорочень і тому можуть маскувати гіпоглікемію у пацієнтів з цукровим діабетом і тиреотоксикоз у пацієнтів із захворюванням щитовидної залози. У пацієнтів із серцевою недостатністю на тлі цукрового діабету може відбуватися зниження або збільшення рівня глюкози у крові.

Антиаритмічні засоби.

При одночасному застосуванні карведилолу з блокаторами кальцієвих каналів, такими як верапаміл та дилтіазем, або іншими антиаритмічними препаратами, особливо аміодароном, потрібно контролювати показники артеріального тиску та ЕКГ, тому слід уникати їх одночасного внутрішньовенного застосування.

Тиреотоксикоз.

Карведилол, як і інші препарати з β-блокуючою дією, може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Загальна анестезія.

β-блокатори знижують ризик виникнення аритмії під час проведення анестезії, але, окрім цього, може підвищитися ризик розвитку артеріальної гіпотензії, тому необхідно обережно застосовувати деякі анестетики.

Порушення функції печінки.

Карведилол у дуже рідкісних випадках може спричинити погіршення функції печінки. При підозрі клінічного погіршення потрібно перевірити функцію печінки. У разі печінкової недостатності пацієнтові слід припинити приймати Коріол^®. Як правило, після припинення лікування відбувається нормалізація функції печінки.

Хронічне обструктивне захворювання легенів.

β-блокатори можуть посилювати бронхіальну обструкцію; тому пацієнтам із хронічним захворюванням легенів не рекомендується застосовувати ці препарати. У виняткових випадках Коріол^® можна призначати пацієнтам зі слабко вираженим захворюванням легенів при неефективності інших препаратів; проте при цьому необхідно здійснювати ретельне спостереження. Важливо, щоб ці пацієнти приймали найменшу ефективну дозу Коріолу^®. При появі ознак обструкції дихальних шляхів лікування Коріолом^® потрібно одразу припинити.

Захворювання периферичних судин і синдром Рейно.

Карведилол з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями периферичних судин і синдромом Рейно, тому що β-блокатори можуть посилювати симптоми захворювання.

Псоріаз.

З обережністю препарат призначати хворим на псоріаз, оскільки це може посилити шкірні реакції.

Стенокардія Принцметала.

У хворих на стенокардію Принцметала невибіркові β-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях (α1-адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти цьому, але не має достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу при стенокардії Принцметала).

Феохромоцитома.

Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати β-блокатори, тільки якщо вони спочатку вже почали приймати α-блокатори.

Реакції гіперчутливості.

Пацієнтам із серйозними реакціями гіперчутливості в анамнезі і тим, хто проходить десенсибілізацію, необхідно з обережністю призначати карведилол, оскільки β-блокатори можуть збільшувати реактивність при проведенні тестів на алергію, посилювати чутливість до алергенів та серйозність анафілактичних реакцій.

Контактні лінзи: осіб, які носять контактні лінзи, слід попередити про можливість зменшення сльозовиділення.

Безпеку та ефективність Коріолу^® у пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому Коріол^® не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

Важлива інформація щодо допоміжних речовин препарату

До складу препарату входить сахароза і лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з наступними порушеннями: непереносимість фруктози, дефіцит лактази, галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази.

Пацієнтам не рекомендується протягом лікування вживати алкогольні напої, тому що алкоголь може посилювати ефекти карведилолу.

Оскільки препарат містить сахарозу, це слід врахувати хворим на цукровий діабет.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Для карведилолу отримано недостатньо клінічних даних щодо впливу у період вагітності. Результати експериментів на тваринах є недостатніми для оцінки впливу у період вагітності, впливу на розвиток плода та впливу на дитину після народження. Потенційний ризик для людини залишається невідомим.

β-блокатори чинять небезпечний фармакологічний вплив на плід. Вони можуть спричиняти у плода гіпотонію, брадикардію та гіпоглікемію.

Коріол^® протипоказаний у період вагітності.

Оскільки існує можливість, що карведилол проникає у грудне молоко, на період лікування Коріолом^® слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На початку лікування Коріолом^® хворі можуть відчувати запаморочення і підвищену втомлюваність, що може свідчити про розвиток постуральної гіпотензії і втрати свідомості, тому їм слід утримуватися від керування автотранспортом і роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Для уповільнення абсорбції та попередження ортостатичних ефектів Коріол^® потрібно приймати після їди. Дозу підбирати індивідуально. Лікування потрібно розпочинати з низьких доз, які поступово збільшують до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після застосування першої дози і після кожного збільшення дози рекомендується вимірювати у пацієнта артеріальний тиск у положенні стоячи через 1 годину після застосування для виключення можливої артеріальної гіпотензії.

Лікування Коріолом^® потрібно припиняти поступово при зменшенні дози протягом 1 або 2 тижнів.

Якщо лікування переривалося більше ніж на 2 тижні, його відновлення потрібно розпочинати з найнижчої дози.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза Коріолу^® становить 12,5 мг вранці після сніданку або по 6,25 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері).  Після  2 днів лікування дозу слід збільшити до 25 мг вранці (1 таблетка по 25 мг)  або  до 12,5 мг 2 рази  на  добу.  Через 14 днів лікування дозу можна знову збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна доза Коріолу^® для лікування артеріальної гіпертензії становить 25 мг 2 рази на добу.

Рекомендована початкова доза Коріолу^® для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг* 2 рази на добу.

Хронічна стабільна стенокардія

Початкова доза Коріолу^® становить 12,5 мг 2 рази на добу після їди. Через 2 дні лікування дозу слід збільшити до 25 мг 2 рази на добу.

Максимальна доза Коріолу^® для лікування хронічної стенокардії становить 25 мг 2 рази на добу.

Рекомендована початкова доза Коріолу^® для лікування стенокардії у пацієнтів із серцевою недостатністю становить 3,125 мг* 2 рази на добу.

Хронічна серцева недостатність

Коріол^® рекомендується для лікування стабільної слабко чи помірно вираженої або тяжкої хронічної серцевої недостатності як допоміжний засіб при застосуванні стандартних препаратів, таких як  діуретики, інгібітори АПФ або препарати дигіталісу. Коріол^® можуть також приймати пацієнти, які не переносять інгібітори АПФ. Пацієнту можна призначати Коріол^® тільки після урівноваження доз діуретика, інгібітора АПФ та дигіталісу (якщо застосовано). Дозу підбирати індивідуально. Протягом перших 2-3 годин після початкового застосування або після збільшення дози необхідно провести ретельне медичне спостереження для перевірки переносимості препарату. Якщо у пацієнта відбудеться уповільнення частоти серцевих скорочень до величини менше 55 ударів на хвилину, дозу Коріолу^® необхідно зменшити. Якщо з’являться симптоми артеріальної гіпотензії, спочатку слід розглянути можливість зниження дози діуретика або інгібітора АПФ; а якщо ці заходи є недостатніми, потрібно зменшити дозу Коріолу^®.

На початку лікування Коріолом^® або після збільшення дози може виникати транзиторне посилення серцевої недостатності. У такому разі необхідно збільшити дозу діуретика. Іноді необхідно тимчасово зменшити дозу Коріолу^® або навіть відмінити. Після стабілізації клінічного стану можна поновити лікування Коріолом^® або збільшити його дозу.

Початкова доза становить 3,125 мг* 2 рази на добу. Якщо пацієнт добре переносить цю дозу, її можна поступово збільшувати (через кожні 2 тижні) до досягнення оптимальної дози. Наступні дози становлять 6,25 мг 2 рази на добу, потім 12,5 мг 2 рази на добу і 25 мг 2 рази на добу. Пацієнтові слід приймати найвищу дозу, яку він добре переносить. Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу. Для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг дозу можна обережно збільшити до 50 мг 2 рази на добу.

Пацієнти літнього віку

Дозу змінювати не потрібно.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Коріол^® не рекомендується застосовувати пацієнтам із сильно вираженою печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою  недостатністю

Для пацієнтів із систолічним артеріальним тиском більше 100 мм рт. ст. особливі зміни дози не потрібні (див. також розділ «Особливості застосування»).

* При необхідності застосування дози 3,125 мг призначати інші препарати карведілолу у відповідних лікарській формі та дозуванні.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Коріолу® дітям не встановлені, тому застосовування препарату дітям протипоказано.

Передозування.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску (АТ), брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості і генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру, необхідно проводити моніторинг і корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати наступні заходи:

а) покласти хворого на спину;

б) при вираженій брадикардії – атропін по 0,5-2 мг  внутрішньовенно;

в) для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії;

г) симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла і терапевтичної ефективності.

При неохідності введення препаратів з позитивною ізотропною дією призначати інгібітори фосфодіестерази. Якщо у клінічній картині передозування домінує артеріальна гіпотензія, вводити норадреналін; його призначати в умовах безперервного моніторингу показників кровообігу.

При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму.

При бронхоспазмі вводити β-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілкін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводити діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Карведилол не можна вивести за допомогою діалізу.

У випадку серйозного передозування, коли хворий знаходиться у стані кардіогенного шоку, підтримуюче лікування слід проводити достатньо довго, оскільки виведення або перерозподіл карведилолу може проходити повільніше, ніж зазвичай.

Побічні реакції.

Частота побічних реакцій оцінюється таким чином:

дуже часто (> 10 %), часто (>1 %, <10 %), нечасто (>0,1 %, <1 %), рідко (>0,01 %, <1 %), дуже рідко, включаючи окремі випадки (0,01 %).

Інфекції та інвазії:

часто – бронхіт, пневмонія, інфекції верхнього відділу дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку імунної системи:

дуже рідко – підвищена чутливість (алергічна реакція).

З боку центральної  нервової системи:

часто – головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність;

рідко – депресія, порушення сну, парестезія, вертиго.

З боку серцево-судинної системи:

часто – постуральна гіпотензія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, втрата свідомості, особливо на початку лікування, стенокардія, підвищене серцебиття;

рідко – порушення периферичного кровотоку, ортостатичні реакції, переміжна кульгавість або хвороба Рейно, периферичний набряк, атріовентрикулярна блокада, погіршення серцевої недостатності.

З боку дихальної системи:

часто – задишка, набряк легень, бронхіальна астма;

рідко – закладеність носа.

З боку системи травлення:

часто – нудота, діарея, абдомінальний біль;

рідко – сухість у роті, запор, блювання, періодонтит, мелена.

З боку шкіри:

нечасто – висипання; свербіж; кропив’янка; реакції, що нагадують плескатий лишай; підвищене потовиділення; поява псоріатичних бляшок або загострення псоріазу; алопеція; алергічна екзантема; дерматит.

З боку органів зору:

рідко – зниження сльозовиділення, порушення зору, подразнення очей.

Метаболічні порушення: збільшення маси тіла, гіперволемія, затримка рідини.

З боку опорно-рухового апарату:

рідко – біль у кінцівках, артралгія, судоми.

З боку сечостатевої системи:

рідко – порушення сечовипускання, імпотенція;

дуже рідко – порушення функції нирок у хворих із дифузним порушенням периферичних артерій, ниркова недостатність, гематурія, альбумінурія, нетримання сечі у жінок.

З боку гепатобіліарної системи:

рідко – дискінезія, реакції у вигляді гострої печінкової недостатності і порушення печінкової функції у хворих із генералізованим атеросклерозом.

Лабораторні показники:

рідко – підвищений рівень трансаміназ у сироватці крові; тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, зниження рівня протромбіну, порушений контроль глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з уже існуючим цукровим діабетом; гіперхолестеринемія, глюкозурія, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівнів лужної фосфатази, креатиніну, сечовини, гіперурикемія.

Інші побічні ефекти:

рідко – грипоподібні симптоми, підвищення температури;

дуже рідко – гіпестезія, анафілактичні реакції, можливі прояви латентного діабету, симптоми існуючого діабету можуть посилитися під час терапії, пригнічений настрій, астенія, біль.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден із описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 12,5 мг: по 7 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці; по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Таблетки по 25 мг: по 7 таблеток у блістері, по 4 блістери у картонній коробці; по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці; по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 3,125 мг, № 28, № 30

Карведилол

3,125 мг

Прочие ингредиенты: сахароза, лактозы моногидрат, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, магния стеарат.

№  UA/4128/01/01 от 27.08.2007 до 27.08.2012

табл. 6,25 мг, № 28, № 30

Карведилол

6,25 мг

Прочие ингредиенты: сахароза, лактозы моногидрат, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, магния стеарат.

№ UA/4128/01/04 от 27.08.2007 до 27.08.2012

табл. 12,5 мг, № 7, № 28, № 30

Карведилол

12,5 мг

Прочие ингредиенты: сахароза, лактозы моногидрат, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, магния стеарат.

№  UA/4128/01/02 от 12.04.2011 до 12.04.2016

табл. 25 мг, № 7, № 14, № 28, № 30

Карведилол

25 мг

Прочие ингредиенты: сахароза, лактозы моногидрат, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, кросповидон, магния стеарат.

№  UA/4128/01/03 от 12.04.2011 до 12.04.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Карведилол — неселективный блокатор β-адренорецепторов с вазодилатирующим действием. Он также обладает антиоксидантными и антипролиферативными свойствами.
Активный ингредиент карведилол является рацематом; энантиомеры отличаются эффектами и метаболизмом. S(-) энантиомер обладает активностью, направленной на блокирование α₁- и β-адренорецепторов, тогда как R(+) энантиомер проявляет лишь активность, направленную на блокирование α₁-адренорецепторов. Благодаря кардионеселективной блокаде β-адренорецепторов карведилол снижает АД, ЧСС и сердечный выброс. Карведилол снижает давление в легочной артерии и правом предсердии. Путем блокады α₁-адренорецепторов вызывает периферическую вазодилатацию и снижает ОПСС. Благодаря этим эффектам уменьшается нагрузка на сердечную мышцу и предупреждается развитие стенокардии. У пациентов с сердечной недостаточностью это приводит к увеличению фракции выброса из левого желудочка и уменьшению симптомов заболевания. Похожие эффекты отмечали у пациентов с дисфункцией левого желудочка. Карведилол не проявляет внутренней симпатомиметической активности и, как и пропранолол, обладает мембраностабилизирующими свойствами. Активность ренина в плазме крови уменьшается, а задержка жидкости в организме происходит редко. Влияние на АД и ЧСС наиболее выражено через 1–2 ч после приема препарата.
У больных с АГ на фоне нормальной функции почек карведилол уменьшает почечное сосудистое сопротивление. При этом не возникает существенных изменений клубочковой фильтрации, почечного кровотока и экскреции электролитов. Благодаря поддержанию периферического кровотока редко отмечают похолодение конечностей, характерное для лечения блокаторами β-адренорецепторов. Карведилол, как правило, не влияет на уровень липопротеинов в плазме крови.
Фармакокинетика. Карведилол после перорального приема быстро и почти полностью всасывается. Почти полностью связывается с белками плазмы крови. Объем распределения составляет около 2 л/кг. Концентрация в плазме крови пропорциональна введенной дозе.
Ввиду значительного метаболического распада при первом прохождении через печень (главным образом с помощью печеночных ферментов CYP 2D6 и CYP 2C9) биологическая доступность карведилола составляет около 30%. Образуются 3 активных метаболита, которые проявляют β-блокирующую активность; один из них (4′-гидроксифениловое производное соединение) обладает в 13 раз большей β-блокирующей активностью, чем карведилол. По сравнению с карведилолом активные метаболиты оказывают слабое вазодилататорное действие. Метаболизм стереоселективный; поэтому уровень R(+) карведилола в плазме крови в 2–3 раза превышает уровень S(-) карведилола. Уровни активных метаболитов в плазме крови приблизительно в 10 раз ниже уровня карведилола. Т_½ очень отличается: 5–9 ч для R(+) карведилола и 7–11 ч для S(-) карведилола. У лиц пожилого возраста отмечают повышение уровня карведилола приблизительно на 50%. У пациентов с циррозом печени биодоступность карведилола увеличивается в 4 раза, а C_max в плазме крови в 5 раз превышает соответствующие величины у здоровых людей. У пациентов с нарушением функции печени биодоступность увеличивается до 80% ввиду уменьшения метаболического распада первого прохождения. Поскольку карведилол выделяется преимущественно с калом, у пациентов с нарушением функции почек малодостоверно существенное накопление препарата.
Наличие пищи в желудке замедляет скорость абсорбции препарата, но это не влияет на его биодоступность.

ПОКАЗАНИЯ:

эссенциальная гипертензия (как моно-, так и в составе комбинированной терапии), хроническая стабильная стенокардия, хроническая сердечная недостаточность.

ПРИМЕНЕНИЕ:

для замедления абсорбции и предупреждения ортостатических эффектов Кориол следует принимать после еды. Доза подбирается индивидуально. Лечение необходимо начинать с низких доз, которые постепенно повышают до достижения оптимального клинического эффекта. После приема первой дозы и после каждого повышения дозы рекомендуют измерять АД в положении стоя через 1 ч после приема препарата для исключения возможной артериальной гипотензии. Лечение Кориолом следует прекращать постепенно, снижая дозу на протяжении 1 или 2 нед.
Если лечение перерывалось более чем на 2 нед, то возобновлять его следует с наиболее низкой дозы.
Эссенциальная гипертензия
Начальная доза Кориола составляет 12,5 мг утром после завтрака или по 6,25 мг 2 раза в сутки (утром и вечером). После 2 дней лечения дозу следует повысить до 25 мг утром (1 таблетка по 25 мг) или до 12,5 мг 2 раза в сутки. Через 14 дней лечения дозу можно снова повысить до 25 мг 2 раза в сутки.
Максимальная доза Кориола для лечения гипертензии составляет 25 мг 2 раза в сутки. Рекомендуемая начальная доза Кориола для лечения АГ у пациентов с сердечной недостаточностью составляет 3,125 мг 2 раза в сутки.
Хроническая стабильная стенокардия
Начальная доза Кориола составляет 12,5 мг 2 раза в сутки после еды. Через 2 дня лечения дозу следует повысить до 25 мг 2 раза в сутки.
Максимальная доза Кориола для лечения хронической стенокардии составляет 25 мг 2 раза в сутки. Рекомендуемая начальная доза Кориола для лечения стенокардии у пациентов с сердечной недостаточностью составляет 3,125 мг 2 раза в сутки.
Хроническая сердечная недостаточность
Кориол рекомендуют для лечения стабильной слабо, умеренно выраженной или тяжелой хронической сердечной недостаточности как вспомогательное средство при применении стандартных препаратов, таких как диуретики, ингибиторы АПФ или препараты дигиталиса. Кориол могут также принимать пациенты, которые не переносят ингибиторы АПФ. Пациенту можно назначать Кориол только после уравновешивания доз диуретика, ингибитора АПФ и дигиталиса при их одновременном применении. Доза подбирается индивидуально. На протяжении первых 2–3 ч после первого приема или после повышения дозы необходимо тщательное медицинское наблюдение для контроля переносимости препарата. Если у пациента отмечают снижение ЧСС <55 уд./мин, то дозу Кориола необходимо снизить. Если возникают симптомы артериальной гипотензии, то сначала необходимо рассмотреть возможность снижения дозы диуретика или ингибитора АПФ; а если эти меры недостаточны, то снизить дозу Кориола.
В начале лечения Кориолом или после повышения дозы может возникать транзиторное усиление сердечной недостаточности. В таком случае необходимо повысить дозу диуретика. Иногда необходимо временно снизить дозу Кориола или даже отменить. После стабилизации клинического состояния можно возобновить лечение Кориолом или повысить его дозу.
Начальная доза составляет 3,125 мг 2 раза в сутки. Если пациент хорошо переносит эту дозу, то ее можно постепенно повышать (через каждые 2 нед) до достижения оптимальной дозы. Следующие дозы составляют 6,25 мг 2 раза в сутки, затем — 12,5 мг 2 раза в сутки и 25 мг 2 раза в сутки. Пациенту следует принимать максимальную переносимую дозу. Максимальная рекомендуемая доза составляет 25 мг 2 раза в сутки. Для пациентов с массой тела >85 кг дозу можно осторожно повысить до 50 мг 2 раза в сутки.
Пациенты пожилого возраста. Нет необходимости изменять дозу.
Дети. Препарат не рекомендуют применять у детей.
Пациенты с печеночной недостаточностью. Кориол не рекомендуют применять у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью.
Пациенты с почечной недостаточностью. Для пациентов с систолическим АД >100 мм рт. ст. особые изменения дозы не нужны (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
При необходимости применения в дозе 3,125 мг назначают другие препараты карведилола в соответствующих лекарственной форме и дозировании.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к активной субстанции или какого-либо неактивного ингредиента препарата, БА, ХОБЛ, выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД <85 мм рт. ст.), нестабильная сердечная недостаточность или декомпенсированная сердечная недостаточность, которая требует в/в введения инотропных средств, кардиогенный шок. Брадикардия (<50 уд./мин в состоянии покоя), синдром слабости синусного узла или AV-блокада II или III степени, за исключением случаев имплантированного электрокардиостимулятора, стенокардия Принцметала. Печеночная недостаточность, метаболический ацидоз и феохромоцитома (при отсутствии адекватного контроля с помощью блокаторов α-адренорецепторов).
Пациентам, которым в/в вводят верапамил или дилтиазем, не следует принимать Кориол ввиду возможного развития тяжелой артериальной гипотензии и брадикардии. Галактоземия. Период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

частота побочных реакций оценивается таким образом: очень часто (>10 %), часто (>1%, <10%), нечасто (>0,1%, <1%), редко (>0,01%, <1%), очень редко, включая отдельные случаи (0,01%).
Инфекции и инвазии: часто — бронхит, пневмония, инфекции верхних отделов дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей.
Со стороны иммунной системы: очень редко — повышенная чувствительность (аллергическая реакция).
Со стороны ЦНС: часто — головная боль, головокружение, утомляемость; редко — депрессия, нарушение сна, парестезии, вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — постуральная гипотензия, брадикардия, АГ, потеря сознания, особенно в начале лечения, стенокардия, тахикардия; редко — периферические нарушения кровообращения (холодные конечности), перемежающаяся хромота или болезнь Рейно, периферический отек, AV-блокада, прогрессирование сердечной недостаточности.
Со стороны дыхательной системы: часто — одышка, отек легких, астма; редко — заложенность носа.
Со стороны системы пищеварения: часто — тошнота, диарея, боль в животе; редко — сухость во рту, запор, рвота, периодонтит, мелена.
Со стороны кожи: нечасто — сыпь, зуд, крапивница, красный плоский лишай, повышенное потоотделение, псориаз или ухудшение течения псориаза, алопеция.
Со стороны органа зрения: редко — сухость глаз, нарушение зрения, раздражение глаз.
Метаболические нарушения: увеличение массы тела.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — боль в конечностях, артралгия, судороги.
Со стороны мочеполовой системы: редко — нарушение мочеиспускания, импотенция; очень редко — нарушение функции почек у больных с диффузными заболеваниями периферических артерий, почечная недостаточность, гематурия, альбуминурия, недержание мочи у женщин.
Лабораторные показатели: редко — повышение уровня трансаминаз в сыворотке крови, тромбоцитопения, лейкопения, анемия, снижение уровня протромбина, изменение уровня глюкозы в крови (гипергликемия, гипогликемия) у пациентов с сахарным диабетом, гиперхолестеринемия, глюкозурия, гиперкалиемия, гипертриглицеридемия, гипонатриемия, повышение уровней ЩФ, креатинина, мочевины, гиперурикемия.
Другие: редко — гриппоподобные симптомы (повышение температуры тела); очень редко — анафилактические реакции, возможны проявления латентного сахарного диабета, выраженность симптомов сахарного диабета может увеличиться во время терапии.
За исключением головокружения, нарушения зрения и брадикардии, ни один из описанных выше побочных эффектов не является дозозависимым.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

артериальная гипотензия: препарат не рекомендуется применять пациентам со сниженным АД.
Ортостатическая гипотензия: особенно в начале лечения и при повышении дозы препарата может возникать ортостатическая гипотензия с головокружением и вертиго, иногда также с обмороком. Наибольшему риску подвергаются пациенты с сердечной недостаточностью, лица пожилого возраста, а также больные, одновременно принимающих другие гипотензивные средства или диуретики. Эти эффекты можно предупредить применением низкой начальной дозы Кориола, осторожным повышением поддерживающей дозы и приемом препарата после еды. Пациентов необходимо информировать о мерах предупреждения ортостатической гипотензии (осторожность при вставании; при возникновении головокружения пациент должен сесть или лечь).
Прекращение лечения: при резком прекращении лечения Кориолом (так же, как и другими блокаторами β-адренорецепторов) может возникать потливость, тахикардия, одышка и усиление стенокардии. Наибольшему риску подвергаются те пациенты со стенокардией, у которых может возникнуть сердечный приступ. Дозу следует снижать постепенно, на протяжении 1–2 нед. Если лечение было временно приостановлено более чем на 2 нед, его следует возобновлять, начиная с наиболее низкой дозы.
Сердечная недостаточность: пациенты со слабой или умеренной сердечной недостаточностью могут принимать Кориол при условии адекватного контроля состояния препаратами дигиталиса и/или диуретика. Если во время лечения происходит усиление сердечной недостаточности, то необходимо повысить дозу диуретика, снизшить дозу Кориола или временно прекратить лечение (см. также дозирование при хронической сердечной недостаточности).
У пациентов с сердечной недостаточностью и значительной гипотензией, ИБС, диффузным сосудистым заболеванием и/или заболеванием почек может (редко) ухудшаться функция почек; поэтому рекомендуется проводить тщательное наблюдение. После прекращения лечения происходит нормализация функции почек.
Сахарный диабет и гипертиреоз: блокаторы β-адренорецепторов снижают ЧСС и поэтому могут маскировать проявления гипогликемии у пациентов с сахарным диабетом и тиреотоксикозом у пациентов с заболеванием щитовидной железы. У больных с сердечной недостаточностью на фоне сахарного диабета может происходить снижение или повышение уровня глюкозы в крови.
Тиреотоксикоз: карведилол, как и другие препараты с β-блокирующим действием, может маскировать симптомы тиреотоксикоза.
Общая анестезия: при проведении общей анестезии пациентам, которые принимают блокаторы β-адренорецепторов, следует применять препараты, обладающие минимальным инотропным действием, или необходимо сначала прекратить (постепенно!) лечение.
Нарушение функции печени: карведилол в очень редких случаях может вызвать ухудшение функции печени. При подозрении клинического ухудшения необходимо проверить функцию печени. В случае печеночной недостаточности пациенту следует прекратить принимать Кориол. Как правило, после прекращения лечения происходит нормализация функции печени.
Хроническое обструктивное заболевание легких: блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать бронхиальную обструкцию; поэтому пациентам с хроническим заболеванием легких не рекомендуется применять эти препараты. В исключительных случаях Кориол можно назначать пациентам со слабовыраженным заболеванием легких при неэффективности других препаратов; однако при этом необходимо осуществлять тщательное наблюдение. Важно, чтобы эти пациенты принимали минимальную эффективную дозу Кориола. При появлению признаков обструкции дыхательных путей лечение Кориолом следует сразу прекратить.
Блокаторы β-адренорецепторов могут ухудшать клиническое состояние при периферической артериальной ангиопатии, псориазе и анафилактических реакциях, а также могут повышать реактивность при проведении тестов на аллергию.
Блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать стенокардию Принцметала.
Пациенты с феохромоцитомой могут применять блокаторы β-адренорецепторов только при условии применения вначале блокаторов α-адренорецепторов.
Контактные линзы: лиц, которые носят контактные линзы, следует предупредить о возможности уменьшения слезоотделения.
Безопасность и эффективность Кориола у пациентов в возрасте до 18 лет не изучали; поэтому Кориол не рекомендуют применять у таких пациентов.
Важная информация о некоторых ингредиентах в составе Кориола
В состав Кориола входят сахароза и лактоза. Этот препарат не рекомендуют принимать пациентам со следующими нарушениями: непереносимость фруктозы, дефицит лактазы, галактоземия, синдром нарушения абсорбции глюкозы-галактозы или дефицит сахаразы-изомальтазы.
Пациентам не рекомендуется на протяжении лечения употреблять алкогольные напитки, поскольку алкоголь может усиливать эффекты карведилола.
Период беременности и кормления грудью. Для карведилола получено недостаточно клинических данных о влиянии в период беременности. Результаты экспериментов на животных являются недостаточными для оценки влияния в период беременности на развитие плода и на ребенка после рождения. Потенциальный риск для человека остается неизвестным.
Блокаторы β-адренорецепторов оказывают негативное фармакологическое влияние на плод. Они могут вызывать у плода гипотонию, брадикардию и гипогликемию.
Кориол не рекомендуют применять в период беременности.
Поскольку существует вероятность, что карведилол проникает в грудное молоко, то на протяжении лечения Кориолом не рекомендуют кормление ребенка грудью.
Дети. Безопасность и эффективность Кориола у детей не изучали, поэтому Кориол не рекомендуют применять таким пациентам.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

некоторые антиаритмические, наркотические, гипотензивные средства, препараты для лечения стенокардии, другие блокаторы β-адренорецепторов (например в форме глазных капель), препараты, которые снижают уровень катехоламинов (например ингибиторы МАО, резерпин) и сердечные гликозиды могут усиливать эффекты карведилола. Поэтому дозу этих препаратов и Кориола подбирают с осторожностью.
Фармакокинетические взаимодействия
Дигоксин. Концентрации дигоксина повышаются приблизительно на 16% при одновременном введении дигоксина и карведилола. Как дигоксин, так и карведилол замедляют AV-проводимость. Рекомендуют повышенный мониторинг уровней дигоксина в начале, при корректировании дозы или прекращении приема карведилола.
Инсулин или пероральные гипогликемические средства. Препараты с β-блокирующими свойствами могут усилить эффект инсулина и пероральных гипогликемических средств относительно снижения уровня глюкозы в крови. Проявления гипогликемии могут быть замаскированы или ослаблены (особенно тахикардия). Поэтому для пациентов, которые принимают инсулин или пероральные гипогликемические средства, рекомендуют регулярный мониторинг уровня глюкозы в крови.
Стимуляторы и ингибиторы метаболизма в печени. Рифампицин снижает концентрации карведилола в плазме крови приблизительно на 70%. Циметидин увеличивает AUC приблизительно на 30%, но не вызывает никаких изменений C_max. Повышенное внимание может быть необходимо тем, кто принимает стимуляторы оксидаз смешанной функции, например, рифампицин, так как уровни карведилола в сыворотке крови могут быть снижены, или ингибиторы оксидаз смешанной функции, например, циметидин, так как уровни в сыворотке крови могут быть повышены. Однако, учитывая относительно низкое влияние циметидина на уровни карведилола, минимальна вероятность любого клинически важного взаимодействия.
Препараты, снижающие уровень катехоламинов: за пациентами, которые принимают прпепараты с β-блокирующими свойствами, и препарат, который может снижать катехоламины (например резерпин и ингибиторы МАО), следует тщательно наблюдать на предмет проявлений гипотензии и/или тяжелой брадикардии.
Циклоспорин: наблюдалось умеренное повышение средних минимальных концентраций циклоспорина после начала лечения карведилолом 21 пациента с трансплантацией почки, которые страдают хроническим васкулярным отторжением. Приблизительно у 30% пациентов дозу циклоспорина необходимо было снизить с целью поддержания концентраций циклоспорина в терапевтическом диапазоне, в то же время другие не требовали никакого корригирования. В среднем у этих пациентов доза циклоспорина была снижена приблизительно на 20%. Ввиду широкой внутривидовой вариабельности необходимости корригирования дозы, рекомендуется тщательно контролировать концентрации циклоспорина после начала терапии карведилолом, чтобы при необходимости проводить корригирование дозы циклоспорина.
Верапамил, дилтиазем или другие противоаритмические препараты: в комбинации с карведилолом могут повышать риск нарушения атриовентрикулярной проводимости.
Фармакодинамические взаимодействия
Клонидин: сопутствующий прием клонидина с препаратами с β-блокирующими свойствами может усилить снижение АД и ЧСС. При завершении сопутствующего лечения препаратами с β-блокирующими свойствами и клонидином первым следует прекратить прием β-блокирующего препарата. Затем, через несколько дней можно прекратить терапию клонидином путем постепенного снижения дозирования.
Блокаторы кальциевых каналов: наблюдались отдельные случаи нарушения проводимости (редко с гемодинамическими нарушениями), когда карведилол и дилтиазем вводили параллельно. Как и другие препараты с β-блокирующими свойствами, в случае необходимости одновременного применения карведилола с блокаторами кальциевых каналов типа верапамила или дилтиазема рекомендуют проводить ЭКГ и мониторинг АД. Как и другие препараты с β-блокирующим действием, карведилол может усилить эффект других одновременно применяемых гипотензивных препаратов (например антагонисты α-адренорецепторов), что может привести к гипотензии как части профиля побочных эффектов.
Анестетики: следует соблюдать особую осторожность во время анестезии ввиду синергических отрицательных инотропных и гипертензивных эффектов карведилола и анестетиков.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца; возможны нарушения дыхания, бронхоспазм, рвота, спутанность сознания и генерализованные судороги.
Лечение: кроме мероприятий общего характера, необходимо проводить мониторинг и коррекцию жизненно важных показателей, при необходимости — в отделении интенсивной терапии. Можно использовать следующие меры:
а) уложить больного на спину;
б) при выраженной брадикардии — атропин 0,5–2 мг в/в;
в) для поддержания сердечно-сосудистой деятельности — глюкагон 1–10 мг в/в струйно, затем по 2–5 мг/ч в виде продолжительной инфузии;
г) симпатомиметики (добутамин, изопреналин, орципреналин или адреналин) в разных дозах, зависящих от массы тела и терапевтической эффективности.
При необходимости введения препаратов с положительным инотропным действием назначают ингибиторы ФДЭ. Если в клинической картине передозировки доминирует артериальная гипотензия, вводят норадреналин; его назначают в условиях непрерывного мониторинга показателей кровообращения.
При резистентной к лечению брадикардии показано применение искусственного водителя ритма. При бронхоспазме вводят β-адреномиметики в форме аэрозоля (при неэффективности — в/в) или аминофиллин в/в. При судорогах в/в медленно вводят диазепам или клоназепам. Поскольку при тяжелой передозировке с симптоматикой шока возможно удлинение периода полувыведения препарата из депо, необходимо продолжать поддерживающую терапию достаточно продолжительное время. Длительность поддерживающей дезинтоксикационной терапии зависит от тяжести передозировки, терапию следует продолжать до стабилизации состояния больного.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 30 °С.