Коронал - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

КОРОНАЛ 5

(CORONAL 5)

КОРОНАЛ 10

(CORONAL 10)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: bisoprolol; (±)-1-[[α-(Ізопропоксіетокси)-n-толіл]окси]-3-(ізопропіл аміно)-2-пропанол фумарат (2:1) сіль;

основні фізико-хімічні властивості: Коронал 5: світло-жовті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з однієї сторони;

Коронал 10: світло-рожеві двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з розподільчою рискою з однієї сторони;

склад: 1 таблетка містить бісопрололу фумарату 5 або 10 мг;

допоміжні речовини: Коронал 5: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид Е 171, заліза оксид жовтий Е 172;

Коронал 10: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид Е 171, заліза оксид червоний Е 172.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори b-адренорецепторів. Код АТС C07AB07.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Бісопрололу фумарат – селективний b₁-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності та мембраностабілізуючої активності. Має гіпотензивну та антиангінальну дію. Тривалість дії (24 години) досягається за рахунок фармакокінетики препарату (біологічний період напів виведення становить 10 – 12 годин).

Препарат має високу кардіоселективність. Клінічні випробування показали, що ефективність 100 мг Короналу на день така сама, як і ефективність добової дози в 100 мг атенололу, 100 мг метопрололу або 160 мг пропранололу.

Фармакокінетика. Після перорального прийому абсорбується 90% препарату. 30% препарату зв’язується з білками плазми. Біологічний період напів виведення становить 10 – 12 годин, завдяки чому досягається дія протягом 24 годин. 98% препарату виводиться через нирки та 2% з калом. 50% загальної дози метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, які виводяться нирками. 50%, що залишились, виводяться нирками в незмінному стані. Внаслідок цього у пацієнтів з легким та середнім ступенем ниркової недостатності немає необхідності корегувати дозу.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (стенокардія).

Спосіб застосування та дози. При всіх показаннях добова доза становить 5 мг Короналу. У деяких випадках може бути достатнім прийом Короналу в дозі 2,5 мг бісопрололу фумарату. При необхідності дозу може бути збільшено до 10 мг на день. Подальше збільшення дози можливе лише у виключних випадках. Максимальна добова доза становить 20 мг.

Коректування дози непотрібне у пацієнтів з легкими та середньої важкості розладами функції печінки та нирок. У пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну нижче 0,33 мл/с) та у пацієнтів з тяжкими розладами функції печінки добова доза не повинна перевищувати 10 мг бісопрололу фумарату. В усіх випадках дозу препарату слід коректувати індивідуально, виходячи з частоти серцевих скорочень та терапевтичної ефективності.

Не можна раптово припиняти терапію Короналом, дозу слід зменшувати поступово. Це потрібно мати на увазі особливо при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Таблетку слід ковтати цілою вранці натщесерце або разом з їжею, запиваючи нейтральною рідиною.

Побічна дія.

Серцево-судинна система: зрідка спостерігається зниження артеріального тиску, в тому числі ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення провідності, парестезії, погіршення симптоматики у пацієнтів, що страждають на переміжну кульгавість або синдром Рейно.

Нервова система: на початку лікування можлива підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення, розлади сну, яскраві сновидіння та психічні зміни (пригнічений настрій і т. п.).

Очі: поодинокі випадки розладів зору, зменшення сльозовиділення (слід мати на увазі при користуванні контактними лінзами), виникнення кон’юнктивітів.

Дихальна система: рідко скарги з боку дихальної системи у хворих на бронхіальну астму, закладеність носа, риніт, задишка, бронхоспазм.

Шлунково-кишковий тракт: запор, діарея, нудота, біль в животі, описані поодинокі випадки гепатотоксичної дії бісопрололу.

М’язи та суглоби: біль у м’язах, судоми, артропатія.

Шкіра: шкірні реакції, наприклад, почервоніння шкіри, свербіж та підвищена пітливість.

Сечостатева система: дуже рідко порушення ерекції, дизурія.

Метаболізм: підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові, гепатит. У пацієнтів, хворих на латентну форму цукрового діабету, або з маніфест ними   проявами цукрового діабету може знижуватись толерантність до глюкози. Ознаки гіпоглікемії можуть маскуватись. Є повідомлення про індивідуальні випадки підвищення рівнів три гліцеридів, появу псоріазу або погіршення його симптомів, або виникнення псоріаформних висипів.

В спорадичних випадках при лікуванні b-блокаторами спостерігались алопеція, порушення слуху та дзвін у вухах, підвищення маси тіла, емоційна лабільність, короткочасна втрата пам’яті, алергічний риніт, пластична індурація пеніса.

Алергічні реакції, неспецифічні реакції (біль у м’язах, суглобах, м’язова слабкість, судоми).

Протипоказання. Коронал не можна застосовувати у пацієнтів з серцевою недостатністю в стадії декомпенсації, у стані шоку, у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою другого та третього ступенів, синдромом слабкості синусового вузла, тяжким ступенем синоатріальної блокади, брадикардією з частотою серцевих скорочень менш ніж 50 за хвилину до початку терапії, при гіпотензії (систолічний тиск нижче за 90 мм рт. ст.), тенденції до розвитку бронхоспазму (бронхіальна астма, обструктивні захворювання легень), при тяжкому ступені недостатності периферичного кровообігу та одночасному введенні інгібіторів МАО (виняток: МАО-Б інгібітори), при тяжких реакціях гіпер чутливості в анамнезі.

Вагітність і період лактації, дитячий вік до 12 років.

Коронал не можна призначати у випадку відомої гіпер чутливості до бісопрололу або до споріднених речовин.

Передозування. Симптоми: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, бронхоспазм. При інтоксикації кардіодепресивний ефект превалює над зниженням частоти серцевих скорочень та зменшенням скоротливої здатності. Розлади дихання можуть бути викликані бронхоспазмом.

Лікування: промивання шлунка, ентеросорбенти (активоване вугілля), послаблюючі засоби (натрію сульфат). Симптоми інтоксикації можуть бути усунені за допомогою внутрішньо венного повільного введення атропіну 0,5 – 2,0 мг. Можливо застосовування глюкагону 1 – 5 мг. При бронхоспазмі можна застосовувати бронходилатуючі препарати, наприклад, фенотерол або сальбутамол в аерозолі.

Особливості застосування. Коронал слід застосовувати з обережністю при таких станах:

- застійна серцева недостатність;

- порушення функції нирок або печінки (кліренс креатині ну менше 20 мл/хв);

- тиреотоксикоз, псоріаз, міастенія, наявність депресії, в тому числі в анамнезі (після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик);

- цукровий діабет з незбалансованим рівнем глікемії;

- повне голодування;

- метаболічний ацидоз;

- десенсибілізацій на терапія, що триває;

- A-V блокада першого ступеня;

- стенокардія Принц метала.

Як правило, пацієнти з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів не повинні застосовувати b-блокатори або, за необхідності, вживати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг на добу), у комбінації з бронходилятаторами.

Потрібна обережність при застосуванні у пацієнтів з метаболічним ацидозом.

Пацієнтам, що хворіють на псоріаз або мають обтяжений сімейний анамнез щодо псоріазу, b-блокатори (в тому числі Коронал) слід призначати лише після ретельного зважування ризику та користі.

Пацієнтам з феохромоцитомою не можна приймати Коронал без блокади α-адренорецепторів. При призначенні дози необхідно брати до уваги порушення функції нирок та печінки.

Лікування артеріальної гіпертензії препаратом вимагає регулярного медичного контролю. Перебіг реакцій гіпер чутливості у пацієнтів, що приймають b-блокатори, може бути більш тяжким внаслідок надмірної анафілактичної реакції та зниженої адренергічної контр регуляції.

Для хворих похилого віку корекція дозування бісопрололу не потрібна, проте ця категорія пацієнтів може виявляти підвищену чутливість навіть до звичайних доз препарату.

У разі необхідності проведення планового хірургічного втручання, відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії, якщо це можливо. При відміні слід додержуватися загального для b-блокаторів правила – знижувати дозу препарату на ¼ у 3 – 4 дні через ризик розвитку синдрому відміни.

Під час лікування слід дотримуватися обережності при діяльності, яка потребує високої швидкості психічних і фізичних реакцій (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування з інгібіторами МАО повинно призначатися з обережністю, оскільки після припинення прийому інгібіторів МАО підвищується артеріальний тиск.

Алергени, які використовуються для імунотерапії/екстракти алергенів для шкірних проб у комбінації з b-адрено блокаторами, можуть провокувати тяжкі системні алергічні реакції.

З обережністю слід застосовувати анти аритмічні препарати класу I (наприклад, дизопірамід, хіні дин, лідокаїн, дифеніл, пропафенон) і класу III (аміодарон, соталол).

З обережністю слід застосовувати баклофен (підвищення антигіпертензивної активності).

Коронал може потенціювати ефекти інших антигіпертензивних препаратів при одночасному прийомі.

Одночасне застосування резерпіну, α-метилдопа, клонідину, препаратів дигіталісу або гуанфацину може викликати сповільнення проведення електричних імпульсів по провідній системі серця.

Одночасне введення симпатоміметичних препаратів (наприклад, очні краплі або назальні краплі, протикашльові засоби) може знижувати терапевтичну ефективність Короналу.

Одночасне застосування препаратів групи рифампіцину, які є активаторами печінкових ферментів, може скорочувати біологічний період напів виведення Короналу. Корекція дози непотрібна. Комбінація з блокаторами кальцієвих каналів групи верапамілу, блокаторами кальцієвих каналів групи ніфедипіну або з деякими анти аритмічними препаратами може призводити до брадикардії, порушень провідності або до розвитку серцевої недостатності, в той час як комбінація з іншими вазодилатуючими препаратами може викликати гіпотензію. У результаті можливості розвитку гіпертонічного кризу лікування Короналом слід припиняти за декілька днів до закінчення одночасного введення клонідину.

Одночасне застосування Короналу та похідних ерготаміну може викликати порушення периферичного кровообігу.

b-блокатори можуть потенціювати дію інсуліну або пероральних протидіабетичних препаратів та маскувати ознаки гіпоглікемії (тахікардія). У зв’язку з цим необхідно проводити регулярний моніторинг рівнів глюкози в крові у хворих на цукровий діабет.

Кортикостероїди: можливо зниження антигіпертензивного ефекту внаслідок затримки води і натрію.

У випадку, коли пацієнт має бути прооперований під загальною анестезією, анестезіологу необхідно повідомити про те, що пацієнт приймає Коронал. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклоп ропан он, галоман, метоксифлуран та ін.) при одночасному застосуванні b-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій.

Циметидин може зменшити кліренс b-адреноблокаторів, які метаболізуються в печінці та, відповідно, збільшити їх біодоступність.

Ксантини (амінофілін, теофілін) можуть взаємно ослаблювати терапевтичні ефекти при комбінації з b-адрено блокаторами.

Умови та термін зберігання. Препарат необхідно зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3, або по 6, або по 10 блістерів у картонній упаковці.

Виробник. АТ «Зентіва».

Адреса. Нітрянська, 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

КОРОНАЛ 5

табл. п/о 5 мг, № 30, № 60

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол 400, титана диоксид (Е171), железа оксид желтый (Е172).

№  UA/3117/01/02 от 01.10.2009 до 01.10.2014

КОРОНАЛ 10

табл. п/о 10 мг, № 30, № 60

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромеллоза, макрогол 400, титана диоксид (Е171), железа оксид красный (Е172).

№  UA/3117/01/01 от 01.10.2009 до 01.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Селективный блокатор β₁-адренорецепторов. При применении в терапевтических дозах не проявляет внутренней симпатомиметической активности и клинически выраженных мембраностабилизирующих свойств. Оказывает антиангинальное действие: уменьшает потребность миокарда в кислороде благодаря снижению ЧСС и сердечного выброса и снижению АД, увеличивает снабжение миокарда кислородом за счет уменьшения конечно-диастолического объема и удлинения диастолы.
Оказывает гипотензивное действие благодаря уменьшению сердечного выброса, торможению секреции ренина почками, а также влиянию на барорецепторы дуги аорты и каротидного синуса. При продолжительном применении препарата снижается, в первую очередь, повышенное периферическое сосудистое сопротивление. При хронической сердечной недостаточности средство подавляет активированную симпатоадреналовую и ренин-ангиотензин-альдостероновую системы. Бисопролол (INN — bisoprololum — бизопролол) имеет очень низкую степень сродства к β₂-адренорецепторам гладких мышц бронхов и сосудов, а также к β₂-адренорецепторам эндокринной системы. Препарат только в единичных случаях может влиять на гладкие мышцы бронхов и периферических артерий, а также на метаболизм глюкозы. При однократном применении действие препарата сохраняется на протяжении 24 ч.
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь бисопролол хорошо абсорбируется в ЖКТ. Биодоступность составляет около 90% и не зависит от приема пищи. C_max в плазме крови достигается через 1–3 ч после приема пищи. Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%.
Метаболизм и выведение. Эффект «первого прохождения» через печень выражен незначительно (<10%). В печени биотрансформируется около 50% дозы с образованием неактивных метаболитов. Около 98% выделяется из организма почками: 50% — в неизмененном виде, все остальное — в виде метаболитов, около 2% дозы — через кишечник. Т_½ составляет 10–12 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика бисопролола линейная, ее показатели не зависят от возраста.
Коррекция дозы для пациентов с нарушением функции печени или почек легкой и средней степени не требуется.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ, ИБС (стенокардия).

ПРИМЕНЕНИЕ:

Коронал назначают для ежедневного приема утром независимо от приема пищи. Таблетку следует принимать не разжевывая, запивая достаточным количеством воды.
Рекомендуемая доза составляет 5 мг (1 таблетка препарата Коронал 5) в сутки.
При АГ II степени (диастолическое АД <105 мм рт. ст.) в начале лечения может быть назначена доза 2,5 мг (½ таблетки препарата Коронал 5) в сутки.
При необходимости суточная доза может быть повышена до 10 мг (1 таблетка препарата Коронал 10) в сутки.
Повышение дозы допускается лишь в отдельных случаях.
Максимальная суточная доза — 20 мг.
Пациенты с нарушением функции почек и печени
Для пациентов с нарушением функции печени или почек легкой и средней степени подбора дозы обычно не требуется.
Для больных с выраженным снижением функции почек (клиренс креатинина <20 мл/мин) и пациентов с тяжелой формой нарушений функции печени суточная доза не должна превышать 10 мг. Доза подбирается индивидуально.
Курс лечения продолжительный и зависит от характера и течения заболевания. Нельзя прекращать лечение внезапно, курс необходимо заканчивать медленно, с постепенным снижением дозы. Это особенно следует иметь ввиду при лечении пациентов с ИБС.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• повышенная чувствительность к любому компоненту препарата или другим блокаторам β-адренорецепторов;
• AV-блокада II и III степени;
• выраженная синоатриальная блокада;
• синдром слабости синусного узла;
• декомпенсированная сердечная недостаточность;
• симптоматическая брадикардия (ЧСС ≤50 уд./мин);
• кардиогенный шок;
• поздние стадии нарушения периферического кровообращения, болезнь Рейно;
• симптоматическая артериальная гипотензия (систолическое АД <90 мм рт. ст.);
• БА;
• феохромоцитома, которая не лечилась;
• метаболический ацидоз;
• период беременности и кормления грудью;
• детский возраст.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат переносится хорошо, побочные реакции имеют легкий и кратковременный характер.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда — снижение АД, в том числе ортостатическая гипотензия, брадикардия, нарушение AV-проводимости, увеличение выраженности симптоматики у пациентов с перемежающейся хромотой или синдромом Рейно.
Со стороны ЦНС: в начале лечения возможны повышенная утомляемость, головная боль, головокружение, нарушения сна, галлюцинации, парестезии, депрессия.
Со стороны органов чувств: единичные случаи нарушения зрения, уменьшение слезоотделения (следует иметь в виду при использовании контактных линз), возникновение конъюнктивитов, ухудшение слуха.
Со стороны органов дыхания: редко — жалобы со стороны дыхательной системы у пациентов с БА, заложенность носа, аллергический ринит, одышка, бронхоспазм.
Со стороны ЖКТ: запор, диарея, тошнота, рвота.
Со стороны костно-мышечной системы: мышечная слабость, судороги.
Со стороны мочеполовой системы: редко — нарушение потенции.
Со стороны кожи: кожные реакции, например зуд, гипергидроз, высыпания, выпадение волос, при лечении блокаторами β-адренорецепторов могут отмечать ухудшение состояния пациентов с псориазом в виде псориатической сыпи.
Со стороны печени: нарушение метаболизма (повышение уровня ТГ в крови), повышение активности печеночных ферментов в плазме крови (АСT, АЛТ), гепатит.
Общие нарушения: астения (у пациентов с хронической сердечной недостаточностью), утомляемость (особенно в начале лечения, обычно слабовыражены и проходят на протяжении 1–2 нед), астения (у пациентов с АГ и ИБС), снижение толерантности к глюкозе (при латентном сахарном диабете), замаскированные признаки гипогликемии.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

нельзя прекращать лечение внезапно, курс необходимо заканчивать медленно, с постепенным снижением дозы.
Препарат следует с осторожностью применять при сахарном диабете с резкими колебаниями уровня глюкозы в крови; симптомы гипогликемии могут быть скрыты (например тахикардия, ощущение сердцебиения, повышенное потоотделение); при полном голодании; метаболическом ацидозе; во время десенсибилизирующей терапии; AV-блокаде І степени; нарушениях периферического кровообращения (возможно увеличение жалоб, особенно в начале терапии); вазоспастической стенокардии.
Лечение АГ требует регулярного медицинского контроля. Течение реакций гиперчувствительности у пациентов, принимающих блокаторы β-адренорецепторов, может быть более тяжелым вследствие чрезмерной анафилактической реакции и сниженной адренергической контррегуляции. Перед началом лечения рекомендуют проводить исследование функции внешнего дыхания у пациентов с БА в анамнезе.
Препарат не следует одновременно применять с ингибиторами МАО, за исключением ингибиторов МАО типа В (селергин).
Общая анестезия. Необходимо обязательно предупредить врача-анестезиолога о применении блокаторов β-адренорецепторов. Не рекомендуют применять блокаторы β-адренорецепторов во время хирургических вмешательств. Это может повысить риск возникновения аритмий и ишемии миокарда. Дозу следует постепенно снизить и прекратить прием препарата приблизительно за 48 ч до общей анестезии.
Больным псориазом (в том числе в семейном анамнезе) блокаторы β-адренорецепторов назначают после тщательной оценки соотношения польза/риск.
Не следует применять препарат у пациентов с феохромоцитомой, если предварительно не достигнута эффективная блокада α-адренорецепторов.
Симптомы тиреотоксикоза могут быть замаскированы на фоне приема препарата.
Период беременности и кормления грудью. В период беременности препарат применяют только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Как правило, блокаторы β-адренорецепторов уменьшают кровоток в плаценте и могут повлиять на развитие плода. Необходимо контролировать кровоток в плаценте и матке. После родов новорожденные должны находиться под тщательным наблюдением. Симптомы гипогликемии и брадикардии можно ожидать на протяжении первых 3 сут. Данных относительно экскреции бисопролола в грудное молоко или влияния на детей грудного возраста нет. Поэтому применение препарата не рекомендуют в период кормления грудью.
Дети. Клинические данные относительно эффективности и безопасности применения препарата для лечения детей отсутствуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. В индивидуальных случаях в начале лечения и при замене препарата, а также при взаимодействии с алкоголем применение препарата может влиять на деятельность, которая требует высокой скорости психических и физических реакций, принятия быстрого решения (например управление транспортными средствами, обслуживание машин и механизмов, работа на высоте и т.п.).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении нифедипина и других блокаторов кальциевых каналов (производных дигидропиридина) может усиливаться гипотензивное действие бисопролола.
При одновременном применении с антиаритмическими средствами (фенитоин, дизопирамид, лидокаин, флекаинид, амиодарон) могут возникнуть нарушение проводимости и негативный инотропный эффект. При одновременном применении с парасимпатомиметическими препаратами могут увеличиваться время AV-проводимости и повышаться риск брадикардии.
При одновременном применении бисопролола и блокаторов β-адренорецепторов (содержащихся в глазных каплях для лечения глаукомы) действие бисопролола может усиливаться.
При одновременном применении с инсулином и антидиабетическими препаратами для перорального применения может возникать гипогликемический эффект.
При одновременном применении с блокаторами β-адренорецепторов симптомы гипогликемии могут быть скрытыми.
При одновременном применении со средствами для анестезии может повыситься риск возникновения аритмий и ишемии миокарда.
Одновременное применение с сердечными гликозидами (препараты наперстянки) может привести к снижению ЧСС, нарушению AV-проводимости.
При одновременном применении с НПВП уменьшается выраженность гипотензивного эффекта бисопролола.
При одновременном применении с β-симпатомиметиками (добутамин, орципреналин) снижается эффект обоих средств.
Симпатомиметики, которые активируют α- и β-адренорецепторы (адреналин, норадреналин), повышают АД и усиливают явления перемежающейся хромоты. Трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазин усиливают гипотензивный эффект. При одновременном применении с ингибиторами МАО (за исключением ингибиторов МАО типа В) повышается гипотензивный эффект блокаторов β-адренорецепторов.
Не следует одновременно применять блокаторы кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем), антигипертензивные средства (клонидин, метилдопа, моксинидин, резерпин, препараты дигиталиса и гуанфацин) на фоне терапии бисопрололом. Это может привести к развитию или ухудшению брадикардии, AV-блокады, сердечной недостаточности, снижению АД.
Одновременное применение симпатомиметических препаратов (например глазные или назальные капли, противокашлевые средства) может снижать терапевтическую эффективность бисопролола. Одновременное применение препаратов группы рифампицина, которые являются активаторами печеночных ферментов, может сокращать биологический Т_½ бисопролола. Коррекции дозы не требуется.
Одновременное применение бисопролола и производных эрготамина может вызвать нарушение периферического кровообращения.
В случае, когда пациент должен быть прооперирован под общей анестезией, анестезиологу необходимо сообщить, что пациент принимает бисопролол.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: брадикардия, артериальная гипотензия, сердечная недостаточность, бронхоспазм, гипогликемия.
Лечение: отмена препарата, промывание желудка и прием активированного угля. При необходимости — симптоматическое лечение.
При брадикардии — в/в введение атропина.
При артериальной гипотензии — прием сосудосуживающих препаратов, в/в введение глюкагона.
При AV-блокаде II и III степени — инфузионное введение орципреналина; при необходимости — кардиостимуляция.
Ухудшение состояния при сердечной недостаточности — в/в введение диуретических средств. При бронхоспазме — бронхолитические препараты (например орципреналин), β₂-адреномиметики и/или эуфиллин.
При гипогликемии — в/в введение глюкозы.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.