Кошик резервуванняРезервування
Каталог ліків
  • Левобакс

    Левобакс
    • Levofloxacin
      Міжнародна назва
    • Антибактеріальні засоби з групи хінолонів
      Фарм. група
    • J01MA12
      ATС-код
    • за рецептом
      Умова продажу
    • Немає в продажу
      Наявність в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЕВОБАКС

(LEVOBAX)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin; 

1 таблетка містить: левофлокса цину 500 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію фосфат двохосновний, крохмаль преже латинізований, повідон, магнію стеарат, тальк, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), полі етиленгліколь 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС  J01M А 12.

Клінічні характеристики.

 Показання.

  У дорослих з інфекціями легкої або помірної тяжкості таблетки Левобакс призначають для лікування наступних інфекцій, спричинених чутливими до левофлокса цину мікро організмами: гострі синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовидільного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м'яких тканин, хронічний бактеріальний   простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлокса цину або до інших хінолонів, епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожилля після попереднього застосування хінолонів, дитячий вік, вагітність, період годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Левобакс приймають один або два рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить зазвичай не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування Левобаксом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левобакс слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити за допомогою риски для поділу. Приймати їх можна як разом з їжею, так і в інший час.

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну становить понад 50 мл/хв:

Показання Добова доза Кількість прийомів на добу Тривалість лікування
Гострі синусити 500 мг 1 раз 10-14 днів
Загострення хронічного бронхіту 250-500 мг 1 раз 7-10 днів
Не госпітальні
пневмонії
500 мг 1-2 рази 7-14 днів
Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів 250 мг 1 раз 3 дні
Хронічний бактеріальний простатит 500 мг 1 раз 28 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом 250 мг 1 раз 7-10 днів
Інфекції шкіри і м`яких тканин
 
250-500 мг 1-2 рази 7-14 днів

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну менше 50 мл/хв:

Кліренс креатині ну Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції)
50-20 мл/хв перша доза:        250 мг наступні: 125 мг/24 год
 
перша доза:       500 мг наступні:     250 мг/24 год перша доза:       500 мг наступні: 250 мг/12 год
19-10 мл/хв перша доза:       250 мг наступні: 125 мг/48 год перша доза:       500 мг наступні: 125 мг/24 год перша доза:       500 мг наступні: 125 мг/12 год
<10 мл/хв, (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)
 
перша доза:       250 мг наступні: 125 мг/48 год перша доза:       500 мг наступні: 125 мг/24 год перша доза:       500 мг наступні: 125 мг/24 год

1 – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

За необхідності призначення дози 125 мг слід застосовувати інший препарат левофлокса цину з можливістю даного дозування. 

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Побічні реакції.

Частота визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних).

Інфекції та інвазії

Нечасто: мікози (та активація росту інших резистентних мікро організмів).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: лейкопенія, еозинофілі я.

Рідко: тромбоцит опенія, нейтропенія.

Дуже рідко: агранулоцит оз.

Невідомо: панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку   імунної системи

Дуже рідко: анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»).

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.

Невідомо: підвищена чутливість (гіпер чутливість) (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади метаболізму та харчування

Нечасто: анорексія.

Дуже рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки

Нечасто: безсоння, знервованість.

Рідко: психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність.

Дуже рідко: психотичні реакції із само деструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.

Збоку нервової системи

Нечасто: запаморочення, головний біль, сонливість.

Рідко: конвульсії, тремор, парестезія.

Дуже рідко: сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).

З боку органів зору

Дуже рідко: зорові порушення.

Збоку органів слуху та вушного лабіринту

Нечасто: вертиго.

Дуже рідко: порушення слуху

Частотність невідома: дзвін у вухах.

Серцеві розлади

Рідко: тахікардія.

Невідомо: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»).

Васкулярні розлади

Рідко: гіпотензії.

Дихальні, грудні та медіастинальні розлади

Рідко: бронхоспазми, диспное.

Дуже рідко: алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, нудота.

Нечасто: блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запори.

Рідко: діарея   геморагічна, що в дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні розлади

Часто: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП)

Нечасто: підвищення білірубіну крові.

Дуже рідко: гепатит.

Невідомо: повідомлялося про випадки жовтяниці   та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасто: висипання, свербіж.

Рідко: уртикарія.

Дуже рідко: ангіо невротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання.

Частотність невідома: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз.

Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції, навіть після прийому першої дози.

З   боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Рідко: ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія.

Дуже рідко: розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis.

Невідомо: ураження мускулатури (рабдоміоліз).

З   боку нирок та сечовидільної   системи

Нечасто: підвищені показники креатині ну в сироватці крові.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади та стани у місці введення засобу

Нечасто: астенія.

Дуже рідко: пірексія.

Невідомо: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:

  • екстра пірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;

  • гіперсенситивний   васкуліт;

  • напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Передозування. Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату Левобакс стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади) та реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, ерозія слизових оболонок). Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування – симптоматичне. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка   застосовуються антацидні засоби.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлокса цину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність досліджень   і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левобакс не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Левобакс діагностується   вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Діти. Протипоказано застосування препарату Левобакс дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Особливості застосування.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат Левобакс може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль. Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та в пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають   препарат Левобакс. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Левобакс слід негайно припинити та розпочати   належне лікування (наприклад, забезпечивши   іммобілізацію   сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування таблеткамиЛевобакс , може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити прийом таблеток Левобакс, і пацієнтів слід без затримки лікувати підтримуючими засобами та специфічною терапією (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом. Таблетки Левобакс протипоказані пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, як у випадку з іншими хінолонами, слід застосовувати з надзвичайною обережністю   пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього не стероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолінів, і, таким чином, левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіпер чутливості). Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіо невротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. розділ  «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам   слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.

Гіпоглікемія. Як у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад, глібенкламідом) чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий   діабет (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фото сенсибілізації. Хоча фото сенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлокса цину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися   дії сильних сонячних променів чи штучного ультрафіолетового випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).

Пацієнти, які   отримували антагоністи вітаміну К. Внаслідок можливого збільшення показників коагуляцій них тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Левобакс у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляцій ними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та само деструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлокса цину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлокса цину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин   пацієнтам з психотичними розладами чи   пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT. Слід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин,   пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як наприклад:

–   вроджений синдром подовження інтервалу QT;

– супутнє застосування лікарських засобів,   відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад,   проти аритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);

– не скоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– у пацієнтів літнього   віку;

– хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія)     (див. розділи  «Спосіб застосування та дози» (Пацієнти літнього віку), «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування»).

Периферична нейропатія. Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, яка може швидко наставати. Прийом левофлокса цину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення не зворотного стану.

Опіати. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль в ділянці живота.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.  

Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху, також під час ходьби).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Левобакс.

Солі заліза, антациди, що містять магній та алюміній

Всмоктування левофлокса цину значно зменшується, коли одночасно з таблетками Левобакс приймають солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній. Таблетки Левобакс слід приймати не менш ніж за 2 години до чи через 2 години після прийому препаратів, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі заліза чи антациди, що містять магній чи алюміній (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Не було виявлено взаємодії з карбонатом кальцію.

Сукральфат

Біодоступність таблетокЛевобакс значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і Левобакс, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Левобакс (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен чи подібні не стероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлокса цину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, не стероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлокса цину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлокса цину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлокса цину. Нирковий кліренс левофлокса цину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлокса цину. Однак при дозах, випробуваних   у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі   кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю відноситися до одночасного прийому левофлокса цину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Інша   інформація

У дослідженнях клінічної фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлокса цину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлокса цину разом з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив препарату Левобакс   на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напів виведення   циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомлялося про підвищення коагуляцій них тестів (ПЧ/міжнародне нормалізоване співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю   пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, проти аритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ «Особливості застосування» (подовження інтервалу QT)).

Інші форми взаємодії

Прийом їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Тому Левобакс можна приймати незалежно від прийому їжі.

Не рекомендується застосовувати левофлоксацин одночасно з алкоголем.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлокса цину.

Механізм дії.

Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлокса цину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічу вальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії   зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами   антибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлокса цину, що відділяють чутливі мікро організми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижченаведеній таблиці тестування МІК (мг/л).

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлокса цину (20.06.2006):

Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacae ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
S.pneumoniae1 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л
Streptococcus A, B, C, G ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
H. influenzae
M.catarrhalis2
≤ 1 мг/л > 1 мг/л
Межові значення, не пов’язані з видами3 ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
1Межове значення МІК між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікро організму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз.
2Штами з величинами МІК вище межового значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію.
3 Межові значення МІК, не пов’язані з видами, було визначено переважно, виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки, вони є незалежними від розподілу МІК певних видів. Вони є для використання лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не є для використання для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грам негативні анаероби).

Рекомендовані межові значення МІК для левофлокса цину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів, та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижченаведеній таблиці, для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлокса цину (М 100-S17, 2007):


Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
Не Enterobacteriacae ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
Acinetobacter spp. ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
Stenotrophomonas maltophilia ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
Staphylococcus spp. ≤ 1 мкг/мл
≥19 мм
≥ 4 мкг/мл
≤ 15 мм
Enterococcus spp. ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
H. influenzae
M.catarrhalis1
≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
 
Streptococcus pneumoniae ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
Бета-гемолітичний Streptococcus ≤ 2 мкг/мл
≥17 мм
≥ 8 мкг/мл
≤ 13 мм
1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж «чутливі». Для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією, використовуючи еталонний метод розведень CLSI.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, і бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.


Зазвичай чутливі види
Аеробні грам позитивні бактерії
Staphylococcus aureus* метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*.

Аеробні грам негативні бактерії
Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії
Peptostreptococcus.

Інші
Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною
Аеробні грам позитивні бактерії
Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus   метицилін-резистентний, Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грам негативні бактерії
Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii,  Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*.

Анаеробні бактерії
Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus** , Bacteroides thetaiotamicron** , Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

** Природна проміжна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, спричинені P.aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлокса цину.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлокса цину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлокса цину при застосуванні 500 мг  1 раз на добу багаторазового прийому практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у   слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у   тканини легенів

Максимальні концентрації левофлокса цину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становила приблизно 11,3 мкг/г та досягала через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.

Проникнення у вміст міхура

Максимальні концентрації левофлокса цину 4,0-6,7 мкг/мл у вміст міхура   досягалися через 2-4 години після прийому препарату через 3 дні прийому препарату при дозах

500 мг  1   раз чи двічі на добу, відповідно.

Проникнення у   цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у   тканини простати

Після перорального прийому 500 мг левофлокса цину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин на 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після одноразового прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг левофлокса цину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біо трансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стерео хімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньо венного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напів виведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай   нирками (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньо венний) є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлокса цину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напів виведення збільшуються, як видно з нижче наведеної таблиці:


Кліренс креатині ну (мл/хв) < 20 20-40 50-80
Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57
Період напів виведення (години) 35 27 9

Пацієнти літнього   віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлокса цину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатині ну.

Гендерні відмінності

Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до світло-бежевого кольору таблетки в формі каплет, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. 7 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Bioveeta Laboratories Pvt. Ltd.; Біовіта Лабораторіз Пвт. Лтд.

Місцезнаходження. India, B705, Vardhaman vatika, G. B. Road, Manpada, Thane (W).

Індія, В 705, Валдхаман ватіка, Г. Б. Роуд, Манпада, Тейн (В).

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер, № 7

 Левофлоксацин 500 мг

№ UA/10959/01/01 от 01.09.2010 до 01.09.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Левофлоксацин характеризуется широким спектром антибактериального действия. Бактерицидный эффект обеспечивается вследствие угнетения левофлоксацином бактериального фермента ДНК-гиразы, который относится к топоизомеразам II типа. Результатом такого угнетения является невозможность перехода бактериальной ДНК из состояния «релаксации» в «сверхскрученное» состояние, что, в свою очередь, делает невозможным дальнейшее деление (размножение) бактериальных клеток. Спектр активности левофлоксацина включает грамположительные и грамотрицательные бактерии, вместе с неферментирующими бактериями.
К препарату чувствительны следующие микроорганизмы:
Грамположительные аэробы: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus haemolyticus methi-S, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni -I/S/R, Streptococcus pyogenes.
Грамотрицательные аэробы: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S / R, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis b + / b-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаэробы: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.
Другие: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H.pylori.
К препарату непостоянно чувствительны:
Грамположительные аэробы: Staphylococcus haemolyticus methi-R.
Грамотрицательные аэробы: Burkholderia cepacia.
Анаэробы: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile.
К препарату резистентны:
Грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus methi-R
Подобно другим фторхинолонам, левофлоксацин неактивен в отношении спирохет.
Фармакокинетика. Всасывание. При пероральном применении левофлоксацин быстро и почти полностью всасывается в ЖКТ, Cmax в плазме крови достигается через 1 ч после приема. Абсолютная биодоступность достигает 100%. Левофлоксацину присуща линейная фармакокинетика в диапазоне от 50 до 600 мг. Прием пищи не влияет на его всасывание.
Распределение. Около 30–40% левофлоксацина связывается с протеинами плазмы крови. Кумуляция левофлоксацина при в дозе 500 мг/сут не имеет клинического значения и может быть отвергнута. Существует незначительная, но предполагаемая его кумуляции при дозировке 500 мг 2 раза в сутки. Стабильные показатели распределения достигаются в течение 3 сут.
Распределение в тканях и жидкостях организма. Распределение в слизистой оболочке бронхов и секрете бронхиального эпителия. Сmax левофлоксацина в слизистой бронхов и секрете бронхиального эпителия при дозе выше 500 мг per os составляла 8,3 и 10,8 мг/мл соответственно.
Распределение в ткани легких. Сmax левофлоксацина в ткани легких при дозе 500 мг per os составляла около 11,3 мг/мл и достигалась в течение 4–6 ч после введения. Концентрация в легких постоянно превышала таковую в плазме крови.
Распределение в жидкости пузырей. Сmax левофлоксацина в жидкости пузырей после приема 500 мг 1 или 2 раза в сутки составляла 4,0 и 6,7 мг/мл соответственно.
Распределение в СМЖ. Левофлоксацин плохо проникает в СМЖ.
Концентрация в моче. Средняя концентрация левофлоксацина в течение 8–12 ч после однократной дозы 150; 300 или 500 мг per os составляла 44; 91 и 200 мг/мл соответственно.
Метаболизм. Левофлоксацин метаболизируется в очень незначительной степени, метаболитами являются дисметил–левофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% количества препарата, который выводится с мочой.
Выведение. После перорального введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (Т½ составляет 6–8 ч). Выведение осуществляется в основном почками (более 85% дозы). Нет существенной разницы относительно фармакокинетики левофлоксацина после в/в и перорального введения.

ПОКАЗАНИЯ:

у взрослых с инфекциями легкой или умеренной тяжести таблетки Левобакс назначают для лечения следующих инфекций, вызванных чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами: острый синусит, обострение хронического бронхита, пневмонии, осложненные и неосложненные инфекции мочевыделительного тракта (в том числе пиелонефрит), инфекции кожи и мягких тканей (гнойная эритема, абсцесс, фурункул).

ПРИМЕНЕНИЕ:

таблетки Левобакс принимают 1 или 2 раза в сутки. Доза зависит от типа и тяжести инфекции. Продолжительность лечения зависит от течения болезни и составляет не больше 14 дней. Рекомендуется продолжать лечение Левобаксом по крайней мере в течение 48–72 ч после нормализации температуры тела или подтвержденного микробиологическими тестами уничтожения возбудителей.
Таблетки Левобакс следует глотать не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Для удобства дозирования таблетку можно разделить с помощью риски для деления. Принимать их можно как во время приема пищи, так и в другое время.
Относительно дозирования следует придерживаться следующих рекомендаций для взрослых пациентов с нормальной функцией почек, у которых клиренс креатинина составляет >50 мл/мин:

Показания Суточная доза, мг Количество приемов в сутки Длительность лечения, дней
Острые синуситы 500 1 10–14
Обострение хронического бронхита 250–500 1 7–10
Негоспитальные пневмонии 500–1000 1–2 7–14
Неосложненные инфекции мочевыводящих путей 250 1 3
Осложненные инфекции мочевыводящих путей, включая пиелонефрит 250 1 7–10
Инфекции кожи и мягких тканей 500–1000 1–2 7–14


Дозирование для пациентов с нарушением функции почек при клиренсе креатинина <50 мл/мин:

Клиренс креатинина Режим дозирования (в зависимости от тяжести инфекции)
50–20 мл/мин 1-я доза: 250 мг
последующие: 125 мг/24 ч
1-я доза: 500 мг
последующие: 250 мг/24 ч
1-я доза: 500 мг
последующие: 250 мг/12 ч
19–10 мл/мин 1-я доза: 250 мг
последующие: 125 мг/48 год
1-я доза: 500 мг
последующие: 125 мг/24 год
1-я доза: 500 мг
последующие: 125 мг/12 ч
<10 мл/мин (а также при гемодиализе и ХАПД 1 1-я доза: 250 мг
последующие: 125 мг/48 ч
1-я доза: 500 мг
последующие: 125 мг/24 ч
1-я доза: 500 мг
последующие: 125 мг/24 ч


1После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительные дозы не нужны.
Дозирование для пациентов с нарушенной функцией печени. Коррекция дозы не требуется, поскольку левофлоксацин незначительно метаболизируется в печени.
Дозирование для пациентов пожилого возраста. Если функция почек не нарушена, нет потребности в коррекции дозы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к левофлоксацину или другим хинолонам, эпилепсия, больные с жалобами на побочные реакции со стороны сухожилий после предыдущего применения хинолонов, дети и подростки в возрасте до 18 лет, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты, связанные с применением препарата Левобакс, приведены ниже.
Со стороны кожи и общие реакции повышенной чувствительности.
В отдельных случаях: зуд и гиперемия кожи.
Редко: общие реакции повышенной чувствительности (анафилактические и анафилактоидные) с такими проявлениями, как крапивница, бронхоспазм и, возможно, тяжелое удушье; а также очень редко — отек кожи и слизистых оболочек (например кожи лица и слизистой оболочки глотки).
Очень редко: внезапное снижение АД и шок; удлинение интервала Q–T, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому облучению.
Единичные случаи: тяжелая сыпь на коже и слизистых оболочках с образованием пузырей, такие как синдром Стивенса – Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) и экссудативная мультиформная эритема.
Общим реакциям повышенной чувствительности могут иногда предшествовать более легкие реакции со стороны кожи. Такие реакции могут появиться уже после первой дозы и в течение нескольких минут или часов после приема.
Со стороны ЖКТ/обмена веществ
Часто: тошнота, диарея.
В некоторых случаях: отсутствие аппетита, рвота, боль в животе, нарушение пищеварения.
Редко: геморрагическая диарея, которая иногда может быть признаком псевдомембранозного колита.
Очень редко: гипогликемия, что имеет большое значение для больных сахарным диабетом. Признаками гипогликемии могут быть повышенный аппетит, нервозность, повышенное потоотделение, тремор конечностей.
Относительно других хинолонов известно, что они, вероятно, способны вызывать приступы порфирии у больных с наличием порфирии. Это может касаться также и Левобакса.
Со стороны ЦНС
В единичных случаях: головная боль, головокружение/заторможенность, сонливость, нарушения сна.
Редко: неприятные лщущения, например, парестезии в кистях, тремор, беспокойство, ощущение страха, судорожные приступы и спутанность сознания.
Очень редко: нарушения зрения и слуха, нарушение вкуса и обоняния, снижение тактильной чувствительности, а также психотические реакции, такие как галлюцинации и депрессивные изменения настроения. Нарушения координации движений, также во время ходьбы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы
Редко: тахикардия, снижение АД.
Очень редко: коллапс, подобный шоку.
Действие на мышцы, сухожилия и кости
Редко: поражения сухожилий, в том числе его воспаление, боль в суставах или мышцах.
Очень редко: разрыв сухожилий (например разрыв ахиллова сухожилия). Это побочное действие может проявиться в течение 48 ч от начала лечения и поразить ахиллово сухожилие обеих ног. Возможна мышечная слабость, которая может иметь особое значение для больных тяжелой миастенией.
Единичные случаи: поражение мышц (рабдомиолиз).
Действие на печень и почки
Часто: повышение активности печеночных энзимов (например АлАТ, АсАТ).
В некоторых случаях: повышение показателей билирубина и креатинина плазмы крови.
Очень редко: печеночные реакции, такие как гепатит. Ухудшение функции почек, вплоть до ОПН, вследствие аллергических реакций (интерстициальный нефрит).
Действие на кровь
В некоторых случаях: увеличение количества определенных клеток крови (эозинофилия), уменьшение количества лейкоцитов (лейкопения).
Редко: уменьшение количества определенных лейкоцитов (нейтропения), уменьшение количества тромбоцитов (тромбоцитопения), которая может вызывать повышенную склонность к кровоизлияниям или кровотечениям.
Очень редко: достаточно значительное изменение количества определенных лейкоцитов (агранулоцитоз), что может привести к тяжелым клиническим симптомам заболевания (продолжительная или рецидивирующая лихорадка, фарингит, выраженное недомогание).
Единичные случаи: снижение количества эритроцитов вследствие их разрушения (гемолитическая анемия). Уменьшение количества всех видов клеток крови (панцитопения).
Другие побочные действия
В отдельных случаях: общая слабость (астения).
Очень редко: лихорадка, аллергические реакции со стороны легких (аллергический пневмонит) или небольших кровеносных сосудов (васкулит). Применение любых антибактериальных средств может привести к нарушениям, связанным с их влиянием на нормальную микрофлору организма человека. По этой причине может развиться вторичная инфекция, которая потребует дополнительного лечения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Применение в период беременности и кормления грудью. Из-за отсутствия исследований у человека и возможного повреждения хинолонами суставного хряща в растущем организме, Левобакс нельзя назначать беременным и женщинам, кормящих грудью. Если во время лечения Левобаксом устанавливается беременность, об этом следует сообщить врачу.
Дети. Детям и подросткам в возрасте до 18 лет нельзя применять Левобакс, поскольку не исключено повреждение суставного хряща.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Возможно нежелательное влияние препарата на ЦНС (головокружение, оцепенение, сонливость, спутанность сознания, нарушение зрения и слуха, нарушение координации движений, также во время ходьбы).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

абсорбция левофлоксацина существенно снижается при одновременном приеме с антацидами, содержащими магний и алюминий, а также с препаратами, содержащими соли железа. Рекомендуемое время между приемом Левобакса и вышеуказанными препаратами должно составлять не менее 2 ч. Биодоступность таблеток Левобакс значительно снижается при одновременном приеме с сукральфатом. Интервал между приемом этих препаратов должен составлять не менее 2 ч. Хотя в клинических исследованиях не установлено взаимодействия между левофлоксацином и теофиллином, однако возможно существенное снижение судорожного порога при одновременном применении хинолонов с теофиллином, НПВП и другими агентами, снижающими судорожный порог. Концентрация левофлоксацина в присутствии фенбуфена была примерно на 13% выше, чем при приеме только левофлоксацина. Пробенецид и циметидин статистически достоверно влияют на выведение левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина снижается в присутствии пробеницида на 34%, а циметидина — на 24%. Благодаря этому оба препарата способны блокировать канальцевую экскрецию левофлоксацина. Т½ циклоспорина увеличивается на 33% при одновременном приеме с левофлоксацином.
При одновременном применении с антагонистами витамина К, например варфарином, повышаются показатели свертывания крови (протромбиновое время/международное нормализованное соотношение) и/или кровотечения, которые могут быть выраженными. Учитывая это, пациентам, которые получают параллельно антагонисты витамина К, необходимо осуществлять контроль показателей свертывания крови.
Не рекомендуется применять левофлоксацин одновременно с алкоголем.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

наиболее важные предполагаемые симптомы передозировки препарата Левобакс проявляются: со стороны ЦНС (спутанность сознания, головокружение, нарушение сознания и судорожные приступы); со стороны ЖКТ, такие как тошнота и эрозия слизистых оболочек. Согласно результатам исследований при применении препарата в дозах, превышающих терапевтические, отмечали удлинение интервала Q–T. В случае передозировки необходимо постоянное наблюдение пациента, включая ЭКГ. Лечение — симптоматическое. В случаях очевидной передозировки назначают промывание желудка. Для защиты слизистой оболочки желудка используют антацидные средства.
Гемодиализ, в том числе перитонеальный диализ или ХАПД, не является эффективным для выведения левофлоксацина из организма. Не существует никаких специфических антидотов.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °C.



 



 



Реклама