Левобакт - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЛЕВОБАКТ  

(LEVOBACT)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить левофлокса цину гемі гідрату еквівалентно левофлокса цину 500 мг або 750 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь.

Лікарська форма.   Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТС  J01MA12.

Клінічні характеристики.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до левофлокса цину або інших фторхінолонів чи до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; епілепсія;

захворювання/ушкодження сухожиль, пов’язані з застосуванням фторхінолонів в анамнезі; вагітність, період годування груддю; дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози. Левобакт у таблетках призначають один або два рази на день. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції і чутливості збудника.

Тривалість лікування варіюється залежно від перебігу захворювання (див. таблицю).

У відповідності до загальних правил антибіотико терапії прийом препарату необхідно продовжувати   протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури і усунення симптомів захворювання.

Левобакт у таблетках потрібно ковтати не розжовуючи разом із відповідною кількістю рідини. З метою регуляції дози препарату таблетки можуть бути розділені по лінії розлому. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Левобакт слід приймати не пізніше, ніж за 2 години до або не раніше, ніж через 2 години після препаратів, що містять солі заліза, антацидів, сукралфату, оскільки одночасний прийом цих препаратів може зменшувати абсорбцію левофлокса цину.

Можна визначити наступні рекомендації стосовно дозування препарату Левобакт:

Дозування у пацієнтів із нормальною функцією нирок

(кліренс креатині ну >50мл/хв)

Дозування у пацієнтів із погірш енною нирковою функцією (кліренс креатині ну 50мл/хв)

               ¹ Після сеансу гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) вводити додаткову дозу препарату не потрібно.

Дозування для пацієнтів зі зниженою функцією печінки. Зміна дозування левофлокса цину не потрібна, оскільки препарат не метаболізується в печінці і екскретується переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку: Зміна дозування не потрібна, крім випадків зниження функції нирок.

Побічні реакції.

До інших побічних ефектів застосування фторхінолонів відносяться:

• екстра пірамідні симптоми та розлади координації,

• васкуліт, визваний реакцією гіпер чутливості,

• атаки порфірії у хворих на порфірію.

Передозування. Найважливішими симптомами гострого передозування є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як дезорієнтація, запаморочення, втрата/сплутаність свідомості, епілептичні напади, подовження інтервалу QT на ЕКГ і реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та ерозії слизових оболонок.

У випадку передозування необхідно прийняти відповідні терапевтичні міри. У зв’язку з вірогідністю пролонгації інтервалу QT потрібно проводити постійний ЕКГ-моніторинг. Для захисту слизових оболонок слід застосовувати антацидні препарати.

Застосування гемодіалізу, перитонеального діалізу і хронічного амбулаторного перитонеального діалізу з метою виведення з організму левофлокса цину є неефективним. Специфічного антидоту левофлокса цину не існує.

Застосування у період вагітності або у період годування груддю.

У зв’язку з відсутністю досліджень застосування препарату у вагітних жінок та жінок, які годують груддю, а також внаслідок ризику ураження фторхінолонами хрящів, що несуть навантаження в організмі, який росте, підтвердженого експериментально, препарат Левобакт   застосовувати не можна.

Особливості застосування.

У найтяжчих випадках пневмококової пневмонії терапія препаратом Левобакт не може бути оптимальною. Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль: У поодиноких випадках можливий розвиток тендиніту. Найчастіше запалення вражає ахіллове сухожилля і може призвести до розриву останнього. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку і пацієнтів, що застосовують кортикостероїди. Якщо є підозра на тендиніт, лікування препаратом Левобакт необхідно припинити і прийняти відповідні заходи щодо лікування останнього (наприклад, іммобілізація).

Захворювання, пов’язані з Clostridium difficile: Виникнення діареї, особливо тяжкої персистуючої та/або з домішком крові, під час або після проведення терапії препаратом Левобакт, може бути симптомом захворювання, пов’язаним з Clostridium difficile, найтяжчою формою якого є псевдомембранозний ентероколіт. Якщо є підозра на псевдомембранозний ентероколіт, терапію препаратом Левобакт необхідно негайно припинити і почати проводити специфічну терапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). У подібній ситуації застосування препаратів, що інгібують перистальтику, протипоказано.

Пацієнти схильні до епілепсії: Левобакт протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі і, як інші фторхінолони, повинен з крайньою обережністю застосовуватись пацієнтами, схильними до судомних нападів. Наприклад, пацієнти з раніше існуючими ураженнями центральної нервової системи, які приймають фенбуфен і подібні до нього не стероїдні протизапальні препарати або препарати, що знижують церебральний судомний поріг, наприклад, теофілін.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази: У пацієнтів із латентним або клінічно вираженим дефектом фермента глюкозо-6-фосфатдегідрогенази левофлоксацин слід застосовувати з обережністю у зв’язку зі схильністю таких пацієнтів до гемолітичних реакцій.

Пацієнти з погірш енною функцією нирок: Оскільки левофлоксацин переважно екскретується нирками, дозування препарату Левобакт потребує корекції у пацієнтів зі зниженною функцією нирок.

Запобігання фото сенсибілізації: Не зважаючи на те, що розвиток фото сенсибілізації під час прийому левофлокса цину є вкрай поодиноким явищем, пацієнтам, які приймають препарат, не рекомендується без крайньої необхідності   піддавати себе впливу сильного сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення (ультрафіолетові лампи, солярій) з метою попередження фото сенсибілізації.

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К: У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR)   та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які отримують препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), такі пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.

Психотичні реакції: У пацієнтів, які отримували фторхінолони, в тому числі левофлоксацин, були зазначені психотичні реакції. У поодиноких випадках подібні реакції прогресували до суїцидальних думок і поведінки уже після прийому першої дози препарату. У випадку появи подібних реакцій необхідно припинити терапію левофлоксацином і вжити відповідних заходів. Левофлоксацин слід із обережністю застосовувати пацієнтам із психічними захворюваннями.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або на роботу з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти препарату (наприклад, запаморочення, сонливість, розлад зору) можуть негативно відбитися на здатності пацієнта концентрувати увагу та на реакції, що в свою чергу, може бути небезпечним в ситуаціях, при яких відповідні якості вкрай важливі (наприклад, керування автомобілем або робота з різноманітними механізмами).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші   види взаємодій.

Солі заліза, магній або алюміній, що містяться в антацидних препаратах.

При одночасному застосуванні левофлокса цину з препаратами, що містять солі заліза, магній- або алюміній-вмісними антацидними препаратами, його абсорбція може істотно зменшуватись. У зв’язку з цим, вищезазначені препарати не слід застосовувати пізніше ніж за 2 години до прийому таблеток препарату Левобакт   і раніше, ніж через 2 години після його прийому. Левобакт не взаємодіє з карбонатом кальцію.

Сукральфат: Біодоступність таблеток препарату Левобакт істотно знижується при одночасному застосуванні останнього з сукральфатом. Якщо існує необхідність супутньої терапії, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату Левобакт.

Теофілін, фенбуфен або подібні не стероїдні протизапальні препарати.

При одночасному застосуванні фторхінолонів та теофіліну, не стероїдних протизапальних препаратів та інших засобів, що знижують церебральний конвульсивний поріг, можливе значне зниження останнього. Концентрації левофлокса цину при одночасному застосуванні його з фенбуфеном на 13% перевищує такі при ізольованому застосуванні препарату.

Пробенецид і циметидин. Пробенецид і циметидин спричиняють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса цину. Кліренс левофлокса цину знижується на 24% під дією циметидину та на 34% під дією пробенециду. Це пов’язано зі здатністю обох препаратів блокувати тубулярну секрецію левофлокса цину в нефронах нирок. Левофлоксацин слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами, що впливають на тубулярну секрецію нефронів нирок (наприклад пробенецид та циметидин), особливо у пацієнтів із погіршеною функцією нирок.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні левофлокса цину та циклоспорину період напів виведення останнього збільшується на 33%.

Антагоністи вітамину К. У зв’язку з вірогідністю погіршення показників згортання крові (PT/INR) та/або розвитку кровотечі у пацієнтів, які приймають препарат Левобакт у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарин), ці пацієнти потребують ретельного моніторингу показників коагуляції.

Було проведено ряд клінічних фармакологічних досліджень з метою вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій між левофлоксацином та препаратами, що   найчастіше   призначаються у клініці. Фармакокінетика левофлокса цину не змінювалась у будь-якій клінічно значущій мірі при одночасному застосуванні з такими препаратами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин, варфарин.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб, що відноситься до класу фторхінолонів (АТС код

J01MA) і являє собою S(-)-енантіомер рацемічної лікарської речовини офлокса цину.

Як представник фторхінолонів, левофлоксацин має бактерицидну дію завдяки інгібуванню ферментів класу топоізомераз-ДНК-гірази і топоізомерази IV.

Попередньо NCCLS (Національний Комітет Клінічних та Лабораторних Стандартів США) рекомендує MIC ключові точки для застосування левофлокса цину, відокремивши при цьому сприйнятливих від середньо сприйнятливих мікро організмів і середньо сприйнятливих від резистентних мікро організмів: сприйнятливі мікро організми 2 мг/л, резистентні мікро організми 8 мг/л.

Антибактеріальний спектр. Вираженість резистентності може варіюватися залежно від географічного розташування і в часі, у зв’язку з чим при лікуванні тяжких інфекцій необхідно мати інформацію резистентності локальної мікрофлори. У зв’язку з цим наведена нижче інформація дає лише приблизну уяву про можливу сприйнятливість тих чи інших мікро організмів до левофлокса цину. Тут представлені тільки мікро організми, що мають клінічне значення для описаних вище показань щодо застосування препарату.

До препарату чутливі такі мікро організми:

Грам позитивні аероби: Enterococcus faecalis^,  Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus, групи C и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes.^.  

Грам негативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae,  Escherichia coli,  Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para-influenzae,  Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae,  Moraxella catarrhalisβ+/β-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa,  Serratia marcescens.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, H. pylori.

До дії препарату не постійно чутливі:

грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R;

грам негативні аероби: Burkholderia cepacia.

Анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile.

До дії препарату резистентні:

Грам позитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).

Як і інші фторхінолони, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Інші відомості.   Основним механізмом виникнення резистентності є виникнення мутації gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Надбана резистентність до левофлокса цину була задокументована у 1997 році: S. pneumoniae Франція 1%

   H.influenzae: рідко. У зв’язку з особливостями механізму дії препарату в більшості випадків перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибіотиків не зазначається.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При пероральному застосуванні левофлокса цину препарат швидко і практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті і досягає пікових плазмових концентрацій через 1 годину після введення. Абсолютна біодоступність препарату складає 100%. Левофлоксацин підпорядкований правилам лінійної фармакокінетики в діапазоні доз  50-600 мг. Їжа істотно не впливає на абсорбцію левофлокса цину.

Розподіл препарату. Приблизно 30-40% левофлокса цину зв’язується з білками плазми крові. При вживанні 500/750мг левофлокса цину раз у день протягом тривалого терміну відзначається незначна акумуляція препарату. При вживанні 500/750мг левофлокса цину двічі на день відзначається помірна але передбачувана акумуляція препарату. Стійка концентрація препарату у плазмі крові досягається на третю добу його застосування.

Проникнення препарату у тканини та рідини організму.

Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій оболонці бронхів та секреті епітеліальних оболонок після перорального пройому 500/750мг препарату складає 8,3 μ г/г и 10,8 μ г/мл відповідно. Ці концентрації досягаються приблизно через одну годину після прийому препарату.

Максимальна концентрація левофлокса цину у тканині легенів після перорального прийому 500/750мг препарату складає 11,3 μ г/г і досягається через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація препарату у тканині легенів послідовно перевищує його концентрацію в плазмі крові.

Максимальна концентрація левофлоксацина в рідині, що міститься у пухирях, складає близько 4,0 і 6,7 μ г/мл і досягається через 2-4 години після трьох днів прийому препарату у дозі 500/750 мг один або два рази на день відповідно.

Левофлоксацин погано проникає в цереброспінальну рідину.

Після прийому 500/750мг   левофлокса цину раз на день протягом трьох днів середні концентрації препарату в тканині передміхурової залози складають 8,7 μ г/г, 8,2 μ г/г та 2,0 μ г/г відповідно через 2 години, 6 годин. та 24години; співвідношення концентрації препарату у тканині передміхурової залози та у плазмі крові складає в середньому 1,84.

Середні концентрації препарату в сечі через 8-12 годин після разового прийому 150 мг, 300 мг, 500 мг левофлокса цину складали 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.  

Метаболізм препарату. Левофлоксацин метаболізується в незначній кількості, при цьому метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин-N-оксид. Ці метаболіти складають менш ніж 5% кількості препарату, що екскретується з сечею. Левофлоксацин є стерео хімічно-стабільною речовиною і не піддається хіральній інверсії.

Елімінація препарату. Після перорального або внутрішньо венного введення левофлокса цину препарат виводиться відносно повільно з плазми крові (t_½: 6-8 годин). Екскреція препарату відбувається переважно нирками (> 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного і перорального введення, що свідчить про взаємозамінність цих способів введення препарату.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Фармакокінетика левофлокса цину змінюється при погіршенні функції нирок у пацієнта. Зі зниженням ниркової функції ниркова елімінація та кліренс препарату знижуються, а періоди напів виведення подовжуються, як указано в таблиці:

Пацієнти літнього віку. Істотних відмінностей фармакокінетики левофлокса цину у пацієнтів літнього віку не відмічалось, за винятком пацієнтів із диференційованим кліренсом креатині ну.

Статеві відмінності.   Аналіз застосування препарату у пацієнтів жіночої та чоловічої статі показав незначні статеві відмінності фармакокінетики левофлокса цину. Однак доказів клінічного значення цих статевих відмінностей фармакокінетики немає.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Довгасті таблетки, вкриті оболонкою з лінією розлому на одному боці, коричнево-рожевого кольору.

Термін придатності.  3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 25º С   у сухому, недоступному для дітей місці.

            Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За   рецептом.

Виробник. Мікро Лабс Лімітед.

Місцезнаходження. 92, Сіпкот, Хосур – 635 126, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 500 мг блистер, № 10

№ UA/9780/01/01 от 25.06.2009 до 25.06.2014

табл. п/о 750 мг блистер, № 10

№ UA/9780/01/02 от 25.06.2009 до 25.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Левофлоксацин — синтетическое антибактериальное средство, которое относится к классу фторхинолонов и представляет собой S(–)-энантиомер рацемического лекарственного вещества офлоксацина.
Как представитель фторхинолонов, левофлоксацин обладает бактерицидным действием благодаря ингибированию ферментов класса топоизомераз-ДНК-гиразы и топоизомеразы IV.
Предварительно NCCLS (Национальный комитет клинических и лабораторных стандартов США) рекомендует MIC ключевые точки для применения левофлоксацина, отделив при этом восприимчивых от средневосприимчивых микроорганизмов и средневосприимчивых от резистентных микроорганизмов: восприимчивые микроорганизмы ≤2 мг/л, резистентные микроорганизмы ≥8 мг/л.
Антибактериальный спектр. Выраженность резистентности может варьировать в зависимости от географического расположения и по времени, в связи с чем при лечении тяжелых инфекций необходимо иметь информацию о резистентности локальной микрофлоры. В связи с этим приведенная ниже информация дает лишь приблизительное представление о возможной восприимчивости тех или других микроорганизмов к левофлоксацину. Здесь представлены только микроорганизмы, которые имеют клиническое значение для описанных выше показаний относительно применения препарата.
К Левобакту чувствительны такие микроорганизмы:
грамположительные аэробы: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus, группы C и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes;
грамотрицательные аэробы: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-SR, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis β+/β-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens;
анаэробы: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.
Другие: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, H. pylori.
К действию препарата непостоянно чувствительны:
грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus methi-R;
грамотрицательные аэробы: Burkholderia cepacia;
анаэробы: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile.
К действию препарата резистентны:
грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).
Как и другие фторхинолоны, левофлоксацин неактивен относительно спирохет.
Прочие сведения. Основным механизмом возникновения резистентности является возникновения мутации gyr-А. In vitro существует перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами. Приобретенная резистентность к левофлоксацину была задокументирована в 1997 г.: S. pneumoniae Франция 1%, H. influenzae: редко. В связи с особенностями механизма действия препарата в большинстве случаев перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими классами антибиотиков не отмечается.
Фармакокинетика
Абсорбция. При пероральном применении левофлоксацина препарат быстро и практически полностью всасывается в ЖКТ и достигает С_max через 1 ч после введения. Абсолютная биодоступность препарата составляет 100%. Левофлоксацин имеет линейную фармакокинетику в диапазоне доз 50–600 мг. Пища существенно не влияет на абсорбцию левофлоксацина.
Распределение. Около 30–40% левофлоксацина связывается с белками плазмы крови. При применении 500/750 мг левофлоксацина 1 раз в сутки на протяжении длительного времени отмечается незначительная кумуляция препарата. При применении 500/750 мг левофлоксацина 2 раза в сутки отмечается умеренная, но предвиденная кумуляция препарата. Стойкая концентрация препарата в плазме крови достигается на 3-и сутки его применения.
Проникновение в ткани и жидкости организма. С_max левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и секрете эпителиальных оболочек после перорального приема 500/750 мг препарата составляет 8,3 и 10,8 мкг/мл соответственно. Эти концентрации достигаются приблизительно через 1 ч после приема препарата.
С_max левофлоксацина в ткани легких после перорального приема 500/750 мг препарата составляет 11,3 мкг/г и достигается через 4–6 ч после приема препарата. Концентрация препарата в ткани легких последовательно превышает его концентрацию в плазме крови.
С_max левофлоксацина в жидкости, которая содержится в пузырях, составляет около 4,0 и 6,7 мкг/мл и достигается через 2–4 ч после 3 дней приема препарата в дозе 500/750 мг 1–2 раза в сутки соответственно.
Левофлоксацин плохо проникает в цереброспинальную жидкость.
После приема 500/750 мг левофлоксацина 1 раз в сутки на протяжении 3 дней средние концентрации препарата в ткани предстательной железы составляют 8,7; 8,2 и 2,0 мкг/г соответственно через 2, 6 и 24 ч; соотношение концентрации препарата в ткани предстательной железы и в плазме крови составляет в среднем 1,84.
Средние концентрации препарата в моче через 8–12 ч после однократного приема 150; 300 и 500 мг левофлоксацина составляли 44; 91 и 200 мг/л соответственно.
Метаболизм. Левофлоксацин метаболизируется в незначительном количестве, при этом метаболитами являются дисметил-левофлоксацин и левофлоксацин-N-оксид. Эти метаболиты составляют <5% препарата, который экскретируется с мочой. Левофлоксацин является стереохимически стабильным веществом и не подвергается хиральной инверсии.
Элиминация. После перорального или в/в введения левофлоксацина препарат выводится относительно медленно из плазмы крови (ТЅ: 6–8 ч). Экскреция препарата происходит преимущественно почками (>85% введенной дозы).
Нет существенного различия в фармакокинетике левофлоксацина после в/в и перорального введения, что свидетельствует о взаимозаменяемости этих способов введения препарата.
Пациенты с почечной недостаточностью. Фармакокинетика левофлоксацина изменяется при снижении функции почек у пациента. Со снижением функции почек снижаются почечная элиминация и клиренс препарата, а Т_½ увеличивается, как указано в таблице:

Пациенты пожилого возраста. Существенных отличий фармакокинетики левофлоксацина у пациентов пожилого возраста не отмечали, исключая пациентов со сниженным клиренсом креатинина.
Половые отличия. Анализ применения препарата у пациентов женского и мужского пола свидетельствует о незначительных половых различиях фармакокинетики левофлоксацина. Однако доказательств клинического значения этих половых различий фармакокинетики нет.

ПОКАЗАНИЯ:

Левобакт назначают при инфекциях легкой и средней тяжести, вызванных чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами:

• острый синусит;
• обострение хронического бронхита;
• негоспитальная пневмония;
• осложненные инфекции мочевыводящих путей, в том числе пиелонефрит;
• инфекции кожи и мягких тканей;
• септицемия/бактериемия;
• интраабдоминальные инфекции;
• простатит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Левобакт в таблетках назначают 1–2 раза в сутки. Дозирование зависит от типа и тяжести инфекции и чувствительности возбудителя.
Продолжительность лечения варьирует в зависимости от течения заболевания (см. таблицу).
В соответствии с общими правилами антибиотикотерапии прием препарата необходимо продолжать на протяжении минимум 48–72 ч после нормализации температуры и устранения симптомов заболевания.
Левобакт таблетки следует глотать целыми, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. С целью регуляции дозы препарата таблетки могут быть разделены по линии разлома. Препарат можно принимать независимо от приема пищи. Левобакт следует принимать не позже, чем за 2 ч до или не раньше, чем через 2 ч после препаратов, которые содержат соли железа, антацидов, сукральфата, поскольку одновременный прием этих препаратов может снижать абсорбцию левофлоксацина.
Рекомендации относительно дозирования препарата Левобакт.
Дозирование у пациентов с нормальной функцией почек — (клиренс креатинина >50 мл/мин)

Дозирование у пациентов со снижением функции почек — клиренс креатинина ≤50 мл/мин.

¹ После сеанса гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) вводить дополнительную дозу препарата не требуется.
Дозирование для пациентов с нарушением функции печени. Изменения дозирования левофлоксацина не требуется, поскольку препарат не метаболизируется в печени и экскретируется преимущественно почками.
Дозирование для пациентов пожилого возраста: в изменении дозирования нет необходимости, кроме случаев снижения функции почек.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к левофлоксацину или другим фторхинолонам или какому-либо из компонентов препарата; эпилепсия; заболевание/повреждение сухожилий, связанные с применением фторхинолонов в анамнезе; период беременности и кормления грудью; детский возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

К другим побочным эффектам применения фторхинолонов относятся:

• экстрапирамидные симптомы и расстройства координации;
• васкулит, вызванный реакцией гиперчувствительности;
• приступы порфирии у больных с этой патологией.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

в особенно тяжелых случаях пневмококковой пневмонии терапия препаратом не может быть оптимальной. При госпитальных инфекциях, вызванных P. aeruginosa, может быть необходимым применение комбинированной терапии.
Тендинит и разрыв сухожилий. В единичных случаях возможно развитие тендинита. Наиболее частое воспаление поражает ахиллово сухожилие и может привести к его разрыву. Риск развития тендинита и разрыва сухожилия повышается у больных пожилого возраста и пациентов, применяющих ГКС. При подозрении на тендинит лечение препаратом необходимо прекратить и принять соответствующие меры для лечения последнего (например иммобилизация).
Заболевания, связанные с Clostridium difficile. Возникновение диареи, особенно тяжелой персистирующей и/или с примесью крови, во время или после проведения терапии препаратом, может быть симптомом заболевания, связанным с Clostridium difficile, наиболее тяжелой формой которого является псевдомембранозный энтероколит. При подозрении на псевдомембранозный энтероколит, терапию препаратом необходимо немедленно прекратить и начать специфическую терапию (например пероральный прием ванкомицина). В подобной ситуации применение препаратов, ингибирующих перистальтику, противопоказано.
Пациенты, склонные к эпилепсии. Препарат противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе и, как другие фторхинолоны, должен с крайней осторожностью назначаться пациентам, предрасположенными к судорожным приступам. Например, пациенты с ранее существующим поражением ЦНС, которые принимают фенбуфен или подобные ему НПВП или препараты, снижающие церебральный судорожный порог, например теофиллин.
Пациенты с дефицитом глюкоза-6-фосфатдегидрогеназы. У пациентов с латентным или клинически выраженным дефицитом фермента глюкоза-6-фосфатдегидрогеназы левофлоксацин следует применять с осторожностью в связи со склонностью таких пациентов к гемолитическим реакциям.
Пациенты со снижением функции почек. Поскольку левофлоксацин преимущественно экскретируется почками, при дозировании препарата Левобакт требуется коррекция у пациентов со сниженной функцией почек.
Предотвращение фотосенсибилизации. Хотя случаи развития фотосенсибилизации во время приема левофлоксацина единичные, пациентам, принимающим препарат, не рекомендуется без крайней необходимости подвергать себя влиянию сильного солнечного света или искусственного ультрафиолетового облучения (ультрафиолетовые лампы, солярий) с целью предупреждения фотосенсибилизации.
Пациенты, которые принимают антагонисты витамина К: в связи с достоверностью ухудшения показателей свертывания крови (PT/INR) и/или развития кровотечения у пациентов, получающих препарат Левобакт в комбинации с антагонистами витамина К (например варфарин), необходимо проведение тщательного мониторинга показателей коагуляции.
Психотические реакции: у пациентов, получавших фторхинолоны, в том числе левофлоксацин, отмечены психотические реакции. В единичных случаях подобные реакции прогрессировали до суицидальных мыслей и поведения уже после приема первой дозы препарата. При появлении подобных реакций необходимо прекратить терапию левофлоксацином и принять соответствующие меры. Левофлоксацин нужно с осторожностью применять пациентам с психическими заболеваниями.
Применение в период беременности и кормления грудью. В связи с отсутствием исследований применения препарата в период беременности и кормления грудью, а также вследствие риска поражения фторхинолонами хрящевой ткани, особенно опасного для растущего организма, что подтверждено экспериментально, применение препарата в этот период противопоказано.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работу с другими механизмами. Некоторые побочные эффекты препарата (например головокружение, сонливость, нарушение зрения) могут отрицательно отразиться на способности пациента к концентрации внимания и быстроте реакции, что в свою очередь, может быть опасным при управление автомобилем или работе с различными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Соли железа, магний или алюминий, содержащиеся в антацидных препаратах. При одновременном применении левофлоксацина с препаратами, содержащими соли железа, магний- или алюминийсодержащими антацидными препаратами, его абсорбция может существенно снижаться. В связи с этим вышеупомянутые препараты не следует применять позже чем за 2 ч до приема таблеток препарата Левобакт и раньше, чем через 2 ч после его приема. Левобакт не взаимодействует с карбонатом кальция.
Сукральфат. Биодоступность таблеток препарата существенно снижается при одновременном применении последнего с сукральфатом. Если существует необходимость сопутствующей терапии, рекомендуется принимать сукральфат через 2 ч после приема препарата Левобакт.
Теофиллин, фенбуфен или подобные НПВП. При одновременном применении фторхинолонов и теофиллина, НПВП и других средств, снижающих церебральный судорожный порог, возможно значительное снижение последнего. Концентрация левофлоксацина при одновременном применении его с фенбуфеном на 13% превышает таковую при изолированном применении препарата.
Пробенецид и циметидин. Пробенецид и циметидин являются причиной статистически достоверного влияния на элиминацию левофлоксацина. Клиренс левофлоксацина снижается на 24% под действием циметидина и на 34% под действием пробенецида. Это связано со способностью обоих препаратов блокировать тубулярную секрецию левофлоксацина в нефронах почек. Левофлоксацин следует с осторожностью применять одновременно с препаратами, влияющими на тубулярную секрецию нефронов почек (например пробенецид и циметидин), особенно у пациентов со снижением функции почек.
Циклоспорин. При одновременном применении левофлоксацина и циклоспорина Т_½ последнего увеличивается на 33%.
Антагонисты витамина К. В связи с достоверным ухудшением показателей свертывания крови (PT/INR) и/или развития кровотечения у пациентов, которые принимают препарат Левобакт в комбинации с антагонистами витамина К (например варфарин), этим пациентам необходимо проведение тщательного мониторинга показателей коагуляции.
Был проведен ряд клинических фармакологических исследований с целью изучения возможных фармакокинетических взаимодействий между левофлоксацином и препаратами, которые чаще всего назначают в клинике. Фармакокинетика левофлоксацина не менялась в какой-либо клинически значимой степени при одновременном применении с такими препаратами: карбонат кальция, дигоксин, глибенкламид, ранитидин, варфарин.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

наиболее тяжелыми симптомами острой передозировки являются симптомы со стороны ЦНС, такие как дезориентация, головокружение, потеря/спутанность сознания, эпилептические приступы, удлинение интервала Q–T на ЭКГ и реакции со стороны ЖКТ, такие как тошнота и эрозии слизистых оболочек.
В случае передозировки необходимо принять соответствующие терапевтические меры. В связи с достоверностью пролонгации интервала Q–T необходимо проводить постоянный ЭКГ-мониторинг. Для защиты слизистых оболочек назначают антацидные препараты.
Применение гемодиализа, перитонеального диализа и хронического амбулаторного перитонеального диализа с целью выведения из организма левофлоксацина неэффективно. Специфического антидота не существует.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

хранить при температуре не выше 25 °С в сухом месте.