Левоком ретард - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЕВОКОМ РЕТАРД

(LEVOCOM RETARD)

Склад.

Діючі речовини: леводопа, карбідопа;

1 таблетка пролонгованої дії містить: леводопи 200 мг, карбідопи 50 мг;

допоміжні речовини: коповідон, гідроксипропілм етилцелюлоза, кальцію гідроген фосфат дигідрат, манітол, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію стеарилфумарат,   магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II Orange.

Лікарська форма.  

Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Протипаркінсонічні засоби. ДОФА та її похідні. Код АТС N04В А 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ідіопатичної хвороби Паркінсона, симптоматичний паркінсонізм.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний хворим з закрито кутовою глаукомою.  

Не слід приймати препарат одночасно з інгібіторами   МАО.   Ці препарати необхідно відмінити за два тижні до призначення Левокому ретард.

Застосування препарату протипоказане пацієнтам із встановленою гіперчутливістю до будь-якого з компонентів.

Леводопа може стимулювати розвиток злоякісної меланоми, тому препарат не слід призначати пацієнтам з підозрою на недіагностовані шкірні захворювання або з меланомою в анамнезі.

Препарат протипоказаний під час вагітності й годування груддю, дітям   у віці до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки пролонгованої   дії можна ділити, однак не слід розжовувати, щоб зберегти властивості   препарату.

Оптимальну добову дозу препарату слід ретельно підібрати для кожного пацієнта. У процесі підбору дози за пацієнтом повинен бути встановлений постійний контроль, особливо при виникненні або підсиленні таких побічних явищ, як нудота і патологічні мимовільні рухи, зокрема дискінезія, хорея або дистонія. Раннім проявом передозування може бути блефароспазм.

Пацієнти, які раніше не лікувалися препаратами леводопи.

Рекомендована початкова доза становить 1 таблетку пролонгованої дії 2 - 3 рази на день і не повинна перевищувати 3 таблеток (600 мг леводопи) на день. Між прийомами окремих доз має бути інтервал не менше 6 год. Підбір дози здійснюється з інтервалом не менше 2 - 4 днів. Залежно від тяжкості захворювання оптимальний терапевтичний ефект може бути досягнутий протягом 6 місяців лікування.

Рекомендації щодо дозового режиму у пацієнтів, які отримують препарати леводопи з інгібітором декарбоксил ази з швидким вивільненням.

Між останнім прийомом леводопи + інгібітор декарбоксил ази і першим прийомом Левокому ретард повинно минати не менше 12 год.

Переведення на приймання Левокому ретард має відбуватися в дозах, які дозволяють підвищити добову дозу леводопи не більше, як на 10%, хоча може виникнути необхідність перевищення добової дози леводопи порівняно з попередньою терапією на 30%.

Інтервал часу між прийомами окремих доз слід збільшити до 4 - 12 год. Якщо добова доза ділиться на нерівні   одноразові дози, рекомендується приймати мінімальну одноразову дозу наприкінці дня.

Рекомендації щодо переведення хворих з таблеток леводопи/карбідопи із швидким вивільненням на таблетки «Левоком ретард» пролонгованої дії наведені в таблиці:

Пацієнти, що отримують моно терапію леводопою (без інгібітору декарбоксил ази).

Між останнім прийомом леводопи і першим прийомом Левокому ретард повинно минати не менше 12 год.

У пацієнтів з легкою   і помірною тяжкістю перебігу захворювання рекомендована початкова доза становить 1 таблетку (200/50 мг) двічі на день.

Підбір дози.

Після визначення дозового режиму доза або частота приймання можуть бути збільшені залежно від реакції пацієнта. Коригування дози здійснюють, підвищуючи добову дозу   на ½   таблетки Левокому ретард кожні 2-3 дні   до досягнення оптимального ефекту.

Необхідно контролю вати симптоми хвороби при дозах леводопи від 400 до 1600 мг на добу, які розподіляють на декілька прийомів з інтервалом 4 - 8 годин. Більш високі дози Левокому ретард (2400 мг леводопи на добу) та скорочення інтервалу між прийомом окремих доз (менше, ніж через 4 години) можуть застосовуватись, але зазвичай не рекомендуються.

Якщо є потреба скоротити інтервал між прийомами доз Левокому ретард (менше, ніж через 4 години), та/або дози, які приймає пацієнт, не є рівномірними протягом доби, менші дози рекомендується використовувати   наприкінці   дня.  

Порівняно з таблетками леводопи/карбідопи із швидким вивільненням ефект першої дози, прийнятої вранці, може бути відстрочений у деяких пацієнтів на годину.    

Підтримуюча доза.

Оскільки прояви хвороби Паркінсона в ході лікування   можуть змінюватися, рекомендується регулярна рутинна оцінка стану пацієнтів. При цьому може знадобитися корекція дози препарату.

Побічні реакції.

З побічних ефектів, виявлених при медичному застосуванні, часто зустрічаються анорексія, галюцинації, марення, сонливість, нічні кошмари, психічне виснаження, інсомнія; дискінезії, хорея, дистонія, екстра пірамідні і рухові розлади, феномен “включення-виключення” (брадикінезія) може виникнути через кілька місяців і навіть років від початку лікування леводопою і, мабуть, пов‘язаний   з прогресу ванням захворювання (у таких випадках може знадобитися корекція доз і інтервалів між ними); нерегулярні серцеві скорочення; ортостатичні порушення, схильність до непритомності, втрата свідомості; нудота, блювання, ксеростомія, відчуття гіркоти у роті.

Іноді можуть мати місце втрата або збільшення маси тіла, атаксія, посилення тремору рук, артеріальна гіпертензія; запори, діарея, сіалорея, дисфагія, метеоризм, набряки, міоспазм, темне забарвлення сечі, астенія, слабкість, раптове загострення супутніх захворювань.

У поодиноких випадках при застосуванні Левокому ретард можуть виникнути лейкопенія, гемолітична та інші форми анемії, тромбоцит опенія, ажитація, відчуття жаху, порушення мислення, дезорієнтація, головний біль, підвищення лібідо, втрата чутливості, судоми, злоякісний нейролептичний синдром (який проявляється у вигляді гарячки та м’язової туго рухливості), парестезії, порушення ходи, тризм, розмитість зору, блефароспазм, активація латентного синдрому Хорнера, диплопія, мідріаз, окулогірний криз, флебіт, диспепсія, біль у животі, темне забарвлення слини, бруксизм, гикавка, шлунково-кишкові кровотечі, глосалгія, дуоденальні виразки; судинний набряк, кропив‘янка, свербіж, почервоніння обличчя, алопеція, екзантема, гіпергідроз, темне забарвлення поту, активація злоякісної меланоми, пурпура Шенляйн-Геноха; затримка сечі, нетримання сечі, пріапізм.

Дуже рідко – агранулоцит оз.

Передозування.

Симптоми: ранні ознаки - сіпання   м’язів, блефароспазм;   артеріальна гіпертензія, збільшення частоти серцевих скорочень, погіршення апетиту. Сплутаність свідомості, тривожне збудження, безсоння, занепокоєння.

Лікування: штучно викликати блювання, екстрено промити шлунок. Симптоматична терапія: інфузії призначають з обережністю, звертають увагу на   прохідність дихальних шляхів; при появі аритмії застосовують   відповідне лікування під контролем ЕКГ. Значення діалізу для лікування явищ передозування не вивчено. Застосування піридоксину неефективне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Під час вагітності або в період годування груддю препарат протипоказаний.

Діти.

Дітям   до 18 років препарат не призначають.

Особливості застосування.

Припинення лікування. У випадку раптового зниження дози або після закінчення лікування Левокомом ретард за пацієнтами повинен бути встановлений ретельний контроль. Особливо це важливо для пацієнтів, які отримують антипсихотичні засоби.

За необхідності застосування анестезії Левоком ретард може застосовуватися стільки часу, скільки пацієнт спроможний приймати препарат. При тимчасовому припиненні лікування через анестезію приймання стандартної дози може бути поновлено, як тільки пацієнт зможе приймати препарат.

Застосування у пацієнтів літнього віку.

Вищенаведені рекомендації стосуються також пацієнтів літнього   віку і спираються на клінічні дані про застосування леводопи/карбідопи у цих вікових групах.

Застосування при порушеннях функцій печінки та нирок.

Будь-яка корекція дози непотрібна.

Як і моно терапія леводопою, Левоком ретард може спричинити мимовільні рухи і психічні порушення, які пов’язані з підвищенням рівня дофаміну в мозку і можуть потребувати зниження дози препарату.

Усі пацієнти потребують постійного спостереження на предмет виявлення депресивних розладів. Особливої обережності вимагає лікування пацієнтів із психічними порушеннями (у тому числі і в анамнезі). При підсиленні психотичної симптоматики Левоком ретард необхідно відмінити.

Левоком ретард слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжкими серцево-судинними або легеневими захворюваннями, бронхіальною астмою, нирковими або ендокринними порушеннями, виразковою хворобою, гематемезисом і судомами в анамнезі.

Левоком ретард слід застосовувати з обережністю також   пацієнтам зі свіжим інфарктом міокарда і наявністю передсердної, вузлової або шлуночкової аритмії. У таких пацієнтів необхідний ретельний контроль серцевої функції, особливо на початку лікування і підбору дози.

За необхідності застосування Левокому ретард пацієнтами з хронічною відкритокутовою глаукомою потрібен постійний контроль змін внутрішньо очного тиску.

При раптовому припиненні лікування можливий розвиток симптомокомплексу, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, який проявляється м‘язовою ригідністю, підвищенням температури тіла, психічними порушеннями і підвищенням рівня креатинфосфокінази в сироватці крові. Через це при різкому зменшенні дози або відміні препарату необхідно за пацієнтами встановити ретельний контроль, особливо якщо вони отримують антипсихотичні засоби.

Застосування Левокому ретард для лікування фармакогенних екстра пірамідних реакцій, а також хореї Гентингтона не рекомендується.

При довготривалій терапії рекомендується періодичне визначення функцій печінки, нирок, кровотворних органів та серцево-судинної системи.

Лабораторні тести.

Леводопа і карбідопа спричиняють відхилення у показниках багатьох лабораторних тестів. Це також може спостерігатися і при застосуванні Левокому ретард і включає, зокрема: зміни рівнів лужної фосфатази, аспартатамінотрансфер ази, аланін амінотрансфер ази, лактатдегідрогенази, білірубіну, сечовини крові, креатині ну, сечової кислоти, а також позитивний тест Кумбса.

Крім того, може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, підвищення рівня глюкози в крові, поява лейкоцитів і крові в сечі.

При використанні тестових смужок для виявлення кетонурії леводопа/карбідопа можуть спричинити появу хибно позитивної реакції на наявність кетонових тіл. Ця реакція не змінюється при кип’ятінні проб сечі.

Хибний негативний результат може проявитися при застосуванні глюкозооксидазного методу виявлення глюкозурії.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Пацієнти, які отримують терапію леводопою і у яких відмічались випадки сонливості та/або раптових сонних падінь, повинні бути попереджені про необхідність утримуватися від керування автомобілем та роботи з технікою. Крім того, необхідно враховувати у такому випадку можливість зниження дози або припинення лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід бути обережними   при одночасному застосуванні Левокому ретард з такими лікарськими засобами:

Антигіпертензивні препарати.

При застосуванні леводопи/карбідопи з окремими антигіпертензивними препаратами можливий розвиток симптоматичних ортостатичних порушень, тому у процесі підбору дози Левокому ретард необхідна корекція дози супутніх антигіпертензивних препаратів.

Антидепресанти.

Зрідка при одночасному застосуванні леводопи/карбідопи і трициклічних антидепресантів можуть виникати побічні ефекти у вигляді артеріальної гіпертензії та дискінезії.

Антихолінергічні засоби.

Левоком ретард може застосовуватися   разом з антихолінергічними засобами, які мають синергічну дію з леводопою щодо послаблення тремору. Проте їх спільне застосування може підсилювати мимовільні рухові порушення. Антихолінергічні засоби можуть підсилювати ефекти леводопи за рахунок сповільненої абсорбції. У таких випадках необхідна корекція дози леводопи/карбідопи.

Інші протипаркінсонічні засоби.

Разом з Левокомом ретард можуть застосовуватися   антихолінергічні засоби, антагоністи дофаміну, амантадин. При цьому,   якщо ці засоби призначають   додатково до терапії, що проводиться Левокомом ретард, може бути потрібна   корекція доз зазначених засобів.

Спільне застосування селегеліну з леводопою/карбі допою може провокувати тяжкі ортостатичні порушення.

Інші лікарські препарати

Оскільки карбідопа запобігає послабленню ефектів леводопи, спричинених застосуванням піридоксину (вітаміну В₆), Левоком ретард може застосовуватись   пацієнтами, які додатково отримують піридоксин.

Антагоністи дофамінових D₂-рецепторів (наприклад, фенотіазини, бутирофенони, рисперидон), бензодіазепіни і протитуберкульозні засоби можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи.

Позитивний вплив леводопи при хворобі Паркінсона може бути послаблений при спільному застосуванні з фенітоїном і папаверином. У цих випадках потрібен ретельний контроль з боку лікаря через можливість зниження ефективності лікування.

Спільне застосування інгібіторів катехолометилтрансфер ази (толкапон, ентакапон) та леводопи/карбідопи може підвищувати біодоступність карбідопи.

Амантадин виявляє синергічну дію з леводопою і може підсилювати побічні ефекти леводопи. У зв’язку з цим може бути необхідною корекція дози леводопи/карбідопи.

Метоклопрамід прискорює спорожнення шлунка і може підвищувати біодоступність Левокому ретард.

Симпатоміметики можуть потенціювати серцево-судинні побічні ефекти леводопи.

Спільне застосування сульфату заліза та леводопи/карбідопи може знижувати абсорбцію леводопи.

Оскільки леводопа конкурує з окремими амін окислотами, абсорбція леводопи може порушуватись у деяких пацієнтів, які знаходяться на збагаченій білками дієті.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левоком ретард є комбінацією інгібітору декарбоксил ази карбідопи і метаболічного посередника дофаміну леводопи у формі таблеток пролонгованої дії на полімерній основі.

Левоком ретард особливо показаний для зменшення періоду загальмованості у пацієнтів, яких раніше лікували звичайною комбінацією леводопи з інгібітором декарбоксил ази і в яких мають місце прояви дискінезії та рухових флуктуацій.

Леводопа проникає через гематоенцефалічний бар’єр і в мозку декарбоксилюється до дофаміну, який ефективно впливає на симптоми хвороби Паркінсона. Карбідопа через гематоенцефалічний бар’єр не проникає і тому інгібує екстра церебральне декарбоксилювання леводопи. Як наслідок – велика кількість леводопи проникає в головний мозок і перетворюється на дофамін. Останнє дозволяє уникнути приймання великих доз леводопи через короткі інтервали. При цьому швидше спостерігається покращання клінічного стану і водночас зменшуються шлунково-кишкові і серцево-судинні побічні ефекти, пов’язані з підвищенням рівня екстра церебрального дофаміну.

Фармакокінетика. Фармакокінетика таблеток пролонгованої дії вивчалась у пацієнтів з хворобою Паркінсона.

Абсорбція леводопи після застосування леводопи/карбідопи 200/50 мг з повільним вивільнення триває понад 4 - 6 год. Завдяки цьому коливання концентрацій леводопи в плазмі відзначаються у вужчих рамках, ніж при застосуванні таблеток леводопи/карбідопи зі швидким вивільненням.

Біодоступність леводопи з таблеток пролонгованої дії (що містять у своєму складі леводопу/карбідопу) становить приблизно 70% порівняно з таблетками у лікарській формі зі швидким вивільненням. Через це добова доза леводопи в таблетках леводопи/карбідопи пролонгованої дії повинна бути вища, ніж в таблетках зі швидким вивільненням.

Середній час досягнення максимальних концентрацій у плазмі для таблеток пролонгованої дії 200/50 мг становить майже 2 год.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію леводопи, але знижує біодоступність карбідопи на 50%, а максимальну концентрацію в плазмі – на 40%. При цьому зниження рівнів карбідопи в плазмі не має клінічного значення.

У присутності карбідопи леводопа метаболізується до амін окислот і, меншою мірою, до похідних катехоламінів.

Усі метаболіти виділяються нирками.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Круглі двоопуклі таблетки, з рискою, вкриті   оболонкою коричнево-оранжевого кольору.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати   в недоступному для дітей місці при температурі   не вище 25°C.

Упаковка.

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 або 10 контурних чарункових   упаковок у пачці картонній.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ “Фарма Старт”.

Місцезнаходження.

Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.

ЛЕВОКОМ РЕТАРД

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ЛЕВОКОМ

табл. 250 мг + 25 мг, № 10, № 30, № 100

№  Р.09.03/07314 от 21.08.2008 до 21.08.2013

ЛЕВОКОМ РЕТАРД

табл. пролонг. п/плен. обол. 200 мг + 50 мг, № 30, № 100

№ UA/7844/01/01 от 07.03.2008 до 07.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Левоком — комбинированный противопаркинсонический препарат, в состав которого входят леводопа — метаболический предшественник дофамина, который в отличие от последнего проходит через ГЭБ, и карбидопа — ингибитор декарбоксилазы ароматических аминокислот.
Вследствие декарбоксилирования леводопа в тканях головного мозга превращается в дофамин, пополняя его дефицит и тем самым уменьшая выраженность симптомов паркинсонизма. Леводопа уменьшает выраженность многих симптомов болезни, особенно ригидности и брадикинезии. Уменьшает тремор, дисфагию, сиалорею, ортостатическую неустойчивость, связанных с болезнью и синдромом Паркинсона.
Однако значительная часть принятой внутрь леводопы превращается в дофамин вне мозга и не проходит через ГЭБ.
Карбидопа, которая не проникает через ГЭБ, препятствует экстрацеребральному декарбоксилированию леводопы, увеличивая таким образом количество леводопы, попадающее в мозг, и превращается там в дофамин.
Преимуществами комбинированного препарата являются лучшие по сравнению с леводопой терапевтическое действие и восприимчивость больными; менее выраженные побочные эффекты, поскольку для достижения терапевтического действия применяют леводопу в более низких дозах.
Препарат эффективно обеспечивает продолжительный уровень леводопы в плазме крови. Карбидопа препятствует действию пиридоксина гидрохлорида (витамин В₆), ускоряющего периферический метаболизм леводопы.
Фармакокинетика. Активные компоненты, входящие в состав препарата, подвергаются ряду преобразований. Леводопа хорошо абсорбируется в ЖКТ, преимущественно в тонком кишечнике. Распределяется между органами и тканями. Леводопа подвергается сложным метаболическим преобразованиям, основным из которых является декарбоксилирование ее с образованием дофамина, норадреналина и адреналина, которые выделяются почками. Около 80% леводопы выводится с мочой, в основном в виде дигидроксифенилуксусной и гомованилиновой кислот. Менее 1% выводится в неизмененном виде. T_1/2 леводопы из плазмы крови — около 1 ч, в присутствии карбидопы T_1/2 возрастает до 2 ч.
Карбидопа (альфа-метилдофагидразин) после приема внутрь быстро, но не полностью всасывается в ЖКТ. Распределяется в организме, не проникает через ГЭБ. Около 50% в неизмененном виде и в виде метаболитов выделяется почками.
Левоком ретард. Левоком ретард является комбинацией ингибитора декарбоксилазы карбидопы и метаболического посредника дофамина леводопы в форме таблеток пролонгированного действия на полимерной основе.
Левоком ретард особенно показан для уменьшения периода заторможенности у пациентов, которых раньше лечили обычной комбинацией леводопы с ингибитором декарбоксилазы и у которых имеются проявления дискинезии и двигательных флюктуаций.
Абсорбция леводопы после применения леводопы/карбидопы 200/50 мг с медленным высвобождением длится более 4–6 ч. Благодаря этому колебания концентрации леводопы в плазме крови отмечают в более узких рамках, чем при применении таблеток леводопы/карбидопы с быстрым высвобождением.
Биодоступность леводопы из таблеток пролонгированного действия (содержащих леводопу/карбидопу) составляет около 70% по сравнению с таблетками в форме с быстрым высвобождением. В связи с этим суточная доза леводопы в таблетках леводопы/карбидопы пролонгированного действия должна быть выше, чем в таблетках с быстрым высвобождением.
Среднее время достижения C_max в плазме крови для таблеток пролонгированного действия 200/50 мг составляет около 2 ч.
Прием пищи не влияет на абсорбцию леводопы, но снижает биодоступность карбидопы на 50%, а C_max в плазме крови — на 40%. При этом снижение уровня карбидопы в плазме крови не имеет клинического значения.
В присутствии карбидопы леводопа метаболизируется до аминокислот и в меньшей степени — до производных катехоламинов.
Все метаболиты выделяются почками.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение идиопатической болезни Паркинсона; симптоматический паркинсонизм.

ПРИМЕНЕНИЕ:

у взрослых внутрь.
Левоком. Оптимальную суточную дозу препарата необходимо тщательно подбирать для каждого пациента. Для больных, начинающих лечение препаратом, начальная доза составляет ¹/₂ таблетки 1–2 раза в сутки после еды. При необходимости дозу повышают постепенным добавлением по ¹/₂ таблетки ежедневно или через день до получения оптимального терапевтического эффекта.
Максимальная суточная доза таблеток Левоком — 8 таблеток (200 мг карбидопы и 2 г леводопы).
Левоком ретард. Таблетки пролонгированного действия можно делить, однако не следует разжевывать, чтобы сохранить свойства препарата.
Оптимальную суточную дозу препарата необходимо тщательно подобрать для каждого пациента. В процессе подбора дозы за состоянием пациента должен быть установлен постоянный контроль, особенно при возникновении или усилении таких побочных явлений, как тошнота и патологические непроизвольные движения, в частности дискинезия, хорея или дистония. Ранним проявлением передозировки может быть блефароспазм.
Пациенты, ранее не принимавшие препараты леводопы. Рекомендованная начальная доза составляет 1 таблетку пролонгированного действия 2–3 раза в сутки и не должна превышать 3 таблеток (600 мг леводопы) в сутки. Между приемами отдельных доз интервал должен составлять не менее 6 ч. Подбор дозы осуществляется с интервалом не менее 2–4 дней. В зависимости от тяжести заболевания оптимальный терапевтический эффект может быть достигнут на протяжении 6 мес лечения.
Рекомендации относительно режима дозирования у пациентов, применяющих препараты леводопы с ингибитором декарбоксилазы с быстрым высвобождением. Между последним приемом леводопы + ингибитор декарбоксилазы и первым приемом Левокома ретард должно пройти не менее 12 ч.
Переход на прием препарата Левоком ретард должен происходить при назначении в дозах, позволяющих повысить суточную дозу леводопы не более чем на 10%, хотя может возникнуть необходимость превышения суточной дозы леводопы по сравнению с предыдущей терапией на 30%.
Интервал между приемами отдельных доз следует увеличить до 4–12 ч. Если суточная доза делится на неравные однократные дозы, рекомендуется принимать минимальную однократную дозу в конце дня.
Рекомендации относительно перехода с приема таблеток леводопы/карбидопы с быстрым высвобождением на таблетки Левоком ретард пролонгированного действия приведены в таблице.

Пациенты, получающие монотерапию леводопой (без ингибитора декарбоксилазы). Между последним приемом леводопы и первым приемом Левокома ретард должно пройти не менее 12 ч. У пациентов с легким и умеренным течением заболевания рекомендованная начальная доза составляет 1 таблетку (200/50 мг) 2 раза в сутки.
Подбор дозы. После определения режима приема препарата доза или частота приема могут быть повышены в зависимости от реакции пациента. Корригируют дозу, повышая суточную на ¹/₂ таблетки Левокома ретард каждые 2–3 дня до достижения оптимального эффекта.
По сравнению с таблетками леводопы/карбидопы с быстрым высвобождением эффект первой дозы, принятой утром, может быть отсроченным у некоторых пациентов на час.
Поддерживающая доза. Поскольку проявления болезни Паркинсона в процессе лечения могут меняться, рекомендуется регулярная рутинная оценка состояния пациентов. При этом может понадобиться коррекция дозы препарата.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

установленная гиперчувствительность к любому компоненту препарата; закрытоугольная глаукома; одновременное лечение ингибиторами МАО (эти препараты необходимо отменить за 2 нед до назначения Левокома); недиагностированные кожные заболевания или меланома в анамнезе; период беременности и кормления грудью; возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при приеме Левокома чаще всего возникают побочные эффекты, вызванные центральной нейрофармакологической активностью дофамина — дискинезии (включая хорееподобные), дистонические и другие непроизвольные движения, подергивания мышц и блефароспазм. Эти побочные эффекты исчезают при снижении дозы препарата.
Другие серьезные побочные эффекты — изменение психического статуса (включая параноидальные эффекты и транзиторный психоз), депрессия с развитием суицидальных намерений или без них, деменция.
Нечасто отмечают нарушения сердечного ритма, сильное сердцебиение, ортостатическую гипотензию, явления заторможенности и расторможенности, анорексию, тошноту, рвоту, головокружение и сонливость.
Изредка фиксируют желудочно-кишечное кровотечение, развитие язвы двенадцатиперстной кишки, АГ, флебит, лейкопению, гемолитическую и негемолитическую анемию, тромбоцитопению, агранулоцитоз, загрудинную боль, одышку и парестезии, судороги.
При лечении препаратами леводопы с карбидопой могут отмечать отклонения от нормы показателей различных лабораторных тестов — печеночных трансаминаз АлАТ, АсАТ, ЩФ, ЛДГ, билирубина, положительную реакцию Кумбса. Возможно снижение уровня гемоглобина и показателей гематокрита, повышение уровня глюкозы в сыворотке крови, количества лейкоцитов и бактерий в моче.
Другие побочные эффекты:
со стороны нервной системы — атаксия, онемение, тремор рук, подергивание мышц, тонический блефароспазм, тризм, активация скрытого синдрома Бернара — Горнера; падение, нарушение походки;
со стороны психики — спутанность сознания, бессонница, кошмарные сновидения, галлюцинации, бред, возбуждение, беспокойство, эйфория;
со стороны ЖКТ — ощущение сухости и горечи во рту, изжога языка, сиалорея, дисфагия; приступы икоты, боль в животе, запор, диарея, метеоризм;
со стороны обмена веществ — уменьшение или увеличение массы тела, отеки;
со стороны кожных покровов — приливы крови к лицу, повышенная потливость, кожная сыпь, окраска пота в темный цвет, выпадение волос;
со стороны мочевыделительной системы — задержка мочеиспускания, недержание мочи, окраска мочи в темный цвет, приапизм;
со стороны органов чувств — диплопия, мидриаз, окуломоторный криз;
прочие осложнения — слабость, недомогание, головная боль, охриплость голоса, бруксизм, приливы, диспноэ, злокачественный нейролептический синдром, злокачественная меланома.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Левоком не применяется для устранения экстрапирамидных реакций, вызванных лекарственными препаратами.
Препарат показан пациентам с паркинсонизмом, которые принимают витаминные препараты, содержащие пиридоксина гидрохлорид (витамин В6).
Все больные, принимающие препарат, должны находиться под тщательным наблюдением для выявления психических изменений, депрессивного синдрома. Пациенты с психозом (в том числе в анамнезе) нуждаются в особом наблюдении врача во время лечения.
Препарат следует осторожно назначать пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями, тяжелыми заболеваниями легких, БА, сахарным диабетом, психическими нарушениями, судорожным синдромом, открытоугольной глаукомой, пептической язвой желудка и/или двенадцатиперстной кишки в анамнезе (в связи с возможностью возникновения кровотечения из верхних отделов ЖКТ), при заболеваниях почек, печени и органов эндокринной системы. С осторожностью назначают также пациентам, недавно перенесшим инфаркт миокарда, при наличии желудочковой аритмии. Таким пациентам показано наблюдение за состоянием сердечно-сосудистой системы, особенно во время определения начальной дозы.
Под наблюдением должны находиться больные, у которых во время приема препарата появились гиперкинезы хореоатетоидного типа. Левоком в некоторых случаях может вызвать рецидив гиперкинезов, который может быть следствием повышения уровня дофамина в головном мозгу, в таком случае необходимо снижение дозы препарата. При необходимости назначения психотропных препаратов следует учитывать возможность снижения при этом противопаркинсонического эффекта Левокома. У больных с хронической открытоугольной глаукомой при приеме препарата требуется систематический офтальмологический контроль.
В случае необходимости проведения операции под наркозом прием Левокома накануне отменяют и возобновляют после операции, как только пациент сможет принимать препарат перорально.
При отмене препарата дозу снижают постепенно, тщательно наблюдая за состоянием пациента.
В период применения препарата необходимо регулярно контролировать функциональное состояние печени, почек, сердечно-сосудистой системы и системы кроветворения. Препараты леводопы с карбидопой могут вызывать ложноположительную реакцию на наличие кетоновых тел в моче, а также отклонение в результатах различных лабораторных показателей — печеночных проб, ЩФ, АлАТ, АсАТ, ЛДГ, билирубина, в пробе на наличие крови в моче и реакции Кумбса. Ложноположительные результаты могут быть получены при использовании глюкозооксидазного метода определения глюкозурии.
Период беременности и кормления грудью. Препарат противопоказан в период беременности и кормления грудью. Для предотвращения возникновения отрицательных реакций у детей следует принять решение либо о прекращении кормления грудью, либо о прекращении приема препарата, учитывая необходимость его приема для матери.
Дети. Не применяют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и другими механизмами. Некоторые побочные эффекты (головокружение, сонливость, дискинезия), наблюдающиеся при лечении Левокомом, влияют на способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

следует быть осторожными при одновременном применении Левокома с нижеприведенными лекарственными средствами.
Антигипертензивные препараты. При применении леводопы/карбидопы с некоторыми антигипертензивными препаратами возможно развитие симптоматических ортостатических нарушений, поэтому в процессе подбора дозы Левокома необходима коррекция доз сопутствующих антигипертензивных препаратов.
Антидепрессанты. Изредка при одновременном применении леводопы/карбидопы и трициклических антидепрессантов могут возникать такие побочные эффекты, как АГ и дискинезия.
Антихолинергические средства. Левоком можно применять с антихолинергическими средствами, имеющими синергическое действие с леводопой относительно снижения тремора. Однако их общее применение может усиливать непроизвольные двигательные нарушения. Антихолинергические средства могут усиливать эффекты леводопы за счет замедленной абсорбции. В таких случаях необходима коррекция дозы леводопы/карбидопы.
Другие противопаркинсонические средства. С Левокомом можно применять антихолинергические средства, антагонисты дофамина, амантадин. При этом если эти средства назначают дополнительно к терапии Левокомом, может возникнуть необходимость в коррекции доз указанных средств.
Общее применение селегелина с леводопой/карбидопой может провоцировать тяжелые ортостатические нарушения.
Другие лекарственные препараты. Поскольку карбидопа предотвращает уменьшение выраженности эффектов леводопы, вызванных применением пиридоксина (витамина В₆), Левоком можно применять у пациентов, дополнительно получающих пиридоксин.
Не следует принимать препарат одновременно с ингибиторами МАО. Эти препараты необходимо отменить за 2 нед до приема левокома.
Антагонисты дофаминовых D2-рецепторов (например фенотиазины, бутирофеноны, рисперидон), бензодиазепины и противотуберкулезные средства могут снижать терапевтический эффект леводопы.
Положительное влияние леводопы при болезни Паркинсона может быть снижено при одновременном применении с фенитоином и папаверином. В этих случаях нужен тщательный контроль со стороны врача в связи с возможностью снижения эффективности лечения.
Общее применение ингибиторов катехолометилтрансферазы (толкапон, энтакапон) и леводопы/карбидопы может повышать биодоступность карбидопы.
Амантадин выявляет синергическое действие с леводопой и может усиливать побочные эффекты леводопы. В связи с этим может быть необходима коррекция дозы леводопы/карбидопы.
Метоклопрамид ускоряет опорожнение желудка и может повышать биодоступность Левокома.
Симпатомиметики могут потенцировать побочные эффекты леводопы со стороны сердечно-сосудистой системы.
Применение сульфата железа и леводопы/карбидопы может снижать абсорбцию леводопы.
Поскольку леводопа конкурирует с отдельными аминокислотами, абсорбция леводопы может нарушаться у некоторых пациентов, находящихся на обогащенной белками диете.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: ранние признаки — подергивание мышц, блефароспазм; АГ, повышение ЧСС, ухудшение аппетита; спутанность сознания, тревожное возбуждение, бессонница, беспокойство.
Лечение: искусственно вызвать рвоту, экстренно промыть желудок. Симптоматическая терапия: инфузии назначают с осторожностью, обращают внимание на проходимость дыхательных путей; при появлении аритмии применяют соответствующее лечение под контролем ЭКГ. Значение диализа для лечения явлений передозировки не изучено. Применение пиридоксина гидрохлорида неэффективно.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

хранить при температуре не выше 25 °C.