Лізопрес - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЛІЗОПРЕС 10, ЛІЗОПРЕС 20

Склад.

Діючі речовини: лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату) та  гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить: 10 мг або 20 мг лізиноприлу (у вигляді лізиноприлу дигідрату) та            12,5 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідро фосфату дигідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Інгібітори АПФ і діуретики.

Код АТС С 09В А 03.

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до інгібіторів АПФ, діуретиків бензотіадіазинового ряду та інших похідних сульфонамідів; ангіо невротичний набряк (спадковий або ідіопатичний), ангіо невротичний набряк в анамнезі, порфірія, анурія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки, стан після пересадки нирки, тяжка ниркова або печінкова недостатність, стеноз артеріального або мі трального клапана, подагра, тяжкі форми цукрового діабету, первинний гіперальдостеронізм, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія, гіперкальціємія; вагітність і період годування груддю; дитячий вік (до 18 років).

Спосіб застосування та дози. Призначають 1 раз на добу. Доза підбирається індивідуально залежно від виразності артеріальної гіпертензії. Початкова доза для дорослих становить 1 таблетку Лізопресу 10. Подальша корекція дози залежить від досягнення клінічного ефекту. При необхідності разову дозу збільшують до 2 таблеток Лізопресу 10 або приймають 1 таблетку Лізопресу 20, далі, при необхідності, переходять на 2 таблетки (Лізопрес 20). Звичайно стабільний терапевтичний ефект спостерігається через 2-4 тижні прийому препарату.

У хворих з порушеною функцією нирок при кліренсі креатині ну > 30 і < 80 мл/хв препарат можна застосовувати тільки після титрування дози окремих компонентів; при кліренсі креатині ну ≤ 30 мл/хв препарат не призначають.

Якщо проводилась попередня терапія діуретиками, її необхідно припинити за 2-3 дні до початку лікування Лізопресом, а перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини і солей.

Максимальна добова доза для дорослих при добрій переносимості – 40 мг лізиноприлу і 25 мг гідрохлоротіазиду. Доза і тривалість лікування встановлюються лікарем.

Побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, ортостатичні реакції, біль в грудях, аритмія (тахі- або брадикардія), симптоми серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності.

З боку центральної і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, астенічний синдром.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, порушення смаку, ураження печінки (холестаз, холестатичний гепатит).

З боку системи кровотворення: анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенія), тромбоцит опенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, в окремих випадках – гостра ниркова недостатність, уремія, олігурія/анурія, зниження потенції.

З боку дихальної системи: сухий кашель, диспное, бронхоспазм.

Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції (висип, екзема, кропив'янка), гіперемія шкіри, свербіж, гарячка, ангіо невротичний набряк, зокрема, губ, обличчя, гортані, глотки і язика, кінцівок. Позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілі я, лейкоцитоз, дуже рідко – кишковий судинний набряк.

З боку шкірних покривів: пітливість, випадіння волосся, фото сенсибілізація.

Лабораторні показники: порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія), гіперурикемія, гіперглікемія, підвищення рівня сечовини і креатині ну, гіперхолестеринемія, гіпертри гліцеридемія, підвищення рівня білірубіну і печінкових амінотрансфер аз, зниження толерантності до глюкози.

Інші: артралгія/артрит, міалгія, загострення подагри, васкуліт, вовчаковий синдром.

Передозування.

Симптоми: гостра артеріальна гіпотензія, головний біль, тахікардія, порушення водно-електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги.

Лікування: наявність вираженої артеріальної гіпотензії вимагає відміни препарату, хворого слід покласти, промити шлунок і провести терапію, направлену на нормалізацію артеріального тиску. При тяжкому перебігу симптомів передозування хворий підлягає терміновій госпіталізації для проведення інтенсивних методів детоксикації, у тому числі гемодіалізу, заходів, спрямованих на збільшення об'єму циркулюючої крові, нормалізацію функцій серцево-судинної, дихальної і нервової систем, відновлення функції нирок. Необхідно уникати проведення гемодіалізу через високопродуктивні мембрани із поліакрилонітритметаліл-сульфату (АN69) та гемофільтрації через ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний при вагітності. При застосуванні в II і III триместрах вагітності може викликати порушення розвитку і загибель плоду. При встановленій вагітності препарат слід негайно відмінити, крім випадків, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду (хвора повинна бути поінформована про потенційний ризик для плоду). За новонародженими і дітьми першого року життя, що зазнали внутрішньо утробної дії препарату, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіпoкаліємії. Внутрішньоутробна дія препарату може призвести до гіпоплазії черепа, олігогідрамніону, деформації кісток черепа і обличчя, гіпоплазії легенів, порушення розвитку нирок, ембріональної або неонатальної жовтяниці, тромбоцит опенії і, надалі, до гіпотензії, олігурії, гіпокаліємії. При необхідності застосування в період лактації годування груддю слід припинити.

Діти. Препарат протипоказаний дітям до 18 років.

Особливості застосування. Лікування препаратом слід проводити під регулярним лікарським контролем. З особливою обережністю препарат призначають пацієнтам із злоякісною гіпертензією або гіпертензією ниркового походження, при вираженій нирковій недостатності (30 мл/хв < кліренс креатині ну < 80 мл/хв), гіпоплазії кісткового мозку, гіпонатріємії (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, що знаходяться на мало сольовій або безсольовій дієті), при станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (діарея, блювання та ін.), захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія), цукровому діабеті, подагрі, гіперурикемії, гіперкальціємії, церебральній недостатності, важкій серцевій недостатності, печінковій недостатності. Виражене зниження артеріального тиску найчастіше виникає при зменшенні об'єму циркулюючої крові в результаті терапії діуретиками, при безсольовій дієті, діалізі, діареї або блюванні. У таких хворих необхідно припинити лікування діуретиками за 2-3 дні до початку лікування Лізопресом, а перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини і солей. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї також можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. У цих хворих виражене зниження артеріального тиску може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відмічені випадки гострої ниркової недостатності. У хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки зареєстровано підвищення сечовини і креатині ну в сироватці крові, звичайно зворотне після припинення лікування. При помірній або вираженій нирковій недостатності (кліренс креатині ну ≤ 30 мл/хв) гідрохлоротіазид може бути неефективний. У хворих з нирковою недостатністю при кліренсі креатині ну < 80 мл/хв препарат можна застосовувати тільки після того, як титрування окремо лізиноприлу і гідрохлоротіазиду підтвердило ефективність їх доз в комбінованому препараті. Якщо протягом терапії препаратом у пацієнта з гіпертензією без встановленого раніше захворювання нирок розвивається підвищення рівнів сечовини і креатині ну в крові, препарат слід відмінити. Далі можливе застосування препарату в меншій дозі або застосування лізиноприлу і гідрохлоротіазиду у вигляді окремих препаратів.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Застосування препарату рідко може бути причиною розвитку ортостатичної гіпотензії. При значному зниженні артеріального тиску хворому слід надати горизонтальне положення, при необхідності проводять корекцію об’єму циркулюючої крові шляхом ін фузійного введення розчину натрію хлориду.

Ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані у хворих, що приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, спостерігається рідко, групою підвищеного ризику вважаються пацієнти з ангіоневротичним набряком будь-якої етіології в анамнезі. У випадках, коли набряк виникає тільки на обличчі і губах, він звичайно проходить самостійно. Ангіо невротичний набряк гортані може бути фатальним і вимагає негайної терапії. Позитивний ефект чинять антигістамінні препарати. При локалізації набряку в ділянці язика, глотки або гортані і загрозі розвитку обструкції дихальних шляхів слід негайно ввести підшкірно розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) або 0,1 мл внутрішньо венно.

При проведенні специфічної гіпосенсибілізації на укуси бджіл препарат слід тимчасово відмінити через ризик розвитку небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) слід попередити хірурга/анестезіолога про застосування лізиноприлвмісного препарату.

Протягом терапії потрібен регулярний контроль в плазмі крові калію, кальцію, глюкози, сечовини, креатині ну і ліпідів. При необхідності одночасного застосування препарату з калій зберігаючи ми препаратами, препаратами калію або замінників солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок і цукровим діабетом, необхідно ретельно контролю вати рівень калію в сироватці. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування до проведення тесту з оцінки функції пара щитовидних залоз. Гідрохлоротіазид може впливати на толерантність до глюкози, що вимагає корекції доз протидіабетичних препаратів.

Під час лікування рекомендується утримуватися від вживання алкогольних напоїв через ризик підвищення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при виконанні фізичних навантажень, особливо в спекотну погоду, через ризик розвитку дегідратації і підвищення антигіпертензивного ефекту в результаті зниження об'єму циркулюючої крові.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. В період лікування слід утримуватися від керування авто транспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо на початку терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами та інші види взаємодій. Підсилення гіпотензивного ефекту спостерігається при одночасному прийомі з іншими антигіпертензивними засобами, психотропними препаратами, опіоїдними аналгетиками, засобами для наркозу і алкоголем. Зниження антигіпертензивного ефекту і погіршення функції нирок у хворих з порушеною функцією нирок – при одночасному прийомі з не стероїдними протизапальними засобами. При одночасному застосуванні з калій зберігаючи ми діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, харчовими добавками і солями, що містять калій, особливо при лікуванні хворих з порушеними функціями нирок, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Підсилює кардіотоксичну і нейротоксичну дію літію в результаті уповільнення виведення літію з організму, нейро токсичність саліцилатів, ефекти (в тому числі й побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міо релаксантів. Ослаблює дію пероральних гіпоглікемічних препаратів, норепінефрину, епінефрину і проти подагричних засобів, зменшує виведення хінідину, знижує ефект пероральних контрацептивів. Холестипол і холестирамін можуть змінити всмоктуваність препарату. Непрямі антикоагулянти, клофібрат можуть посилювати діуретичну дію гідрохлоротіазиду, підвищуючи антигіпертензивний ефект препарату. Одночасне застосування з глюкокортикостероїдами підвищує ризик розвитку лейкопенії, одночасне застосування з метил допою – ризик розвитку гемолізу. При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами можливе виникнення гіпокаліємії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Лізиноприл ─ інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), знижує концентрацію в крові ангіотензину II, альдостерону, що мають вазоконстриктор ні властивості. Перешкоджає деградації брадикініну і збільшує концентрацію ендогенних простагландинів, що мають судинорозширювальну активність. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензивну систему серця, при тривалому застосуванні попереджає розвиток гіпертрофії міокарда і дилатації лівого шлуночка. В результаті поступово знижуються артеріальний тиск, загальний периферичний опір судин, пост навантаження на серце, тиск в малому колі кровообігу і опір судин легенів, збільшується серцевий викид, підвищується толерантність до фізичного навантаження.

Гідрохлоротіазид – діуретик бензотіадіазинового ряду: знижує реабсорбцію іонів натрію і хлору (у меншому ступені – калію і бікарбонатів) в проксимальних канальцях нирок, а також виведення магнію, кальцію, сечової кислоти. Підвищує концентраційну здатність нирок. Пригнічує здатність судинної стінки сприймати дію судинозвужувальних медіаторів у зв'язку зі зниженням концентрації іонів натрію в цитоплазмі міоцитів судин. Антигіпертензивна дія обумовлена розширенням артеріол. Збільшує (вторинно) концентрацію реніну плазми.

Антигіпертензивний ефект лізиноприлу розвивається через 1 годину, досягає максимуму через 6-7 годин і продовжується до 24 годин. Діуретичний ефект гідрохлоротіазиду настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і продовжується 6-12 годин.

Комбінація лізиноприлу і гідрохлоротіазиду призводить до підсилення антигіпертензивного ефекту, а також попереджає можливі при використанні гідрохлоротіазиду метаболічні порушення (гіпокаліємія, порушення вуглеводного і ліпідного обмінів).

Фармакокінетика. Лізиноприл: після прийому всмоктується приблизно 25 % (6-60 %) дози незалежно від їжі. Слабо зв'язується з білками плазми (6-10 %). Не біотрансформується і екскретується нирками у незмінному стані. Період напів виведення лізиноприлу становить 12 годин. Незначно проникає через гематоенцефалічний бар'єр, не кумулює в тканинах, але виявляється в плаценті і в грудному молоці. Максимальна концентрація в плазмі, період напів виведення і тривалість дії лізиноприлу значно збільшуються при зниженні клуб очкової фільтрації нирок менше 30 мл/хв, що вимагає корекції режиму дозування препарату. У літніх пацієнтів концентрація в плазмі і площа під кривою «концентрація – час» підвищуються в 2 рази, що також вимагає корекції режиму дозування препарату.

Гідрохлоротіазид: добре всмоктується (60-80 %) із травного тракту. В крові на 60 % зв'язується з білками. При прийомі натще період напів виведення становить 1-2,5 год. Виводиться нирками у у незмінному стані (>95 %), головним чином, з сечею (60-80 %). Проникає через гематоплацентарний бар'єр і в грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки плоско циліндричної форми, з фаскою, білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальному пакуванні. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка.

По 10 таблеток в блістері, по 3 або 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження.

Україна, 91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17.

Фармакодинамика. Лизиноприл — ингибитор АПФ, снижает концентрацию в крови ангиотензина II, альдостерона, обладающих вазоконстрикторными свойствами. Препятствует деградации брадикинина и повышает концентрацию эндогенных простагландинов, обладающих сосудорасширяющей активностью. Ингибирует тканевую ренин-ангиотензиновую систему сердца, при длительном применении предупреждает развитие гипертрофии миокарда и дилатации левого желудочка. В результате постепенно снижаются АД, ОПСС, постнагрузка на сердце, давление в малом круге кровообращения и сопротивление сосудов легких, увеличивается сердечный выброс, повышается толерантность к физической нагрузке.
Гидрохлоротиазид — диуретик бензотиадиазинового ряда: снижает реабсорбцию ионов натрия и хлора (в меньшей степени — калия и бикарбонатов) в проксимальных канальцах почек, а также выведение магния, кальция, мочевой кислоты. Повышает концентрационную способность почек. Угнетает восприимчивость сосудистой стенки к действию сосудосуживающих медиаторов в связи со снижением концентрации ионов натрия в цитоплазме миоцитов сосудов. Антигипертензивное действие обусловлено расширением артериол. Повышает (вторично) концентрацию ренина плазмы крови.
Антигипертензивный эффект лизиноприла развивается через 1 ч, достигает максимума через 6–7 ч и продолжается до 24 ч. Диуретический эффект гидрохлоротиазида наступает через 1–2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается 6–12 ч.
Комбинация лизиноприла и гидрохлоротиазида приводит к усилению антигипертензивного эффекта, а также предупреждает возможные метаболические нарушения при применении гидрохлоротиазида (гипокалиемия, нарушения углеводного и липидного обмена).
Фармакокинетика. Лизиноприл: после приема всасывается около 25% (6–60%) дозы независимо от приема пищи. Слабо связывается с белками плазмы крови (6–10%). Не подвергается биотрансформации и экскретируется почками в неизмененном виде. Период полувыведения лизиноприла составляет 12 ч. Незначительно проникает через ГЭБ, не кумулирует в тканях, но выявляется в плаценте и грудном молоке. Максимальная концентрация в плазме крови, период полувыведения и продолжительность действия лизиноприла значительно увеличиваются при снижении клубочковой фильтрации почек ≤30 мл/мин, что требует коррекции режима дозирования препарата. У пациентов пожилого возраста концентрация в плазме крови и AUC повышаются в 2 раза, что также требует коррекции режима дозирования препарата.
Гидрохлортиазид: хорошо всасывается (60–80%) в ЖКТ. В крови на 60% связывается с белками. При приеме натощак период полувыведения составляет 1–2,5 ч. Выводится почками в неизмененном виде (95%), в основном с мочой (60–80%). Проникает через гематоплацентарный барьер и грудное молоко.

АГ (у пациентов, которым показана комбинированная терапия).

1 раз в сутки. Дозу подбирают индивидуально в зависимости от выраженности АГ. Начальная доза для взрослых — 1 таблетка Лизопреса 10. Дальнейшая коррекция зависит от достижения клинического эффекта. При необходимости разовую дозу повышают до 2 таблеток Лизопреса 10 или принимают 1 таблетку Лизопреса 20, далее при необходимости переходят на 2 таблетки (Лизопрес 20). Обычно стабильный терапевтический эффект наблюдается через 2–4 нед приема препарата.
У больных с нарушением функции почек при клиренсе креатинина 30 и ≤80 мл/мин препарат можно применять только после титрования дозы отдельных компонентов; при клиренсе креатинина ≤30 мл/мин препарат не назначают.
Если проводилась предварительная терапия диуретиками, ее необходимо прекратить за 2–3 дня до начала лечения Лизопресом, а до начала лечения следует компенсировать водно-электролитный баланс.
Максимальная суточная доза при хорошей переносимости — 40 мг лизиноприла и 25 мг гидрохлоротиазида. Дозу и продолжительность лечения устанавливает врач.

повышенная индивидуальная чувствительность к ингибиторам АПФ, диуретикам бензотиадиазинового ряда и другим производным сульфонамидов; ангионевротический отек (наследственный или идиопатический), ангионевротический отек в анамнезе, порфирия, анурия, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной почки, состояние после пересадки почки, тяжелая почечная или печеночная недостаточность, стеноз артериального или митрального клапана, подагра, тяжелые формы сахарного диабета, первичный гиперальдостеронизм, гипокалиемия, гипонатриемия, гиповолемия, гиперкальциемия; период беременности и кормления грудью; дети (до 18 лет).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: гипотензия, ортостатические реакции, боль в груди, аритмия (тахи- или брадикардия), симптомы сердечной недостаточности, нарушения AV-проводимости.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, лабильность настроения, нарушение концентрации внимания, парестезии, повышенная утомляемость, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ, астенический синдром.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, боль в животе, сухость во рту, диарея, диспепсия, анорексия, нарушение вкуса, поражение печени (холестаз, холестатический гепатит).
Со стороны системы кроветворения: анемия (снижение гемоглобина, гематокрита, эритроцитопения), тромбоцитопения, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, в отдельных случаях — ОПН, уремия, олигурия/анурия, снижение потенции.
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, диспноэ, бронхоспазм.
Аллергические реакции: кожные аллергические реакции (сыпь, экзема, крапивница), гиперемия кожи, зуд, лихорадка, ангионевротический отек, в том числе губ, лица, гортани, глотки и языка, конечностей. Положительные результаты на антинуклеарные антитела, повышение СОЭ, эозинофилия, лейкоцитоз, очень редко — кишечный сосудистый отек.
Со стороны кожных покровов: потливость, выпадение волос, фотосенсибилизация.
Лабораторные показатели: нарушения электролитного баланса (гипокалиемия, гипомагниемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гиперкальциемия), гиперурикемия, гипергликемия, повышение уровня мочевины и креатинина, редко — гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия, повышение уровня билирубина и печеночных аминотрансфераз, снижение толерантности к глюкозе.
Прочие: артралгия/артрит, миалгия, обострение подагры, васкулит, волчаночный синдром.

лечение препаратом следует проводить под регулярным врачебным контролем. С особой осторожностью препарат назначают пациентам со злокачественной гипертензией или гипертензией почечного происхождения, при выраженной почечной недостаточности (клиренс креатинина 30 и ≤80 мл/мин), гипоплазии костного мозга, гипонатриемии (повышенный риск развития АГ у пациентов, находящихся на мало- или бессолевой диете), при состояниях, сопровождающихся уменьшением ОЦК (диарея, рвота и др.), заболеваниях соединительной ткани (системная красная волчанка, склеродермия), сахарном диабете, подагре, гиперурикемии, гиперкальциемии, церебральной недостаточности, тяжелой сердечной недостаточности, печеночной недостаточности. Выраженное снижение АД чаще всего возникает при уменьшении ОЦК в результате терапии диуретиками, при бессолевой диете, диализе, диарее или рвоте. Таким больным необходимо прекратить лечение диуретиками за 2–3 дня до начала лечения Лизопресом, а до начала лечения следует компенсировать потерю жидкости и солей. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью и одновременно почечной недостаточностью или без нее также возможно развитие симптоматической гипотензии. У таких больных выраженное снижение АД может привести к дальнейшему ухудшению почечной функции. Отмечены случаи ОПН. У больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки зарегистрировано повышение содержания мочевины и креатинина в сыворотке крови, обычно обратимое после прекращения лечения. При умеренной или выраженной почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) гидрохлоротиазид может быть неэффективен. У больных с почечной недостаточностью при клиренсе креатинина ≤80 мл/мин препарат можно применять только после того, как титрование отдельно лизиноприла и гидрохлоротиазида подтвердило эффективность их доз в комбинированном препарате. Если в течение терапии препаратом у пациента с гипертензией без установленного ранее заболевания почек развивается повышение уровня мочевины и креатинина в сыворотке крови, препарат следует отменить. Далее возможно применение препарата в более низкой дозе или применение лизиноприла и гидрохлоротиазида в виде отдельных препаратов.
У пациентов с ИБС, цереброваскулярной недостаточностью резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту. Применение препарата редко может быть причиной развития ортостатической гипотензии. При значительном снижении АД больному следует придать горизонтальное положение, при необходимости проводят коррекцию ОЦК путем инфузионного введения 0,9% р-ра натрия хлорида.
Ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, гортани у больных, принимающих ингибиторы АПФ, наблюдается редко, группой повышенного риска считаются пациенты с ангионевротическим отеком любой этиологии в анамнезе. В случаях отека только на лице и губах, последний обычно проходит самостоятельно. Ангионевротический отек гортани может быть фатальным и требует проведения неотложной терапии. Положительный эффект оказывают антигистаминные препараты. При локализации отека в области языка, глотки или гортани и угрозе развития обструкции дыхательных путей следует немедленно ввести подкожно р-р адреналина 1:1000 (0,3–0,5 мл) или 0,1 мл в/в.
В случае проведения больному специфической гипосенсибилизации (яд пчелы и др.) препарат следует временно отменить из-за риска развития опасных для жизни анафилактоидных реакций.
Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологическое) следует предупредить хирурга/анестезиолога о применении лизиноприлсодержащего препарата.
В течение терапии необходим регулярный контроль уровня калия, кальция, глюкозы, мочевины, креатинина и липидов в плазме крови. При необходимости одновременного применения препарата с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или содержащими калий заменителей соли, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек и сахарным диабетом, необходимо тщательно контролировать уровень калия в сыворотке крови. Выраженная гиперкальциемия может быть симптомом скрытого гиперпаратиреоза. Рекомендуется прекратить лечение до проведения теста по оценке функции паращитовидных желез. Гидрохлоротиазид может влиять на толерантность к глюкозе, что требует коррекции доз противодиабетических препаратов.
Во время лечения рекомендуется воздерживаться от употребления алкоголя в связи с риском усиления антигипертензивного эффекта. Следует соблюдать осторожность при выполнении физических нагрузок, особенно в жаркую погоду, из-за риска развития дегидратации и повышения антигипертензивного эффекта в результате снижения ОЦК.
Дети. Препарат противопоказан детям в возрасте до 18 лет.
Период беременности и кормления грудью. Препарат противопоказан в период беременности. Применение во II и III триместр беременности может вызывать нарушения развития и гибель плода. При установленной беременности препарат следует немедленно отменить, кроме случаев, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода (больная должна быть проинформирована о потенциальном риске для плода). За новорожденными и детьми первого года жизни, подвергшимися внутриутробному воздействию препарата, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гипокалиемии. В период внутриутробного развития воздействие препарата может привести к гипоплазии черепа, олигогидрамниону, деформации костей черепа и лица, гипоплазии легких, нарушению развития почек, эмбриональной или неонатальной желтухе, тромбоцитопении и в дальнейшем к гипотензии, олигурии, гипокалиемии. Грудное вскармливание следует прекратить при необходимости применения в период кормления грудью.
Влияние на управление транспортными средствами или работу с механизмами. В период лечения следует воздерживаться от управления транспортными средствами и выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих концентрации внимания и повышенной скорости психомоторных реакций, так как возможно головокружение, особенно в начале терапии.

усиление гипотензивного эффекта наблюдается при одновременном приеме с другими антигипертензивными средствами, психотропными препаратами, опиоидными анальгетиками, средствами для наркоза и алкоголем. Снижение антигипертензивного эффекта и ухудшение функции почек у больных с нарушением функции почек — при сочетанном приеме с НПВП. При одновременном применении с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), препаратами калия, пищевыми добавками и солями, содержащими калий, в особенности при лечении больных с нарушением функции почек, повышается риск развития гиперкалиемии. Усиливает кардиотоксическое и нейротоксическое действие лития в результате замедления выведения лития из организма, нейротоксичность салицилатов, эффекты (в том числе и побочные) сердечных гликозидов, действие периферических миорелаксантов. Ослабляет действие пероральных гипогликемических препаратов, норэпинефрина, эпинефрина и противоподагрических средств, уменьшает выведение хинидина, снижает эффект пероральных контрацептивов. Колестипол и колестирамин могут изменить всасываемость препарата.
Непрямые антикоагулянты, клофибрат могут усиливать диуретическое действие гидрохлоротиазида, повышая антигипертензивный эффект препарата. Одновременное применение с ГКС повышает риск развития лейкопении, с метилдопой — риск развития гемолиза. При сочетанном применении с сердечными гликозидами возможно возникновение гипокалиемии.

Симптомы: острая артериальная гипотензия, головная боль, тахикардия, нарушение водно-электролитного баланса и КОР.
Лечение: наличие выраженной гипотензии требует отмены препарата, больному следует придать горизонтальное положение, промыть желудок и провести терапию, направленную на нормализацию АД. При симптомах тяжелой передозировки больной подлежит срочной госпитализации для проведения интенсивных методов детоксикации, в том числе гемодиализа, мероприятий, направленных на увеличение ОЦК, нормализацию функций сердечно-сосудистой, дыхательной и нервной систем, восстановление функции почек. Следует избегать проведения гемодиализа через высокопроизводительные мембраны из полиакрилонитритметаллилсульфата (АN69) и гемофильтрации из-за риска развития анафилактоидных реакций.

при температуре не выше 25 °С.