Ломат - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛОМАТ

(LOMАT)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lomustine; 1-(2-хлороетил)-3-циклогексил-1-нітрозосечовина;

основні фізико-хімічні властивості: тверді червоні капсули, що містять порошок жовтуватого кольору;

склад: 1 капсула містить 40 мг ломустину;

допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини. Код АТС L01А D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ломустин являє собою алкілуючий препарат групинітрозосечовини. Ломустин (та/або його метаболіти) порушують функцію ДНК, РНК і пригнічують синтез ДНК.

Фармакокінетика. Препарат добре і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. До 50 % препарату зв’язується з білками плазми крові. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Швидко і повністю метаболізуєтьсяв печінці з утворенням активних метаболітів. Період напів виведення становить 16– 48 годин.

Показання для застосування. Ломат показаний для паліативної терапії як доповнення до інших форм лікування або ж у стандартних схемах комбінованої терапії з іншими відомими хіміотерапевтичними препаратами при таких станах:

пухлини мозку: первинні пухлини і метастази у хворих, які вже отримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування;

лімфогранулематоз: для другої лінії лікування;

інші пухлини: Ломат застосовується для лікування раку шлунково-кишкового тракту, раку легенів (плоско клітинний рак, недиференційований велико клітинний рак та аденокарцинома), раку нирок і раку молочної залози на пізніх стадіях захворювання, якщо лікування загальноприйнятими методами було неефективним.

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза Ломату дорослим і дітям становить 130 мг/м² при одноразовому пероральному прийомі кожні 6тижнів.

Хворим із зниженою функцією кісткового мозку дозу можна знизити до 100мг/м² при дотриманні 6-тижневого інтервалу між прийомами.

Повторний курс Ломату не слід призначати, поки вміст формених елементів у циркулюючій крові не відновиться до прийнятних значень (тромбоцити 100x10⁹/л, лейкоцити 4x10⁹/л). Вміст формених елементів у крові слід перевіряти щотижня, причому повторні курси не можна призначати до закінчення 6-тижневого терміну.

Наступні дози при лікуванні повинні підбиратися залежно від відповіді системи кровотворення хворого на попередню дозу. Як орієнтир при доборі дозможна використовувати таку схему:

У разі використання Ломату в комбінації з іншими мієлосупресивнимипрепаратами дози повинні коригуватися.

Лікування Ломатом проводять доти, доки він справляє терапевтичний ефект. За відсутності ефекту після 1 або 2 курсів лікування ефективність застосування препарату малоймовірна. Препарат не слід призначати частіше, ніж 1 раз у 6тижнів.

Побічна дія.

Шлунково-кишковий тракт.

Через 3 - 6 годин після прийому препарату іноді спостерігаються нудотаі блювання, що звичайно продовжуються менше 24 годин. Частота і тривалість цих побічних ефектів можуть знижуватися завдяки використанню проти блювотнихпрепаратів перед введенням Ломату, а також прийому Ломату натщесерце.

Токсичність відносно системи кровотворення.

Основна і найбільш тяжка токсичність Ломату пов’язана з пізнім пригніченням кісткового мозку. Звичайно вона розвивається через 4 - 6 тижнів після прийому препарату і носить дозозалежний характер. Тромбоцит опенія розвивається приблизно через 4 тижні і може тривати 1-2 тижні. Приблизно через 6 тижнів після прийому Ломату розвивається лейкопенія, що триває 1-2 тижні. Приблизно у 65 % хворих вміст формених елементів білої крові може становити менше 5x10⁹/л, а у 36 % хворих - менше 3x10⁹/л. Звичайнотромбоцит опенія більш тяжка, ніж лейкопенія. Однак обидва види токсичності зумовлюють обмеження дози препарату.

Ломат може спричинювати кумулятивну мієлосупресію, причому після прийому повторних доз іноді відмічається більш виражене пригнічення або ж тривалість цього стану збільшується.

Можуть розвинутися гостра лейкемія і дисплазія кісткового мозку, атакож спостерігатись анемія, але розвивається вона не так часто і має менш тяжкий характер, ніж тромбоцит опенія та лейкопенія.

Токсична дія на легені.

Іноді повідомлялося про появу інфільтратів у легенях і/або фіброзу легені при застосуванні Ломату. Поява токсичного ефекту відмічалася після закінчення 6 місяців (або через більш тривалий час) від початку лікування при сумарних дозах препарату більше 1 100 мг/м².

Інші токсичні ефекти.

Іноді спостерігаються стоматит, алопеція. У деяких хворих, які вживалиЛомат, спостерігалися неврологічні реакції, наприклад дезорієнтація, летаргія, атаксія і розлад артикуляції. Однак зв’язкок між зазначеними ефектами та застосуванням препарату у таких хворих не встановлений.

Нефро токсичність.

У хворих, які одержали високі кумулятивні дози препарату в умовах тривалого лікування Ломатом та іншими близькими препаратами нітрозосечовини, відмічалося порушення функції нирок, що полягало в зменшенні розмірів нирки, прогресуючій азотемії і нирковій недостатності. Повідомлялося також про ушкодження нирок ухворих, які вживали менші загальні дози препарату.

Токсична дія на печінку.

Може підвищуватися рівень трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну.

Канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції. Лікування препаратами нітрозосечовини пов’язано з ризиком канцерогенної дії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату; пригнічення функції кісткового мозку; вітряна віспа; оперізувальний герпес (ризик виникнення тяжкого генералізованого захворювання); вагітність і період лактації; порушення функції нирок, легень.

Передозування. При передозуванні можливі нудота, блювання протягом декількох годин, яка іноді потребує застосування антиеметиків; появамієлосупресії, що самостійно відновлюється до кінця 6 – 7-го тижня (лейкопенія і тромбоцит опенія); помірно виражені мукозити.

Особливості застосування. Ломат повинен призначатися лікарями, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів. Основна і найбільш тяжка токсичність Ломату пов’язана з пізнім пригніченням кісткового мозку, особливотромбоцит опенією та лейкопенією, на фоні яких в ослаблених хворих іноді виникаютькровотечі і тяжкі інфекції.

Слід щотижня проводити аналіз формених елементів крові протягом принаймні 6 тижнів після прийому призначеної дози (див. “Побічна дія”). Курси Ломату у рекомендованих дозах не слід призначати частіше, ніж через 6тижнів.

Токсичність Ломату відносно кісткового мозку носить кумулятивний характер, тому коригування дози слід проводити на основі значень мінімального вмісту форменних елементів крові після прийому попередньої дози (див. таблицю коригування доз у розд. “Спосіб застосування та дози”).

Необхідно дотримуватись обережності у разі призначення Ломату хворим із зниженим рівнем тромбоцитів, лейкоцитів і еритроцитів у периферичній крові (див. “Спосіб застосування та дози”).

Періодично слід перевіряти функцію печінки і нирок (див. “Побіч надія”).

У зв’язку з пізнім пригніченням кісткового мозку слід щотижня проводити аналіз формених елементів крові протягом принаймні 6 тижнів після прийому призначеної дози.

Поряд із дослідженням функції легені у хворого перед початком лікування необхідно проводити повторні дослідження в процесі лікування. До групи підвищеного ризику належать хворі з вихідними показниками належної форсованої життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) або дифузійної спроможності легенів (ДСЛco) нижче 70 %.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарати, що спричинюють патологічні зміни крові, можуть підсилювати лейкопенічну та тромбоцит опенічну дію Ломату.

У зв’язку з тим, що при лікуванні Ломатом можливо пригнічення захисних функцій організму, послаблюється ефективність противірусних вакцинацій.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 18 місяців.

Інструкція відсутня