Лоразидим - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛОРАЗИДИМ  

(LORAZIDIM)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ceftazidime;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або кремового кольору;

склад: 1 флакон містить цефтазидиму натрію в кількості, еквівалентній 500 або 1000 мг цефтазидиму.

Форма випуску.   Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D A11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтазидим є антибіотиком третього покоління групи цефалоспоринів з широким спектром впливу на b-лактамази.

Цефтазидим знищує бактерії, порушуючи процес синтезу клітинної оболонки. Механізм дії цефтазидиму   зумовлений зв'язуванням білків, що приводить до ушкоджень клітинної мембрани бактерій, які знаходяться в стадії розмноження, а також попередженням формування перехресних зв'язків у пептидогліканових ланцюжках за рахунок ацелювання ензимів транспептидази в мембрані бактеріальної клітини. Пригнічення росту і поділу клітин часто приводить до лізису бактерій. Найбільш   чутливими   до дії цефтазидиму є бактерії з коротким періодом поділу клітин.

Цефтазидим виявляє активність відносно широкого спектра грамнегативнгих мікро організмів, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів, а також   відносно грам позитивних мікроогранізмів, резистентних до ампіциліну та інших цефалоспоринів.

Цефтазидим виявляє високу стабільність у присутності b-лактамаз (пеніцилін аз і цефалоспориназ) і, отже, має широкий спектр дії відносно до грам негативних бактерій, включаючи ті, які виробляють пеніцилін ази: штами N. Gonorrhoeae і більшості ентеробактерій (Citrobacter, E. coli Enterobacter, Klebsiella, Morganella, Proteus, Providencia і Serratia spp.). Цефтазидим не виявляє такої активності відносно до грам позитивних коків, яка характерна для першого і другого поколіннь цефалоспоринів. Препарат є ефективним при лікуванні захворювань, спричинених синьо гнійною паличкою.

Серед цефалоспоринів третього покоління цефтазидим має найбільшу активність відносно до P. aeruginosa.

Фармакокінетика. Препарат легко проникає в органи та тканини (в тому числі в кісткову тканину), синовіальну, плевральну та перитонеальну рідини, в тканини та рідини ока, крізь плацентарний бар’єр, практично не проникає скрізь неушкоджений гепато-енцефалічний бар’єр.

Максимальна концентрація в плазмі досягається через 10 - 45 хвилин. Період напів виведення становить 1,8 - 2,2 години.   Препарат   не метаболізується в організмі, виділення відбувається в основному нирками (80 - 90%), в незміненому вигляді протягом 24 годин.   Зв'язування з   білками плазми – 10%. Об’єм розподілу – 16,0 л/кг^–1.

Показання для застосування. Інфекції, що спричинені чутливими до препарату збудниками:

1. Тяжки інфекції дихальних шляхів (пневмонія, абсцес легенів, пуль монологічні інфекції, що супроводжуються кістозно-фіброзними змінами в тканинах).

2. Інфекції шкіри, м'яких тканин.

3. Ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.

4. Бактеріємія, сепсис.

5. Інфекційні ураження кісток і суглобів.

6. Гінекологічні інфекції.

7. Інфекції шлунково-кишкового тракту.

8. Інфекції центральної нервової системи, в тому числі менінгіт.

Спосіб застосування та дози.

Приготування розчину для внутрішньом’язового введення:

- 1,5 мл стерильної води для ін'єкцій або бактеріостатичний водний розчин для ін'єкцій, або 0,5-1% розчин лідокаїну гідро хлориду додати у флакон з 500 мг препарату (або по 3 мл розчинника   на 1 г препарату).

Внутрішньом'язові ін'єкції повинні бути глибокими.    

Приготування розчину для внутрішньо венних ін'єкцій:

- 5 мл стерильної води для ін'єкцій додати у флакон з 500 мл препарату (або 10 мл розчинника на 1 - 2 г препарату) для одержання розчину з концентрацією 100 мг/мл.

Препарат вводиться внутрішньо венно, повільно, протягом 3 - 5 хвилин.

Приготування розчину для внутрішньо венної інфузії (краплинно):

- змішати 1 - 2 г препарату з 10 мл одного з нижчезазначених вказаних розчинників: 0,9% розчин натрію хлориду; 1/6 М розчин лактата натрію; 5% розчин глюкози; 5% розчин глюкози і 0,225% розчин натрію хлориду; 5% розчин глюкози і 0,45% розчин натрію хлориду; 5% розчин глюкози і 0,9% розчин натрію хлориду; 10% розчин глюкози.

Після виділення з приготовленої суміші вуглекислого газу додати 90 мл одного з вищенаведених розчинників.

Внутрішньо венні інфузії проводять протягом не менше як 30 хвилин.

Звичайна доза для дорослих

- інфекції кісток і суглобів: внутрішньо венно, по 2 г кожні 12 годин;

- інфекції кишково-шлункового тракту, інфекції центральної нервової системи, у тому числі менінгіт: внутрішньо венно, по 2 г кожні 8 годин;

- пневмонія, інфекції шкіри та м’яких тканин: внутрішньом’язово або внутрішньо венно, по 500 - 1000 мг кожні 8 годин;

- пуль монологічні інфекції, що супроводжуються кістозно-фіброзними змінами в тканинах: внутрішньо венно, по 30 - 50 мг/кг маси тіла хворого, кожні 8 годин, але не більше 6 г на добу;

- ускладнені   інфекції сечовивідних шляхів: внутрішньм’язово або внутрішньо венно, по 500 мг кожні 8 - 12 годин;

- неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: внутрішньм’язово або внутрішньо венно, по 250 мг кожні 12 годин;

- при інших видах інфекцій, тяжких і загрозливих для життя пацієнта, особливо у хворих з ослабленим імунітетом: внутрішньо венно по 2 г кожні 8 годин;

- хворим з порушенням функції нирок призначають до 1 г препарату кожні 12 годин або 0,5 г кожні 8 годин.

Звичайна доза для дітей

При менінгіті немовлятам і дітям у віці від 2 місяців до 12 років: внутрішньо венно по 50 -100 мг на кілограм ваги дитини на добу у 2 прийоми.

Немовлятам до 2 місяців: 25 - 50 мг на кілограм ваги дитини на добу, у 2 прийоми.

Шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин: внутрішньо венно або внутрішньм’язово по 50 -75 мг на кілограм ваги дитини кожні 24 год або по 25 - 37,5 мг на 1 кг ваги кожні 12 годин, але не більш 2 г на добу.

При інших серйозних інфекціях немовлятам і дітям у віці від 2 місяців до 12 років: внутрішньо венно, по 25 - 50 мг на кілограм маси тіла дитини кожні 8 годин.

Немовлятам до 4 тижнів: внутрішньо венно, по 30 мг на кілограм маси тіла дитини на добу, у 2 прийоми. Добова доза не повинна перевищувати 6 г.

Звичайна доза для літніх пацієнтів

Відповідає дозуванню для дорослих.

Примітка. Добова доза для хворих старше 75 років не повинна       перевищувати 1 г навіть при нормальних показниках вмісту   сироваткового креатині ну.

Лікування Лор аксоном   слід продовжувати протягом ще 2 днів після зникнення симптомів інфекції. Звичайно курс триває 4 - 14 днів, але при ускладнених видах інфекцій може бути за необхідності продовжений.

Побічна дія. Зрідка зустрічаються прояви тромбоцит опенії (незвичайна кровоточивість або утворення синців), псевдомембранозний коліт (болі і коліки в животі, профузна діарея і пропасниця).

Спостерігаються рідко: алергійні реакції у вигляді анафілактичного шоку; мультиформна еритема або синдром Стивенса-Джонсона (утворення пухирів, лупа та відшарування шкіри і слизових оболонок); зниження слуху, гемолітична анемія (підвищена стомлюваність, відчуття слабкості, пожовтіння шкіри і склер очей); ниркова недостатність; сироваткова хвороба; судоми; тромбофлебіт.

Можливі реакції з боку шлунково-кишкового тракту (колікі в животі, пронос, нудота); головні болі; кандидоз порожнини рота (пліснявка або стоматит); вагінальний кандидоз (свербіж вульви і   виділення білей).

Протипоказання. Лоразидим протипоказаний при алергії на антибіотики, що належать до класу цефалоспоринів.

Передозування. Передозування Лоразидиму можливо у хворих з вираженою нирковою недостатністю. При цьому можуть спостерігатися такі прояви: судоми, енцефалопатія, підвищена нейром’язева збудливість, кома. При гострому передозуванні хворого треба ретельно обстежити і призначити йому симптоматичну терапію. За наявності у хворого ниркової недостатності показано використання гемодіалізу або перитонеального діалізу для виведення ліків з організму. Спеціального антидоту не існує. Лікування носить симптоматичний характер.

Особливості застосування. Не використовуйте розчин, якщо після розведення в ньому залишилися частки, що не розчинилися.

Приготовлений розчин слід застосовувати відразу після приготування.

Не рекомендується використовувати розчинники, що містять бензилалкоголь при введенні препарату немовлятам. Застосування таких розчинників може спричинити в дітей розвиток токсичного синдрому на підставі метаболичного ацидозу, пригнічення функції центральної нервової системи, утруднення подиху, ниркову недостатність, судомні реакції і внутрішньо черепно-мозкові крововиливи.

У результаті хімічної реакції при змішуванні компонентів розчину виділяється вуглекислий газ.

Треба уникати введення розчину Лоразидиму в артерії.  

Лоразидим   не можна змішувати ні з якими іншими лікарськими засобами, особливо з аміноглікозидами і ванкоміцином.

Не можна розводити Лоразидим   у розчинниках, які не передбачені даною інструкцією.

Перед введенням Лоразидиму слід провести проби та зібрати анамнез для виявлення можливої непереносимості цефалоспоринів, тому що існує ймовірність розвитку перехресних алергійних реакцій.

Після первинного введення дози в 1 г може знадобитися зниження дози для дорослих хворим з нирковою недостатністю (до них належать також хворі, що знаходяться на гемодіалізі). У той же час, немає необхідності знижувати дозування для хворих з печінковою недостатністю.

Довгострокова терапія з використанням Лоразидиму може спричинити посилений ріст Candida albicans і відповідно кандидоз ротової порожнини.

За наявності кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо виразкових колітів, ентериту або коліту, спричиненого прийомом антибіотиків, препарат призначають тільки за життєвими показанннями. (Лікування Лоразидимом може призвести до розвитку псевдомембранозного коліту.)

Так само, як і інші антибіотики, Лоразидим при тривалому прийомі може спровокувати ріст мікро організмів, нечутливих до даного препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю.

Достовірних даних про вплив препарату на організм вагітних і розвиток плоду немає. Тому Лоразидим призначається вагітним тільки за життєвими показанняіми. Забороняється застосовання препарату у І триместрі вагітності.

Лоразидим проникає в грудне молоко в незначній кількості. Однак призначати препарат жінкам, які годують груддю, потрібно з обережністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існує потенційна небезпека розвитку підвищеної нефротоксичності, коли Лоразидим застосовується одночасно з іншими нефро токсичними препаратами, такими як «петльові» діуретики. Особливо це стосується до хворих з вираженою нирковою недостатністю. У таких хворих варто ретельно контролю вати функцію нирок, якщо вони одночасно одержують Лоразидим   і аміноглікозиди.

Не рекомендується змішувати Лоразидим з іншими антимікробними препаратами або розчинами, включаючи пентамідину ізотіонат або лабеталолу гідро хлорид.

Змішування Лоразидиму з аміноглікозидами може призвести до синергізму їхньої дії. Якщо вони застосовуються паралельно, то вводити їх потрібно в різні ділянки м'язових тканин. Не можна змішувати ці препарати в одному шприці або флаконі.

Фізично несумісний Лоразидим з ванкоміцином. Змішування розчинів цих препаратів може призвести до утворення преципітату.

Хлорамфенікол є антагоністом b-лактамових препаратів, включаючи Лоразидим.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей сухому і темному місці, при кімнатній температурі. Термін придатності – 3 роки.

Після приготування розчин для внутрішньом’язового введення може зберігатися протягом 24 годин при кімнатній температурі (до +25^о) і до трьох діб - у холодильнику ( до +4^о).

Після приготування розчин для внутрішньо венного введення може зберігатися до трьох діб при кімнатній температурі (до +25^о) і до 10 діб – у холодильнику (до +4^о).

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 1 флакон, що містить  500 мг або 1000 мг порошку для приготування розчину для ін'єкцій, у картонній коробці.

Виробник. Ексір Фармасьютикал Ко. (Exir Pharmaceutical Co.).

Адреса. No. 7, Darougostar Bldg., Bistoon St., Jahad Sq., Tehran, Iran.

Фармакодинамика. Цефтазидим — антибиотик третьего поколения группы цефалоспоринов с широким спектром противомикробного действия.
Оказывает бактерицидное действие, нарушая процесс синтеза оболочки бактериальной клетки. Механизм действия цефтазидима обусловлен связыванием белков, что приводит к повреждениям клеточной мембраны бактерий, находящихся в стадии размножения, и нарушением формирования перекрестных связей в пептидогликановых цепочках за счет ацелирования транспептидаз бактериальной клетки. Угнетение роста и деления бактериальных клеток часто приводит к их лизису. Наиболее чувствительны к цефтазидиму бактерии с высокой скоростью деления.
Цефтазидим активен в отношении широкого спектра грамотрицательных микроорганизмов, включая штаммы, резистентные к гентамицину и другим аминогликозидам, а также относительно грамположительных микроорганизмов, резистентных к ампициллину и другим цефалоспоринам. Менее активен относительно грамположительных кокков по сравнению с I и II поколением цефалоспоринов. Препарат эффективен для лечения заболеваний, вызванных синегнойной палочкой.
Цефтазидим устойчив к действию β-лактамаз (пенициллиназа и цефалоспориназа). В исследованиях in vitro доказана бактерицидная активность цефтазидима относительно микроорганизмов:
грамотрицательных: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включая Ps. pseudomallei), Escherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы);
грамположительных: Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метицилину), Staphylococcus epidermidis (штаммы, чувствительные к метицилину), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenes (β-гемолитический стрептококк группы А), Streptococcus группы В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключая Streptococcus faecalis); анаэробов: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (большинство штаммов Bacteroides fragilis резистентны).
Цефтазидим in vitro неактивен относительно резистентных к метицилину стафилококков, Streptococcus faecalis и других энтерококков, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. Легко проникает в органы и ткани (в том числе в костную ткань), синовиальную, плевральную и перитонеальную жидкость, в ткани и жидкости глаза, практически не проникает через неповрежденный ГЭБ. Цефтазидим быстро проникает через плаценту, экскретируется в грудное молоко. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 10–45 мин. Связывание с белками плазмы крови — 10%. Объем распределения — 16,0 л/кг^–1. Период полувыведения — 1,8–2,2 ч. Терапевтически эффективные концентрации сохраняются в сыворотке крови в течение 8–12 ч после в/в и в/м введения. Не метаболизируется. Выводится преимущественно почками (80–90%) в неизмененном виде в течении 24 ч. При нарушении функции почек элиминация цефтазидима снижается, что требует снижения дозы препарата. Менее 1% препарата выводится с желчью.

инфекции, вызванные одним или несколькими чувствительными к препарату микроорганизмами: тяжелые инфекции (сепсис, бактериемия, перитонит, менингит), инфекции у пациентов со сниженным иммунитетом, у пациентов с инфицированными ожогами, инфекции дыхательных путей (включая инфекции легких у больных с муковисцидозом), ЛОР-органов, органов мочеполовой системы (включая осложненные и неосложненные инфекции мочевыводящих путей), кожи и мягких тканей, ЖКТ, желчевыводящих путей и брюшной полости, костей и суставов.
Инфекции, связанные с гемодиализом и перитонеальным диализом (включая непрерывный амбулаторный перитонеальный диализ); профилактика инфекционных осложнений после операций на предстательной железе (трансуретральная резекция).

доза зависит от тяжести заболевания, чувствительности микроорганизмов, локализации и типа возбудителя инфекции, а также от возраста и функции почек пациента.
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет. В/в или в/м вводят 1–6 г препарата, разделив дозу на 2–3 введения в сутки.
Инфекции мочеполовой системы и менее тяжелые инфекции: по 500 мг–1 г 2 раза в сутки.
Осложненные инфекции мочевыводящих путей: в/м или в/в по 500 мг 2–3 раза в сутки.
Неосложненные инфекции мочевыводящих путей: в/м или в/в по 250 мг 2 раза в сутки.
Большинство инфекций: по 1 г 3 раза в сутки или по 2 г 2 раза в сутки.
Тяжелые инфекции, особенно у больных с иммунодефицитом, включая пациентов с нейтропенией: по 2 г каждые 8 или 12 ч или по 3 г каждые 12 ч.
При муковисцидозе в сочетании с инфекциями легких, вызванных синегнойной палочкой: 100–150 мг/кг/сут в 3 приема.
Применение препарата в дозе до 9 г/сут у взрослых пациентов с нормальной функцией почек не вызывало побочных эффектов.
Профилактика инфекционных осложнений при оперативных вмешательствах на предстательной железе: 1 г препарата вводят во время индукции в анестезию, следующую дозу вводят при удалении катетера.
Дозирование у пациентов с нарушенной функцией почек. Режим дозирования для пациентов с нарушением функции почек устанавливают в зависимости от значений клиренса креатинина. Начальная доза — 1 г.
Поддерживающие дозы:

Пациентам с тяжелыми инфекциями можно повысить разовую дозу на 50% или частоту введения препарата, но в этом случае следует контролировать концентрацию цефтазидима в сыворотке крови (она не должна превышать 40 мг/л).
Гемодиализ. После каждого сеанса гемодиализа необходимо вводить поддерживающую дозу цефтазидима, которая указана в таблице выше.
Перитонеальный диализ. Лоразидим можно применять при перитонеальном диализе в обычном режиме и при продолжительном амбулаторном перитонеальном диализе.
Помимо в/в введения Лоразидим можно добавлять в диализную жидкость (125–250 мг цефтазидима на 2 л диализной жидкости).
Пациентам, которым проводят длительный артериовенозный гемодиализ или быструю гемофильтрацию в отделениях интенсивной терапии, рекомендуемая доза составляет 1 г/сут однократно или в несколько введений. Пациентам, которым проводят медленную гемофильтрацию, следует придерживаться схемы дозирования, как и для лечения при нарушенной функции почек.
Дозирование цефтазидима пациентам при проведении продолжительной веновенозной гемофильтрации:

*Поддерживающую дозу необходимо вводить каждые 12 ч.
Дозирование цефтазидима пациентам при проведении продолжительного веновенозного гемодиализа:

*Поддерживающую дозу необходимо вводить каждые 12 ч.
Дети. Дети в возрасте 2 мес–12 лет: 30–100 мг/кг/сут, разделенные на 2–3 введения.
Детям с иммунодефицитом, муковисцидозом или менингитом рекомендуемые дозы — до 150 мг/кг/сут (максимально 6 г/сут) на 3 введения.
Новорожденные (0–2 мес): 25–60 мг/кг/сут, разделенные на 2 введения. У новорожденных период полувыведения цефтазидима из сыворотки крови может быть в 3–4 раза больше, чем у взрослых.
Пациенты пожилого возраста. При лечении острых инфекций учитывают снижение клиренса цефтазидима, в связи с этим суточная доза не должна превышать 3 г. Лечение Лоразидимом продолжают еще в течение 2 дней после исчезновения симптомов инфекции.
Курс лечения — 4–14 дней, при осложненных видах инфекций возможно продление курса лечения.
Приготовление р-ра для в/м инъекций: добавляют 1,5 мл стерильной воды для инъекций или стерильного водного р-ра для инъекций или 0,5–1% р-р лидокаина гидрохлорида во флакон с 500 мг препарата (3 мл растворителя на 1 г препарата).
Инъекцию вводят глубоко в мышцу.
Приготовление р-ра для в/в инъекций: добавляют 5 мл стерильной воды для инъекций во флакон с 500 мг препарата (или 10 мл растворителя на 1–2 г препарата) для получения р-ра с концентрацией 100 мг/мл.
Препарат вводится в/в медленно в течение 3–5 мин.
Приготовление р-ра для в/в инфузии (капельно): к 1–2 г препарата добавляют 10 мл одного из следующих растворителей:
0,9% р-р натрия хлорида;
р-р 1/6 М натрия лактата;
5% или 10% р-р глюкозы;
5% р-р глюкозы и 0,225% р-р натрия хлорида;
5% р-р глюкозы и 0,45% р-р натрия хлорида;
5% р-р глюкозы и 0,9% р-р натрия хлорида.
После выделения из приготовленной смеси углекислого газа добавить 90 мл одного из этих растворителей.
Длительность в/в инфузии — не менее 30 мин.

повышенная чувствительность к антибиотикам группы цефалоспоринов и пенициллинов.
Период беременности и кормления грудью.

местные: флебит или тромбофлебит при в/в введении, боль и/или воспаление при в/м введении препарата.
Аллергические реакции: макулопапулезная сыпь, крапивница, лихорадка, озноб; очень редко — ангионевротический отек и анафилаксия (в том числе бронхоспазм и/или гипотензия). Возможно развитие полиморфной эритемы, синдрома Стивенса — Джонсона и токсического эпидермального некролиза.
Со стороны ЖКТ: диарея, тошнота, рвота, боль в животе, запор; очень редко — кандидозный стоматит, псевдомембранозный колит.
Со стороны мочеполовой системы: вагинальный кандидоз, вагинит, почечная недостаточность.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко — желтуха.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, снижение слуха, парестезии и нарушение вкуса. Возможны тремор, миоклония, судороги, энцефалопатия и кома у больных с почечной недостаточностью, у которых доза цефтазидима не была снижена.
Изменения лабораторных показателей (преходящие нарушения): эозинофилия, очень редко — гемолитическая анемия, тромбоцитоз, повышение активности одного или нескольких печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГГТ, ЩФ), транзиторное повышение уровня мочевины, азота мочевины и/или креатинина в сыворотке крови. Очень редко сообщалось о развитии лейкопении, нейтропении, агранулоцитоза, тромбоцитопении и лимфоцитоза. Приблизительно у 5% пациентов наблюдается положительная реакция Кумбса, что может влиять на определение группы крови.

перед началом лечения цефтазидимом необходимо собрать аллергологический анамнез, особенно в отношении β-лактамных антибиотиков и пенициллинов. Перед введением Лоразидима необходимо провести пробу на чувствительность к препарату для выявления возможной непереносимости в связи с вероятностью развития перекрестных аллергических реакций.
При развитии аллергической реакции на цефтазидим введение препарата необходимо немедленно прекратить.
Приготовленный р-р используют немедленно. Нельзя вводить р-р при наличии в нем нерастворенных частиц.
Не рекомендуется использовать растворители с содержанием бензилалкоголя при введении препарата детям грудного возраста. Применение данных растворителей может вызвать развитие токсического синдрома у детей на фоне метаболического ацидоза: угнетение функций ЦНС, затруднение дыхания, почечная недостаточность, судорожные реакции и внутримозговое кровоизлияние.
В результате химической реакции при смешивании компонентов р-ра выделяется углекислый газ. Избегать в/а введения р-ра.
Нельзя разводить Лоразидим в растворителях, не предусмотренных данной инструкцией.
После первого введения 1 г препарата возможно снижение дозы для пациентов с почечной недостаточностью (а также находящихся на гемодиализе). Пациентам с печеночной недостаточностью дозу препарата не снижают. Длительная терапия Лоразидимом может вызвать усиленный рост Candida albicans и развитие кандидоза ротовой полости.
При наличии кровотечений, заболеваний ЖКТ, особенно язвенного колита, энтерита или колита, вызванных приемом антибиотиков, препарат назначают только по жизненным показаниям (в связи с возможностью развития псевдомембранозного колита). Данных об отрицательном влиянии цефтазидима на функцию почек при применении в обычных терапевтических дозах нет.
Продолжительное применение может привести к усиленному росту устойчивых микроорганизмов.
Влияние на способность управлять транспортными средствами или работе со сложными механизмами. На время лечения необходимо удерживаться от управления транспортными средствами и работы со сложными механизмами.
Период беременности и кормления грудью. В связи с отсутствием данных о безопасности применения препарата в период беременности Лоразидим не назначают. Экскретируется в грудное молоко, не назначают женщинам в период кормления грудью.
Дети. С осторожностью применяют у детей в возрасте до 1 мес.

возрастает риск развития нефротоксичности при одновременном применении с нефротоксичными препаратами (аминогликозидами или сильнодействующими диуретиками), особенно у пациентов с выраженной почечной недостаточностью. Необходимо тщательно контролировать функцию почек у данной группы пациентов при одновременном приеме Лоразидима и аминогликозидов. При одновременном введении Лоразидима и аминогликозидов возможен синергизм действия. При параллельном применении их необходимо вводить в разные участки мышц. Не смешивать эти препараты в одном шприце или флаконе.
Хлорамфеникол является антагонистом β-лактамных антибиотиков, включая Лоразидим.
Лоразидим менее стабилен в р-ре натрия бикарбоната, чем в других р-рах для в/в введения. Не рекомендуется применять натрия бикарбонат в качестве растворителя.
Не смешивать Лоразидим с другими антибактериальными препаратами или р-рами, включая пентамидина изотионат или лабеталола гидрохлорид.
Фармацевтически не совместим с ванкомицином. Смешивание р-ров этих препаратов может привести к образованию преципитата.

возможны судороги, энцефалопатия, повышенная нервно-мышечная возбудимость, кома. Специфического антидота нет. Проводят гемодиализ или перитонеальный диализ для выведения препарата из организма. Лечение симптоматическое.

при температуре не выше 25 °С.