Макуген - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МАКУГЕН

(MACUGEN)

Склад.

Діюча речовина: pegaptanib; 1 мл попередньо наповненого шприца містить разову дозу  0,3 мг пегаптанібу натрію в номінальному об’ємі 90 мікро літрів (1,65 мг пегаптанібу натрію, відповідно до 0,3 мг вільної кислотної форми олігонуклеотиду у номінальному об’ємі 90 мкл);

допоміжні речовини: натрію дигідро фосфат моногідрат, натрію гідро фосфат гептагідрат, натрію хлорид, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Офтальмологічні засоби. Код ATC S01XA17.

Клінічні характеристики:

Показання. Неоваскулярна (волога форма) вікова макулодегенерація (ВМД).

Протипоказання. Активна або очікувана очна чи пері окулярна інфекція.

Відома гіпер чутливість до активної речовини або будь-якого наповнювача.

Спосіб застосування та дози.

ТІЛЬКИ ДЛЯ ВВЕДЕННЯ У СКЛОВИДНЕ ТІЛО !

Лікування полягає у введенні препарату «Макуген» у скловидне тіло. Це процедура повинна   виконуватись офтальмологами, які мають досвід введення ін’єкцій у скловидне тіло (інтравітреальних ін’єкцій).

Макуген 0,3 мг слід призначати один раз кожні шість тижнів (9 ін’єкцій на рік) шляхом ін’єкції в скловидне тіло ураженого ока.

Перед застосуванням Макуген слід перевірити візуально на вміст твердих частинок і безбарвність.

Процедуру ін’єкції слід проводити в асептичних умовах, які включають хірургічну обробку рук, застосування стерильних рукавиць, серветок, розширювача повіки (або еквівалента). Перед проведенням процедури слід детально оцінити анамнез пацієнта щодо реакцій підвищеної чутливості. Перед ін’єкцією слід провести відповідну анестезію і застосувати місцево бактерицидні речовини широкого спектра дії (антисептики).

У пацієнтів, що застосовували препарат «Макуген», після ін’єкції було помічено тимчасове підвищення внутрішньо очного тиску. Тому слід спостерігати за рівнем кровопостачання диска зорового нерва і внутрішньо очного тиску. Крім того, слід уважно здійснювати моніторувння пацієнтів на предмет виникнення ендофтальміту протягом двох тижнів після введення ін’єкції. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі виникнення симптомів, які нагадують ендофтальміт, – негайно повідомити про це лікаря.

Побічні реакції.

У пацієнтів, які отримували Макуген, повідомлено про серйозні побічні реакції, пов’язані з очами, що включають ендофтальміт (12 випадків, 1%), крововилив у   сітківку (3 випадки, <1%), крововилив у скловидне тіло (2 випадки, <1%) і відшарування сітківки (4 випадки, <1%).

У пацієнтів, при застосуванні препарату у дозі 0,3 мг, описані нижче дані безпечності підсумовують усі побічні реакції, потенційно пов’язані з процедурою введення і препаратом. Побічні реакції наведені в списку за класом органів та систем і частотою виникнення:         дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 і <1/10) і нечасті (≥1/1000 і <1/100).

Порушення психіки

Нечасті         кошмарні сновидіння, депресія.

Порушення нервової системи

Часті                головний біль.

Порушення зору

Зорові побічні реакції розглядались як потенційно пов’язані з лікуванням препаратом «Макугеном» (як з процедурою ін’єкції, так і з самим препаратом) і головним чином розглядались як такі, що пов’язані з процедурою ін’єкції.

Дуже часті      запалення передньої камери ока, очний біль, підвищений внутрішньо очний тиск, точковий кератит, плаваючі частинки в скловидному тілі і потемніння скловидного тіла.

Часті      відчуття стороннього тіла в оці, катаракта, кон’юнктивальний крововилив, кон’юнктивальна гіперемія, набряк кон’юнктиви, кон’юнктивіт, дистрофія рогівки, дефект епітелію рогівки, порушення рогівкового епітелію, набряк рогівки, сухість ока, ендофтальміт, виділення з ока, запалення ока, подразнення ока, свербіж в ділянці ока, почервоніння ока, набряк ока, набряк повіки, підвищена сльозотеча, макулярна дегенерація, мідріаз, відчуття дискомфорту в оці, підвищений   внутрішньо очний тиск, пері орбітальна гематома, світлобоязнь, фотопсія, крововилив у сітківку, розпливчастий зір, знижена гострота зору, порушення зору, відшарування скловидного тіла і порушення скловидного тіла.

Нечасті    астенопія, блефарит, алергічний кон’юнктивіт, рогівкові нашарування, очний крововилив, свербіж повік, кератит, крововилив у скловидне тіло, зниження зіничного рефлексу, садно рогівки, ексудати сітківки, птоз повіки, рубець сітківки, халязіон, ерозія рогівки, знижений внутрішньо очний тиск, реакція місця введення, пухирці на місці введення, відшарування сітківки, порушення рогівки, оклюзія артерії сітківки, розрив сітківки, ектропіон, порушення рухів очного яблука, подразнення повіки, гіфема, порушення зіниці, порушення райдужної оболонки, іктеричність склери, передній увеїт, очний преципітат (наліт), запалення райдужки, екскавація зорового нерва, дефект зіниці, оклюзія вени сітківки, а також пролапс скловидного тіла.

Порушення слуху та лабіринту

Нечасті    глухота, загострення хвороби Меньєра, запаморочення.

Порушення серцево-судинної системи

Нечасті    відчуття серцебиття.

Судинні порушення

Нечасті         артеріальна гіпертензія, аневризма аорти.

Порушення системи дихання

Часті                ринорея.

Нечасті         назофарингіт.

Порушення шлунково-кишкового тракту

Нечасті         блювання, диспепсія.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасті    контактний дерматит, екзема, зміна кольору волосся, висип, свербіж, нічна пітливість.

Порушення скелетно-м’язової системи і сполучної тканини

Нечасті    біль у спині.

Загальні порушення і порушення з боку місця введення

Нечасті    стомлюваність, озноб, болючість при дотику, біль у грудях, грипоподібний синдром

Лабораторні дослідження

Нечасті    підвищення гамма-глутамілтрансфер ази.

Травма, отруєння і процедурні ускладнення

Нечасті    садно.

У дослідженнях, під час яких лікування Макогеном продовжували до двох років, не було жодних доказів підвищення частоти небажаних ефектів протягом другого року застосування порівняно з аналогічними під час першого року.

Пост-маркетинговий досвід.   У пацієнтів, у межах кількох годин після введення пегаптанібу разом з різними препаратами, призначеними як складові частини підготовки до ін’єкції препарату, повідомлено про поодинокі випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, включно з ангіоневротичним набряком.

Передозування. Дані про можливість передозування препарату відсутні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Пегаптаніб не досліджувався на вагітних жінках.   Дослідження на тваринах є недостатніми, але вони показали токсичний вплив на репродуктивну систему високих системних експозиційних доз. Потенційний ризик для людей невідомий. Очікується, що системна дія   пегаптанібу після внутрішньо очного застосування   буде дуже низькою. Незважаючи на це, під час вагітності Макуген слід використовувати тільки у тому випадку, коли можлива користь для матері перевищуватиме потенційний ризик для плода.

Залишається невідомим, чи виводиться Макуген з грудним молоком. Зважаючи на те, що багато препаратів екскретується грудним молоком, жінкам, які годують груддю, Макуген   рекомендується застосовувати із застереженнями.

Діти. Макуген не був досліджений на пацієнтах віком до 18 років. Тому його не рекомендують для використання у дітей та підлітків.

Особливі заходи безпеки. Очікується, що при інтравітреальних ін’єкціях може виникати транзиторне підвищення внутрішньо очного тиску. Тому після ін’єкцій   слід оцінювати кровопостачання диска зорового нерва і відповідно корегувати підвищення внутрішньо очного тиску.

Після ін’єкцій препарату можуть виникати ранні (в день ін’єкції) і запізнілі крововиливи в скловидне тіло.

Процедури інтравітреальних ін’єкцій пов’язані з ризиком виникнення ендофтальміту; в клінічних дослідженнях Макугену частота виникнення ендофтальміту становила 0,1% на ін’єкцію.

У пост-маркетингових дослідженнях повідомлялося про поодинокі випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, включаючи ангіо невротичний набряк, після процедури інтравітреального введення препарату. Прямий   зв’язок з Макугеном або іншими різноманітними препаратами, які застосовувались, під час підготовки до ін’єкції або з іншими факторами в даних випадках не був встановлений.

Особливі групи пацієнтів:

Зниження функції печінки

Макуген не вивчався у пацієнтів з ушкодженою функцією печінки, проте в даній популяції немає необхідності в жодних рекомендаціях.

Ниркова недостатність

Макуген був вивчений недостатньо у пацієнтів з тяжкими формами ниркової недостатності при кліренсі креатині ну < 20 мл/хв. Для пацієнтів з   кліренсом креатині ну > 20 мл/хв. жодних спеціальних рекомендацій непотрібно.

Діти та підлітки

Макуген не був досліджений на пацієнтах віком до 18 років. Тому його не рекомендовано використовувати для дітей та підлітків.

Пацієнти літнього віку

Ніяких спеціальних рекомендацій непотрібно.

Стать

Ніяких спеціальних рекомендацій непотрібно.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Після проведення інтравітреальної ін’єкції Макуген у пацієнтів може виникати тимчасова розпливчастість зору. До моменту зникнення цього симптому не слід керувати автомобілем   та працювати зі складними механізми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій. Дослідження взаємодії лікарських засобів з Макугеном не проводили. Пегаптаніб метаболізується нуклеазами і тому взаємодії з препаратом, опосередковано через систему цитохрому P 450, є малоймовірними.

У пацієнтів, які отримували Макуген у режимі моно терапії і в комбінації з ФДТ (фото динамічною терапією), не було виявлено жодних відмінностей у фармакокінетиці пегаптанібу у плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пегаптаніб – це пегільований, модифікований олігонуклеотид, що зв’язується з високою специфічністю і спорідненістю з позаклітинними судинним ендотеліальним фактором росту (СЕФР)165, пригнічуючи його активність.   СЕФР є секретованим білком, що індукує ангіогенез, проникність судин і запалення, ці його властивості, вважається, сприяють прогресу ванню неоваскулярної (вологої) форми ВМД. СЕФР 165 є ізоформою СЕФР, переважно залученою в патологічний процес очної неоваскуляризації. У дослідах селективного інгібування пегаптанібом, проведених на тваринах, встановлено його дію на пригнічення патологічної неоваскуляризації у вигляді пан-СЕФР-інгібування; проте Макуген не впливав на нормальну судинну сітку, в той час як при пан-інгібуванні СЕФР цього ефекту не виникало. У пацієнтів з ВДМ, які отримували Макуген, відзначено зменшення росту середнього загального об’єму ушкодження, хороїдальної неоваскуляризації (величина ХНВ) і величини просочування флуоресцеїну.

Дані за період дослідження протягом двох років свідчать, що лікування Макугеном слід призначати якомога раніше. У випадку запущеної хвороби ініціювання і продовження лікування Макугеном слід розглянути як можливість збереження корисної гостроти зору ока.

Лікування препаратом «Макуген» одночасно обох очей не досліджувалось.

Безпечність та ефективність препарату Макугену після двох років не були вивчені.

Фармакокінетика.

Всмоктування

У тварин пегаптаніб після інтравітреального введення всмоктується повільно з ока в системний кровообіг. Швидкість абсорбції з ока є фактором, що обмежує швидкість в депонуванні препарату у тварин і є, вірогідно, такою самою у людей. У людей середній рівень уявного періоду напів виведення з плазми пегаптанібу у дозі більше 3 мг (у 10 разів вище рекомендованої дози) монокулярної дози становить 10 ±4 дні.

Середня максимальна концентрація препарату в плазмі визначається з 1 по 4 добу після застосування 3 мг монокулярної дози в людей і становить 80 нг/мл. Середня площа під кривою (ППК) “концентрація в плазмі/час” при даній дозі становить приблизно                      25 мкг/год./мл. При інтравітреальному застосуванні кожні 6 тижнів пегаптаніб не накопи чується в плазмі. У дозах, менших 0,5 мг/око, концентрація в плазмі пегаптанібу, ймовірно, не перевищує 10 нг/мл.

Абсолютна біодоступність пегаптанібу після інтравітреального введення не була оцінена в людей, проте вона становить приблизно 70-100% у кролів, собак і мавп.

У тварин, що отримували пегаптаніб у дозах до 0,5 мг/око в обидва ока, концентрації в плазмі становили від 0,03 до 0,15% її в скловидному тілі ока.

Розповсюдження/Метаболізм/Виведення

У дослідженнях на тваринах пегаптаніб поширюється первинно в плазму крові і   значною мірою не поширюється до периферичних тканин після внутрішньо венного застосування. Через двадцять чотири години після інтравітреального введення в обидва ока кролів радіо активно міченої дози пегаптанібу, радіо активність була здебільшого виявлена в скловидному тілі, сітківці і внутрішньо очній рідині. Після інтравітреального і внутрішньо венного введення кролям радіо активно міченого   пегаптанібу найвища концентрація радіо активності (за винятком ока при інтравітреальній дозі) була виявлена в нирці. У кролів виявлений складовий нуклеотид 2’-флюороуридин у плазмі і сечі після разової інтравітреальної і внутрішньо венної дози радіо активно міченого препарату. Пегаптаніб метаболізується ендо- та екзонуклеазами. У кролів пегаптаніб головним чином елімінується з сечею у вигляді вихідної лікувальної речовини і метаболітів.  

Особливі популяції.

Фармакокінетика пегаптанібу є подібною у жінок і чоловіків, а також у віці від 50 до 90 років.

Пегаптаніб натрію недостатньо вивчений у пацієнтів з кліренсом креатині ну нижче 20 мл/хв. Зниження кліренсу креатині ну менше 20 мл/хв. може бути пов’язаний з 2,3-кратним підвищенням ППКП пегаптанібу. Для пацієнтів з кліренсом креатині ну вище 20 мл/хв., які отримують рекомендовану дозу пегаптанібу натрію 0,3 мг, особливих рекомендацій не існує.

Фармакокінетика пегаптанібу не вивчена у пацієнтів із зниженою функцією печінки. Системна експозиція очікується в межах добре переносимих рівнів у пацієнтів цієї групи, адже  10-кратна доза (3 мг/око) добре переносилася.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: розчин від безбарвного до слабко коричневого

Несумісність. При відсутності досліджень сумісності даний медичний препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності. 18 місяців

Умови зберігання. Зберігати у холодильнику (2–8 °С). Зберігати у недоступному для людей місці. Не заморожувати і не трясти сильно.

Упаковка. Попередньо наповнений шприц   містить разову дозу препарату.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Гілеад Сайенсіз Інк, США; Пфайзер Ірландія Фармасьютікалз, Ірландія

Місцезнаходження. 502 Covina Boulevard, San Dimas, CA 91773, USA; Pottery Road, Dun Laoghaire, Co. Dublin, Ireland.

Фармакодинамика. Пегаптаниб — это пегилированный, модифицированный олигонуклеотид, селективно связывающийся и обладающий высоким сродством к внеклеточному сосудистому эндотелиальному фактору роста (СЭФР)165, подавляя его активность. СЭФР является секретированным белком, который индуцирует ангиогенез, проницаемость сосудов и воспаление, эти его свойства, как полагают, способствуют прогрессированию неоваскулярной (влажной) формы возрастной макулодегенерации (ВМД). СЭФР165 — изоформа СЭФР, преимущественно вовлеченная в патологический процесс глазной неоваскуляризации. В опытах по селективному ингибированию пегаптанибом, проведенных на животных, установлено его действие на угнетение патологической неоваскуляризации в виде пан-СЭФР-ингибирования; однако Макуген не влиял на нормальную сосудистую сеть, в то время как при пан-ингибировании СЭФР этого эффекта не возникало. У пациентов с ВМД, получавших Макуген, отмечено уменьшения роста среднего общего объема повреждения, величины хороидальной неоваскуляризации и просачивания флуоресцеина. Данные за период исследования на протяжении 2 лет свидетельствуют, что лечение Макугеном следует назначать как можно раньше. В случае длительного предшествующего течения заболевания инициирование и продолжение лечения Макугеном необходимо рассматривать как возможность сохранения полезной остроты зрения глаза. Лечение препаратом Макуген одновременно обоих глаз не исследовали. Безопасность и эффективность препарата Макуген после 2 лет применения не изучены.
Фармакокинетика. Всасывание. У животных пегаптаниб после интравитреального введения всасывается медленно и попадает в системный кровоток. Скорость абсорбции из глаза является фактором, который ограничивает скорость в депонировании препарата у животных и является достоверно такой же у человека. У человека средний уровень кажущегося периода полувыведения из плазмы крови пегаптаниба в дозе 3 мг (в 10 раз выше рекомендуемой дозы) монокулярной дозы составляет 10±4 дня.
Средняя максимальная концентрация препарата в плазме крови определяется с 1-х по 4-е сутки после применения 3 мг монокулярной дозы у людей и составляет 80 нг/мл. Средняя AUC при данной дозе составляет приблизительно 25 мкг/ч/мл. При интравитреальном применении каждые 6 нед пегаптаниб не кумулируется в плазме крови. В дозах ≤0,5 мг/глаз концентрация в плазме крови пегаптаниба, вероятно, не превышает 10 нг/мл.
Абсолютная биодоступность пегаптаниба после интравитреального введения не оценена у человека, однако она составляет приблизительно 70–100% у кроликов, собак и обезьян.
У животных, получавщих пегаптаниб в дозах ≤0,5 мг/глаз в оба глаза, концентрация в плазме крови составляла от 0,03 до 0,15% концентрации в стекловидном теле глаза.
Распределение/Метаболизм/Выведение. В исследованиях на животных пегаптаниб распределяется первично в плазме крови и в значительной степени не распределяется в периферических тканях после в/в применения. Через 24 ч после интравитреального введения в оба глаза кроликов радиоактивно меченной дозы пегаптаниба радиоактивность была преимущественно выявлена в стекловидном теле, сетчатке и внутриглазной жидкости. После интравитреального и в/в введения кроликам радиоактивно меченного пегаптаниба максимальная концентрация радиоактивности (за исключением глаза при интравитреальной дозе) была выявлена в почке. У кроликов выявлен составляющий нуклеотид 2’-флюороуридин в плазме крови и моче после разовой интравитреальной и в/в дозы радиоактивно меченного препарата. Пегаптаниб метаболизируется эндо- и экзонуклеазами. У кроликов пегаптаниб в основном элиминируется с мочой в виде исходного вещества и метаболитов.
Особые популяции пациентов. Фармакокинетика пегаптаниба подобна у женщин и мужчин, а также в лиц в возрасте от 50 до 90 лет.
Пегаптаниб натрия недостаточно изучен у пациентов с клиренсом креатинина ≤20 мл/мин. Снижение клиренса креатинина ≤20 мл/мин может быть связано с 2,3-кратным увеличением AUC пегаптаниба. Для пациентов с клиренсом креатинина 20 мл/мин, получающих рекомендуемую дозу пегаптаниба натрия 0,3 мг, особых рекомендаций не существует. Фармакокинетика пегаптаниба не изучена у пациентов со сниженной функцией печени. Системную экспозицию можно ожидать в пределах хорошо переносимих уровней у пациентов этой группы, ведь 10-кратная доза (3 мг/глаз) хорошо переносилась.

неоваскулярная (влажная форма) ВМД.

предназначен только для введения в стекловидное тело.
При лечении препарат Макуген вводят в стекловидное тело. Эта процедура должна выполняться офтальмологом, имеющим опыт введения инъекций в стекловидное тело (интравитреальних инъекций).
Макуген 0,3 мг назначают 1 раз каждые 6 нед (9 инъекций в год) путем инъекции в стекловидное тело пораженного глаза.
Перед применением Макуген необходимо проверить визуально на содержание твердых частичек и бесцветность.
Процедуру инъекции следует проводить в асептических условиях, которые включают хирургическую обработку рук, применение стерильных перчаток, салфеток, расширителя века (или его аналога). Перед проведением процедуры необходимо детально оценить анамнез пациента относительно реакций повышенной чувствительности. Перед инъекцией следует провести соответствующую анестезию и применить местно-бактерицидные вещества широкого спектра действия (антисептики).
У пациентов, применявших препарат Макуген, после инъекции отмечено временное повышение внутриглазного давления. Поэтому необходимо контролировать уровень кровоснабжения диска зрительного нерва и внутриглазного давления. Кроме того, необходимо внимательно осуществлять мониторирование пациентов с целью выявления возникновения эндофтальмита на протяжении 2 нед после проведения инъекции. Пациенты должны быть предупреждены о том, что в случае возникновения симптомов, подобных эндофтальмиту, следует немедленно обратиться к врачу.

активная или ожидаемая глазная или периокулярная инфекция. Известная гиперчувствительность к активному веществу или любому наполнителю препарата.

у пациентов, получавших Макуген, были сообщения о серьезных побочных реакциях со стороны глаз, которые включают эндофтальмит (12 случаев — 1%), кровоизлияние в сетчатку (3 случая — ≤1%), кровоизлияние в стекловидное тело (2 случая — ≤1%) и отслоение сетчатки (4 случая — ≤1%).
У пациентов при применении препарата в дозе 0,3 мг отмечали нижеприведенные побочные реакции, потенциально связанные с процедурой введения и непосредственно с препаратом. Побочные реакции классифицированы по органам и системам и частоте возникновения: очень часто (1/10), часто (1/100,≤1/10) и нечасто (1/1000, ≤1/100).
Нарушение психики: нечасто — кошмарные сновидения, депрессия.
Со стороны нервной системы: часто — головная боль.
Со стороны органа зрения: зрительные побочные реакции рассматривались как потенциально связанные с применением препарата Макуген (как с процедурой инъекции, так и с самим препаратом); очень часто — воспаление передней камеры глаза, боль в глазу, повышенное внутриглазное давление, точечный кератит, плавающие частички в стекловидном теле и помутнение стекловидного тела; часто — ощущение инородного тела в глазу, катаракта, конъюнктивальное кровоизлияние, конъюнктивальная гиперемия, отек конъюнктивы, конъюнктивит, отек роговицы, нарушение роговичного эпителия, дистрофия роговицы, дефект эпителия роговицы, сухость глаза, эндофтальмит, выделения из глаза, зуд, раздражение глаза, покраснение, отек глаз, отек век, повышенное слезотечение, макулярная дегенерация, мидриаз, ощущение дискомфорта в глазу, повышение внутриглазного давления, периорбитальная гематома, светобоязнь, фотопсия, кровоизлияние в сетчатку, нечеткость зрения, снижение остроты зрения, нарушения со стороны стекловидного тела; нечасто — астенопия, блефарит, аллергический конъюнктивит, роговичные разрастания, кровоизлияние, зуд век, кератит, кровоизлияние в стекловидное тело, снижение зрачкового рефлекса, птоз век, рубцовые измения сетчатки, халязион, эрозия роговицы, снижение внутриглазного давления, реакция в месте введения, отслоение сетчатки, окклюзия артерий сетчатки, разрыв сетчатки, эктропион, нарушение движений глазного яблока, раздражение век, гифема, нарушение аккомодации, изменеия радужной оболочки, иктеричность склеры, передний увеит, глазной преципитат (налет), воспаление радужки, экскавация зрительного нерва, дефект зрачка, окклюзия вен сетчатки, а также пролапс стекловидного тела.
Со стороны органа слуха и равновесия: нечасто — глухота, обострение болезни Меньера, головокружение.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто — ощущения сердцебиения, АГ, аневризма аорты.
Со стороны дыхательной системы: часто — ринорея; нечасто — назофарингит.
Со стороны ЖКТ: нечасто — рвота, диспепсия.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: нечасто — контактный дерматит, экзема, изменение цвета волос, сыпь, ночная потливость.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: нечасто — боль в спине.
Общие нарушения и нарушения в месте введения: нечасто — утомляемость, озноб, болезненность при прикосновении, гриппоподобный синдром.
Лабораторные исследования: нечасто — повышение гамма-глутамилтрансферазы.
Процедурные осложнения: нечасто — ссадина.
Во время исследования, в котором лечение Макогеном длилось до 2 лет, не выявлено повышения частоты побочных эффектов на протяжении второго года применения по сравнению с таковыми во время первого года лечения.
Маркетинговый и постмаркетинговый опыт. У пациентов в пределах нескольких часов после введения пегаптаниба сочетанно с другими препаратами в качестве составляющих компонентов подготовки к инъекции препарата были сообщения о единичных случаях анафилактических/анафилактоидных реакций, включая ангионевротический отек.

можно ожидать, что при интравитреальных инъекциях может возникать транзиторное повышение внутриглазного давления. Поэтому после инъекций необходимо оценивать кровоснабжение диска зрительного нерва и соответственно корректировать уровень внутриглазного давления.
После инъекций препарата могут возникать ранние (в день инъекции) и поздние кровоизлияния в стекловидное тело.
Процедуры интравитреальных инъекций связаны с риском возникновения эндофтальмита; в клинических исследованиях Макугена частота возникновения эндофтальмита составляла 0,1% на инъекцию.
В постмаркетинговых исследованиях сообщалось об единичных случаях анафилактических/анафилактоидных реакций, включая ангионевротический отек, после процедуры интравитреального введения препарата. Прямая связь с Макугеном или другими применяемыми лекарственными препаратами во время подготовки к инъекции или с другими факторами в данных случаях не была установлена.
Особые группы пациентов
Снижение функции печени. Применение Макугена не изучали у пациентов с нарушением функции печени, однако для данной категории больных нет необходимости в рекомендациях.
Почечная недостаточность. Применение препарата Макуген изучено недостаточно у пациентов с тяжелыми формами почечной недостаточности при клиренсе креатинина ≤20 мл/мин. Для пациентов с клиренсом креатинина 20 мл/мин никаких специальных рекомендаций не требуется.
Дети и подростки. Макуген не исследован у пациентов в возрасте до 18 лет, поэтому его не рекомендовано применять у детей и подростков.
Пациенты пожилого возраста. Специальных рекомендаций для данной возрастной категории не требуется.
Пол. Специальных рекомендаций не нужно.
Период беременности и кормления грудью. Применение пегаптаниба не исследовали в период беременности и кормления грудью. Исследования на животных недостаточны, но они продемонстрировали токсическое влияние препарата на репродуктивную систему в высоких системных экспозиционных дозах. Потенциальный риск для людей не известен. Можно ожидать, что системное действие пегаптаниба после внутриглазного применения будет очень низким. Несмотря на это, в период беременности Макуген можно применять только в том случае, если возможная польза для матери будет превышать потенциальный риск для плода.
Не известно, проникает ли Макуген в грудное молоко. Учитывая, что многие лекарственные препараты экскретируются с грудным молоком, в период кормления грудью Макуген рекомендуется применять с осторожностью.
Дети. Применение Макугена не исследовано у пациентов в возрасте до 18 лет, поэтому его не рекомендуют применять у детей и подростков.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. После проведения интравитреальной инъекции препарата Макуген у пациентов может возникать временная нечеткость зрения. До момента исчезновения этого симптома не следует управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами.

исследований взаимодействия лекарственных средств с препаратом Макуген не проводили. Пегаптаниб метаболизируется нуклеазами и поэтому взаимодействия с препаратом, опосредованно путем системы цитохрома Р450, являются маловероятными.
У пациентов, получавших Макуген в режиме монотерапи и в комбинации с фотодинамической терапией, не выявлено никаких различий в фармакокинетике пегаптаниба в плазме крови.

данные о возможности передозировки препарата отсутствуют.

в холодильнике (2–8 °С). Не замораживать и сильно не взбалтывать. Срок годности — 18 мес.