Мема - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕМА

(MiA)

Склад:

діюча речовина: мемантину гідрохлорид;

1 таблетка містить 10 мг мемантину гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; покриття Opadry white: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (ПЕГ 4000).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі таблетки з розподільчою рискою з одного боку та відтиском «М9MN» і «10» з іншого.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при деменції.

Код АТХ N06D X01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо з участю NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

За даними досліджень, у пацієнтів, які страждають на хворобу Альцгеймера від середнього до тяжкого ступеня, після застосування мемантину в дозі 20 мг протягом шести місяців спостерігалися такі сприятливі ефекти, як стабілізація або покращання стану загальної та функціональної сфери, когнітивних можливостей.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %, час досягнення піка концентрації у плазмі крові (Tmax) – від 3 до 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл

Добова доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину у плазмі крові у межах від 70 до 150 нг/мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату у цереброспінальній рідині та сироватці крові становить 0,52. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Біотрансформація

В організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участі цитохрому Р450 у метаболізмі in vitro не виявлено.

Елімінація

Мемантин елімінується моноекспоненціальним чином з показником t1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс (Cltot) становить 170 мл/хв/1,73 м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися у 7-9 разів. Підлужнення сечі може відбуватися у результаті глибоких змін дієти, наприклад зміни багатого м’ясними стравами раціону вегетаріанським чи внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний/фармакокінетичний зв’язок

При дозі мемантину 20 мг на добу його вміст у цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константа гальмування) мемантину, що становить 0,5 мкмоль у ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хвороба Альцгеймера від помірного ступеня тяжкості до тяжких форм.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризик фармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може бути вірним для кетаміну і декстрометорфану. В одному опублікованому звіті зазначалося про також можливий ризик комбінації мемантину та фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів, як мемантин. Можливим є послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення мемантину та спазмолітичних засобів дантролену або баклофену може модифікувати їх ефекти та зумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту у плазмі крові.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлоротіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти.

У ході фармакокінетичних досліджень за участю здорових добровольців суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном, донепезілом або галантаміном не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісної монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами, як амантадин, кетамін чи декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішими чи більш вираженими.

Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) або тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria.

Під час більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, та пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), а також з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушеннями всмоктування глюкози-галактози не можна його застосовувати.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо впливу мемантину при застосуванні його у період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовуються для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, зумовлених чіткою та явною необхідністю.

Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину у грудне молоко, що, однак, можливе з огляду на ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Відсутні повідомлення про побічні реакції щодо впливу мемантину на чоловічу та жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршення можливості керувати автомобілем та порушення здатності працювати з іншими механізмами. Більш того, мемантин має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом препарату пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу кожного дня в один і той самий час. Таблетки можна застосовувати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу слід визначати шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів таким чином:

1-й тиждень (1-7 день):

приймати ½ таблетки (5 мг на добу) протягом тижня;

2-й тиждень (8-14 день):

приймати 1 таблетку (10 мг на добу) протягом тижня;

3-й тиждень (15-21 день):

приймати 1½ таблетки (15 мг на добу) протягом тижня;

починаючи з 4-го тижня:

приймати 2 таблетки (20 мг на добу) кожного дня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, найкраще протягом трьох місяців від початку лікування. У подальшому клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти літнього віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібне. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг. Дозу можна збільшити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій немає принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (Child Pugh А, B) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям у зв’язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування.

Досвід обмежений.

Симптоми

Відносно значні передозування (200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно) були або пов’язані з симптомами підвищеної втомлюваності, слабкості та/або діареєю, або мали безсимптомний перебіг. При передозуванні до 140 мг або невстановленою дозою спостерігали симптоми порушення центральної нервової системи (сплутаність, в’ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації, розлади ходи) та/або шлунково-кишкові порушення (блювання та діарея).

Після прийому 2000 мг мемантину у пацієнта розвинулася кома впродовж 10 днів, пізніше – диплопія та збудження. Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

В іншому випадку значного передозування після перорального прийому 400 мг мемантину у пацієнта розвинулись порушення з боку центральної нервової системи у вигляді неспокою, психозу, зорових галюцинацій, судомної готовності, сонливості, ступору та втрати свідомості. Пацієнт одужав без наслідків.

Лікування

Симптоматичне, специфічного антидоту не існує. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму, наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля, методи підкислення реакції сечі, форсований діурез.

У разі надмірної загальної стимуляції центральної нервової системи симптоматичні лікувальні заходи слід застосовувати з обережністю.

Побічні реакції.

Загальна частота небажаних явищ при застосуванні мемантину не відрізнялася від такої на тлі прийому плацебо, а негативні явища зазвичай мали легкий або середній ступінь тяжкості.

Найпоширенішими побічними ефектами, які частіше фіксувалися у групі прийому мемантину, ніж у групі, якій застосовували плацебо, були: запаморочення, головний біль, запор, сонливість та артеріальна гіпертензія.

При прийомі мемантину можливі нижчезазначені побічні реакції.

Інфекції: грибкові інфекції.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації (переважно спостерігалися у пацієнтів з тяжкою формою хвороби Альцгеймера), психотичні реакції*.

З боку нервової системи: запаморочення, порушення рівноваги, порушення ходи, судоми.

З боку серця: серцева недостатність.

З боку судин: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз/тромбоемболізм.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, блювання, панкреатит*.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функції печінки, гепатит.

Загальні порушення: головний біль, підвищена втомлюваність.

Хвороба Альцгеймера асоціюється з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Про дані випадки також повідомлялося при застосуванні мемантину.

* Окремі повідомлення при медичному застосуванні.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Ciнтон Хiспанiя, С.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

К/ Кастелло, № 1, Пол. Лас Салінас, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

Фармакодинамика. В проявлениях симптомов и прогрессировании нейродегенеративной деменции важную роль играет нарушение глутаматергической нейромедиации, особенно с участием NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторов.
Мемантин — потенциалзависимый, средней аффинности неконкурентный антагонист NMDA-рецепторов. Мемантин блокирует эффекты патологически повышенного уровня глутамата, который может привести к дисфункции нейронов.
У пациентов с болезнью Альцгеймера средней и тяжелой степени тяжести, после применения мемантина в дозе 10 мг 2 раза в сутки на протяжении 6 мес выявлялись такие положительные эффекты, как стабилизация или улучшение состояния общей и функциональной сферы, когнитивных возможностей.
Фармакокинетика. Абсолютная биодоступность мемантина составляет 100%. Максимальная концентрация достигается в течение 3–8 ч. Признаков влияния приема пищи на всасывание не выявлено.
Фармакокинетика имеет линейный характер в диапазоне доз 10–40 мг.
Применение мемантина в суточной дозе, составляющей 20 мг, приводит к образованию стабильных концентраций препарата в плазме крови в пределах от 70 до 150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) со значительными индивидуальными вариациями. При назначении суточных доз от 5 до 30 мг отношение содержания препарата в цереброспинальной жидкости и сыворотке крови равно 0,52. Объем распределения равен приблизительно 10 л/кг. Около 45% мемантина связываются с протеинами плазмы крови.
В организме человека около 80% мемантина циркулирует в виде начального вещества, основным метаболитом является N-3,5-диметил-глудантан, изомерная смесь 4- и 6-гидроксимемантина и 1-нитрозо-3,5-диметиладамантан. Ни один из этих метаболитов не проявляет антагонистической активности по отношению к NMDA. Участия цитохрома P450 в метаболизме in vitro не выявлено.
В ходе исследования ¹⁴C-мемантина, который принимали перорально, в среднем 84% дозы выводилось в течение 20 сут, при этом 99% выводилось с мочой.
Мемантин элиминируется преимущественно почками согласно кривой моноэкспоненциальной зависимости с периодом полувыведения от 60 до 100 ч, общий клиренс равен 170 мл/мин/1,73 м².
Почечная стадия фармакокинетики мемантина включает также канальцевую реабсорбцию. Скорость почечной элиминации мемантина в условиях щелочной реакции мочи может снижаться в 7–9 раз. Ощелачивание мочи может происходить в результате резких изменений питания, например при переходе от богатого мясными блюдами рациона на вегетарианский или вследствие интенсивного применения антацидных желудочных средств.
У добровольцев пожилого возраста с нормальной или недостаточной функцией почек (клиренс креатинина — 50–100 мл/мин/1,73 м²) наблюдалась устойчивая корреляция между величинами клиренса креатинина и общего почечного клиренса мемантина.
Влияния патологии печени на показатели фармакокинетики мемантина не изучали. Поскольку метаболиты не проявляют антагонистической активности относительно NMDA-структур, клинически значимых изменений фармакокинетики при нарушении функции печени легкой и средней степени не ожидается.
Фармакодинамическая и фармакокинетическая связь. При применении мемантина в дозе 20 мг/сут уровень содержания в цереброспинальной жидкости соответствует величине ki (константы давления) для мемантина, что составляет 0,5 мкмоль в области фронтальной коры головного мозга человека.

деменция, болезнь Альцгеймера от легкой до тяжелой степени тяжести.

терапию препаратом следует начинать и проводить под наблюдением врача с опытом диагностики и лечения деменции, болезни Альцгеймера. До начала лечения необходимо обеспечить уход за больным с целью регулярного контроля приема препарата пациентом. Диагноз устанавливается в соответствии с действующими рекомендациями.
Взрослые. Максимальная суточная доза составляет 20 мг. С целью снижения вероятности возникновения побочных эффектов поддерживающая доза достигается путем постепенного повышения дозы на 5 мг в неделю в течение первых 3 нед по такой схеме: лечение начинают с применения 5 мг/сут (¹/₂ таблетки утром) в течение 1-й недели. Во 2-ю неделю назначают 10 мг в сутки (¹/₂ таблетки 2 раза в сутки) и 15 мг/сут (1 таблетка утром и ¹/₂ таблетки во второй половине дня или вечером) на 3-й неделе. Начиная с 4-й недели, лечение можно продолжать с применением рекомендуемой поддерживающей дозы 20 мг/сут (по 1 таблетке 2 раза в сутки). Таблетки можно применять во время еды или независимо от приема пищи.
Пациенты пожилого возраста. На основании результатов клинических исследований рекомендуемая доза для пациентов в возрасте старше 65 лет составляет 20 мг/сут (10 мг 2 раза в сутки), как указано выше.
Почечная недостаточность. Для пациентов с нормальной функцией почек или же с нарушением легкой степени (уровень креатинина в плазме крови — до 130 мкмоль/л) снижения дозы препарата не требуется. У пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (клиренс креатинина — 40–60 мл/мин/1,73 м²) суточную дозу следует снизить до 10 мг/сут. Нет данных относительно пациентов с тяжелым нарушением функции почек.
Печеночная недостаточность. Данные о применении мемантина у пациентов с печеночной недостаточностью отсутствуют.

повышенная чувствительность к действующему веществу или любому компоненту препарата.

побочные эффекты классифицируют по системам органов по такой схеме: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до ≤1/10), иногда (≥1/1000 до ≤1/100), редко (от ≥1/10 000 до ≤1/1000), очень редко (≤1/10 000), неизвестно (которые не могут быть установлены на основе имеющихся данных).
Наиболее распространенными побочными эффектами, которые наиболее часто фиксировали в группе, получающей мемантин, чем в группе, применяющей плацебо, были головокружение (6,3 и 5,6% соответственно), головная боль (5,2 и 3,9%), запор (4,6 и 2,6%) и сонливость (3,4 и 2,2%).
Общие данные о наиболее частых побочных эффектах, которые наблюдались у исследуемых пациентов, приведены в таблице.

¹Галлюцинации в основном наблюдались у пациентов с болезнью Альцгеймера тяжелой степени.
²Сообщают об отдельных случаях после выпуска препарата в продажу.
С болезнью Альцгеймера также связаны депрессия, мысли суицидального характера и попытки самоубийства.

ввиду отсутствия данных относительно пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина ≤9 мл/мин/1,73 м²) проведение терапии в таких случаях не рекомендуется.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата больным эпилепсией, пациентам с эпизодами судорог в анамнезе, а также пациентам с факторами риска развития эпилепсии.
Следует избегать одновременного применения препарата с антагонистами N-метил-D-аспартата (NMDA), такими как амантадин, кетамин или декстрометорфан. Указанные вещества влияют на ту же систему рецепторов, что и мемантин, следовательно, побочные эффекты (особенно со стороны ЦНС) могут быть более частыми или более выраженными.
Некоторые факторы, вызывающие повышение рН мочи, могут обусловить необходимость тщательного наблюдения пациента. Указанные факторы включают резкие изменения в режиме питания, например замену богатого мясными блюдами рациона на вегетарианский или же интенсивное применение антацидных желудочных средств. Кроме того, рН мочи может повышаться вследствие тубулярного почечного ацидоза или тяжелой инфекции мочевыводящих путей, вызванных Proteus bacteria.
В рамках большинства клинических исследований пациенты с недавно перенесенным инфарктом миокарда и декомпенсированной застойной сердечной недостаточностью (II–IV степени согласно классификации Нью-Йоркской кардиологической ассоциации), а также неконтролируемой АГ, исключались из числа участников. Вследствие этого имеются лишь ограниченные соответствующие данные, а пациентам с такими заболеваниями необходимо тщательное наблюдение.
Препарат содержит лактозу. Его не должны принимать пациенты с редкой наследственной непереносимость галактозы, лактазной недостаточностью или нарушениями всасывания глюкозы-галактозы.
Дети. Опыт применения у детей отсутствует.
Период беременности и кормления грудью. Данных о влиянии мемантина на течение беременности нет. Экспериментальные исследования на животных указывают на возможность замедления внутриутробного роста при уровне воздействия идентичных или несколько высших концентраций мемантина по сравнению с такими у человека. Потенциальный риск для человека неизвестен. Не известно, происходит ли экскреция мемантина в грудное молоко, поэтому женщинам, принимающим мемантин, следует воздержаться от кормления грудью.
Влияние на способность управлять транспортными средствами или работать со сложными механизмами. Болезнь Альцгеймера средней и тяжелой степени обычно обусловливает ухудшение способности управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Кроме того, мемантин может влиять на скорость психомоторных реакций, поэтому пациентов, получающих препарат амбулаторно, следует предупредить о необходимости соблюдения особой осторожности при управлении транспортными средствами или работе со сложными механизмами.

учитывая механизм действия, при одновременном применении NMDA-антагонистов возможно усиление эффектов препаратов L-допы, допаминергических агонистов и антихолинергических средств. Вероятным является уменьшение выраженности эффектов барбитуратов и нейролептических средств. Сочетанное применение препарата Мема и спазмолитических препаратов, дантролена и баклофена может усилить их эффекты, что может обусловить необходимость коррекции доз.
Следует избегать одновременного применения N-метил-D-аспартат (NMDA)-антагонистов (амантадин, кетамин или декстрометорфан). Указанные вещества влияют на ту же систему рецепторов, что и мемантин, поэтому побочные эффекты (в основном связаные с ЦНС, например риск фармакотоксического психоза) могут быть чаще или более выраженными. Есть опубликованные данные о случаях возможного риска при сочетанном применении мемантина и фенитоина.
Другие лекарственные средства, такие как циметидин, ранитидин, прокаинамид, хинидин, хинин и никотин, которые используют ту же катионную транспортную систему почек, что и мемантин, также могут взаимодействовать с мемантином, обусловливая потенциальный риск повышения уровня содержания в плазме крови.
При сочетанном назначении мемантина с гидрохлоротиазидом или любым комбинированным препаратом, содержащим гидрохлоротиазид, возможно снижение уровня содержания последнего в сыворотке крови.
При одновременном применении антикоагулянтов (варфарин) рекомендовано тщательно контролировать протромбиновое время или международное нормализованное соотношение.
Применение мемантина не ингибировало ферменты CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавин с содержанием монооксигеназы, эпоксидгидролазы или сульфатацию in vitro.

Симптомы: беспокойство, психоз, зрительные галлюцинации, конвульсии, сонливость, ступор и потеря сознания. Лечение симптоматическое.

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.