Метформін - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТФОРМІН САНДОЗ^®

(METFORMIN SANDOZ^®)

Склад:

діюча речовина: метформін;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг або 850 мг;

допоміжні речовини: повідон,  магнію стеарат;

плівкове покриття: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 500 мг: круглі, білі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «М 500» з одного боку та гладкі з іншого боку;

таблетки по 850 мг: овальні білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «М 850» з одного боку та розподільчою рискою з іншого боку.

Фармакотерапевтична група.

Пероральні гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Метформін – бігуанід з антигіперглікемічним ефектом. Знижує у плазмі крові як вихідний рівень глюкози, так і рівень глюкози після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемічного ефекту.

Метформін діє трьома шляхами:

– призводить до зниження продукування глюкози у печінці за рахунок інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

– покращує чутливість до інсуліну у м’язах за рахунок поліпшення захоплення та утилізації периферичної глюкози;

– затримує всмоктування глюкози у кишечнику.

Метформін стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на глікогенсинтетазу. Збільшує транспортну ємність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалася. Окрім дії на глікемію, метформін сприятливо впливає на ліпідний обмін. При прийомі препарату у терапевтичних дозах відзначено, що метформін знижує рівні загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому метформін майже повністю абсорбується з травного тракту, 20-30 % виводиться з фекаліями. Час досягнення максимальної концентрації (Т_max) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 50-60 %.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка уповільнюється.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація в крові нижча, ніж у плазмі крові, і досягається вона приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середній об’єм розподілу (V_d) коливається у діапазоні 63-276 л.

Метаболізм. Метформін виводиться у незмінному вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв; це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому дози період напіввиведення становить приблизно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорційно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призводить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2 типу (інсуліннезалежний) при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла;

- як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, або сумісно з інсуліном для лікування дорослих.

- як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років.

Для зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла, як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;

– діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома;

– ниркова недостатність або порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);

– гострі стани, що протікають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як:

  зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворювання, шок;

– гострі та хронічні захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпоксії:

  серцева або дихальна недостатність, нещодавній інфаркт міокарда, шок;

– печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком виникнення лактоацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні метформіном слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини можуть спричинити розвиток лактоацидозу у хворих на цукровий діабет на тлі функціональної ниркової недостатності. Застосування препарату слід припинити до проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження з використанням рентгеноконтрастних речовин та оцінки функції нирок.

Комбінації, що слід застосовувати з обережністю.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики, хлорпромазин). Необхідно постійно контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу метформіну під контролем рівня глікемії.

Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

Особливості застосування.

Лактоацидоз є рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що може виникнути як результат кумуляції метформіну гідрохлориду. Зареєстровані випадки виникнення лактоацидозу у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, із вираженою нирковою недостатністю. Фактори ризику виникнення лактоацидозу: погано регульований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність або будь-який стан, пов’язаний з гіпоксією.

Лактоацидоз може проявлятися у вигляді м’язових судом з болями у животі і тяжкою астенією. У подальшому можливий розвиток ацидозної задишки, болю у животі, гіпотермії та коми. Діагностичні показники: лабораторне зниження рН крові, підвищення сироваткової концентрації лактату вище 5 ммоль/л, збільшення аніонного інтервалу і співвідношення лактат/піруват. При підозрі на лактоацидоз необхідно припинити застосування препарату і негайно госпіталізувати пацієнта.

Ниркова недостатність. Оскільки метформін виводиться нирками, перед початком і під час лікування метформіном необхідно перевіряти рівень креатиніну у сироватці крові:

– пацієнтам із нормальною функцією нирок не менше 1 разу на рік;

– пацієнтам із порушеною функцією нирок та пацієнтам літнього віку не менше 2-4 разів на рік.

Cлід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад, на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами.

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне застосування рентгеноконтрастних засобів може спричинити ниркову недостатність, як наслідок, призвести до кумуляції метформіну і до розвитку лактоацидозу. Тому, залежно від функції нирок, застосування метформіну необхідно припинити за 48 годин до або під час проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження та оцінки функції нирок.

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування препарату за 48 годин до планового хірургічного втручання, що проводять під загальною, спінальною або перідуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції та оцінки функції нирок.

Діти та підлітки. До початку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2-го типу. За результатами клінічних досліджень не виявлено впливу метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на зріст і статеве дозрівання при його тривалому застосуванні, тому рекомендується уважне спостереження за цими параметрами у дітей віком 10-12 років, які лікуються препаратом, особливо у період статевого дозрівання.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати лабораторні показники.

При одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідом) можливе посилення гіпоглікемічної дії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Неконтрольований діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій і перінатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітними жінками, що не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, ембріональний розвиток, роди та післяродовий розвиток. У разі планування вагітності, а також у випадку настання вагітності, слід відмінити терапію метформіном, повідомити лікаря та призначити інсулінотерапію для підтримання рівня глюкози у крові.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко. У новонароджених/немовлят побічні ефекти не спостерігалися. Однак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю не рекомендується впродовж терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням необхідності прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність самців і самиць при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на добу, що майже у 3 рази перевищували максимальну добову дозу, яка рекомендується для застосування у людини та розраховується, виходячи із площі поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, оскільки монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії.

Однак слід з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін, репаглінід, меглітиніди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Дорослі. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розподілена на 3 прийоми.

У випадку переходу до лікування метформіном необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу.

Комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну 2-3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози у сироватці крові.

Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном.

Діти. Метформін застосовувати дітям віком від 10 років. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, розподілена на 2-3 прийоми.

У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Препарат можна застосовувати для лікування дітей віком від 10 років.

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. У випадку розвитку лактоацидозу лікування препаратом необхідно припинити і терміново госпіталізувати хворого. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Побічні реакції.

Частота  побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000,< 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000) і окремі випадки.

З боку обміну речовин: дуже рідко поширені – лактоацидоз (потребує відміни лікування). При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В₁₂, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Спостерігається при призначенні метформіну пацієнтам із мегалобластною анемією.

З боку нервової системи:  поширені – порушення смаку.

З боку травного тракту: дуже поширені – нудота, блювання, діарея, метеоризм, відсутність апетиту, біль у животі. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травного тракту рекомендується повільне збільшення дози та застосовування препарату 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко поширені – порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко поширені – шкірні алергічні реакції, включаючи висипання, еритему, свербіж, кропив’янку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 500 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 (10 × 3) або 12 (10 × 12) блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 850 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 (10 × 3) або 12 (10 × 12) блістерів у картонній коробці;

по 12 таблеток у блістері; по 10 (12 × 10) блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Лек С. А., Польща/Lek S. A., Poland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

95-010 Стриков, вул. Подліпіє, 16, Польща/16, Podlipie Str., 95-010 Strykow, Poland (виробництво за повним циклом);

вул. Доманієвська 50 С, Варшава, 02-672, Польща/ul. Domaniewska, 50 C, Warszawa, 02-672, Poland (пакування, випуск серії).

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер, № 30, № 120

 Метформин 500 мг

№  UA/9477/01/01 от 01.09.2010 до 01.09.2015

табл. п/плен. оболочкой 850 мг блистер, № 30, № 120

 Метформин 850 мг

№  UA/9477/01/02 от 01.09.2010 до 01.09.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Метформин относится к противодиабетическим препаратам группы бигуанидов. Механизм действия связан со способностью препарата подавлять глюконеогенез. Метформин повышает чувствительность периферических рецепторов к инсулину и стимулирует усвоение глюкозы миоцитами. Способен снижать как базовый уровень глюкозы в крови, так и ее уровень после приема пищи. Не стимулирует секрецию инсулина и потому не приводит к развитию гипогликемии. В отличие от сульфонилмочевины, метформин не вызывает гипогликемического эффекта у здоровых лиц.
Метформин является причиной значительного уменьшения массы тела у больных сахарным диабетом, страдающих ожирением. Снижает аппетит, усиливает анаэробный гликолиз, задерживает всасывание углеводов в кишечнике. Является причиной положительного эффекта на метаболизм липидов: снижает уровень общего ХС, ЛПНП и ТГ.
Фармакокинетика. После перорального применения метформина Cmax достигается через 2,5 ч. Метформин абсорбируется в ЖКТ почти полностью, в кале определяется 20–30% дозы. Абсолютная биодоступность метформина составляет около 50–60% у здоровых лиц.
При применении рекомендуемых доз и обычном интервале дозирования равновесные концентрации в плазме крови достигаются за 24–48 ч и составляют <1 мкг/мл. Cmax не превышала 4 мкг/мл даже после применения максимальных доз метформина. Употребление пищи снижает и замедляет всасывание метформина. Связывание с белками плазмы крови незначительное.
Метформин выводится в неизмененном виде с мочой, метаболиты до настоящего времени не идентифицированы. Почечный клиренс метформина составляет около 400 мл/мин, что свидетельствует об активной канальцевой секреции. Т½ составляет приблизительно 9–12 ч. При нарушениях функции почек почечный клиренс снижается пропорционально клиренсу креатинина, поэтому Т½ пролонгируется, а концентрация метформина в плазме крови повышается.

ПОКАЗАНИЯ:

сахарный диабет II типа (инсулиннезависимый) у взрослых при неэффективности диетотерапии (особенно у пациентов с ожирением).
Сахарный диабет I типа в комбинации с инсулином.

ПРИМЕНЕНИЕ:

дозу препарата устанавливает врач индивидуально в зависимости от уровня глюкозы в крови.
Начальная доза для взрослых составляет 500–1000 мг/сут. Через 10–15 дней дозу препарата можно постепенно повысить в зависимости от уровня глюкозы в крови. Поддерживающая доза препарата обычно составляет 1500–2000 мг/сут. Максимальная доза — 3000 мг. Для уменьшения выраженности побочных явлений со стороны ЖКТ суточную дозу необходимо распределить на 2–3 приема.
Таблетки следует принимать не разжевывая во время или после еды.
Продолжительность лечения определяет врач в зависимости от тяжести и течения заболевания.
Комбинация с инсулином
Для достижения лучшего контроля уровня глюкозы в крови метформин и инсулин можно комбинировать. Метформин назначают в обычной дозе — 1 таблетка по 500 мг 2–3 раза в сутки, а доза инсулина зависит от установленных значений уровня глюкозы в крови.
Пациенты пожилого возраста
У пациентов пожилого возраста доза метформина зависит от функционального состояния почек, которое требует регулярного контроля.
Для облегчения приема таблеток по 850 мг, их можно разделить на 2 части, но обе половинки следует принять непосредственно одну за другой.
Для разделения таблетки ее необходимо положить на твердую поверхность выпуклой стороной кверху и нажать одновременно на обе части, по правую сторону и слева от серповидной насечки.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к действующему веществу или к любому из компонентов препарата. Диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома; нарушения функции почек (клиренс креатинина <60 мл/мин); острые заболевания, протекающие с риском развития нарушений функции почек (дегидратация (при диарее, рвоте)), лихорадка, тяжелые инфекционные заболевания, состояния гипоксии (шок, сепсис, почечные инфекции, бронхолегочные заболевания), выраженные клинические проявления острых и хронических заболеваний, которые могут приводить к развитию тканевой гипоксии (сердечная или дыхательная недостаточность, острый инфаркт миокарда и т.п.), тяжелые хирургические операции и травмы (когда целесообразно проведение инсулинотерапии), нарушение функции печени, хронический алкоголизм, острое отравление алкоголем, лактатацидоз (в том числе в анамнезе), применение не менее чем за 2 дня до и на протяжении 2-х дней после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодсодержащих контрастных веществ, соблюдение гипокалорийной диеты (<1000 ккал/сут). Период беременности и кормления грудью.
Не рекомендуют применять препарат у лиц в возрасте старше 60 лет, выполняющих тяжелую физическую работу, что связано с повышенным риском развития лактатацидоза.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

частота побочных реакций: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000,<1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000) и отдельные случаи.
Со стороны ЖКТ: очень часто — тошнота, рвота, отсутствие аппетита, метеоризм, диарея, боль в животе; часто — металлический привкус во рту. Эти симптомы возникают особенно часто в начале лечения и, как правило, исчезают самостоятельно. Выраженность данных симптомов уменьшается при назначении антацидов, производных атропина или спазмолитиков. Для того чтобы избежать развития этих побочных эффектов, рекомендуют назначать препарат во время или в конце приема пищи 2–3 раза в сутки. Если диспепсические симптомы постоянны, лечение метформином следует прекратить.
Со стороны обмена веществ: редко — при продолжительном лечении — гиповитаминоз В12 (нарушение всасывания). Это следует учитывать у пациентов с мегалобластной анемией; очень редко — лактатацидоз (требует отмены лечения).
Гепатобилиарные нарушения: отдельные сообщения — нарушение функции печени или гепатит, которые минуют после отмены метформина.
Со стороны системы кроветворения: в отдельных случаях — мегалобластная анемия.
Со стороны кожи: очень редко — эритема, зуд, крапивница, высыпания.
Другие: нарушение вкуса.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

лактатацидоз является редким и тяжелым метаболическим осложнением, вызванным кумуляцией метформина. Вообще случаи возникновения лактатацидоза имеют место у больных сахарным диабетом, у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, принимавших метформин. Степень проявления лактатацидоза можно и необходимо снижать, учитывая такие факторы риска как неконтролируемый сахарный диабет, кетонемия, голодание, чрезмерное употребление алкоголя, печеночная недостаточность и состояния, связанные с гипоксией.
Лактатацидоз характеризуется ацидотической одышкой с дальнейшим снижением температуры тела и комой. К диагностическим показателям относят низкое значение рН крови, уровень лактата в плазме крови >5 ммоль/л, повышение соотношения лактат/пируват. При первых признаках молочнокислого ацидоза необходимо немедленно прекратить прием метформина и обратиться к врачу.
Поскольку метформин выводится почками, необходимо определить уровень креатинина в сыворотке крови до начала лечения и контролировать его с регулярными интервалами:

• не менее 1 раза в год у пациентов с нормальной функцией почек;
• не менее 2–4 раз в год у пациентов с уровнем креатинина в сыворотке крови, превышающим норму, а также у пациентов пожилого возраста.

Наиболее часто снижение функции почек отмечают у пациентов пожилого возраста.
Особая осторожность необходима при возможном нарушении функции почек (например в начале терапии антигипертензивными средствами или диуретиками, во время терапии НПВП).
За 48 ч до и на протяжении 48 ч после проведения радиоизотопных или рентгенологических исследований с введением йодсодержащего контрастного вещества необходимо прекратить прием метформина.
Применение метформина необходимо прекратить за 48 ч до хирургического вмешательства с общей анестезией. Терапию можно продолжить не ранее чем через 48 ч после операции.
Несовместим с алкоголем.
Во время лечения метформином пациенты должны соблюдать диету. Пациентам с избыточной массой тела следует придерживаться низкокалорийной диеты.
У пациентов с сахарным диабетом, необходимо регулярно контролировать уровень глюкозы в крови.
Метформин не приводит к гипогликемии, хотя в комбинации с инсулином или производными сульфонилмочевины рекомендуют соблюдать осторожность.
Пленочное покрытие таблеток содержит лактозу, поэтому препарат не следует применять у пациентов с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкоза-галактозной мальабсорбции.
Дети. Препарат не применяют у детей.
Период беременности и кормления грудью. Препарат не применяют в период беременности и кормления грудью.
Во время лечения метформином кормление грудью следует прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Монотерапия метформином не приводит к возникновению гипогликемии и поэтому не влияет на способность к управлению транспортными средствами и другими механизмами. Однако пациентов необходимо информировать о риске возникновения гипогликемии при применении метформина в комбинации с другими противодиабетическими препаратами (инсулин, производные сульфонилмочевины, репаглинид).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

не рекомендован одновременный прием даназола во избежание гипергликемизирующего действия последнего. При необходимости лечения даназолом и после прекращения приема последнего необходима коррекция дозы метформина под контролем уровня гликемии.
Употребление алкоголя повышает риск развития лактатацидоза во время острой алкогольной интоксикации, особенно в случае голодания или соблюдения низкокалорийной диеты, а также при печеночной недостаточности. Во время приема препарата необходимо избегать употребления алкоголя и лекарственных средств, содержащих спирт.
Комбинации, которые требуют особой осторожности
Хлорпромазин: при приеме в высоких дозах (100 мг/сут) повышает гликемию, снижая высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних необходима коррекция дозы метформина под контролем уровня гликемии.
Антагонисты бета-2-адренорецепторов, ингибиторы АПФ, ингибиторы МАО, НПВП, производные клофибрата, окситетрациклин, циклофосфамид и его ппроизводные могут усиливать гипогликемизирующее действие метформина.
Комбинированные эстроген-гестагенные препараты, адреналин и другие симпатомиметики, глюкагон, гормоны щитовидной железы, фенотиазины, тиазидные диуретики, производные никотиновой кислоты уменьшают выраженность гипогликемизирующего действия метформина.
ГКС системного и местного действия снижают толерантность к глюкозе, повышают гликемию, иногда вызывая кетоз. При лечении ГКС и после прекращения приема последних необходима коррекция дозы метформина под контролем уровня гликемии.
Циметидин замедляет выведение метформина и повышает риск развития лактатацидоза.
Диуретики: одновременный прием петлевых диуретиков может привести к развитию лактатацидоза ввиду возможной почечной недостаточности. Не следует назначать метформин, если уровень креатинина в плазме крови превышает 135 мкмоль/л у мужчин и 110 мкмоль/л у женщин.
Йодсодержащие рентгенконтрастные вещества: радиологические исследования с применением рентгенконтрастных веществ могут вызвать развитие молочнокислого ацидоза у больных сахарным диабетом на фоне функциональной почечной недостаточности (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение агонистов бета-2-адренорецепторов в форме инъекций: повышается гликемия вследствие стимуляции бета-2-адренорецепторов. В этом случае необходим контроль гликемии. При необходимости рекомендуют назначение инсулина.
При одновременном назначении метформина с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно усиление его гипогликемизирующего действия.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

гипогликемия при применении метформина в дозе 85 г не отмечена, даже если в этих условиях развивался лактатацидоз. Ранними признаками лактатацидоза являются тошнота, рвота, диарея, повышение температуры тела, боль в животе и мышцах; в дальнейшем возможно ускорение дыхания, головокружение, нарушение сознания и развитие комы.
Лечение: при первых признаках лактатацидоза лечение метформином следует прекратить, пациента немедленно госпитализировать и, определив концентрацию лактата, уточнить диагноз. Наиболее эффективным методом удаления лактата и метформина из организма является гемодиализ. Терапия симптоматическая.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.