Мезонекс - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Мезонекс

(Mezonex)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: meropenem;

(4R,5S,6S)-3[[3(3S,5S)-5-(Диметілкарбоніл)-3пирролідиніл]тіо]-6-[(1R)-1-гідроксиетил]-4-метил-7-оксо-1-азабіцикло[3.2.0]гепт-2-ен-2-карбонової кислоти;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до блідо-жовтого кольору; добре розчиняється у воді;

склад:  1   флакон   містить порошку меропенему еквівалентно меропенему безводному 500 мг або 1 г;

допоміжні речовини: натрій карбонат (застосовується в якості буфера).

Форма випуску. Порошок для розчину для ін’єкцій.  

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування.   Карбапенеми. Код АТС J01D Н 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Меропенем антибіотик класу карбапенемів для парентерального застосування, стійкий до гідропентиди-1 людини. Меропенем чинить бактерицидну дію за рахунок впливу на синтез клітинної стінки бактерій. Легкість з якою меропенем проникає через клітинну стінку бактерій, високий рівень стабільності до більшості-лактамаз і значна афінність до білків, що зв’язують пеніцилін (PBSs), пояснюють потужню бактерицидну дію меропенему стосовно широкого спектру аеробних і анаеробних бактерій.

Бактерицидна концентрація (визначена як 3 log₁₀ підстава логарифма при двосторонньому відліку числа клітин протягом 12 - 24 годин) типово становить 1 - 2 рази до бактеріостатичної   концентрації меропенему, виняток бактерія Lіsterіa monocytogenes, по   відношенню з якою летальна активність не дотримується.

Було засвідчено in vitro і in vivo, що меропенем має пост антибіотичний ефект.

Антибактеріальний спектр меропенему, що визначається  in vitro включає в себе   більшість клінічно значущих грам позитивних і грам негативних, аеробних і анаеробних видів бактерій, а саме:

чутливі (аеробні грам позитивні бактерії) – Bacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium diptheriae, Corynebacterium jeikeium,Enterococcus liquifaciens, Enterococcus hirae, Enterococcus faecalis (виняток ванкоміцин-резистентні ізоляти), Listeria Fytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (штами бета-лактамази, штами, що не продукують бета-лактамазу,   тільки метицилін – чутливі ізоляти), включаючи  Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus epidermidis (метицилін – резистентні), Staphylococcus haemolyticus,  Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdenensis, Staphylococcus saccharolyticus, Streptococcus pneumoniae (чутливі і стійкі до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, стрептококи групи G, групи F, Rhodococcus equi;

чутливі (аеробні   грам негативні бактерії) – Alcaligenes faecalis, Aeroтonas hydrophila,  Bordetella spp, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis, Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Clostridim perfringes, Clostridium difficile, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (ампіцилін – резистентні, ізоляти,   що не продукують   бета-лактамазу [BLNAR ізоляти]), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи чутливі до бета-лактамази і стійкі до пеніциліну і   спектиноміцину штами), Hafnia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella spp, Moraxella catarrhalis  (ізоляти бета-лактамази, ізоляти, що не продуктують   бета-лактамазу), Morganella morgannii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включаючи  Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica, Flavobacterium групи II В, Flavobacterium meningosepticum;

чутливі (анаеробні   грам позитивні   бактерії) – Actinomyces adontolyticus, Acttnomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Anaerobic streptococcus, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides jvatus, Bacteroides thetaiotao-micron, Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Bacteroides bucclis, Bacteroides corporis, Bacteroides gracilis, Bacteroides asaccharolyticus, Bacteroides splanchnicus, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides levii, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Prevotella levii, Porphyromonas asaccharolyticus, Bifidobacterium spp.,   Bilophilia wadswortha, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentans, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium difficile, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Citrobacter freundii, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fllsobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus sрр.; Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus species, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus, Peptococcus magnus, Peptococcus prevotii,  Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum;

З проміжним рівнем чутливості (аеробні   грам позитивні бактерії) – Enterococcus avium,  Corynebacterium jeikeium;

З проміжним рівнем чутливості (аеробні   грам негативні бактерії) – Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Pseudomonas stutzeri, Stenotrophomonas maltophilia;

з проміжним рівнем чутливості (анаеробні   грам позитивні   бактерії)- Propionibacterium acnes;

стійкі - Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium і метицилінрезистентні стафілококи.

Фармакокінетика. Внутрішньо венне вливання протягом 30 хвилин однієї дози препарату Мезонекс здоровим добровольцям зумовлює пікову концентрацію у плазмі, що дорівнює приблизно 23 мкг/мл для дози 500 мг і 49 мкг/мл для дози 1 г.

Однак немає абсолютної фармакокінетичної пропорційної залежності між введеною дозою та максимальною концентрацією або площею під кривою. Більше того спостерігалось зниження плазмового кліренсу з 287 до 205 л/хв при підвищенні доз від 250 мг до 2 г.

Внутрішньо венна болюсна ін’єкція для дози 1 г меропенему протягом 2 хв, 3 хв і 5 хв   здоровим добровольцям,   зумовлює   пікову   концентрацію   у   плазмі,   що   дорівнює   приблизно   110,  91 і 94 мкг/мл відповідно.

Внутрішньо веннна болюсна ін’єкція протягом 5 хв однієї дози меропенему здоровим добровольцям зумовлює пікову концентрацію у плазмі, що дорівнює приблизно 52 мкг/мл для дози 500 мг і 112 мкг/мл для дози 1 г.

Через 6 годин після внутрішньо венного введення препарату 500 мг рівень меропенему у плазмі знижується до 1 мкг/мл і менше.

При введенні багаторазових доз з інтервалом у 8 годин у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляція меропенему не відбувається.

У пацієнтів з нормальною фукцією нирок період напів виведення приблизно 1 година. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 2%.

Приблизно 70% внутрішньо венної дози виводиться з сечею в незміненому стані протягом 12 годин, після чого подальша екскреція з сечею незначна.

Концентрація меропенему в сечі, що перевищує 10 мкг/мл, підтримується протягом 5 годин після введення дози 500 мг. При режимах введення 500 мг кожні 8 годин або 1 г кожні 6 годин не спостерігалося комуляції меропенему у плазмі крові та сечі.

У здорових добровольцях з нормальною функцією нирок єдиний метаболіт меропенему мікро біологічно неактивний.

Мезонекс добре проникає в більшості рідин і тканин організму, у тому числі в цереброспинальну рідину хворих на бактеріальний менінгіт, досягаючи концентрації, що перевищує необхідну для пригнічення більшості бактерій.

Після разового внутрішньо венного введення дози Мезонекс   найвищі середні концентрації меропенему були зафіксовані в   рідинах і тканинах організму в 1 годину (0,5 до 1,5 години) після початку введення і занесені в таблицю 1.

                                                                                                                                  Таблиця 1

*         за 1 годину, якщо не інакше як відомо

**       як зазначено на етикетці

***     дітям від 5 місяців до 8 років

****   дітям від 3 місяців до 15 років

Дослідження в дітей засвідчило, що фармакокінетика препарату Мезонекс у дітей, така ж сама, як у   дорослих.

Період напів виведення меропенему в дітей до 2 років приблизно 1,5 - 2,3 години, спостерігається лінійна фармакокінетика в діапазоні доз 10, 20 і 40 мг/кг, пікова концентрація у плазмі і значення AUC подібні тим, що бачиться у здорових дорослих добровольцях після доз 500 мг , 1 г і 2 г відповідно.

Дослідження фармакокінетики у хворих з нирковою недостатністю засвідчили, що кліренс меропенему корелює з кліренсом креатині ну. У таких хворих необхідно корегувати дози.

Дослідження фармакокінетики у літніх пацієнтів, засвідчили зниження кліренсу меропенему, пов’язанє з віком.

Дослідження фармакокінетики у пацієнтів з захворюванням печінки засвідчили, що захворювання печінки не впливають на фармакокінетику меропенему.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених одним або кількома чутливими до нього збудниками:

-     інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонії, включаючи госпітальну пневмонію);

• інфекції сечового тракту;

-     інтраабдомінальні інфекції;

• гінекологічні інфекції, включаючи ендометрит та інфекції тазових органів;

• неускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;

• бактеріальний менінгіт;

• бактеріальна септицемія;

• емперічна терапія при підозрі на бактеріальну інфекцію у дорослих хворих з фебрильними епізодами на фоні нейтропенії.

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 3 місяців Мезонекс слід вводити у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції протягом не менше 5 хвилин, або у вигляді внутрішньо венних вливань протягом від 15 до 30 хвилин.

Мезонекс, що вводиться шляхом внутрішньо венних болюсних ін’єкцій, слід розводити стерильною   водою   для   ін’єкцій   (5   мл   на  250   мг   меропенему). Це забезпечує концентрацію 50 мг/мл.

Мезонекс   для внутрішньо венних вливань слід розводити стерильною водою для ін’єкцій або фізіологічним розчином, після чого розчиняти (до 50 - 200 мл) у відповідному фізіологічному розчині.

Мезонекс може бути розчинений у таких ін фузійних розчинах:

- 0,9% розчин хлориду натрію для внутрішньо венних вливань;

- 5% або 10% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань;

- 5% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань з 0,02% натрію бікарбонатом;

- 0,9% розчин хлориду натрію і  5% розчин глюкози для внутрішньо венних вливань;

- 5% розчин глюкози з  0,225% розчином хлориду натрію для внутрішньо венних вливань;

- 5% розчин глюкози з  0.15% розчин омом хлориду калію для внутрішньо венних вливань;

- 2,5% і 10% розчин маніту для внутрішньо венних вливань.

Речовина розчиняється повністю, не залишаючи ніякого нерозподіленого залишка.

Дорослі. Дозування і тривалість терапії повинні встановлюватись залежно від типу, складності   інфекції і стану пацієнта.

Рекомендовані добові дози наведені в таблиці 2.

                                                                                                                                        Таблиця 2.

Дозування препарату у хворих з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з кліренсом креатині ну менше 51 мл/хв дози повинні бути зменшені таким чином (дані наведені в таблиці 3)        

                                                                                                                                  Таблиця 3.

Мезонекс виводиться при гемодіалізі. Якщо потрібно тривале лікування препаратом Мезонекс, рекомендується разову дозу (визначається   залежно від типу і складності інфекції) вводити після закінчення процедури гемодіалізу, щоб відновити ефективну концентрацію у плазмі. Немає досвіду застосування меропенему у хворих, яким виконують перитонеальний діаліз.

Печінкові порушення.У хворих з печінковою недостатністю немає необхідності у корегуванні дози.

Літні пацієнти.  У   літніх хворих з порушенням функції нирок або кліренсом креатині ну більше 51 мл/хв корегувати дозу не потрібно.

Діти. Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендуються дози від 10 до 20 мг/кг маси тіла кожні 8 годин залежно від стану і складності інфекцій, чутливості до патогенів, а також залежно від стану пацієнта.

Рекомендовані добові дози наведені в таблиці 4.

                                                                                                                                        Таблиця 4.

При масі тіла в дітей більше 50 кг треба застосовувати дози для дорослих.

Немає даних щодо застосування препарату в дітей з нирковими розладами.

Побічна дія. Локальні реакції при внутрішньо венному введені: запалення, тромбофлебіт, біль у місцях інфекції.

Шкіра: висипання, свербіж, кропив’янка.

Шлунково-кишковий тракт: біль у черевній порожнині, нудота, блювання, діарея, гепатит.

Кров: оборотна тромбоцитемія, еозинофілі я, тромбоцитемія і нейтропенія. У деяких хворих може бути позитивною пряма або непряма реакція Кумбса. Є дані про часткове зниження часу утворення тромбопластину.

Функції печінки: відзначене оборотне зростання в сироватці концентрації   білірубіну, трансаміназ лужної фосфатази і молочної дегідрогенази.

Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахі-чи брадикардія, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії.

Центральна нервова система: головний біль, парестезія, депресія, збудливість, судоми.

Функції нирок: дизурія, гематурія.

Інші: оральний і вагінальний кандидоз.

Протипоказання. Гіпер чутливість до бета-лактамних антибіотиків. Діти до 3 місяців.

Передозування. Передозування може виникнути під час лікування, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Симптоми передозування – атаксія, задишка, конвульсії.   Лікування передозування повинно бути симптоматичним. У пацієнтів з порушенням функції нирок можливе виведення меропенему і продуктів його розладу шляхом гемодіалізу.

Особливості застосування. Пацієнтам, у яких раніше спостерігалася підвищена чутливість до   карбапенему, пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему.

У разі призначення препарату Мезонекс хворим із захворюванням печінки необхідно ретельно контролю вати рівні трансаміназ і білірубіну.

Як і в разі застосування інших антибіотиків, можуть розвинутись   нечутливість мікро організмів до препарату, отже необхідне ретельне спостереження за кожним хворим.

Препарат не рекомендується для лікування інфекцій, викликаних стафілококами, стійкими до метициліну.

Псевдомебранозний коліт спостерігався при застосуванні практично всіх антибіотиків, причому за ступенем складності він може коливатися від легкого до небезпечного для життя. Отже, необхідно обережно застосовувати препарат хворим зі скаргами на біль у шлунково-кишковому тракті і, особливо зі скаргами на коліт. Необхідно врахувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту в разі, якщо у хворого, що приймає антибіотик, виникає діарея. Хоча дослідження свідчать, що токсин, який виробляється Clostridium difficile, є однією з основних причин колітів, спричинених антибіотиками, причому дослідження інших причин триває.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, необхідна обережність при застосуванні препарату Мезонекс, як мунотерапії при критичних станах у хворих зі встановленою чи підозрюваною інфекцією нижніх дихальних шляхів, що спричинені Pseudomonas aeruginosa.

Вагітність. Безпека застосування препарату Мезонекс у жінок в період вагітності не була вивчена. Дослідження на тваринах засвідчили відсутність несприятливих наслідків для плода. Мезонекс не може бути призначеним у разі вагітності до тих пір, доки потенційна перевага не виправдає потенційний ризик для плода. У будь-якому разі його застосування повинно здійснюватися під постійним наглядом лікаря.

Лактація. Мезонекс відзначається в дуже низьких концентраціях у молоці тварин. Мезонекс не може бути призначений жінкам-годувальницям до тих пір, доки потенційна перевага не виправдає потенційний ризик для дитини. Доцільно відмінити грудне годування.

Вплив на здатність водити машину чи працювати з технікою. Даних немає, однак передбачається, що Мезонекс не повинен впливати на здатність водити машину чи працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Необхідно дотримуватись обережності при поєднанні введення препарату Мезонекс одночасно з потенційно нефро токсичними препаратами.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо тубулярного виведення і, отже, збільшує ренальну екскрецію з одночасним ефектом збільшення періоду напіврозпаду і підвищення концентрації меропенему у плазмі. Оскільки сила і тривалість дії препарату Мезонекс, дозованого без пробенециду, ідентичні, не рекомендується спільне введення пробенециду і препарату Мезонекс.

Мезонекс може зменшити рівень вальпроєвої кислоти в сироватці.

Мезонекс не можна змішувати з розчинами, що містять інші ліки.

Умови та термін зберігання. Сухий порошок зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Рекомендується щойно приготовані розчини препарату Мезонекс негайно використовувати для внутрішньо венних ін’єкцій або внутрішньо венного вливання. Разом з тим, приготовленні розчини препарату Мезонекс зберігають достатню придатність при кімнатній температурі ( до 25º С) або при охолоджуванні (4º С). Дані стосовно умов та терміну зберігання розчинів препарату Мезонекс наведено в таблиці 5.

                                                                                                                                        Таблиця 5.

Розчин Мезонекс не можна заморожувати.

Струсніть отриманий розчин перед введенням.  

Усі флакони тільки для одноразового використання.

Стандартні асептичні засоби повинні застосовуватися під час приготування і введення препарату.

Частково використаний мультидозний флакон необхідно негайно знищити.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 500 мг або по 1 г порошку у флаконі, по 1 флакону   у картонній коробці.

Виробник. Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалз енд Фармасьютикалз Лімітед), Індія.

Адреса.  911, GIDS, Makarpura, Vadodara 390010, Gujarat,   Індія.          

Фармакодинамика. Меропенем — антибиотик класса карбапенемов для парентерального применения, стойкий к действию почечной дегидропептидазы-1 человека. Меропенем оказывает бактерицидное действие за счет влияния на синтез клеточной стенки бактерий. Легкость, с которой меропенем проникает через клеточную стенку бактерий, высокий уровень стабильности к большинству β-лактамаз и значительная аффинность к белкам, связывающим пенициллин (PBSs), объясняют мощное бактерицидное действие меропенема по отношению к широкому спектру аэробных и анаэробных бактерий.
Бактерицидная концентрация (определенная как 3log₁₀-основание логарифма при двустороннем отсчете количества клеток на протяжении 12–24 ч) составляет 1:2 к бактериостатической концентрации меропенема, исключение — бактерия Listeria monocytogenes, по отношению к которой фатальная активность не подтверждается.
Было выявлено in vitro и in vivo, что меропенем обладает постантибиотическим эффектом. Антибактериальный спектр меропенема, определяемый in vitro, включает большинство клинически значимых грамположительных и грамотрицательных, аэробных и анаэробних видов бактерий, а именно:
чувствительные (аэробные грамположительные бактерии) — Bacillus spp., Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium diptheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus liquifaciens, Enterococcus hirae, Enterococcus faecalis (исключение ванкомицинрезистентные изоляты), Listeria fytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroids, Staphylococcus aureus (штаммы β-лактамазы, штаммы, не продуцирующие β-лактамазу, только метициллинчувствительные изоляты), включая Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus epidermidis (метициллинрезистентные), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xylosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdenensis, Staphylococcus saccharolyticus, Streptococcus pneumoniae (чувствительные и стойкие к пенициллину), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, стрептококки группы G, группы F, Rhodococcus equi;
чувствительные (аэробные грамотрицательные бактерии) — Alcaligenes faecalis, Aeromonas hydrophila, Bordetella spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis, Achromobacter xylosoxidans, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoffii, Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria, Aeromonas caviae, Alcaligenes faecalis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannii, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (ампициллинрезистентные изоляты, не продуцирующие β-лактамазу [BLNAR-изоляты]), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включая чувствительные к β-лактамазе и стойкие к пенициллину и спектиномицину штаммы), Hafhia alvei, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca, Moraxella spp., Moraxella catarrhalis (изоляты продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазу), Morganella morgannii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia alcalifaciens, Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., включая Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica, Flavobacterium группы IIВ, Flavobacterium meningosepticum;
чувствительные (анаэробные грамположительные бактерии) — Actinomyces adontolyticus, Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Anaerobic streptococcus, Bacteroides-Prevotella-Porphyromonas spp., Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgatus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides distasonis, Bacteroides jvatus, Bacteroides thetaiotao-micron, Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Bacteroides bucclis, Bacteroides corporis, Bacteroides gracilis, Bacteroides asaccharolyticus, Bacteroides splanchnicus, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides levii, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola, Prevotella levii, Porphyromonas asaccharolyticus, Bifidobacterium spp., Bilophilia wadswortha, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentans, Clostridium ramosum, Clostridium sporogenes, Clostridium difficile, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Citrobacter freundii, Eubacterium lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobiluncus spp.; Mobiluncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptostreptococcus species, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus, Peptococcus magnus, Peptococcus prevotii, Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum;
с промежуточным уровнем чувствительности (аэробные грамположительные бактерии) — Enterococcus avium, Corynebacterium jeikeium;
с промежуточным уровнем чувствительности (аэробные грамотрицательные бактерии) — Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Pseudomonas stutzeri, Stenotrophomonas maltophilia;
с промежуточным уровнем чувствительности (анаэробные грамположительные бактерии) — Propionibacterium acnes;
стойкие Stenotrophomonas maltophilia, Enterococcus faecium и метициллинрезистентные стафилококки.
Фармакокинетика. В/в инфузия в течение 30 мин одной дозы препарата Мезонекс здоровым добровольцам обусловливает максимальную концентрацию в плазме крови около 23 мкг/мл для дозы 500 мг и 49 мкг/мл для дозы 1 г.
Однако нет абсолютной фармакокинетической пропорциональной зависимости между введенной дозой и максимальной концентрацией или AUC. Более того, отмечали снижение плазменного клиренса с 287 до 205 л/мин при повышении доз от 250 мг до 2 г.
В/в болюсная инъекция в дозе 1 г меропенема на протяжении 2, 3 и 5 мин здоровым добровольцам обусловливает максимальную концентрацию в плазме крови, равную около 110, 91 и 94 мкг/мл соответственно.
В/в болюсная инъекция на протяжении 5 мин одной дозы меропенема здоровым добровольцам обусловливает максимальную концентрацию в плазме крови, которая составляет около 52 мкг/мл для дозы 500 мг и 112 мкг/мл для дозы 1 г.
Через 6 ч после в/в введения препарата в дозе 500 мг уровень меропенема в плазме крови снижается до 1 мкг/мл и ниже.
При введении многократных доз с интервалом 8 ч у пациентов с нормальной функцией почек отсутствует кумуляции меропенема. У пациентов с нормальной функцией почек период полувыведения составляет около 1 ч. Связывание с белками плазмы крови — около 2%.
Около 70% в/в введенной дозы выводится с мочой в неизмененном виде в течение 12 ч, после чего дальнейшая экскреция с мочой незначительна.
Концентрация меропенема в моче, превышающая 10 мкг/мл, поддерживается на протяжении 5 ч после введения препарата в дозе 500 мг. При режимах введения 500 мг каждые 8 ч или 1 г каждые 6 ч кумуляции меропенема в плазме крови и моче не отмечали.
У здоровых добровольцев с нормальной функцией почек единственный метаболит меропенема микробиологически неактивен.
Мезонекс хорошо проникает в большинство жидкостей и тканей организма, в том числе в цереброспинальную жидкость больных бактериальным менингитом, достигая концентрации, превышающей необходимую для угнетения большинства бактерий.
После однократного в/в введения дозы Мезонекса наиболее высокая средняя концентрация меропенема была отмечена в жидкостях и тканях организма через 1 ч (0,5–1,5 ч) после начала введения (табл. 1).
Таблица 1

*За 1 ч, если не назначено иначе; **как указано на этикетке; ***детям в возрасте от 5 мес до 8 лет; ****детям в возрасте от 3 мес до 15 лет.
Исследование, проведенное у детей, показало, что фармакокинетика препарата Мезонекс у детей не отличается от таковой у взрослых.
Период полувыведения меропенема у детей в возрасте до 2 лет составляет около 1,5–2,3 ч, отмечают линейную фармакокинетику в диапазоне доз 10, 20 и 40 мг/кг, максимальная концентрация в плазме крови и значение AUC подобны таковым у здоровых взрослых добровольцев после приема в дозах 500 мг, 1 и 2 г соответственно.
В исследовании фармакокинетики у больных с почечной недостаточностью установлено, что клиренс меропенема коррелирует с клиренсом креатинина. У таких больных необходимо корригировать дозу.
При изучении фармакокинетики у пациентов пожилого возраста выявлено снижение клиренса меропенема, связанное с возрастом.
Результаты исследования фармакокинетики у пациентов с заболеванием печени свидетельствуют, что заболевания печени не влияют на фармакокинетику меропенема.

инфекции, вызванные одним или несколькими чувствительными к нему возбудителями:
инфекции нижних дыхательных путей (пневмонии, включая госпитальную);
инфекции мочевого тракта;
интраабдоминальные инфекции;
гинекологические инфекции, включая эндометрит и инфекции тазовых органов;
неосложненные инфекции кожи и мягких тканей;
осложненные инфекции кожи и мягких тканей;
бактериальный менингит;
бактериальная септицемия;
эмпирическая терапия при подозрении на бактериальную инфекцию у взрослых с фебрильными эпизодами на фоне нейтропении.

взрослым и детям в возрасте старше 3 мес Мезонекс следует вводить в виде в/в болюсной инъекции на протяжении не менее 5 мин или в виде в/в инфузий на протяжении 15–30 мин.
Мезонекс для введения путем в/в болюсных инъекций следует разводить стерильной водой для инъекций (5 мл на 250 мг меропенема). Это обеспечивает концентрацию 50 мг/мл.
Мезонекс для проведения в/в инфузии следует разводить стерильной водой для инъекций или физиологическим р-ром, после чего полученный р-р развести в соответствующем количестве инфузионного р-ра (до 50–200 мл).
Мезонекс можно разводить в таких инфузионных р-рах:
0,9% р-р хлорида натрия для в/в инфузий;
5 или 10% р-р глюкозы для в/в инфузий;
5% р-р глюкозы для в/в инфузий с 0,02% р-ром натрия бикарбоната;
0,9% р-р хлорида натрия и 5% р-р глюкозы для в/в инфузий;
5% р-р глюкозы с 0,225% р-ром хлорида натрия для в/в инфузий;
5% р-р глюкозы с 0,15% р-ром хлорида калия для в/в;
2,5 и 10% р-р маннита для в/в инфузий.
Вещество растворяется полностью, не оставляя осадка.
Взрослые. Дозу и продолжительность терапии должны устанавливать в зависимости от вида, тяжести течения инфекции и состояния пациента (табл. 2).
Таблица 2
Рекомендуемые суточные дозы применения Мезонекса

У пациентов с клиренсом креатинина ≤51 мл/мин доза должна быть снижена таким образом (табл. 3):
Таблица 3
Дозирование препарата у больных с почечной недостаточностью

Мезонекс выводится при гемодиализе. В случае необходимости длительной терапии препаратом Мезонекс рекомендуется разовую дозу (определяемую в зависимости от вида и сложности инфекции) вводить после окончания процедуры гемодиализа, чтобы восстановить эффективную концентрацию препарата в плазме крови. Нет опыта применения меропенема у больных, находящихся на перитонеальном диализе.
Больные с нарушением функции печени. У больных с печеночной недостаточностью нет необходимости в коррекции дозы.
Пациенты пожилого возраста. У больных пожилого возраста с нарушением функции почек или клиренсом креатинина 51 мл/мин нет необходимости в коррекции дозы.
Дети. Для детей в возрасте от 3 мес до 12 лет рекомендуются дозы 10–20 мг/кг массы тела каждые 8 ч в зависимости от состояния и сложности инфекций, чувствительности к препарату, а также в зависимости от состояния пациента приведены в табл. 4.
Таблица 4
Рекомендуемые суточные дозы Мезонекса у детей

При массе тела у детей 50 кг следует применять дозы для взрослых.
Нет данных относительно применения препарата у детей с нарушениями функции почек.

гиперчувствительность к β-лактамным антибиотикам; детский возраст до 3 мес.

местные реакции при в/в введении: воспаление, тромбофлебит, боль в месте инъекции.
Со стороны кожи: сыпь, зуд, крапивница.
Со стороны ЖКТ: боль в животе, тошнота, рвота, диарея, гепатит.
Со стороны системы крови: обратимая тромбоцитемия, эозинофилия и нейтропения. У некоторых больных возможна положительная прямая или косвенная реакция Кумбса. Есть данные о частичном уменьшении времени образования тромбопластина.
Функции печени: отмечено обратимое повышение концентрации билирубина, трансаминаз, ЩФ и ЛДГ в сыворотке крови.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердечная недостаточность, тахи- или брадикардия, инфаркт миокарда, тромбоэмболия легочной артерии.
Со стороны ЦНС: головная боль, парестезия, депрессия, возбудимость, судороги.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия, гематурия.
Прочие: пероральный и вагинальный кандидоз.

пациенты, у которых ранее отмечали повышенную чувствительность к карбапенему, пенициллинам и другим β-лактамным антибиотикам, могут также иметь повышенную чувствительность к меропенему.
При назначении препарата Мезонекс пациенту с заболеванием печени необходимо тщательно контролировать уровни трансаминаз и билирубина.
Как и в случае применения других антибиотиков, может развиться устойчивость микроорганизмов к Мезонексу, поэтому необходимо тщательное наблюдение больного.
Препарат не рекомендуется назначать для лечения инфекций, вызванных стафилококками, стойкими к метициллину.
Псевдомембранозный колит отмечают при применении практически всех антибиотиков, причем по степени тяжести он может колебаться от легкого до представляющего опасность для жизни. Поэтому необходимо с осторожностью применять препарат больным с жалобами на боль в ЖКТ, особенно на симптомы колита. Следует учесть возможность развития псевдомембранозного колита при возникновении диареи у больного, получающего антибиотикотерапию. Данные проводимых исследований свидетельствуют, что токсин, продуцируемый Clostridium difficile, является одной из основных причин колитов, возникающих на фоне антибиотикотерапии.
Как и при применении других антибактериальных препаратов, необходима осторожность при применении препарата Мезонекс в виде монотерапии в критических состояниях у больных с установленной или подозреваемой инфекцией нижних дыхательных путей, вызванной Pseudomonas aeruginosa.
Период беременности и кормления грудью. Безопасность применения препарата Мезонекс в период беременности не была изучена. Исследования на животных показали отсутствие неблагоприятного влияния на плод. Препарат Мезонекс не может быть назначен в период беременности и кормления грудью до тех пор, пока потенциальная польза не оправдает потенциальный риск для плода/ребенка. В таком случае его применение должно осуществляться под постоянным наблюдением врача.
Мезонекс определяют в очень низкой концентрации в молоке у животных. В случае назначения Мезонекса в период кормления грудью вскармливание следует прекратить.
Влияние на способность управлять транспортными средствами или работать с техникой. Данных об отрицательном влиянии препарата нет, предполагается, что Мезонекс не должен влиять на способность управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами.

следует придерживаться осторожности при сочетанном применении Мезонекса с препаратами, обладающими нефротоксичностью. Пробенецид конкурирует с меропенемом в отношении тубулярного выведения и соответственно повышает ренальную экскрецию с одновременным эффектом увеличения периода полураспада и повышения концентрации меропенема в плазме крови. Поскольку сила и продолжительность действия препарата Мезонекс идентичны, не рекомендуется общее сочетанное применение пробенецида и препарата Мезонекс. Мезонекс может снизить уровень вальпроевой кислоты в сыворотке крови.
Мезонекс нельзя смешивать с р-рами, содержащими любые другие лекарственные препараты.

передозировка может возникнуть во время лечения, особенно у пациентов с нарушением функции почек.
Симптомы: атаксия, одышка, судороги.
Лечение симптоматическое. У пациентов с нарушением функции почек возможно выведение меропенема и продуктов его метаболизма путем гемодиализа.

сухой порошок хранить при температуре до 25 °С.
Рекомендуется свежеприготовленные р-ры препарата Мезонекс немедленно использовать для в/в инъекций или инфузий. Приготовленные р-ры препарата Мезонекс сохраняют достаточную стабильность и пригодны для использования при комнатной температуре (до 25 °С) или при охлаждении (4 °С). Данные относительно условий и срока хранения р-ров препарата Мезонекс приведены в табл. 5.
Таблица 5
Условия и срок хранения препарата Мезонекс

Р-р Мезонекс нельзя замораживать.
Перед введением следует встряхнуть полученный р-р. Все флаконы предназначены только для одноразового использования.
Во время приготовления и введения препарата следует применять только стандартные асептические средства.
Частично использованный мультидозовый флакон необходимо немедленно уничтожить.