Мілукант - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

МІЛУКАНТ

(MILUKANTE)

Склад:

діюча речовина: монтелукаст натрію (montelukast sodium;

1 таблетка містить монтелукасту натрію 4,16 мг, ) у перерахуванні на монтелукаст - 4 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), кросповідон, заліза оксид червоний (E 172), гідроксипропіл целюлоза, динатрію едетат, ароматизатор вишневий, аспартам (Е 951), тальк, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Фармакотерапевтична група. Проти астматичні засоби. Селективні і перорально активні блокатори лейкотриєнових рецепторів. Код АТС R03D C03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дітям від 2 до 5 років:

• Допоміжна терапія бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня у випадках, коли інгаляційні кортикостероїди та необхідні β-агоністи короткої дії не забезпечують необхідного клінічного контролю.

• Альтернатива низько дозованим інгаляційним кортикостероїдам у випадках, коли пацієнт з персистуючою астмою легкого ступеня не мав останнім часом серйозних нападів астми, які вимагають перорального застосування кортикостероїдів, або якщо пацієнт не піддається дії інгаляційних кортикостероїдів або виявлено їх непереносимість.

• Профілактично перед фізичним навантаженням для запобігання астматичного нападу.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до активної речовини чи будь-якої допоміжної речовини.

Спосіб застосування та дози.

Дозування для дітей віком 2-5 років – одна жувальна таблетка по 4 мг на день, яку приймають ввечері. Мілукант по 4 мг приймають 1 раз на добу під наглядом дорослих за 1 годину до прийому їжі або через 2 години після прийому їжі. Корекції дози в межах цієї вікової групи не потрібно.

Препарат Мілукант існує у таких дозах та лікарських формах:

Таблетки жувальні по 4 мг - призначені дітям віком від 2 до 5 років;

Таблетки жувальні по 5 мг - призначені дітям віком від 6 до 14 років;

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг - призначені   дітям віком від 15 років та дорослим.

Побічні реакції.

Загалом Мілукант добре переноситься. При клінічних дослідженнях тривале лікування в різних вікових групах демонструє незмінність профілю безпеки.

Розлади кровоносної та лімфатичної систем:   тенденція до посилення кровоточивості.

Розлади імунної системи: реакції гіпер чутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофілічна інфільтрація печінки.

Розлади з боку психіки: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, роздратованість, збудження, гнів, нетерплячість, тривога, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресії, дуже рідко - суїцідальна поведінка та наміри (спроба суїциду).

Розлади нервової системи: запаморочення і млявість, сонливість, парестезія/гіпостезія, напади, головний біль.

Розлади серцево-судинної системи:   відчуття серцебиття.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, абдомінальний біль.

Гепатобіліарні розлади: підвищений рівень трансаміназ сироватки (ALT, AST), холестатичний гепатит.

Розлади шкіри і підшкірних тканин:   ангіо невротичний набряк, гематома, уртикарія, свербіж, висипання, нодозна еритема.

Розлади скелетно-мязової системи і сполучних тканин: артралгія, міалгія, включаючи судоми м’язів.

Загальні розлади і стан ділянки введення: астенія/стомленість, відчуття дискомфорту, набряки, спрага. Повідомлялось про дуже рідкісні випадки синдрому Чарг-Страуса (CSS) під час лікування монтелукастом у пацієнтів з астмою.

Передозування.

Специфічної інформації щодо лікування передозування монтелукасту немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/день дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/день протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше прояви побічних ефектів відповідали профілю безпеки препарату та включали: абдомінальний біль, сонливість, спрагу, головний біль, блювання і психомоторну гіперактивність. Лікування симптоматичне. Не відомо, чи виводиться монтелукаст при перитонеальному діалізі або гемодіалізі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При призначенні Мілуканту вагітним жінкам необхідно враховувати співвідношення користь/ризик.

Період годування груддю.

Немає даних про виведення Мілуканту з грудним молоком, тому необхідно враховувати співвідношення користь/ризик при призначенні препарату Мілукант жінкам, які годують груддю.

Діти. Мілукант, таблетки жувальні   по 4 мг призначений для застосування у дітей віком від 2 до 5 років.

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити не використовувати Мілукант для зняття гострих нападів астми і тримати напоготові їх звичайні препарати першої допомоги для цих випадків. Якщо стався гострий напад, треба використовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якомога швидше проконсультуватися зі своїм лікарем, якщо вони потребують більше інгаляцій β-агоністів короткої дії, ніж звичайно.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїд ними препаратами. Відсутні дані, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїдів можна зменшувати при одночасному прийомі монтелукасту.

У рідкісних випадках у пацієнтів, які лікуються анти астматичними препаратами, включаючи монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілі я, що інколи супроводжується клінічними ознаками васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, стану, який лікують системною кортикостероїдною терапією. Ці випадки звичайно, але не завжди, асоціюються зі зменшенням чи відміною терапії пероральними кортикостероїдами. Не можна виключити чи встановити імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть асоціюватися з розвитком синдрому Чарг-Страуса. Тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення еозинофілії, васкуліт них висипань, погіршання легеневих симптомів, серцевих ускладнень та/або нейропатії у пацієнтів. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне дослідження, а схему їх лікування   слід переглянути.   

Лікування монтелукастом не змінює необхідності уникати прийому аспірину та інших не стероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з аспірин-чутливою астмою.

Мілукант містить аспартам, джерело фенілаланіну. Цей факт потрібно приймати до уваги   хворим на фенілкетонурію.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату

Терапевтичний ефект Мілуканту стосовно контролю за астматичними параметрами спостерігається протягом однієї доби. Пацієнтам необхідно порадити продовжувати приймати Мілукант, навіть якщо астма під контролем, так само, як і протягом періодів загострення астми.

Корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю, легким та помірним ураженням печінки не потрібно. Немає даних стосовно корекції дози для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Дозування для пацієнтів чоловічої та жіночої статі є ідентичним.

Мілукант у якості альтернативного способу лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендується застосовувати для моно терапії у пацієнтів з помірною стійкою астмою. Використання монтелукасту як альтернативи низько дозованим інгаляційним кортикостероїдам у дітей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня   можливо розглядати тільки для тих пацієнтів, які не мали останнім часом серйозних нападів астми, що вимагають перорального застосування кортикостероїдів або тих, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїди. Персистуюча астма легкого ступеня визначається як астма з проявом симптомів частіше одного разу на тиждень, але рідше одного разу на день, нічними симптомами частіше двох разів на місяць, але рідше одного разу на тиждень та нормальною функцією легенів між епізодами. Якщо задовільного контролю астми надалі не досягнуто (звичайно протягом 1 місяця), необхідно оцінити потребу у додаткових чи інших засобах проти запальної терапії на основі поетапної системи терапії астми. Необхідно періодично оцінювати контроль астми у пацієнтів.

Застосування Мілуканту для профілактики астматичного нападу перед фізичними навантаженнями.

У пацієнтів від 2 до 5 років бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням, може бути основною ознакою персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїд ними препаратами. Стан пацієнта необхідно оцінювати на 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. У випадку, якщо задовільний результат лікування не досягнуто, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.

Лікування Мілукантом порівняно з іншими способами лікування.

У випадку, коли лікування Мілукантом проводиться як додаткова терапія до лікування інгаляційними кортикостероїдами, не можна різко вводити Мілукант замість інгаляційних кортикостероїдів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Звичайно Мілукант не впливає на здатність керувати авто транспортом або іншими механізмами, але в дуже рідкісних випадках відмічали дрімоту у пацієнтів, які приймали препарат, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Монтелукаст може застосовуватись разом з іншими препаратами для профілактики та хронічного лікування астми. У дослідженнях лікарських взаємодій рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізолон, оральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетіндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.

Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для монтелукасту знижувалась приблизно на 40% у осіб, які одночасно приймали фенобарбітал. Монтелукаст метаболізується CYP 3A4, тому необхідно дотримуватись заходів обережності, особливо у дітей, якщо він призначається одночасно з індукторами CYP 3A4, такими як фенітоїн, фенобарбітал і ріфампіцин.

У дослідженнях іn vitro було показано, що монтелукаст є сильним інгібітором CYP 2C8. Однак, дані клінічних досліджень лікарської взаємодії монтелукасту та розіглітазону (маркерний субстрат, що представляє препарати, первинно метаболізовані CYP 2C8) показали, що монтелукаст не інгібує CYP 2C8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно змінить метаболізм препаратів, що метаболізуються цим ензимом (наприклад, паклітаксел, розіглітазон і репаглінід).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) – сильні про-запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Ці важливі про-астматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT) присутніми в дихальних шляхах людини і відповідають за реакцію бронхоспазму, виділення мокроти, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів. CysLTs корельовані з патофізіологією астми та алергічних ринітів. При алергічних ринітах цистеїніллейкотрієни   вивільняються з назального слизу після впливу алергену протягом ранньої або пізньої фази реакції і асоціюються з симптомами алергічного риніту.

Монтелукаст – це внутрішньо активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв’язується з CysLT1 рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4.

Монтелукаст інгібує бронхоконстрикцію завдяки інгальованому LTD4 навіть у дозі до 5 мг. Бронходилатація спостерігається протягом двох годин після внутрішнього прийому. Ефект бронходилатації, спричинений β-агоністом, додається до ефекту, спричиненого монтелукастом. Лікування монтелукастом інгібувало ранню і пізню фази бронхоконстрикції завдяки впливу на антигени. Лікування монтелукастом суттєво знижувало кількість еозинофілів в дихальних шляхах (при вимірюванні у мокроті). Також Монтелукаст знижує число еозинофілів у дорослих та дітей віком від 2 до 14 років у   периферичній крові та покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Монтелукаст швидко і майже повністю абсорбується після внутрішнього прийому. Після прийому натщесерце жувальних таблеток по 4 мг дітьми віком від 2 до 5 років, C_max досягається за 2 години після прийому. Значення C_max на 66% вище, а C_min – нижче ніж у дорослих, які приймали таблетки по 10 мг.

Розподіл

Більше 99% монтелукасту зв’язується з протеїнами плазми. Рівноважний об’єм розподілу монтелукасту у середньому становить 8-11 л. Дослідження з радіо маркованим монтелукастом визначили мінімальний розподіл через гематоенцефалічний бар’єр. Крім того, концентрації радіо маркованого матеріалу через 24 години після введення були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм

Монтелукаст метаболізується майже повністю. У дослідженнях терапевтичних доз, концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові дорослих та дітей не можна було визначити. У дослідженнях іn vitro з використанням мікросом печінки людини визначено, що цитохроми P450 3A4, 2A6 і 2C9 залучені до метаболізму монтелукасту. На основі подальших тестів іn vitro на мікро сомах печінки людини, терапевтичні концентрації монтелукасту в плазмі не інгібують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19, чи 2D6. Внесок метаболітів у терапевтичний ефект монтелукасту є мінімальним.

Елімінація

Плазмовий кліренс монтелукасту у середньому становить 45 мл/хв. у дорослих здорових осіб.

Після внутрішнього прийому приблизно 86% радіо маркованого монтелукасту виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% виводиться з сечею. Оскільки Монтелукаст та його метаболіти   майже повністю елімінуються   з жовчю, регуляція дози не потрібна для пацієнтів з порушеннями функцій нирок.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів.

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Корекція дози не потрібна для пацієнтів з порушеннями функцій нирок, тому що   Монтелукаст та його метаболіти   майже повністю елімінуються   з жовчю. Даних стосовно характеру фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю немає.

Фармакокінетичні дослідження у дорослих та дітей демонструють, що профілі концентрації жувальних таблеток по 4 мг у дітей в віці 2-5 років та жувальних таблеток по 5 мг у дітей в віці 6-14 років аналогічні профілю концентрації для таблеток, вкритих плівковою оболонкою по 10 мг, призначених дітям від 15 років та дорослим.

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки жувальні по 4 мг: рожеві, овальні, двоопуклі таблетки з написом  'M4' на одному боці.

Термін придатності. 2 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Упаковка. По 7 таблеток у блістерах з алюмінієвої фольги в картонній коробці разом з інструкцією.   По 4 блістера в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Nycomed Pharma Sp. z o.o., Poland.

ТОВ Нікомед Фарма, Польща.

Місцезнаходження.

ul. Ksiestwa Lowickiego 12, 99-420 Lyszkowice, Poland.

Вул. Кшенства Ловіцкєго 12, 99-420 Лишковіце, Польща.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. жев. 4 мг, № 28

№ UA/10397/01/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015

табл. жев. 5 мг, № 28

№ UA/10397/01/02 от 29.01.2010 до 29.01.2015

табл. п/плен. оболочкой 10 мг, № 28

№ UA/10397/02/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цистеиниллейкотриены (LTC₄, LTD₄, LTE₄) — сильные провоспалительные эйкозаноиды, которые высвобождаются из разных клеток, включая мастоциты и эозинофилы. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеиниллейкотриеновыми рецепторами (CysLT), находящимися в дыхательных путях человека и отвечающими за реакцию бронхоспазма, выделение мокроты, проницаемость сосудов и увеличение количества эозинофилов. CysLTs коррелируют с патофизиологией БА и аллергического ринита. При аллергическом рините цистеиниллейкотриены высвобождаются из назальной слизи после влияния аллергена на протяжении ранней или поздней фазы реакции и ассоциируются с симптомами аллергического ринита.
Монтелукаст — это активное соединение, которое с высоким сродством и селективностью связывается с CysLT₁-рецепторами. Монтелукаст значительно блокирует цистеиниллейкотриеновые рецепторы дыхательных путей, что подтверждено его способностью ингибировать бронхоконстрикцию у пациентов с БА, вызванную вдыханием LTD₄.
Монтелукаст даже в дозе до 5 мг ингибирует бронхоконстрикцию после ингаляции LTD₄. Бронходилатацию отмечают на протяжении 2 ч после перорального приема. Эффект бронходилатации, вызванный агонистом β-адренорецепторов, суммируется с эффектом, вызванным монтелукастом. Лечение монтелукастом ингибировало раннюю и позднюю фазы бронхоконстрикции благодаря влиянию на антигены. Лечение монтелукастом существенно снижало количество эозинофилов в дыхательных путях (при определении в мокроте). Также Монтелукаст снижает число эозинофилов у взрослых и детей в возрасте 2–14 лет в периферической крови и улучшает клинический контроль БА.
Фармакокинетика
Абсорбция
Монтелукаст быстро и почти полностью абсорбируется после приема внутрь. После приема натощак жевательных таблеток по 4 мг детьми в возрасте 2–5 лет, C_max достигается за 2 ч после приема. Значение C_max на 66% выше, а Cmin — ниже, чем у взрослых, которые принимали таблетки по 10 мг.
После приеме натощак жевательных таблеток по 5 мг детьми в возрасте 5–14 лет, C_max достигается за 2 ч после приема. Биодоступность составляла 73% и снижалась до 63% при употреблении обычной пищи.
У таблеток, покрытых пленочной оболочкой, по 10 мг, принятых натощак, среднее значение С_max достигается через 3 ч (T_max) после применения у взрослых. Средняя биодоступность составляет 64% при приеме стандартной пищи. Средняя биодоступность и С_max не зависят от стандартной пищи. Эффективность и безопасность данной лекарственной формы продемонстрированы в клинических исследованиях, в которых таблетки, покрытые пленочной оболочкой, по 10 мг применяли независимо от еды.
Распределение
Более 99% монтелукаста связывается с протеинами плазмы крови. Равновесный объем распределения монтелукаста в среднем составляет 8–11 л. В исследованиях с меченым радиоактивным монтелукастом определили минимальное проникновение через ГЭБ. Кроме того, концентрации радиоактивного вещества через 24 ч после введения были минимальными во всех других тканях.
Метаболизм
Монтелукаст метаболизируется почти полностью. В исследованиях терапевтических доз концентрации метаболитов монтелукаста в равновесном состоянии в плазме крови у взрослых и детей определить было невозможно. В исследованиях іn vitro с использованием микросом печени человека установлено, что система цитохрома P450 3A4, 2A6 и 2C9 участвует в метаболизме монтелукаста. На основе дальнейших тестов іn vitro на микросомах печени человека, терапевтические концентрации монтелукаста в плазме крови не ингибируют систему цитохрома P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 или 2D6. Участие метаболитов в терапевтическом эффекте монтелукаста минимальное.
Элиминация
Плазменный клиренс монтелукаста в среднем составляет 45 мл/мин у взрослых здоровых лиц.
После приема внутрь около 86% меченного радиоактивного монтелукаста выводится с калом на протяжении 5 дней и менее 0,2% выводится с мочой. Поскольку Монтелукаст и его метаболиты почти полностью элиминируются с желчью, коррекция дозы не требуется для пациентов с нарушением функции почек.
Фармакокинетика у разных групп пациентов
Для пациентов пожилого возраста, а также больных с печеночной недостаточностью легкой и средней тяжести коррекция дозы не требуется. Коррекция дозы не нужна для пациентов с нарушением функции почек, поскольку Монтелукаст и его метаболиты почти полностью элиминируются с желчью. Данных относительно характера фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью нет.
При приеме монтелукаста в высоких дозах (превышавших терапевтические в 20–60 раз) отмечали снижение концентрации теофиллина в плазме крови. При приеме в терапевтических дозах этот эффект не выявляли.
Фармакокинетические исследования у взрослых и детей демонстрируют, что профили концентрации жевательных таблеток по 4 мг у детей в возрасте 2–5 лет и жевательных таблеток по 5 мг у детей в возрасте 6–14 лет аналогичны профилю концентрации для таблеток, покрытых пленочной оболочкой, по 10 мг, предназначенных для детей в возрасте старше 15 лет и взрослых.

ПОКАЗАНИЯ:

Милукант 4 мг и Милукант 5 мг
Детям в возрасте 2–14 лет
Вспомогательная терапия БА у пациентов с персистирующей БА от легкой до умеренной степени в случаях, когда ингаляционные кортикостероиды и необходимые агонисты β-адренорецепторов короткого действия не обеспечивают необходимого клинического контроля.
Альтернатива низкодозированным ингаляционным кортикостероидам в случаях, когда у пациента с персистирующей БА легкой степени не было в последнее время серьезных приступов, которые требуют перорального применения кортикостероидов, или если пациент не поддается действию ингаляционных кортикостероидов или выявлена их непереносимость.
Профилактически перед физическими нагрузками для предотвращения астматического приступа.
Милукант 10 мг
Вспомогательная терапия БА у пациентов с персистирующей БА от легкой до умеренной степени в случаях, когда ингаляционные кортикостероиды и агонисты β-адренорецепторов короткого действия не обеспечивают необходимого клинического контроля.
Симптоматическое лечение сезонного аллергического ринита у больных с БА.
Профилактически перед физическими нагрузками для предотвращения астматического приступа.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Милукант 4 мг и Милукант 5 мг
Дозирование для детей в возрасте 2–5 лет — 1 жевательная таблетка по 4 мг/сут, которую принимают вечером. Милукант по 4 мг принимают 1 раз в сутки под наблюдением взрослых за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи. Коррекции дозы в пределах этой возрастной группы не требуется.
Дозирование для детей в возрасте 6–14 лет — 1 жевательная таблетка по 5 мг/сут, которую принимают вечером. Милукант по 5 мг принимают 1 раз в сутки под наблюдением взрослых за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи. Индивидуальный подбор дозы в пределах этой возрастной группы не требуется.
Таблетки жевательные по 4 мг — предназначены для детей в возрасте 2–5 лет;
таблетки жевательные по 5 мг — предназначены для детей в возрасте 6–14 лет.
Милукант 10 мг
Для лечения БА или БА в сочетании с сезонным аллергическим ринитом взрослые и дети в возрасте старше 15 лет применяют по 1 таблетке по 10 мг/сут вечером. Милукант по 10 мг можно принимать независимо от приема пищи. Дозирование препарата одинаковое для пациентов мужского и женского пола.
Коррекции дозы у пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени не требуется. Данные относительно коррекции дозы у пациентов с тяжелой степенью печеночной недостаточности отсутствуют. Коррекция дозы у пациентов пожилого возраста не требуется.
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, по 10 мг предназначены для детей в возрасте старше 15 лет и взрослых.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к активному веществу или любому вспомогательному компоненту.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Милукант хорошо переносится. При клинических исследованиях продолжительное лечение в разных возрастных группах демонстрирует неизменность профиля безопасности.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: тенденция к усилению кровоточивости.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, эозинофильная инфильтрация печени.
Со стороны психики: нарушение сна, в том числе кошмарные сновидения, галлюцинации, бессонница, раздраженность, возбуждение, гнев, нетерпеливость, тревога, включая агрессивное поведение, тремор, депрессия, очень редко — суицидальное поведение и намерение (попытка суицида).
Со стороны нервной системы: головокружение и вялость, сонливость, парестезия/гипестезия, головная боль.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения.
Со стороны ЖКТ: диарея, сухость во рту, диспепсия, тошнота, рвота, боль в животе.
Гепатобилиарные нарушения: повышенный уровень трансаминаз в сыворотке крови (АлАТ, АсАТ), холестатический гепатит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: ангионевротический отек, гематома, уртикария, зуд, высыпание, нодозная эритема.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: артралгия, миалгия, включая судороги мышц.
Общие нарушения и состояния в месте введения: астения/утомляемость, ощущение дискомфорта, отеки, жажда. Сообщалось об очень редких случаях синдрома Чарга — Страуса во время лечения монтелукастом у пациентов с БА.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

пациентов необходимо предупредить не применять Милукант для устранения острого приступа БА и держать наготове их обычные препараты первой помощи для этих случаев. Если развился острый приступ, следует использовать ингаляционные агонисты β-адренорецепторов короткого действия. Пациенты должны как можно скорее проконсультироваться со своим врачом, если им необходимо большее количество ингаляций агонистов β-адренорецепторов короткого действия, чем обычно.
Не следует резко заменять монтелукастом терапию ингаляционными или пероральными кортикостероидными препаратами. Отсутствуют данные, которые доказывали бы, что прием пероральных кортикостероидов можно уменьшать при одновременном приеме монтелукаста.
В редких случаях у пациентов, которые получают антиастматические препараты, включая монтелукаст, может развиться системная эозинофилия, что иногда сопровождается клиническими признаками васкулита, так называемый синдром Чарга — Страусса, состояния, которое устраняют с помощью системных кортикостероидов. Эти случаи обычно, но не всегда, ассоциируются с уменьшением или отменой терапии пероральными кортикостероидами. Нельзя исключить или установить вероятность того, что антагонисты лейкотриеновых рецепторов могут ассоциироваться с развитием синдрома Чарга — Страусса. Поэтому врачей необходимо предупредить о возможности возникновения эозинофилии, васкулитных высыпаний, увеличения выраженности легочных симптомов, сердечных осложнений и/или нейропатии у пациентов. Пациентам, у которых развивались вышеупомянутые симптомы, необходимо пройти повторное обследование, а схему их лечения пересмотреть. Лечение монтелукастом не устраняет необходимости избегать приема ацетилсалициловой кислоты и других НПВП у пациентов с аспириновой астмой.
Милукант содержит аспартам, источник фенилаланина. Это следует принимать во внимание больным фенилкетонурией.
Общие рекомендации относительно применения препарата.
Терапевтический эффект Милуканта относительно контроля параметров БА отмечают на протяжении одних суток. Пациентам необходимо посоветовать продолжать принимать Милукант, даже если БА под контролем, также, как и на протяжении периодов обострения БА.
Коррекции дозы у пациентов с почечной недостаточностью, легким и умеренным поражением печени не требуется. Нет данных относительно коррекции дозы для пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью. Дозирование для пациентов мужского и женского пола идентично.
Милукант в качестве альтернативного способа лечения по отношению к низким дозам ингаляционных кортикостероидов при персистирующей БА легкой степени.
Монтелукаст не рекомендуется применять для монотерапии у пациентов с умеренной стойкой БА. Использование монтелукаста как альтернативы низкодозовым ингаляционным кортикостероидам у детей с персистирующей БА легкой степени можно рассматривать только для тех пациентов, у которых не было в последнее время серьезных приступов БА, которые требуют перорального применения кортикостероидов или тех, которые не могут принимать ингаляционные кортикостероиды. Персистирующая БА легкой степени определяется как БА с проявлением симптомов чаще 1 раза в неделю, но реже 1 раза в сутки, ночными симптомами чаще 2 раз в месяц, но реже 1 раза в неделю и нормальной функцией легких между эпизодами. Если удовлетворительного контроля БА в дальнейшем не достигнуто (обычно на протяжении 1 мес), необходимо оценить потребность в дополнительных или других средствах противовоспалительной терапии на основе поэтапной системы терапии БА. Необходимо периодически оценивать контроль БА у пациентов.
Применение Милуканта для профилактики астматического приступа перед физическими нагрузками.
У пациентов в возрасте 2–5 лет бронхоспазм, вызванный физической нагрузкой, может быть основным признаком персистирующей БА, которая требует лечения ингаляционными кортикостероидными препаратами. Состояние пациента необходимо оценивать на 2–4-ю неделю после начала лечения монтелукастом. В случае, если удовлетворительный результат лечения не достигнут, необходимо принять решение о дополнительном или другом лечении.
Лечение Милукантом по сравнению с другими способами лечения
В случае, когда лечение Милукантом проводится как дополнительная терапия к лечению ингаляционными кортикостероидами, нельзя резко вводить Милукант вместо ингаляционных кортикостероидов.
Период беременности и кормления грудью. При назначении Милуканта беременным необходимо учитывать соотношение польза/риск.
Нет данных о проникновении Милуканта в грудное молоко, поэтому необходимо учитывать соотношение польза/риск при назначении препарата Милукант в период кормления грудью.
Дети. Милукант, жевательные таблетки по 4 мг, предназначен для применения у детей в возрасте 2–5 лет. Милукант, жевательные таблетки по 5 мг, предназначен для применения у детей в возрасте 6–14 лет. Милукант по 10 мг применяют у детей в возрасте старше 15 лет и взрослых.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Обычно Милукант не влияет на способность к управлению транспортными средствами или работе с другими механизмами, но очень редко отмечали сонливость у пациентов, которые принимали препарат, поэтому во время приема препарата следует воздержаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Монтелукаст можно применять вместе с другими препаратами для профилактики и длительного лечения БА. В исследованиях лекарственных взаимодействий рекомендуемая клиническая доза монтелукаста не оказывала клинически важного влияния на фармакокинетику таких препаратов: теофиллин, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/норэтистерон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.
AUC для монтелукаста снижалась приблизительно на 40% у лиц, которые одновременно принимали фенобарбитал. Монтелукаст метаболизируется CYP 3A4, поэтому необходимо соблюдать осторожность, особенно у детей, если он назначается одновременно с индукторами CYP 3A4, такими как фенитоин, фенобарбитал и рифампицин.
В исследованиях іn vitro показано, что монтелукаст является сильным ингибитором CYP 2C8. Однако, данные клинических исследований лекарственного взаимодействия монтелукаста и розиглитазона (маркерный субстрат, который представляет препараты, первично метаболизированные CYP 2C8) показали, что монтелукаст не ингибирует CYP 2C8 in vivo. Поэтому не ожидают, что монтелукаст значительно изменит метаболизм препаратов, которые метаболизируются этим энзимом (например паклитаксел, розиглитазон и репаглинид).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

специфической информации относительно лечения передозировки монтелукаста нет. В исследованиях при БА монтелукаст назначали в дозах до 200 мг/сут взрослым пациентам на протяжении 22 нед, а при кратковременных исследованиях — до 900 мг/сут на протяжении приблизительно 1 нед, клинически значимые побочные реакции не развивались.
В постмаркетинговый период и клинических исследованиях сообщалось об острой передозировке монтелукаста. Эти случаи касались взрослых и детей, которые принимали дозу до 1000 мг (около 61 мг/кг у ребенка в возрасте 42 мес). Полученные клинические и лабораторные исследования отвечали профилю безопасности у взрослых и детей.
В большинстве сообщений о случаях передозировки никаких нежелательных явлений не выявлено. Чаще всего проявления побочных эффектов отвечали профилю безопасности препарата и включали боль в животе, сонливость, жажду, головную боль, рвоту и психомоторную гиперактивность. Лечение симптоматическое. Неизвестно, выводится ли монтелукаст при перитонеальном диализе или гемодиализе.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке.