Мірапекс - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МІРАПЕКС^®

(MIRAPEX^®)

Склад:

діюча речовина: праміпексол;

1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 0,25 мг, що відповідає 0,18 мг праміпексолу, або 1 мг, що відповідає 0,7 мг праміпексолу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:  

таблетки по 0,25 мг – білі, овальні, плоскі з обох сторін таблетки зі скошеними краями та маркуванням: Р7/ глибока лінія розлому/ Р7 з одного боку, логотип компанії Берінгер Інгельхайм/ лінія розлому/ логотип компанії Берінгер Інгельхайм з іншого боку;

таблетки по 1 мг – білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями та маркуванням: Р9/ глибока лінія розлому /Р9 з одного боку, логотип компанії Берінгер Інгельхайм/ лінія розлому /логотип компанії Берінгер Інгельхайм з іншого боку.

Фармакотерапевтична група.

Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Код АТХ N04B C05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Праміпексол є допаміновим агоністом з високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D₂ та має переважну спорідненість з D₃-рецепторами, він відзначається повною внутрішньою активністю.

Праміпексол полегшує паркінсонічні рухові порушення шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обіг допаміну.

Точний механізм дії МІРАПЕКСу при лікуванні синдрому неспокійних ніг невідомий. Хоча патофізіологія синдрому неспокійних ніг загалом невідома, нейрофармакологічні дані вказують на залучення первинної допамінергічної системи.

Фармакокінетика.

Праміпексол швидко та повністю всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить понад 90 %. Максимальна концентрація у плазмі реєструється між 1-ою та 3-ою годиною. Швидкість всмоктування не зменшується при одночасному прийомі їжі, але зменшується загальний рівень всмоктування. Праміпексолу притаманна лінійна кінетика і незалежно від лікарської форми відносно незначні коливання плазмового рівня у різних пацієнтів. У людини зв’язування праміпексолу з білками є дуже низьким (< 20 %), а об’єм розподілу – великим (400 л).

Праміпексол метаболізується у людини тільки у незначній кількості.

Виведення нирками незміненого праміпексолу є найважливішим шляхом елімінації. Приблизно 90 % дози, міченої 14C, виводиться нирками, тоді як менше 2 % визначається у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий – приблизно 400 мл/хв. Період напіввиведення (t ½) – від 8 годин у молодих до 12 годин в осіб літнього віку.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ознак та симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона у дорослих, як монотерапія (без леводопи) або у комбінації з леводопою протягом перебігу захворювання до пізніх стадій, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (феномен «включення-виключення»).

Симптоматичне лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг від помірного до тяжкого ступеня у дорослих, дози не вище 0,75 мг.

Протипоказання.

Гіперчутливість до праміпексолу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зв’язування з білками плазми.

Праміпексол зв’язується з білками плазми дуже незначною мірою (< 20 %) і має низьку біотрансформацію. Тому взаємодія з іншим препаратом, який впливає на зв’язування білків плазми або елімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуються переважно шляхом метаболізму у печінці, потенційна взаємодія малоймовірна. Взаємодію з антихолінергічними засобами не досліджували. Фармакокінетичної взаємодії між селегіліном і леводопою немає.

Інгібітори/конкуренти активного шляху ниркової елімінації.

Циметидин зменшує нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34 %, ймовірно, шляхом пригнічення системи транспорту катіонної ренальної канальцевої секреції. Препарати, які пригнічують активну ренальну канальцеву секрецію або самі елімінуються цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом і призводити до зменшення кліренсу праміпексолу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з МІРАПЕКСом слід розглянути можливість зниження дози праміпексолу.

Комбінація з леводопою.

Під час збільшення дози МІРАПЕКСу пацієнтам з хворобою Паркінсона рекомендується зменшення дози леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незміненими.

Через можливий адитивний вплив слід виявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Антипсихотичні лікарські засоби.

Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Особливості застосування»), якщо можливі антагоністичні ефекти.

Особливості застосування.

Призначення МІРАПЕКСу у зменшених дозах пропонується відповідно до розділу «Спосіб застосування та дози» пацієнтам із хворобою Паркінсона із порушенням функції нирок.

Галюцинації. Галюцинації – відомі побічні реакції лікування допаміновими агоністами і леводопою. Хворих необхідно проінформувати, що можуть виникнути галюцинації (у більшості випадків зорові).

Дискінезія. При комбінованій терапії з леводопою при прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може розвинутись на початку титрування МІРАПЕКСу. У такому випадку дозу леводопи потрібно знизити.

Раптовий напад сонливості та сонливість. Застосування праміпексолу пов’язане із сонливістю та епізодами раптового нападу сонливості, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були нечасті повідомлення про раптовий напад сонливості під час щоденної активності, у деяких випадках – без усвідомлення або попереджувальних ознак. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність виявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування МІРАПЕКСом. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та роботи з іншою технікою. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або скорочення терміну лікування. Через можливий адитивний вплив слід виявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби у комбінації з праміпексолом або вживає алкоголь (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Розлади контролю над спонуканням. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю над спонуканням. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що при лікуванні агоністами допаміну, включаючи МІРАПЕКС, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивна розтрата або купівля, переїдання та компульсивне вживання їжі.

При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому препарату.

Манія і делірій. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії та делірію. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що манія та делірій можуть виникати у пацієнтів, що отримують терапію праміпексолом. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому препарату.

Тяжкі серцево-судинні захворювання. У разі тяжких серцево-судинних захворювань необхідно особливо обережно призначати препарат. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.

Пацієнти з розладами психіки. Пацієнтам з розладами психіки слід лікуватися агоністами допаміну лише у разі, коли потенційна користь від лікування переважає ризики. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом.

Нейролептичний злоякісний синдром. Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, спостерігалися після різкої відміни допамінергічного лікування.

Офтальмологічне обстеження.

Рекомендується регулярне офтальмологічне обстеження у разі розладу зору.

Аугментація (посилення симптомів). Повідомлення вказують на те, що лікування синдрому неспокійних ніг допамінергічними препаратами може спричинити аугментацію. Аугментація проявляється ранньою появою симптомів ввечері (або навіть вдень), підсиленням симптоматики та поширенням симптомів на верхні кінцівки. Аугментацію спеціально досліджували у ході контрольованого клінічного дослідження впродовж 26 тижнів. Аугментація була виявлена у 11,8 % пацієнтів у групі праміпексолу (N=152) та плацебо (N=149). Аналіз часу до аугментації за Капланом-Мейєром не продемонстрував жодної суттєвої різниці між групами праміпексолу та плацебо.

Ниркова недостатність.  МІРАПЕКС таблетки  слід призначати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю, оскільки праміпексол виділяється чрез нирки.

Рабдоміоліз. Єдиний випадок рабдоміолізу мав місце у 49-річного чоловіка з прогресуючою хворобою Паркінсона при  лікуванні МІРАПЕКС таблетками.  Пацієнт був госпіталізований с  підвищеним рівнем  креатинфосфокінази (СРК – 10,631 МО/л). Симптоми  зникли після припинення лікування.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вплив на вагітність і лактацію у людини не досліджувався. МІРАПЕКС можна застосовувати вагітним тільки у разі, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плода.

Оскільки лікування МІРАПЕКСом пригнічує секрецію пролактину, можливе зменшення лактації. Екскреція МІРАПЕКСу у грудне молоко не вивчалась у жінок. МІРАПЕКС не рекомендують застосовувати жінкам, які годують груддю. Якщо не можна уникнути застосування МІРАПЕКСу, годування груддю слід припинити.

Досліджень щодо впливу на фертильність людини не проводилось.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

МІРАПЕКС може мати значний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Можлива поява галюцинацій або сонливості.

Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та потенційно небезпечної діяльності, коли погіршення уваги підвищує ризик серйозного пошкодження або смерті під час застосування МІРАПЕКСу.

Спосіб застосування та дози.

Вся інформація щодо дозування стосується праміпексолу у вигляді праміпексолу дигідрохлориду.

Хвороба Паркінсона.

Добову дозу застосовують у 3 прийоми однаковими частками.

Початкове лікування.

Як наведено нижче, дозу препарату необхідно збільшувати поступово, з початкової 0,375 мг на добу кожні 5-7 днів.  Якщо  у пацієнтів не виникають непереносимі побічні явища, дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту (див. табл. 1).

                                                                                       Таблиця 1

Схема збільшення дози МІРАПЕКСу
Тиждень	Доза (мг)	Загальна добова доза (мг)
1-й	3 x 0,125	0,375
2-й	3 x 0,25	0,75
3-й	3 x 0,5	1,5

При необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг щотижня до максимальної, яка становить 4,5 мг на добу. Однак слід відзначити, що частота виникнення сонливості підвищується при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу.

Підтримуюча терапія.

Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг до максимальної 4,5 мг на добу. Під час збільшення дози протягом основних досліджень ефект лікування спостерігали починаючи з добової дози 1,5 мг. Подальше коригування дози потрібно здійснювати на основі клінічної відповіді та з огляду на виникнення побічних реакцій. У ході клінічних досліджень близько 5% пацієнтів приймали дози менше 1,5 мг. При прогресуючій хворобі Паркінсона доза вище 1,5 мг на добу може бути корисною пацієнтам, для яких планується зменшення дози леводопи при комбінованій терапії з леводопою. Рекомендується зниження дози леводопи у разі збільшення дози МІРАПЕКСу та під час підтримуючої терапії залежно від реакції окремих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Припинення лікування.

Раптове припинення допамінергічної терапії може призвести до розвитку нейролептичного злоякісного синдрому. Дозу праміпексолу слід зменшувати за схемою 0,75 мг на добу до добової дози 0,75 мг. Після цього дозу слід знижувати до 0,375 мг на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Нижченаведена схема дозування пропонується для початкової терапії.

Пацієнти з кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв не потребують зменшення добової дози або частоти дозування.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну 20-50 мл/хв початкову добову дозу МІРАПЕКСу застосовують за  два прийоми, починаючи з 0,125 мг двічі на добу (0,25 мг/добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 2,25 мг.

Пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв добову дозу МІРАПЕКСу застосовують за один прийом, починаючи з 0,125 мг/добу. Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 1,5 мг.

При погіршенні функції нирок на тлі підтримуючої терапії добову дозу МІРАПЕКСу зменшують на стільки відсотків, на скільки зменшився кліренс креатиніну. Наприклад, за умови зниження кліренсу креатиніну на 30 % добову дозу МІРАПЕКСу зменшують на 30 %. Добову дозу можна застосовувати за два прийоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться в межах 20-50 мл/хв, і за один, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки.

Для пацієнтів із порушенням функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90 % засвоєного препарату виводиться нирками. Потенційний вплив порушення функції печінки на фармакокінетику МІРАПЕКСу не досліджувався.

Синдром неспокійних ніг.

Рекомендована початкова доза МІРАПЕКСу становить 0,125 мг один раз на добу за 2-3 години до сну. Для пацієнтів, які потребують додаткового полегшення симптомів, дозу можна збільшувати кожні 4-7 днів до максимальної дози 0,75 мг на добу (див. табл. 2).

                                                                                               Таблиця 2

Схема збільшення дози МІРАПЕКСу
Етап титрування	Разова добова вечірня доза (мг)
1	0,125
2*	0,25
3*	0,50
4*	0,75

* у разі потреби

Потрібно оцінити реакцію пацієнта на лікування після 3 місяців та переглянути необхідність продовження терапії. Якщо лікування переривається більше, ніж на кілька днів, слід повторно розпочати з дози, яка зазначена вище.

Припинення лікування.

Оскільки добова доза для лікування синдрому неспокійних ніг не перевищує 0,75 мг, застосування МІРАПЕКСу можна припиняти без поступового зменшення дози. У ході 26-тижневого плацебо-контрольованого клінічного дослідження спостерігалося поновлення симптомів синдрому неспокійних ніг (посилення тяжкості симптомів порівняно з початковим рівнем) у 10 % пацієнтів (14 із 135 пацієнтів) після раптового припинення застосування праміпексолу. Такий ефект спостерігався для всіх доз.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Виведення МІРАПЕКСу з організму залежить від функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 20 мл/хв немає потреби у зменшенні добової дози.

Застосування МІРАПЕКСу не вивчалося у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, та у пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції нирок.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки.

Для пацієнтів із порушенням функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90 % засвоєного препарату виводиться нирками.

Спосіб застосування.

Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, під час прийому їжі чи без неї.

Діти.

Хвороба Паркінсона. Безпека та ефективність МІРАПЕКСу для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Обгрунтування можливості застосування МІРАПЕКСу дітям при хворобі Паркінсона немає.

Синдром неспокійних ніг. Застосування МІРАПЕКСу не рекомендується дітям (віком до 18 років) через недостатність даних з безпеки та ефективності.

Синдром Туретта. МІРАПЕКС не слід застосовувати дітям (віком до 18 років) із синдромом Туретта через негативне співвідношення переваги/ризику для цього захворювання.

Передозування.

Клінічний досвід значного передозування відсутній. Очікувані побічні ефекти, пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста, включають нудоту, блювання, гіперкінезію, галюцинації, збудження та артеріальну гіпотензію. Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. У разі появи ознак збудження центральної нервової системи можна бути призначати нейролептики. Лікування пацієнтів з передозуванням може потребувати загальних підтримуючих заходів разом із промиванням шлунка, внутрішньовенним введенням рідини, застосуванням активованого вугілля та контролем електрокардіограми.

Побічні реакції.

Побічні реакції подано за класами системи органів та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – <1/10), нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100), рідко (≥1/10000 – < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000).

Хвороба Паркінсона.

У пацієнтів із хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом порівняно з плацебо найчастішими побічними реакціями (≥ 5 %) були нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запор, галюцинації, головний біль та втомлюваність. Частота виникнення сонливості підвищувалася при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією при прийомі у комбінації з леводопою була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникнути на початку лікування, особливо якщо праміпексол титрується занадто швидко.

Інфекції та інвазії:

нечасто – пневмонія.

З боку ендокринної системи:

нечасто – порушення секреції антидіуретичного гормону¹.

Психічні розлади:

часто – порушення сну, симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка, сплутаність свідомості, галюцинації, безсоння;

нечасто – переїдання¹, патологічний потяг до відвідування магазинів, марення, гіперфагія¹, гіперсексуальність, розлади лібідо, параноя, патологічний потяг до азартних ігор, занепокоєння, делірій;

рідко – манія.

З боку нервової системи:

дуже часто – запаморочення, дискінезія, сонливість;

часто – головний біль;

нечасто – амнезія, гіперкінезія, раптовий напад сонливості, синкопе.

З боку органів зору:

часто – порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору.

З боку серцево-судинної системи:

часто – артеріальна гіпотензія;

нечасто – серцева недостатність¹.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасто – задишка, гикавка.

З боку травної системи:

дуже часто – нудота;

часто – запор, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасто – гіперчутливість, свербіж, висипання.

Загальні розлади:

часто – підвищена втомлюваність, периферичні набряки.

Дослідження:

часто – зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту;

нечасто – збільшення маси тіла.

¹ Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95 % частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась під час клінічних досліджень серед 2762 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які лікувались праміпексолом.

Синдром неспокійних ніг.

У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг при лікуванні праміпексолом найчастішими побічними реакціями (≥ 5 %) були нудота, головний біль, запаморочення та підвищена втомлюваність. Нудота і підвищена втомлюваність частіше спостерігались у жінок (20,8 % і 10,5 % відповідно) порівняно із чоловіками (6,7 % і 7,3 % відповідно) при лікуванні МІРАПЕКСом.

Інфекції та інвазії:

нечасто – пневмонія².

З боку ендокринної системи:

нечасто – порушення секреції антидіуретичного гормону².

Психічні розлади:

часто – порушення сну, безсоння;

нечасто – симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка, така як переїдання, патологічний потяг до відвідування магазинів, гіперсексуальність та патологічний потяг до азартних ігор²; сплутаність свідомості, маренння, галюцинації, гіперфагія², розлади лібідо, параноя², занепокоєння, манія, делірій.

З боку нервової системи:

часто – запаморочення, головний біль, сонливість;

нечасто – амнезія², дискінезія, гіперкінезія², раптовий напад сонливості, синкопе.

З боку органів зору:

часто – порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору.

З боку серцево-судинної системи:

нечасто – серцева недостатність², артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасто – задишка, гикавка.

З боку травної системи:

дуже часто – нудота;

часто – запор, блювання.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

нечасто – гіперчутливість, свербіж, висипання.

Загальні розлади:

часто – підвищена втомлюваність;

нечасто – периферичні набряки.

Дослідження:

нечасто – зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту, збільшення маси тіла.

² Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95 % частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась у ході клінічних досліджень серед 1395 пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, які лікувались праміпексолом.

Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язане із сонливістю і нечасто із надмірною сонливістю у денний час та епізодами раптового нападу сонливості (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади лібідо. Застосування праміпексолу нечасто може бути пов’язане із розладами лібідо (підвищення або зниження).

Розлади контролю над спонуканням. При лікуванні агоністами допаміну, включаючи МІРАПЕКС, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або купівлі, переїдання та компульсивне вживання їжі (див. розділ «Особливості застосування»).

Серцева недостатність. У ході клінічних досліджень та постмаркетингового періоду серцева недостатність спостерігалась у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно із відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95 % СІ, 1,21-2,85).

Термін придатності.  3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ./

Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бінгер Штрассе 173, D-55216 Інгельхайм, Німеччина/

Binger Strasse 173, D-55216 Ingelheim, Germany.

МИРАПЕКС
табл. 0,25 мг, № 30     

Прамипексол    0,25 мг

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. Прамипексол, активный компонент Мирапекса, является допаминовым агонистом с высокой селективностью и специфичностью к допаминовым рецепторам подтипа D2 и имеет преобладающее сродство к D3 -рецепторам.
Мирапекс облегчает паркинсонические двигательные нарушения путем стимуляции допаминовых рецепторов стриатума (полосатого тела). Исследования на животных продемонстрировали, что прамипексол угнетает синтез, высвобождение и обмен допамина. Прамипексол защищает допаминовые нейроны от дегенерации в ответ на ишемию или метамфенаминовую нейротоксичность.
Исследования in vitro показали, что прамипексол защищает нейроны от нейротоксического влияния леводопы.
Точный механизм действия Мирапекса при лечении синдрома беспокойных ног не известен. Хотя патофизиология синдрома беспокойных ног вообще не установлена, нейрофармакологические данные указывают на участие первичной допаминергической системы. Исследования по использованию позитронно-эмиссионной томографии свидетельствуют о возможном влиянии незначительной дисфункции стриарной пресинаптической допаминергической системы на патогенез синдрома беспокойных ног.
В исследованиях, проведенных на добровольцах, отмечали дозозависимое снижение уровня пролактина в сыворотке крови.
Болезнь Паркинсона
В контролируемых клинических исследованиях эффективность Мирапекса сохранялась в течение всего исследования, около 6 мес. В открытых исследованиях, которые длились более 3 лет, признаков снижения эффективности препарата не выявили.
Синдром беспокойных ног
Оценку эффективности Мирапекса проводили в четырех плацебо-контролируемых исследованиях при участии около 1000 пациентов с синдромом беспокойных ног средней и тяжелой степени. Эффективность продемонстрирована во время проведения контролируемых исследований у больных, лечение которых длилось до 12 нед, а длительная эффективность отмечена на протяжении 9-месячного периода. Эффективность Мирапекса сохранялась в ходе открытых продленных исследований продолжительностью около 1 года.
Фармакокинетика. Прамипексол быстро и полностью всасывается после перорального применения. Абсолютная биодоступность составляет более 90%, максимальная концентрация в плазме крови регистрируется между 1–3 ч. Скорость всасывания снижается на фоне приема пищи, но это не влияет на общий уровень всасывания. Для прамипексола характерны линейная кинетика и относительно незначительные колебания плазменного уровня у разных пациентов.
У людей связывание прамипексола с белками крови очень низкое (≤20%), а объем распределения — большой (400 л). В исследованиях у крыс отмечали высокую концентрацию препарата в мозговой ткани (приблизительно в 8 раз выше по сравнению с плазменным).
Прамипексол метаболизируется у людей только в незначительном количестве.
Выделение через почки неизмененного прамипексола — важнейший путь элиминации и составляет около 80%. Около 90% дозы, меченной 14C, выводится с мочой, тогда как менее 2% — определяется в кале. Общий клиренс прамипексола составляет около 500 мл/мин, а почечный — около 400 мл/мин. Период полувыведения — от 8 ч у лиц молодого возраста до 12 ч — у лиц пожилого возраста.

ПОКАЗАНИЯ: болезнь Паркинсона (может быть использована как монотерапия или в комбинации с леводопой).
Мирапекс показан для симптоматического лечения идиопатического синдрома беспокойных ног.

ПРИМЕНЕНИЕ: (вся информация относительно дозирования касается формы прамипексола в виде прамипексола дигидрохлорида).
Таблетки необходимо принимать перорально, запивая водой во время приема пищи или без нее.
Суточную дозу назначают в 3 приема равными частями.
Начальное лечение
Дозу препарата необходимо повышать постепенно от начальной дозы 0,375 мг в сутки каждые 5–7 дней. В тех случаях, когда у пациентов не возникает непереносимых побочных явлений, дозу необходимо титровать до достижения максимального терапевтического эффекта.
Режим повышения дозы Мирапекса
Неделя    Доза 3 раза в сутки (мг)    Общая суточная доза (мг)
1-я    0,125     0,375
2-я    0,25    0,75
3-я    0,5    1,5
В случае необходимости дальнейшего повышения дозы суточную дозу необходимо увеличивать на 0,75 мг каждую неделю до максимальной, составляющей 4,5 мг в сутки.
Поддерживающая терапия
Индивидуальная доза колеблется от 0,375 мг до максимальной — 4,5 мг в сутки. Во время повышения дозы по результатам проведенных трех основных исследований эффект лечения как в начальной, так и в развернутой стадии болезни отмечали начиная с суточной дозы, составляющей 1,5 мг. Это не препятствует тому, что у отдельных больных дозы выше 1,5 мг в сутки могут оказывать дополнительный терапевтический эффект.
Это выявляют прежде всего у пациентов с заболеванием в развернутой стадии, которым планируется снижение дозирования леводопы.
Прекращение лечения
Снижение дозы прамипексола следует проводить на протяжении нескольких суток.
Дозирование для больных с сопутствующим приемом леводопы
Пациентам, которые применяют в качестве сопутствующей терапии леводопу, рекомендуется снижение дозы леводопы во время как повышения дозы, так и проведения поддерживающей терапии Мирапексом. Это необходимо для предотвращения избыточной допаминергической стимуляции.
Дозирование для больных с нарушением функции почек
Выделение прамипексола зависит от функции почек.
Схема дозирования для начальной терапии:
• пациенты с клиренсом креатинина 50 мл/мин не нуждаются в снижении суточной дозы;
• пациентам с клиренсом креатинина 20–50 мл/мин начальную суточную дозу Мирапекса следует назначать в 2 приема, начиная с 0,125 мг 2 раза в сутки (0,25 мг/сут);
• пациентам с клиренсом креатинина≤ 20 мл/мин суточная доза Мирапекса назначается в 1 прием, начиная с 0,125 мг/сут.
При снижении почечной функции на фоне поддерживающей терапии суточную дозу Мирапекса снижают на столько, на сколько снизился уровень клиренса креатинина; например, при условии снижения клиренса креатинина на 30% суточную дозу Мирапекса снижают на 30%. Суточную дозу можно назначать в 2 приема, если клиренс креатинина находится в пределах 20–50 мл/мин, и 1 раз, если клиренс креатинина ≤ 20 мл/мин.
Дозирование для больных с нарушением функции печени
Для больных с нарушением функции печени в снижении дозы нет необходимости.
Синдром беспокойных ног
Таблетки необходимо принимать перорально, запивая водой, во время приема пищи или без нее.
Рекомендуемая начальная доза Мирапекса составляет 0,125 мг 1 раз в сутки за 2–3 ч до сна. При необходимости дозу можно повышать каждые 4–7 дней до максимальной дозы 0,75 мг в сутки (как указано в таблице ниже):
Схема увеличения дозы мирапекса
Этап титрования    Одноразовая суточная вечерняя доза (мг)
1-й    0,125
2-й*    0,25
3-й*    0,50
4-й*    0,75
*По необходимости.
Прекращение лечения
Применение Мирапекса можно прекращать без постепенного снижения дозы.
Дозирование для больных с нарушением функции почек
Выведение Мирапекса из организма зависит от функции почек и тесно связано с клиренсом креатинина. Согласно данным фармакокинетического исследования пациентов с нарушением функции почек, нет необходимости в снижении суточной дозы для больных с клиренсом креатинина 20 мл/мин. Применение Мирапекса у пациентов с синдромом беспокойных ног и нарушением функции почек не изучали.
Дозирование для больных с нарушением функции печени
Для больных с нарушением функции печени в снижении дозы нет необходимости, поскольку около 90% усвоенного препарата выделяется почками.
Дозирование для детей и подростков
Безопасность и эффективность Мирапекса у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлена.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: гиперчувствительность к прамипексолу или любому другому компоненту препарата; период беременности и кормления грудью; детский возраст.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: во время применения Мирапекса зафиксированы следующие побочные эффекты: нарушение поведения и сна, спутанность сознания, запор, мания, головокружение, дискинезии, утомляемость, галлюцинации, головная боль, гиперкинезия, гипотензия, повышенный аппетит (переедание, гиперфагия), бессонница, нарушение либидо (повышение или снижение), тошнота, периферические отеки, паранойя, патологическая тяга к азартным играм, сонливость, увеличение массы тела, а также внезапные приступы сонливости.
У некоторых больных в начале лечения может возникать гипотензия, особенно если титрование Мирапекса происходит очень быстро.
Среди пациентов, которые получали терапию прамипексолом, зафиксированы случаи засыпания во время дневной деятельности, в том числе управления автомобилем, что в некоторых случаях приводило к дорожно-транспортным происшествиям. Сонливость обычна для больных, принимающих прамипексол в таблетках в дозе, превышающей 1,5 мг прамипексола дигидрохлорида моногидрата в сутки, и всегда предшествует внезапному засыпанию.
Четкой связи этого явления с длительностью лечения не установлено; некоторые больные принимали другие препараты с потенциальными седативными свойствами. В большинстве случаев дальнейшие эпизоды внезапного засыпания уменьшались или исчезали после снижения дозы или прекращения лечения препаратом.
Прием Мирапекса, как и других агонистов допамина, особенно в высоких дозах, может привести к появлению патологической тяги к азартным играм, которая исчезает после отмены препарата.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: период беременности и кормления грудью. Влияние препарата в период беременности и кормления грудью у людей не исследовали. Прамипексол не оказывал тератогенного влияния на крыс и кроликов, но оказывал эмбриотоксический эффект на эмбрионы крыс в дозах, которые оказались токсичными для самки крысы.
Мирапекс можно использовать в период беременности только в случае, если потенциальная польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Экскрецию Мирапекса с материнским молоком не изучали. У крыс концентрация препарата в молоке была выше таковой в плазме крови.
Поскольку лечение Мирапексом угнетает секрецию пролактина, могут отмечать снижение лактации. Вследствие этого Мирапекс не рекомендуют применять в период кормления грудью.
Применение Мирапекса у больных с нарушением функции почек — см. ПРИМЕНЕНИЕ.
Галлюцинации и спутанность сознания — известные побочные эффекты лечения допаминовыми агонистами и леводопой. Галлюцинации были более частыми при условии применения Мирапекса в комбинации с леводопой у больных с развернутой стадией болезни по сравнению с монотерапией у пациентов с начальными ее проявлениями. Во время клинического изучения применения Мирапекса при синдроме беспокойных ног сообщали об одном случае появления галлюцинаций. Больных необходимо проинформировать о вероятности возникновения галлюцинаций (в большинстве случаев зрительных).
Пациентам и медицинскому персоналу следует учитывать возможность возникновения изменения поведения пациента (например патологическая тяга к азартным играм, повышение либидо, переедание). При появлении таких побочных действий необходимо рассмотреть возможность снижения дозы/прекращения приема препарата.
В случае тяжелой сердечно-сосудистой патологии следует очень осторожно назначать препарат. Рекомендуется мониторинг АД, особенно в начале лечения, с учетом общего риска развития постуральной гипотензии, связанной с допаминергической терапией.
Пациентов не следует допускать к управлению транспортными средствами и работе со сложными механизмами особенно в начале лечения. При этом необходимо наблюдать пациента для оценки степени отрицательного влияния препарата на их умственную и/или двигательную функцию.
Симптомы, напоминающие нейролептический злокачественный синдром, отмечали после резкой отмены допаминергического лечения.
Аугментация при синдроме беспокойных ног
Сообщения в литературе указывают на то, что устранение синдрома беспокойных ног допаминергическими препаратами может вызвать аугментацию.
Аугментация проявляется в виде более раннего появления симптомов вечером (или даже днем), увеличением выраженности и распространением симптомов на верхние конечности. Следует отметить, что контролируемые исследования применения Мирапекса у пациентов с синдромом беспокойных ног были недостаточно продолжительными, чтобы дать адекватную оценку этому явлению. Во время контролируемых клинических исследований не проводили оценку частоты аугментации после более продолжительного приема Мирапекса и соответствующего лечения указанных явлений.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: прамипексол у людей связывается с белками плазмы крови в очень незначительной степени (≤20%) и имеет низкую биотрансформацию. Поэтому взаимодействие с другими препаратами, влияющими на связывание белков плазмы крови или элиминацию путем биотрансформации, маловероятны. Препараты, ингибирующие активную ренальную канальцевую секрецию щелочных (катионных) лекарственных средств, таких как циметидин или элиминирующиеся путем активной ренальной канальцевой секреции, могут взаимодействовать с Мирапексом, результатом чего является снижение клиренса одного или обоих препаратов. При сопутствующем лечении такими лекарственными средствами (включая амантадин) необходимо обращать внимание на признаки допаминовой сверхстимуляции, а именно дискинезии, возбуждения или появления галлюцинаций. В таких случаях необходимо снизить дозу препарата. Селегелин и леводопа не влияют на фармакокинетику прамипексола. Общая степень всасывания или выведения леводопы не изменяется на фоне применения прамипексола. Взаимодействие с антихолинергическими средствами и амантадином не исследовали. Поскольку антихолинергические средства элиминируются преимущественно путем метаболизма в печени, фармакокинетическое взаимодействие между лекарственными препаратами маловероятно. С амантадином возможна вероятность взаимодействия в связи с одной и той же системой экскреции в почках.
Во время повышения дозы Мирапекса рекомендуется снижение дозы леводопы, дозы других противопаркинсонических средств не меняют.
Вследствие существования вероятных аддитивных влияний необходимо обратить внимание на пациентов, принимающих другие седативные препараты или употребляющих алкоголь в комбинации с Мирапексом, или сопутствующее лечение, которое приводит к повышению уровня прамипексола в плазме крови (например циметидин).

ПЕРЕДОЗИРОВКА: симптомы: клинический опыт значительной передозировки отсутствует. Ожидаемые побочные эффекты связаны с фармакодинамическим профилем допаминового агониста и включают тошноту, рвоту, гиперкинезии, галлюцинации, возбуждение и гипотензию.
Лечение: антидот при передозировке допаминовым агонистом не установлен. В случае появления признаков возбуждения ЦНС назначают нейролептики. Необходимо проведение общих поддерживающих мероприятий, промывание желудка, контроль ЭКГ.
Эффективность гемодиализа не доказана.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в защищенном от света месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С.