ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МОНОПРИЛ

(MONOPRIL®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: фозиноприл; [1(S*(R*)], 2альфа, 4бета]-4-циклогексил-1-[[[2-метил-1-(1-оксипропокси) пропокси] (4-феніл бутил) фосфініл] ацетил]-L-проліну натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості: Моноприл 10 мг (або 20 мг) - таблетки білого або майже білого кольору, практично без запаху, округлі, з насічкою зодного боку та видавленими цифрами “158”(на таблетках по 10 мг) та “609” (на таблетках по 20 мг) з іншого боку;

склад: 1 таблетка містить 10 мг або 20 мг фозиноприлунатрію;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, спирт етиловий, повідон, натрію стеарилфумарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворюючего ферменту (АПФ). Код АТС С 09А А 09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) каталізуєперетворення дека пептиду ангіотензину-I в октапептид ангіотензин-II. Ангіотензин-II являє собою потужну судинозвужувальну речовину, що також стимулює секрецію з кори надниркових залоз альдостерону, сприяючи затримці іонів натрію і рідини в організмі. Антигіпертензивна дія фозиноприлу пов’язанаголовним чином зі специфічним конкурентним пригніченням АПФ. Це приводить до зниження рівня ангіотензину-II у крові, що викликає зниження вазоконстрикції і зменшення секреції альдостерону з подальшим зменшенням затримки води та іонів натрію в організмі, одночасно з цим зростає вміст іонів калію в плазмі крові (у середньому 0,1 мекв/л).

При однократному прийомі фозиноприлу натрію в дозівід 10 до 40 мг більше 90% ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) сироватки крові блокувалось протягом від 2 до 12 годин та на 24-ту годину заблокованимзалишалось 85%, 93% і 93% АПФ відповідно до дози 10, 20 та 40 мг.

Крім того, фозиноприл пригнічує метаболічну деградацію брадикініну - пептиду, що має потужний вазодилятируючийефект, що також сприяє антигіпертензивній дії.

У хворих на артеріальну гіпертензію різного ступеня (від легкої до тяжкої) внаслідок застосування фозиноприлу знижується артеріальний тиск майже однаково як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи на спині. При лікуванні препаратом хворих на артеріальну гіпертензію безбудь-яких ускладнень ортостатична гіпотензія спостерігається рідко. Фозиноприлпочинає знижувати артеріальний тиск протягом вже першої години після перорального прийому, а максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2-6 годин після прийому. При звичайній добовій дозі антигіпертензивна дія препаратуМоноприл триває 24 години. Подібна активність препарату відмічається серед усіх вікових груп, включаючи молодих і літніх хворих.

Антигіпертензивний ефект препарату Моноприлзберігається при тривалому застосуванні; толерантність до препарату не розвивається. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, для досягнення максимального антигіпертензивного ефекту деяким хворим потрібно від 2 до 4тижнів. Після раптового припинення застосування препарату Моноприл різкого підйому артеріального тиску внаслідок ефекту відміни не спостерігається.

У хворих із серцевою недостатністю позитивні ефектифозиноприлу досягаються головним чином через пригнічення ренін-альдостероновоїсистеми; пригнічення ангіотензинперетворюючого ферменту викликає зниженняпост навантаження на міокард, а також, деякою мірою, – перед навантаження.

Фозиноприл підвищує стійкість до фізичного навантаження, поліпшує клінічну симптоматику серцевої недостатності.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому всмоктування фозиноприлунатрію становить приблизно 30-40%. Ступінь всмоктування фозиноприлу натрію не залежить від часу прийому їжі, але швидкість усмоктування останнього при прийомі після їди може уповільнюватися. Перетворення фозиноприлу під дією естераз у фозиноприлат відбувається переважно в печінці. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, а ступінь перетворення помітно не міняється. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози. Після одноразового перорального прийому однієї або декількох доз фармакокінетичні параметри С_maxі AUC (ППК – площа під кривою) прямо пропорційні загальній прийнятій дозіфозиноприлу.

Фозиноприлат зв’язаний з білками крові на => 95%, має відносно малий обсяг розподілу й незначною мірою зв’язаний із клітинними компонентами крові.

Фозиноприл натрію виводиться з організму в однаковій мірі з жовчю та сечею, печінкою і нирками. У хворих на артеріальну гіпертензію при нормальній функції нирок і печінки період напів виведення фозиноприлатустановить приблизно 11,5 години. У хворих із серцевою недостатністю періоднапів виведення становить приблизно 14 годин.

У хворих з порушеною функцією нирок (кліренскреатині ну < 80 мл/хв/1,73 м²) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у хворих з нормальною функцією нирок, тоді як всмоктування, біодоступність і зв’язування з білками помітно незмінені. Знижене виведення нирками компенсується підвищеним виведенням печінкою. Помірне збільшення значень AUC у плазмі крові (менш ніж удвічі порівняно з нормою) спостерігалось у хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренс креатині ну <10 мл/хв/1,73 м²).

У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але ступінь гідролізу помітно не змінюється. Загальний кліренсфозиноприлату з організму у таких хворих зменшується приблизно вдвічі у порівнянні з хворими з нормальною функцією печінки.

У чоловіків від 65 до 74 років із клінічно нормальною функцією нирок і печінки помітних розходжень у фармакокінетичнихпараметрах фозиноприлату порівняно з молодими хворими (20-35 років) не спостерігається.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза препарату Моноприлстановить 10 мг один раз на день. Дозу необхідно підбирати залежно від зміни артеріального тиску. Звичайно доза становить від 10 до 40 мг один раз на день. Якщо артеріальний тиск не вдається достатньою мірою нормалізувати в разі застосування тільки одного препарату Моноприл, схема лікування може бути доповнена діуретиком.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза препарату Моноприл становить 10 мг один раз на день. Лікування слід починати в умовах пильного медичного спостереження. Якщо початкова доза препарату Моноприл добре переноситься, дозуможна підвищувати з тижневим інтервалом залежно від клінічного результату, збільшуючи її максимально до 40 мг один раз на день. Можлива комбінація препарату Моноприл з діуретиком.

Побічна дія.

Як і інші інгібітори АПФ, фозиноприл натрію збільшує рівень ендогенного брадикініну та впливає на водно-електролітний баланс організму, з чим пов’язані такі небажані ефекти, як запаморочення, кашель, гіпотензія, м’язово-скелетний біль, нудота і блювання. Однак можливі і більш серйозні побічні ефекти.

Ангіо невротичний набряк

Повідомлялося про розвиток ангіо невротичного набрякуу хворих, які одержували інгібітори АПФ. Якщо це відбувається в ході лікування препаратом Моноприл, лікування слід негайно припинити. Хворі повинні негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і язику, про звуження гортані або утруднення дихання. В таких випадках необхідно швидке підшкірне введення розчину адреналіну (1:1 000).

Анафілактоїдні реакції підчас десенсибілізаційного лікування

При проведенні десенсибілізації хворим, які одержують лікування інгібіторами АПФ, необхідно дотримуватися обережності.

Анафілактоїдні реакції підчас діалізу через мембрани високої проникності

Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у хворих, які одержують лікування інгібітором АПФ, при проведенні гемодіалізу через мембрани високої проникності. Анафілактоїдні реакції також відмічались ухворих, яким проводилися процедури аферезу ліпопротеїдів низької щільності з адсорбцією на декстран сульфат. Для таких хворих слід розглянути можливість використання діалізних мембран іншого типу або іншого медикаментозного лікування.

Нейтропенія/агранулоцит оз

Повідомлялося, що рідко інгібітори АПФ спричинюють агранулоцит оз і пригнічення функції кісткового мозку; ці явища відмічаються частіше у хворих із порушенням функції нирок, особливо якщо вони також хворіють на колагеноз судин (системний червоний вовчак або склеродермія). У таких хворих необхідно контролю вати показники клітин білої крові.

Порушення функції печінки

При появі помітної жовтяничності та вираженого підвищення активності ферментів печінки лікування препаратом Моноприл слід припинити та призначити відповідне лікування.

Печінкова недостатність

Рідко використання інгібіторів АПФ пов’язували із синдромом, що починається з холестатичної жовтухи і далі переходить в активно прогресуючий некроз печінки і/іноді призводить до летального наслідку. Механізм цього синдрому залишається невідомим.

Якщо у хворих на фоні лікування інгібіторами АПФвиникає помітна жовтяничність і виражене підвищення активності ферментів печінки, їм слід відмінити прийом інгібіторів АПФ і призначити відповідне лікування.

Артеріальна гіпотензія

У поодиноких випадках у хворих з неускладненою формою артеріальної гіпертензії розвиток артеріальної гіпотензії пов’язували із застосуванням препарату Моноприл. Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ найбільш імовірна у хворих після інтенсивного лікуваннядіуретиками і/або дієти, що обмежує зміст солі, або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензивна реакція не є протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів щодо гідратації організму.

У хворих із серцевою недостатністю за наявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФ може спричинювати зайвий антигіпертензивний ефект, котрий може призвести до олігурії або азотемії, а в поодиноких випадках - до гострої ниркової недостатності та летального кінця. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності препаратом Моноприл необхідно пильно спостерігати за хворим, особливо протягом перших двох тижнів лікування, а також при будь-якому збільшенні дози фозиноприлуабо діуретика.

Порушення функції нирок

У хворих на артеріальну гіпертензію зі стенозом ниркової артерії однієї або двох нирок, а також при одночасному застосуваннідіуретиків без ознак захворювання ниркових судин під час лікування інгібіторамиАПФ може збільшуватись рівень азоту сечовини крові та креатині ну сироватки. Ціефекти звичайно оборотні і минають після припинення лікування. Це може вимагати зниження дози діуретика та/або препарату Моноприл. У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, у котрих функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ можепризести до олігурії або до прогресуючої азотемії і в поодиноких випадках - догострої ниркової недостатності та/або летального кінця.

Гіперкаліємія

У хворих з нирковою недостатністю або у хворих з нормальною функцією нирок, що приймають калійзберігаючі діуретики, калієві добавки і/або солезамінники, що містять солі калію, інгібітори АПФ збільшують ризик через створення підвищених концентрацій іонів калію в крові.

Хірургічні операції/анестезія

Інгібітори АПФ можуть підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезії, та аналгетиків. При розвитку гіпотонії у хворих, які піддаються хірургічним операціям або одержують анестезію, така гіпотонія може бути скоригована шляхом внутрішньо венного введенняплазмозамінників.

Протипоказання.

Моноприл протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до препарату та його складових і хворим з ангіоневротичним набрякомв анамнезі, в тому числі ідіопатичним, спадковим, та після застосування інших інгібіторів АПФ.

Моноприл протипоказаний під час вагітності. Використання інгібіторів АПФ протягом другого та третього триместрів вагітностіопричинює ушкодження або навіть загибель плоду, що розвивається.

Оскільки Моноприл виявляється у жіночому молоці, препарат не слід застосовувати в період лактації.

Вік до 18 років.

Передозування.

Випадки передозування фозиноприлу натрію не описані, однак, враховуючи фармакологічну дію, основні симптоми передозування можуть бути пов’язані з гіпотензією. Можливо посилення проявів описаних вище побічних реакцій.

Фозиноприлат недостатньою мірою виводиться з організму при проведенні гемодіалізу та перитонеального діалізу.

При передозуванні препарату лікування повинно носити симптоматичний характер: застосування вазопресорних засобів та звичайних сольових розчинів для усунення гіповолемії. Слід відмінити подальший прийом препарату та встановити пильне спостереження за хворим.

Особливості застосування.

Гіпотензія.

Застосування препарату Моноприл лише в поодиноких випадках було пов’язано з гіпотензією (до групи ризику належать пацієнти із застійною серцевою недостатністю, хворі на реноваскулярну гіпертонію, хворі, котрим проводиться нирковий діаліз, та хворі з водно-електролітними порушеннями внаслідок тривалої терапії діуретиками). Хворим з будь-яким із зазначених чинників ризику перед початком лікування препаратом Моноприл може бути показано припинення або зниження дози вживаних діуретиків або виконання інших заходів для забезпечення достатньої гідратації. Лікування таких хворих слід проводити під постійним медичним наглядом. Транзиторний епізод гіпотонії не є протипоказанням для продовження лікування препаратом Моноприл після того, як артеріальний тиск стабілізувався.

Якщо Моноприл призначають хворому, який вже отримуєдіуретики, лікування слід починати в умовах пильного медичного спостереження захворим протягом декількох

перших годин і до стабілізації артеріального тиску. Для зменшення ймовірності гіпотензії діуретики слід відмінити за 2-3 дні допочатку лікування препаратом Моноприл.

Гіпотензія, що розвинулася після прийому початкової дози препарату Моноприл, не повинна заважати подальшому ретельному підбору дозипісля ефективного усунення її симптомів.

Хворі похилого віку.

Коригування дози для хворих від 65 років і старше непотрібно, вона може бути такою же як і у молодих хворих. Однак неможливо виключити ймовірність більшої чутливості до препарату у літніх хворих.

Порушення функції нирокабо печінки.

У зв’язку з наявністю двох врівноважуючих один одного шляхів виділення фозиноприлату з організму зниження доз для хворих з порушеною функцією нирок або печінки звичайно не потрібне.

Використання в педіатрії.

Безпека та ефективність застосування препарату для лікування дітей не встановлені.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Діуретики

Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, при використанні препарату Моноприл разом з діуретиками може розвиватися сильний гіпотензивний ефект.

Підвищене виділення іонів калію з організму при прийомі більшості діуретиків може знижуватись в разі одночасного лікування препаратом Моноприл.

Калійзберігаючі діуретикита препарати калію

При вживанні одночасно з препаратом Моноприл можуть призводити до гіперкаліємії, і хворі перед лікуванням речовинами такого ти пуповинні піддаватися моніторингу щодо вмісту калію в сироватці через короткі проміжки часу.

Антациди

Одночасне застосування антацидів (алюмінію абомагнію гідроксиду) може знижувати всмоктування препарату Моноприл зі шлунково-кишкового тракту, що призводить до зниження концентрації цього препарату в сироватці. Тому, якщо пацієнт приймає антацидні засоби, то Моноприлслід приймати окремо з інтервалом не менше 2 годин.

Літій

У хворих, які одержують Моноприл одночасно із солями літію, може підвищитися концентрація літію в сироватці. У разі одночасного застосування діуретика ризик розвитку токсичності солей літію може зростати.

Не стероїдні протизапальні засоби

Повідомлялося, що індометацин може знижуватиантигіпертензивну дію інших інгібіторів АПФ, особливо у хворих нанизькоренінову гіпертензію. Інші не стероїдні протизапальні агенти (наприклад аспірин) можуть мати аналогічну дію.

Інші взаємодії

Не спостерігався взаємозв’язок між дією препаратуМоноприл і часом прийому їжі. Біодоступність фосиноприлату не змінюється при спільному застосуванні препарату з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлоротіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліном, дигоксином, аспірином і варфарином. Ні параметри, що характеризують біодоступність ізв’язування варфарину з білками, ні його антикоагулянт на дія помітним чином не змінюються при одночасному застосуванні препарату Моноприл із зазначеними лікарськими препаратами.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати в сухому місці при температурі 15-25 °С.

Термін придатності - 3 роки.